Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання icon

Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання




Скачати 405.1 Kb.
НазваМетодичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання
Сторінка2/3
Дата07.11.2012
Розмір405.1 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

ВИСНОВКИ

Завершальною стадією роботи є формулювання висновків. У роботах молодих дослідників часто можна помітити типовий недолік: завдання ставляться одні, виконуються ж інші, а висновки зовсім не випливають із дослідження. Спостерегти цей недолік недосвідченому науковцеві буває важкувато, адже всі ці три компоненти навіть у слабких роботах звичайно тематично пов'язані між собою. Не буде ж дослідник-початківець ставити завдання, що стосуються словотворення, досліджувати синтаксис, а висновки робити в галузі фразеології! Запам'ятайте: висновки мають ув'язуватися із поставленими завданнями, точніше, висновки повинні вказувати, якого результату досягли внаслідок виконання поставлених завдань. Отже, формулюючи висновки, "беріть у руки" завдання. Це, до речі, варто робити не лише наприкінці роботи, а й по ходу її: не зіб'єтеся на манівці із магістрального шляху дослідження!

Оскільки розділи роботи ув'язуються з поставленими завданнями (інколи формулювання назви розділу майже дослівно повторює завдання), то результати його виконання (у розлогому, широкому вигляді, з проміжними твердженнями, висновками, багато проілюстровані) містяться в самому розділі (розділах), які звичайно розбиті на підрозділи. Наприкінці розділів здебільшого подаються проміжні висновки (підсумки) дослідження, нерідко зі статистичними підрахунками, яскравими прикладами. У прикінцевих висновках слід стисло передати зміст цих проміжних висновків. Саме висновків, а не переказати коротко те, чим ви займалися і як добре ви це робили. Отже: не що зробили, а якого результату досягли в процесі виконання роботи. Ілюстративний матеріал тут не завжди є обов'язковим, він подається (і то в скороченому вигляді) лише тоді, коли допомагає краще зрозуміти суть цих висновків. При формулюванні висновків треба виявити навички й уміння стисло переказувати текст, не втративши основного.

Завершується текст роботи бібліографічним описом використаної літератури, її можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (він є найзручнішим для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків праць, у хронологічному порядку. Кожне джерело нумерується арабськими цифрами. Якщо використано дві та більше роботи одного автора, то вони подаються в хронологічній послідовності їх публікацій. До списку можна вносити й ті праці, на які автор не покликається в роботі, але він їх опрацьовував.

Список використаних джерел повинен бути повним і точним із дотриманням вимог державного стандарту.


НАПРИКЛАД:

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Ажнюк Б. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. – 2001. —№ 3. – С. 48 – 54.

  2. Ажнюк Б. Наслідки глобалізації (лінгвістичний аспект) // Урок української. – 2002. — № 7. – С. 16 – 17.

  3. Антонів Ю. Репресовані слова // Урок української. – 2003. - № 7. – С. 16 – 19.

  4. Акуленко В. Українська мова в європейському контексті (проблема розвитку мовленнєвої комунікації) // Мовознавство. – 1998.—№ 2 – 3. – С. 91 – 97.

  5. Баранник Д. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. – 1983. —№ 6. – С. 13 – 17.

  6. Богаткіна Н. Внутрішня форма слова як прояв своєрідності національної мовної картини світу // Наукові записки. – Випуск XXVI. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. – С.24 – 29.

  7. Бублейник Л.В. Типологічні співвідношення в лексиці української та російської мов: Навч. посібник. – К., 1996. – 84с.

  8. Василько З.С. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. – К., 2003. – 20с.

  9. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – К.: Оберіг, 1993. – 592с.

  10. Граматичні проблеми перекладу: Конспект лекцій та дидактичний матеріал для студ. лінгв. спец. / Черкаський інженерно-технологічний ін-т / Г.Г. Вахнік (уклад.). – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – 84с.



^ ОПРАЦЮВАННЯ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Після обрання теми роботи, приступайте до опрацювання фахової літератури з проблеми. Опрацювання наукової літератури повинно бути цілеспрямованим, тому спочатку необхідно визначитися з метою й завданням роботи.

Аналіз наукової літератури виконує такі функції:

  1. Виявляє здобутки науки, її досягнення і недоліки, помилки і прогалини;

  2. Сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах фахівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;

  3. Дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає дослідник;

  4. Дає матеріал для вибору аспектів і напрямів дослідження, його мети і завдань, а також теоретичних побудов;

  5. Забезпечує достовірність висновків і результатів пошуків здобувача, зв'язок його концепції із загальним розвитком теорії (Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник.—К.: Знання-Прес, 2003.-С.163-164).

При попередньому вивченні літератури здобувач знайо­миться зі станом науки в цілому і розробки конкретного питання зокрема, дає точне визначення понять.

Початковим етапом у пошуку й опрацюванні наукової літератури з досліджуваної теми повинна стати робота з довідково-бібліографічними джерелами. Вивчення літератури з вибраної теми слід починати з вузівських підручників і посібників, щоб мати уявлення щодо основ­них питань, близьких до теми дослідження, а потім розглядати нову літературу. У багатьох підручниках, посібниках є зноски, примітки, пояснення до тексту, де автори покликаються на інші публікації, що можуть вас зацікавити. А в багатьох підручниках до кожного розділу подається рекомендована література, яка є важливим джерелом наукової інформації.

Слід використовувати періодичні бібліографічні покажчики, такі як: "Слов'янська філологія на Україні", "Філологічні науки на Україні", які видає Центральна наукова бібліотека АН України, а також видання Книжкової палати України: бібліографічні покажчики „Літопис книг", „Літопис газетних статей", „Літопис журнальних статей", „Літопис рецензій", „Нові видання України: Видавничий бібліографічний покажчик книг та брошур", „Періодичні та продовжувані видання", „Літопис авторефератів дисертацій" тощо. Чимало інформації можна почерпнути з київських часописів: „Вісник Книжкової палати", „Книжковий огляд", „Бібліотечний вісник".

Видані також бібліографії праць О.О.Потебні, А.Ю.Кримського, В.Сімовича, О.Горбача, В.В.Німчука, П.М.Лизанця, Я.В.Закревської, П.П.Чучки, Л.М.Полюги, В.О.Горпинича та інших українських мовознавців.

Література, відсутня у фондах університетської бібліотеки та бібліотек міста, може бути виписана через міжбібліотечний абонемент (МБА) з інших бібліотек України.

Прискорити відбір і вивчення літературних джерел може чітка орієнтація випускника на розділи роботи, в котрих будуть вирішуватися конкретні завдан­ня дослідження.

Методика читання наукової літератури суттєво відрізняєть­ся від читання художньої літератури. Розрізняють два види читання: "швидке" і "повільне". Перше дає змогу дослідни­кові відповісти на запитання, чи варто дану книгу або статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення дже­рел, переходячи від простого матеріалу до складного, від книг до статей, від вітчизняних джерел до зарубіжних.

Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руках, робити нотатки. Якщо є власний примірник або ксе­рокопії журналу, книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це суттєво полегшить подальший аналіз літера­тури.

Із дібраних статей, брошур, книг робляться виписки, які стосуються теми роботи. Часто ці виписки потім використовуються в роботі у формі цитат. Тому слід звернути пильну увагу на те, щоб виписка відповідала оригіналу й мала посилання на джерело виписаного тексту — повну назву праці, сторінку. Виписки групуються за змістом. Після цього на кожній сторінці бажано виділити головну думку і на основі цього відповідним чином згрупувати виписане.

Щоб у виписках легше було орієнтуватися, радимо робити їх на однакових за розміром картках.

Є ще один спосіб вивчення. Сторінку зошита ділять навпіл вертикальною рискою. З лівої сторони роблять виписки з прочитаного, а з правої — свої зауваження, виділяючи під­кресленнями слова чи речення, що мають особливо важливе значення.

Зазначений метод легко реалізувати на персональному комп'ютері. Для цього є спеціальні програми. Текст скануєть­ся й переводиться у звичайний текстовий формат за допомо­гою програми Fine Reader 4.0.

При вивченні літератури з обраної теми використовуєть­ся не вся інформація, що в ній міститься, а лише та, що має безпосереднє відношення до теми дослідження.

При опрацюванні літератури слід дотримуватися правила — не пропускати жодного незрозумілого слова. Для з'ясування незрозумілих слів, термінів треба звертатися до тлумачних, енциклопедичних словників, спеціальних довідників, словників лінгвістичних термінів. Це важливо зробити тому, що в кожній нау­ці своя наукова мова. Терміни і поняття в побутовій мові часто не відповідають їх науковому тлумаченню.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вписуються в текст дослідження при аналізі позицій автора, їх використовують для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для ідентифікації по­глядів при порівнянні різних точок зору та ін. Виходячи з їх змісту, автор роботи здійснює аналіз і синтез, будує систе­му обґрунтованих доказів. Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює випускник.

Загальні вимоги до цитування такі:

  • текст цитати починається і закінчується лапками і на­водиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у дже­релі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділя­ються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз "так званий";

  • цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекру­чення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, все­редині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

  • кожна цитата обов'язково супроводжується посилан­ням на джерело;

  • при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тек­сту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відпо­відні посилання на джерело;

  • цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те, і те знижує рівень наукової праці (Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник.—К.: Знання-Прес, 2003.-С.216).

Розглянемо оформлення цитат.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1—7]…»

При написанні випускної роботи автор повинен давати посилання на джерела, які наведені в "Списку використаних джерел". Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць, на яке дано посилання в роботі.

Цитувати інших мовознавців ви будете не тільки при виробленні теоретичної позиції дослідження (у теоретичному розділі вашої роботи), а й у процесі аналізу конкретного мовного матеріалу. Так ви не лише виявите свою лінгвістичну ерудицію, а й убережете себе від можливих помилок.

Як уже згадувалося, одним із результатів опрацювання наукової літератури може бути підготовка теоретичного розділу роботи: на це часто націлює перше завдання роботи. У цьому розділі бажано подати тему вашої роботи як лінгвістичну проблему: загальна схема теоретичного розділу на початку трохи нагадує ту частину вступу, де ви обґрунтовували актуальність роботи. Але тут думки викладаються в розгорненому вигляді, широко аргументуються. Часом виникає потреба показати спершу розвиток лінгвістичної думки (вітчизняної й зарубіжної) в обраному напрямку дослідження, а вже потім окреслювати коло нез'ясованих питань, шляхи й методику їх розв'язання. Окреслення теоретичних засад дослідження попутно супроводжується уточненням предмета і об'єкта дослідження.

У теоретичному розділі обґрунтовується ідея вашої роботи. Наводимо приклади, на нашу думку, вдалого формулювання назви теоретичної частини досліджень.

Тема роботи: «Функціонування займенникових слів у структурі тексту». Назва теоретичного розділу: «Текст як найвищий рівень реалізації функцій мовних одиниць» (Автор Волчанська Г.В.).

Тема роботи: «Явище еліпсису в мові сучасної української публіцистики». Назва теоретичного розділу: «Стильові ознаки й основні тенденції розвитку мови сучасної української публіцистики» (Автор Богатько В.В.).


^ ДОБІР ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Залежно від мети й завдань дослідження визначається коло джерел, звідки добиратимуться мовні факти для аналізу. Такими джерелами, як уже зазначалося, виступають усне мовлення та тексти творів різних стилів і жанрів.

Усне мовлення носіїв української мови цікавить науковця, коли об'єктом дослідження виступають територіальні говори, мовлення окремих вікових, соціальних груп людей (дітей дошкільного віку, учнів середніх шкіл, студентів, науково-технічної інтелігенції, працівників певної галузі і т.ін.). Зрозуміла річ, виникає потреба зробити записи мовлення цих груп людей. Зазвичай ці записи спочатку робляться на магнітофонну стрічку, а потім „розшифровуються": після неодноразових прослуховувань виконується їх запис на папері. До цих записів висувається низка вимог, зокрема вимога паспортизації матеріалу. Паспорт матеріалу включає в себе фіксацію точного місця його запису, характеристику інформанта (інформантів), тобто людини (кола людей), від яких почуто записаний матеріал. Характеризуючи інформанта, вказують, як правило, на його вік, освіту, соціальне становище. Це робиться з тією метою, щоб можна було аналіз дібраного мовного матеріалу здійснювати з оглядом на те, наскільки природне мовлення інформанта зазнало впливу літературної мови, професійного середовища тощо.

Переважна більшість мовних фактів добирається з письмових джерел (друкованих чи рукописних текстів). Дібрати мовні факти означає зробити необхідні виписки, тобто виписки тих фрагментів тексту, де фіксуються досліджувані явища, їх особливості. Ці виписки найкраще робити на невеликих аркушах, бажано однакового розміру: їх потім зручніше буде класифікувати. Мовознавці виробили певні вимоги до підбору фактичного матеріалу, дотримання яких не тільки полегшить обробку мовних фактів, а й допоможе уникнути фактичних помилок у роботі. Назвемо найголовніші:

  1. Кожний мовний факт у певному контексті виписується на окрему картку. Це спрощує процес систематизації матеріалу.

  2. Ілюстративний текст має найбільш повно відображати семантику, функції, особливості вживання, будову і т. ін. мовного явища, що досліджується.

  3. Кожна картка (виписка) паспортизується. Паспорт включає в себе такі дані: назва тексту, місце його написання, під яким роком датується, сторінка за виданням (якщо цей текст опубліковано).

  4. У всіх сумнівних випадках приймається позитивне рішення: виписуються мовні факти, належність яких до досліджуваних мовних явищ викликає певні вагання; розширюється контекст з метою кращого усвідомлення особливостей аналізованих фактів тощо (Методичні вказівки до написання курсових, дипломних і магістерських робіт для студентів філологічного факультету/Укладачі: П.І.Білоусенко, Л.П.Бойко.—Запоріжжя: ЗНУ, 2006.-С.27)

На практиці звичайно записують паспорт джерела, використовуючи умовні скорочення. Наприклад, якщо ви добирали, скажімо, прислівники зі Словника української мови, Т.І-ХІ то скорочений запис паспорта прислівника щоліта (паспорт прийнято подавати поряд у дужках) може мати такий вигляд: (СУМ, XI, 604), де складноскорочене слово СУМ утворене з початкових букв повної назви Словник української мови, римська цифра означає том, арабська — сторінку. Якщо таких джерел кілька, то перелік їх умовних скорочень вміщують у додатках до роботи. Зліва пишеться умовне скорочення, справа - повна назва джерела. Наприклад:

СУМ — Словник української мови. В 11-и томах. - К.: Наук, думка, 1970—1980.

Гр. — Словарь української мови. Зібр.ред.журн. «Киев. старина». Упорядкував з дод. влас. матеріалу Б.Грінченко. Т.1-4. — К., 1907-1909.

Часто буває, що студенти досліджують мову творів окремих письменників за кількома виданнями, збірками. Назва кожного такого видання мусить мати своє умовне скорочення, що відображається в паспорті, бо читач при потребі за поданим у роботі паспортом має знайти поданий ілюстративний матеріал!

У процесі виписування мовного матеріалу у вас можуть виникнути певні думки з приводу особливостей конкретного факту, ці міркування теж бажано записати на картці у визначеному вами місці. Вони знадобляться при безпосередньому написанні роботи.

Якщо текст, який ви обстежуєте, невеликий за обсягом, то його варто дослідити весь шляхом суцільної вибірки мовних явищ, які вас цікавлять. Якщо ж тексти великі за обсягом або їх кілька, то застосовують вибірковий метод. Однак тут треба добре зорієнтуватися й обстежити ті частини тексту (текстів), які дають найбільш повне уявлення про предмет дослідження.

Збирання мовних фактів для дослідження розпочинається після ґрунтовного опрацювання літератури з проблеми. Для того, щоб збирати, треба знати, що збирати. А окрім того, цей процес творчий, він потребує не лише фахової підготовки, а й вдумливості, кмітливості.

У збиранні мовного матеріалу треба вчасно зупинитися і перейти до його опису, тобто створення основної частини тексту курсової (дипломної, магістерської) роботи. Хоча процеси написання тексту і продовження збирання матеріалу можуть відбуватися паралельно. Відшукавши новий цікавий матеріал, автор може вносити в текст доповнення, виправляти написане, удосконалювати концептуальне розв'язання теми.


^ АНАЛІЗ МОВНОГО МАТЕРІАЛУ


Аналізу дібраних мовних фактів передує їх систематизація на основі опрацьованої наукової літератури. Систематизація матеріалу, з одного боку, супроводжується відмежуванням об'єкта дослідження від інших, схожих на нього явищ, а з другого — структуруванням об'єкта дослідження, визначенням порядку розгляду матеріалу. Запам'ятайте, наукове дослідження не будується на голому місці. Своєю структурою, схемою, підходами до аналізу матеріалу воно спирається на наукові праці попередників. Наприклад, досліджуючи процеси реабілітації застарілої лексики в публіцистичному стилі, ви, без сумніву, спиратиметеся на узагальнювальні праці з української лексикології та низку конкретних досліджень у даній галузі. Окремі підходи вам не сподобаються, а деякі викличуть зацікавленість, і ви спробуєте створити щось подібне. Звісно, не варто сліпо наслідувати якусь конкретну працю. Орієнтуючись на власні наукові уподобання, творчо синтезуючи та й, можливо, ревізуючи підходи попередників, слід виробити свою структуру роботи, схему аналізу дібраного матеріалу, виходячи з мети й завдання роботи. Наприклад, аналіз застарілої лексики неможливо здійснити без розгляду семантичних груп досліджуваних лексем, без поділу даної лексики на архаїзми та історизми; аналіз похідних іменників (тобто іменників, які утворені від інших слів), не можна розпочати без поділу на групи за способами творення. Кожний спосіб творення має свої різновиди. Так, до морфологічного способу творення слів входить префіксальне, суфіксальне, суфіксально-префіксальне словотворення, складання (включаючи й абревіацію). Суфіксальні похідні належать до найменувань чоловічого (учитель, будильник), жіночого (битва, далечінь), середнього роду (селище, віконце) та іменників, що вживаються лише в множині (радощі, селяни). Похідні іменники можна класифікувати також за типом твірних основ, за загальними й частковими словотвірними значеннями тощо. Обраний вами підхід до систематизації матеріалу значною мірою зумовить як схему аналізу окремих мовних явищ (чи їх груп), так і структуру роботи загалом. Не забувайте, що в загальних рисах класифікація матеріалу диктується поставленими в роботі завданнями.

Варто пам'ятати, що напрямок, характер дослідження можуть підказати не лише студії з українського мовознавства, а й праці, де аналізуються схожі явища в споріднених мовах чи інших мовних підсистемах рідної мови: інших територіальних чи соціальних діалектах, творах інших письменників тощо. Інколи корисно принципи аналізу одних мовних явищ поширювати на інші одиниці мовної системи. Це звичайно вимагає прогнозування хоча б у найзагальніших рисах результатів дослідження, пристосовування прийомів аналізу до нових даних.

Конкретний аналіз дібраних мовних фактів не завжди укладається в заготовлені схеми. Це явище закономірне, особливо коли ви спиралися при виробленні підходів до лінгвістичного аналізу на вузівські підручники та на наукові праці, де розглядаються найбільш типові явища.

Опрацювання фактичного матеріалу зобов'яже вдруге (але тепер уже цілеспрямованіше) звернутися до наукової літератури з проблеми, розширити її коло. Дослідження, які виконуються в певному напрямку протягом багатьох років, поступово вносять зміни в узагальнювальні праці, підручникову літературу.

Сумлінно зроблений опис обстежених мовних явищ — це вагома частина роботи, але обмежуватися лише констатацією спостереженого не слід, У добре виконаному дослідженні виявляються певні закономірності, тенденції функціонування мовного явища в тексті тощо. Так, С.В.Сірик, яка описувала назви доріг в українській мові, розподілила ці найменування на дві великі групи ("Назви наземних доріг", "Назви неназемних доріг"), а потім приступила до розгляду кожної з них через призму тематичних груп. Однак описом тематичних підгруп аналіз не завершився. Дослідниця встановила походження слів, що належать до цього розряду лексики, територію їх поширення, частоту використання, простежила зміни в семантиці багатьох (особливо давніх) лексем, виявила факти архаїзації багатьох найменувань доріг. Дуже важливим є те, що авторка звернула увагу на полісемічність багатьох розгляданих слів, виявила синонімічні, антонімічні відношення в тематичних групах дослідженої лексики, описала явища омонімії, мезонімії тощо, а це дало їй змогу не лише стверджувати, що згадані найменування в семантичному плані становлять впорядковану підсистему, а й виявити характерні риси цієї підсистеми.

Дослідниця фразеології М.Т.Рильського А.П.Супрун у першому розділі дисертації здійснила функціонально-стилістичну класифікацію виявлених у творах письменника фразеологізмів. Тут авторка не лише навела приклади вживання М.Т.Рильським розмовних, книжних, просторічних фразеологізмів, а й виявила їх функції в поетичному тексті митця. Та все ж основну увагу дослідниця приділила іншому. У процесі роботи було доведено, що М.Т.Рильський досить своєрідно використовував відомі стійкі словосполуки: вживав у вузькому контексті синонімічні, антонімічні, часом різностильові фразеологізми, уміло їх нарощував, досягаючи більшої емоційної виразності висловлювання. Проте особливої майстерності відомий поет досягнув у оказіональному перетворенні фразеологічних одиниць: семантичних, лексико-семантичних, лексико-граматичних, структурно-семантичних, синтаксичних, комбінованих. Тому другий розділ дослідження присвячено переважно аналізу цих видозмін загальномовних фразеологізмів, з'ясуванню того, яку роль виконують згадані модифікації в поетичному висловленні. Отже, початкові спостереження й висновки, викладені в першому розділі, виявилися "плацдармом" для більш глибокого підходу до вивчення об'єкта дослідження.

А тепер коротко про методи дослідження. Таке багатогранне явище, як мова, вивчається за допомогою різних методів: описового, зіставного, статистичного, лінгвістичної географії, порівняльно-історичного тощо, їх застосування диктується метою роботи. На практиці дослідники-початківці найчастіше користуються описовим методом: на основі систематизації зібраних мовних фактів описують стан речей у певній галузі знань про українську мову, на підставі чого роблять відповідні висновки. Окремі положення, висновки стануть вагомішими, якщо будуть проведені відповідні підрахунки, — для цього застосовують статистичний метод. Коли є потреба порівняти мовні явища різних мовних підсистем (мовних систем різних письменників, функціонування мовних явищ у різних стилях мови і т.ін.), вдаються до зіставного методу. Якщо порівнюються мовні явища різних синхронних періодів розвитку мови (скажімо, кінець XIX - початок XX ст. чи середина XX - друга половина XX ст.), то тут застосовують порівняльно-історичний метод. Метод лінгвістичної географії використовують переважно в діалектологічних дослідженнях. Він заснований на картографуванні мовних явищ. При вивченні діалектів цим методом слід попередньо з'ясувати такі питання: вибір пунктів для обстеження; принцип їх відбору; визначення характеру опитування інформантів (прямий метод і метод анкетування); підбір інформантів, що передбачає такі критерії як вік, соціальний статус, професія; термін проживання в цій місцевості; принципи паспортизації діалектного матеріалу тощо. Кожне діалектологічне дослідження передбачає три основних етапи роботи: збирання мовного матеріалу; картографування; інтерпретація карт. Поняття методу досить широке, його застосування реалізується шляхом використання наукових прийомів дослідження, з якими ви емпірично (тобто на основі власних спостережень) знайомитеся під час опрацювання наукової літератури. Цих прийомів дуже багато, вони часто залежать не лише від методу, а й від розділу знань про українську мову, що вивчається. Базуються вони переважно на процедурах фіксації й зіставлення мовних явищ, встановлення в них спільного й відмінного, виділенні їх складових частин тощо.

1   2   3

Схожі:

Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації щодо написання курсових робіт для викладачів та студентів юридичного факультету денної та заочної форм навчання
Методичні рекомендації щодо написання курсових робіт / укладач А. М. Куліш – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 75 с
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації до проведення практичних занять для студентів денної, заочної І екстернатної
Методика навчання біології (розділи “Людина”, “Біологічні основи поведінки людини”) методичні рекомендації до проведення практичних...
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання
Теоретична фонетика англійської мови. Методичні рекомендації для студентів спеціальності “Початкове навчання. Спеціалізація : Англійська...
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації для студентів спеціальностей Хімія, Біологія* денної, заочної та екстернатної форм навчання Інституту природознавства
Хімія*, Біологія* денної, заочної та екстернатної форм навчання Інституту природознавства
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації для індивідуальної роботи з неорганічного та органічного синтезу для студентів IV-V курсів спеціальності "Хімія" денної, заочної та екстернатної форм навчання Інституту природознавства
Навчально-методичні рекомендації для індивідуальної роботи з неорганічного та органічного синтезу для студентів IV-V курсів спеціальності...
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації з курсу "Практична граматика німецької мови" Змістовні модулі "Die Satzreihe", "Das Satzgefüge". Для студентів спеціальності 010103 "пмсо. Мова І література (німецька, англійська)" денної та екстернатної форм навчання
Для студентів спеціальності 010103 “пмсо. Мова І література (німецька, англійська)” денної та екстернатної форм навчання
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації до практичних занять для студентів всіх спеціальностей денної, заочної та екстернатної форм навчання
Методичні рекомендації схвалено Рекомендовано до друку на навчально-методичній раді науково-методичною радою Інституту природознавства...
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації для вивчення дисципліни „ Історія української культури для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання
Методичні рекомендації для вивчення дисципліни „Історія української культури” для студентів усіх напрямів денної та заочної форм...
Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації для студентів денної та екстернатної форм навчання Інституту іноземної філології Херсон 2006

Методичні рекомендації до написання випускних робіт з української мови для студентів денної, заочної та екстернатної форм навчання iconМетодичні рекомендації до практичних занять для студентів ІІ курсу напряму підготовки 010105. Корекційна освіта (за нозологіями), (денної, заочної та екстернатної форм навчання)
Запрошені: Лаврикова О. В., декан факультету природознавства, здоров’я людини і туризму
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи