Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 icon

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010




НазваАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010
Сторінка33/35
Дата27.11.2012
Розмір7.07 Mb.
ТипПротокол
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

^ ВЗАЄМОДІЯ ОБЛАСНИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ З ІНСТИТУТАМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА


У статті здійснено аналіз нормативно-правових документів, що визначають зміст та направленість взаємодії державних органів влади з громадськістю. Аналізуються механізми та запропоновані шляхи удосконалення взаємодії громадянського суспільства з сучасними органами державної влади, зокрема обласними державними адміністраціями.

В статье проанализированы нормативно-правовые документы, определяющие содержание и направленность взаимодействия государственных органов власти с общественностью. Анализируются механизмы и предложены пути усовершенствования взаимодействия гражданского общества с современными органами государственной власти, в частности областными государственными администрациями.

The article analyzes the legal documents that define the content and direction of state government interaction with the public. Parsed and suggested ways to improve interaction between civil society and modern state authorities, including regional administrations.


^ Постановка проблеми у загальному вигляді й її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Діяльність обласних державних адміністрацій у контексті публічної влади, як у концептуальному, так і в методологічному планах становить значні труднощі, вимагаючи переосмислення та зміни певних стереотипів щодо інституційного дизайну громадянського суспільства, зокрема сутності у його контексті влади. Актуальність статті обумовлена ще й необхідністю формування системи законодавства, яким детермінується взаємодія регіональних органів виконавчої влади з громадським суспільством, зокрема, регулюється їх статус і діяльність. Це як внесення змін і доповнень до основних нормативних документів, так і прийняття відповідних поточних процесуальних законів про взаємодію різних інституцій (суб'єктів та органів) державної влади.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. В українській науці суттєва увага приділяється проблемам організації і функціонування органів виконавчої влади, зокрема їх взаємодії з інститутами громадського суспільства. В цьому контексті особливу увагу слід звернути на праці А. Бега [1], І. Білаша [2], Т. Бутирської [3], Н. Грицяка [5] та інших, які є спробою аналізу сучасних проблем у взаємодії органів державної влади з громадськістю. Разом із тим, стан цих розробок свідчить про існування гострої необхідності в нових поглиблених дослідженнях зазначеної проблеми. Потребує вдосконалення питання щодо діяльності та взаємодії органів виконавчої влади в регіоні та інститутів громадського суспільства, що в свою чергу забезпечує життєдіяльність народу України.

^ Формулювання мети та завдань статті. Метою дослідження, результати якого викладено в цій статті, полягали в тому, щоб комплексно окреслити базові механізми взаємодії регіональних органів влади з громадськістю та надати рекомендації щодо покращення їх діяльності.

^ Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих наукових результатів дослідження. Стан демократії у сучасному суспільстві значною мірою визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних об'єднань суверенних індивідів і вільно вста­новлених зв'язків між ними - громадянського суспільства.

Аналіз словникових дефініцій свідчить про багатогранність цього поняття. Найбільш універсальним, як видається, слід вважати визначення громадянського суспільства як самоорганізованої і саморегульованої сфери публічно-правових відносин у державі, утворювану вільними і рівними індивідами та створеними ними об’єднаннями громадян, які функціонують, формуючи соціальний капітал та здійснюючи контроль за органами державної влади, служать підґрунтям демократії та визначальним чинником у розбудові правової держави [6, с. 126]. При цьому, поза увагою залишається те, що громадянське суспільство поєднане цілою низ­кою структурних зв'язків з органами державної влади, зокрема з обласними державними адміністраціями, оскільки останні, здійснюючи управлінсько-посередницькі функції в суспільному житті, не можуть не стосуватися громадянських цінностей та інтересів. Крім того, низка суспільних елементів та інститутів перебува­ють у маргінальному становищі, частково переплітаються з державними структурами, а частково - з громадянським суспільством [4, с. 12].

Коментуючи вищезазначене, можна констатувати, що основною метою взаємодії обласних державних адміністрацій з громадськістю є забезпечення стабільної суспільно-політичної ситуації (суспільної міжінституційної злагоди) заради якнайповнішого задоволення потреб громади, умов життя відповідно до європейських стандартів, та участь громадських інституцій в управлінні державними справами.

Одними із головних нормативно-правових документів, які регулюють механізми співпраці інститутів громадського суспільства з державними інституціями є Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 «Деякі питання забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» в якій конкретизовано механізми участі громадськості у виробленні управлінських рішень, чітко визначений порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики та Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади, за якими й здійснюється відповідна робота в сучасній Україні [9, с. 1].

Стимулююче значення для практики співпраці обласних державних адміністрацій з інститутами громадянського суспільства має Указ Президента України від 15 вересня 2005 р. № 1276 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», яким запровадились щорічні президентські слухання для оцінки громадськими організаціями дій державної і місцевої влади та її консультацій з громадськістю [10, с. 2]. Також, зазначений Указ пропонував інститутам громадянського суспільства в ході підготовки та проведення щорічних Президентських слухань оприлюднювати Національні доповіді зі стратегічно важливих питань соціально-економічного розвитку держави і громадянського суспільства, налагодження партнерства між державою та суспільством, зміцнення засад демократії в Україні, боротьби з корупцією, забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади [5, с. 15].

З метою підвищення ефективності здійснювальних заходів, цим документом передбачалось впровадження громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, оцінки рівня їх взаємодії з громадянами та їх об'єднаннями. Розглядаючи проекти нормативного регулювання проведення громадської експертизи доречно акцентувати увагу на тому, що вони потребують вдосконалення [11, с. 1].

Механізми участі громадськості у вироблені управлінських рішень конкретизовано в Постанові Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1035-р. «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» [8, с. 2]. Попри існуючу, на нашу думку, необхідність коригування окремих положень Концепції, в цілому названий документ визначає магістральний напрямок шляхів взаємодії влади та інститутів громадянського суспільства, в основі яких є принципи співпраці, відкритості у діяльності, взаємної відповідальності та соціального партнерства.

В результаті успішної співпраці між державним та громадським сектором було розроблено процедуру проведення інститутами громадянського суспільства експертизи діяльності органів державної влади [11, с. 1]. Вона визначається затвердженою Постановою Кабінету Міністрів № 976 від 5 листопада 2008 р. «Порядок сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» [7, с. 1]. Громадська експертиза визнається складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.

Суттєвим кроком на шляху підвищення ефективності взаємодії органів державної влади і громадянського суспільства стали ініціативи Президента України щодо забезпечення реалізації права громадян на звернення.

Сутність і зміст наведених правових актів дозволяють зробити висновок про те, що сучасна українська правотворча та правозастосовна практика відповідає вимогам, що ставляться до сучасних демократичних держав, створюючи всі необхідні передумови для самостійного вирішення громадськістю питання участі у прийнятті та реалізації рішень органів державної влади.

Утім, стверджувати про вичерпність використання потенціалу інститутів громадянського суспільства в державотворчій і правотворчій практиці України було б передчасним. На наше переконання, нормативна детермінація інститутів громадянського суспільства та встановлення форм їх взаємодії з органами виконавчої влади, не може підмінити собою вкрай нагального завдання – удосконалення правового статусу традиційних інститутів громадянського суспільства та законодавчого забезпечення конституційної правосуб’єктності нових.

У цьому сенсі, як на наше бачення, одним із важливим кроків на шляху налагодження ефективного діалогу інститутів громадянського суспільства та держави через легітимні способи і механізми взаємодії є вдосконалення статусного законодавства для громадських організацій. Також, стає очевидним, що лише комплексне унормування основних складників інституту громадських організацій забезпечить його дієве функціонування та посилить його взаємозв’язок з органами виконавчої влади, зокрема, обласними державними адміністраціями.

Аналізуючи досвід співпраці місцевих органів виконавчої влади з громадськістю у межах реалізації вищезазначених правових актів, є доцільним зазначити про недотримання окремих норм названих документів у практиці їх роботи. Зокрема, з боку владних органів не завжди дотримується процедура здійснення консультацій з громадськістю. З іншого боку, громадськість ще не набула достатнього досвіду вміло користуватися наданими можливостями. Окремі представники громадськості – члени дорадчих органів при органах виконавчої влади бачать себе здебільшого у ролі контролера, але аж ніяк - у ролі рушія цих процесів. Має місце також нагальна потреба підвищення фахового рівня як держслужбовців, які здійснюють співпрацю з громадськістю, так і активістів інститутів громадянського суспільства.

Безумовно, однією із найважливіших проблем функціонування обласних державних адміністрацій в Україні є їх інформаційна закритість та непрозорість діяльності, а також відсутність зворотного зв’язку з громадянами і організаціями. Основними заходами щодо вирішення цієї проблеми є підвищення ефективності взаємодії органів виконавчої влади із суб’єктами громадянського суспільства, а також підвищення прозорості та відкритості діяльності державних органів в контексті реалізації державної політики України. У цьому напрямку необхідно йти шляхом постійного впровадження, а в окремих випадках активізації, наступних організаційних механізмів та вдосконалювати сучасне законодавство щодо налагодження ефективного діалогу інститутів громадянського суспільства з органами державної влади:

  • Пояснювати свою політику та рішення, забезпечувати відкритість, доступність та підзвітність громаді, якій вона покликана служити. Відкритість діяльності органів виконавчої влади має включати у себе постійне інформування суспільства про плани діяльності цих органів та їх результати, у тому числі, надання інформації про діяльність органу влади на вимогу громадян, про пріоритети для країни та ін. [2, с. 56].

  • Стандартизовувати процедуру у діяльності органів виконавчої влади, а також встановлювати прозорі процедури надання послуг населенню – через побудову в органах виконавчої влади систем управління якістю відповідно до міжнародних стандартів (ISO, TQM, СAF).

  • Консультуватися з громадськістю, враховуючи інтереси та проблеми людей в процесі встановлення пріоритетів, плануванні програм та послуг, розвитку ініціатив. Впровадження в реальну практику роботи органів виконавчої влади механізмів постійних консультацій з громадськістю – складне і тривале завдання. Його виконання потребує не лише оволодіння їх представниками, навичками і технологіями проведення заходів щодо участі громадськості у розробці та прийнятті рішень. Успішною ця робота стане лише тоді, коли постійний діалог стане частиною корпоративної культури як органів державної влади, так і представників громадськості, які має бути залученими до процесу оцінювання успішності консультацій і визначення помилок та досягнень, що мають бути враховані в майбутніх планах консультацій.

Крім того, необхідною умовою налагодження ефективного процесу консультацій повинен стати правильний розподіл функцій між різними підрозділами та рівнями в органах виконавчої влади, від керівництва до пересічних фахівців.

Саме для цього потрібно створити комунікаційну систему в органах виконавчої влади, як центрального так і місцевого рівня, а також, окремо комунікаційні організації.

Бажано було б створити такі окремі структури, як центральний координаційний орган з урядових комунікацій – Секретаріат з питань комунікацій та консультацій та Урядовий комітет з питань взаємодії органів виконавчої влади з громадськістю.

Спеціальними вимогами щодо розробки урядової комунікаційної стратегії, вимогам якої повинна підпорядковуватись комунікаційна діяльність структур усіх рівнів державної влади, повинні стати щорічні комунікаційні стратегії розроблені урядом країни. Здійснення ситуаційного аналізу стану суспільства (і центрального і регіонального рівня) має бути ключовим елементом урядового планування. Цей аналіз повинен включати: оцінювання висвітлення у засобах масової інформації поточних питань; опитування громадської думки щодо політичних питань та задоволеності роботою органів виконавчої влади, зокрема обласних державних адміністрацій; аналіз звернень громадян; перегляд подань громадян до парламентських комітетів; моніторинг публікацій та подань зацікавлених осіб; аналіз результатів консультацій.

При цьому, основним обов’язком керівників департаментів, управлінь, відділів стане визначення, які саме питання потребують консультацій з громадськістю. Вони також повинні відповідати за планування, опрацювання та оцінювання ініціатив з громадською участю, а також за організацію співпраці у цій сфері в самому міністерстві та, за необхідності, з іншими органами влади.

Підтримуючи консультативну культуру в органах державної влади, керівники підрозділів повинні слідкувати, щоб навики із залучення громадськості бралися до уваги під час атестації співробітників та оцінювання якості їхньої роботи.

У цьому контексті, до функціональних обов’язків певних посадовців і підрозділів повинні входити спеціальні обов’язки з організації процесу консультацій органів державної влади.

Отже, безперечно, одним її напрямків співпраці є залучення громадськості до підготовки проектів рішень з питань діяльності органів виконавчої влади – проведення консультацій з громадськістю, зокрема через Громадські ради при органах виконавчої влади, середовище функціонування та діяльності яких в Україні потребує:

  • підтримки становлення та розвитку мережі громадських рад, зважаючи на їхню значну роль в проведенні моніторингу й підвищення якості законодавчої діяльності, на невідкладність запровадження постійно діючого кваліфікованого моніторингу якості діяльності та функціонування виконавчої влади;

  • розробки нових законопроектів щодо ведення моніторингу виконання чинних законів, підзаконних актів, місцевих нормативних актів;

  • розробки нових законопроектів щодо громадської експертизи законів, підзаконних актів, законопроектів, проектів підзаконних актів, а також проектів місцевих нормативних актів.

Виходячи з аналізу практики залучення громадськості в сучасній Україні, автор вважає, що пріоритетними напрямами та пропозиціями для подальшого поліпшення механізму консультацій є такі:

  • Врегулювання процесу визначення найважливіших питань, що мають виноситися на консультації. Рішення щодо проведення консультацій політичні, їх має ухвалювати Кабінет Міністрів. Для врегулювання цього питання необхідно розробити і передбачити в Регламенті роботи Кабінету Міністрів України процедуру підготовки й ухвалення рішення щодо проведення консультацій з того чи іншого питання.

  • Так як, процес проведення консультацій має забезпечувати високу якість урядових рішень, демонструвати відкритість і прозорість роботи уряду та забезпечувати реалізацію прав громадян на участь у виробленні державної політики. Для цього необхідно: по-перше, розробити та включити до Порядку проведення консультацій органами виконавчої влади стандарти (критерії), на які можна буде спиратись органам виконавчої влади під час організації та проведення консультацій і дотримання яких можна перевіряти під час моніторингу та оцінювання процесу консультацій. Такі стандарти, викладені у вигляді якісних і кількісних критеріїв, поліпшать ефективність процесу консультацій і допоможуть забезпечити отримання якісних результатів. Формуючи такі стандарти, доцільно скористатися досвідом Європейської комісії; по-друге, для розбудови, а в окремих випадках зміцнення, культури проведення консультацій серед державних службовців, внести зміни до посадових обов’язків державних службовців та положень підрозділів, відповідальних за організацію і проведення консультацій з громадськістю. Оскільки консультації є частиною процесу вироблення політики, необхідно здійснити чіткий розподіл функцій і відповідальності за процес проведення консультацій між відповідними підрозділами; по-третє, консультації мають плануватися та проводиться на ранніх стадіях процесу вироблення політики. Тому на консультації з громадськістю доцільно виносити не проект нормативного акта, а документ, що містить опис проблеми та їхніх наслідків. Відповідно до Регламенту роботи Кабінету Міністрів України, таким документом є концепція нормативно-правового акта. Тому пропонуємо запровадити в практику роботи та передбачити в Регламенті роботи Кабінету Міністрів України можливість проведення консультацій із зацікавленими сторонами на основі концепції нормативно-правового акта, а також передбачити можливість використання інших типів консультаційних документів, як-от „білих” і „зелених” книг. А отже, потрібно розробити інструкцію щодо підготовки концепції нормативно-правових актів, „білих” і „зелених” та інших консультаційних документів для органів виконавчої влади [1, с. 21].

  • Забезпечення можливої участі груп інтересів у обговоренні „політично чутливих рішень”, які впливають на ці групи, і зменшення таким чином напруженість та конфлікти у суспільстві.

  • Підвищення рівня довіри суспільства до уряду, підвищення суспільної інтеграції та активності через участь в обговоренні державної політики.

  • Підвищення якості державних рішень та їхньої відповідності потребам громадян через можливість уряду використовувати ширший спектр інформації, думок і потенційних рішень, розширення набору можливих варіантів політики, вивчення реакції на пропоновані рішення різними групами інтересів.

Саме тому, на основі системного підходу та через реалізацію принципів відкритості, прозорості та партнерства необхідно створити реальну постійну діючу систему взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства, яка б передбачала механізми, інструменти, технології та комунікації, а також, потрібно запровадити практику укладання двосторонніх договорів між владою та інститутами громадянського суспільства і встановити громадський контроль над владою [3, с. 4]. Досягнення цієї мети стане можливим у разі досягнення компромісу влади та інститутів громадянського суспільства щодо бачення цілісного, комплексного підходу до формування реальних послідовних кроків в цьому напрямку.

Необхідно визнати, що серед представників інституцій громадянського суспільства в Україні практично не помітними є юридично та політично відповідальні кадри, здатні взяти на себе роль «агітаторів» та «провідників» докорінних суспільних реформ, адже основні політичні гравці не сприймають спільне визначення поняття «національні інтереси». Водночас, попри наявні проблеми, у суспільстві визріли умови для перетворення середнього класу на «інтелектуального провайдера реформування суспільства». Залучення ж пересічних громадян до експертного співтовариства дасть змогу створити взаємну довіру та електоральну підтримку у прийнятті важливих державних рішень.

В Україні сформовані органи влади різного рівня, але громадянське суспільство характеризує не лише наявність «владної піраміди», але й ефективність її функціонування, чого на практиці у нашій державі не спостерігається. Чисельні міністерства, відомства, комітети, підкомітети, комісії і т. д. поки що демонструють неспроможність вивести країну із сис­темної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики.

Висновки.

Отже, в Україні на сьогоднішній день створено певний нормативний базис, який регламентує порядок вироблення державної політики, прийняття рішень та громадського моніторингу за діяльністю органів виконавчої влади. За допомогою вищевказаних нормативно-правових актів формується модель постійно діючого механізму співпраці органів влади і громадських інститутів. Такий механізм є значно ефективнішим і результативнішим, аніж короткострокові контрольні процедури за діяльністю органів влади чи одноразове залучення громадян до формування управлінських рішень. Запропонований механізм проведення консультації з громадськістю надає їм вільний доступ до інформації щодо діяльності органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в розвитку цих органів. Процес проведення консультацій проводиться через механізм чітких і зрозумілих стандартів, спираючись на кращий міжнародний досвід.

Забезпечити якісно інший підхід щодо взаємодії органів державної влади та посадових осіб з громадянами можливо шляхом ліквідації формального нині підходу. Надійним інструментом досягнення такого результату мають стати Громадські ради, асоціації засобів масової інформації, моніторинговий комітет та ін.

Для поліпшення процесу консультацій необхідно і в подальшому вдосконалювати законодавчу базу, а також розвивати вміння і навики працівників, відповідальних за її впровадження. Удосконалення процесу консультацій не відбудеться за один день, це має стати постійним процесом.

Таким чином, втілення в життя планомірної політики щодо реалізації механізмів співпраці громадськості з органами державної влади має знаходити підтримку і розуміння в суспільств. Така робота ефективно спрацює на формування позитивного іміджу того чи іншого державного органу.

^ Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. У подальшому доцільно було б розглянути зарубіжний досвід взаємодії місцевих органів виконавчої влади з інститутами громадського суспільства, питання законодавчого закріплення їх діяльності.

1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Схожі:

Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2012
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2/2011
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи