Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування icon

Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування




Скачати 148.89 Kb.
НазваЛекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування
Дата07.11.2012
Розмір148.89 Kb.
ТипЛекція

ЛЕКЦІЯ 4


Тема: Культура професійної діалогічної мови

План

  1. Сутність і специфіка професійної діалогічної мови

  2. Форми професійного діалогічного спілкування

  3. Ділова бесіда як різновид професійного діалогічного мовлення

  4. Ділова телефонна розмова

  5. Ділова нарада і прес-конференція – форми професійного спілкування.

  6. Суперечка як основа професійних дискусій, дебатів, диспутів

  7. Прийоми суперечок


Література:

Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2004.- С.212-228.

Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.:Академія, 2007. – С.191-223.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2005. – С. 81-119.

Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2001. – С410-418.

Шевчук С.В.Ділове мовлення. Модульний курс. – К.: Літера ЛТД, 2003. – С.346-359.


Питання 1

Основою співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності є ДІАЛОГІЧНА МОВА – форма соціально-мовного існування.Діалог, який передбачає активний обмін репліками (висловленнями) учасників, займає 70% усього мовного спілкування.

Діалогічне мовлення формується під впливом таких факторів, як мотив діяльності, мета і завдання. Мовна поведінка учасників діалогу складається з програмованих і непрограмованих компонентів. Перші відображають прийняті в певному соціумі норми мовної поведінки в стандартних ситуаціях ; другі пов’язані з особливостями мовця, його креативністю, специфікою ситуації, ставленням до неї мовця.

Залежно від особистісного ставлення до комунікації або до взаємодії партнерів діалог може мати модальний або диктальний характер. Модальні діалоги поділяються на одномодальні (наприклад згода)і різномодальні (полеміка, суперечка, незгода). Різномодальні діалоги складніші за структурою, більш розгорнуті і менш передбачувальні, ніж одномодальні. Диктальні діалоги націлені на одержання і повідомлення інформації або уточнення її.

Специфіка діалогічного мовлення обумовлюється такими чинниками:

  • непідготовленість спілкування ( неможливо заздалегідь повністю спланувати, спрогнозувати мовну поведінку як співрозмовника, так і власну;

  • безпосередність контакту учасників спілкування, а звідси – можливість емоційних виявів;

  • використання допоміжних, невербальних засобів (мімики, жестів тощо);

  • пряма зорієнтованість мовлення на конкретне висловлення співрозмовника, а отже, необхідність постійно стежити за його думкою, що потребує концентрації мисленнєвих зусиль і проведення деяких мовленнєво-мисленнєвих операцій;

  • можливість зміни теми висловлювання, що вимагаї уваги і відповідної оперативної реакції співрозмовника;

  • налаштованість на діалог, що передбачає наявність бажання і вміння слухати і сприймати іншого.

Ці чинники зумовлюють особливості синтаксичної організації діалогічного мовлення: широке і відносно компактне використання різних речень за метою висловлення: розповідних, питальних, спонукальних; можливість використання невербальних засобів спілкування дає змогу користуватися неповними реченнями, недоказаними або перерваними, деякими видами односкладних речень тощо; уживання в мовленні стереотипних формул, кліше, що може пояснюватися типовістю певної ситуації професійного спілкування (отримання довідки, обговорення окремих пунктів наказу тощо).Оскільки діалог реалізується в усному мовленні, то діалогічне мовлення характеризується інтонаційним багатством і водночас інтонаційною неорганізованістю. Інтонація не тільки оформлю є речення як комунікативну одиницю, але й сприяє формуванню діалогічного контексту.

Діалог будується на репліках – особливих мовних одиницях, які харатеризуються відносною формально-граматичною завершеністю і відносною самостійністю. Залежно від теми спілкування, лексичної наповненості та синтаксичної побудови виділяються репліки : репліка- запитання, репліка-вілповідь, репліка-ствердження або заперечення, репліка- оцінка, репліка, що переводить діалог в іншу тематичну площину та інші. Репліки можуть бути різними за протяжністю – лаконічні й самостійні; можуть являти собою ланцюг взаємопов’язаних речень.

Ділове спілкування обмежене часом , темою і метою. Це безпосередньо впливає на побудову діалогу, який має на меті досягнення певних результатів.

Цьому сприяє культура діалогічної мови: уміння починати, підтримувати, завершувати розмову, ставити контрзапитання, застосовувати засоби емоційного впливу, уміння слухати співрозмовника, адекватно реагувати на його запитання або заперечення тощо. Висока культура діалогічної мови та високий ступінь фахової підготовки допомагають досягти поставленої мети.


Питання 2

Сфера використання усного мовлення сьогодні надзвичайно розширюється –в суспільно-політичному житті, виробничій, науково-освітній, військовій, культурно-мистецькій галузях, дипломатії тощо. Виникають нові функціональні різновиди, жанри і форми усного мовлення, вдосконалюються засоби і технічні можливості усномовного спілкування.

Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог і діалог. Загальноприйнятими формами (іноді називають жанрами) діалогічної ділової комунікації у роботі менеджерів, юристів, продавців нерухомості тощо є ділові бесіди, наради, збори, перемовини, конференції, різноманітні ділові зустрічі. Розвиток ринкових відносин у нашій країні, інтенсифікація, що спостерігається на всіх рівнях професійного спілкування, породжують необхідність швидкого і безперешкодного поширення ділової інформації, а значить організації і проведення інноваційних форм ділової комунікації, таких, як презентація, „круглі столи”, прес-конференції, брифінги, виставки тощо.

Специфічними жанрами професійного діалогічного спілкування можна вважати суперечку, дискусію, полеміку, дебати, що найчастіше є складовими таких форм ділового спілкування, як наради, збори і конференції, але можуть мати і самостійне значення.

Особливості кожної форми ділової комунікації включають такі критерії:

  • мету проведення (навіщо?);

  • контингент учасників (хто? з ким? для кого?);

  • регламент (як довго?);

  • комунікативні засоби реалізації намірів (як?);

  • організацію просторового середовища (де?);

  • очікуваний результат (який? що „на виході”?).




Питання 3

Одним із різновидів діалогічного мовлення є ділова бесіда. Ділова бесіда – це розмова, в якій бере участь небагато учасників.Мета ділової бесіди – отримання інформації, розв’язання важливих виробничих проблем, вирішення певних завдань. На думку Мішеля Монтеня ( 1588 р.), „найплідніша і найприродніша вправа для розуму – бесіда.” Як і будь-яка розмова, бесіда – це „будівля, яку зводять спільними зусиллями” (Андре Моруа).

До основних функцій будь-якої ділової бесіди можна віднести такі:

  • початок інноваційних заходів і процесів;

  • контроль і координування вже початих заходів, акцій;

  • обмін інформацією;

  • взаємне спілкування працівників однієї організації, міжособистісні і ділові контакти;

  • підтримка ділових контактів з партнерами у зовнішньому середовищі;

  • пошуки, висування й оперативна розробка нових ідей і задумів;

  • стимулювання руху думки у нових напрямках.

Як правило, ділові бесіди плануються заздалегідь. У процесі підготовки визначається предмет бесіди, коло питань, що доцільно обговорити, основні наміри, які необхідно здійснити.Якщо в процесі бесіди використовцються певні документи, їх також необхідно підготувати заздалегідь.

Правильне проведення ділових бесід сприяє приросту продуктивності праці на 20-30%.

Структура ділової бесіди:

  1. Початок бесіди.

  2. Передача інформації.

  3. Аргументування.

  4. Спростування доводів співрозмовника.

  5. Прийняття рішень.

Важливою і водночас найважчою частиною ділової бесіди є початок. Розмову не варто розпочинати з обговорення погоди. Початок бесіди – це встановлення контакту, побудова „мосту” між партнерами. Радять ставити запитання по суті, відповідати спокійно, виявляючи знання справи, аргументувати свою позицію, говорити докладно, але не багатослівно, створювати довірливу атмосферу, зацікавлювати співрозмовника, не втрачати у розмові ініціативи, уникати полеміки.

У діловій бесіді є конкретні правила дотримання комунікативної етики. Треба бути уважним і тактовним до співрозмовника, враховувати погляд і докази, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо, стежити за реакцією партнера і відповідно коригувати свої дії, стимулювати зацікавленість розмовою.

Дослідниками виділені фактори, що сприяють успішному проходженню ділової бесіди:

  • професійні знання;

  • ясність;

  • наочність;

  • постійна спрямованість;

  • ритм;

  • повторення;

  • елемент раптовості;

  • „насиченість” міркувань;

  • рамки передачі інформації;

  • гумор і іронія.


Питання 4

Найшвидшим і водночас найпростішим і найефективнішим способом встановлення ділового контакту є телефонна розмова. Позбавлена можливості вживати невербальні засоби, такі, як жести, міміка, обмежена у часі, телефонна розмова все ж має переваги над іншими способами : це оперативність передавання інформації, швидкість реагування на інформацію, можливість дистанційного керування діями, зручність.

Службова телефонна розмова має таку структуру:

  • момент встановлення зв’язку (вітання, взаємне представлення);

  • виклад суті справи (повідомлення мети дзвінка, ознайомлення з проблемою);

  • обговорення ситуації, проблеми;

  • закінчення розмови (резюме, прощання).

Варто зупинитися на важливих аспектах ведення ділової телефонної розмови:

^ Часові межі. Кожна телефонна розмова триває в середньому 3-5 хвил. Із часом виробляється вміння розмовляти стисло, висловлюватися чітко і по суті. Цьому сприяє володіння інформацією, попередня підготовка до розмови. Якщо передбачається тривала розмова, потрібно запитати, чи має співрозмовник достатньо часу для бесіди. Час ділових регулярних розмов краще узгоджувати з партнером. За етикетом не можна телефонувати до 9 –ї ранку і після 10 –ї ввечері.

^ Дотримання мовного етикету. Обов’язково потрібно вживати словесні формули вітання, прощання, подяки, вибачення – відповідно до ситуації.

Важливе значення має взаємне представлення на початку розмови: треба назвати прізвище, ім’я, по батькові, посаду й організацію, яку ви представляєте. Говорити необхідно розбірливо, щоби могли записати, чітко і люб’язно формулювати , з ким бажаєте, розмовляти, з якого питання, кому і яку передати інформацію тощо.

^ Максимальна насиченість інформацією. Дотримання йієї вимоги характеризує спврозмовників як досвідчених ділових людей. Продуманість і підготовка телефонної розмови передбачає складений її план (мати під рукою), порядок питань, документи, дати, цифри, потрібні номери телефонів.

Конструктивність. Вона також залежить від компетентності ділових партнерів, уміння наголошувати на суттєвому, уникати непорозумінь, вестидіалог, а не монолог. Якщо розмова довга, час від часу слід підсумовувати досягнуті угоди, підтримувати розмову принагідними репліками. Бажано записувати важливу інформацію – це допоможе дотримати слова і виконати обіцянки чи домовленості.

^ Позитивне емоційне тло – одне з найважливіших правил ділової телефонної розмови. Потрібно бути доброзичливим, розмовляти рівним голосом, витримано, незалежно від суб’єктивного ставлення до співрозмовника або від влсного емоційного стану. Готуючись до розмови, поцікавтесь на ім’я та по батькові того, з ким буде розмова, і називайте його , як кажуть, повністю. Не перебивайте співрозмовника, не виказуйте своєї невдоволеності, не погрожуйте, уникайте категорично-наказового тону.

Мова. Звичайно, лише літературна. Телефонну розмову не можна „переглянути”, тому вона вимагає добору потрібних слів, переконливості аргументів, виваженості реплік. Стиль розмови залежить від ступеня знайомства співрозмовників, їхнього віку, статі,посади.

^ Технічні моменти телефонної розмови. Декілька правил ділового телефонного спілкування.

  • Набирайте номер телефону тільки тоді, коли переконані у його правильності.

  • Слухавку намагайтеся підняти між другим і четвертим дзвінком. Після п’ятого спрацьовує автовідповідач.

  • Якщо вам зателефонували під час термінової роботи, попросіть зателефонувати пізніше або запропонуйте самому зателефонувати.

  • Якщо з технічних причин сталося роз’єднання, відновлює зв’язок той, хто телефонував.

  • Закінчує розмову той, хто зателефонував. Якщо співрозмовник жінка, ініціативу варто віддати їй.

  • Не ведіть двох розмов одночасно.

  • Ніколи не кладіть несподівано слухавку.

  • На помилковий дзвінок відповідайте ввічливо, на власний помилковий – просіть вибачення.

Пам’ятайте, що службовий телефон – для службового користування.


Питання 5

Складовою частиною керівництва установою, організацією тощо є наради, які зазвичай проводяться за затвердженим порядком. У підготовленому документі , що розсилається (повідомляється) учасникам наради, повідомляється:

  • тема наради;

  • мета наради;

  • перелік обговорюваних питань;

  • час початку і закінчення наради;

  • місце, де вонабуде проходите;

  • прізвища і посади доповідачів, усіх, хто відповідає за підготовку окремих питань і наради в цілому;

  • час, відведений на кожне питання;

  • місце, де можна ознайомитися з матеріалами щодо кожного з питань.

Така проінформованість – запорука того, що учасники наради будуть брати участь в обговоренні питань більш підготовленими, пропозиції їхні будуть більш конструктивними.

Доцільно ділові наради проводити у певний день тижня ( за винятком позапланових, екстрених); бажано наприкінці робочого дня або в другій половині дня. Тривалість наради не повинна перевищувати півтори-двох годин. Для керівника ділової наради важливим є:

  • початок її вчасно;

  • чітко повідомити про регламент, узгодити правила роботи, уточнити порядок денний, призначити відповідального за регламент і протокол;

  • попередити про зняття з порядку денного виступів, які торкатимуться неактуальних питань, містять зайві емоційні оцінки, особисті враження замість конструктивних пропозицій тощо;

  • вимагати тільки конструктивної критики, називати факти та їхні причини, пропонувати шляхи рішення проблеми, усунення недоліків роботи організації;

  • суворо вести нараду відповідно до визначеного порядку денного і мети, надати конструктивного характеру обговоренню в цілому;

  • слідкувати за регламентом виступів, стимулюючи конкретність, наявність змістовного аналізу, реальних пропозицій, рішень, ідей;

  • дотримуватися коректності у проведенні дискусій і активізації уваги учасників наради;

  • підводячи підсумки наради, узагальнити все сказане, сформулювати висновки, визначити завдання на майбутнє;

  • завершити точно о призначеній годині.

Прес-конференція – це зустріч офіційних осіб із представниками преси, телебачення, радіо з метою інформування громадськості щодо актуальних питань. Це загальноприйнятий і ефективний споіб надання пресі такої інформації, яка працює на репутацію фірми, організації або конкретної особи, створює їх позитивний імідж. Для того щоб впевненіше почуватися на прес-конференції, її голова повинен:

    • проінформувати пресу про конференцію, вступити в контакт із журналістами. Незважаючи на зайнятість для представників преси слід завжди тримати двері „відкритими”, бути доступним, знайомлячись з представниками преси і в неформальній обстановці;

    • не нехтувати ніякими запитаннями, навіть якщо вони примітивні;

    • відповіді слід готувати різні, якомога відвертіші і повніші;

    • не варто часто вдаватися до відповіді не для запису або без коментарів; треба продумати всі терміни і їхню адекватну інтерпретацію, не використовувати у відповідях жаргонних слів, арготичні слова і вислови, просторічні елементи.

Інколи керівники йдуть на те, щоби „програти” прес-конференцію в ролях за участю в ній юридичниї і технічних експертів.

Структура прес-конференції:

  • вступна частина (тривалість 3-4 хвил.);

  • вітання;

  • пояснення причин проведення;

  • програма;

  • відрекомендування доповідачів;

  • інформація про матеріали, що представляються пресі (прес-кіт);

  • виступи (доповідачів має бути не більше двох з максимальною тривалістю доповіді або повідомлення 10 хвил. для кожного з них).

Голова прес-конференції повинен не допускати перебільшень, виявляти повагу до конкурентів,уникати суперечок, намагатися сповільнювати темп запитань, даючи більш докладні відповіді на деякі з них, і пам’ятати, що успіх фірми, компанії, установи тощо - це результат роботи команди


Питання 6

Дискутивно-полемічна мова, в основі якій лежить суперечка, як вид красномовства дуже давня. ЇЇ активно використовували ще у публічному спілкуванні Давньої Греції, де кар’єра громадянина залежала від уміння виступати з промовами перед народом, заручатися підтримкою слухачів.

Сучасні вчення про дискутивно-полемічну мову розглядають учасників діалогу як таких, що мають рівні «логічні права», тобто рівні права на використання

усіх логічних форм заяв і монологів.

Суперечка - зіткнення різних поглядів чи позицій щодо певної проблеми, в процесі якого кожен учасник наводить аргументи на підтримку своїх переконань і критикує несумісні з ними твердження протилежної сторони.

Класична модель суперечки передбачає участб пропонента і опонента, арбітра і слухачів. У суперечці виявляється тісний зв’язок між логікою і культурою мови. Важливо вміти логічно мислити, ясно і лаконічно висловлюватися, точно формулювати думки, володіти термінологією та з повагою ставитися до логічної критики опонента.

У суперечці пропонент висловлює думку (тезу), опонент знаходить у ній вразливі місця (розбіжності), вказує на них і висуває положення, яке йому здається істинним (антитезу). Доведення складається з 3-х елементів:

  • теза - словесно оформлене основоположне твердження (чи сукупність тверджень), яке передбачає певне тлумачення фактів і додає дещо нове до існуючих знань; істинність тези необхідно доводити;

  • аргумент - словесно оформлене положення, за допомогою якого обгрунтовують тезу і яке має доказову силу для тих, кому адресоване;

  • демонстрація - логічні міркування, або сукупність умовиводів, які застосовуються при виведенні тези із аргументів.

Аргументи поділяються на сильні, слабкі і непереконливі.

До сильних аргументів зараховують: точно встановлені факти і судження, що випливають із них документи, що є чинними на момент спілкування; висновки експертів, експериментально перевірені дані, показання свідків тощо.

До слабких аргументів належать: доведення, версії чи узагальнення, зроблені на основі здогадів, пропозицій, відчуттів; доведення, що грунтуються на власних враженнях, бажаннях тощо; висновки , що грунтуються на двох або кількох окремих фактах і т.ін. Ці аргументи викликають сумніви опонентів і спростування.

^ Непереконливими аргументами є: судження на основі підтасованих фактів, посилання на неперевірені джерела; вигадки, припущення; висновки, зроблені на основі фіктивних документів тощо. Такі аргументи дозволяють дискредитувати супротивника.

Головне в суперечці - істинність, правильність, чіткість.

Різновидами суперечки є дискусія, полеміка, диспут, дебати.

Дискусія – публічне обговорення певної проблеми або групи питань на зборах, конференціях, у пресі, під час бесід, на уроках тощо з метою досягнення істини.

Характерною ознакою дискусії є відсутність тези і наявність єдиної теми. Мета її - досягти згоди учасників щодо дискутованої теми.

Полеміка - зіткнення різних поглядів при обговоренні будь-яких наукових, політичних, літературних чи інших питань.

На відміну від дискусії, найважливішим у якій є пошук істини шляхом вдалих постановки і зіставлення аргументів та контраргументів, у полеміці основне - досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. У дискусії беруть участь опоненти, у полеміці - супротивники, конкуренти. дискусія і полеміка розрізняються не тільки метою, але й засобами і прийомами: учасники дискусії почергово висловлюються, засоби і прийоми дискусії повинні бути коректними, прийнятними для всіх учасників. У полеміці не дотримуються цих правил( засоби і прийоми більш експресивні, перемагає ініціатива суперників).

Диспут - заздалегідь підготовлена публічна суперечка (наукова, політична, літературна та ін.).

Проведення диспуту старанно планують, розцінюючи його як одну із активних форм навчання ( ознайомлення з темою, опрацьовання необхідної літератури).

Дебати - обговорення проблем, обмін думкамит, ідеями, поглядами щодо важливих державних, громадських проблем.

Для перемоги в дебатах важлива очевидна ораторська і візуальна перевага над суперником.Дебати характеризуються яскраво вираженою наступальною тактикою, тому захоплення й утримання ініціативи є найважливішим правилом для їх учасників.

Щоб оволодіти полемічною майстерністю, необхідно розуміти сутність публічної суперечки, знати її різновиди, навчитися безпомилково визначати її предмет, дотримуватися основних вимог культури суперечки, виробити вміння доводити висунуті положення і спростовувати погляди опонента, застосовуючи полемічні прийоми.

Питання 7

Суперечка є своєрідною боротьбою, тому в ній використовують прийоми, властиві боротьбі. прийоми можуть бути коректними і некоректними.

Коректні прийоми:

    • випередження суперника, ведення суперечки за власним сценарієм (краще наступати, ніж захищатися);

    • відвернення уваги опонента від думки, яку необхідно провести без критики;

    • відтягування заперечення;

    • змушування суперника самому доводити правомірність своїх тверджень та інші.

Некоректні прийоми:

    • зміна теми (переведення теми, наприклад, із юридичної площини в площину моральну)

    • використання неправдивих і недоведених аргументів з надією на те, що протилежна сторона цього не помітить (Всім відомо…, Давно встановлено…., Ніхто не буде заперечувати… );

    • акцентування на достоінствах підзахисного з метою спростування якось звинувачення;

    • заплутування думки у різних деталях та дрібницях з метою спрямувати увагу учасників суперечки на те, що здається виграшним та інші.


Той, хто володіє такими прийомами, найчастіше отримує перемогу.

Схожі:

Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconЛекція 1 культура мовлення план Основні функції мови. Культура мови І культура мовлення фахівця. Специфіка мови професійного спрямування
Бабич Н. Д. Практична стилістика І культура української мови. – Львів: Світ, 2003. – 432с
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconЛекція №3 Культура публічної монологічної мови План Сутність І специфіка публічної монологічної мови
Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення)
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconМетодичні вказівки для студентів 4-5-х курсів технічних спеціальностей, слухачів курсів з вивчення англійської мови для професійного спілкування, аспірантів
Направленість даних методичних вказівок навчити говорити з метою професійного спілкування за зразками діалогічного та монологічного...
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconЛекція №2 мовні І позамовні чинники культури професійного спілкування план Фонетичні аспекти культури професійного спілкування: артикулювання
Радевич-Винницький Я. Етикет І культура спілкування: Навч посібник. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2006. – 2006. – 291...
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconМетодичні рекомендації для самостійного опрацювання курсу «Методика викладання англійської мови»
Рекомендації сприятимуть закріпленню цих знань, але головна увага зосереджена на вдосконаленні професійних умов та компетенцій іншомовного...
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconМетодичні рекомендації для самостійного опрацювання курсу «Методика викладання англійської мови»
Рекомендації сприятимуть закріпленню цих знань, але головна увага зосереджена на вдосконаленні професійних умов та компетенцій іншомовного...
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconТема. Культура мови як наука І навчальна дисципліна
Культура мови як окрема лінгвістична дисципліна. Предмет І завдання курсу. Зв’язок з іншими дисциплінами
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconНавчально-тематичний план підвищення кваліфікації з напряму «Інноватика у викладанні української мови як іноземної»
Компетентнісна модель професійної діяльності викладача української мови як іноземної
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconНавчально-тематичний план підвищення кваліфікації викладачів з напряму «Інноватика у викладанні російської мови як іноземної»
Компетентнісна модель професійної діяльності викладача російської мови як іноземної
Лекція 4 Тема: Культура професійної діалогічної мови План Сутність І специфіка професійної діалогічної мови Форми професійного діалогічного спілкування iconНавчально-тематичний план підвищення кваліфікації викладачів з напряму «Інноватика у викладанні російської мови як іноземної»
Компетентнісна модель професійної діяльності викладача російської мови як іноземної
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи