Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
Сторінка3/48
Дата13.10.2014
Розмір6.69 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48
^

Використані джерела інформації:


  1. Щедровицкий Г.П. Философия. Наука. Методология / Редакторы составители А.А. Пископпель, В.Р. Ракитянский, Л.П. Щедровицкий. - М.: Шк.Культ.Политики, 1997. - 656 с.

  2. Ришар Ж.Ф. Ментальная активность: Понимание, рассуждение, на­хождение решений / Сокр. пер. с франц. Т.А. Ребеко.- М.: Изд-во Ин-та психол. РАН, 1998. - 232 с.

  3. Стратегическое управление в муниципальном управлении. Введение в пред­мет. Учебное пособие для муниципальных управляющих // Состав­ление и редакция: А.Е. Балабанов, О.И. Генисаретский. Серия "Библи­отека мест­ного самоуправления". - Вып. 19. - М.: Московский обще­ствен­ный фонд. - 2000. - 292 с.

  4. Тоффлер А. Футурошок. - СПб.: Лань, 1997. - 464 с.

  5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1994. - 702 с.

  6. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні : Навчальний посібник [у 2 ч.] / В. Д. Бакуменко // Ч. 1. Теоретико-методологічні засади. - К. : ВПЦ АМУ, 2010. – С. 135-170.

  7. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

  8. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 328 с.


Рецензент: Кравченко С.О, д.держ.упр., доцент.
УДК 353.1/477 (4–01)

Молодцов О.В.,

д.н.держ.упр. ,

Президент Товариства муніципальних діячів

«Муніципальна перспектива»
^ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІ ВИТОКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

ВРЯДУВАННЯ : МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС
У статті викладено основні ідеї та принципи постмодерністського осмислення інститутів влади та суспільства, результати якого стали методологічними витоками європейського врядування (еuropean governance).

В статье изложены основные идеи и принципы постмодернистского осмысления институтов власти и общества, результаты которого стали методологичными истоками европейского управления (еuropean governance).

The article describes the basic ideas and principles of postmodern conceptualization of government institutions and society, the results of which were methodological origins of European governance.

^ Актуальність теми дослідження. Постмодерністський підхід до побудови системи публічного управління, сформований на етапі постіндустріального суспільства, розширює методологічний апарат науки державного управління за рахунок понять поліцентричності влади, випадковості, самоорганізації, поліваріантності шляхів розвитку. З погляду цих понять сьогодні переосмислюються моделі публічного управління, здійснюється пошук таких з них, які орієнтовані не стільки на силу адміністративного примусу публічної влади, скільки на забезпечення узгодженості елементів системи управління, її адаптивності та гнучкості щодо потреб груп інтересів та населення в цілому на основі використання механвізмів та процедур обговорення альтернативних підходів та активізації самоорганізаційних процесів. Вважається, що такою є модель європейського врядування, яка була сформована протягом останніх десятиліть минулого сторіччя. Вона є зразковою для України, але її впровадження потребує чіткого розуміння методологічних засад, на яких вона базується. Як справедливо стверджують українські методологи публічного управління, сьогодні в Україні гостро відчувається дефіцит теоретичних побудов щодо моделі розвитку українського суспільства в умовах реформ, глобалізації, європейської інтеграції, входження в постіндустріальну інформаційну цивілізацію [1, с. 22].

^ Постановка проблеми. На сьогодні в Україні опубліковано досить багато теоретико-методологічних праць, у яких аналізуються особливості європейського врядування у контексті різнопланових проблем публічного управління та регіональної політики. Є також спроби визначити співвідношення окремих понять [17]. В межах теорії публічного управління проведені окремі розвідки, де розглянуті процеси трансформації публічно-управлінських систем світу, переосмислені мета, завдання і функції публічного управління; здійснено обґрунтування системи мотивації в нових постіндустріальних умовах, які потребують ефективної моделі самоорганізації та самоврядування. На сьогодні розроблено окремі аспекти більш загальної проблеми, під яку бажано підвести методологічне ядро, яке розкриває методологічну сутність європейського врядування через низку понять та принципів.

^ Мета дослідження. Автор у цій статті ставить мету виокремити основні ідеї постмодерністської методології, які є основою для концептуалізації методологічних знань про модель європейського врядування, у якій реалізовано переважно горизонтальну логіку соціального партнерства, та яка сьогодні сприймається вітчизняною науковою спільнотою найбільш адекватним зразком для удосконалення публічного управління в Україні.

^ Основною джерельною базою дослідження поставленої проблеми є концепції та теорії постіндустріального суспільства, в рамках яких, головним чином, розроблялась постмодерністська методологія публічного управління. До основних слід віднести наукові праці Д.Белла, Дж.Гелбрейта, Ю.Габермаса, Е.Гіденса, Р.Даля, М.Кастельса, М.Крозьє. Д.Нейсбіта, Е.Тоффлера, Ф.Фукуями [2–7; 16] та інших, де критичному аналізу були піддані традиційні постулати веберіанської держави та переосмислено такі поняття як інститут влади, суб’єкт та об’єкт влади. Важливими джерелами є також теоретико-методологічні праці, вітчизняних вчених, у яких аналізуються особливості європейського врядування у контексті різнопланових проблем публічного управління та регіональної політики [8; 10–12; 14; 17].

^ Виклад основного матеріалу. Методологічним ядром постмодерністського підходу до інституту публічної влади є обґрунтування логіки горизонтальної взаємодії суб’єктів влади та суспільства. Елементи такого підходу містяться у соціально-філософських теоріях постіндустріального суспільства, глобалізації, сучасній соціології, концепціях синергетики. Зокрема, ми можемо послатись на праці зазначених вище теоретиків, де викладені ідеї та положення, що характеризують тенденцію формування постіндустріальної парадигми публічного управління. Згадаємо передусім Е.Тоффлера, який, досліджуючи роль та значення інформації у суспільстві, зробив нетривіальний для свого часу висновок, що людство вступає в еру метаморфози влади, коли вся структура влади, що скріплює світ, дезінтегрується [15, с. 21]. Іспанський соціальний філософ М.Кастельс обґрунтував, що основним результатом такої метаморфози є виникнення історично нових форм соціальної взаємодії, соціального контролю та соціальних змін [6, с. 40]. Вслід за Е.Тоффлером та М.Кастельсом Дж.Нейсбіт характеризує цю трансформацію як провідну тенденцію еволюції сучасного світу, яка полягає у русі від централізації до децентралізації влади, у переході від ієрархій до горизонтальних (сітьових) структур управління. Ця тенденція, підкреслює він, зумовлена нездатністю ієрархій вирішувати суспільні проблеми в більш складних умовах функціонування постіндустріального суспільства
[9, с. 274, 276, 354].

Вплив провідної тенденції сучасного світу на представників соціально–гуманітарної науки зумовило критику принципів організації моноцентричної веберіанської держави та бюрократичного (ієрархічного) способу організації взаємодії влади та суспільства. З погляду конкретних механізмів здійснення влади, найбільш послідовна критика моноцентричної моделі влади була здійснена французьким соціологом М.Крозьє [13]. Він дослідив зв’язок поняття бюрократії з організаційно-управлінською сферою та явищами нової культури інформаційного суспільства, піддів критиці принцип моноцентричності влади. Критика базувалась на аналізі тих факторів, які не були враховані в теорії веберіанської держави: а) наявності у структурі влади неформальних відносин, які формуються на основі міжособистісної комунікації; б) впливу на політичну владу плюралістичного соціального середовища; в) впливу інформаційних технологій на суспільство й на владу. Зазначені фактори, на думку видатного французького соціолога, зумовлюють необхідність реформування соціальної системи в цілому, й влади, зокрема. Теоретичні висновки щодо такої перспективи, на наш погляд, якнайкраще відображають, з погляду соціології, сутність постмодерністського підходу до аналізу публічно-владних відносин:

  • влада розуміється не як єдиний центр соціального порядку, дія якого базується на механізмах прямого примусу, а як регулятор суспільних відносин, спосіб взаємодії з суспільством, який регулюється певними правилами взаємодії мікровластей та мікростратегій;

  • влада вмонтована в соціальне середовище і є нерозривною від мега -, макро - і мікросоціального рівнів;

  • влада втрачає атрибут моноцентричності (під впливом зазначених вище факторів), вона формується як відносини взаємозалежності двох або декількох суб’єктів – носіїв розподіленої влади;

  • бюрократія як носій влади і організація в сенсі М.Вебера є залишком історичного минулого. Вона діяла більш успішно в умовах обмеженої (індустріальної) схеми міжособистісної кооперації;

  • ефективність бюрократії (влади) в сучасних умовах залежить від розвитку техніки та технологій, її спроможності адекватно реагувати на запити суспільства, розробляти і реалізовувати стратегію державного регулювання суспільного розвитку із врахуванням мікростратегій соціальних акторів – носіїв розподіленої влади.

Більш фундаментально ідея поліцентризму влади була обґрунтована у поліархічній моделі влади Р.Даля [5]. У ній влада отримала постмодерністське визначення з погляду принципу релятивізму (відносності), а саме вона стала розумітись як непередбачуваний наслідок множинності дій носіїв часткової (розподіленої, відносної) влади, суперництва, боротьби та співробітництва груп, які володіють засобами примусу і маніпуляцій та застосовуються для досягнення власних цілей. До множини суб’єктів розподіленої влади відносяться органи публічного управління субнаціонального рівня, бізнес-структури, організації громадського сектору та інші системні суб’єкти соціальної дії, які мають ті чи інші ресурси впливу на прийняття суспільно значущих рішень. Системні зв’язки, які встановлюються між суб'єктами – представниками різних секторів суспільства, утворюють так званий “трикутник влади”, який демонструє поліцентризм влади у суспільстві. Порушення інтересів або абсолютизація ролі будь-якого з цих центрів влади унеможливлює сталий суспільний розвиток.

Визнання рівноправності різних центрів влади ставить проблему запровадження механізмів співучасті (взаємодії) різних секторів суспільства у спільному вирішенні соціальних, економічних, політичних питань розвитку, яка загалом знайшла відповідь у теорії комунікації. Соціальний дискурс щодо державної політики стає процесом публічного обговорення відмінностей у підходах заради зближення позицій різних центрів влади шляхом дискусій і переконань. Запропонована Ю.Габермасом деліберативна модель стала певною альтернативою ринковій моделі демократії. На відміну від останньої у деліберативній моделі громадськості відведена роль одного із центрів влади як суб'єкта контролю і легітимізації владної системи в процесі соціального дискурсу. У цьому сенсі, громадськість стає важливим чинником будь-яких структурних суспільних перетворень. Вона має контролювати не тільки владу, а й ринок, який сам по собі не здатний створювати справедливий соціальний лад, оскільки його ключові складники не можуть бути вироблені тільки шляхом ринкових операцій. Ця ідея стисло сформульована теоретиком громадянського суспільства Дж.Кіном, який стверджує, що там, де немає ринків, громадянські суспільства не можуть вижити, де немає громадянського суспільства, не може бути й ринку [7, с. 27].

У рамках постмодерністської парадигми формується нетрадиційна інституціональна теорія, у якій було сформульовано теоретичну настанову для включення до системної методології публічного управління поняття соціального капіталу (А.Токвіль, Р.Патнам, Ф.Фукуяма), обгрунтовано значення та роль культурного ресурсу соціальної дії (П.Бурд'є). Застосування поняття соціального капіталу для аналізу публічно-владних відносин засвідчило про переорієнтацію методології публічного управління від уявлень про суспільство як жорсткої усталеної моноцентричної системи, до гнучких образів соціальності, у яких акцент ставиться на культурологічних компонентах, що пов’язані з емоційними, моральними, нормативними, культурними складовими відносин поліцентричної влади і суспільства.

Таким чином, у сучасну епоху, завдяки працям теоретиків епохи постмодерну, концепції поліцентричності влади, соціального капіталу та культурного ресурсу стали широко і усвідомлено застосовуватись для аналізу економічних, політичних процесів. Вони стали методологічною основою для побудови нової моделі публічного управління, у якій громадськість та бізнес (поряд з державною владою) виконують функції рівноправних центрів розподіленої влади, та у якій перевага надається соціально-управлінським технологіям та стратегіям, адекватним потребам постіндустріального суспільства.

Постмодерністська методологія вплинула на теоретичні погляди, що стосувались формування процесу вироблення та реалізації політик наднаціональних органів ЄС. Його адміністративно-політичний простір був побудований як багатовекторна системі публічного управління, що складається з європейських інституцій, національних органів влади, органів місцевого самоврядування і організацій громадянського суспільства, національних і міжнародних експертів та лобістів. Така система (європейського врядування) є багаторівневим управлінням, яке наочно демонструє принцип поліцентричності (розподіленої) влади. За нормами та принципами європейського врядування будь-яке важливе державне рішення не може бути прийняте та реалізоване політичним керівництвом країни, законодавчою та виконавчою владою без залучення регіональних органів влади, територіальних громад, експертів, інтелектуальної еліти, організацій громадянського суспільства.

Масштабні зрушення у сфері методології публічного управління призвели до появи нових понять, зокрема таких як «багаторівневе врядування» (multilevel governance), «добре врядування», «належне врядування», «ефективне врядування» (good governance), «інтегроване врядування» (joined-up government), «новий публічний менеджмент» (new public management). «політична мережа» (political networks) «вертикальна та горизонтальна координація», «наскрізне управління», «кооперативний регіоналізм» тощо. Ці поняття віддзеркалюють новий теоретико-методологічний підхід та суттєві зміни у концептуальних засадах публічного управління. Вони вказують на нову якість влади, яка стає багатовимірною, оскільки її суб'єкт не тільки нав’язує свою волю іншим (перший вимір), але й обмежує свою власну сферу прийняття рішень (другий вимір) та формує певну систему цінностей і переконань (третій вимір). Таку багатовимірну влади необхідно будувати й в Україні. Перехід до гнучкої системи публічного управління в Україні потребує оновлення методологічних засад розробки нової та удосконалення чинної законодавчої бази, виявлення інституціональних ризиків діяльності суб’єктів влади та суспільства в умовах горизонтальної взаємодії, вироблення ефективних механізмів їх попередження. Ця проблематика залишається перспективним напрямком дослідження, враховуючи євроінтеграційні устремління України.

Висновки. За результатами цього дослідження ми можемо стверджувати, що, постмодерністська методологія публічного управління є відповіддю на ускладнення суспільних відносин та на потребу удосконалення публічного управління відповідно до умов постіндустріального суспільства. Основні постулати цієї методології стверджують наступне: а) публічне управління у своїй діяльності має враховувати не тільки лінійні, але й нелінійні характеристики об'єкта управління, що потребує поєднання комплексу інституціональних, політико-правових, соціально-економічних, культурних, інформаційно-технологічних та соціально-психологічних факторів; б) для адекватного та гнучкого реагування на потреби населення та груп інтересів модель публічного управління має передбачає децентралізований характер взаємодії суб'єктів влади та суспільства; в) у цій моделі держава виступає ключовим, але не єдиним суб’єктом прийняття політичних рішень;
г) генеральні функції держави полягають не в концентрації адміністративних повноважень і прямому управлінні ресурсами, а у створенні умов саморегуляції та самоорганізації соціально-теритьоріальних систем.

Зазначені постулати є вихідними позиціями для дослідження та впровадженнія в Україні механізмів поєднання організації та самоорганізації в децентралізованій системі публічно-владних відносин, яка має бути адаптована до умов тотальної інформатизації, інформаційної насиченості соціальних відносин, зростання ролі інформаційних ресурсів, прискорення світового темпоритму життєдіяльності соціально-територіальних систем, посилення ролі неформальних компо­нентів взаємодії суб’єктів влади та суспільства.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи