Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 icon

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011




НазваАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
Сторінка17/39
Дата27.11.2012
Розмір7.85 Mb.
ТипПротокол
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   39

УДК 330.322.54:63

Литвин Ю.О.,

к.е.н., докторант Дніпропетровського

державного аграрного університету


^ ПРИСКОРЕННЯ ТЕМПУ РОЗВИТКУ ТА СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В АПК РЕГІОНУ


Теоретично визначено категорію “сукупний інвестиційний потенціал”. Досліджено її взаємозв’язок з інвестиційно-орієнтованою моделлю розвитку АПК на регіональному рівні та оцінено ступінь впливу на прискорення темпу розвитку та структурні зрушення в АПК регіону .

In theory a category is certain the “combined investment potential”. Its intercommunication is explored with the investment-oriented model of development of АПК at regional level and appraised the degree of influence on acceleration of rate of development and structural changes in АПК of region .

In theory a category is certain the “combined investment potential”. Its intercommunication is explored with the investment-oriented model of development of agroindustrial complex at regional level and appraised the degree of influence on acceleration of rate of development and structural changes in agroindustrial complex of region.

^ Постановка проблеми. Підвищення економічної ефективності діяльності АПК в регіональній господарській системі, забезпечення її конкурентоспроможності зумовлюють необхідність постійного пошуку шляхів активізації інвестиційної діяльності в системі економічних відносин та підвищення її результативності. У зв’язку з тим, що одним з найголовніших питань цієї проблеми є визначення джерел формування реальних інвестицій в АПК, слід розглянути суспільно-економічні відносини між реципієнтами та інвесторами. Саме всебічна оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів в АПК та їх впливу на комплексність розвитку виступає одним з головних факторів при прийнятті рішень щодо інвестування в АПК у регіональній господарській системі.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В наукових розробках теоретичних та прикладних проблем інвестиційного розвитку значний внесок зробили такі відомі вітчизняні вчені, серед яких: Амоша О.І., Бажал Ю.М., Бєлєнький П.Ю., Бланк І.А., Борщевський  П.П., Бутко М.П., Гаврилюк О.В., Геєць В.М., Голикова В.І., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Дорогунцов С.І., Карпінський Б.А., Кисіль М.І., Пересада А.А., Саблук П.Т., Чижова В.І., Чумаченко М.Г. та зарубіжні вчені: Балабанов В.С., Бернс В., Бірман Г.І., Кенс Дж. М., Ковальов В.В., Макконел К., Марковіц Г., Массе П., Міллер М., Модільяні Ф. та інші.

^ Постановка завдання:

– теоретично визначити категорію “сукупний інвестиційний потенціал”;

– дослідити її взаємозв’язок з інвестиційно-орієнтованою моделлю розвитку АПК на регіональному рівні та оцінити ступінь впливу на прискорення темпу розвитку та структурні зрушення в АПК регіону.

^ Виклад основного матеріалу.

В площині оцінки ефективності інвестицій в АПК у регіональній господарській системі до переліку нерозв’язаних проблем відносяться:

  • визначення оптимальної частки реальних фінансових ресурсів;

  • забезпечення структурної пропорційності направлення інвестиційних ресурсів задля комплексного розвитку регіону;

  • залучення інвестицій в АПК у регіональній господарській системі через розробку і реалізацію окремих інвестиційних проектів;

  • використання сукупного інвестиційного потенціалу АПК для реалізації кластерної моделі формування територіальних господарських систем;

  • забезпечення високої ефективності інвестицій з урахуванням прискорення їхньої оборотності, відносного зниження їх витрат і підвищення корисної віддачі.

    Незважаючи на значні відмінності, що існують між різними інвестиційними проектами, принципові підходи до оцінки ефективності інвестицій доцільно поєднати в три взаємодоповнюючі групи [5, с.73-87]:

  1. методологічні – (найбільш загальні, незначна залежність від проекту) вимірювальність; порівняння; вигідність; узгодження інтересів; платність ресурсів; результативність; коректність; системність; комплексність; альтернативна вартість; необмеженість потреб;

  2. методичні – (безпосередньо пов’язані із проектом, його специфікою, економічною та фінансовою привабливістю) порівняння з “проектом” та “без проекту”; специфічність проекту, складу інвесторів; неспівпадіння інтересів учасників; динамічність; нерівноцінність різночасових витрат та результатів; узгодженість; обмежена керованість; субоптимізація; неповнота інформації; структура капіталу;

  3. операційні – (полегшують оцінку з інформаційно-обчислювальної точки зору) моделювання; взаємозв’язок параметрів; організаційно-економічний механізм реалізації проекту; етапність оцінки; інформаційна та методична узгодженість; симпліфікація.

Необхідність обґрунтування нового підходу щодо визначення ефективності інвестицій в АПК пов’язана із зміною стратегічної політики держави, яка забезпечує досягнення цілей сталого розвитку регіональних господарських систем.

В сучасних умовах ринкових перетворень необхідний новий методичний підхід щодо визначення ефективності інвестицій в АПК у регіональній господарській системі, який надав би можливість розглянути ефективність з врахуванням наступних умов і положень:

  • наявні можливості;




  • задоволення потреб зацікавлених сторін;

  • вклад зацікавлених сторін в залежності від джерела використаного капіталу;

  • інвестиційні стратегії різні за часом та розміром капіталу з урахуванням оцінки життєвого циклу інвестиційного проекту;

  • процеси, які необхідно налагодити, щоб реалізувати інвестиційні стратегії;

  • при розробці інвестиційних програм обґрунтування розрахунків економічної ефективності з оцінкою при наявності якомога більшого числа чинників ризику на всіх стадіях життєвого циклу інвестиційного проекту.

Внаслідок того, що розробка та реалізація реального інвестиційного проекту охоплює тривалий період, його прийнято називати життєвим циклом проекту, що охоплює три фази: передінвестиційне дослідження, інвестиційна фаза, експлуатаційна фаза.

Базуючись на наявних розробках можна виокремити п’ять стадій життєвого циклу інвестиційного проекту [11, с.269-270; 6, с.299-300].

  • Період (стадія, цикл) передпроектних досліджень, де враховуються великі витрати власних, залучених, позикових коштів, очікуються великі ризики, відсутність прибутку.

  • Стадія (цикл) початку експлуатації проекту пов’язана з великими потребами в банківських позиках, венчурному капіталі. Наявний прибуток реінвестується, діючі ризики пов’язані з конкуренцією ринку.

  • Цикл зростання характеризується: високим прибутком, значними витратами на маркетинг, додатковою емісією акцій, потребою в інвестиціях, наявністю високих відсотків на запозичений капітал. Але із зростанням конкуренції обсяги реалізованої продукції часто перевищують витрати виробництва.

  • Стадія стабільного функціонування підприємства - високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, низькі витрати дозволяють отримати в сфері діяльності середні прибутки. Основні характеристики -великі можливості в отриманні позик, реалізація акцій, солідні дивіденди, диверсифікований великий інвестиційний портфель, відсутність потреби у інвестиціях.

  • Стадія занепаду - продукція підприємства не користується попитом, дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені в співпраці, великі відсотки, відсутність попиту на акції, зменшення дивідендів, зниження прибутку. Очікуваний результат – при наявній стратегії відродження та здійснені інвестицій компанія не збанкрутиться.

На регіональному рівні оцінка ефективності інвестицій в АПК включає суспільно-соціально, комерційну, бюджетну оцінку. Розрахунок ефективності інвестицій в регіональних соціально-економічних системах є складним процесом і має певні етапи та послідовність [3, с.277].

В цілому, за своїм визначенням, ефективність інвестиційного проекту “це категорія, яка відображає відповідність проекту цілям, завданням та інтересам його учасників”, характеризується показниками [6, c. 367]:

  • збільшенням обсягу виробництва валового регіонального продукту;

  • зниженням рівня безробіття та створення додаткових робочих місць за рахунок зростання виробництва, товарів і послуг на діючих і новостворених підприємствах;

  • збільшенням надходжень у державний та місцеві бюджети у вигляді податків і зборів;

  • покращення соціальної комфортності населення регіону через оцінку рівня його платоспроможності;

  • зміцнення економічної безпеки функціонування галузей регіональної економічної системи.

Комерційна ефективність є фінансовим обґрунтуванням проекту і для її оцінки використовуються численні показники, які доцільно поділити на показники, при розрахунку яких не враховується фактор часу, та дисконтовані показники, які враховують часові змінні.

В процесі оцінки комерційної ефективності проектів, що реалізуються в АПК, пропонується враховувати, що: реалізація інвестиційного проекту характеризується обмеженням значення показників внутрішньої норми рентабельності, терміну окупності проекту та визначенням необхідного обсягу додаткових фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного проекту. Бюджетна ефективність відображає вплив кінцевих результатів реалізації проекту на наповнення бюджетів всіх рівнів від державного до місцевого.

Більшість науковців [6, с.369; 11, с.201] займають спільну позицію щодо напрямків оцінки ефективності інвестиційних проектів, зокрема виділяють: суспільну, соціально-економічну, комерційну, бюджетну та ефективність з погляду потенційних учасників інвестиційного процесу.

В розробці методичних підходів в оцінці ефективності інвестицій в АПК важливим є обґрунтування системи її показників. Перш ніж вказати на концептуальні положення, що формують основу побудови системи моделей оцінки інвестиційних проектів, слід вказати на широкий спектр методів, які для цього використовуються [2, с. 22; 8, с. 53; 11, с. 209]. Ця сукупність включає методи прямого розрахунку, економічного аналізу (порівняння, балансовий, елімінування, графічний, розрахунку простих та складних процентів); статистичні методи (розрахунок абсолютних, відносних та середніх величин, групування показників); кореляційно-регресійний аналізу; метод дисконтування.

На сучасному етапі розвитку економіки, вирішальне значення має не тільки результативність (ефективність) інвестування але й вибір оптимальної моделі розвитку АПК на регіональному рівні. Тривалий період часу під поняттям «модель» розуміли допоміжний матеріальний об’єкт спеціального типу. У науковій літературі існує чимало визначень моделі: “…зразок, що відтворює, імітує будову і дію якого-небудь об’єкта, використовується для одержання нових знань про об’єкт [4, с.683]; матеріальний чи уречевлений об’єкт, який в процесі дослідження заміщає об’єкт-оригінал таким чином, що його безпосереднє дослідження дає нові знання про об’єкт-оригінал” [7, с.17]; “уявлення об’єкта, системи чи поняття, (ідеї) в певній формі, що відрізняється від форми їхнього реального існування” [12, с.15]; “зображення істотних сторін реальної системи, яке в зручній формі віддзеркалює інформацію про систему” [7, с.9]; “штучна система, що відображає основні властивості досліджуваного об’єкта-оригіналу” [9, c.29];

В сучасній науковій термінології моделлю визнається якийсь об’єкт – замінник, який за певних обставин може заміщати об’єкт-оригінал, відтворюючи характеристики оригіналу з притаманними йому зручностями [9, с. 111]. Відповідно, моделювання – це процес відслідковування поведінки об’єктів чи тенденцій процесів (ретроспективних, сучасних, перспективних) шляхом фіксації одних та зміни інших параметрів, що входять в склад моделі [9, с. 174]. Враховуючи властивості моделювання, найважливішими рисами моделі Орловська ЮВ. називає: комплексний характер, який потребує як структури, так і функціонування об’єкта; гнучкість за рахунок можливості змін у структурі; відкритість до зовнішніх факторів; можливість застосування додаткових, “вбудованих” моделей інвестиційного фактора розвитку; дискретний характер імітацій [10, с. 199].

В економіці знайшли своє відображення економіко-математичні моделі. Найбільш повна класифікація моделей, що відповідає процесу побудови, вивчення і застосування моделей запропонована Алдохіним І.П. [1, с. 18]: моделі математичного програмування (лінійного; нелінійного; випуклого; квадратного; друговипуклого; не випуклого; динамічного; блочного); балансові методи аналізу; методи, основані на теорії ймовірності і математичній статистиці.

Багатоаспектність регіональної проблематики спонукає науковців до розгляду економічних моделей з різних позицій, що в подальшому дозволяє будувати регіональну типологію, здійснювати регіональний ситуаційний аналіз, приймати інвестиційні рішення, розробляти стратегії розвитку АПК.

Існуючі нині моделі інвестиційного розвитку включають:

  • модель мультиплікатора – котра відображає взаємозв’язок між приростом інвестицій та збільшенням доходу і показує, як приріст інвестицій впливає на приріст виробництва та доходу (тобто, взаємозалежність інвестицій від заощаджень та споживання);

  • монетарна теорія Фрідмана – відображає роль грошово-кредитної політики банковської системи, валютних цінностей і інвестиційній діяльності. Вона базується на стабільності та кредитоспроможності ринкового господарства; регулювальному впливу грошово-кредитних інструментів на забезпеченні економічної стабільності в довгостроковій перспективі; вивчені мотиваційного поведінкового стану суспільства;

  • модель Фішера - вона відображає взаємозв’язок, взаємообмін платіжних засобів і товарно-грошових операцій (обсяг виробництва, швидкість обігу грошей). При цьому враховується, що збільшення грошової маси спричиняє падіння попиту на гроші та зниження відсоткової ставки; відповідно, зростання цін підвищує попит на гроші і рівень ставки;

  • модель адаптивних очікувань – концепція базується на мотиваційній поведінці суб’єктів підприємницької діяльності з врахуванням минулого досвіду, тенденцій, підтверджень або помилок минулих прогнозів;

  • модель раціональних очікувань – концепція базується на стратегічних прогнозах і оцінках майбутніх подій суб’єктами підприємницької діяльності виходячи з дійсного функціонування існуючої економічної моделі впливу цінового фактора, рівня відсоткової ставки, урядових рішень на показники макроекономіки;

  • до моделей циклів ділової активності віднесено такі: цикл Кітчина, цикл Кондратьєва, цикл Джуглара. цикл Фріша, цикл Хікса, цикл Слутського, рівноважна модель ділового циклу Лукаса, модель реального циклу Лонга.

При побудові інвестиційно-орієнтованої моделі розвитку АПК першочергова увага приділяється пріоритетним ідеям та стратегічним цілям, тому метою побудови інвестиційно-орієнтованої моделі регіонального розвитку є задіяння всіх наявних механізмів і інституцій використання інвестиційного потенціалу задля прискорення темпів соціально-економічного розвитку регіону.

Слід зазначити, що основними методологічними принципами регіонального моделювання мають бути пріоритетність, комплексність, результативність та адаптивність до сучасної парадигми розвитку АПК. В науковій літературі опрацьовані принципи побудови інвестиційних моделей представлені групами загальних (методологічних, стратегічних) та конкретних принципів (ситуаційні, цільові) [9, с.198-206]. З огляду на вищевикладене ми вважаємо, що інвестиційно-орієнтована модель регіонального розвитку повинна будуватися на основі наступних принципів: детермінованість у часі зі стратегією розвитку та визначеність побудови та функціонування; простота; системність; функціональність; керованість; вимірювання взаємозв’язків між елементами моделі; прогнозованість та коректність.

Висновки. На нашу думку, метою побудови інвестиційно-орієнтованої моделі розвитку АПК на регіональному рівні, як фактора забезпечення результативного розвитку відповідно з соціально-економічною стратегією, є задіяння всіх наявних важелів, механізмів та інструментів використання інвестиційного потенціалу регіону задля забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці, раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля, соціальної комфортності проживання населення на відповідній території.

Саме тому під інвестиційно-орієнтованою моделлю розвитку АПК ми розуміємо систему організаційних, правових та економічних важелів, механізмів та інструментів, спрямованих на використання наявного потенціалу та перетворення інвестицій у каталізатор реалізації інноваційно-інвестиційної моделі сталого розвитку регіональних господарських систем.


Використані джерела інформації:

  1. Алдохин И.П. Экономическая кибернетика в управлении производством / И.П. Алдохин. – Харьков: Вища школа; Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. – 152 с.

  2. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посібник / Л.О. Бакаєв. – К.: КНЕУ, 2005. – 152 с.

  3. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика / Л.М. Борщ, С.В. Герасимова. – К.: Знання, 2007. – 685 с.

  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. І голов.ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.

  5. Виленский П.Л. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Теория и практика: [учебн. пособ.] / П.Л. Виленский, В.Н. Лившиц, С.А. Смоляк. [2-е узд.] - М.: Дело, 2002. – 888 с.

  6. Вовчак О.Д. Інвестування: [нав. посіб.] / О.Д. Вовчак. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2007. – 544 с.

  7. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні:[монографія]/ Б.М.Данилишин, М.Х. Корецький, О.І.Дацій. – Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 292 с.

  8. Кириленко В.І. Інвестиційна складова економічної безпеки : [монографія] / В.І. Кириленко. – К.: КНЕУ, 2005. – 232 с.

  9. Мельник М.І. Інвестиційний клімат регіону: теоретичні та прикладні засади дослідження: [монографія] / М.І. Мельник.– Львів: ІРД НАН України, 2005. – 304 с.

  10. Орловська Ю.В. Стратегічне управління інвестиціями в регіональний розвиток / Ю.В. Орловська. – К.: Знання України, 2004. – 336 с.

  11. Пересада А.А. Фінансові інвестиції: [підручник] / А.А. Пересада, Ю.М. Коваленко. – К.: КНЕУ, 2006. – 728 с.

  12. Туріянська М.М. Інвестиційні джерела / М.М. Туріянська. – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – 317 с.

Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор


УДК 351.82

Мельников О.С.,

к.е.н., НТУ «Харківський політехнічний інститут»,

доцент кафедри економічної кібернетики та

маркетингового менеджменту

^ МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ПРОПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ТОРГІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ


Розглянуто існуючий порядок оцінки пропозицій учасників конкурсних торгів у сфері державних закупівель. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки пропозицій, які дозволяють більш об’єктивно визначати переможця торгів.

Рассмотрен существующий порядок оценки предложений участников конкурсных торгов в сфере государственных закупок. Предложены методические подходы к оценке предложений, позволяющие более объективно определять победителя торгов.

The existing procedure for bid evaluation of tender participants in public procurement is analyzed. Methodical approaches to evaluation of proposals are offered, which allow determining the winner more objectively.

^ Постановка проблеми. Перехід України від планової економіки до ринкових відносин, постійні зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі вимагають істотного перегляду системи державних закупівель. Якщо в плановій економіці держава жорстко регламентувала процеси постачань продукції для державних потреб та потреб суб’єктів господарської діяльності, то в умовах ринкової економіки перед покупцем з’являється можливість вибору найкращої пропозиції з багатьох можливих варіантів.

В Україні, як і в більшості країн світу, державні закупівлі здійснюються шляхом проведення торгів, під час яких замовник оголошує конкурс на придбання товарів, робіт і послуг із заданими характеристиками. На основі розгляду пропозицій, що надійшли від учасників торгів, замовник визначає найкращого з них за визначеними в документації конкурсних торгів критеріями. У подальшому саме з цим учасником торгів підписується контракт на постачання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, при здійсненні торгів підвищується керованість системою закупівель з боку держави, скорочуються видатки державного та місцевих бюджетів, а управління матеріальними потоками відповідає умовам ринкових відносин.

В Україні процес організації проведення торгів регулюється Законом України «Про здійснення державних закупівель» №2289-VI від 01.06. 2010р. Згідно з цим законом оцінка замовником пропозицій учасників торгів і визначення переможця здійснюється за такими критеріями, як ціна, якість, умови оплати, строки виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати та ін. [1].

Для того, щоб визначити учасника, який запропонував найкращу пропозицію, необхідно мати повну і достовірну інформацію щодо цінових, якісних та інших критеріїв, що встановлюються замовником в документації конкурсних торгів відносно предмета закупівлі. Між тим, аналіз існуючої практики оцінки пропозицій учасників торгів свідчить про недосконалість методичних підходів до визначення найкращої пропозиції, що не сприяє ефективному використанню бюджетних коштів.

^ Аналіз останніх досліджень. Дослідженню наукових підходів до визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів останнім часом приділяється велика увага. Окремі аспекти методології оцінки пропозицій конкурсних торгів висвітлюються в таких спеціалізованих виданнях, як інформаційно-аналітичний бюлетень «Державні закупівлі України», інформаційний бюлетень «Редукціон» та ін. В літературі з кваліметрії докладно розглянуті не тільки групи показників якості різних товарів (робіт, послуг), але й різні методичні підходи до оцінки якості продукції в цілому [2-5]. Розгляду цих проблем присвячені роботи таких вчених, як Г.Г.Азгальдов, Ю.М.Андріанов, А.Г.Варжапетян, А.Г.Гребеников, М.М.Калейчик, А.К.Мялиця, П.А.Орлов, П.Г.Перерва, В.К.Федюкін, Р.М.Хвастунов, О.І.Ягелло та ін. Відповідно до проблеми оцінки пропозицій учасників конкурсних торгів ці питання розглядались такими науковцями, як Д.Г.Антонов, В.В.Зубар, І.В.Лопаткіна, В.В.Морозов, Р.Т.Пелячик та ін.

Між тим, подальший розвиток системи державних закупівель в Україні потребує додаткових наукових досліджень щодо вдосконалення існуючих підходів до оцінки пропозицій учасників торгів, визначення найкращої пропозиції, узагальнення практичного досвіду роботи в цій сфері, вивчення зарубіжного досвіду.

^ Мета статті. Метою статті є аналіз існуючого порядку порівняння пропозицій учасників торгів і розробка методичних підходів, які дозволять об’єктивніше підходити до визначення переможця торгів.

^ Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із найважливіших і найвідповідальніших етапів процесу здійснення державних закупівель є оцінка замовником пропозицій учасників торгів і визначення переможця, з яким у подальшому буде підписано контракт на постачання товарів (робіт, послуг).

Перелік встановлених критеріїв для оцінки пропозицій учасників торгів повинен найповніше характеризувати якісні, експлуатаційні та інші характеристики предмета закупівлі.

Законом України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, які виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технологічним проектом) і для яких існує постійно діючий ринок, єдиним критерієм оцінки пропозицій має бути ціна. У відповідності з існуючим законодавством до таких товарів і послуг застосовується процедура запиту цінових пропозицій за умови, що їх вартість не перевищує 200 тисяч гривень [1].

Для отримання цінових пропозицій замовник надсилає запит не менше, ніж трьом учасникам та в день надсилання запиту передає його для публікації в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель. Запит цінових пропозицій щодо предмета закупівлі також розміщується на веб-порталі уповноваженого органу, в результаті чого всі зацікавлені особи мають право подавати свої цінові пропозиції. При цьому кожен учасник має право подати тільки одну цінову пропозицію, яка не може бути змінена в подальшому.

У процесі розгляду цінових пропозицій замовник встановлює переможця, тобто учасника, який запропонував найнижчу ціну.

Але практичний досвід роботи в сфері державних закупівель свідчить про те, що не завжди учасник торгів, що запропонував найнижчу ціну, постачає продукцію високої якості. Враховуючи, що замовники не завжди ретельно підходять до опису предмета закупівлі, особливо в частині встановлення необхідних техніко-економічних параметрів, ця проблема набуває особливої актуальності.

Для того, щоб в процесі порівняння цінових пропозицій обрати дійсно найкращу, у запиті замовника слід докладніше визначати необхідні показники якості товару (послуги), що не завжди здійснюється через брак знань у членів комітетів з конкурсних торгів щодо специфіки предмета закупівлі. Особливо це стосується виробів, складних у технічному відношенні. Тому для більш ретельного визначення якісних параметрів виробів, що закуповуються, можна рекомендувати такі групи показників якості товару (послуги) [2,3]:

  • показники, що характеризують призначення виробу, сферу та умови його використання;

  • екологічні показники, які характеризують рівень шкідливих викидів в навколишнє середовище, що виникають при споживанні або експлуатації продукції;

  • ергономічні показники, які враховують комплекс властивостей людини, що мають місце при її контакті з виробами;

  • показники надійності, тобто показники, що характеризують безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність та збереження продукції;

  • естетичні показники;

  • показники технологічності, які характеризують матеріало-місткість, трудомісткість, енергомісткість та собівартість продукції при її виготовленні та експлуатації;

  • показники стандартизації та уніфікації, які характеризують виріб з точки зору насиченості його стандартними, уніфікованими та оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами;

  • показники транспортабельності, які характеризують пристосованість продукції до її транспортування;

  • показники безпеки, що характеризують властивість виробу забезпечити безпеку людини (обслуговуючого персоналу) при його експлуатації, споживанні, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні та ін.

В окремих випадках враховуються також патентно-правові показники, які характеризують патентний захист та патентну чистоту продукції і мають важливе значення при визначенні її конкурентоспроможності.

Безумовно, наведені вище групи не вичерпують всього різноманіття показників, які можуть характеризувати якість продукції. Чим складнішою є конструкція виробу, тим більше показників можуть характеризувати його якість.

Крім того слід мати на увазі, що кожен виріб має свої, характерні саме для нього, показники якості. Наприклад, для машино-технічної продукції особливо важливими є показники технологічності, стандартизації й уніфікації, надійності та довговічності. Для споживчих товарів велике значення мають естетичні та ергономічні показники. Для електричних виробів особливо важливими є показники безпеки, забезпечення яких гарантує захист людини, що знаходиться в зоні можливої небезпеки (наприклад, час спрацьовування захисних пристроїв, електрична міцність високовольтних ланцюгів та ін.).

Наявність великого різноманіття показників якості ускладнює процес вибору найкращої пропозиції, бо при кращому значенні одного показника якості може спостерігатися гірше значення інших показників. Крім того, у різних товаровиробників ці показники можуть коливатися у великих межах. Тому виникає необхідність визначення комплексного показника, який би характеризував якість предмета закупівлі в цілому.

Найбільш простим і розповсюдженим методом розрахунку комплексного показника якості продукції () є метод зваженого середнього:

, (1)

де – відносне значення і-го показника якості, ;

– коефіцієнт вагомості і-го показника якості,

Відносні значення і-го показника якості () розраховуються за формулами:

- для показників-стимуляторів, тобто коли збільшення абсолютного значення і-го показника відповідає покращенню якості продукції (наприклад, потужність, коефіцієнт корисної дії, продуктивність, точність та ін..);

для показників-дестимуляторів, тобто коли збільшення абсолютного значення і-го показника відповідає погіршенню якості продукції (наприклад, матеріаломісткість, трудомісткість, експлуатаційні витрати та ін.).

В наведених формулах:

– числове значення і-го показника якості товару у оцінюваного учасника торгів;

– найкраще значення і-го показника якості товару серед усіх отриманих пропозицій (базове значення).

Іншою формою комплексного показника якості може бути добуток відносних одиничних показників в ступені коефіцієнту вагомості, тобто:

. (2)

Таким чином, розрахунок комплексного показника якості дає можливість чітко визначити переваги тієї чи іншої пропозиції учасника торгів відносно якості товару. Але найкраще значення комплексного показника якості товару ще не означає, що саме ця пропозиція мусить бути обраною замовником.

Другим фактором, що впливає на вибір найкращої пропозиції, є ціна товару (Ц). Як зазначалося вище, не завжди товар з найнижчою ціною має високу якість.

Саме тому при визначенні найкращої пропозиції доцільно використовувати співвідношення «ціна – якість» товару, бо для споживачів саме воно має вирішальне значення. Це означає, що найкращою пропозицією з боку учасників торгів буде та, яка відповідає умові:

. (3)

Зазначений вище підхід до визначення переможця торгів дозволяє забезпечити більш об’єктивну оцінку пропозицій учасників і обрати з них найкращу.

У разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), Законом України «Про здійснення державних закупівель» поруч з ціною встановлюються такі критерії, як:

  • якість виконання робіт, послуг;

  • умови оплати;

  • строк виконання;

  • гарантійне обслуговування;

  • експлуатаційні витрати;

  • передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, включаючи використання місцевих ресурсів.

При цьому в документації конкурсних торгів повинна бути визначена питома вага цих критеріїв (або їх вартісний еквівалент) у загальній оцінці пропозицій конкурсних торгів, виходячи з того, що їх сума не може перевищувати 100 відсотків. Питома вага цінового критерію не може бути нижчою 50 відсотків [1]. Таким чином, якщо замовник торгів не встановить більш високу питому вагу цінового критерію, на всі інші критерії теж доводиться 50 відсотків.

На думку автора, такий підхід до співвідношення питомої ваги цінового критерію й інших критеріїв є цілком справедливим, бо при закупівлі складних видів робіт або послуг важливе значення має не тільки їх ціна, але і якість, строки виконання, гарантійне обслуговування та ін.

В цих випадках більш доцільним є використання змішаного методу оцінки, який дозволяє застосовувати окремі одиничні критерії і комплексні показники одночасно.

Сутність даного методу полягає в тому, що окремі показники якості, встановлені для предмета закупівлі, поєднують в групи. Розраховані значення групових комплексних і окремо виділених показників порівнюють з базовими. За базу порівняння приймаються найкращі значення відповідних показників у досліджуваній сукупності. Одержані відносні коефіцієнти потім переводяться в бали залежно від встановлених в документації конкурсних торгів коефіцієнтів вагомості тих чи інших критеріїв. Той з учасників торгів, що набрав найбільшу кількість балів, і є переможцем торгів, з яким підписується контракт.

Для повної та об’єктивної оцінки пропозицій учасників торгів велике значення має наявність наочної інформації про предмет закупівлі – рисунки, фотографії, креслення, плани, макети та ін. Результати досліджень, проведених зарубіжними вченими, дозволили з'ясувати, що пропозиції тих учасників, які надали наочну інформацію про товари , мали позитивний емоційний вплив на замовника і тим самим формували більшу довіру до товару та його постачальника.

Висновки. Існуючі методичні підходи до оцінки пропозицій учасників торгів потребують подальшого вдосконалення. На вибір найкращої пропозиції впливають не тільки ціни, але й інші критерії.

При проведенні процедури запиту цінових пропозицій слід ретельніше ставитися до вибору якісних показників предмету закупівлі.

Запропонована в роботі система показників якості товарів дозволить повніше характеризувати їх споживчі характеристики. Однозначна оцінка якості товарів можлива на основі розрахунку комплексного показника. Співставлення якості товару з його ціною дозволяє визначити найкращу пропозицію з боку учасників торгів. Той з учасників, який має найкраще співвідношення комплексного показника якості товару до його ціни, і повинен бути переможцем торгів.

При проведенні інших процедур торгів, коли закупівля має складний або спеціалізований характер, для визначення найкращої пропозиції слід використовувати змішаний метод оцінки, який дозволяє застосовувати окремі одиничні характеристики і комплексні показники одночасно. Доцільно також супроводжувати пропозиції з боку учасників торгів наочною інформацією про предмет закупівлі.

Застосування викладених вище методичних підходів до оцінки пропозицій учасників торгів дозволить забезпечити більш об’єктивну їх оцінку, обрати найкращу пропозицію і, таким чином, підвищити ефективність проведення конкурсних процедур закупівель.


^ Використані джерела інформації:

  1. Закон України „Про здійснення державних закупівель” № 2289-VI від 1 червня 2010 р. Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

  2. Азгальдов Г.Г., Зорин В.А., Павлов А.П. Квалиметрия для инженеров-механиков. – М.: МАДИ, 2006. - 220 c.

  3. Варжапетян А.Г. Квалиметрия: Учебное пособие. - СПб.: ГУАП, 2005. - 176 с.

  4. Лобанов А.С. Управление качеством на основе квалиметрии. Изд. второе, исправленное и дополненное. – Сочи, «Лавина», 2007. -296с.

  5. Федюкин В.К. Квалиметрия. Измерение качества промышленной продукции. Учебное пособие. - М.: КноРус, 2009. - 320 с.

Рецензент: Куц Ю.О., д.держ.упр., професор

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   39

Схожі:

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи