Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія icon

Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу "Логопедія з практикумом" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія




Скачати 251.06 Kb.
НазваМетодичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу "Логопедія з практикумом" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія
Дата09.11.2012
Розмір251.06 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

Інститут природознавства

Кафедра дефектології та основ медицини


Глущенко І.І.


Навчально-методичні рекомендації до модулів самостійної роботи

з курсу “Логопедія з практикумом”


для студентів спеціальності 7.010106 Дефектологія

денної, заочної та екстернатної форм навчання


Херсон - 2006


Навчально-методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу “Логопедія з практикумом” для студентів спеціальності 7.010106 Дефектологія денної, заочної та екстернатної форм навчання


Укладач: ^ Глущенко І.І.


Рецензенти: кандидат медичних наук, доцент Яковлева С.Д.

кандидат педагогічних наук, доцент Вишневська Л.В.


^

Розглянуто на засіданні


навчально-методичної комісії

інституту

(протокол № 5 від 14.06.06 р.)

Схвалено навчально-методичною

комісією університету

(протокол № від р.)



^

Рекомендовано до друку вченою радою університету


(протокол № від р.)

ВСТУП


Логопедія – одна з основних дисциплін у системі підготовки спеціаліста- дефектолога. Професійна діяльність майбутнього логопеда полягає в наданні медико–педагогічної допомоги дітям з різноманітними мовленнєвими порушеннями. Ця допомога полягає в організації системи корекційних занять, спрямованих на виправлення порушень звукопромовляння, які викликані вродженими або набутими вадами органів мовлення. Робота логопеда ефективна тільки у тому випадку, якщо вона побудована на фундаменті - медичних та психолого–педагогічних знаннях.

Самостійна робота є важливим компонентом підготовки студентів з логопедії. В курсі “Логопедія з практикумом” до модулів самостійної роботи входять теми: “Метод масажу в корекції мовних порушень”, “Розвиток професійної дикції педагога”.

В методичних рекомендаціях звернена увага студентів на основні закономірності формування артикуляційної моторики дітей з мовленнєвими вадами засобами логопедичного масажу. В даному курсі також розглядаються питання формування правильного, чіткого і виразного мовлення майбутніх педагогів.

Студенти повинні отримати знання про розвиток та формування артикуляційної моторики, визначити місце логопедичного масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії, ознайомитись з фізіологічною дією та можливостями логопедичного масажу.

Студенти повинні ознайомитися з основними прийомами загального логопедичного масажу та самомасажу, дати загальну характеристику прийомам які використовуються при масажі губ, язика та м’якого піднебіння.

Достатня сформованість цих знань служить фундаментом для досягнення плавного, граматично оформленого, логічно побудованого мовлення, з виразним голосом, досить глибоким диханням і багатим словниковим запасом як у дітей з мовленнєвими вадами, так і у майбутніх логопедів.


^ 1 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ


Модуль самостійної роботи


Тема: Метод масажу в корекції мовних порушень.

Завдання: Визначити місце логопедичного масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії. Ознайомитись з фізіологічною дією, можливостями та основними прийомами логопедичного масажу.

Форма звіту: Конспект. Усне опитування.


Питання для самопідготовки та контролю:
^

1. Показання до застосування масажу в логопедичній практиці


2. Визначити мету логопедичного масажу

3. Основні прийоми, які рекомендується використовувати при масажі губ.

4. Основні прийоми, які рекомендується використовувати при масажі язика.



Методичні вказівки

Логопедичний масаж — активний метод механічної дії, який змінює стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовного апарату. Логопедичний масаж є одною з логопедичних технік, яка сприяє нормалізації мовлення і емоційного стану осіб, з мовними порушеннями.

^ Показання до застосування масажу в логопедичній практиці. Логопедичний масаж входить в комплексну медико-педагогічну систему реабілітації дітей, підлітків і дорослих, із мовними порушеннями. Масаж використовується в логопедичній роботі з особами, у яких діагностовано такі мовні розлади, як дизартрія, у тому числі і її стерті форми, ринолалія, заїкання, а також порушення голосу. В цілому масаж застосовується в корекційній педагогічній роботі у всіх тих випадках, коли є порушення тонусу м'язів.


Місце масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії. Логопедичний масаж – частина комплексної роботи, направленої на корекцію мовних розладів. Він може проводитися на всіх етапах корекційної роботи, але особливо важливе його використання на початкових етапах роботи. Нерідко масаж є необхідною умовою ефективності логопедичної дії.

При подоланні артикуляторних порушень логопедичний масаж проводиться разом з пасивною, пасивно-активною і активною артикуляційною гімнастикою.

При формуванні мовного дихання, голосу, нормалізації емоційного стану масаж може використовуватися в комплексі з традиційними логопедичними вправами.

Логопедичний масаж може здійснювати логопед, дефектолог, медичний працівник, який володіє технікою логопедичного масажу, тобто пройшов спеціальну підготовку і знає анатомію і фізіологію м'язів, які забезпечують мовну діяльність, а також етіопатогенез мовних порушень. Елементи масажу можуть здійснюватися батьками дитини, спеціально проінструктованими і навченими логопедом.

Фізіологічна дія масажу. Обличчя людини, на відміну від інших частин тіла, найбільш забезпечено нервовими закінченнями і кровоносними судинами. Це відображається на стані м'язів особи, за допомогою яких передаються найтонші зміни емоційного стану людини.

Вираз обличчя в першу чергу відображає настрій і самопочуття людини. Шкіра обличчя особливо чутлива до механічних дій. Завдяки цьому існує найтонший зворотний зв'язок між станом м'язів і нервів обличчя, виникаючим під впливом масажу, і самопочуттям та настроєм людини.

1. Масаж робить благотворний вплив на організм. Під впливом масажу в організмі виникає ряд місцевих реакцій, в яких беруть участь всі тканини, органи і системи.

2. Поверхня шкіри є величезним чутливим полем яке є периферичною частиною шкірного аналізатора, а значить вона нерозривно є пов'язана з центральною нервовою системою.

3. При масажі дія спрямовується не тільки на структурні шари шкіри, її судини і залозистий апарат, але і на стан ЦНС.

4 Масаж поліпшує секреторну функцію шкіри, активізує її лімфо- і кровообіг, а отже, поліпшує її живлення, підвищує обмінні процеси.

5. Масаж робить великий вплив на стан капілярів шкіри. Капілярна система є рефлексогенною зоною в судинній системі. Під впливом масажу капіляри розширяються, збільшується газообмін між кров'ю і тканинами (киснева терапія тканин). Ритмічні масажні рухи полегшують просування крові по артеріях, прискорюють відтік венозної крові.

6. Під час масажу здійснюється рефлекторна дія на всю лімфатичну систему, поліпшуючи функцію лімфатичних судин.

7. Істотно змінюється під впливом масажу стан м'язової системи. В першу чергу підвищуються еластичність м'язових волокон, сила і об'єм їх скоротливої функції, працездатність м'язів

8. Функція м'язів нерозривно пов'язана із сухожильно-зв’язочним апаратом. Під впливом масажу збільшується рухливість і еластичність м’язів.

9. Між силою дії при масажі і відповідною реакцією організму існує складна залежність. При легкому повільному погладжуванні знижується збудливість м’язових тканин. Це забезпечує заспокійливу дію, виникає приємне відчуття тепла, поліпшується самопочуття.

10 Енергійні і швидкі рухи при масажі підвищують подразливість м’язових тканин. Таким чином, логопедичний масаж надає загальну позитивну дію на організм в цілому.

Основна мета логопедичного масажу:

1.Нормалізація м'язового тонусу загальної, мімічної і артикуляції мускулатури;

2.Зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату;

3.Зниження патологічних рухових проявів м'язів мовного апарату (судоми)

4.Стимуляція пропріоцептивних відчуттів;

5.Активизация тих груп м'язів периферичного мовного апарату, у яких була недостатня скоротлива активність.

6. Формування довільних, координованих рухів органів артикуляції.

Можливості та основні прийоми логопедичного масажу.

Масаж – це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на організм шляхом натискання, тертя, вібрації та погладжування які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини руками масажиста.

Масаж може бути загальним та місцевим. Логопедичний масаж відноситься до місцевого масажу, так як він безпосередньо впливає на різні частини артикуляційного апарату.

Прийоми масажу слід вибирати з урахуванням тонусу м’язів мовленнєвого апарату. Такі прийоми як погладжування, розтирання, натискання.

Сеанс масажу необхідно починати з прийомів загального розслаблення (релаксації). Дитина повинна прийняти положення при якому м’язи дитини максимально розслаблені, фізіологічне дихання спокійне.

Погладжування — основний прийом масажу, який залежно від методики застосування прийому і дозування сили дії може надавати заспокійливу або стимулюючу (збудливу) дію на нервову систему. Наприклад, поверхневе площинне погладжування заспокоює, охоплювання — збуджує.

На думку досвідчених фахівців в даній області, погладжування шкіри обличчя поліпшує дихання. Стимулюються обмінні процеси, підвищується шкірно-м'язовий тонус, посилюється циркуляція крові в капілярах, тонізуються і тренуються судини. Пальці рук ковзають по шкірі обличчя, не збираючи її в складки, легко натискаючи. Погладжувати слід тільки по ходу току лімфи в лімфатичних судинах - у напрямі крупних лімфатичних вузлів. Прийом рекомендується виконувати повільно (24-26 рухів в 1 хвилини), плавно, ритмічно, з різним ступенем натискання на масажовану поверхню.

Розтирання — це прийом, який рекомендується виконувати перед розминанням. Розтирання сприяє збільшенню рухливості м’язових тканин по відношенню до нижчих шарів. При цьому посилюється приток крові і лімфи до масажованих тканин, що значно поліпшує їх живлення і стимулює обмінні процеси. При виконанні даного прийому в області обличчя необхідно використовувати переступання.

Рухи при розтиранні можна проводити в будь-якому напрямі, незалежно від напряму току лімфи. Важливо не затримуватися на одній ділянці більше 8—10 секунд. Потім, для максимальної активізації роботи лицьових м'язів, рекомендується використовувати такий прийом, як розминку. В цьому прийомі можна виділити декілька фаз: фіксацію, захоплення, здавлення, стискання, відтягування і безпосередньо розминання тканин пальцями однієї руки або двох рук одночасно.

Розминання - в основному діє на м'язи обличчя, завдяки чому підвищується їх скоротлива активність. Цей прийом сприяє поліпшенню крово-і лимфообігу. Отже, поліпшуються живлення тканин, обмін речовин, зменшується або повністю знімається м'язове стомлення, підвищуються працездатність м'язів, їх тонус. Розминання є свого роду пасивною гімнастикою для м'язів. Масажні рухи при розминці рекомендується проводити в подовжньому і поперечному напрямі.

Подовжні рухи потрібно робити по ходу м'язових волокон. Випрямлені пальці слід розташувати на масажованій поверхні так, щоб перші пальці обох кистей знаходилися на передній поверхні м'яза, а інші — по сторонах від неї.

Для проведення поперечних рухів, руки треба встановити упоперек м'язових волокон так, щоб перші пальці знаходились по одну сторону масажованої ділянки, а інші — по іншу.

Корисно використовувати такий допоміжний прийом масажу, як зсування. Зафіксувавши масажовану область, проводьте короткі ритмічні рухи, зсовуючи тканини. Рухи в протилежних напрямах називаються розтягуванням. Розтягування можна виконувати двома-п'ятьма пальцями.

Ще один важливий прийом логопедичного масажу — вібрація.

При вібрації рука передає м'язам обличчя, шиї, губ, язика коливальні рухи. Даний прийом викликає посилення рефлексів. Залежно від частоти і амплітуди вібрації відбувається розширення або звуження судин. Вібрація впливає на функції різних органів.

Вібрацію можна здійснювати одним, двома або всіма пальцями. При не переривистій вібрації слід проводити по тканинах кінцевими фалангами одного або декількох пальців. При переривистій (ударній) вібрації потрібно ударяти кінчиками напівзігнутих пальців.

Близькі до вібрації допоміжні прийоми логопедичного масажу: поплескування (легкі рухи вказівним пальцем) і пунктирування, або «пальцевий душ» (рухи, які здійснюються кінцевими фалангами другого-третього або другого-п'ятого пальців, що нагадує вибивання дробу на барабані).

Вібрація не повинна викликати болісних відчуттів у дитини. Доведено, що тривала вібрація з малою амплітудою викликає заспокоєння, розслаблення, а нетривала вібрація з великою амплітудою - протилежний стан. Тривалість виконання ударних прийомів в одній області не повинна перевищувати 10 секунд. Обов'язково потрібно комбінувати вібрацію з іншими прийомами.

Переривисту вібрацію не слід здійснювати на напружених групах м'язів, щоб не викликати біль. Вибір прийомів масажу повинен залежати від м'язового тонусу.

Так, наприклад, погладжування, розтирання, розминання, поплескування, легку вібрацію доцільно використовувати при зниженому тонусі мовної мускулатури. При гіпертонусі (спастичних станах) застосовується в основному поверхневе погладжування і сильна вібрація.

Помилки, що найбільш часто зустрічаються при масажі, наступні:

1.Сильний тиск подушечками пальців може викликати неприємні відчуття у дитини або навіть біль.

2. Розведення пальців і нещільне прилягання їх до поверхні обличчя при площинному погладжуванні може привести до нерівномірної дії і виникнення неприємних відчуттів.

3. При розтиранні рука повинна не ковзати по шкірі, а зміщувати її, проводячи зсування, розтягування в різних напрямах.

4. Розтирати м’язові тканини слід зігнутими у міжфалангових суглобах пальцями (а не прямими), щоб не викликати біль.

Ефект масажу залежить від інтенсивності дії на шкіру обличчя: слабке подразнення підвищує тонус м'язів. Звичайно, зусилля, прикладені при виконанні інших прийомів, наприклад розтирання і, тим більше, розминання, повинні бути більшими, ніж при погладжуванні.

Масаж губ. Масаж губ рекомендується починати з погладжувань (на кожний сеанс відводяться 1-4 хвилини, масаж губ виконується 3—4 рази протягом дня).Під час масажу дитина не повинна плакати, турбуватися. Всі прийоми масажу необхідно супроводжувати бесідою. Необхідно весело, доброзичливо спілкуватися.


Виконання прийомів масажу не представляє значних труднощів. Тому батьки самі можуть навчитися масажувати органи артикуляції. При проведенні сеансу масажу губ дитина повинна або лежати, або знаходитися в напівсидячому положенні обличчям до матері.
^

При масажі губ рекомендується використовувати наступні прийоми:


1. Колоподібне погладжування (вказівними пальцями обох рук по напряму від основи носа вниз до губ) протягом 20-40 секунд.

2. Подовжнє погладжування (вказівними пальцями обох рук по напряму від основи носа вниз до губ перпендикулярно лінії рота) протягом 30—40 секунд.

3. Щипцеподібне погладжування (вказівними і великими пальцями обох рук по напряму від щок до країв губ) протягом 10—40 секунд.

4. Поперечне погладжування (вказівними пальцями обох рук по напряму від щок до границь губ) протягом 10—40 секунд.

5. Прямолінійне розтирання (вказівними пальцями обох рук по напряму від основи носа вниз до країв губ і в сторони до носогубних складок і назад) протягом 20—30 секунд.

6. Кругове і спіралевидне розтирання (вказівними пальцями обох рук в області основи носа і губ) протягом 10 секунд.

7. Поперечна розминка (вказівними пальцями обох рук від основи носа до губ і назад) протягом 10—20 секунд.

8. Подовжня розминка (вказівними пальцями обох рук від носа до губ і назад) протягом 20—30 секунд

9. Непереривиста вібрація (вказівними пальцями обох рук по напрямах вгору і вниз від основи носа до губ і назад) протягом 10—20 секунд

10.Преривиста вібрація, або «пальцевий душ» (вказівними пальцями обох рук в області губ в подовжньому і поперечному напрямах) протягом 10—20 секунд.

^ Масаж язика. При проведенні масажу язик повинен бути розслабленим і бути покладений на нижню губу. Тривалість масажу язика не повинна перевищувати 5 хвилин. Кожний прийом слід чергувати з погладжуванням. Не слід примушувати дитини дуже далеко висовувати язик.


При масажі язика рекомендується використовувати наступні прийоми:

  • Подовжнє погладжування (вказівним пальцем по направленню від середньої частини язика до його кінчика) протягом 10—20 секунд.

  • Поперечне погладжування (вказівним пальцем з одного боку в інший) протягом 10—20 секунд.

  • Розминання натисканням (вказівним пальцем в області середньої частини і кінчика язика) протягом 10—15 секунд.

  • Подовжня і поперечна розминка (проводиться «перекочуванням» двох фаланг вказівного пальця вздовж і поперек тіла язика в області його спинки і кінчика) протягом 10—15 секунд.

  • Вібрація за допомогою поплескування (вказівним пальцем проводяться легкі рухи по тілу язика по напряму від його бічних поверхонь до середини) протягом 10—15 секунд.

  • Вібрація за допомогою «пунктирування» («пальцевий душ» — кінчиками вказівний пальців обох рук проводяться рухи, подібні вибиванню дробу на барабані, в області середньої частини і кінчика язика) протягом 10—15 секунд.

При проведенні логопедичного масажу потрібно бути уважним, необхідний індивідуальний підхід. Ротова порожнина неповинна бути дуже широко розкрита, інакше дитина буде дуже напружена і швидко втомиться.

Логопедичний масаж не тільки сприяє підвищенню м'язової активності органів артикуляції і формуванню правильних рухів артикуляцій, але також допомагає формувати кінестетичні відчуття, необхідні для розвитку мови дитини. Крім того, масаж сприяє зміцненню лицьової мускулатури.

Поради логопедам щодо проведення логопедичного масажу

  1. Необхідно ретельно обстежити артикуляційні органи дитини з метою виявлення патологічних змін м’язів у ротовій порожнині.

  2. Скласти індивідуальну схему масажу для кожної дитини з урахуванням результатів обстеження.

  3. Перед проведенням масажу для більшої ефективності необхідно зігріти м’язи обличчя грілкою.

  4. Дотримуйтесь послідовності рухів зверху до низу – від лоба до підборіддя.

  5. Жодний з прийомів не повинен викликати болісних відчуттів.

  6. Руки масажиста повинні бути чистими і теплими.

  7. Кожний рух повторюється 5 – 8 разів.

  8. Тривалість масажу – 5 – 15 хвилин

  9. Проводити масаж рекомендується кожен день. Кількість сеансів залежить від ступеню вираженості дефекту.


Література:

1.Бейлинсон Л.С. Профессиональная речь логопеда: Учебно-методическое пособие.- М.:ТЦ Сфера, 2005.- 160 с.

2. Волкова Л.С. Логопедия. - М.: Владос, 1999.

3. Волкова Л.С. Хрестоматия по логопедии. - 1 –2 том. - М., 1999.

4.Гревцева Е.В. Логопедический тренинг.- СПб.:, 2002.- 144 с.

5. Савченко.М.А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей. - К.,1992.

6. Яковлева С.Д. Анатомо-фізіологічні та клінічні основи дефектології.- Херсон, 2001.


^ 2 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ

ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я І СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


Модуль самостійної роботи
Тема: Розвиток професійної дикції педагога

Завдання: Розглянути специфіку професійної мовленнєвої підготовки майбутніх дефектологів-логопедів з розвитку дихання, голосу, артикуляції і виразності мовлення. Вивчити основні види вправ на формування артикуляційної і мімічної моторики.

^ Форма звіту: Конспект. Усне опитування.


Питання для самопідготовки та контролю:

1 Проаналізувати вправи самомасажу.

2. Дати характеристику вправам диференційованої артикуляційної гімнастики.

3.Основні прийоми, які рекомендується використовувати для тренування м’язів язика та м’якого піднебіння.


^ Методичні вказівки

Досвідчені педагоги, логопеди-дефектологи є професіоналами мовлення. У повсякденній роботі їм доводиться постійно і активно користуватись звучним словом. Подібне навантаження на мовленнєвий апарат висуває високі вимоги до відповідно правильного ритму і глибини мовленнєвого подиху, витривалості і сили голосу, чіткості артикуляції. Достатній розвиток цих якостей служить фундаментом для формування правильного, чіткого мовлення, навичок виразного читання. Як зазначав Л.В Успенський, “Идеальная по своему качеству речь должна, конечно, совмещать в себе и достаточную меру правильности, и те свойства эмоциональной насыщенности и, так сказать, хорошо взвешенной свободы”.

Ці здібності рівною мірою необхідні усім педагогам, як гуманітарних, так і не мовленнєвих (точних) спеціальностей, але до мовлення логопедів - дефектологів треба висувати більш високі вимоги: з одного боку - правильне, чітке і виразне мовлення логопеда є основним засобом для здійснення корекційних заходів при різних формах мовленнєвої патології, з іншого боку, досягнення плавного, граматично оформленого і логічно побудованого мовлення виразним голосом, досить глибоким подихом і багатим словниковим запасом — головна мета корекції мовленнєвих порушень у дітей різної вікової групи.

Саме тому майбутні логопеди-дефектологи повинні ретельно працювати над дикцією і удосконалювати власне мовлення.

Діапазон їх умінь і навичок повинен охоплювати всі індивідуальні особливості мовлення дітей – логопатів. Це варто враховувати при підготовці спеціалістів логопедів, пропонуючи їм у курсі тренування артикуляційного апарату поряд із традиційними вправи виконувати вправи підвищеної складності.

Робота над артикуляцією і дикцією включає елементи дихальної і голосової гімнастики, але ми зупинимося тільки на артикуляційній роботі, оскільки на ній ґрунтується робота над чіткістю вимови.

Порушення артикуляційної моторики при різних формах мовленнєвої патології дуже різноманітні і майбутні логопеди повинні володіти прийомами диференційованої артикуляційної гімнастики, однак було б невірно обмежити розвиток артикуляційної моторики лише вправами для розвитку рухів різних частин артикуляційного апарата. Для глибокого засвоєння методичних прийомів необхідно, щоб робота з розвитку артикуляційної моторики включала теоретичну і практичну частини.

Вивчаючи теоретичний курс з анатомії та фізіології органів слуху і мовлення, треба ретельно вивчити будову і функцію мовленнєвого апарату. Особливу увагу варто звернути на свідоме засвоєння необхідності систематичного тренування органів артикуляції, тому що, тільки «систематичне тренування зміцнює, загартовує й охороняє мовленнєвий апарат від зривів, допомагає зберегти на довгий час професійні якості мовлення...» .

На самому початку курсу необхідно домогтися, щоб студенти добре засвоїли положення органів артикуляційного апарату при утворенні голосних і приголосних звуків, так звані артикуляційні уклади. Знання про будову та роботу периферичного артикуляційного апарату при промовлянні того чи іншого звуку є важливою умовою правильної корекції порушень звуковимови. Правильне промовляння різних звуків як ізольовано, так у мовленнєвому потоці обумовлене рухливістю органів артикуляційного апарату. Точність, сила і диференційованість цих рухів розвиваються поступово, в процесі практичної діяльності.

Основною метою артикуляційної гімнастики є підготовка мовленнєвого апарату, зокрема органів артикуляції, до роботи, вироблення точних, координованих, з достатньою силою і діапазоном рухів, що відповідають стану м'язового тонусу. Отже, при утворенні різних звуків кожен орган артикуляції займає відповідне положення у ротовій порожнині, тому логопед повинен знати артикуляцію кожного звуку.

У випадках зайвої скутості і напруги в органах артикуляційного апарату, необхідно виробити навички розслаблення; при зайвій млявості, слабкості артикуляційних м'язів - активізувати діяльність артикуляційної моторики. Якщо в нормі виконання цих вимог веде до удосконалювання артикуляційної моторики, то при наявності порушень діяльності органів артикуляції гімнастика сприяє корекції дефектів звукопромовляння. У цьому випадку задачі артикуляційної гімнастики доповнюються розвитком тонких диференційованих артикуляційних рухів.

У мовленні звуки вимовляються не ізольовано, а один за одним, тому органи артикуляційного апарату повинні швидко змінювати своє положення. Чіткої вимови звуків, слів, фраз можна домогтися, якщо органи артикуляційного апарату будуть досить рухливі, а їх робота - скоординована.

Вправи для розвитку рухів органів артикуляційного апарату об'єднані в комплекси. Кожен комплекс має своє призначення.

На початку занять студенти повинні контролювати рухи органів артикуляції за допомогою дзеркала. Надалі, коли кінестетичні відчуття роботи м'язів стануть виразними, зоровий контроль необхідно виключити.

Перед артикуляційною гімнастикою рекомендується проводити самомасаж — один з найдавніших прийомів зняття м'язового напруження, втоми, він сприяє відновленню здоров'я, поліпшенню обміну речовин, кровообігу, а також активізації роботи артикуляційної моторики, нормалізації м'язового тонусу. Масаж м'язів може бути гігієнічним і вібраційним.

Зупинимося на прийомах самомасажу, що діє на органи артикуляції.

Кожна вправа у залежності від необхідності повторюється 4—10 разів.

Вправи самомасажу.

  1. Масаж середньої частини обличчя. Кінчиками пальців обох рук погладжувати від середини верхньої губи до вух.

  2. Масаж верхньої і нижньої губи. Натягувати то верхню, то нижню губу на зуби, масажувати кінчиками пальців від середини губи до кутів рота.

  3. Масаж нижньої щелепи. Погладжувати від середини підборіддя спочатку тильними сторонами кистей обох рук до вух, потім долонями від вух назад - до середини підборіддя.

  1. Масаж слизової оболонки порожнини рота і ясен. Губи зімкнуті. Кінчиком язика енергійно натискаючи на ясна, облизувати праворуч - ліворуч і ліворуч - праворуч верхні і нижні ясна із зовнішньої сторони.

  2. Масаж твердого піднебіння. Губи напіввідкриті, кінчиком язика енергійно провести по твердому піднебінню від передніх верхніх зубів у напрямку до глотки і назад.

  3. Масаж шиї. Погладжувати переднюю частину шиї то правою, то лівою рукою зверху вниз, захоплюючи підборіддя.

  4. Гвинтоподібні рухи кінчиками пальців навколо кінчика носа з переходом на верхню і нижню губу.

  5. Довгостроково вимовляти звук “м” направляючи звучання (у маску) — у позицію ротового резонатора, постукуючи кінчиками пальців по губах.

  6. Довгостроково вимовляти на видиху звук “у”, одночасно постукуючи кінчиками пальців по губах.

Після вправ самомасажу переходять до диференційованої артикуляційної гімнастики. Виконувати її можна, сидячи перед дзеркалом. При цьому треба тримати спину прямо, слідкувати за тим, щоб плечі були розслаблені і не виникала напруга в м'язах тулуба. Важливо, щоб виконання заданих вправ не супроводжувалося рухами м'язів обличчя. На перших заняттях при мимовільних рухах нижньої щелепи допускається її фіксація вказівним пальцем.

Кожна вправа виконується спочатку в повільному, а потім у помірному темпі. Дотримання ритму рухів упорядковує виконання і збільшує точність переключення від одного руху до іншого, тому вправи бажано робити під рахунок.

Наводимо приклади вправ диференційованої артикуляційної гімнастики для різних груп м'язів артикуляційного апарата.

Вправи диференційованої артикуляційної гімнастики
^

Тренування рухливості нижньої щелепи


  1. В. п. — голова прямо, губи і зуби спокійно зімкнуті. На рахунок “один” — опустити нижню щелепу (відкрити рот) на відстань ширини двох пальців. Язик вільно лежить на дні порожнини рота, його кінчик — у нижніх зубів. Губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. Голову не нахиляти. На рахунок ”два” — зафіксувати положення рота. На рахунок “три” — закрити рот.

  2. В. п. — голова прямо, рот трохи відкритий. На рахунок “один” — щелепа рухається вправо; на рахунок “два” — повертається у в. п.,

  1. В. п. — див. впр. 2. На рахунок “один” — виставити щелепу вперед; на рахунок “два” — прийняти вихідне положення; на рахунок “три” — відтягнути скільки можливо щелепу назад; на рахунок “чотири” — повернути в і. п.

  2. В.п. див. впр. 2. На чотири рахунки — повільні кругові рухи нижньої щелепи вліво, вниз, вправо, нагору. Стежити за тим, щоб не виникало мимовільних кругових рухів головою.

  3. В.п. Див. впр 1. Імітація жування. Стежити за активним скороченням м'язів щік, губ, язика.
^

Тренування рухливості м'язів губ


  1. В. п. — губи і зуби спокійно зімкнуті. На рахунок “один” — витягнути губи вперед “трубочкою”; на рахунок “два” — розтягти губи в сторони “у посмішку”, не оголюючи зубів.

  2. В. п.— зуби спокійно зімкнуті; губи витягнуті вперед “трубочкою”. На рахунок “один” — витягнуті губи відвести вправо; на рахунок “два” — повернутися у в. п.; на рахунок “три” —відвести витягнуті губи вліво; на рахунок “чотири”— повернутися у в. п.

  3. В. п. — див. впр.2. Не розтискати губи і не змінювати їх форми “трубочкою”, зробити кругові рухи (ліворуч, вниз, праворуч, нагору) спочатку в ліву, а потім у праву сторони.

  4. В. п. — див. впр.1. На рахунок “один” опустити нижню губу, оголити нижні зуби; на рахунок “два” — повернути губу у в. п.

  5. В. п. — див. впр. 1. На рахунок “один” — підняти верхню губу, оголити верхні зуби; на рахунок “два” — повернути губу у в. п.

  6. В. п. див. Впр.1. На рахунок “один” одночасно підняти верхню губу нагору і опустить нижню губу вниз; на рахунок “два” — повернутися у в п.

  7. В. п. — губи щільно зімкнуті, нижня щелепа злегка опущена. Під сильним струменем видихуваного повітря губи розмикаються і рот широко розкривається.

  8. Нижні зуби торкаються верхньої губи і масажують її; потім той же рух роблять верхні зуби, відносно нижньої губи.
^

Тренування рухливості м'язів язика


  1. В. п. — рот відкритий, язик спокійно лежить на дні ротової порожнини, його кінчик у нижніх передніх різців. На рахунок “один” — підняти кінчик язика до верхніх передніх зубів; на рахунок “два” — опустити у в. п.; на рахунок “три” кінчик язика підняти до альвеол; на рахунок “чотири” повернути у в. п.; на рахунок “п'ять” — кінчик язика підняти за альвеоли; на рахунок “шість” — у в. п.

  2. В. п. впр. 1. На рахунок “один” — уперти кінчик язика в ліву щоку; на рахунок “два” —повернути у в п.; на рахунок “три” — уперти кінчик язика в праву щоку; на рахунок “чотири” —повернути у в. п.

3. В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути язик з ротової порожнини, надавши йому гостру форму— “жалом”; на рахунок “два”- повернутися у в. п.

  1. В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути з ротової порожнини широкий язик “лопаткою”; на рахунок “два” — повернутися у в. п.

  2. В. п. впр. 1. Кінчик язика висовується назовні і рухається між губами спочатку по вертикалі, а потім по горизонталі. При включенні голосу виходить звук, подібний до дитячої гри “Подразнювання”.

6.В. п. впр. 1. На рахунок “один” — висунути язик з ротової порожнини, згорнути його “трубочкою”; на рахунок “два” — повернутися у в. п.

  1. В. п. впр. 1. Круговими рухами кінчика язика облизувати верхню і нижню губу спочатку в ліву, а потім у праву сторони.

  2. В. п. впр. 1. “Поцокати” язиком. Стежити за тим, щоб нижня щелепа залишалася нерухомою.
^

Тренування рухливості м'якого піднебіння


  1. Покласти язик, так, щоб при відкритій ротовій порожнині була видна задня стінка глотки. Зробити глибокий вдих через рот, при цьому піднебінна фіранка піднімається нагору.

  2. Губи зімкнуті, язик лежить на дні ротової порожнини, його кінчик — у нижніх передніх зубів. Не розжимаючи губи зробити вдих через ніс, опустити нижню щелепу при зімкнутих губах. Відчувається напружений стан м'язів піднебінної фіранки і кореня язика. На деякий час затримати цей стан, а потім зняти напругу.

Крім того, для розвитку рухливості піднебінної фіранки треба використовувати такі вправи, як покашлювання, імітація позіхання, ковтання.

У зв'язку з роботою над виразністю мовлення варто особливо торкнутися питання розвитку мімічної моторики. Ряд дослідників вказують на тісний зв'язок між рухами і мовленням. М. М. Кольцова відзначає, що «невропатологія розташовує великим фактичним матеріалом, який показує найтісніший зв'язок функцій мовлення і рухового аналізатора». Особливий інтерес представляють взаємини між мовленнєвою і мімічною моторикою «багатство мімічних елементів завжди знаходиться в прямому відношенні до ступеня напруги і чутливості психічного акта».

Ряд досліджень останнього часу також вказують на зв'язок між станом мімічної моторики і мовлення

Саме тому необхідно проводити роботу з розвитку й удосконалюванню мімічної моторики при постановці голосу і виразності мовлення.

У якості підготовчих вправ, пропонується використовувати гігієнічний і вібраційний масаж м'язів обличчя для активізації рухів лицьової мускулатури.

^ Приклади вправ.

  1. Масаж чола — погладжувати кінчиками пальців обох рук від середини чола до вух.

  2. Масаж верхньої частини обличчя — кінчиками пальців обох рук погладжувати обличчя від спинки носа до вух

  1. Повільно погладжувати долонями від вух до підборіддя і назад.

  2. Погладжувати кінчиками пальців навколо очей (розбіжними рухами від середини чола і знову до середини.)

5. Повторити всі перераховані вправи, але не погладжуючи, а постукуючи кінчиками пальців.

Після масажу мімічної мускулатури можна перейти до роботи над розвитком мімічної моторики. При виконанні цих вправ треба слідкувати за тим, щоб не виникало ніяких зайвих рухів в інших м'язах лицьової мускулатури. Бажано виконувати вправи у визначеному ритмі (під рахунок), використовувати зоровий контроль. Кожна вправа повторюється в залежності від необхідності від 4 до 10 разів. Вихідне положення для усіх вправ: сидячи, голову тримати прямо; м'язи обличчя розслаблені, обличчя спокійне.

Рухи виконуються на два рахунки: на рахунок “раз” — перше, на рахунок “два” — друге.

Приклади вправ

  1. Насупити брови; розслабити м'язи.

  2. Підняти брови вгору; розслабити м'язи.

  3. Наморщити чоло; розслабити м'язи чола.

  4. Спокійно закрити очі.

  5. Щільно закрити очі; відкрити їх.

  6. Примружити очі; повернутися у в. п.

  7. Закрити ліве око; закрити праве око; на рахунок “три” — повернутися у в. п.

  8. Одночасно прижмуритись і підняти брови вгору; повернутися у в.п

  9. Одночасно прижмуритись і наморщить чоло; повернутися у в. п.

При достатній моторній підготовленості студентів можна пропонувати їм більш складні завдання. Студентам пропонується на основі образної пам'яті і творчої уяви, уявити картину міміки людини, що переживає той чи інший емоційний стан, а потім довільно сформувати відповідну мімічну позу, наприклад виразити мімікою обличчя подив, радість, сумнів, підозрілість і т.п.

Розвиток мімічної моторики, проведений паралельно з розвитком артикуляційної моторики, сприяє удосконалюванню мелодико-інтонаційної сторони мовлення і дає можливість удосконалювати роботу з вироблення навичок виразного мовлення

На основі розвитку необхідних якостей артикуляційної і мімічної моторики створюється можливість переходу до наступного етапу мовленнєвої роботи — розвитку й удосконалювання дикції.

Робота над дикцією включає удосконалювання подиху, голосу і артикуляції, а також координацію у взаємодії цих трьох систем, що забезпечують професійне мовлення. У процесі занять з дикції, роботі артикуляційного апарату надається важливого значення.

З огляду на це, ми вважаємо що необхідно в теоретичному і практичному курсі підготовки майбутніх педагогів вести роботу над розвитком артикуляційної моторики і над удосконалюванням дикції. Це дозволяє збільшити тривалість, кількість і навантаження тренувань артикуляційної моторики і дикції в обмежених за часом рамках навчального курсу. Крім того, паралельна робота дає можливість простежити за тим, як досягнуті успіхи в оволодінні артикуляційними вправами впливають на удосконалюванні дикції студентів при роботі над звуками мовлення, а також при промовлянні спеціально підібраного мовленнєвого матеріалу

Інтенсивне використання різних видів артикуляційних вправ позитивно впливає на якість мовлення майбутніх педагогів, дозволяє їм розвинути в собі здатність до тонко диференційованої роботи органів артикуляції. Значно підвищується точність і чітка координація рухів, нормалізується стан м'язового тонусу, підвищується витривалість артикуляційного апарату. Усе це в цілому позитивно впливає на професійні якості мовлення майбутніх педагогів, сприяє удосконалюванню чистоти дикції - чіткості звукопромовляння, удосконалюванню роботи дихальної і голосової систем, сприяє розвитку виразного мовлення — основної професійної «зброї» педагога.


Література:

1.Бейлинсон Л.С. Профессиональная речь логопеда: Учебно-методическое пособие.- М.:ТЦ Сфера, 2005.- 160 с.

2. Волкова Л.С. Логопедия. - М.: Владос, 1999.

3. Волкова Л.С. Хрестоматия по логопедии. - 1 –2 том. - М., 1999

4.Гревцева Е.В. Логопедический тренинг.- СПб.:, 2002.- 144 с.

5. Яковлева С.Д. Анатомо-фізіологічні та клінічні основи дефектології.- Херсон, 2001.

Схожі:

Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу "Логопедія" для студентів 2 курсу спеціальності 010106 Дефектологія
Методичні рекомендації до практичних занять з курсу "Логопедія" для студентів 2 курсу спеціальності 010106 Дефектологія денної та...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсів "Логопедія" "Ритміка та логопедичні ігри" для студентів 5 курсу спеціальності 010106 Дефектологія
Методичні рекомендації до практичних занять з курсів "Логопедія" І "Ритміка та логопедичні ігри" для студентів 5 курсу спеціальності...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу " Дефектологія з основами психопатології" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія
Методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Дефектологія з основами психопатології” для студентів спеціальності 010106 Дефектологія...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу "Історія зі спеціальною методикою викладання" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія
Навчально-методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Історія зі спеціальною методикою викладання” для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу "Основи географії зі спеціальною методикою викладання" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія
Навчально-методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Основи географії зі спеціальною методикою викладання” для студентів...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до лабораторних занять з курсу "Психодіагностика та відбір розумово відсталих дітей у спеціальні заклади" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія
Навчально-методичні рекомендації до лабораторних занять з курсу “Психодіагностика та відбір розумово відсталих дітей у спеціальні...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconІмені івана франка логопедія з практикумом
Предмет „Логопедія з практикумом” є провідною фаховою навчальною дисципліною, яку вивчають студенти бакалаврату (кваліфікація: логопедія,...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconПитання державного екзамену до блоку “Логопедія з психологією мови” для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” студентами спеціальності 010106“Дефектологія”
Проаналізувати систему організації логопедичної допомоги дітям дошкільного віку з вадами мовлення
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації до практичних занять з курсу " Навчання та виховання дітей з особливими потребами" для студентів спеціальності 010100 Дефектологія
Навчально-методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Навчання та виховання дітей з особливими потребами” для студентів...
Методичні рекомендації до модулів самостійної роботи з курсу \"Логопедія з практикумом\" для студентів спеціальності 010106 Дефектологія iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів згідно вимог до знань, умінь І навичок для студентів ІІІ курсу
Методичні рекомендації містять перелік питань для самостійного опрацювання та рекомендовану літературу з дисципліни «Податкова система»...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи