Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
Сторінка6/28
Дата30.10.2014
Розмір6.18 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28
^

УДК: 351.88 (045) Жарая С. Б.,

к. держ.упр., доцент,


докторант НАДУ

при Президентові України
ДОСВІД надання адміністративних послуг У зарубіжних системах державного управління
Анотація. У статті узагальнено міжнародний досвід організаційного забезпечення процедур надання адміністративних (державних) послуг у зарубіжних системах державного управління; розроблено пропозиції щодо впровадження в Україні європейських стандартів надання адміністративних послуг; проаналізовано публікації науковців Німеччини з теми дослідження.

^ Анотація. В статье обобщен международный опыт организационного обеспечения процедур оказания административных (государственных) услуг в зарубежных системах государственного управления, разработаны предложения по поводу внедрения в Украине европейских стандартов оказания административных услуг; проанализированы публикации ученых Германии по теме исследования.

Annotation. In the article summarized the international experience of organizational support of administrative procedures (public) services in foreign systems of government; developed proposals to implement European standards in Ukraine to provide administrative services; reviewed scientific publications in Germany with theme of research.
Постановка проблеми. З огляду на необхідність формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом набуває дедалі більшого значення впровадження в Україні європейських стандартів надання адміністративних послуг, зокрема з питань ведення підприємницької діяльності. Структура суб’єктів підприємництва в Україні в цілому відповідає структурі суб‘єктів підприємницької діяльності в економічно розвинутих країнах. Це дає право не тільки на порівняння показників розвитку підприємництва із показниками цих країн, але й на аналіз організації та функціонування відповідних інституцій, що забезпечують діяльність суб’єктів підприємництва, та підготовки пропозицій для подальшого вдосконалення їхнього розвитку в Україні. Зокрема до таких органів належать офіси з надання адміністративних послуг.

Про необхідність детального аналізу існуючого міжнародного досвіду організації “єдиних офісів” з надання адміністративних (державних) послуг у зарубіжних системах державного управління свідчить й увага, яку приділяє керівництво країни даній проблеми. Це підкреслюється в одному з останніх указів Президента України [5, п. 2.5].

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи останні дослідження і публікації, приходимо до висновку, що проблема поліпшення умов реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, забезпечення належного функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, запобігання проявам корупції під час надання адміністративних (державних) послуг є предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців. Питання адміністративних послуг знаходитися в полі зору такої інституції, як Центр політико-правових реформ. При цьому, виходячи з потреб практики, дослідження проводяться насамперед у правовій площині за допомогою правових методів [1]. Останнім часом науковці зосереджують свою увагу на одному з найменш досліджених аспектів проблематики адміністративних послуг – питанню оцінки якості надання адміністративних послуг. Зокрема в межах видання Центру політико-правових реформ «Оцінка якості адміністративних послуг» було поставлено завдання виробити критерії, за якими можна оцінити якість будь-якої з адміністративних послуг, пояснити спосіб та порядок їх використання. Основним змістом цієї праці є визначення якісної адміністративної послуги та надання порад, яким чином досягти цієї якості [2].

З огляду на тему даної статті проаналізуємо публікації зарубіжних авторів, серед яких привертає увагу насамперед досвід Німеччини. Адже механізми надання адміністративних послуг в німецькій системі державного управління мають постійний розвиток та вдосконалення, що знаходить своє відображення у дослідженнях науковців цієї країни [6, 7]. Опанування досвіду Німеччини в царині адміністративних послуг є ключем до створення нових можливостей розвитку відповідних державних структур, що забезпечують їх надання.

На особливу увагу серед останніх досліджень науковців Німеччини заслуговує проект «Ефективність і результативність» Берлінських «універсамів послуг», здійснений німецьким дослідним інститутом публічного управління (м. Шпейер) під керівництвом професора Гельмута Клагеса і представлений у заключному звіті «Структура системи моніторингу «Ефективність і результативність» Берлінських універсамів послуг» [8]. Дане поняття – «універсам послуг», відоме в німецькій системі публічного управління як «Bürgeramt», в англійській – як «One Stop Shop», в українській мові ще не має усталеної назви й іменується по-різному: «Приймальня для громадян», «Громадська приймальня», «Центр муніципальних послуг», «Єдиний дозвільний центр», «Прозорий офіс». Проте найчастіше використовується термін «єдиний офіс”, тобто центр з комплексного надання адміністративних послуг місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Отже звіт «Структура системи моніторингу «Ефективність і результативність» Берлінських універсамів послуг» презентує результати проекту, що може вважатися унікальним за масштабністю цілей у німецькій системі управління. Мета системи моніторингу полягала в репрезентації всіх напрямків роботи універсамів послуг у вигляді показників у рамках певної системи. Основним результатом є те, що протягом здійснення проекту за період, що тривав менше року, вдалося розробити концепцію системи моніторингу, зокрема – щодо вимірювання задоволеності клієнтів і співробітників, якості та стандартів організації берлінських універсамів послуг. З огляду на успішність впровадження системи моніторингу вона може бути адаптована для моніторингу діяльності «єдиних офісів» й в Україні та використана з метою покращення надання адміністративних послуг.

^ Постановка завдання. Метою статті є узагальнення міжнародного досвіду організаційного забезпечення процедур надання адміністративних (державних) послуг у зарубіжних системах державного управління, придатного для застосування в практиці державного регулювання підприємницької діяльності в Україні; розроблення пропозицій щодо впровадження в Україні європейських стандартів надання адміністративних послуг, а також аналіз публікацій зарубіжних авторів з теми дослідження.

^ Виклад основного матеріалу. Покращення надання адміністративних послуг є однією з центральних потреб удосконалення управлінської діяльності органів місцевого самоврядування. У багатьох містах України створюються служби, офіси та центри для громадян, які почасти мають різноманітні форми й організаційне та технічне забезпечення.

Особливо важливою є наявність у таких структурах відділів реєстраційних та дозвільних процедур, що безпосередньо пов'яза­но з розробкою стратегії і тактики підвищення суспільної ефективності адміністративної послуги та впорядкування діяльності органів місцевого самоврядування зокрема у сфері надання адміністративних послуг з питань ведення підприємницької діяльності.

Проте аналізуючи зарубіжний досвід функціонування «єдиних офісів» приходимо до висновку, що в основному вони створюються як структури, основною метою яких є виконання завдань, пов‘язаних із наданням громадянам консультацій, а також послуг із соціальних та житлових питань. Наприклад, берлінські універсами послуг сконцентрувалися на виконанні завдань, з якими громадяни часто або регулярно зверталися та фахове виконання яких міг забезпечити один компетентний співробітник по можливості за більш-менш короткий термін.

У 2001 році універсамам послуг було делеговано додаткові завдання – щодо видачі паспортів, посвідчень особи та реєстрації громадян. Поруч із наданням цих послуг велике місце в роботі берлінських універсамів послуг займає проведення консультацій, видача довідок та надання інформації громадянам з різних питань.

Отже, до завдань «універсамів послуг» у Німеччині відноситься таке:

- надання довідок та інформації;

- надання консультацій та прийняття документів, насамперед з таких питань, як оплата оренди житла, соціальна допомога на оплату житла, матеріальна допомога на виховання дітей, послуги за кодексом соціальної допомоги, базове матеріальне забезпечення;

- реєстрація громадян (постановка на облік, зняття з обліку, перереєстрація);

- видача паспортів та посвідчень особи;

- питання податків на доходи;

- питання щодо отримання посвідчень на управління автомобілями;

- обслуговування іноземців;

- посвідчення документів;

- опікування знайденими (втраченими) речами[8, С.4].

Натомість у Вінницькому Центрі адміністративних послуг «Прозорий офіс» (створений у вересні 2008р.) надається 112 адмінстративних послуг включно з реєстраційними та деякими внутрішніми послугами. Послуги надають 38 підрозділів міської ради (власні) та 9 державних дозвільних органів (залучені). Отже, вінницька влада не просто запозичила європейські підходи, а творчо їх вдосконалила.

Припускаємо, що така невелика кількість процедур, що надаються “універсамами послуг» у Німеччині, пов’язана із упровадженням у цій країні процедури видачі документів дозвільного характеру за декларативним принципом. За українським законодавством передбачається також впровадження декларативного принципу, згідно з яким суб’єкт підприємницької діяльності отримує право на здійснення господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства. [4, ст.4].

Наприклад, у багатьох федеральних землях Німеччини більшості підприємств не потрібно одержувати дозволи на початок роботи. Для визначення необхідності видачі дозволу застосовується принцип пропорційності ризику. Він передбачає, що лише фірми, які займаються потенційно небезпечними видами господарської діяльності, повинні одержувати дозволи. У решті випадків нове підприємство повідомляє відповідні установи про початок роботи (є також певні відмінності у застосуванні декларативного принципу, пов`язані із організаційно-правовою формою підприємства).

Декларативний принцип успішно застосовується не тільки в у Німеччині але й у Великій Британії. Більш детально це питання було проаналізовано нами раніше [3, С.67].

Ще одна причина того, що до компетенції берлінських «універсамів послуг» увійшла все ж таки порівняно обмежена кількість послуг, була виявлена під час дискусії, яка точилася навколо тих завдань, що були пов’язані з необхідністю надання цілої низки консультацій і з великим терміном опрацювання.

На думку деяких представників «універсамів послуг» районів Берліну такі послуги заважали б обслуговуванню основної маси клієнтів, а через це їх краще було б залишити в класичних «профільних» установах. Зрештою було вирішено зупинитися на 18 стандартних послугах, які мали надаватися в кожному «універсамі». Отже в «універсамах послуг» надаються основні послуги рівня районної адміністрації, які опрацьовуються в повному обсязі без додаткових звернень до інших установ. Обробка особистих даних допускається, якщо це є необхідним для виконання завдань «універсаму послуг». Обсяг даних, які слід обробити, залежить від повноважень, необхідних для виконання окремих завдань [8, С. 15].

Тому очевидно, що пошук принципово нових підходів до вирішення питання оптимізації надання адміністративних послуг та вивчення досвіду зарубіжних країн потребує зосередження не на кількісних показниках, а на організаційних питаннях забезпечення процедур надання таких послуг та підвищення якості послуг для населення й бізнесу на основі використання новітніх інформаційних технологій.

Це завдання безпосередньо кореспондується із напрямками державної політики України щодо забезпечення органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами і організаціями надання у мережі Інтернет інформації про порядок проходження відповідних адміністративних (державних) послуг та впорядкування годин прийому громадян в установах і організаціях, що надають адміністративні послуги; а також створення належних умов у приміщеннях, призначених для прийому громадян [5, пп. 2,3; 2,4].

Hа пocтрадянcькoму прocтoрi привертає увагу така країна Єврoпейcькoгo Сoюзу, як Латвiя, що дocягла найбiльших уcпiхiв у рoзвитку iнфoрматизацiї прoцеciв в царині надання адміністративних послуг державними oрганами та oрганами мicцевoгo cамoврядування.

B Латвiї прoблемами iнфoрмацiйнoгo забезпечення прoцеciв управлiння займаютьcя Секретарiат у cправах електрoннoгo урядування i Департамент електрoннoгo урядування. B рамках пoлiтики впрoвадження електрoннoгo урядування в країнi cтвoрена i прoдoвжує рoзвиватиcь мережа Центрiв iнфoрмацiйних технoлoгiй. Boни кooрдинують рoзвитoк iнфраcтруктур iнфoрмацiйнoгo забезпечення в oрганах мicцевoгo cамoврядування, рoзрoблення пocлуг, впрoвадження i пiдтримку електрoннoгo урядування. Такoж центри cтежать за якicтю пocлуг, щo рoзрoбляютьcя, займаютьcя кoнcультуванням i навчанням cпiврoбiтникiв oрганiв cамoврядування з питань iнфoрмацiйних технoлoгiй.

Латвія розвиває й електронні мережі місцевого самоврядування з метою надання адміністративних послуг.

Однією із головних цілей проекту електронного міста, що запроваджується Рижською думою, є підвищення якості послуг та їх електронізація. Передбачається, що послуги, які надаються органами місцевого самоврядування у такий спосіб стануть максимально простими та доступними.

Через офіційний портал латвійської столиці – міста Риги – вже можна одержати реальні інтерактивні послуги. Адже офіційний сайт або портал може бути не лише дошкою об’яв чи інформаційним стендом – він здатен виконувати ще й багато поточної роботи, від якої задихаються посадовці.
Однією з послуг, яка надається через ризький портал, що має латишську, англо- та російськомовну версії, є оформлення сплати податку на нерухомість. [9].

Раніше відділ нерухомого майна повідомляв платників податку про суму до сплати лише поштою. Тепер ці платники можуть обрати один з чотирьох варіантів отримання повідомлення: звичайною поштою, електронною поштою, через інтернет-банк чи портал ризького самоврядування. Аби отримувати електронні повідомлення, клієнт подає заявку на даний спосіб обслуговування й підтверджує свою електронну адресу. Користувач інтернет-банку має ще ширші можливості: крім інформації про податок, штрафи, пеню на конкретний день, він отримує автоматично оформлені й заповнені платіжні доручення.
Значно полегшилася процедура отримання довідки про відповідність використання земельної ділянки планові розвитку міста Риги [9]. Тепер клієнт заповнює бланк заяви на порталі ризького самоврядування (зазначаючи особисті дані, кадастровий номер земельної ділянки і найзручніший для себе спосіб отримання довідки – особисто чи поштою). Клієнту надсилається електронний авансовий звіт, який можна роздрукувати. Після отримання підтвердження про оплату рахунку починається виконання послуги. За бажанням клієнта, на вказану ним адресу електронної пошти надсилається повідомлення про те, що довідка готова. Раніше, аби отримати таку довідку, клієнт мав спочатку особисто звернутися до центру обслуговування клієнтів департаменту міського розвитку – заповнити бланк заяви, вказати кадастровий номер земельної ділянки й надати копію плану ділянки. Після цього клієнтові виписували рахунок за оформлення довідки. Оформлення ж самої довідки починалося з моменту, коли бухгалтерія департаменту міського розвитку отримувала підтвердження оплати. У середньому для отримання довідки потрібно було два тижні. Зиски від запровадження електронного обслуговування є очевидними.

Висновки. Отримані результати узагальнення досвіду організаційного забезпечення процедур надання адміністративних послуг у зарубіжних системах державного управління дозволяють сформулювати ряд пропозицій щодо удосконалення організації та функціонування «єдиних офісів» в Україні.

Зокрема з досвіду діяльності берлінських «універсамів послуг» нами виділені наступні принципи, що є актуальними для втілення у практиці «єдиних офісів» з надання адміністративних (державних) послуг.

1.Важливим критерієм створення «універсамів послуг» є те, що кожний з них розрахований на певний район міста, або на один «універсам» припадає п’ятдесят – шістдесят тисяч жителів. Даний критерій реалізується дуже гнучко, тобто якщо певні райони міста заселені щільно, «універсами послуг» мають відповідну кількість персоналу. Зараз у Берліні налічується 46 «універсамів послуг» (для порівняння: в Україні «єдині офіси» створюються без урахування кількості клієнтів, яких вони будуть обслуговувати).

2.Принцип всебічної юрисдикції. Всі співробітники «універсамів послуг» мають вміти обробляти всі послуги, які надаються їхніми установами.

Також пропонуємо адаптувати та запровадити в Україні систему моніторингу діяльності «єдиних офісів», розроблену німецьким дослідним інститутом публічного управління (м. Шпейер).

У роботі «єдиних офісів» максимально застосовувати можливості сучасних інформаційних технологій – електронну систему управління чергою, формування єдиних баз звернень, використання можливостей дистанційного доступу до інформації тощо.

Очевидно, що важливим механізмом, що забезпечуватиме оперативність та комплексність надання адміністративної послуги, є перехід на електронні форми розробки та узгодження документації. У зв‘язку з цим потребує подальшого дослідження та наукового обґрунтування впровадження сучасних інформаційних технологій, які дозволять оптимізувати та прискорити процес обробки та проходження документів та підвищити таким чином якість надання адміністративних (державних) послуг.
Використані джерела інформації:

1.Коліушко І., Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І.Коліушко, В.Тимощук // Право України.- 2001.- №5.- С.30-34.

2. Тимощук В.П. Оцінка якості адміністративних послуг / В.П. Тимощук, А.В. Кірміч -К.: Факт, 2005.-88с.

3.Жарая С.Б.Удосконалення процедури видачі документів дозвільного характеру за декларативним принципом / С.Б. Жарая // Держава та регіони. Серія: Державне управління.-2006.- № 4.-С.65-70.

4.Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6.09. 2005 р. № 2806-IV// ВВР.-2005.- № 188

5.Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг: Указ Президента України від 3 липня 2009року N 508/2009 // Ліга : Еліт 7.8.1. Ó ІАЦ”Ліга”, ЛІГАБізнесІнформ, 2009

6.Bieger, Th. Dienstleistungs-Management. Einführung in Strategien und Prozesse bei Dienstleistungen. Aufl. Bern. Stuttgart.Wien, 2007.-318s.

7.Kriste, Ulrich: Grundzüge virtueller Organisationen / Ulrich Kriste. Wiesbaden, 1997.- 470s.

8.Klages, Helmut (Hrsg.) Aufbau eines Monitoringssystems „Effizienz und Effektivität“ Berliner Bürgerämter. Abschlüssbericht Speyerer Forschungsinstitut für öffentliche Verwaltung. Speyer, 2006.-582s.

9.http://www.riga.lv/RU/Channels/Municipal_services/E_Services/
Рецензент: Розпутенко І.В., д. держ. упр., професор.

УДК 351/354:303.094.7 Олійченко І.М.,

Чернігівський державний

технологічний університет
^ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВВЕДЕННЯ СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ СТАТИСТИКИ
Анотація. Проаналізовано можливості використання нових інформаційно-комунікаційних технологій в органах державної статистики для удосконалення систем збирання статистичної інформації у електронному вигляді.

Аннотация. Проанализиованы возможности использования новых информационно-комуникационных возможностей в органах государственной статистики для усовершенствования систем сбора ститистической информации в электронном виде.
Вступ. Одна з основних функцій державного управління полягає в збиранні, обробленні та узагальненні статистичних даних. В органах державної статистики функціонує спеціально створена автоматизована система, яка здійснює виконання цього технологічного процесу. Однак система має ряд недоліків, які спричинені застарілим технічним, програмним забезпеченням, недостатністю застосування нових телекомунікаційних технологій.

Проблеми інформаційного забезпечення в економіці та управлінні досліджувалися Бакаєвим Л.О., Бакаєвим О.О., Берсуцьким Я.Г., Калюжним Р.А., Лепою М.М., Писаревською Т.А., Порохнею В.М., Татарчуком М.І.

Питанням удосконалення інформаційного забезпечення в системі державного управління займалися Клименко І.В., Лисенко Ю.Г., Осауленко О.Г., Панчук А.М., Ралдугін Є.О., Сендзюк М.А., Тронь В.П.

Однак ряд питань функціонування інформаційних систем в органах державної статистики в Україні досліджені недостатньо. Однією з найбільш суттєвих проблем, які стоять перед органами державної статистики, є забезпечення своєчасного і якісного процесу введення первинної статистичної інформації у електронному вигляді. Тому проблеми впровадження сучасних інформаційних технологій, удосконалення систем збирання статистичної інформації у електронному вигляді, є особливо актуальними.

^ Постановка задачі. Метою даної роботи є дослідження можливостей використання нових інформаційно-комунікаційних технологій в органах державної статистики для удосконалення систем збирання статистичної інформації у електронному вигляді.

Об’єктом і базою дослідження даної роботи є Головне управління статистики у Чернігівській області.

Головне управління статистики (ГУС) у Чернігівській області є територіальним органом державної статистики і безпосередньо підпорядковане Держкомстату України.

Предметом дослідження є теоретичні положення та прикладні підходи до удосконалення систем збирання статистичної інформації у електронному вигляді в органах державної статистики.

Результати. До останнього часу в системі органів державної статистики діяла „Стратегія розвитку державної статистики на період до 2008 року” здійснення деяких заходів якої не було забезпечено необхідними фінансовими та матеріально-технічними ресурсами, внаслідок чого уповільнилося проведення робіт із створення бази метаданих, із забезпечення подання респондентами форм статистичної звітності в електронному вигляді, створення системи електронного документообігу тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. N 1413-р „Про схвалення Стратегії розвитку державної статистики на період до 2012 року” запропонована нова стратегія серед основних напрямів якої є:

  • удосконалення статистичної методології відповідно до міжнародних стандартів, процедури збирання та оброблення статистичної інформації, організації державних статистичних спостережень, оптимізація їх кількості та змістовності, подальший перехід до вибіркових методів спостереження, підвищення якості статистичних даних;

  • модернізація інформаційних і комунікаційних технологій збирання, оброблення, збереження та поширення статистичних даних, розвиток програмно-технічної інфраструктури інформаційної системи органів державної статистики.

Для виявлення недоліків функціонування інформаційної системи Головного управління статистики в Чернігівській області та вироблення пропозицій щодо їх усунення було проведено дослідження потоків статистичної інформації, які є вхідними в систему. На рисунку 1 показана динаміка надходження первинних звітів до Головного управління за період з 2005 по 2009 роки, де дані за 2009 рік спрогнозовані виходячи з фактичних даних за 6 місяців 2009 року.



Рис. 1. Динаміка надходження первинних звітів до Головного управління статистики у Чернігівській області за період з 2005

по 2009 роки

На рисунку 2 надані кількісні характеристики надходження первинних звітів у 2007-2009 роках по кварталах.



Рис. 2. Кількість отриманих первинних звітів з 2007 по 2009 рік

по кварталах

Дослідження показали наявність неритмічності в надходженні документів, для усунення якої необхідно вдосконалити систему введення первинної статистичної інформації, що може бути досягнуто шляхом впровадження нової комп‘ютерної техніки, програмних продуктів, систем телекомунікацій. Крім того дослідження показали, що система має ряд недоліків, вирішення яких відповідають вищевказаним напрямам Стратегії. Серед них найбільш впливають на ефективність функціонування системи недоліки збирання інформації. Це використання паперових носіїв, які потребують великих витрат часу на обробку, а також витрати часу на виправлення помилок, які спричинені недостатньою якістю і великими обсягами даних.

В рамках Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку у 2007 році була здійснена поставка комп’ютерної техніки територіальним органам державної статистики. Це дозволило поліпшити стан комп‘ютеризації обласних та районних органів державної статистики: проведено монтаж локальних комп'ютерних мереж, серверів, телекомунікаційного обладнання, що дозволило поліпшити стан інформаційних систем у напрямі обробки інформації у електронному вигляді. ГУС у Чернігівській області отримано 101 робочі станції, 6 серверів, 18 принтерів для робочих груп. Однак, виникла проблема ефективного завантаження цього обладнання відповідними задачами. Головне управління статистики використовує програмні комплекси, розроблені 10–15 років під відповідну технічну базу, тому існує проблема певної несумісності новою техніки із застарілим технічним і програмним забезпеченням.

На сьогоднішній день значна частина підприємств має достатню комп'ютерну базу, що дає можливість отримувати первинні звіти у електронному вигляді. Необхідно розробити на основі системи керування базами даних, яка не потребує значних технічних ресурсів, типову систему введення та контролю первинних даних для централізованого введення даних на регіональному рівні. Такий підхід може дати значне скорочення термінів збирання і обробки статистичних даних та підвищення їх достовірності. Також необхідно придбати сканер обробки даних, за допомогою якого можливе переведення паперового формату даних в електронний.

Виходячи з аналізу був вибраний швидкісний сканер Canon DR 5020. Його основні характеристики: датчик: CIS, формат: A3, інтерфейс SCSI, швидкість (колір): 75 ст./хв., вага: 20 кг.

Також була розроблена модель програмного комплексу збору статистичної інформації, яка наведена на рисунку 3.

Рис. 3. Модель програмного комплексу збору даних
Програмний комплекс збору даних спроектований таким чином, що основну програму вводу даних необхідно інсталювати на ПЕОМ респондентів, які мають достатню комп'ютерну базу, вихід в мережу Інтернет або записуючий пристрій на диски.

Вся інформація про звіт в програмі знаходиться в кодованому вигляді. Кодується показники звіту, вони складаються з номера розділу і номера рядка, також даються показники граф, в даному випадку дві графи 1 і 2. Також програмою виконується підрахунок контрольної суми та контроль за введенням показників.

Всі дані розподілені на закладках в таблицях згідно з формами статистичної інформації. Здійснюється пошук по показнику на даний момент і за попередні періоди. Заповнивши всі показники, необхідно виконати вивантаження для передачі в ГУС.

Електронною поштою або на дисках інформація поступає в управління, там спеціалісти завантажують дані до бази даних та проводять ретельний контроль на наявність помилок.

Не зважаючи на те, що ГУС у Чернігівській області є неприбутковою організацією, при впровадження системи збору даних від респондентів в органах державної статистики можливо отримати економічний ефект за рахунок економії на витратах. Для підтвердження цього припущення необхідно розрахувати період окупності запропонованих вище заходів. Визначимо в таблиці 1 основні витрати на впровадження системи.

Таблиця 1

Витрати на впровадження системи
Показник

Кількісна характери-стика

1

2
^

1 Витрати на впровадження системи


140000

– Витрати на придбання програмного комплексу вводу даних (одноразові), грн.

100000

– Вартість планшетного сканера, грн.

40000

2 Загальна економія від впровадження системи за рік, грн.

69362

2.2 Амортизація сканера за рік, грн.

5000

– Вартість сканера, грн.

40000

2.3 Економія фонду оплати праці (ФОП), грн.

64362

– Економія за рахунок сприяння пришвидшення управлінських процесів, % від ФОП

1

– Середньооблікова чисельність працівників в ГУС

210

– Середньомісячна зарплата одного працівника (з нарахуваннями), грн.

1549,24

– ФОП всіх працівників ГУС, грн.

3904096

– Коефіцієнт, що враховує відрахування, у фонд зайнятості, фонд Чорнобиля та пенсійний фонд, %

36,2

– Кількість чоловік, які в 2008 році йдуть на пенсію, чол.

12


Дані щодо економії на фонді оплати праці розраховані на основі аналізу статистики впровадження подібних систем. В 2009–2015 рр. в ГУС у Чернігівській області на пенсію виходять 33 чоловіки, за рахунок нової системи збору немає необхідності займати ці місця новими спеціалістами. Тому що система суттєво скорочує процес збору даних.

Розрахунки періоду окупності надані в таблиці 2.
Таблиця 2

Розрахунок періоду окупності системи
Рік від впровадження

^ Накоплені витрати, грн.

Накоплена економія, грн.

Окупність, грн.

1-й

140000

0

-140000

2-й

140000

69361

-70639

3-й

140000

134503

-5497

4-й

140000

189094

49094

5-й

140000

237357

97357

6-й

140000

285620

145620

7-й

140000

333883

193883


Як видно з розрахунків, установа має понести витрати в розмірі 140000 грн. у першому році з моменту впровадження системи. Звичайно, у наступних періодах необхідно витрачати гроші на супроводження системи, але ГУС у Чернігівській області має управління інформатизації, в якому працюють висококваліфіковані спеціалісти, які будуть обслуговувати систему збору даних. Сума економії не є постійною, тому що вона залежить від кількості спеціалістів, які виходять на пенсію.

Розрахунки показали, що система збору даних в Головному управлінні статистики може бути самоокупною. У випадку впровадження такої системи в ГУС у Чернігівській області, період окупності наступає у третьому році з моменту впровадження.

Система збору статистичної інформації є типовою, тому можливе її впровадження в інших областях України. Однак необхідно відмітити, що капіталовкладення в програму вводу даних тільки в ГУС у Чернігівській області не є ключовими. Система збору може бути впроваджена лише за умови створення необхідного програмного та технічного забезпечення на центральному рівні, що вимагатиме мобілізації значних бюджетних ресурсів.

Висновки. На сьогоднішній день обробка статистичної інформації здійснюється на базі комплексів, які забезпечують введення, контроль, агрегування статистичної інформації та отримання вихідних документів. Розроблення програмного забезпечення проводиться на основі програмних систем, які на сьогодні є морально застарілими, не дають можливості реалізувати сучасні інформаційні технології збору та обробки інформації. Для підвищення ефективності функціонування інформаційної системи органів державної статистики необхідно впровадження нових інформаційних технологій зокрема для забезпечення процедури введення статистичної інформації, що може бути досягнуто за рахунок розробленої моделі програмного комплексу.

^ Використані джерела інформації:

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. N 1413-р „Про схвалення Стратегії розвитку державної статистики на період до 2012 року”

  2. Дітковська М.Ю. Аналіз внутрішніх інформаційних потоків в головному управлінні агропромислового розвитку обласної державної адміністрації / М.Ю. Дітковська // Економіка та держава. – 2008. – № 9. – С.87–88.

  3. Олійченко І.М. Аналіз структури і динаміки інформаційних потоків в головному управлінні економіки обласної державної адміністрації / І.М. Олійченко, М.Ю. Дітковська // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. – 2008. – №33. – С. 52–58.

  4. Годун В. М., Орленко Н. С., Сендзюк М. А. Інформаційні системи і технології в статистиці: Навч. посіб-ник / За ред. д-ра екон. наук, проф. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 2003. — 267 с.

  5. Сендзюк М.А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 339 с.

  6. Офіційний веб-сайт Головного управління статистики у Чернігівській області http://www.chernigivstat.gov.ua/


Рецензент: Корецький М.Х., д. держ. упр., професор.


УДК 351:65 Пельтек Л.В.,

к.е.н., доцент

Запорізького національного університету
^ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ НАПРЯМАМИ
Анотація. Проаналізовано загальний стан інноваційно - технологічного розвитку промисловості та фактори, що його спричинили. Визначено напрями інноваційної реструктуризації промислового комплексу та механізми державного регулювання функціональних зв’язків у промисловій інноваційній системі.

^ Ключові слова. Державна підтримка, інноваційний розвиток, промисловість, промислова політика, інноваційна модель.

Summary.The general state is analysed innovative - technological development of industry and factors, that he was entailed. Certainly directions of the innovative restructuring of industrial complex and mechanisms of government control of functional connections in the industrial innovative system.
Вступ. Важливість інноваційного розвитку для сучасної економіки України переоцінити не­можливо. Адже саме завдяки інноваціям має бути досягнуто економічне зростання вже у найближчій перспективі. Проблемам іннова­ційного розвитку присвячено чимало праць, у яких досліджено зміст, фактори, напрями, стратегії і методи забезпечення такого типу розвитку, визначено його вплив на розвиток держави та регіонів, окремих галузей і виробничо-господарських структур. Провідними дослідниками згаданих напрямів інновацій­ного розвитку промисловості та його державного регулювання є В.П. Александрова, О.І. Амоша, С.С. Аптекар, Ю.М. Бажал, Є.І. Бойко, А.М. Бузні, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, 1.1. Лукінов, А.і. Пушкар, ОС. Редькін, М.В. Римар, О.Д. Рябченко, І.Л. Сазонець, В.О. Точилін, ЛІ, Федулова, Б.І. Холод, Д.М. Черваньов, М.Г. Чумаченко, І.Б. Швець та інші. Ґрунтовне дослідження різних аспектів інноваційного розвитку та ефективності інновацій здійснили у своїх працях Й. Шумпетер, Е. Янг, К. Опенлендер, Е. Менсфілд, Д. Мартін, Д. Сахал.

Проте залишаються недостатньо розробленими проблеми інноваційної реструктуризації промислового комплексу. Саме тому регулювання інноваційного розвитку промисловості з боку держави є актуальним, оскільки надає необхідну систему правил економічного змагання на національному ринку, встановлює норми відносин між суб'єктами господарюван­ня, регламентує взаємні розрахунки й формує відповідальність усіх учасників процесу вироб­ництва та реалізації товарів і послуг.

^ Постановка завдання. Оцінити тенденції розвитку промисловості України; визначити комплекс заходів державної підтримки інноваційного розвитку промисловості в Україні; дослідити фінансові можливості у процесі інноваційної реструктуризації.

Результати. Не применшуючи значення ні однієї зі сфер націо­нального господарства, варто визнати, що економічна міць будь-якої країни сучасного світу визначається, насамперед, її промисловим потенціалом, від якого найбільшою мірою залежать і політична вага країни у світовому співто­варистві, і добробут її громадян. Тому однією з функцій державного регулю­вання виступає підтримка промислового виробництва, його раціональної структури, яка реалізується через промислову політику. Промислова політика - це комплекс економічних, політичних й організаційних заходів на різних рівнях національної економічної системи, спрямованої на підтримку й зрос­тання національної промисловості. Цілями промислової політики є: стимулю­вання й підтримка або певної галузі господарства, важливої за своїм соціаль­но-економічним значенням, або пріоритетних галузей з погляду науково-тех­нічних перспектив, високого потенціалу росту й конкурентоспроможності, або так званих «національних чемпіонів» - найбільш великих і конкуренто­спроможних на світовому ринку національних фірм; стимулювання розвитку експортного потенціалу й конкурентоспроможності національної економіки з урахуванням залучення як макро-, так і мікроекономічних чинників; підтримка збалансованості економіки[1].

Під час реалізації промислової політики важливо, щоб її складові були логічно взаємопов'язані, про що й свідчить світовий досвід. Так, у 50-60 роки XX століття переважав галузевий підхід до здійснення промислової політики - захист та стимулювання розвитку певних галузей, протекціонізм у міжнародній торгівлі. У 80 роки промислова політика переноситься в горизонтальну площину, держава не віддає переваги окремим галузям, а створює сприятливі умови, які дозволяють забезпечити конкурентоспроможність підприємств на світовому ринку [2, с. 49]. Це безперечно пов'язано з поширенням процесу глобалізації економіки, збільшенням її взаємозалежності. Досвід реформування 90-х років свідчить, що ринкові реформи, не підтверджені промисловою політикою, спроможні не тільки спричинити втрату країною її технологічних позицій на світовому ринку, але й розвиток таких негативних процесів, як значний спад виробництва, зростання безробіття та інше, що також доводить доцільність перенесення промислової політики на перший план в економічних реформах.

Зазначимо, що інноваційне спрямування світового розвитку, яке стає переважаючим у підходах до формування національної економіки, все більше впливає на визначення промислової політики держави. У XXI столітті врахування інноваційного фактора стає вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних економічних систем. Тому одностайною сьогодні сприймається думка, що стале промислове зростання в Україні може бути досягнуте тільки на інноваційній основі за активного використання сучасних науково-інноваційних розробок[3]. Лише в цьому випадку реалізуються плани високої якості зростання, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції.

Проблеми розвитку промислового комплексу України полягають, зокрема, в: деформованій галузевій та індустріальній технологічній його структурі; енергоємності та ресурсовитратності промислових технологій; сировинному характері експорту промислової продукції; критичній залежності експорту від кон'юнктури зовнішніх цін на енергоносії, а також кон'юнктури попиту на продукцію металургійної та хімічної галузі, які є експортно-орієнтованими; недостатньому використанні науково-технічного потенціа­лу галузевої науки в інноваційно-інвестиційних процесах та ослабленні кадрового потенціалу промисловості[4]. Разом це зумовлює низький рівень конкурентоспроможності промислового комплексу, незважаючи на його науково-технічні потенційні можливості щодо інтенсифікації розвитку на інноваційних засадах.

Розв'язання зазначених системних проблем функціонування промислового комплексу України вимагають утвердження інноваційної моделі розвитку шляхом його інноваційної реструктуризації

Основні напрями інноваційної реструк­туризації промислового комплексу мають бути зорієнтовані на розв'язання проблем його функціонування для забезпечення сталого інноваційного роз­витку, що визначає такі пріоритетні напрями інноваційної реструктуризації:

  • оптимізація галузевої структури промислового комплексу для ви­правлення її деформацій, пов'язаних з високою питомою ваги галузей ви­робництв промислових товарів з невисокою створеною доданою вартістю (гірничо-металургійний комплекс, багатотоннажна хімія та ін.), і забезпе­чення переважного розвитку наукоємних галузей: машинобудування, аеро­космічний комплекс, приладобудування, сільськогосподарське машино­будування. Таким чином, галузева структура промислового виробництва на­близиться до пропорцій, які мають розвинені країни світу;

  • удосконалення технологічної структури промислового комплексу шляхом його технічного переоснащення на передовій технологічній базі, що передбачає пріоритетний розвиток виробництв, які віднесені до пере­дових технологічних укладів (п'ятого та шостого), трансфер базових техно­логій цих технологічних укладів до виробництв, віднесених до нижчих технологічних укладів (наприклад запровадження САLS-технологій (5-й технологічний уклад) на швейних виробництвах, віднесених до 2-3 техноло­гічного укладу), запровадження енерго-, ресурсозберігаючих промислових тех­нологій з метою зниження енергоємності промислового комплексу і ВВП;

  • виправлення деформацій територіальної (регіональної) структури промислового комплексу для забезпечення збалансованого відтворення ви­робничого, економічного, природно-ресурсного, соціального потенціалів, локалізованих на території, раціонального використання природних мінерально-сировинних ресурсів, підвищуючи ступінь їх переробки та обсяг створеної доданої вартості в регіоні, а також зменшення техногенного на­вантаження на довкілля;

  • раціональні організаційні структурні перетворення промислового юмплексу, що включає утвердження прогресивних форм організації про­мислового виробництва, які сприяють інноваційним процесам і спроможні забезпечити замкнутий технологічний цикл виробництва з високою ство­реною доданою вартістю, зокрема, це вертикально-інтегровані структури (промислові корпорації, промислово-фінансові та холдингові групи), гори­зонтально інтегровані структури (промислові кластери у межах адміністра­тивно-територіальних одиниць);

  • удосконалення системи державного регулювання пов'язано з форму­ванням повнофункціональної структури системи управління, що передбачає перехід від галузево-орієнтованого до функціонального принципу управління промисловістю, посилення взаємодії та координації роботи з органами дер­жавного управління суміжних галузей національної економіки, включення в систему управління регіональних органів з розширенням їх повноважень щодо інноваційної реструктуризації промисловості на регіональному рівні[5].;

  • забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів і концентрації трудових ресурсів за тими напрямами науково-техніч­ного та інноваційного розвитку, що забезпечуватимуть формування передо­вих технологічних укладів у національній економіці та проведення іннова­ційної реструктуризації технічного переоснащення промислового комплек­су на передовій технологічній базі;

  • реорганізацію галузевого і заводського сектору науки з орієнтацією науково-дослідних, проектно-технологічних організацій, спеціальних конст­рукторських бюро та ін. на прикладні завдання інноваційної реструктури­зації промислового комплексу, інжинірингового забезпечення технічного пе­реоснащення промислового комплексу на передовій технологічній базі;

  • розширення мережі малих промислових підприємств і створення умов для налагодження ефективної взаємодії великого, середнього та малого бізне­су у сфері промисловості, така взаємодія ефективно проявляє себе в секто­рах інжинірингових послуг, гарантійного та післяпродажного обслуговуван­ня складної техніки, а також, за операціями аутсорсингу[6].;

  • формування повноцінної інноваційної інфраструктури підтримки інноваційних процесів з метою їх інтенсифікації, що включає технологічні та індустріальні (промислові) парки, центри трансферу технологій, інно­ваційні бізнес-інкубатори, мережу інформаційних, інжинірингових та консалтингових центрів.

Для характеристики пріоритетності напрямів промислової діяльності застосовують показники обсягів і питомої ваги інноваційної продукції, затрат на інновації, обсягів експортної інноваційної продукції та ін. Серед них найбільш значущий показник — питома вага високотехнологічної продукції. Перевагою такого показника є його відносна величина, яка може застосовуватися для порівняльного аналізу. Сьогодні таку продукцію випускають у сфері літакобудування, ракетно-космічному комплексі, танкобудуванні та окремих видах машинобудування. Отже, ці галузі мають стати пріоритетними в розвитку промисловості.

Так, у 2007 за даними Держкомстату обсяги продукції у промисловості зросли на 10,2% у порівнянні з 2006р. Приріст продукції одержано за всіма основними видами промислової діяльності.

Інноваційною діяльністю у промисловості займалося 900 підприємств, у тому числі за видами економічної діяльності:

- підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення - 27,1%,

- машинобудування - 17,1%,

- хімічної нафтохімічної промисловості - 16,4%,

- металургійне виробництво – 8,8%.

На впровадження нововведень підприємства витратили 5837,5 млн. грн., (проти 3394,8 млн. грн. у відповідному періоді минулого року), у т.ч. підприємства машинобудування – 1384,8 млн. грн., металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів – 2143,9 млн. грн., хімічної та нафтохімічної промисловості – 769,5 млн. грн., підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення – 586,8 млн. грн., харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 513,9 млн. грн.

Державним бюджетом в 2007 році для Мінпромполітики затверджені видатки в сумі 489,6 млн.грн., що майже в двічі більше ніж в 2006 році.

Збільшено частку видатків на інвестиційний та інноваційний розвиток пріоритетних галузей - як літакобудування та суднобудування. Не використанні через відсутність розроблених та не наданих до Міністерства інвестпроектів кошти на загальну суму – 22,7 млн.грн., в тому числі: на державну підтримку літакобудування та космічної галузі – 12,3 млн.грн.; на утилізацію звичайних видів боєприпасів – 3,4 млн.грн. та державну підтримку підприємств суднобудівної галузі - 0,9 млн.грн.

Таблиця 1.

Впровадження інновацій на промислових підприємствах




9 місяців

2006р.

9 місяців

2007р.

Впроваджено:







- інноваційних видів продукції (найменувань)

1663

1426

- із них машин, устаткування, приладів, апаратів тощо

537

566

- нових технологічних процесів

566

499

із них маловідходних, ресурсозберігаючих

228

187

Придбано нових технологій

389

177

Реалізовано інноваційної продукції, млрд...грн.

20,6

25,8


Інновації протягом 2007р. впроваджували 808 підприємств, а реалізовували 764 підприємства, або 84,9% загальної кількості інноваційно активних промислових підприємств ( 900 підприємств). Її обсяг склав 25,8 млрд. грн., або 6,1% обсягу реалізованої промислової продукції, проти 20,6 млрд. грн. (6,3%) у відповідному періоді минулого року.

За 9 місяців 2007 року реалізовано інноваційної продукції:

  • підприємствами машинобудування - на 8,1 млрд. грн., або 14,1% від загального обсягу реалізованої промислової продукції галузі;

  • хімічної та нафтохімічної промисловості – 4,4 млрд. грн. (16,7%);

  • з добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних – 1,5 млрд. грн. (8,3%);

  • целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності – 0,7 млрд. грн. (9,2%).

Найважливішим пунктом реалізації інноваційної стратегії є її фінансування та ефективне використання інвестицій. Нині в Україні спостерігається зростання інвестицій в основний капітал, однак частка інвестицій в інновації надзвичайно мала і становила у 2007 р лише. 4,8 %.

Частка державного фінансового забезпечення технологічних інновацій у 2007 р. становила 2,9%. , а у 2008р. – 1,4% (табл.2) . Негативна тенденція щодо зменшення участі держави у фінансуванні інноваційних проектів і програм компенсується значним збільшення інноваційних вкладень за рахунок власних коштів підприємств, тобто усвідомленням суб’єктами господарювання особливого значення самофінансування інновацій на шляху досягнення високих економічних показників, раціонального використання ресурсів, поліпшення інвестиційної привабливості та підвищення конкурентоспроможності та (або) досягнення критичного стану, який вимагає технічного переоснащення та реконструкції для збереження своїх ринкових позицій.

Таблиця 2.

Джерела фінансування технологічних інновацій




Загальна сума витрат

У тому числі за рахунок коштів

власних

державного бюджету

іноземних інвесторів

інші джерела




тис.грн.

2000

103244,9

96737,9

780,7



5726,3

2001

59191,6

58933,1

20,0



238,5

2002

139779,9

134606,2



4162,7

1011,0

2003

96594,0

59984,6

0,4



36609,0

2004

125802,1

81329,1





44473,0

2005

122445,3

78124,9





44320,4

2006

80798,4

28404,3

4170,0



48224,1

2007

225436,9

66663,7

6618,0

136226,3

15928,9

2008

385723,5

212456,2

5384,0



167883,3



Як видно з таблиці 3, у 2007 р. порівняно з 2000 р. частка реалізованої інноваційної продукції у ВВП знизилася на 1,2 процентного пункти, або на 17%. Така тенденція суперечить завданням інноваційного розвитку, і її збереження зумовить у перспективі подальшу низьку технологічність виробництва і відставання України в промисловому розвитку. Зниження частки інноваційної продукції у ВВП у поєднанні із зростанням його капіталомісткості свідчить про деструктивні процеси в розподілі інвестицій, а їх збільшення слугує фактором екстенсивного розвитку сировинних галузей промисловості України.

Частка інвестицій на розвиток інноваційного сектору не перевищує 7%, що не може забезпечити інноваційного розвитку промисловості. Привертає до себе увагу висока ефективність використання грошових вкладень у вироб­ництво високотехнологічної продукції, незважаючи на її зниження у 2000-2006 рр. У 2007 р. вона становила майже 5 грн. на 1 грн. затрат, що менше за аналогічний показник 2000 р. на 2,2 грн., або на 32%. Проте збільшення припливу інвестицій в інноваційну сферу за існуючої ефективності їх використання може принести значну вигоду для промислових підприємств, а отже, економіки краї­ни в цілому.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи