Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять icon

Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять




НазваМетодичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять
Сторінка1/13
Дата03.11.2012
Розмір0.89 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний педагогічний університет


С.Шмалєй, Т.Щербина


Методичні рекомендації

до проведення семінарських і лабораторних занять

з курсу

Екологія людини”


(для студентів денної, заочної і

екстернатної форм навчання

педагогічних вузів)


Затверджено на засіданні науково – методичної ради Херсонського державного педагогічного університету (протокол №2 від 1 червня 2000 р.) та вченої ради Херсонського державного педагогічного університету (протокол № 4 від 20 березня 2000р.)


Рецензенти :

Макаренко М.В., д-р біологічних наук, професор

Інститут фізіології АН України

Сагач В.Ф., д-р біологічних наук, професор

Інститут фізіології АН України


© Шмалєй С.В.

© Щербина Т.І.

Терміном “екологія людини” позначають комплекс повністю ще не визначених питань, які стосуються взаємодії людини з оточуючим середовищем. Головною особливістю екології людини як самостійної області науки є її міждисциплінарний характер, тому що в ней зійшлися соціологічні, філософські, географічні, природничо – наукові, медико – біологічні проблеми. Екологія людини вивчає закономірності виникнення, існування і розвитку антропоекологічних систем, які являють собою товариство людей, що знаходиться у динамічному зв’язку із середовищем існування і задовольняє завдяки цьому свої потреби.

Антропоекологічні системи відрізняються від природних екосистем наявністю в їх складі людських товариств, яким належить домінуюча роль у розвитку всієї системи. Розвиток товариств характеризується збільшенням чисельності населення, його потреб в продуктах харчування, сировині, водних ресурсах, розташуванні відходів. Це ще більше навантажує природне середовище, інтенсифікує використання біотичних та абіотичних факторів.

Взаємодія людей і природи здійснюється двома шляхами. По-перше, відбуваються зміни біологічних та соціальних показників окремих індивідів та людства вцілому, що спрямовано на задовольнення потреб.

По-друге, здійснюється перебудова самого середовища існування. Загальним результатом біологічних і соціальних процесів в антропоекологічних системах є індивідуальна та групова пристосованість людських товариств до життя в різних умовах життя не тільки фізіологічно, але економічно, технічно, емоційно. Вся сукупність умов життя та екологічних зв’язків людства є предметом дослідження екології людини.

Засвоєння антропоекологічних знань, оволодіння навичками і вміннями має глибокий соціальний зміст, тому що забезпечує індивідуальне та групове приєднання до цілеспрямованих ефективних соціобіологічних зусиль.

Лабораторно – семінарська частина курсу побудована відповідно лекційному матеріалу, можливостям їх виконання в педвузі. Студентам запропоновано комплексні дослідження демографічних, антропометричних показників мінливості, спадковості, адаптивності та акліматизації людських популяцій, впливів шкідливих факторів антропогенного походженя на стан здоров’я населення, шляхів формування екологічної компетентності та екологічної свідомості людства. На заняттях студенти використовують еколого – еволюційні знання, вміння, навички, виконують дослідження по оцінці концентрацій шкідливих речовин у грунті, повітрі, водоймищах, моделюють природні процеси, які впливають на екологічний стан довкілля.

Готуючись до семінарських занять необхідно:

1.Ознайомитися з завданнями для самопідготовки. Відповіді на них допоможуть опрацювати питання плану дискусії.

2.Користуючись запропонованою літературою та конспектами лекцій, підготувати інформацію по кожному питанню до дискусії та скласти короткий конспект.

3.Провести роботу з термінами, записати їх у власний тлумачний екологічний словник.

4.Запитання до контролю допоможуть перевірити ступінь засвоєння основних питань з теми і перевірити залишкові знання студентів.

Готуючись до лабораторних занять необхідно:

1.уважно прочитати теоритичну частину, відповісти на питання для самоконтролю і чітко знати алгоритм виконання роботи;

2.усвідомити ціль роботи: навіщо ви її проводите? які знання отримаєте в ході роботи? які вміння придбаєте? Пам’ятайте, що ціль роботи визначає теоретичний висновок до неї;

3.перевірте необхідне обладнання і матеріали до роботи;

4.при виконанні роботи дотримуйтесь правил техніки безпеки;

5.складаючи звіт до роботи, коротко запишіть хід експеримента, свої спостереження та результати дослідів у формі, яка запропонована у роботі.

6.сформулюйте висновок і свої рекомендації на основі отриманих результатів дослідження.





ПРОГРАМА


Вступ .

Предмет, завдання, методи екології людини Методологічні, методичні та загально-наукові проблеми антропоекології. Основні напрямки антропоекологічних досліджень : адаптація людини до різних кліматогеографічних зон та екстремальних умов; діагностика та прогноз здоров`я (стан передхвороба) ; антропоекологічна втома та напруга ,антропоценологія .


^ Медико -демографічна ситуація на Україні.


Демографічні показники відтворення населення .Довжина покоління, природний рух. Типи зміни покоління. Народжуваність та плідність. Віково - статеві особливості і причини смертності. Тривалість життя. Смертність немовлят, профілактика і резерви її зниження. Природжені аномалії розвитку.


Екосистеми .


Загальна структура екосистем. Біотичний компонент екосистеми: енергетичні та трофічні взаємовідносини. Енергетична характеристика середовища. Сонце як джерело енергії. Харчові ланцюжки ,харчові сітки, трофічні рівні. Екологічні піраміди. Продуктивність. Накопичення речовин у харчових ланцюжках.

Абіотичний компонент системи. Едафічні фактори. Утворення та типи почви.

Кліматичні фактори грунту .Структура та основні типи біогеохімічних циклів.

Загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми. Закон оптимуму : зони оптимуму, песимуму, екологічна валентність .Неоднозначність дії фактору на різні функції організму. Варіабельність відповідних реакцій у особин . Незалежний характер пристосувань до кожного фактору середовища (Л.Г.Раменський,1924). Взаємодія факторів. Закон мінімуму Ю.Лібіха (1840). Закон толерантності В.Шелфорда (1913). Компенсація факторів. Умови існування як регулюючи фактори. Лімітуючі фізичні фактори температура, випромінювання, вода, атмосферні гази , макро - та мікроелементи, течії та тиск, почва; стихійні лиха ,антропогенні руйнування,(модель” ядерної зими”). Екологічні індикатори.


^ Екологія суспільств та популяцій.


Структура та елементи біотичного угруповання. Екологічне домінування. Видове розмаїття .Особливості сукцесій.

Взаємодія організмів з абіотичним середовищем, організмів з абіотичним середовищем, організмів в угрупованнях. Якості популяційної групи. Щільність та регуляція чисельності .Динаміка популяцій : народження , смертність, криві виживання .Типи зростання. Взаємодії між популяціями. Місце проживання , екологічна ніша та екологічні еквіваленти виду. Головні типи поведінки індивідууму та групи.

Порівняльне вивчення сучасних людських популяцій Виникнення людини на межі переходу від біологічного до соціального руху матерії. Етапи антропогенезу. Провідне (специфічне) значення соціальних закономірностей у визначенні людського буття. Поняття про популяції людини: великі, малі , деми,” проточні”. Пристосовча мінливість людських популяцій, які мешкають у різних географічних зонах Землі .Варіабельність антропометричних показників. Індекси тіла. Географічний розподіл пігментації. Генний контроль дерматогліфічних візерунків долонь та пальців.

Мінливість біохімічних характеристик: варіанти гемоглобіну : серповідноклітиність, таласемія , фавізм. Розподіл груп крові та резус-фактору. Аномальне сприйняття кольору. Еволюція природно - очагових хвороб людства.

Проблема “відбору” у сучасних людських популяціях. Планування сім`ї – соціальний аспект динаміки чисельності людства. Причини конвергенції (змішування) великих популяцій (рас), збільшення гетерогенності. Роль бактеріально - вірусної флори у зміні внутрішніх середовищ та генотипу людини. Вплив на популяції людей процесів міграції та специфічних струмів речовин, які створює антропогенний фон.


^ Психічне самопочуття людини.


Проблема психоемоційної напруги ,втоми ,перенапруги. Динамічний стереотип.

Обов`язковість рівноважної зміни збудження – гальмування у центральній нервовій системі (баланс емоційної напруги).Критерії втоми – перевтоми. Фактори виробничої перевтоми: 1)інтелектуалізація ;2) комп`ютерізація ;3) інформаційне перевантаження ;4) інтенсифікація.

Характеристика психоемоційного перевантаження. Аварійне гальмування.

Зв`язок соматичних хвороб з нервовими. (М.І.Аствацуров). Системний характер розвитку дисгармонії мозку та тіла. Практичне та експериментальне підтверження принципу нервізму (С.П.Боткін, І.П.Павлов). Клінічна психофізіологія. Індивідуально - типологічні (особистості А та Б ), професійні передбачення розвитку психоматичних захворювань. Авторітарний та дефензивний тип людини .”Сила слабких”.

З.Фрейд про взаємодію біологічних та психічних процесів. Неофрейдизм та психоаналіз.

Вплив цивілізації на психічні розлади : приховані та істині неврози, зловживання психотропними речовинами .Еволюційно - екологічні закономірності при психічних захворюваннях : клінічні прояви, геліометеопатичні реакції хворих. Констітуція та ритміка. Біоритмологічні та екологічні аспекти алкоголізму.

Психофізіологія мозкової праці. Умови працездатності мозку. Ознаки втоми. Фізичні вправи у розкладі дня .Самоконтроль, самопочуття, активність, настрій. Тренування судин головного мозку (В.З.Нагорний). Офтальмотренаж. Засоби корекції психоемоцій напруги : аутотренінг. Релаксація за методом Бенсона.


^ Адаптація людини до умов життя.


Адаптація - процес досягнення стійкого рівня життєдіяльності в змінених умовах. Критерії адаптації : термодинамічні, кібернетичні, біологічні, фізіологічні. Норма адаптації організму .Фактори , які викликають розвиток адаптації : природничі, антропогенні (адекватні, неадекватні). Вплив на організм комбінованих факторів середовища. Види адаптації. Фази та механізми розвитку процесу адаптації: передадаптація ,перехідна ,стійка адаптація (резистентність), дезадаптація. Реадаптація.

Готовність організму до адаптації. Констітуаційні типи “спринтери” , ”стаєри”, міксти (В.М.Казначеєв). Фактори ,які мають вплив на адаптацію: раціональне харчування, обгрунтований режим, загартування, адаптогени, фізичне тренування. Класифікація процесів адаптації : неспецифічні та специфічні реакції. Стрес та хвороби.(Г.Сел`є). Гіперадаптоз. Адаптація організму до гіпоксії , гіпер- (гіпо) термії та гіподинамії. Фізіологічні основи загартування.


^ Захисні сили організму людини.


Системи, механізми та рівні цілісності організму - гомеостаза :морфологічні, фізіологічні, імунологічні, інформаційні ,соціальні, біосферні. Зовнішні біологічні бар`єри : шкіряна поверхня ,слизові оболонки, підшкіряний пігмент, волосяна поверхня, форми носу та губ. Забезпечення надійності фізіологічних функцій. Види компенсації : тканинні , функціональні , міжсистемні.

Закономірності енергетичних міжтканинних реакцій при незадовільних умовах : мінімізації, функції, чергування активності (Г.Н.Крижановський ) ; збільшення кількості функціональних елементів згідно зростаючого навантаження; антагоністична регуляція функцій.(Ф.С.Саркісов).

Єдність елементів імунологічного комплексу .Клітинні та гуморальні компоненти неспецифічного захисту у розвитку запального процесу, лихоманки, кашлю , блювоти , зміна обміну речовин, активації ферментів ,динаміка процесів збудження - гальмування. Взаємодія, взаємодоповнення, ланцюгів специфічного імунологічного захисту : центральні органи ( тімус, кістковий мозок), перефірійні (селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдна тканина), спеціалізовані лімфоїдні клітини.

Роль центральної нервової системи у здійсненні компенсації (Е.А.Асратян, Б.Г.Котляр). Особливості внутрішньоцентральної компенсації (П.В.Сімонов). Ефективність стадій компенсації зруйнованих функцій .Сутність компенсації - формування нової функціональної системи (П.К.Анохін).


^ Вплив антропогенних чинників на стан здоров`я людини.


Проблема охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, грунту, мінерально - сировинних ресурсів. Джерела і види забруднення.

Отруєння довкілля пестицидами і гербіцидами. Клінічна картина отруєння і перша допомога при передозуванні фосфороорганічних, хлорорганічних, ртутьоорганічних сполук, карбаматів, препаратів що містять мідь, нітрофенольних сполук. Гострі та хронічні отруєння нітратами.

Отруєння важкими металами. Сильнодіючі отруйні промислові речовини, профілактика отруєнь.

Онкологічні захворювання та їх зв`язок з екологічними чинниками довкілля.

Вплив радіаційного забруднення на здоров`я людини. Види випромінювання. Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм людини. Гостра і хронічна променева хвороба. Віддалені наслідки променевих уражень. Генетичні наслідки променевих уражень. Генетичні наслідки впливу радіонуклідів.

Екологічні катастрофи минулого і сучасності. Екологічні хвороби.


Урбаноекологія.


Показники урбанізації. Зв`язок урбанізації та цивілізації. Фази урбанізації : екстенсивна, інтенсивна. Система “дефіциту”, ”надлишку”, ”концентрації” екологічних проблем сучасного міста. Біосоціальна дезадаптація. Хвороби цивілізації. Роль психосоціальних факторів у виникненні соматичних порушень та хвороб. Фактори ризику. Профілактика гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця ,пухлин. Причини ,профілактика, наслідки первинних та вторинних імунодефіцитів ( алергічні реакції, СНІД, “хвороба легіонерів “).СНІД як хвороба поведінки. СНІД як екологічна криза. Передумови та шляхи усунення толерантності.

Природничий та штучний техногенний мутагенез. Джерела мутагенезу. Індекс універсальності антимутагенів. Практичне використання антимутагенів.

Рівні реактивності організмів : толерантність, резистентність, імунітет ( П.Медавар).

Імунодепресія. Атеросклероз та метаболічна імунодепресія. Урбанізація та проблеми епідеміології.

Формування рекреаційного середовища людини. Екологія міста : клімат міста, структура, ландшафт міста, зелені насадження. Типи антропоценозів:1) натурценози та натурекосистеми мало зміненого людиною природничого середовища ;2) агроценози та агроекосистеми сільської місцевості ; 3) урбаноценози та урбаноекосистеми міст та виробничих районів .Принцип специфіки ізольованої та сукупної дії факторів урбанізованого середовища (закон антагонізму іонів Ж.Леба ). Краєустрій.


^ Людина у екстремальних умовах оточуючого середовища.


Пристосування до природно-кліматичного середовища:

1) аварійний стан ; 2) умови експедиції; 3) опанування нових територій.

Кліматична адаптація. Температурне середовище .Акліматизація до холоду. Короткочасна та довгочасна адаптація .Вплив сезонів оцінка ефективності адаптаційного процесу.

Стан функціональних систем організму людини у високих широтах. Особливості адаптації прибулого населення та аборигенів. Зміна показників обміну речовин. Природно - кліматичні хвороби.

Реакція на перегрів. Акліматизація до високих температур. Пластичність головного обміну, травлення, серцево-судинної системи, водно - електролітного обміну у мешканців аридної зони. Потовідалення, температура шкіри. Конституція, площа тіла. Дегідратації расових груп у тропіках та пустелях. Ступінь кліматичної адаптації :почуття комфорту ,працездатність ,стан здоров`я. Межі температурної зони комфорту. Культурні аспекти акліматизації .Причини природно - кліматичних хвороб.

Життя у горах : низький барометричний тиск, низька вологість, низька температура. Пристосування людини до гірського клімату. Реакція серцево-судинної, дихальної системи ,системи крові на короткочасне та постійне перебування ( аборигени). Особливості короткочасної та постійної адаптації до високогірної гіпоксії. Гостра гіпоксія. Дезаптаційні синдроми. Високогірні хвороби. Гори та альпінізм. Гірські курорти.

Фізіологія екстремальних факторів. Загальнобіологічні ефекти природної гравітації : ембріогенез, антропометрія, розвиток опорно- рухового апарату, регуляція тонусу антигравітаційної мускулатури. Зміна просторового аналізу. Вплив прискорень (перевантажень) на функціональні системи організму людини. Реакція організму на невагомість, профілактика. Хвороба руху : теорія гойдання, показники, ступінь вираження, форми, профілактика.

Специфічні реакції організму людини на вплив різних шумів

( постійні ,непостійні, ультразвук, інфразвук ).

Адаптація та захист від токсичної дії надлишку кисню .Внутрішнє середовище організму при гіперкапнії.

Геліометеотропні реакції здорової та хворої людини. Проникливість біологічних структур. Фізіологічна регенерація. Психоемоційний прояв метеопатій. Фізична культура, загартованість, раціональне харчування. Метеопатичні реакції дітей.

Роль адаптації у відповідь на ультрафіолетове випромінювання : засмагливість, сонячні опіки ,рак шкіри. Загальнофізіологічна уява про реакції організму на іонізуюче випромінювання. Радіоактивний природний фон. Штучні джерела радіоактивного випромінювання. Радіостійкість ,неспецифічне підвищення реактивності, органи -мішені, близький та достроковий прогнози. Глобальність катастрофи ядерного конфлікту.

Особливості реакцій поведінки популяцій, груп, індивідуума у екстремальних умовах. Форма відповіді ,ціна реакції. Секрети успіху виживання. Умовно-типові варіанти аварійної поведінки.

Автономне існування. Енерговитрати, харчування, водозабезпечення ,водно-сольовий обмін ,профілактика захворювань в умовах Арктики ,тайги, пустелі, джунглів ,океану. Комплекс експедиційних профілактичних заходів.


^ Корекція взаємовпливу людина - природа.


Єдність рівнів захисних механізмів здоров`я людини :

  1. біологічні захисно- пристосувальні системи організму ;

2) екологічні відносини людської популяції та умов середовища існування; 3) соціальні виміри захисту здоров`я. Критика “технологічного оптимізму”.

Індивідуальна стратегія здоров`я :самооцінка ,прогноз ,діяльність .Біологічні години організму. Хронотипи - орієнтир образу життя. Причини та види десинхронозу. Доцільність дій. Хвилі життя (Н.Я.Перн ;В.Флісс). ”Нульовий день, зони ризку”, ”зоряна година”. Вікове прогнозування критичного стану функціональної активності.

Фізіологічна зрілість: біологічний та календарний вік. Компенсація фізіологічної незрілості.

Харчові домішки : антиоксиданти ,барвники, консерванти, адсорбенти, емульгатори ,харчові замінювачі. Їжа та алергія. Характеристика екологічно чистих сільгосппродуктів, шляхи дезінтоксикації забруднених сільгосппродуктів.

Отримання штучних продуктів харчування (традиційна сировина) та нових форм їжі (нетрадиційна сировина). Безпека та харчові якості продуктів – замінювачів. Аргументи вибору їжі. Естетика харчування.

Оптимізація психофізіологічної реактивності людини на середовище існування. Особиста психогігієна. Психофізіологічні засоби долікарської допомоги. М`язово-емоційні засоби підвищення резервних можливостей ; міорелаксація за методом Аккерблома (“поза кучера”), емоційно-легеневі (“завмирання від страху” ,”вздох полегшення ”); емоційно-судині ( температурні загальні (локальні) вани; повітряно - тепловий, паровий вплив; купання, зрошення). Засоби аутогеного тренування (АТ). Вчення індійських йогів, європейська система самовпливу, техніка самогіпнозу (І.Шульц). Вправи та моделі АТ, правила поведінки. Щоденник самоспостереження, календар АТ. “Анкета комфорту”.

Психофізіологічні резерви поліпшення побутових та виробничих умов. Відеоекологія. Аероіонізація: ефлювеальні лампи Чижевського, фітотерапія. Резонансна біостимуляція. Біозвукотерапія (Ф.Маман).

Проблеми видового та індивідуального подовження життя .Еволюція виду. Людина як постбіологічна істота.


^ Екологічна культура.


Виміри екологічної культури. Екологічна життєдіяльність. Екологізація діяльності. Перспективи розширення ареалу людства.

Природні ресурси та їх використання: Продовольчі ресурси. Еволюція енергоспоживання.

Екологічні кризи. Сутність, типологія, ієрархія природних та антропогенних екологічних криз.

Динаміка типів природокористування: привласнююче, продукуюче, інноваційне, ноосферне. Вчення П.Тейяр де Шардена і В.І.Вернадського про ноосферу.

Екологічна культура етносу. Архетипи, образи, виміри, символи довкілля. Пассіонарії та хімерні етноси.

Правові аспекти раціонального природокористування. Екологічне право. Наукові основи екологічного права. Міжнародна екологічна політика. Розвиток екологічного права на Україні.

Пріоритети екологічного імперативу.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні рекомендації до проведення лабораторних І семінарських занять
Завданням курсу є розв'язання питання про своєрідність валео­логії як науки, педагогічної валеології та практичної валеології
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconВ. Г. Короленка Історичний факультет Кафедра географії та краєзнавства Плани лабораторних занять І методичні рекомендації
Плани лабораторних занять І методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні вказівки до проведення семінарських занять
Методичні вказівки до проведення семінарських занять з курсу «Мікроекономіка» / Укладачі: Ю. М. Петрушенко, О. В. Дудкін, Н. М. Костюченко....
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні вказівки до проведення семінарських занять
Методичні вказівки до проведення семінарських занять з курсу: “Банківське право” для студентів спеціальності 050101 “Правознавство”...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМіністерство освіти україни кременчуцький державний політехнічний університет ім. Михайла остроградського методичні рекомендації щодо проведення лабораторних
Методичні рекомендації щодо проведення лабораторних робіт з дисципліни “Прикладне програмне забезпечення економіки” для студентів...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні вказівки до проведення семінарських занять з курсу
Методичні вказівки до проведення семінарських занять з курсу «Житлове право» / Укладач М. М. Рєзнік. – Суми: Видавництво Сум ду,...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з курсу: “Податкове право України” для студентів I курсу спеціальності...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні рекомендації з предмету «Історія української культури»
Методичні рекомендації містять робочу програму з курсу, контрольні питання, рекомендації до семінарських занять, перелік підручників...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМіністерство освіти І науки україни херсонський економічно-правовий інститут кафедра загальноюридичних дисциплін методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни «Банківське право»”/ Укл. Башинський А. А. – Херсон:...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять з курсу
Методичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять з курсу “Правові основи підприємницької діяльності” для студентів...
Методичні рекомендації до проведення семінарських І лабораторних занять iconМетодичні рекомендації до семінарських занять та організації самостійної роботи з курсу " Основи зовнішньоекономічних зв’язків "
Методичні рекомендації до семінарських занять та організації самостійної роботи з курсу “Основи зовнішньоекономічних зв’язків” (для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи