Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) icon

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька)

Реклама:



НазваНавчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька)
Сторінка6/6
Дата02.11.2012
Розмір1.18 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
джерело
1   2   3   4   5   6

3.5.3. Міжкультурна комунікація. Однією з важливих рис нашого часу є зростання числа людей, які знаходяться у контакті із культурами, відмінними від їх рідної культури. Процес всесвітньої глобалізації сприяє розумінню комунікації між різними культурними системами як істотного елемента картини сучасного світу. Пов’язані з явищем глобалізації процеси передбачають часті регулярні контакти у різних сферах між представниками різних культур. Така ситуація вимагає вирішення поставлених практичних завдань та питань культурної адаптації представників однієї культури на теренах існування іншої культурної спільноти.

На думку вчених [50], датою народження міжкультурної комунікації як академічної дисципліни варто вважати 1954 рік, коли вийшла у світло книга Є. Хола і Д. Трагера „Culture as Communication” („Культура як комунікація”), у якій автори вперше запропонували для широкого вживання термін „міжкультурна комунікація”, що відбивала, на їхню думку, особливу галузь людських відносин. Пізніше основні положення та ідеї міжкультурної комунікації були більш докладно розвинуті у відомій роботі Е. Хола „The Silent Language” („Німа мова”, 1959 р.) де автор показав тісний зв’язок між культурою і комунікацією. Розвиваючи свої ідеї про взаємозв’язок культури і комунікації, Хол прийшов до висновку про необхідність навчання культурі.

Термін „міжкультурна комунікація” у вузькому змісті з'явився в літературі в 1970-х роках. Вперше визначення міжкультурної комунікації було надано у праці Л. Самовара і Р. Портера „Комунікація між культурами” („Communication between Cultures”), вперше надрукованій в 1972 р. До цього часу сформувався і науковий напрямок, серцевиною якого стало вивчення комунікативних невдач і їхніх наслідків у ситуаціях міжкультурного спілкування.

З 80-х років минулого століття дослідники США і Західної Європи у галузі соціології, культурології, психології, лінгвістики, філософії виявляють підвищений інтерес до проблематики міжкультурної комунікації. Серед найголовніших завдань теорії міжкультурної комунікації – попередження і усунення міжкультурних непорозумінь. Дослідженням цих питань займаються наукові школи та інститути, а також вчені в різних країнах світу, зокрема в Росії, Німеччині, США тощо .

Більшість запропонованих визначень терміна "міжкультурна комунікація" базуються на протиставленні міжкультурного і внутрішньокультурного (інтракультурного) спілкування (intercultural and intracultural communication): "міжкультурна комунікація має місце, коли виробник повідомлення – представник однієї культури, а отримувач повідомлення – іншої" [53, Р. 15]; міжкультурна комунікація – це "адекватне взаєморозуміння двох учасників комунікативного акту, котрі належать до різних культур" [41, с. 13].

Слід зазначити, єдина національна культура не є однорідною, як вказує П.М. Донець, називаючи комунікацію між носіями різних субкультур (етнічних, регіональних, вікових, професійних і т.д.) у межах єдиної національної культури міжсубкультурною. При цьому підкреслюється, що “з когнітивної точки зору вона мало чим відрізняється від звичайної інтракультурної – спільний національно-культурний багаж виявляється цілком достатнім для досягнення взаєморозуміння”. Тому проблеми в межах такого спілкування є здебільшого прагматично зумовленими (оцінками, настановами, забобонами, тощо) [9, с. 54].

Характерною рисою міжкультурної комунікації є усвідомлення відмінності самого партнера, а також відмінності його мотивацій, інтенцій, фонових знань, коду (мови, жестики, символіки, умовних знаків, тощо). Отже, міжкультурна і внутрішньокультурна комунікація є, безумовно, спорідненими явищами: обидва цих явища протікають при взаємодії людей у конкретному місці й за певного оточення; обидва включають елементи мовної гри і характеризуються деякою подібністю і відмінністю культур їх учасників; успіх обох залежить від взаємної узгодженості, суперництва і співробітництва [52].

Міжкультурна комунікація, в якій через мовлення взаємодіють культури і мови, базується на двох типах поведінки. Універсальна поведінка, спільна для всіх культур, базується на біологічній спадковості людини, яка передається від покоління до покоління. Крім того, різним етнічним групам притаманна специфічна поведінка (parochial behavior), яка формується під впливом соціального і фізичного оточення. Специфічні моделі поведінки формують специфічну культуру, яку можна визначити як “менталітет (система цінностей, ідей, звичаїв), тобто, сукупність конвенцій, які керують соціальними відносинами ...” [цит. за 9, с. 35].

Відомо, що важливу роль у міжособистісному спілкуванні відіграють вербальні компоненти, які є основними носіями значень повідомлень. Водночас деякі дослідники стверджують, що частка невербальних сигналів у міжособистісному спілкуванні становить 60% – 80% [2, с. 58-59], що доводить важливість вивчення елементів інших семіотичних систем. При взаємодії культур можуть виникати ненавмисні збої у процесі комунікації і конфлікти, спричинені відмінностями вербальних і невербальних кодів у носіїв різних культур.

Слід зазначити, що важливу роль в міжкультурній комунікації відіграють специфічні символи, стереотипи, упередження, національний мовний етикет тощо. Так, дослідження міжкультурних непорозумінь у процесі перекладу К.С. Мальцевою [24] дозволило встановити, між іншим, що:

– Комунікативні стратегії різних культур формуються у співвідношенні до поведінкових норм даної культури і у відповідності до припустимої і бажаної комунікативної поведінки всередині культури.

– Комунікативні канали культури відображають її пріоритети у ціннісній ієрархії, що можуть суттєво відрізнятися в різних культурах і спричиняти проблеми у порозумінні між представниками різних культур.

– Несумірності між комунікативними сценаріями різних культур не вичерпуються лінгвістичною та поведінковою сферами і стосуються розбіжностей у культурному досвіді різних культурних спільнот, що впливає на структуру та конфігурацію систем комунікативних установок, властивих даним спільнотам.

– Комунікативні провалля між культурами можуть бути усунені шляхом введення штучних процедур (підвищення міжкультурної компетентності комунікантів; стимулювання їх крос-культурної сензитивності шляхом орієнтування та інструктажу (інформованості про типові для іншої культури реакції та ситуації, а також відповідні практичні рекомендації) тощо.


^ 3.6. АНАЛІЗ КОМУНІКАТИВНОЇ СИТУАЦІЇ

Аналіз комунікативної ситуації можна проводити за різними моделями, враховуючи факт спілкування між представниками однієї культури чи представниками різних культурних спільнот.

^ Аналіз комунікативної ситуації за Ф.С. Бацевичем [2, с. 273-276]:

1. Контекст і ситуація спілкування (місце, час спілкування; канали комунікації; комунікативний шум тощо).

2. Комунікативна поведінка учасників спілкування (мета, стратегія, тактика, типи спілкування тощо).

3. Аспекти мовного коду (мовленнєві жанри, дотримання культури мовлення тощо).

4. Характеристика паралінгвістичних засобів спілкування.

Модель аналізу комунікативної ситуації міжкультурної комунікації. До моделі Ф.С. Бацевича пропонуємо додати аналіз за А. Томасом [55, S. 118]:

1. Встановити наявність конфлікту у спілкуванні між представниками різних культур.

2. Встановити культурне підґрунтя даної ситуації.

3. Інтерпретувати поведінку учасників спілкування.

4. Уявити себе на місці учасників спілкування, описати свою стратегію спілкування.

5. Запропонувати спосіб вирішення проблеми.


3^ .7. МОДУЛІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

3.7.1. Спираючись на модель аналізу комунікативної ситуації, охарактеризувати комунікативний фрагмент в будь-якому німецькому художньому тексті.

3.7.2. Написати реферат до теми „Текст і дискурс у комунікації“.Дати визначення поняттям „текст“, „дискурс“, надати інформацію про новітні вивчення дискурсу в сучасній лінгвістиці.

3.7.3. Підготуватися до обговорення теми „Текст і дискурс у комунікації“.

3.7.4. Охарактеризувати ситуацію міжкультурної комунікації:

Німецька студентка Мартіна, котра проходить практику в Гете-Інституті в Індонезії, запрошується своїм колегою у гості. Нажаль, Мартіна трішки хвора, у неї нежить, але відмовитись вона не може. Під час обіду, під час спілкування вона декілька разів дістає носову хустинку та прочищає носа. Родичі постійно перешіптуються, щось говорять її колезі. Мартіна відчуває, що, з точки зору індонезійців, вона поводиться дивно. На запитання щодо своєї поведінки, Мартіна отримує відповідь, що все у нормі, родичі просто цікавляться, чи не потребує Мартіна лікарської допомоги. Але все рівно, Мартіна відчуває вороже ставлення до себе, і хоче піти…

3.7.5. Оперуючи отриманими теоретичними знаннями, підготуватися матеріал щодо останніх досягнень у сучасній вітчизняній комунікативній лінгвістиці, аналізуючи важливість отриманих результатів багатоаспектних досліджень.


^ 3.8. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дати визначення поняття “комунікація”.

2. Охарактеризувати базові поняття комунікативної лінгвістики.

3. Моделі комунікації.

4. Висвітлити сутність комунікативної діяльності..

5. Окреслити основні ознаки найважливіших форм спілкування.

6. Пояснити сутність комунікативного акту та його складових.

7. Закони успішної комунікації.

8. Охарактеризувати основні невербальні компоненти комунікативної діяльності.

9. Висвітлити зв'язок мови, культури та мовлення.

10. Визначити предмет та об’єкт міжкультурної комунікації.

11. Новітні здобутки вітчизняних та зарубіжних лінгвістів у комунікативній лінгвістиці.


3.9. ТЕСТ


1. Мовознавство займається дослідженням комунікації, яка є:

А. засобом зв’язку між відділеними об’єктами

Б. зв'язком за допомогою технічних засобів

В. спілкуванням між людьми та іншими соціальними суб’єктами

2. До методів дослідження комунікації НЕ належить:

А. прагматичний аналіз

Б. аналіз словникових дефініцій

В. дискурс-аналіз

3. Лінейна модель комунікації була запропонована:

А. В.Шраммом

Б. О. Лурія

В. Р. Якобсоном

4. До основних сторін комунікації, за В.Кашкіним, НE належать:

А. комунікативна

Б. інтраперсональная

В. інтерактивна

5. Канал комунікації – це:

А. процеси взає­модії вербальних і невербальних компонентів спілку­вання

Б. це правила і послідовність ко­мунікативних дій

В. засоби мови, які контролюють створення, надсилання та сприйняття повідомлення


6. Мовні знаки завжди мотивовані:

А. культурою

Б. ситуацією спілкування

В. каналом комунікації

7. За способом взаємодії між комунікантами виділя­ють:

А. письмове спілкування

Б. монолог

В. мовлення безпосередньої комунікації

8. Полілог це:

А. усний запланований виступ

Б. спілкування двох або більше осіб

В. комунікація між двома особами

9. Комунікативна інтенція мовця обумовлює:

А. поведінку співрозмовника

Б. стратегію спілкування

В. відстань між комунікантами

10. До основних законів спілкування, за Й. Стерніним, НЕ належить:

А. закон кооперативної стратегії

Б. закон дзеркального розвитку спілкування

В. закон прискореного поширення негативної інфор­мації

11. Фунції невербальних засобів комунікації є:

А. заміщення вербальних повідомлень

Б. регулювання розмови

В. покрокове змістове планування мети

12. Зоровий контакт з мовцем підтверджує:

А. позитивне ставлення

Б. приниження

В. включення у процес спілкування

13. Культура мовлення це:

А. володіння адресантом нормами усного і писемного літературного мовлення

Б. відобра­ження стану культурних знань людини, суспільства

В. розділ науки про мову, що розглядає питання додержання мовних норм

14. Вперше визначення “міжкультурної комунікації” зустрічається:

А. у роботі Е. Хола „The Silent Language” („Німа мова”)

Б. у праці Л. Самовара і Р. Портера „Комунікація між культурами”

В. у книзі Є. Хола і Д. Трагера „Culture as Communication” („Культура як комунікація”)


15. Причиною міжкультурних непорозумінь може бути:

А. неоднакове розуміння повідомлення

Б. розбіжностей у культурному досвіді різних культурних спільнот

В. універсальна поведінка, спільна для всіх культур

ЛІТЕРАТУРА


  1. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 281 с.

  2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К: Академія, 2004. – 343 с.

  3. Гайдаєнко І. Канали комунікації та лексичні засоби їх вираження (на матеріала назв чуттєвої сфери) // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія “Лінгвістика”: Зб. наук. пр. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. – Випуск 5. – С. 174-180

  4. Глущенко Т.С. Феноменология паралингвистической лакунарности в русской и англо-американской лінгвокультурах // Лакуны в языке и речи. Сб. науч. тр. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2003. – С. 33-39.

  5. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 16. –М.: Прогресс, 1985. – С. 217-237.

  6. Гуревич П. Культурология. – М.: Изд-во «Проект», 2004. – 336 с.

  7. Дацюк С. Коммуникативные стратеги. – http://www.xyz.org.ua.

  8. Демьянков В.З. «Теория речевых актов» в контексте современной лингвистической литературы: (Обзор направлений) // Новое в зарубежной лингвистике. –М.: Прогресс, 1986. – Вып.17. Теория речевых актов. – С.223-235.

  9. Донец П.Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации. – Харьков: Штрих, 2001. – 384 с.

  10. Жестовая коммуникация. – www.krugosvet.ru/articles/82/1008258/ 1008258a1.htm

  11. Караулов Ю.Н. Русская языковая личность и задачи её изучения // Язык и личность.  Москва: Наука, 1989.  С.  3-8.

  12. Касевич В. Б. Говорящий и слушающий: Языковая личность, текст, проблемы обучения // Теория коммуникации и теория языка. – СПб: Питер, 2001. – с.70-75.

  13. Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с.

  14. Клименко В.А. Культурология. – http://dl.sumdu.edu.ua/docs/doc/ textbooks/1896/ 661/index.html#t1

  15. Комунікація. – http://www. uk.wikipedia.org/wiki/Комунікація

  16. Корнєва Л.М. Невербальні засоби в міжкультурній комунікації // Культура народов Причерноморья. — 2004. — N 49, Т.1. — С. 88-90.

  17. Кочерган. М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – 286 с.

  18. Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации. Лекционный курс. – М.: Гнозис, 2001. – 265 с.

  19. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика в её соотношении с вербальной: Автореф. дис. … д-ра филол. наук: 10.02.19/ МГУ им. М.Ломоносова. – М., 2000. – 68 С.

  20. Культура. – http://www. uk.wikipedia.org/wiki/Культура

  21. Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.

  22. Ларченко В.В Современная межлингвокультурная коммуникация: конструирование глобального языкового пространства? // Культура народов Причерноморья. — 2004. — N 49, Т.1. — С. 97-99.

  23. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М: Просвещение, 1969. – 214 с.

  24. Мальцева К.С. Міжкультурні непорозуміння і проблема міжкультурного перекладу: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2002. — 20 с.

  25. Науменко А.М. Мова і діалог культур // Вісник ХНУ. – 2004. – № 635. – С. 118-122.

  26. Ніколаєнко І.В. Міжкультурна комунікація і мова. – http://www.rusnauka.com/ 13.DNI_2007/ Philologia/21224.doc.htm

  27. Окуневич Т. До проблеми культури мови і культури мовлення // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія “Лінгвістика”: Зб. наук. пр. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – Випуск 2. – С. 151-155.

  28. Пентелюк М.П. Культура мови і стилістика. – К: Вежа, 1994. – 240 с.

  29. Пиз А. Язык телодвижений. – Как читать мысли других по их жестам. – Нижний Новгород: "Ай Кью", 1992. – 250 C.

  30. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – Київ: ВЦ Київський університет, 1999. – 308с.

  31. Резникова Т.Б. Этнопсихолингвистическая специфика кинесических лакун // Лакуны в языке и речи. Сб. науч. тр. – Благовещенск: БГПУ, 2003. – С. 177-182.

  32. Рудик І.М. Культурна специфіка невербального коду в міжкультурній комунікації // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2005. – N 23. – С. 101-103.

  33. Семигінівська Т.В. Вплив глобалізації на мову як аспект кульури суспільства // Вісник СумДУ. Серія Філологія. – 2007. – №.1. Том 2. – С. 45-49.

  34. Солощук Л. В. Невербальная коммуникация: ее место и перспективы исследования в современной лингвистике // Вісник ХНУ. – 2004. – № 635. – С. 170-173.

  35. Стародубцева О.А. Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 21 с.

  36. Степанов Ю.С. В трёхмерном пространстве языка. (Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства) – М.: Наука, 1985. – 315 с.

  37. Стернин И.А. Анализ коммуникативных ситуаций. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1998. – 27 с.

  38. Стернин И.А. Введение в речевое воздействие. - Воронеж:Полиграф, 2001. - 252 с.

  39. Сусов И.П. Коммуникативно-прагматическая лингвистика и ее единицы // Прагматика и семантика синтаксических единиц. – Калинин: Изд-во КГУ, 1984. – C. 3-12.

  40. Тарасов Е. Ф. Культура, сознание, общение. Диалог и коммуникация - философские проблемы // Вопр. филос. — 1989. — № 7. – С. 21-25.

  41. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. – М.: Слово, 2000.– 265с.

  42. Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. – М: Наука, 1991. – 185 с.

  43. Чугу С. Вивчення взаємодії мови і культури в контексті зміни наукових парадигм // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія “Лінгвістика”: Зб. наук. пр. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – Випуск 2. – С. 38 – 40.

  44. Шинкаренко Т. "Комфортна дистанція", щира усмішка і – о'кей? // Віче. – http://www.viche.info/index.php?action=archive&id=133

  45. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. — К.: АртЕк, 1998. — С. 191-192.

  46. Шумарова Н.П. Мовна компетенція особистості. Соціопсихолінгвістичний аспект. Автореф. дис. ... доктора філолог. наук. – К., 1994. – 16 с.

  47. Янко Т.Е. О понятиях коммуникативной структуры и коммуникативной стратегии (на материале русcкого языка) // Вопросы языкознания. – 1999. – № 4. – С. 35-45.

  48. Янова О.А. Номінативно-комунікативний аспект позначення усмішки як компонента невербальної поведінки (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. - К., 2002. – 19 с.

  49. Ященкова О.В. Комунікативний процес в діловій сфері // Філологічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ, 2002. – С. 206 -212.

  50. Bolten J. Interkulturelle Kommunikation. Texte und Übungen zum interkulturellen Handeln. – Sternenfels: Wiisenschaft und Praktik, 2003. – 396 S.

  51. Heringer H.J. Interkulturelle Kommunikation. – Basel: Francke, 2004. – 240 S.

  52. Lin M. Is There an Essential Difference between Intercultural and Intracultural Communication? // Intercultural Communication. – 2003-2004. – № 6. – http://www.immi.se/intercultural/nr6/lin.htm

  53. Porter, R.E. & Samovar, L. A, eds. Intercultural Communication: A reader. Fifth edition. – Belmong: Wadsworth Publishing Company, 1988. – 340 р.

  54. Slavova L.L. Basic Principle of Successful Communication // Pros. Second National TESOL Ukraine Conf. ’’The Art and Science of TESOL’’. – Vinnytsya: TESOL – Ukraine, 1997. – P. 86-87.

  55. Thomas A. Kulturstandards in der internationaler Begegnung. – Saarbruecken: Breitenbach, 1991. – 250 S.

ЗМІСТ



Передмова .......................................................................................................

Розділ 1 Новітні напрями дослідження у

сучасній лінгвістиці………………………………………………………….

1.1. Парадигми дослідження у сучасній лінгвістиці. Методи

лінгвістичного дослідження………………………………………………...

      1. Лінгвістичні парадигми дослідження…………………….

      2. Методи лінгвістичного дослідження…………………….

1.2. Комунікативна лінгвістика. Категорії комунікативної лінгвістики…………………………………………………………………..

1.2.1. Комунікативна лінгвістика як розділ мовознавства……..

1.2.2. Категорії комунікативної лінгвістики………………….

1.3. Когнітивна лінгвістика: новітні здобутки……………..……..

1.3.1. Когнітивна лінгвістика як наука…………………………..

1.3.2. Напрями дослідження когнітивної лінгвістики…………..

1.4. Лінгвокультурологічний підхід до мови………………………...

1.4.1. Лінгвокультурологія як галузь мовознавства…………….

1.4.2. Напрями дослідження лінгвокультурологічного концепту

1.5. Гендер і мова……………………………………………………….

1.5.1. Гендерна лінгвістика………………………………………..

1.5.2. Мовний сексизм……………………………………………..

1.6. Сучасна зіставна лексикологія: здобутки та перспективи………

1.6.1. Становлення зіставної лексикології………………………….

1.6.2. Напрями досліджень у площині зіставного мовознавства…

1.7. Модулі самостійної роботи………………………………………..

1.8. Питання для самоконтролю……………………………………….

1.9. Тест………………………………………………………………….

Література до розділу 1…………………………………………………

Розділ 2 Когнітивні підходи до семантики мовних одиниць

художнього тексту ............................................................................

2.1. Когнітивні лінгвістика: напрями досліджень ................................

2.1.1. Когнітивна наука і когнітивна лінгвістика ..........................

2.1.2. Мова як об’єкт когнітивних досліджень .............................

2.1.3. Тематика і напрями когнітивних досліджень у лінгвістиці

3


5


5

5

8


9

9

10

11

11

15

18

18

20

21

21

23

25

25

26

28

28

28

30


37

37

37

38

38

2.2. Когнітивна семантика. Концептуалізація і категорізація .........

2.2.1. Сутність концептуалізації і категорізації як основних пізнавальних процесів .....................................................................................

2.2.2. Концепти і категорії, їх формування і вербалізація ...........

2.2.3. Структура концепту. Концептуальний аналіз.

Типологія концептів .............................................................

2.3. Структура зображення знань у мові ...........................................

2.3.1. Концепт і мовне значення. Лексичні й граматичні концепти ………………………………………………………………………

2.3.2. Мовні значення як певні концептуалізації.

Когнітивна граматика за Р.Ленекером .................................

39


39

40


41

43


43


45

2.4. Формування категорій – одна з центральних функцій

людської свідомості .......................................................................

2.4.1. Традиційна й альтернативні теорії категорій .....................

2.4.2. Прототиповий підхід до формування категорій.

Поняття прототипу ................................................................

2.4.3. Функціонально-семіологічний підхід .................................

2.5. Методика лінгвокогнітивного аналізу ...........................................

2.5.1. Концептуальний аналіз семантики мовних одиниць .........

2.5.2. Аналіз концепту .....................................................................

2.6. Лінгвістичний аналіз художнього тексту ......................................

2.7. Модулі самостійної роботи.............................................................

2.8. Питання для самоконтролю ............................................................

2.9. Тест…………………………………………………………………

Література до 2 розділу ..........................................................................

Розділ 3 Основи мовної комунікації ...............................................................

3.1. Базові поняття мовної комунікації……………………………….

3.1.1. Поняття „комунікація”……………………………………..

3.1.2. Комунікативна лінгвістика…………………………………

3.1.3. Моделі комунікації…………………………………………

3.1.3. Компоненти комунікації……………………………………

3.2. Природа і форми комунікації…………………………………….

3.2.1. Комунікативна діяльність………………………………….

3.2.2. Вербальні компоненти спілкування……………………...

3.2.3. Форми мовної комунікації…………………………………..

3.3. Комунікативний акт та його ознаки. Закони успішної комунікації


45

45


46

48

49

49

50

51

51

51

52

54

59

59

59

60

62

63

64

64

65

67

70



3.3.1. Загальна характеристика складових комунікативного акту

3.3.2.Закони успішної комунікації..................................................

3.4. Невербальна комунікації…………………………………………

3.4.1. Невербальні засоби комунікації…………………………..

3.4.2. Кінесика……………………………………………………..

70

73

76

76

77

3.4.3. Проксеміка…………………………………………………..

3.5. Культура та мова. Міжкультурна комунікація………………….

3.5.1. Визначення поняття „культура”…………………………...

3.5.2. Культура, мова та мовлення………………………………

3.5.3. Міжкультурна комунікація………………………………...

3.6. Аналіз комунікативної ситуації…………………………………..

3.7. Модулі самостійної роботи……………………………………….

3.8. Питання для самоконтролю………………………………………

3.9. Тест…………………………………………………………………

Література до розділу 3…………………………………………...

79

80

80

82

83

86

87

88

88

90



1   2   3   4   5   6

Реклама:

Схожі:

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconМетодичні рекомендації з курсу "Практична граматика німецької мови" Змістовні модулі "Die Satzreihe", "Das Satzgefüge". Для студентів спеціальності 010103 "пмсо. Мова І література (німецька, англійська)" денної та екстернатної форм навчання
Для студентів спеціальності 010103 “пмсо. Мова І література (німецька, англійська)” денної та екстернатної форм навчання

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconНавчально-методичний посібник з німецької мови для студентів спеціальностей «Філологія. Мова І література (німецька, англійська)», «Філологія. Переклад», «пмсо. Мова та література (німецька, англійська)
...

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність пмсо. Мова та література (англійська, іспанська), пмсо. Мова та література (англійська, французька), пмсо. Мова та...

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconПрограма соціолінгвістичної практики для студентів факультету філології та журналістики спеціальності 010103 «пмсо. Українська мова І література»
Для студентів факультету філології та журналістики спеціальності 010103 «пмсо. Українська мова І література» у уі семестрі проводиться...

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconМетодичні рекомендації до лабораторних занять з фізико-хімічних методів аналізу
Методичні рекомендації для студентів спеціальності 010103. Пмсо. Хімія. Аналітичний контроль навколишнього середовища та лікарських...

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconХарьковская национальная академия городского хозяйства соціологія навчально-методичний посібник
Соціологія: Навчально-методичний посібник (для студентів 3 курсу заочної форми навчання всіх спеціальностей академії). Авт.: Бєлова...

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) icon«пмсо. Мова та література (німецька)» екстернатної форми навчання. Херсон – 2008
Укладачі: Солдатова С. М. – кандидат філологічних наук, професор кафедри німецької мови

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconНавчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для практичних занять з модуля „Фінансовий менеджмент” (для магістрів спец. 8050106 „Облік І аудит”)....

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*

Навчально-методичний посібник для магістрів заочної форми навчання. Спеціальность: 010103. Пмсо. Мова та література (німецька) iconНавчально-методичний посібник Навчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс з курсу «Інженерна та комп’ютерна графіка. Частина», для студентів денної та заочної форм навчання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи