Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
Сторінка6/35
Дата13.10.2014
Розмір6.55 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Потеряйко С.П.,

к. військ н., доцент

кафедри державної служби, менеджменту

та навчання за міжнародними проектами

Інституту державного управління у сфері

цивільного захисту НУЦЗ України;

Тищенко В.О.,

учений секретар Інституту державного управління

у сфері цивільного захисту НУЦЗ України
^ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

У науковій статті розглядається якість як показник оцінювання ефективності організації державного управління у надзвичайних ситуаціях.

^ В научной статье рассматривается качество как показатель оценивания эффективности организации государственного управления в чрезвычайных ситуациях.

In the scientific article quality is examined as an index of evaluation of efficiency of organization of state administration is in extraordinary situations.

Постановка проблеми. На даний час в Україні склалися негативні тенденції щодо зростання кількості та масштабності надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного порушення і техногенної перевантаженості території держави, що становить загрозу національній безпеці України в економічній, соціальній та екологічній сферах. Відповідно до чинного законодавства одним із найважливіших завдань які покладаються на органи державного управління у сфері цивільного захисту, є здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків. Масштабність та складність цього завдання вимагає підвищувати ефективність функціонування органів державного управління до рівня, що забезпечує їх виконання.

Досвід діяльності органів державного управління в ході реагування на надзвичайні ситуації свідчить про те, що під час прийняття рішення на застосування сил і засобів цивільного захисту та втілення його у життя виникає проблема визначення достовірних показників оцінювання ефективності організації державного управління.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Матеріали статті тісно пов’язані з попередніми науковими дослідженнями, а саме: у [1 с. 36] розглянуто проблеми подальшого розвитку методичного апарату кількісного обґрунтування рішень на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій; у [2, с. 249] розкрито шляхи вирішення проблеми прогнозування складу та кількості сил і засобів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у [3, с. 323] порушено проблеми координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади у надзвичайних ситуаціях, але вирішення проблеми обґрунтування показників оцінювання ефективності організації державного управління у надзвичайних ситуаціях раніше не розглядалося.

^ Формування мети.

Як відомо, згідно з теорією складних систем характерною особливістю кожної організованої системи є наявність цілей функціонування, що визначають її основне призначення [4, 5]. Процес організації державного управління у надзвичайних ситуаціях має на меті створення системи управління та забезпечення її безперебійної роботи. Цим досягається мета управління силами та засобами МНС України – максимальна реалізація їх потенційних можливостей щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

^ Виклад основного матеріалу.

Ефективність реалізації потенційних можливостей сил та засобів у надзвичайній ситуації залежить від цілої низки різних факторів, однак найважливішим з них слід вважати якість управління, оскільки саме від якості управління залежить знання характеру та масштабу надзвичайної ситуації, прогнозування характеру її розвитку, об’єктивна оцінка інших умов обстановки, правильне визначення своїх цілей та шляхів найкращого виконання поставленого завдання. Щоб досягти мети застосування сил та засобів у надзвичайній ситуації реалізація потенційних можливостей повинна бути достатньою для конкретних умов обстановки. Основну роль у максимізації цього показника відіграє система державного управління у сфері цивільного захисту. Свій вплив на досягнення мети система управління здійснює шляхом забезпечення органів управління інформацією, необхідною для успішного вирішення поставлених завдань. Мета ж дій у надзвичайній ситуації досягається шляхом раціонального застосування сил та засобів МНС України на основі прийнятого рішення на її ліквідацію. Таким чином, під час виконання завдання найважливіша роль буде належати здатності системи управління найбільш ефективно використати потенційні можливості сил та засобів.

Для дослідження ефективності організації управління в теперішній час широко використовується системний підхід, згідно якого система управління розглядається як ієрархічна структура, що представляє собою сукупність функціонально взаємопов’язаних між собою органів і пунктів управління, системи зв‘язку, автоматизації та інших систем [4, 5].

Принцип системного підходу вимагає, щоб обрані показники ефективності організації державного управління дозволяли оцінювати як внутрішні властивості системи управління, що створюється під час організації управління, так і відображати її вплив на результат виконання силами та засобами поставлених завдань у надзвичайній ситуації. Під час підготовки до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації здійснюється організація управління згідно з конкретними умовами обстановки, отриманим завданням і рішенням на застосування сил і засобів. Організація управління повинна забезпечити реалізацію усіх вимог, що ставляться до державного управління в даній конкретній обстановці. Іншими словами, організація управління повинна забезпечити достатню для даних умов обстановки ефективність функціонування системи управління.

Відомо, що будь-який предмет (об’єкт) має різні властивості, які визначають якість і роблять його тим самим відмінним від інших. Одні з властивостей є об’єктивними, на які неможливо впливати, інші – суб’єктивними, що піддаються впливу. Системі державного управління також притаманні такі властивості. Вони закладаються в її організаційну структуру як раз на етапі організації управління, виходячи з суті і обсягу завдань управління, які треба вирішити у надзвичайні ситуації. Ті властивості, які витікають з суті управління і визначають її якість, набувають характеру вимог. Вимоги, що висуваються до системи управління в основному витікають з вимог до управління, так як процес управління силами та засобами реалізується через функціонування системи управління.

Дослідження ефективності процесу організації управління полягає у визначенні ступеню внеску системи управління у вирішення покладених на неї завдань. При цьому особлива увага приділяється якості функціонування системи державного управління у надзвичайній ситуації. Не дивлячись на те, що робота щодо організації системи державного управління буде мати достатню оперативність, вимога якості до процесу організації управління не може бути відсунута на другий план. Хоч як би швидко не вирішувались завдання з організації управління, створена система управління повинна забезпечити прийняття органами державного управління своєчасного максимально обґрунтованого (якісного) рішення на ліквідацію надзвичайної ситуації. Для досягнення високої якості управління без шкоди її оперативності першочергове значення мають такі фактори: організаційна структура системи державного управління; достовірність і повнота циркулюючої інформації в системі державного управління; рівень оснащеності і якість засобів управління; взаємосумісність з системами управління інших міністерств та відомств, які приймають участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

^ П
(1)
оказник якості
організації державного управління повинен забезпечувати врахування перелічених факторів на етапі підготовки до участі у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Якість організації управління буде визначатись основним завданням цього етапу – прийняттям (уточненням) рішення на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, яке буде в повній мірі відповідати умовам обстановки, що склалась, тобто знаходитись в залежності від обсягу та цінності інформації, що зібрана та оброблена у системі управління, яка створюється і заходів спрямованих на її безперебійну роботу. Імовірність якісного виконання завдань системою, яка створюється (Ряі) можна обчислити з виразу [4-6]:

,

де: ^ Р* – імовірність забезпечення системою управління прийняття (уточнення) рішення до надходження інформації про обстановку;

І – обсяг інформації, що зібрана та оброблена за допомогою засобів управління до початку прийняття рішення (0≤І<1).

Рівень ефективності функціонування створеної під час організації управління системи управління в цілому можна визначити за допомогою “вагового” згортання значень важливості пунктів управління, які входять в систему управління силами та засобами у надзвичайній ситуації. Таким чином, об’єднавши їх в один інтегральний показник, можна оцінити рівень ефективності процесу організації управління силами та засобами у надзвичайній ситуації (Коy). Він визначається за формулою [4-6]:


(2)


де: Wi - вaга i-гo пункту управління y системі управління силами та засобами у надзвичайній ситуації;

п - кількість пунктів управління, що входять у систему управління силами та засобами у надзвичайній ситуації.

Для того, щоб оцінити вплив процесу організації управління на ефективність реалізації потенційних можливостей сил та засобів у надзвичайній ситуації необхідно мати показник зовнішньої ефективності функціонування системи управління, яка створюється, при максимальному, або необхідному значенні якого забезпечується досягнення мети під час ліквідації надзвичайної ситуації.

Для оцінки зовнішньої ефективності функціонування системи управління використовується показник, що відображає ступінь реалізації потенційних можливостей силами та засобами щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (Енс), який визначається із співвідношення [4-6]:


(3)


де: Up - реалізуємі можливості сил та засобів з урахуванням функціонування створеної під час організації управління системи управління;

Unom - потенційні можливості сил та засобів до початку ліквідації надзвичайної ситуації.

Р
(4)
еалізуємі можливості сил та засобів у надзвичайні ситуації (Up) визначаються з виразу [4-6]:



Для того, щоб визначити у якій мірі ступінь використання потенційних можливостей (Енс) дозволяє реалізувати цільову функцію, потрібно її величину порівняти з необхідною (Енсн), при якій забезпечується досягнення мети застосування сил та засобів у надзвичайній ситуації. Необхідний ступінь реалізації потенційних можливостей сил та засобів визначається із співвідношення [4-6]:


(5)


де: Uн - можливості сил та засобів, які необхідно реалізувати за умови досягнення ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у необхідний (визначений старшим начальником) час.

Величина Uн визначається шляхом моделювання виходячи з потреби у ресурсному забезпечені ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Порівнявши ефективність застосування сил і засобів у надзвичайній ситуації (Енс) з необхідною ефективністю (Енсн), можна судити про ступінь внеску створеної під час організації управління системи управління в досягнення мети щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

В
(6)
иходячи із вищерозглянутого, критерієм оцінки ефективності організації управління силами та засобами є вираз виду:



Висновок.

Таким чином, вищерозглянутий показник якості та критерій оцінювання ефективності організації державного управління у надзвичайних ситуаціях та відповідні математичні залежності дозволяють визначити ефективність організації державного управління у надзвичайних ситуаціях за вищезазначеним показником.

^ Подальшим напрямом наукових досліджень може бути створення комплексної методики оцінювання ефективності організації управління силами та засобами з урахуванням системи показників.
^ Використані джерела інформації:

  1. Альбощій О.В. До питання забезпечення ефективності управління в надзвичайних ситуаціях // Матеріали 10-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Організація управління в надзвичайних ситуаціях” – Київ, 2008. – С 36-43.

  2. Лещенко О.Я. Оперативне прогнозування сил та засобів інженерного забезпечення, необхідних для ліквідації можливих наслідків надзвичайних ситуацій // Матеріали 10-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Організація управління в надзвичайних ситуаціях” – Київ, 2008. – С 249-254.

  3. Рибка Є.О. Удосконалення системи управління в надзвичайних ситуаціях // Матеріали 10-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Організація управління в надзвичайних ситуаціях” – Київ, 2008. – С 323-331.

  4. Загорка О.М., Мосов С.П., Сбитнєв А.І., Стужук П.І. Елементи дослідження складних систем військового призначення. – К.: НАОУ, 2005. – 99с.

  5. Основи теорії оцінювання ефективності складних систем. Навчальний посібник. – Київ: НАОУ, 1999. – 32с.

  6. Вентцель Е.С. Исследование операций: задачи, принципы, методология. – М.: Наука, 1988. – 208 с.

Рецензент: Терентьева А.В., д.держ.упр., с.н.с.

УДК 351/354: 37.072: 65.06 Бєлкін Л. М.,

к.т.н., с.н.с.,

голова ТОВ «Краматорський комбінат

дитячого харчування»
^ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ
Проаналізовані особливості цивільно-правових відносини щодо організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл. Доведено, що сутність цих відносин складають відносини підряду, а не оренди приміщень, як це зазвичай тлумачать контролюючі органи. Обґрунтована правомірність безоплатного надання таких приміщень організаторам харчування

Проанализированы особенности гражданско-правовых отношений при организации питания учащихся общеобразовательных школ. Доказано, что сущность этих отношений составляют отношения подряда, а не аренды помещений, как это обычно понимают контролирующие органы. Обоснована правомерность бесплатного предоставления таких помещений организаторам питания.

Features of civil-law relations are analyzed at catering services of pupils of comprehensive schools. It is proved that the essence of these relations is made by relations of services, instead of rent of premises as it supervising bodies usually understand. Legitimacy of free granting of such premises to organizers of a food is proved.
^ Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України (далі – ЗУ) «Про загальну середню освіту», відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах… покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Оскільки заклади освіти, як правило, знаходяться в комунальній власності, організація харчування учнів є складовою муніципального управління.

У більшості розвинених країн питання забезпечення якісним харчуванням школярів і дошкільників прирівнюється до питання національної безпеки держави. Вважається, що збалансоване гаряче харчування учнів дозволяє, в кінцевому підсумку, вирішити проблему здоров’я нації в цілому [1]. Отже, вирішення проблем функціонування шкільного харчування є актуальним. При цьому в Україні ця проблема зачіпає інтереси більш, ніж 4 мільйонів школярів та їх сімей [2].

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Наукове узагальнення проблем державного управління сферою шкільного харчування в Україні майже не здійснюється. Питання обговорюється, як правило, на рівні громадськості [3 та ін.]. Систематичні дослідження проводяться, переважно, в сфері медицини і гігієни дитячого харчування [4], де обґрунтовуються правила такого харчування. Розгляд комплексних підходів до державного управління сферою шкільного харчування в Україні започаткований автором [1, 5-9]. При цьому проблема ускладнюється тим, що відносини щодо шкільного харчування складаються між державними (комунальними) і недержавними (підприємствами і підприємцями) суб’єктами. Отже, потребує дослідження механізм цих взаємовідносин при організації харчування школярів.

^ Формулювання мети та завдань статті. Метою даної статті є дослідження характеру цивільно-правових відносини щодо організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл.

^ Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих наукових результатів дослідження. Згідно ДБН В.2.2.-3-97 [10], з метою забезпечення харчування учнів загальноосвітніх шкіл останні повинні мати спеціальні приміщення загальною площею не менше 507 кв. м у школах місткістю 22 класи та не менше 638 кв. м у школах місткістю 33 класи.

З іншого боку, згідно п. 8, 9, 11, 12 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 р. № 242/329, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2005 р. за № 661/10941, між засновником (власником) навчального, оздоровчого закладу та організацією (підприємством громадського харчування), що має відповідні документи, які дають право на проведення торговельної діяльності у сфері громадського харчування, укладається угода. Харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах забезпечується безпосередньо у закладі. Якщо харчування учнів здійснюється організацією (підприємством громадського харчування), штат харчоблоку (їдальні, буфету) не належить до штатного розпису навчального, оздоровчого закладу.

Отже, викладене свідчить про те, що: відповідальність за організацію харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів; харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах забезпечується безпосередньо у закладі; надання харчування здійснюється підприємствами громадського харчування, чиї працівники, знаходячись у штаті цього підприємства, реально працюють в шкільній їдальні; між засновником (власником) і організаціями (підприємствами), які здійснюють харчування, укладаються угоди щодо організації харчування учнів. Звідти виникає проблема цивільно-правових відносин при виконанні таких угод.

Суть правовідносин між засновником (власником) закладу освіти та підприємствами громадського харчування з приводу харчування учнів полягає в тому, що такий засновник (власник), який згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про загальну середню освіту» відповідає за здійснення роботи по організації такого харчування, наймає для виконання цієї роботи відповідну організацію громадського харчування (виступає Замовником цієї роботи), а ця організація виконує цю роботу за завданням засновника (власника), тобто виступає Виконавцем цієї роботи.

З’ясування справжніх відносин між Виконавцем та Замовником має велике значення для встановлення умов, на яких Виконавець працює в приміщенні та на обладнанні Замовника, особливо коли такий Замовник є державним або комунальним закладом освіти. Так, в бувшому СРСР вказані правовідносини регулювалися наказом Міністерства торгівлі СРСР від 26.12.1985р. № 315, яким затверджений типовий договір з організації харчування. Згідно з п. 3.3 вказаного типового договору, орган освіти зобов'язаний (цитується мовою оригіналу) «предоставлять бесплатно предприятиям общественного питания, обслуживающим учащихся и преподавательский состав, помещения, отвечающие необходимым санитарно-техническим требованиям, горячую и холодную воду, производить за свой счет капитальный ремонт этих помещений». Крім того, в примірному договорі про організацію харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, який міститься в додатку 21 Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених Наказом Мінекономіки від 01.08.2006р. № 265, зазначена умова [6, 11], відповідно до якої орган освіти у кожній загальноосвітній школі повинен надавати безкоштовно суб’єктам господарювання в ресторанному господарстві, що обслуговують учнів та викладацький склад, приміщення, які відповідають необхідним санітарно-технічним вимогам, гарячу і холодну воду, проводити за свій рахунок капітальний та поточний ремонт цих приміщень. За таких умов, актуальним є з’ясування питання, чи не суперечить безоплатне надання приміщень та обладнання вимогам законодавства, що можна з’ясувати тільки шляхом встановлення справжніх відносин щодо використання таких приміщень.

Зазначене питання було предметом дослідження Господарським судом Донецької області у справі № 6/116пд, де організатор харчування учнів – ТОВ «Краматорський комбінат дитячого харчування» – на підставі ст. 213, 637 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) просив витлумачити зміст договору на організацію харчування учнів загальноосвітніх шкіл. Проаналізувавши характер відносин сторін в процесі організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл суд в рішенні від 30.05.2006 року по зазначеній справі № 6/116пд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про загальну середню освіту», відповідальність за організацію харчування учнів у загальноосвітніх закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, покладено на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Таким чином, Замовник, як представник власника (територіальної громади) відповідає за організацію харчування учнів загальноосвітніх шкіл та наймає для цієї справи інших осіб (Виконавців), перед якими ставить завдання організувати харчування учнів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі, або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовнику. Таким чином, Виконавців та Замовника пов'язують відносини підряду, внаслідок яких виникає результат – забезпечення годування дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦКУ підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Договорами між Виконавцями та Замовником передбачено їх виконання із свого матеріалу (харчова сировина), але засобами (приміщення та обладнанням) Замовника. Таким чином, робота підрядника в приміщенні на обладнанні Замовника (шкільних столових) відповідає нормам закону.

Суд не погоджується, що Замовника і Виконавця пов'язують відносини оренди. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦКУ предметом договору оренди є передача наймодавцем наймачеві майна у користування за плату. Тобто при таких відносинах наймодавця не цікавить робота (результати роботи) наймача як такі. Кінцева мета для наймодавця – отримати плату за використання його майна. Разом з тим, у спірних відносинах Замовника цікавить не будь яка, а конкретна робота, заради якої Замовник запрошує виконавців. Тому в межах договорів, які обговорюються, діють не відносини оренди, а відносини підряду, як вказано вище, виходячи із ст. 22 ЗУ «Про загальну середню освіту».

Що ж стосується правомірності надання майна (приміщення та обладнання) саме в безоплатне користування, то Суд погоджується, що при тлумаченні цього положення, відповідно до ч. 4 ст. 213 та ч. 2 ст. 637 ЦКУ мають братися до уваги звичаї ділового обороту та тексти типових договорів. В якості звичаїв ділового обороту, відповідно до прикладів, наведених сторонами, можуть бути взяті до уваги такі: а) заклади охорони здоров'я, які відкривають у школах медичні кабінети, не платять за використання приміщень, наданих під ці кабінети. При цьому форма власності закладів охорони здоров’я не має значення з огляду на рівноправність форм власності. Крім того і організатори харчування можуть бути комунальної форми власності, а в даному випадку мова йде саме про звичаї ділового обороту, тобто загальні факти; б) фірма, яка наймає охорону і надає охороні приміщення, не одержує від охоронної фірми плату за приміщення та обладнання, які використовуються для здійснення охоронних функцій; в) громадяни, які наймають (через посередницькі фірми або самостійно) обслуговуючий персонал для роботи у них вдома, не вимагають з найманих осіб плату за користування домашнім обладнанням.

Крім того, наказом Міністерства торгівлі СРСР від 26.12.1985 р. № 315 затверджений типовий договір з організації харчування. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Згідно з пп. 3, 4 Прикінцевих положень Закону України «Про стандартизацію», державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього закону. Вимоги державних та інших стандартів, обов'язкові до виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання. На момент розгляду цієї справи не прийнято нормативних актів України, які б по іншому регулювали питання залучення виконавців до організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл, протиріччя законам України зазначеного Наказу СРСР не вбачається. Згідно з п. 3.3 вказаного типового договору, орган освіти зобов'язаний надавати безкоштовно підприємствам громадського харчування, що обслуговують учнів та викладацький склад, приміщення, які відповідають необхідним санітарно-технічним вимогам, гарячу і холодну воду, проводити за свій рахунок капітальний та поточний ремонт цих приміщень. Таким чином, вказаний типовий договір можна вважати як звичай ділового обороту щодо безкоштовного надання приміщення і обладнання в користування організатору харчування.

В результаті зазначеного аналізу суд прийняв рішення витлумачити зміст договорів між підприємствами – організаторами харчування учнів загальноосвітніх шкіл, з однієї сторони, та відділом освіти, з іншої сторони, таким чином, що вказані договори не є договорами оренди, а є договорами підряду, де в особі підрядників виступають вказані підприємства, а в особі замовника виступає відділ освіти і який в межах договору підряду правомірно надає в безоплатне користування приміщення та майно в кількості та стані, необхідних для належного виконання підрядних робіт.

Слід зазначити, що на момент прийняття рішення суд додатково міг би в якості звичаю ділового обороту застосувати також Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.03.2004 р. № 93 «Про затвердження Методичних рекомендацій з організації роботи закладів ресторанного господарства при вищих навчальних закладах» [12]. Зазначені Методичні рекомендації містять типовий договір про організацію ресторанного господарства при вищих навчальних закладах. Згідно з вказаним типовим договором предметом договору визначені спільні зобов’язання Організації – організатора харчування та вищого навчального закладу щодо організації харчування студентів (викладачів, працівників) вищого навчального закладу. При цьому в якості зобов’язань вищого навчального закладу, зокрема, визначені: надання Організації безоплатно з опаленням і освітленням виробничі, торговельні, складські, адміністративно-побутові та інші приміщення для організації їдальні (кафе, буфету, магазину кулінарних виробів тощо); надання безоплатно для таких закладів силової електроенергії, гарячої і холодної води, палива для приготування їжі.

Зазначений підхід повністю відповідає концепції підрядного договору, відповідно до якого власник закладу освіти запрошує спеціалізовану організацію для організації харчування осіб, що навчаються в цьому закладі, а також викладачів та інших працівників цього закладу, і відповідно до ст. 839 – 841 ЦКУ надає для цієї мети свої засоби виробництва. За таких умов абсолютно правомірними є висновки Методичних рекомендацій [11], прийнятих вже після постановлення зазначеного вище судового рішення щодо необхідності надання шкільній їдальні на безоплатній основі приміщення з освітленням та опаленням, гарячої та холодної води, електропостачання, обладнання, посуду, кухонного інвентарю, спецодягу тощо, надання організаціям (підприємствам ресторанного господарства) приміщень харчоблоків (їдалень) без стягнення орендної плати.

Додаткові аргументи на користь відсутності в аналізованих відносинах відносин оренди надає висновок Донецького апеляційного адміністративного суду, зроблений при розгляді справи № 2-а-7920/08 [13]. Так, в справі був заявлений позов прокурора міста Антрацита Луганської області про скасування рішення 22 сесії 5 скликання Антрацитівської міської ради від 14.09.2007 р. № 22/12 «Про дозвіл на укладення договорів безоплатного, тимчасового користування приміщеннями і обладнанням їдалень і покладання витрат за комунальні послуги приватних підприємців, які забезпечують харчуванням школярів міста, на відділ освіти Антрацитівської міської ради». Прокурор вважав, що міська рада незаконно здала в оренду шкільні їдальні організаторам харчування без стягнення орендної плати. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 р. по справі № 2-а-7920/08 позов задоволено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 р. зазначену Постанову скасовано і в позові прокуророві відмовлено. При цьому апеляційний суд звернув принципову увагу на те, що згідно розділу 9 Державних санітарних правил та норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ГсанПиН5.5.2.008-01, яким регламентована організація навчально-виховного процесу, під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на відкритому повітрі і харчування. З огляду на те, що розділ 9 ГсанПиН 5.5.2.008-01 стосується організації навчально-виховного процесу, харчування є важливою складовою частиною навчально-виховного процесу. Пунктом 4 розділу 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», визначено, що державними навчальними закладами в оренду здаються будівлі, споруди та інше нерухоме майно, обладнання, не пов’язане з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю. За таких умов апеляційний суд прийшов до принципового висновку, що не може бути оренди по відношенню до шкільних їдалень. Апеляційний суд визнав також, що приймаючи рішення про надання в безоплатне, тимчасове користування приміщення і обладнання їдалень приватним підприємцям , які забезпечують харчування школярів міста, міська рада діяла від імені громади і в інтересах громади міста, виконуючи обов’язок організації одноразового харчування в загальноосвітніх навчальних закладах, передбачений Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63, погодженою Листом Міністерства освіти і науки України від 05.06.2001 р. № 1/12-1459.

Висновки. Таким чином, в даній статті обґрунтовані теоретичні основи укладання договорів на організацію харчування учнів загальноосвітніх шкіл, зокрема, в контексті надання приміщень шкільних їдалень в безоплатне користування. Зазначимо, що ця концепція знаходить розуміння і в Росії [8].
Використані джерела інформації:

1. Бєлкін Л. Досвід країн світу з організації дитячого харчування / Л.Бєлкін // Практика управління закладом освіти. – 2009. – № 12. – С. 45 – 50.

2. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/average/average

3. Кудрина Л. Беды и обеды школьного питания: как снизить наценки? / Л.Кудрина // Приазовский рабочий. – № 195. – 23.12.2006г. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pr.ua/news.php?new=3502

4. Актуальные проблемы гигиены питания детей и подростков / В.П.Кульчицкая, И.А.Сливинская, П.М.Карповец и др. // Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків. – Х. – 1997. – С. 214–215.

5. Бєлкін М.Л., Бєлкін Л.М. Цивільно-правові відносини при організації харчування школярів / М.Л.Бєлкін, Л.М.Бєлкін // Практика управління закладом освіти. – 2009. - № 2. - С. 29-34

6. Бєлкін Л. Методичні рекомендації з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах (коментар) / Л.Бєлкін // Практика управління закладом освіти. – 2009. – № 7. – С. 4 – 21

7. Бєлкін М.Л., Бєлкін Л.М. Цивільно-правові відносини при організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл // М.Л.Бєлкін, Л.М.Бєлкін // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2008 – № 6 (13). – С. 36-42.

8. Белкин Л.М. Гражданско-правовые отношения при организации питания учащихся общеобразовательных школ (на примере законодательства Украины) / Л.М.Белкин // Социальное и пенсионное право. – 2010. - № 2. - С. 19 – 23.

9. Бєлкін Л.М. Актуальні проблеми регулювання цивільно-правових відносин при організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл / Л.М.Бєлкін // Вісник господарського судочинства. – 2010. - № 6. - С. 141 - 149

10. ДБН В.2.2.-3-97 Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів. – К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1997.

11. Методичні рекомендації з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах . – Затверджені Наказом Міністерства економіки України від 01.08.2006р. № 265.

12.Методичні рекомендації з організації роботи закладів ресторанного господарства при вищих навчальних закладах. - Затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.03.2004р. № 93.

13.Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
Рецензент: Сингаєвський І.О, д.е.н., професор.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи