Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
Сторінка24/28
Дата30.10.2014
Розмір6.18 Mb.
ТипПротокол
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

7 етап (з підписання 8 червня 1995 року Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України до дня прийняття українським парламентом нової Конституції України від 28 червня 1996 року) характеризується посиленням централізації ( Президенської владної вертикалі). Поновлюється інститут державних адміністрацій. Президент Указом призначає головами районних державних адміністрацій осіб обраних головами відповідних районних Рад, таким чином, концентруючи в одній особі виконавчу, розпорядчу та контролюючу функції на території даного району. Ліквідується поняття територіальної основи регіонального самоврядування, яку за попередніми Законами становили район та область. Натомість визнається, що територіальною основою місцевого самоврядування є село (сільрада), селище, місто.

8 етап ( від прийняття нової Конституції України від 28 червня 1996 року до формування місцевих рад за новим виборчим законом від 14 січня 1998 року) характеризується тим, що вперше в Основному Законі України було визнано і гарантовано місцеве самоврядування. Наразі, в цей же період, вносяться на законодавчому рівні основні протиріччя і суперечки в організацію роботи районних рад та районних державних адміністрацій.

9 етап (від виборів 29 березня 1998 року депутатів до районних рад за Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» до виборів 29 березня 2006 року за Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів») характеризується демократичними підходами до формування та діяльності представницьких органів субрегіонального рівня та всеохоплюючою підготовкою до посиленням партійного впливу на діяльність та формування представницьких органів місцевого самоврядування субрегіонального та регіонального рівнів.

10 етап ( від виборів 29 березня 2006 року за Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» до місцевих виборів 30 травня 2010 року за цим же Законом) характеризується введенням кардинально нових методів і підходів до формування і діяльності представницьких органів субрегіонального рівня. Вперше вибори до районних рад проходять за пропорційною системою виборів та формуються без урахування представництва територіальних громад сіл та селищ району. Вперше представляти спільні інтереси сіл та селищ району мають право депутати, які не проживають на території даних населених пунктів і які не мають ні найменшого уявлення про питання що турбують громади району.

Таким чином, проаналізувавши формування та роботу районних рад у довгостроковому історичному періоді, автори статті обґрунтовано доводять необхідність реформування створення та організації роботи представницьких органів субрегіонального рівня.

Очевидно, що з розвитком демократії в Україні та євроінтеграційними процесами, українське суспільство в цілому і політичні еліти зокрема, зрозуміють необхідність участі громадян в управлінні суспільними справами через представницькі органи.

На думку авторів, депутатом районної ради, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл та селищ району повинен бути лише представник від населеного пункту району, який має авторитет і підтримку жителів.

Виконавчі комітети при районних радах є вимогою часу, яку необхідно закріпити на законодавчому рівні. Експерименти над представницькими органами розпочаті 26 березня 1992 року Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», відповідно до яких районні ради позбавлені власних виконавчих органів, що призвело до двовладдя та постійних перманентних війн між радами та місцевими державними адміністраціями необхідно припинити введенням в дію нових Законів, які б не тільки «визнавали» і «гарантували» місцеве самоврядування, а й забезпечували належну співпрацю всіх його елементів.

^ Новизною даної роботи є вперше проведений комплексний аналіз законодавчої бази 1919 – 2009 років щодо розвитку, формування та діяльності інституту представницької демократії в Україні.
^ Використані джерела інформації:

1. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, затверджена Всеукраїнськім з’їздом Рад на засіданні 10 – го березня 1919 року/ Друковані видання/ Історичні матеріали від 10.03.1919 ст.ст. 18, 19.

2. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р., ВВР УРСР, 1978 р, № 18, ст.267 

3. Конституція України [Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141].

4. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України [Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 18, ст.133].

5. Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін і доповнень до законів Української РСР «Про обласну Раду народних депутатів Української РСР» і «Про районну Раду народних депутатів Української РСР» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1986, N 28, Ст. 564.

6. Закон Української РСР «Про районну Раду народних депутатів Української РСР» від 15 липня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971.

7. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про вибори до місцевих Рад народних депутатів Української РСР» [ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1979, № 28, ст. 359].

8. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про порядок відкликання депутата обласної, районної, міської, районної в місті, селищної і сільської ради народних депутатів» [ Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1979, № 28, ст. 369].

9. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про зміни і доповнення Конституції Української РСР» [ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1989, № 45, ст. 624].

10. Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 26 березня 1992 року [Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 28, ст. 38].

11. Законом України «Про формування місцевих органів влади та самоврядування» від 3 лютого 1994 року [Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 26, ст.217].

12. Закон України «Про Представника Президента України» [ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 23, ст.335].

13. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 3-4, ст. 15 )

14.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [ Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24, ст.170].

15. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 40, ст. 290 )

16. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 30-31, ст.382 )

17. Батанов О.В. Конституційно – правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Г.Погорілка. – К.: Концерн «Видавничий Дім « Ін Юре», 2003. –с.13.

18. Грищенко І.М.Організаційні засади діяльності районної ради: сучасні аспекти / І.Грищенко // Управління сучасним містом, № 1-4\1-12 (29-32). – К.: НАДУ, 2008. – стр.163 -174

19. Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України, № 14, 8 липня 1929 р.

20. Конституційні Акти України. 1917 - 1920.//Невідомі конституції України/ – К.: «Філософська і соціологічна думка», 1992 р.

21. Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украинской Советской Социалистической Республики/ – № 30, 11 июня 1937 р.

22. Сборник законов Украинской ССР и указов Президиума Верховного Совета Украинской ССР: 1938 – 1979. В 2- х т./ Сост. З. К. Калинин; Под. ред. Я.Я. Колотухи и Ф.Г.Бурчака. – К.: Политиздат Украины, 1980. Т.I.I – XV, 1.

23.Розбудова місцевих рад в Україні» /Матеріали до навчальної програми /Роберт Агранофф, Тревор Браун, Анатолій Ткачук .Програма сприяння парламентові України /Проект, фінансований АМР, США // Упорядник А.

Ткачук/ Київ, с.9.
Рецензент: Сич Н.А., к. е. н., доцент.

УДК 330(341.1+322)(045) Громова О.Є.,

здобувач

Хмельницького національного університету
^ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЧЧИНИ ЗА УМОВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
Анотація. У статті зазначені особливості інноваційно-інвестиційної політики підприємств Вінниччини. Розглянуто наслідки фінансово-економічної кризи в Україні та її вплив на розвиток міст та регіонів. Визначено мету та цілі, а також запропоновано алгоритм формування стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку на підприємствах.

Аннотация. В статье отмечены особенности инновационно-инвестиционной политики предприятий Винничины. Рассмотрены последствия финансово-экономического кризиса в Украине и его влияние на развитие городов и регионов. Определены задание и цели, а также предложен алгоритм формирования стратегии инновационно-инвестиционного развития на предприятиях.

Annotation. In the article marked features by an innovative-investment politicians of enterprises of Vinnitca region. Consequences are considered of financial and economical crisis in Ukraine and the influence on development of cities and regions. Certain task and aims, and also offered forming algorithm strategies innovative-investment development on enterprises.
Постановка проблеми. Негативні наслідки кризових явищ в економіці України, а отже міст і регіонів зумовили істотне гальмування інноваційних процесів. Бюджетне фінансування науково-технічної сфери неухильно зменшується, залишається низьким рівень впровадження у виробництво результатів досліджень та розробок, наука поступово перестає бути суспільно визнаною пріоритетною діяльністю держави. Відбувається незворотна втрата інтелектуального потенціалу країни.

За умов фінансово-економічної кризи сучасна державна політика повинна бути спрямована на стимулювання зростання економіки, забезпечення стабільного соціального захисту населення, зменшення рівня безробіття, створення умов для науково-технічного прогресу та залучення інвестицій для розвитку українських міст та регіонів.

В свою чергу державна інноваційно-інвестиційна політика являє собою діяльність держави, що спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій.

Для забезпечення економічного відродження України необхідно сформувати ефективну систему взаємовідносин між наукою і промисловістю, державою і її окремими містами. Інновації в результаті їх комерціалізації є основою розвитку промисловості, як у містах, так і у країні вцілому. Вони значною мірою визначають найважливіші напрями наукової діяльності шляхом постійного врахування ринкових змін попиту і пропозиції в межах країни, загалом, та конкретних міст, зокрема. Економічне зростання міст, як передумова процвітання України, потребує вибору державою інноваційної моделі економічного розвитку, основи якої повинні бути закладені вже під час розроблення стратегії розвитку міст і заходів подолання фінансово-економічної кризи.

Недооцінювання місцевого фактора розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності є однією з найбільших помилок, яка впливає на динаміку розвитку держави, загалом, зокрема і на рівень соціально-економічного становища населення, що є основою життєдіяльності держави.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує досить значний за обсягом та спектром пласт наукових досліджень у напрямку інноваційно-інвестиційної політики, слід зазначити напрацювання таких вітчизняних науковців як А. Бахтинової, І. Бланка, Ю. Бондаренко, І. Галиці, Л. Прийми, О. Просовича та інших. У цих роботах розглянуті різні аспекти інноваційно-інвестиційної політики, однак у зв’язку з фінансово-економічною кризою слід загострити увагу на подальшому їх розвиткові саме у цих складних умовах, також необхідно приділити особливу увагу інноваційно-інвестицій політиці окремих територіальних одиниць, а не лише країни вцілому.

^ Постановка завдання Держава, використовуючи певні механізми, має забезпечити умови для формування та стимулювання розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності насамперед через створення позитивного інвестиційного клімату внаслідок поліпшення як загального міжнародного іміджу країни, так і її окремих міст та регіонів.

Важливим є оцінити розроблення в органах влади стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку для міста. Здійснити оцінку впливу органів влади на розроблення цієї стратегії.

Доцільно проаналізувати вплив світової кризи на економіку окремих територіальних одиниць та України вцілому, а також антикризову програму дій, яку розроблено в Уряді України. Розробити алгоритм формування інноваційно-інвестиційної стратегії їх розвитку. Розглянути взаємозв’язок інвестиційної та інноваційної політики на місцях.

^ Виклад основного матеріалу. Сьогодні весь світ переживає фінансово-економічну кризу. В Україні, так само як і в інших країнах, відчули її руйнівні наслідки, а саме: зниження життєвого рівня населення, збільшення рівня безробіття в країні, зниження рівня стабільності банківської сфери та фінансових інститутів, знецінення національної грошової одиниці. Втім, зауважимо, що на економічну кризу в Україні мали вплив багато факторів, серед яких можна виділити кризу політичної влади, наслідком якої є неефективна державна політика як в економічній, культурній, так і в соціальній сферах.

Безумовно найбільший удар кризи припадає на регіони, в яких не можуть самотужки справитись з процесами, пов’язаними з політичною та економічною кризами в державі. Світовий ресурсний ринок, а особливо кредитний та інвестиційний, з яким співпрацювали міста та не очікували на відтік капіталу й згортання виробництва, різко скоротив свої обсяги чим істотно послабив позиції міст загалом. Це призвело до виникнення низки проблем, зокрема різкого зниження життєвого рівня населення, скорочення виробництва, збільшення безробіття та інші.

Отже, актуальним питанням в умовах кризи для Вінниччини є правильно сформована стратегія, яка дозволяє впорядкувати та розподілити обмежені ресурси, враховуючи її сильні та слабкі ознаки.

Ще декілька років тому інвестори Вінницею не надто цікавились, але відтоді ситуація змінилася оскільки місто відчуло початок інвестиційного буму. Близькість ємного київського споживчого ринку, велика кількість вільної землі, значна сировинна база для сільськогосподарської переробки і харчової промисловості, кваліфіковані кадри та багато іншого поступово перетворили Вінницю з аутсайдера в інвестиційно привабливе місто. На рис.1 наведені обсяги залучених іноземних інвестицій на підприємствах Вінниччини за останні 6 років.



Рис.1. Залучення іноземних інвестицій на підприємствах Вінниччини по роках, млн.дол. США
Аналізуючи дані наведені на рис.1 можна стверджувати, що обсяги іноземних інвестицій щороку зростали, окрім їх зменшення в 2004 р. у порівнянні з 2003 р., це вказує на сприятливі умови, що були створені. Якщо порівняти обсяги залучених іноземних інвестицій за останні роки у відсотковому (%) вираженні (рис.2) видно, що пік їх зростання припав на 2005 р. і становив 220% від показників 2004 р.



Рис.2. Показники залучених іноземних інвестицій у % по відношенню до попереднього року
Цю позитивну тенденцію може затьмарити фінансово-економічна криза, на яку слід зважати, а не закривати очі. Єдиним вірним виходом є розробка вдалої стратегії подальшого розвитку у складних умовах господарювання.

Загальною ціллю розроблення стратегії розвитку Вінниччини є створення умов, які забезпечать порівняно високі і стійкі темпи економічного зростання, підвищення соціального рівня населення, стабілізацію фінансової безпеки на місцях. Отже, основними векторами під час розроблення стратегії можуть бути технологічні, економічні, управлінські заходи, котрі у сукупності призведуть до формування сучасного економічного зростання, основою якого стануть інновації. Адже найбільший ефект у темпах економічного розвитку досягнули ті країни, в яких конкурентоспроможність була і залишається національною ідеєю [1], а одним з основних факторів конкурентоспроможності є інновації.

Державна інноваційна політика повинна стати найважливішою підоймою діяльності, спрямованої на виведення економіки України з кризи. Головною метою такої політики є стратегічна орієнтація розвитку виробництва на створення і широке застосування принципово нових машин, матеріалів, комплексних технологічних систем, ефективне освоєння науково-технічних розробок, забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та ефективного використання науково-технічного потенціалу.

Інновації являють собою зброю конкуренції, тому що інновація веде до зниження собівартості, до підвищення якості, до збільшення прибутку, до створення нових потреб, до припливу грошей, до зростання іміджу (рейтингу) держави, до відкриття і захоплення нових ринків, зокрема зовнішніх [2, с.179]. Адже відомо, що інноваційна діяльність перебуває у прямій залежності від стану виробництва, вимагає великих капіталовкладень, що в умовах кризи є надзвичайно важким управлінським рішенням. Проте деякі західні розвинені країни, наприклад Ірландія, в таких важких для економіки умовах змушені скорочувати основні бюджетні статті, приймають рішення продовжувати фінансувати інноваційну діяльність, розуміючи, що це є реальна можливість швидшого виходу з кризи та динамічного розвитку економіки країни.

Досвід показує, що значна частина науково-технічних інновацій пов'язана з інвестиційними товарами, які потребують капітальних витрат. Тому, якщо рівень нагромадження і, відповідно, інвестицій у країни низький, то потенційні можливості розвитку науково-технічної сфери можуть бути втраченими [3].

Основні причини кризи інвестування: екстенсивний характер відтворення в минулому; відсутність економічного механізму стимулювання; спад інвестиційної активності; руйнівна сила інфляції.

В Україні ще не склався дієвий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Державні науково-технічні програми часто не забезпечують кінцевих результатів. Міністерства та відомства обтяжені соціальною необхідністю підтримки традиційних виробництв, не мають достатніх коштів для інноваційної трансформації своїх галузей. Недержавні комерційні структури ще не можуть здійснювати довгострокові проекти, які б забезпечували базові технологічні зміни. Іноземні інвестиції здебільшого спрямовані на підтримку виробництв, які мають короткострокову експортну перспективу [4, с.141].

Спад інвестиційної діяльності є результатом і причиною подальшого погіршення структури економіки. Нова інвестиційна політика має сприяти пожвавленню інвестування в економіку України. Основні джерела капітальних вкладень не забезпечують достатньої кількості ресурсів, до того ж вони не використовуються повністю. Виходом може бути прогнозування розвитку економіки.

Проблеми поліпшення структури економіки, оголошені пріоритетними завданнями реформування, залишаються поки що не розв'язаними. Спад інвестиційної діяльності набагато важливіший, ніж безпосередньо саме виробництво.

Отже, зниження обсягу інвестицій, які надходять в регіон, призводять до спаду виробництва, та своєю чергою, приводять до спаду рівня науково-технічного прогресу. Фактично замкнене коло, без розвитку економіки не розвивається і наука. Отож, інвестиції мають важливе значення не тільки для розвитку підприємств Вінниччини, але й держави загалом. Очевидно, що відродження виробництва потребує інноваційного підходу та інвестування – це і є основа, яка допоможе вийти з економічної кризи. Отже, стратегія інноваційно-інвестиційного розвитку вкрай необхідна для залучення інвестицій, впровадження інновацій, відновлення конкурентоспроможного виробництва, зростання зайнятості населення Вінниччини і тим самим це приведе до захищеності населення і забезпечення фінансовими ресурсами соціальної сфери.

Для цього інноваційно-інвестиційна стратегія Вінниччини повинна мати комплексність, цільову спрямованість, безперервність і містити чіткий напрям його розвитку на довгострокову перспективу.

Висновки. Розробка та реалізація інвестиційної стратегії і тактики має базуватися на всебічно відпрацьованих економіко-математичних моделях і сценаріях, які мають важливе значення як на державному, так і на місцевому рівнях. Звичайно, ефективність інвестиційної політики місцевого рівня багато в чому залежить від поліпшення інвестиційного клімату в державі вцілому.

Розробка стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку Вінниччини вкрай необхідна для залучення інвестицій, відновлення конкурентоспроможного виробництва, зростання зайнятості населення і тим самим це приведе до захищеності населення і забезпеченості фінансовими ресурсами соціальної сфери. Багато міст та регіонів України володіють значними природо-економічними, технічними, інтелектуальними ресурсами, але не мають достатніх фінансових засобів, які необхідні для оновлення основного капіталу, подолання економічного спаду і виходу на нові ринки збуту. Для цього і є необхідним стимулювати науково-технічний прогрес, який становить основу стійкого економічного зростання не тільки міста, але й держави загалом. Отже, інновації, інвестиції і правильно розроблена стратегія розвитку повинна стати базою для ефективного функціонування і стійкого соціально-економічного розвитку Вінниччини.

Використані джерела інформації:

1. Гаврилишин Б. Національна ідея. Утопія чи реальна можливість? / Б. Гаврилишин // Дзеркало тижня, – 2006. –№5 – С. 584.

2. Чернега В. В. Спонукальні мотиви впровадження управлінських інновацій малими підприємствами України / В. В. Чернега // Наука й економіка. – 2008 –.№1. – С. 179

3. Електронне видання НУК / А. П. Бахтинова // Вісник НУК – 2009 – Режим доступу до журн.: http: // www.lib.nuos.edu.ua

4. Організаційно-економічний механізм розвитку регіону: трансформаційні процесії та їх інституційне забезпечення: Монографія / Л. Ф. Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 608 с.

Рецензент: Нижник В.М.д.е.н., професор.

УДК 352.07 Зайцева І. О.,

аспірант Інституту проблем державного

управління та місцевого самоврядування

НАДУ при Президентові України
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи