Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
Сторінка2/48
Дата13.10.2014
Розмір6.69 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48
^

управління, д.держ.упр., професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,

Почесний доктор НАДУ при Президентові України,

державний службовець 2 рангу



^ ЗАГАЛЬНІ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНИХ ВІДНОСИН
Розглянуто класичні та запропоновано авторські загальні моделі діяльнісного підходу як інструмент дослідження суб’єкт-об’єктних відносин.

Рассмотрены классические и предложены авторские общие модели деятельностного подхода как инструмент исследования субъект-объектных отношений.

The classical and the authorized general model activity approach as a tool to study the subject-object relations.

Постановка проблеми. В управлінні соціальними системами широко використовуються системний, ситуаційний, а в останні роки й синергетичний підходи, які на сьогодні набули характеру управлінських парадигм. В той же час, діяльністний підхід значно менше знайомий як науковцям, так і фахівцям, й, на думку автора, ще не використовується у тій мірі, на яку заслуговує. Насамперед, це пов’язано з недостатньою розробленістю його методології, зокрема розроблення простих і доступних в аналітичній роботі загальних моделей його представлення.

Мета даного дослідження полягає в ознайомленні наукової громадськості з класичними та авторськими моделями діяльнісного підходу та можливостями їх застосування як інструменту дослідження суб’єкт-об’єктних відносин.

^ Аналіз наукового доробку. При написанні цієї статті автор спирався як на результати широко відомих наукових розвідок 1-5, так і на власні розробки 6-8.

^ Виклад основного матеріалу. Управ­лін­ська діяльність в соціальних системах завжди нерозрив­но пов’яза­на з певним об’єктом управ­ління та ді­яль­­ністю в ньому. Саме властивості об’єкта управ­лін­ня та процесів, що від­бу­ваються в ньому, визначають осо­бли­вості управлінської діяльності. Тому доцільно розглянути загальні моделі діяльності об’єкта управління на предмет їх використання як інструмента дослідження суб’єкт-об’єктних відносин.

Насамперед, класифікуємо загальні моделі діяльнісного підходу на класичні та авторські та розглянемо їх у відповідному порядку.

^ 1.Класичні загальні моделі діяльнісного підходу. Для різнобічного вирішення проблеми побудови загальної моделі діяльності доцільно звернутися до її класичного визначення, згідно з яким діяль­ність - це такі відносини між людиною та навколишнім світом, внаслідок яких відбувається його доцільна зміна та перетворення в інте­ре­сах людини. Відповідно, основними складовими елементами діяль­ності є мета (цілі), засоби, процес та результат. Таке відображення діяльності надає нам першу й найбільш відому класичну загальну модель діяльності.

На під­ставі такого відображення можна синтезувати модель діяльності за схе­мою: мета (цілі)  засоби  процес (процеси)  результат  мета (цілі), в якій вра­хо­ва­но системний, а, за умови повторюваності, й циклічний характер процесу діяльності (циклічна модель). Основні блоки такої моделі мають наступний зміст. Мета (цілі) діяльності - це передбачення її результатів у певній перспективі, а у перекладі на мову систем - це очікуваний її стан, який характеризується певним набором (вектором) її основних параметрів (показників, критеріїв). Під засобами розуміємо сукупність ресурсів, інст­рументів, механізмів, способів, методів, технологій, шляхом використання яких змінюється або перетворюється навколишній світ. Процес - це сукупність послідовних дій для досягнення певних результатів, внаслідок яких відбувається зміна або перетворення навколишнього світу. Результат - це певний досягнутий вна­слі­док здійснення даної діяльності стан навколишнього світу, якому при­та­ман­ні конкретні параметри. Кон­кре­тизація такої мо­де­лі досягається визначенням певної головної мети та її складових цілей, а також ураху­ван­ням можливих засобів їх досягнення. Безумовно, для досягнення зап­ла­но­ваних результатів цілі діяль­ності мають бути реальними, тобто вра­хо­ву­ва­ти об’єктивний стан та перспективи розвитку суспільства, вихо­дити з реаль­них можливостей на визначену перспективу, передусім з ресур­с­них.

Діяльність - це основний стан існування людської спільноти. Вона різноманітна та багатогранна. На думку російського вченого Г.Щедровицького, засновника наукової школи «культурної політики», діяльність завжди є системою, притому дуже складною. Ним, для повноти представлення, запропоновано охарактеризовувати діяльність, як і будь-яку іншу сис­тему, з різних боків, зокрема, окрім цілей, засобів та результатів, ще й як процеси, функціональні структури, орга­ні­зованість матеріалу та морфологію, на якій склалася та існує ця система. Відповідна модель є модифікованим варіантом першої загальної класичної моделі діяльності 1. Оскільки в даній роботі розглядається управлінська діяльність, то доцільно оцінювати її організованість за ієрархією цілей. Тоді неорга­нізованість (відхилення від заданих цілей) може бути використана в системах зворотного зв’язку (як підстава для коригування вихідних цілей, стратегій, політик).

Без перебільшення все по­ле (прос­тір) діяльності, прита­манне суспільству, можна розглядати як найбільш загальну модель ді­яль­ності. Таке відображення діяльності надає нам другу загальну класичну модель діяльності. Така модель відповідає системному та ситуаційному під­хо­дам в управлінні. Вона набуває певного рівня конкре­тизації залежно від сфери, виду, напряму діяльності, вектора цілей та ситуацій, що роз­гля­даються під час вирішення проблемних завдань. Більш за те, можливість виявлення та аналізу проблем виникає лише за умови наявності структурно-функціонального відображення систем мислення та діяльності. При цьому можна погодитися з фундаментальною тезою французького вченого Ж.Рішара, що інтерпретація проблеми спрямована на констр­ую­ван­ня простору пошуку 2. Таким чином реалізується предметність діяль­ності як основна її характеристика.

Типовим прикладом конкретизації поля ді­­яль­­ності є проекція на нього дерева цілей, побудованого для визна­чен­­ня пріоритетних шляхів розвитку певних видів діяльності (робіт, зав­дань). Результатом цього маємо виділення у полі діяль­ності "дерева діяль­но­сті", яке вже є моделлю конкретної діяльності. Більш чітко таке завдання може бути сформу­льо­­вано як визначення за заданими критеріями оптимального спів­від­но­шен­ня між системою цілей та системою діяльності в умовах різноманітної діяльності людини. Можна навести приклад кон­кре­ти­за­ції поля діяльності шляхом проекції на нього мережі очі­­куваних подій для ви­ді­лення мережевого графіка реалізації певних про­блемних завдань.

Іншою (третєю) класичною загальною моделлю діяльності можна вважати модель, утво­рену шляхом де­ком­позиції діяльності на основну, забезпечуючу та управ­лінсь­ку складові (під­системи) та їх віднесення до суб’єкта (управлінська діяльність) і об’єкта (основ­на та забезпечуюча діяльність) управління. Така модель, водночас, є прикладом стратифі­ка­цій­но­го відображення діяльності, оскільки завжди мо­жуть бути побудовані ієрар­хічні моделі її основної, забезпечуючої та управ­лінської підсистем, поєднання шляхом проекції яких утворює загальну ієрархічну модель системи діяльності. Вищезазначена модель чітко характеризує визначальну роль остан­ньої та роль її окремих форм у становленні суб’єкт-об’єктних відносин. Однією з можливих варіацій такої моделі є розкладення діяльності на продуктивну, репродуктивну та організаційну функції, запропоноване російським вченим О.Генісаретським 3. У багаторівневій ієрархічній системі суб’єкт-об’єктних відносин мож­на з певним рівнем спрощення також виділити суспільну, колективну (гру­по­ву) та індивідуальну форми діяльності як елементи четвертої класичної загальної моделі діяльності. На рівні державно-управлін­сь­ких від­но­син об’єктом управління є суспільство, а відповідно й суспіль­на діяль­ність.

Наявність різних варі­ан­­тів загальних моделей і моделей кон­кре­тизації поля ді­яль­ності дає змогу ви­ко­­рис­товувати на різних етапах управління ті з них, які найбільш під­ходять для цього.

^ 2. Авторські моделі діяльнісного підходу. В даній роботі розглянемо дві такі моделі. Перша з них заснована на тому, що діяльність будь-якої соціальної системи (держави, організації, під­роз­ділу) проявляється не тільки у перетворенні навколишнього сере­дови­ща, а і в її власному розвитку. Останній може проявлятися в кількісному збільшен­ні результатів діяльності, підвищенні їх якості, в територіальному розши­ренні сфери діяльності та в розширенні сфери впливу даної соціаль­ної сис­теми. Як правило, розвиток діяльності охоплює всі ці етапи. Дослідження таких особливостей розвитку діяльності, як її тери­то­ріальне розширення та розширення сфери впливу даної соціальної систе­ми, потребує відповідного системно-ситуаційного відображення.

^ Першу авторську загальну модель діяльності, засновану на відображенні соціальних систем у вигляді сфер впливу, слід тлу­мачити як специфічне стратифікаційне відображення, де навколишнє сере­до­вище - це простір діяльності соціальних систем (світ - держава - адміністративно-територіальне ­­утворення - галузь - регіон - організація - підрозділ). При такому відображенні кожній соціальній системі (державі, організації, підрозділу) ставиться у відповідність своя сфера впливу з межами (кордо­нами), які можуть змінюватися в процесі діяльності. Такі межі можуть бути або конкретними, або умовними. Останні відповідають ситуаціям, коли або неможливе їх точне визначення, або вони використовуються в умов­ному просторі теоретичних моделей. Як приклад оперування з конкретними ме­жами (кордонами), можна розглядати сферу впливу у випадку розгляду належ­ності (або політичної спрямованості) країн до певних політичних бло­ків, входження підприємств до певних об’єднань, розповсюдження про­дукції та послуг окремих підприємств та фірм, результатів виборів за територіями, партіями, кандидатами тощо. Як приклад оперування з умов­ними межами (кордонами), можна розглядати аналіз розповсюдження в країнах різних ідей, освітніх інновацій, наукових течій тощо.

Сфера впливу – це інтегроване поняття, яке може стосуватися певних: напрямів і видів діяльності (наприклад, сфера економічного, політичного, правового, науково-техноло­гічного впливу), їх сукупності або окремих комбі­націй; територій (країн, адміністративно-територіальних утворень); організацій формальних (органи влади, установи, підприємства, політичні партії, проф­спілки та інші громадські об’єднання тощо) і неформальних (групи за інтересами, родинними або іншими зв’язками). Виходячи з цього, під сферою впливу соціальної системи слід розу­міти комплексну область її дії, узагальнені межі поширення її впливу. Ця категорія характерна для геополітики. Тому таку модель назвемо авторською загальною геополітичною моделлю.

Як відомо, розвиток - це незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, внаслідок чого виникає новий якіс­ний їх стан. Для відображення розвитку об’єктів (їх поведінки), як правило, використовується так званий простір фазових станів діяльності. В даній роботі координатами фазового простору обрані поширення (просторовий показник) та збільшення (показник інтенсивності, кількості) ре­зуль­татів діяльності, які свідчать про роз­виток або занепад держави, інших суспільних систем, оскільки є проявом ефективності їх діяль­ності. За висловом відомого вченого-футуролога А.Тоффлера, ми маємо якнайменше два аспекти "будущності" – як далеко та як багато 4.

Для соціальних систем розвиток передусім прояв­ляється у підви­щен­ні ефективності діяль­но­сті, в основ­ному за рахунок впровадження нових технологій, удоско­налення управ­ління і, як наслідок, у підвищенні якості та результативності діяльності. Останнє у загальному випадку приводить до збіль­шення результатів діяльності та їх поширення у прос­торі та часі. Якщо поширення результатів діяльності соціальної системи сприяє поши­ренню сфери її впливу, то збільшення ре­зуль­татів діяльності - зрос­танню ступеня (інтенсивності) її впливу. Це може стосуватися як окремих видів діяльності (у цьому разі не­об­хідно зазначати цей вид), так і діяльності соціальної системи у комплексі (у цьому разі будемо відносити це поняття безпосередньо до даної системи).

З погляду можливості практичного застосування запропонованої тео­ре­тичної моделі найбільший інтерес становить пошук підходів та методів отри­­мання якісних та кількісних оцінок сфери та ступеню впливу соціальної сис­теми. Для надання цій моделі харак­теру інструменту дослідження та отримання практично корисних ре­зуль­татів, передусім, необхідна її конкретизація для певних соці­аль­них систем шляхом введення параметрів сфер впливу та способів їх оцінки, зокрема визначення меж (кордонів) сфер впливу та оцінки ступеня впливу.

Оцінка сфери впливу можлива за умов чіткого визначення меж і ступеня впливу, які можуть бути нерівномірними та змінними за пло­щею впливу, а також обов’язкового врахування чинника часу. Найбільш складним завданням є визначення меж сфер впливу, що пояс­­­­нюється багато­фактор­ним впливом на їх поширення. Серед цих фак­то­рів - опір середовища, в якому відбувається діяльність соціальної сис­те­ми (по­лі­тичні, економічні та ментальні фактори), зокрема покордонні ефек­ти; внутрішні обмеження можливостей (якісні й кількісні) та інші. Внас­лі­док дії таких факторів спостерігається різний характер поширення сфер впли­ву у просторі та часі. Багато­факторний, нерівномірний, імовірнісний характер поши­рен­ня сфер впливу призводить до необхідності, з одного боку, розроблення теорії виз­начення меж впливу, а з другого – застосування спеціальних су­час­них інфор­маційних технологій, передусім ГІС (географічних інфор­ма­ційних систем), які дають змогу оперувати з просторовою інформацією.

Природним способом визначення меж сфер впливу соціальної сис­теми є деком­позиція цього завдання на складові елементи такого рівня, що припускають їх визначення. Для соціальних систем таким рівнем може бути сфера впли­ву за окремим напрямом або видом діяльності. Наприклад, за видами еко­но­мічного або політичного впливу. Розгляд сфер впливів, як правило, пов’я­зується з певним ад­мі­­ні­стративно-територіальним простором та поді­лом (країна, регіон, район, місто). За визначенням класичної гео­по­лі­тики, поєднання цих просторів створює диференціацію інтегро­ваного геопростору.

Визначення межі сфери впливу, в основному, залежить від характеру впливу. Можливість вирішення цього завдання не підлягає сумніву, якщо йдеть­ся про поширення результатів діяльності, які мають конкретне пред­мет­не відображення, наприклад, певних видів економічної діяльності. Най­більш доступними для оцінки є інтегровані показники розвитку країн світу, які наводяться у відповідних статистичних матеріалах ООН, Світового Банку та ін­ших міжнародних організацій. Зокрема, вони містять сучасні статистичні дані про економічну діяль­ність країн світу, за допомогою яких можна визначити сфери та ступінь еко­но­­­міч­ного впливу цих країн, як в цілому на міжнародну економіку, так і на еко­­но­міку інших країн. Причому, межі впливу, залежно від необхідної дета­лі­за­­ції, можуть бути прив’язаними до адміністративно-територіальних кор­до­нів цих країн. За такими даними можна, наприклад, побудувати еко­но­мічні кар­ти світу з відображенням економічних впливів певних країн на інші за пев­­ними видами діяльності. Також можна скористатися інтегрованими по­каз­­­никами за найбільш значними для країн видами економічної діяль­ності.

Інтегровані показники економічної діяльності країн дають змогу отри­мувати (розраховувати) лише загальні оцінки наявності та ступеню еконо­мічного впливу на країни, а також станів сфер впливу у динаміці (за роками, кварталами). Для виділення складових цього впливу, характеру і тенденцій його поширення необхідне формування економічних карт для кожної країни (регіону, області, району, міста) – як узагальнених, так і за найбільш сут­тє­вими видами діяльності. Аналогічні карти (маркетингові) доцільно скла­дати і для найбільш суттєвих суб’єктів діяльності.

Системне впровадження аналізу економічного впливу з викорис­тан­ням відповідних економічних та маркетингових карт надає можливість виз­начати основні тенденції розвитку певних видів економічної діяльності, їх конку­рентоспроможність, перспективні напрями активізації і поши­рен­ня діяль­ності у безпосередній прив’язці до основних суб’єктів цієї діяль­ності. Такий підхід дозволяє провести об’єктивне обгрунтування визна­чен­ня "точок і центрів зро­стан­ня" як дійсно пріоритетних об’єктів адре­су­вання ре­сур­сів держави в умовах їх обмеження з перспективою суттєвого та швид­кого покращання загальних економічних показників країни, зокрема конкурентоздатності.

Підходи, аналогічні розглянутим, можна застосувати і у сфері полі­тич­ної діяль­ності. За сукупністю всіх інтегрованих показників, отри­маних за статистичними даними, а та­кож з урахуванням політичної та мен­­тальної орієнтації можна побудувати карти політич­ного впливу - сві­то­ву, окремих країн, регіонів. Далі необхідно систематично від­слід­кову­ва­ти тен­денції зміни політичного впливу. Такі карти можуть стати одним з інстру­­ментів аналізу для більш кваліфікованої підготовки рішень на між­на­­род­ному рівні, прове­ден­ня вибор­чих компаній, визначення пріо­ри­те­тів у розвитку конструктив­них політичних сил та викори­стання їх для досяг­нення цілей політичного, еко­номічного і соціального розвитку країни тощо.

^ Друга авторська загальна модель діяльності, заснована на системному взаємозв’язку теорії та практики, насамперед, через види та способи організації діяльності, які мають загальносистемний характер і без яких збіднюється або унемо­жлив­люється розгляд проблем діяльності. Серед таких видів діяльності, передусім, можна виділити методологію, дослід­ження, навчання та комуні­кацію, які безпосередньо стосуються розвитку будь-якої діяльності. До загальносистемних видів діяльності також нале­жить технологія. До видів діяльності, які мають загально­системний характер, необ­хідно також віднести культуру. Таким чином, для будь-якого виду діяльності характерні такі її загальносистемні види та способи організації діяльності, що утворюють систему взаємозв’язку теорії і практики: методологія, тобто відповідь на запитання "Як організувати і побуду­­вати (системати­зувати) діяльність та забезпечити її методами і засобами?"; дослідження, тобто відповідь на запитання "Як виробити (створити) нові знання, що сприятимуть удосконаленню діяльності?"; навчання, тобто відповідь на запитання "Які знання, вміння та навички необхідно мати та як їх донести до людей?"; комунікація, тобто відповідь на запитання "Як отримувати, пере­давати, накопи­чу­вати, зберігати та обробляти дані (інформацію)?"; технологія, тобто відповідь на запитання "Як цілеспрямовано, сис­тем­но (використовуючи сукупність методів обробки; виготовлення; зміни стану, властиво­стей, форми тощо) використати знання для досягнення практичних цілей?"; культура, тобто відповідь на запитання "Як відобразити в діяльності досягнуті знання, вміння, навички, рівень інтелекту, моральний та етичний розвиток, світогляд, ефективні способи та форми спілкування людей у їх взаємодії?".

Для застосування методів виділення та аналізу системи суттєвих взає­мозв’язків між теорією та практикою необхідне чітке розуміння основ­­них підсистем моделі діяльності на основі системного взаємозв’язку тео­­рії та практики.

За класичним визначенням, теорія – це система основних ідей у тій чи іншій галузі знань; форма наукового знання, яка дає уявлення про зако­номірності та суттєві зв’язки дійсності. Інакше кажучи, це система уза­гальненого достовірного знання щодо певного "фрагмента" дійсності, яка описує, пояснює та прогнозує функціонування певної сукупності об’єктів, що входять до його складу. Теорія включає суму нау­кових знань: закони, законо­мірності, теореми, ідеї, аксіоми, постулати, докази, підходи, прин­ципи, моделі, методи досліджень, понятійний та категоріальний апарат. Під поняттям "практика" розуміємо матеріальну, цілеспрямовану діяльність людей; освоєння та перетворення об’єктивної дійсності; всеза­гальну основу розвитку людського суспільства та пізнання. Під освоєнням об’єктивної дійсності мається на увазі прис­то­сування людей до неї, використання здобутих знань у практичній діяльності, а під її перетворенням – значні за масштабами впливи людей на довкілля.

Дослідження – це процес вироблення нових знань, один з видів пізна­валь­ної діяльності, який характеризується: об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю, точністю. Виділяють два рівні дослідження - емпірич­ний та теоретичний. На емпіричному рівні досліджень встанов­лю­ються нові факти та формуються емпіричні закономірності. На теоретичному рівні фор­мують­ся загальні для даної предметної сфери закономірності, які пояс­нюють емпіричні факти й закономірності, а також дають змогу передбачити майбутні по­дії та факти. Динамічне комплексне системне поєднання теорії та досліджень та їх ресурсного забезпечення (науковці, наукові установи, наукове обладнання, нау­кова інформація) утворює науку.

Під поняттям "Наука" розуміють сферу дослідницької діяльності, спрямовану на вироблення нових знань про природу, суспільство та мислення, яка включає в себе всі умови та мо­мен­ти цього вироблення, тобто як діяльність щодо отримання нових знань (досліджен­ня), так і її результат - суму знань, що покладені в основу нау­кової картини світу. Інакше кажучи, це сфера людської діяльності, функ­ція якої – вироблення та теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність. Безпосередніми цілями науки є опис, пояснення та прогно­зуван­ня про­цесів і явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває. Поширеними методами сучасної науки є експе­римент, аналіз, синтез та моделювання.

Синтез моделі підсистеми "Методологія" здійснено, вихо­дя­чи з класичного визначення методології як вчення про структуру, логічну

ор­­ганізацію, методи і засоби діяльності. Оскільки поняття "діяльність" поширюється як на практику, так і на наукові дослідження, то, відповідно, маємо напрями наукової методології та мето­­дології практичної діяльності. У сучасній науко­вій методології прий­нято виділяти чотири рівні: філософську мето­до­логію, в якій мето­­дологічні функції виконує вся система філо­софсь­ких знань; рівень загаль­нонаукових принципів та форм досліджень (загаль­но­наукові концепції та розробки для широкого кола методологічних завдань, наприклад, сис­темний та ситуаційний підходи); рівень конкретно-наукової методології (ме­то­дологічні засоби, спрямовані на спеціальні наукові дисципліни) та рівень ме­тодик і технік дослідження. Окрім цього, дуже важливим окремим напрямом наукової методології є методологія науки. Остання, на відміну від напряму науко­вої методології, що спрямований на краще розуміння і реа­лізацію певних видів діяльності, є вченням щодо принципів, побудови, форм і засобів наукового пізнання, інакше кажучи, спрямована на краще розу­мін­ня й застосування науко­вих знань взагалі.

Для побудови моделі підсистеми "Технологія" звернемося до розширеного тлума­чен­ня поняття тех­но­логії як засобу пере­творення будь-яких ре­сурсів в бажа­ний результат діяльності, запро­по­­но­ваного Ч.Пер­­­­роу, що дає змогу говорити не тільки про техно­ло­гію виробництва, а й про технологію діяль­ності установи, технологію управ­лін­ня окремими сто­ро­­нами суспіль­ного життя або всього суспільства в ціло­му 5, С.94].

При побудові підсистеми "Навчання" будемо виходити з її ви­зна­чення як основного шляху здобуття освіти; цілеспрямованого ор­га­­ні­­зо­­ваного, пла­но­мірного та систематично здійснюваного процесу ово­ло­діння знан­нями, вміннями та навичками під керівництвом досвідчених осіб. Основними результатами навчання є знання, вміння та навички. Знан­ня - це переві­рений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відо­браження у мисленні людини; продукт суспільної матеріальної і духов­ної діяльності. Знання можуть бути донауковими (життєвими) та науко­вими (емпі­рич­ними та теоретичними); в них здійснюється пере­тво­рення розріз­не­них уявлень у теоретично систематизовану загальнозначущу фор­му. Ос­новними формами знання є факти, ідеї, поняття, категорії, закони, теорії. Вміння - це здатність отримувати, зберігати, пере­тво­рювати та вида­вати інформацію, виробляти нові знання, оцінювати ситу­ації, форму­лю­ва­ти цілі, приймати раціональні рішення, контролювати їх досяг­нення. Навич­ка – це вміння виконувати цілеспрямовані дії, доведене до автома­тизму внас­лідок усвідомленого багаторазового повторення одних і тих самих рухів або вирішення типових завдань у виробничій чи навчальній діяль­ності. У сучасному розумінні навчання – це безперервний процес, що має супро­вод­жувати людину протягом її активної участі у суспільному житті.

При побудові моделі підсистеми "Комунікація" будемо виходити з її визначення як системи, що охоплює всі елементи процесу обміну інфор­мацією, на основі якого суб’єкти діяльності отримують інформацію, нео­бхідну для здійснення даної діяльності. Це поняття охоплює як суб’єкти інформаційної діяльності (відправник, одержувач), так і власне інфор­мацію (повідомлення), а також засоби і шляхи її доставки (канали).

Для синтезу моделі підсистеми "культура" звернемося до від­по­відного широкого визначення, за яким у це поняття вкладається розуміння істо­рично виз­наченого рівня розвитку суспільства, творчих сил та здіб­нос­тей люди­ни, який відображений у типах і формах організації життя та діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Це поняття вклю­чає в себе як предметні результати діяль­ності людей (машини, споруди, результати пізнання, витвори мистецтва, норми моралі та права тощо), так і людські сили та здібності, які реалізу­ються в діяльності (знання, вміння, навички, рівень інтелекту, моральний та етичний розвиток, світогляд, спо­соби та форми спілкування людей).

3^ . Можливості застосування загальних моделей діяльнісного підходу для вирішення завдань управління соціальними системам.

Класичні загальні моделі діяльності дозволяють здійс­нювати вибір альтернатив забезпечувальної та управлінської діяльності шляхом її спів­став­лення з деревом основної діяльності. Він призначений для зас­то­­су­ван­ня при реалізації функції планування на стадії програмування та забезпечує на цій стадії управління приведення у від­по­ві­дність різ­номаніття суб’єкта та об’єкта управління, тим самим ви­рі­шу­ю­чи важливе зав­дан­ня - досяг­нення синхронізації та балансу як проб­лемно-орієн­то­ваного, орга­ні­­заційного, норма­тивно-правового, так і ресурсного проектування. Серед основ­них умов засто­сування цього методу доцільно зазначити наступні: можливість побудови дерева цілей, тобто здійснення структурування цілей для проблеми державного (регіонального, територіального) рівня, яку необхідно вирішити; відповідність обраної проблеми та побудованого дерева цілей стра­тегії розвитку держави (регіону, території) на момент постановки завдання; формування дерева діяльності в межах прийнятої п’яти­рів­невої ієрархії системи діяльності; виділення адекватних базових моделей забезпечуючої діяльності, наприклад, для нормативно-правового забезпечення це може бути ієрархія нормативно-правових актів за їх юридичною силою, для організаційного забезпечення - ієрархія структурних елементів тощо.

^ Практичне застосування першої авторської загальної моделі діяльності, як правило, повязується з розробленою на її основі матрицею станів і тенденцій розвитку соціальної системи. Кожному стовпцю цієї матриці у відповідність поставлені можливі основні стани зміни у просторі результатів діяльності, а саме: згортання, стан стабілізації та поширення результатів діяльності. Кожному рядку матриці у відповідність поставлені можливі основні стани зміни кількості (обсягу) результатів діяльності, а саме: їх зменшення, стан стабілізації (рівноваги) та їх збільшення. Кожна клітина матриці відображає окремий стан розвитку, якому від­по­відає певна множина значень основних параметрів (показників) соціаль­ної сис­теми.

Метод "оцінювання тенденцій розвитку" на основі матриці станів і тенденцій розвитку дозволяє знижувати різноманіття об’єкта управління при прогнозуванні та плануванні й може бути застосованим, якщо: йдеться про розвиток діяльності у певних сфері, галузі, або з напряму, проблеми, яким характерна зміна станів, що передбачені відповідною матрицею станів і тенденцій розвитку, та які на момент дослідження описуються одним із цих станів матриці; розвиток соціальної системи не обмежується тільки зміною її якісних показників, а й супроводжується збільшенням і поширенням кількісних результатів діяль­ності, що досліджується; можливе визначення та оцінювання інтегрованих показників збіль­шення та поши­рення результатів діяльності або того з них, який обов’язково враховується за умовами поставленого завдання.

Запропоновані вище умови не є жорсткими, оскільки вони можуть бу­ти прийнятними для кількох основних груп (класів) програм дер­жав­ного та регіонального рівнів, нап­рик­лад, соціально-економічних, виробничо-економічних, інвестиційних, організаційно-господарських, екологічних. Саме на вибір аль­тер­натив цілей та етапів їх реалізації й зорієнтовано даний метод.

Існують численні завдання, які становлять значний практичний інтерес і можуть бути розв’язані засобами ГІС з використанням моделей соціальних систем у вигляді сфер впливу, зокрема: - у сфері геополітики: визначення тенденцій зміни сфер впливу країн у різних галузях діяльності; попередження негативних тенденцій впливу відповідними політичними та еконо­міч­­ними засобами; визначення нових більш досконалих модифікацій індексу людського розвитку (доречі, така модифікація відбулася у 2010 р.), інших інтегральних порівняльних показ­ників розвитку країн; – у сфері державного управління: визначення напрямів удосконалення державного управління шляхом визначення тенден­цій його розвитку через розвиток різних сфер діяльності; – у сфері національної безпеки: з’ясування загроз національним інтересам (у різних напрямах основних інтересів держави) шляхом зіставлення умовних оцінок сфер впливу та основних параметрів, що забезпечують національну безпеку країни; виявлення тенденцій (динаміки) зміни сфер впливу в різних галузях діяльності, що відповідають національним інтересам держави, та їх врахування при проведенні структурної та промислової політики; вирішення проблем продовольчої, енергетичної, технологічної та демографічної безпеки; виявлення організацій і підприємств, що найбільш позитивно вплива­ють на зміни сфер впливу в галузі національних інтересів, та їх державна підтримка; - у сфері екологічної безпеки: визначення сфер негативного впливу на навколишнє природне середовище, виявлення та попередження їх причин; отримання інтегральних оцінок стану екологічної безпеки в країні, регіоні, області, районі.

Важливим з погляду практичного застосування даного системного відображення соціальних систем є його розгляд у часі, тобто в динаміці змін у сферах впливу. Такий підхід дає змогу проаналізувати основні параметри роз­витку реальних соціальних систем за певний час та прогнозувати їх на майбутнє. Окрім цього, він дає змогу виявити як позитивні, так і не­­га­тивні тенденції у процесі розвитку і шляхом зниження рівня стра­ти­фі­ка­цій­ного відображення, що завжди супроводжується більшою деталізацією опису систем та процесів у них, визначити відповідні напрями, стратегію та тактику діяльності щодо їх зміни на краще. Інакше кажучи, аналіз динаміки моделей сфер впливу дає змогу визначити нові або уточнити старі цілі та сформувати необхідні управлінські рішення, спрямовані на покращання показників розвитку соціальних систем. На підставі цього можна встановити роль моделей сфер впливу та їх співвідношення з класичною моделлю циклу управління.

^ Практичне застосування другої авторської загальної моделі діяльності безпосередньо повязане із застосуванням розробленого на її основі методу "типізації структур і завдань програмно-цільових рішень". Такий метод дозволяє ко­м­п­лексно, і, що дуже важливо з погляду практичного застосування, уні­фі­ковано підійти до вирішення таких поширених проблем:

  • планування наукових досліджень, виходячи як з безпосередніх по­треб розвитку науки та вдосконалення практики в певній предметній об­лас­ті, так і з розвитку загальносистемних видів і способів організації ді­яль­­ності, а саме, комунікації, методології, технології, навчання і культури як обов’язкових складових процесу досягнення необхідного рівня розвитку даної основної сфери діяльності;

  • створення типової програми навчального курсу для будь-якої пред­метної області з певним базовим набором навчальних модулів, се­ред яких вив­чення на необхідному та достатньому рівні у цій предметній області сучас­ного стану та перспективних напрямів розвитку теорії та практики, а також елемен­тів методології, технології, комунікації, навчання, культури і управ­ління, що забезпечують розвиток основної діяльності;

  • вибір системи заходів (проблемних завдань) і побудова структури основної частини програмно-цільових документів, які спрямовані на ефективне вирішення певних проблем;

  • розроблення класи­фі­ка­то­рів видів діяль­ності, зокрема, державного управління, а також паспортів про­фе­сій.

Наведемо приклад гіпотетичної типової структури цільової програми, що побудована на основі методу "типізації структур і завдань програмно-цільових рішень". Приклад 1. Гіпотетична типова структура цільової програми у певній сфері діяльності. 1). Концепція програми (підстава для розробки, актуальність, харак­теристика вихідного стану, основні принципи та ідеї побудови, етапи реалізації, прогнозування результатів реалізації). 2). Основна частина, яка містить заходи щодо: розвитку практики у відповідній сфері діяльності; розвитку технології здійснення відповідної діяльності. 3). Допоміжна частина, яка містить заходи щодо: наукових розробок у даній сфері діяльності; методологічних розробок у даній сфері діяльності; розвитку комунікації у даній сфері діяльності; підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у даній сфері діяль­ності; підвищення рівня професійної культури в даній сфері діяльності. 4). Обгрунтування ефективності заходів (техніко-економічне). 5). Механізми реалізації програми, які передбачають заходи стосовно таких видів забезпечення: організаційного (управління розробленням і реалізацією програми); правового; фінансового; матеріально-технічного; кадрового; інформаційного; способів, завдання та технологічної схеми контролю.

Висновки. Зазначені у статті загальні моделі діяльності, підходи й методи на їх основі засновані на науково обґрунтованих положеннях науки управління й апробовані у практиці державного уп­рав­ління в Україні, що підтверджує їх достовірність та адек­ват­ність. Зокрема вони використані автором при формуванні Дер­жавної про­гра­ми викорис­тання від­ходів виробництва та споживання (на період до 2005 року), розробці проектів Програми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні, Кон­цеп­ції діяльності у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення на території України, Концепції Програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи тощо.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи