Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет icon

Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет




Скачати 369.62 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Сторінка1/2
Дата03.11.2012
Розмір369.62 Kb.
ТипРобоча програма
  1   2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Н.Тюхтенко

Проректор з навчальної та науково-

педагогічної роботи,

голова науково-методичної ради

«____»_________20_______ р.


РОБОЧА ПРОГРАМА

З ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ




Інститут, факультет ____Інститут природознавства___________________

Кафедра _____________Фізіології людини і тварин___________________

Галузь знань _________0101.Педагогічна освіта______________________

Напрям підготовки ___6.010105_Корекційна освіта за нозологіями______

Курс _____________________ІII курс_______________________________

Форма навчання ___Денна________________________________________


Херсон – 2011


Програма розроблена:

  1. Запорожець О.П., доцентом кафедри фізіології людини і тварин_____________

(прізвище, ім’я, по-батькові, посада, вчене звання викладача)

2. _____________________________________________________________________

Програма розроблена на основі навчальної програми «Психофізіологія» для______

(або авторської або типової навчальної програми, коли і ким затверджена)

природничих спеціальностей вищих навчальних закладів, рекомендованої науково-методичним центром вищої освіти Міністерства освіти і науки України і якості навчальної програми для вищих навчальних закладів (лист 14/18.2-28 від 11.01.06))

______________________________________________________________________


Затверджена на засіданні кафедри

фізіології людини і тварин_______________________

(назва кафедри)

Протокол № 1 від “____”__________ 20_____р.

Завідувач кафедри __________ професор Шмалєй С.В.

(підпис, ПІБ)


Схвалено науково-методичною радою Інституту

природознавства

Протокол № ______ від «____»__________20______р

Голова ради

_______________________Вишневська Л.В.

(підпис, ПІБ )


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета курсу:

- формування у студентів природничо-наукову методологічну основу для повноцінного аналізу психічних феноменів;

- показати психофізіологічну складову психічних процесів і функцій (таких як: сприйняття, увага, пам'ять, мова, емоції, мотивація і т.д.), функціональних станів, а також механізмів організації руху;

- систематизувати основні методи психофізіології з такою повнотою, щоб у студентів з'явилася можливість обґрунтованого вибору тієї або іншої психофізіологічної методики залежно від розв'язуваних їм завдань;

- формування у студентів адекватних наукових уявлень про принципи переробки інформації у центральній нервовій системі; нейроні механізми сенсорних процесів, рухів, пам’яті, навчання, функціональних станів и емоцій, мовлення, мислення; про методи психофізіологічних досліджень.


Завдання курсу:

Теоретичні - ознайомити студентів із системою категорій психофізіології;

- розкрити закономірності функціонування психіки та особистості людини, обумовлені зв'язком психічних та тілесних процесів;

- викласти теоретичні основи та методологічні особливості застосування системного підходу у вивченні психофізіологічних функцій та фізіологічних станів людини;

- дати уявлення про сучасний стан розвитку психофізіології;

- позначити прикладний характер психофізіологічного знання, його застосовність у педагогічній практиці;

- простежити зв'язок психофізіології з іншими галузями психологічного знання, зокрема, з когнітивною психологією та педагогікою;

- обґрунтувати необхідність інтеграції психологічного, фізіологічного та педагогічного знання в справі виховання і розвитку дитини.

- викласти основи теорії функціональних систем, теорії нейронних мереж;

- сформулювали модульний та детекторний принципи організації нейронів кори великих півкуль;

- показати особливості нейронних механізмів вищих психічних функцій людини, керування вегетативними реакціями та функціональними станами мозку та організму в цілому;

- показати онтогенез психофізіологічних функцій у нормі та патології.

Практичні - ознайомити студентів із сучасними методами дослідження психофізіологічних функцій;

- навчити застосовувати деякі з них на практиці..


Перелік знань та умінь студентів:

Студенти повинні:

- мати уявлення про місце психофізіологічного знання в системі наук;

- знати визначення основних категорій психофізіології;

- уміти активно використовувати засвоєні знання у своїй мові;

- мати навички аналізу поведінки людини з погляду уявлень про його тілесні процеси.

- застосовувати отримані знання в професійній діяльності, що реалізується за допомогою організації власної діяльності та опису особливостей поведінки учня в категоріях психофізіології з погляду формування нового індивідуального досвіду.


Міждисциплінарні зв’язки:

Програма курсу ґрунтується на знаннях, отриманих студентами в ході освоєння курсів "Анатомія центральної нервової системи", "Фізіологія вищої нервової діяльності", "Психологія".

Умовою, необхідним для вивчення курсу є мінімум знань в області анатомії та фізіології ЦНС, фізіології ВНД.


^ Зміст курсу.

Предмет і задачі психофізіології.

Принципи психофізіологічного дослідження. Психофізіологія — наука, що вивчає фізіологічні механізми суб'єктивних явищ, станів і індивідуальних розходжень. дослідження фізіологічних механізмів психічних процесів на системному, нейронному, синаптичному і молекулярному рівнях як основна задача психофізіології.

Дослідницька парадигма: людина — нейрон — модель. Інтеграція результатів психофізичних, поліграфічних і нейрональних експериментів у побудові моделі з нейроноподібних елементів. Комп'ютерна модель психічних процесів як форма робочої гіпотези.

Основні напрямки теоретичної психофізіології: психофізіологічні механізми кодування і декодування інформації; психофізіологія сприйняття; психофізіологія уваги; психофізіологія пам'яті і навчання; психофізіологія рухів і керування вегетативними реакціями; психофізіологія волі; психофізіологія мислення і мовлення; психофізіологія емоцій; психофізіологія функціональних станів, диференціальна психофізіологія; системна психофізіологія; психофізіологія свідомості і її змінених станів; вікова психофізіологія.

Прикладні області психофізіології: клінічна психофізіологія, педагогічна психофізіологія, соціальна психофізіологія, ергономічна психофізіологія, екологічна психофізіологія, онтогенетична психофізіологія, психофізіологія діагностики і компенсації когнітивних порушень, психофізіологія алкоголізму і наркоманії.

^ Методи психофізіологічного дослідження.

Поліграфія. Реєстрація подиху. Електродермографія, електроокулографія, електроміографія, електрокардіографія, електроенцефалографія (ЕЕГ), магнитоенцефалографія (МЕГ). Спектральний аналіз ЕЕГ, МЕГ. Викликані потенціали. Потенціали, пов'язані з подіями. Комп'ютерне картування мозку. Екстраклітинна і внутрішньоклітинна реєстрація активності нейронів. Рентгенівська комп'ютерна томографія. Структурна магнітно-резонансна томографія (МРТ). Позитронна емісійна томографія ПЕТ). Функціональна магнітно-резонансна томографія (ФМРТ). Побудова перцептивних, мнемічних і семантичних багатомірних просторів по суб'єктивних реакціях і фізіологічних показниках.

^ Психофізіологічні механізми кодування і декодування інформації.

Концепція векторного кодування інформації. Концептуальна рефлекторна дуга. Сенсорний нейрон, предетектор, нейрон-детектор. Командний нейрон, мотонейрони. М'язові одиниці. Поле командних нейронів. Командні системи різного рівня. Керуючий вектор порушення в премоторних нейронах. Інтеграція зорового, слухового і соматосенсорного просторів. Когнітивна функція емоційної системи. Константний зовнішній простір. Руховий гештальт. Ланцюг рухів. Векторне кодування вегетативних реакцій. Ритмічні модулятори вегетативних реакцій. Інтеграція рухових і вегетативних реакцій. Векторне кодування в процесі навчання. Системний підхід у _ психофізіології. Поведінка. Функціональна система. Мотивація. Пам'ять, Мета дії. Випереджальне відображення. Акцептор дії. Профанування дії. Підкріплення. Зворотна аферентація. Системна спеціалізація нейронів. Співвідношення перцептивного, мнемічного і семантичного просторів. Взаємодія когнітивних систем у цілеспрямованій поведінці. Координація рухів руки, голови й ока. Роль префронтальної І тім'яної кори в цілеспрямованій поведінці.

^ Психофізіологія сприйняття.

Сферична модель сприйняття. Вибіркова характеристика коркового нейрона-детектора. Відображення стимулу на карті детекторів. Побудова перцептивного простору кольору по матриці мовних І поведінкових реакцій. Колончата організація детекторів. Вектор синаптичних зв'язків детектора. Константний нейрон-детектор. Константне сприйняття як відображення стимулу на екрані константних детекторів. Генетичні фактори і зовнішнє середовище у формуванні детекторів. Роль неспецифічних впливів, що активують, у формуванні детекторів. Складні форми сприйняття. Гностична одиниця. Формування гностичних одиниць. Роль сигналу новизни у формуванні гностичних одиниць. Формування цілісного образу.

^ Психофізіологія уваги.

Орієнтувальний рефлекс як основа мимовільної уваги. Електроенцефалографічні, вегетативні, моторні компоненти орієнтувального рефлексу. Тонічна і фазична форми орієнтувального рефлексу. Генералізований і локальний орієнтувальний рефлекс. Характеристики стимулів, що викликають орієнтувальний рефлекс. Нервова модель стимулу. Нейрони «новизни» і «тотожності» у гіпокампі. Звикання. Кореляти предуваги і мимовільної уваги у ВП. Негативність неузгодженості. Умовний орієнтувальний рефлекс і довільна увага. Відображення довільної уваги в компонентах ВП. Процесна негативність. Гетерогенність системи мозку, що модулює. Вибірковість неспецифічної активації мозку, Стовбуро-таламо-кортикальна модулююча система. Роль специфічних і неспецифічних нейронів таламуса в активації кори. Базальна холінергична система переднього мозку. Стріопалідарна система. Тонічні і фазичні реакції гамма-ритму у реалізації мозкових механізмів уваги.

^ Психофізіологія пам'яті і навчання.

Короткочасна і довгострокова пам'ять. Форми короткочасної пам'яті. Процедурна і декларативна (образна) пам'ять.

Форми процедурної пам'яті: умовний рефлекс і навички. Вироблення диференціювання. Вгасання умовного рефлексу. Вибіркове звикання орієнтувального рефлексу. Негативне навчання. Взаємовідносини орієнтувального й умовного рефлексів. Взаємна кореляція розрядів нейронів, що залучені до асоціативного процесу. Колончата організація нейронів асоціативної довгострокової пам'яті. Мозочок ї процедурна пам'ять. Роль гіпокампу у формуванні асоціацій. Керування механізмами пам'яті. Гіпокамп як система, що розділяє нові і звичні стимули. Відображення перцептивного простору на нейронах # гіпокампу. Детектори новизни. Детектори тотожності. Нервова модель стимулу як система модифікованих _ синапсів нейронів гіпокампу. Пластичний синапс. Потенціація і депресія великої тривалості синапсів гіпокампу. Роль системи мозку, що активує, у пластичних змінах синапсів.

Форми декларативної пам'яті: короткострокова і довгострокова образна пам'ять. Роль медіальних частин скроневих часток у декларативній пам'яті. Відображення перцептивного простору на нейронах декларативної пам'яті. Формування слідів у декларативній і асоціативній пам'яті.

Емоційна пам'ять. Функція лобових відділів кори в емоційних реакціях. Роль мигдалини у відбитті в пам'яті емоційних подій. Функціональна асиметрія мигдалини. Біохімічні основи довгострокової і короткочасної емоційної пам'яті. Умовний рефлекс страху. Пластичні зміни в мигдалині, що забезпечують сенсорну, моторну і вегетативну специфічність умовного рефлексу страху.

Робоча, чи оперативна пам'ять. Активна пам'ять. Стан енграми. Роль префронтальної кори в робочій пам'яті. Відставлені поведінкові реакції. Стимул-селективні нейрони префронтальної кори з продовженим розрядом. Відображення перцептивного простору на нейронах префронтальної кори. Загострення селективних реакцій нейронів префронтальної кори при участі вставних гальмових нейронів. Процесна негативність префронтальної кори. Роль командних нейронів префронтальної кори у відставлених реакціях, Колончата організація префронтальної кори. Естафетна передача збудження в нейронах префронтальної кори. Модуляція нейронів робочої пам'яті дофамінергічною системою. Вплив нейронів префронтальної кори на сенсорні нейрони. Взаємодія префронтальної кори з тім'яною і нижньоскроневою корою.

Синаптичні механізми навчання. Пластичний синапс Хебба. Навчання, що залежить від нейрона, що модулює. Пластичні перебудови ідентифікованого синапсу між сенсорними і командними нейронами. Клітинні механізми асоціативного навчання. Іонні механізми пластичності.

Структурні основи довгострокової пам'яті. Молекулярні механізми. Експресія ранніх і пізніх генів. Транскрипція і трансляція генетичної інформації. Явище зворотної транскрипції. Зростання функціональної активності геному при навчанні.

^ Психофізіологія емоцій.

Біологічно і соціально значущі стимули як джерело емоцій. Потребово-інформаційні фактори виникнення емоцій. Когнітивні процеси в ґенезі емоцій. Вираження емоцій у тварин і людини. Експресія обличчя. Пластика, голос як засоби невербального, емоційного спілкування. Кореляція активності м'язів обличчя і емоцій. Механізми кодування і декодування експресії обличчя. Функціональна асиметрія і емоції. Індивідуальні розходження й емоції. Вплив екстраверсії, інтроверсії, тривожності. Кардіоваскулярна реактивність типів А и Б. Статеві розходження емоцій. Нейроанатомія емоцій. Центри позитивних і негативних емоцій. Самоподразнення. Лімбічна система. Роль мигдалини, гіпоталамусу в емоційних реакціях. Емоція як баланс і дисбаланс нейротрансмітерів і пептидів. Багатомірні і дискретні моделі емоцій. Детекторна теорія емоцій. Емоційний аналізатор. Векторне кодування емоцій. Суб'єктивний простір емоцій. Комунікативна функція емоцій при індивідуальному невербальному спілкуванні. Знаковий зміст емоційних мімічних виражень і інтонацій мови. Суб'єктивне розходження емоційних виражень обличчя й Інтонацій голосу. Викликані потенціали на зміну емоційних виражень. Геометрична модель безлічі емоційних виражень. Мозкова локалізація емоцій.

^ Психофізіологія руху.

Програмування руху. Центральні моторні програми. Командні нейрони: тригери і зворотні нейрони. Зворотна аферентація. Рефлекторне кільце. Пропріорецепція. Механізм ініціації рухового акту. Програмуюча функція префронтальної кори. Премоторна кора. Моторна кора. Додаткова моторна кора. Підготовка руху. Потенціали готовності. Моторні потенціали. Колончата організація моторної кори. Соматотопічна організація моторної кори. Пірамідний і екстрапірамідний шляхи. Базальні ядра. Роль мозочка в цілеспрямованій поведінці. Векторний принцип керування рухом.

^ Психофізіологія мислення і мовлення.

Друга сигнальна система за І.П. Павловим. Взаємодія першої і другої сигнальних систем. Символьне відображення стимулу. Категоризація стимулів. Комунікативна функція знакових систем. Формування семантичних одиниць на базі довгострокової пам'яті. Активація одиниць довгострокової пам'яті семантичними одиницями. Семантичне розходження як розходження наборів одиниць довгострокової пам’яті, активованих семантичними одиницями. Семантичний простір. Векторне кодування в семантичних мережах. Розвиток мовлення. Сприйняття мовленнєвих сигналів. Предетектори фонем. Детектори фонем. Перцептивний простір фонем. Викликаний потенціал фонем. Детектори голосних. Детектори приголосних. Називання. Центр Вернике. Генерація звуків мовлення. Генерація реакцій другої сигнальної системи при участі командних нейронів: артикуляції, жестів, письмових знаків. Зона Брока. Потенціал готовності. Моторний потенціал. Семантичний викликаний потенціал. Внутрішнє мовлення. Мислення як зовні не виражені операції зі слідами пам'яті. Фокуси мозкової активності і мислення. Функціональна асиметрія мозку й особливості розумової діяльності. Механізми творчої діяльності. Статеві розбіжності й інтелектуальні функції. Вербальний і невербальний інтелект.

^ Системна психофізіологія.

Системний підхід. Теорія функціональних систем як варіант системного підходу. Випереджальне відображення. Архітектоніка функціональної системи. Системні механізми поведінкового акта.

Методологічні проблеми корелятивної психофізіології, фізіології ВНД і психології, що використовує розробки цих дисциплін. Теорія функціональних систем — "концептуальний міст" між психологією і нейронауками. Специфічні задачі психофізіології.

Методи дослідження функціонування нервової системи: руйнування і стимуляція структур мозку, оборотний функціональний блок, реєстрація імпульсної і повільної активності. Основні експериментальні феномени, що визначають зміст представлень про роботу мозку, механізмах обробки інформації, регуляції рухів. Критичний аналіз традиційних підходів до трактування експериментальних даних. Традиційне і системне поняття про функцію. Поведінка як метод і ціль дослідження.

Традиційні і системні уявлення про детермінацію активності нейронів. «Цілеспрямованість» нейронної активності. Функціональні синаптичні полюси нейрона.

Організм і середовище. Рецептивне поле нейрона: феномен і концепція. Формування і модифікація рецептивних полів.

Проблема центра і периферії. Системне представлення про значення еферентних впливів на периферичні елементи.

Поняття про моторні поля, їх модифікація.

Ієрархія функціональних систем. Органогенез і теорія системогенезу.

Історичний підхід до аналізу системної організації поведінки. Ієрархія систем поведінкового акта як відображення етапів його формування. Паттерн системної спеціалізації різних структур мозку і його зміна у філогенезі. Вивчення закономірностей формування і реалізації систем як шлях опису структури і динаміки суб'єктивного світу. Системне значення зв'язаних з подіями потенціалів мозку. Макроструктура діяльності й ієрархія функціональних систем.

^ Психофізіологія функціональних станів.

Функціональний стан (ФС) і рівень неспання. Рівень активації, збудливість, реактивність, лабільність нервової системи. Роль і місце ФС у поведінці. Регуляція функціонального стану як один з механізмів інтегративної діяльності мозку. Залежність становлення властивостей нейронів-детекторів у сенситивний період від рівня активації нервової системи. ФС і ефективність діяльності. Оптимальний функціональний стан. ФС і навчання. Асоціативна тонічна відповідь. Ведення навчання в коридорі оптимального стану.

Мотивація, зміст діяльності й індивідуальні розходження як детермінанти функціонального стану. Індивідуальний рівень активації і його біохімічні основи.

Реакції активації в системі орієнтовно-дослідницької поведінки. Реакції активації й уваги. Орієнтувальний рефлекс як основа мимовільної уваги. Концепція" нервової моделі стимулу Е.Н.Соколова.

Реакції активації в системі оборонної поведінки. Оборонний рефлекс і його вегетативні, рухові і електроенцефалографічні компоненти. Старт-реакція. Реакції на аверсивні стимули.

Нейронні механізми ЕЕГ-реакції активації. Вплив ретикулярної формації на коркові нейрони. Реакція десинхронізації у нейронів неспецифічного таламуса. Нейрони новизни і тотожності. Ритмічна активність мозку як механізм регуляції функціонального стану. Авторитмічність нейронів неспецифічного таламуса. Роль пейсмекерних нейронів таламуса в генерації альфа- і гамма-ритмів. Пейсмекерні нейрони медіального септума, що визначають ритм настороги у тварин.

Гетерогенність системи мозку, що модулює. Субсистеми активації: стовбурово-таламо-кортикальна система, базальна холінергічна система переднього мозку, каудо-таламо-кортикальна система.

Стресори. Загальний адаптаційний синдром, його фази. Інформаційний і емоційний стрес. Інформаційне навантаження. Інформаційний невроз. Функція гіпоталамо-гіпофізо-адренальної системи в стресі. Біохімічні механізми стресу. Стрес і коронарна система. Коронарні типи А и Б. Індивідуальна стійкість до стресу. Змінені стани свідомості. Гіпноз.

^ Психофізіологія сну

Поліграфія сну у людини. Ортодоксальний І парадоксальний сон. Швидкі рухи очей. Тонічні і фазові прояви сну. ЕЕГ- фази повільного сну. Емоційна і неемоційна фази парадоксального сну. Парадоксальний сон без атонії — «демонстрація сновидінь». Цикли сну. Зв'язок тривалості циклу з віком. Онтогенез сну. Профіль сну. Парціальність сну. Тривалість сну і здоров я. Еволюція сну. Центри сну. Нейрохімічна регуляція сну. Психічна активність людини у сні. Сновидіння. Депривація сну: тотальна і виборча. Депривація сну в депресивних хворих. Сон і снотворні. Сон і біоритм. Супрахіазматичні ядра й епіфіз. Екзогенні фактори регуляції сну. Теорії сну.

^ Психофізіологія свідомості та несвідомого.

Основні концепції свідомості. «Світла пляма». Повторний вхід збудження та інформаційний синтез. Свідомість, спілкування і мова. Функції свідомості. Три концепції ~ одна свідомість.. Види і форми несвідомого. Індикатори неусвідомлюваного сприйняття. Феномен психологічного захисту. Неусвідомлювані емоції. Викликані потенціали кори великих півкуль головного мозку на неусвідомлювані словесні стимули. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку і несвідоме.

^ Диференціальна психофізіологія.

Основні фактори походження індивідуальних розбіжностей і становлення індивідуальності. Індивідуальні розбіжності у тварин і людини як предмет диференціальної психології і психофізіології. Основні фактори походження індивідуальних розбіжностей: спадковість і середовище, уроджене і набуте.

Єдність природного і соціального в людині: поняття «організм», «особистість», «індивідуальність», їхнє співвідношення. Структура індивідуальності й особистості з погляду диференціальної психології і психофізіології. Підструктури індивідуальності — мотивація, темперамент, здібності, характер і структуроутворюючі ознаки, що їх поєднують: емоційність, активність, саморегуляція і спонукання. Основні природні фактори, зв'язані з підструктурами індивідуальності.

Типологічні властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Центральна нервова система. Вища нервова діяльність і методи її вивчення у тварин і людини. Типологічна концепція І.П.Павлова.

Суто людські властивості нервової системи: «художники», «мислителі» і «середній тип». Дослідження симетрії-асиметрії головного мозку. Амплітуди і латентні періоди компонентів специфічних і неспецифічних викликаних потенціалів. Характеристики взаємодії двох сигнальних систем. Співвідношення основних і спеціальних людських властивостей нервової системи.

Концепція А.Р.Лурия про енергетичні, інформаційні і регуляторні мозкові блоки.

Типологічні властивості нервової системи і проблеми особистості й індивідуальності.

"Безумовно-рефлекторні" типологічні властивості нервової системи — сила, лабільність, активованість, їхня подібність і розбіжності з властивостями, обумовленими за допомогою умовно-рефлекторних методик — рухливістю і балансом за динамічністю). Проблема «розщеплення» властивостей.

Співвідношення мотивації, темпераменту, здібностей, характеру з типологічними властивостями нервової системи. Поняття структури індивідуальності й особистості. Індивідуальність як неповторна цілісність.

Мотивація. Визначення. Зв'язок потреб і мотивів. Вітальні, соціальні, ідеальні потреби по П.В.Симонову. Класифікація потреб за А.Маслоу. Емоційність і спонукання в їхніх індивідуальних варіаціях. Позитивні і негативні емоції, їхня регуляція. Співвідношення з різною виразністю і комбінацією загальних і спеціально людських типологічних властивостей нервової системи.

Темперамент. Визначення. Емоційність і активність як риси темпераменту.

Здібності. Визначення. Класифікація загальних і спеціальних здібностей. їхні задатки — комбінації загальних і спеціально людських типологічних властивостей нервової системи. Співвідношення здібностей і схильностей, інтересів (обумовлених мотивацією) з успішністю діяльності. Талант. Геній.

Характер. Визначення. Саморегуляція (воля як її вищий рівень) і спрямованість як інтегральні параметри характеру. Зв'язок мимовільної і довільної регуляції в їхніх індивідуальних варіаціях з різною виразністю і комбінацією загальних І спеціально людських типологічних властивостей нервової системи. Співвідношення темпераменту і характеру. Акцентуації.

^ Соціальна психофізіологія.

Психофізіологічні задатки соціальної взаємодії індивідуальностей. Еволюційне походження співтовариств. Мінливість, спадковість і добір. Гомеостаз. Системи регуляції і пластичність. Стійкі цілісні системи і нові системні властивості. Добір цілісних структур, що конкурують по властивостях, що порівнюються. Еволюційна стратегія: одночасний плин двох зустрічних процесів — конкурентної боротьби і формування кооперацій. Взаємодія на основі компромісів. Зона компромісу. Суспільство і природа. Нові стабілізуючі фактори. Темп еволюції.

Типи співтовариств. Біологічне визначення співтовариства. Класифікація співтовариств по ступені індивідуальності його членів. Клон. Анонімне неструктуроване співтовариство. Анонімне структуроване співтовариство. Персоніфіковане структуроване співтовариство вищих тварин і людини.

Характеристика персоніфікованого співтовариства. Ключові ознаки персоніфікованого співтовариства: а) генотипічна і фенотипічна унікальність кожного члена співтовариства; б) персональні взаємодії між членами співтовариства; в) ієрархія домінування.

Механізми індивідуальної унікальності. Визначення особистості і Індивідуальності. Структура індивідуальності. Психодинамічні властивості особистості і властивості організму в структурі індивідуальності. Генотипічна і фенотипічна унікальність індивіда. Механізми генотипічного розмаїття. Закриті" і "відкриті" генетичні програми. Наслідувані ознаки. Категорії наслідуваних ознак: ознаки, нейтральні стосовно середовища й ознаки, що модифікуються середовищем. Динамічна спадковість і епігени. Різноманітні генотипи і різноманітне середовище при формуванні індивідуальної унікальності. Роль індивідуальної розмаїтості в стійкості співтовариств.

Механізми ідентифікації конкретних членів співтовариства. Соціальне знання як знання про диспозиції і наміри інших індивідів. Передумова соціального знання — особисте дізнавання партнерів у будь-якому контексті. Уроджені програми сприйняття обличчя і спеціалізовані нейрони. Нейрофізіологічний механізм формування гештальта. Образ партнера і тло. Механізм константного сприйняття обличчя.

Комунікативні взаємодії між членами співтовариства. Два інформаційних канали: дискурсивний (понятійний, логічний) і почуттєвий (безпосередній, інтуїтивний). Взаємодія почуттєвого знання з дискурсивними структурами. Цілісність почуттєвого знання. Здатність до колективного й індивідуального спілкування. Невербальні засоби спілкування. Видоспецифічні «сигнальні» речовини при оповіщенні групи. Індивідуально-специфічні запахи. Фізіологічний механізм хімічної комунікації. Звуки і мелодії. Акустична комунікація. Нейронні механізми акустичної комунікації.

Базові соціальні потреби індивідів. Ведучі соціальні потреби: потреба в збереженні свого «Я» і потреба існування в співтоваристві собі подібних. Уроджене і придбане. Соціальна ізоляція. Психофізіологічні наслідки самітності.

Механізми агресивності і страху. Індивідуальна дистанція. Порушення індивідуальної дистанції і соціальний конфлікт. Поняття «50%-ої дистанції» як дистанції, на якій терпіння і напад особи є однаково вірогідними. «50%-а дистанція» різностатевих осіб. Інструментальна агресія як здатність до опору експансії. Страх як природний обмежник агресії. Зв'язок між агресією і страхом. Активна і пасивна оборонна поведінка. Особливості вегетативної нервової системи і схильність до активної чи пасивної оборонної поведінки. Симпатотоніки і ваготоніки. Тип оборонної поведінки та індивідуальна схильність до агресивності і страху. Нейрофізіологія агресивності і страху. Роль гіпоталамуса, гіпокампу, мигдалини і лобових відділів кори. Центри позитивних і негативних емоцій. Нейрохімія агресивності і страху. Гормональна функція при агресивності і страху. Генетичний контроль агресивності.

Ієрархія домінування. Ієрархія як універсальний спосіб організації системи, члени якої неідентичні. Спонтанні ієрархії. Домінанти і субдомінанти. Агоністична взаємодія: агресивна і субмісивна (підлегла) поведінка. Потенціал готовності. Імунна реактивність переможців і переможених, Дофамінергічна система переможців. Серотонінергічна і норадреналінергічна системи переможених. Фізіологічні показники емоційної, рухової і дослідницької активності переможців і переможених. Нейроні механізми набутої агресивної реакції.

^ Екологічна психофізіологія

Екологічна психофізіологія — наука про механізми взаємодії організму з комплексом умов зовнішнього середовища, включаючи природні умови з антропогенними компонентами.

Аналіз взаємодій організму і середовища: основні підходи. Сучасний стан проблем промислового впливу на біологічні об'єкти. Психофізіологічний підхід і екологія.

Основа взаємодії організму і зовнішнього середовища — активність і динамічність реакцій організму на фізичні, хімічні, електромагнітні, географічні, економічні, соціальні, психологічні впливи навколишнього середовища. Спектр реакцій організму на всіх рівнях — від поведінкового до молекулярного. Регуляція реакцій організму на різних рівнях нервової системи. Клітинні, системні й організменні процеси адаптації мозку. Адаптаційне реагування мозку — основа індивідуальних особливостей діяльності людини. Оцінки регуляторних параметрів функціональних систем, Роль пластичності нервових процесів у механізмах адаптаційного реагування. Вплив екстремальних факторів середовища на зрілий мозок і мозок, що розвивається. Дослідження макро- і мікрореакцій нервової системи на різні впливи зовнішнього середовища. Окрема нервова клітка і ціла нервова система просто організованих тварин (наприклад, безхребетних) як модель психофізіологічних досліджень.

Аналіз реакцій нейронів і організмів на хімічні впливи токсинів і солей важких металів, на дію електричних сигналів, на зміну складу газового середовища.

Психофізіологічні дослідження в описі походження і перебігу патологічних змін в організмі людини під впливом зовнішнього середовища. Можливості використання психофізіологічних даних для моніторингу змін навколишнього середовища.

^ Клінічна психофізіологія.

Предмет і задачі. Методи дослідження. Норма і патологія. Перебудова патерна спеціалізації і міжсистемних відносин після локальних поразок мозку, гострого і хронічного введення алкоголю. Гіпотеза про формування аддиктивної поведінки. Шизофренія. Депресія. Еволюційні аспекти шизофренії і депресії. Порушення внутрішньо коркових зв’язків - головна ланка в патогенетичних механізмах шизофренії, депресії та інших розладів.

  1   2

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет

Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconПриродознавства
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconПриродознавства
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Назва першого підрозділу
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет перекладознавства затверджую
Державний екзамен з англійської мови та методики її викладання складається з двох модулів
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Завідувач кафедри органічної та біологічної хімії доцент О. Речицький
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет інститут іноземної філології затверджую
Державний екзамен з англійської мови та методики її викладання складається з двох компонентів
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти, науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет Козацька педагогіка
В умовах розбудови незалежної України виникає потреба пізнання вітчизняної спадщини, зокрема у сфері освіти, навчання й виховання...
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Програма розроблена на основі Наскрізної програми практики студентів окр «Бакалавр»
Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни херсонський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Програма розроблена на основі Наскрізної програми практики студентів окр «Бакалавр»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи