Академі я муніципального управління до 15-рiчч icon

Академі я муніципального управління до 15-рiчч




НазваАкадемі я муніципального управління до 15-рiчч
Сторінка9/37
Дата30.10.2014
Розмір7.25 Mb.
ТипПротокол
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37

^ ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК НАПРЯМ

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ В ПРОМИСЛОВОСТІ
Анотація. У статті обґрунтована можливість і сформульовані пропозиції щодо використання елементів механізму індикативного планування для побудови ефективного механізму розподілу інвестиційних ресурсів у промисловості.

Annotation. In the article the grounded possibility and given suggestions is on the use of the indicative planning for the construction of effective mechanism of division of resources of investments in industry

^ Ключові слова. Індикативне планування, державне управління інвестиційними ресурсами, програма економічного розвитку, промислова політика.
Вступ. Для побудови ефективного механізму розподілу інвестиційних ресурсів у промисловості, доцільно звернутися до системного підходу, у рамках якого будуть вирішуватися стратегічні завдання розвитку економіки, а також залучатися сучасні ринкові механізми й інструменти [4]. З одного боку, має розроблятися концепція економічного (промислового) розвитку, включаючи конкретні господарські орієнтири (макроекономічні параметри та забезпечені ресурсами структурні показники), з визначенням пріоритетів стратегічного й тактичного рівня. З іншого боку, повинні розроблятися і обґрунтовуватися організаційно-економічний механізм, інструменти активізації та стимулювання інвестицій, що відповідають вимогам ринкової економіки для реалізації цих пріоритетів у рамках єдиної концептуальної моделі розвитку.

Досягнення поставленого завдання в умовах ринкової економіки, коли зростає роль нормативно-правових і економічних методів, які і визначають загальні умови господарської діяльності, вимагає вдосконалення методів управління. Одним з таких методів, який активно використовується в економічно розвинутих країнах, є індикативне планування, в рамках якого розробляється система взаємопов'язаних індикаторів (параметрів) стану економіки й визначаються заходи державної дії на економічні і соціальні процеси.

На сьогодні в загальній теорії індикативного планування залишаються невизначеними багато питань. Більшість теоретичних і методологічних розробок з індикативного планування залишається дискусійними.

Теоретичні і практичні аспекти підвищення ефективності державного управління досліджували у своїх працях такі зарубіжні й вітчизняні вчені, як: І. Ансофф, О. Алимов, В. Бакуменко, В. Бодров, С. Біла, В. Воротін, В. Геєць, В. Гусєв, Б. Данилишин, О. Джусов, А. Золотарьов, Л. Кальніченко, Г. Клейнер, М. Корецький, І. Мазур, В. Мартиненко, А. Мерзляк, С. Поважний, О. Поважний, С. Покропивний, В. Пономаренко, О. Пушкар, І. Сазонець, З. Шершньова, О. Ямстремська та ін.

^ Постановка завдання. Обґрунтувати шляхи підвищення ефективності системи державного регулювання інвестиційних процесів у промисловості шляхом використання елементів механізму індикативного планування.

Результати. Важливе місце у впливі держави на економічні процеси посідає індикативне планування. Воно є адекватною ринковим відносинам формою макроекономічного планування [5].

Так, центральним поняттям системи індикативного планування є індикатор, який є кількісним показником якісних характеристик соціально-економічних процесів, явищ і стану певної системи. Індикатор є об'єктивним інструментом вимірювання і співвідношення планованих заходів з задекларованими орієнтирами розвитку.
Основні індикатори – рівень життя населення, темпи розвитку регіону, міста, району, галузі економіки, розвиток соціальної сфери, підприємств, організацій, рівень середньої заробітної плати, інфраструктурна забезпеченість тощо. Щодо промисловості, то основними індикаторами є показники виробництва, добування, оброблення у таких галузях: металургія та оброблення металу; хімічна і нафтохімічна промисловість; машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування; виробництво електричного й електронного устаткування; транспортне машинобудування; легка промисловість; виробництво деревини та виробів з деревини, крім меблів [3].

Система індикаторів дає змогу в комплексі і всебічно оцінити характеристики, стан і зміст певного процесу, що відбувається в економіці країни, в цілому, а також в окремих регіонах, галузях економіки, господарюючих суб'єктів. Відповідно, для кожної аналізованої економічної системи повинен розроблятися свій комплекс індикаторів.

У цілому, індикативне планування складається з конструктивного, прогнозного та регулюючого елементів.

Ключовим питанням у системі індикативного планування є визначення адекватних значень індикаторів, які формуються в безпосередній залежності від досягнутих результатів і прогнозів економічного розвитку, а також поставлених на відповідний період цілей, завдань і пріоритетних напрямів розвитку економіки. Рішення цього питання вимагає використання конструктивного й прогнозного елементів механізму індикативного планування.

Крім того, індикатори повинні бути інструментальними, тобто для кожного індикатора мають існувати інструменти регулювання (регулятори прямої дії) на об'єкт (систему) управління.

Індикатори визначаються параметрами (пороговими мінімальними й максимальними значеннями), у межах яких система може розвиватися. Динаміка індикатора в бік одного з порогових значень може свідчити про наближення до критичної ситуації і необхідності застосування тих або інших методів дії та інструментів регулювання. Інакше кажучи, державне управління в рамках індикативного планування є механізмом реакції органу управління на значення індикатора. Граничні межі індикатора створюють необхідний потенціал, достатній для ухвалення рішення щодо застосування тих або інших способів і інструментів регулювання.

Функціонування механізму індикативного планування будується на сукупності методів, способах і інструментах регулювання економіки, які використовуються в процесі державного управління. Відмінність індикативного планування від державного планування як методу державного регулювання полягає, головним чином, у координації інтересів держави й суб'єктів господарської діяльності в планованих індексах економічного розвитку, тобто в залученні останніх у процес планування. Індикативне планування об'єднує процеси прогнозування та бюджетування. Проте взаємопов'язані прогнозування і бюджетування самі по собі ще не є індикативним плануванням, якщо відсутня координація інтересів держави й господарюючих суб'єктів, тобто показники прогнозів і планів держави не використовуються останніми для ухвалення рішення й відсутній зворотний зв'язок з господарюючими суб'єктами. Крім того, індикативне планування має необов'язковий характер, проте невиконання індексів може спричинити негативні наслідки для розвитку економічної системи.

Питання перспективності впровадження індикативного планування в процес управління українською економікою як у цілому, так і при створенні ефективного механізму управління інвестиційними ресурсами, вимагає зосередженості у виборі інституційної основи, організаційно-економічного механізму реалізації державного регулювання, національні особливості тощо.

Індикативне планування повинне формуватися у формі законодавчо оформленої системи довгострокового й середньострокового прогнозування соціально-економічного зростання та спиратися на створені інституційні структури.

Доцільність застосування елементів індикативного планування при створенні механізму державного управління інвестиційними ресурсами у промисловості можна обґрунтувати ще й такими положеннями.

Досягнення заданих параметрів (індексів) розвитку економіки країни забезпечується відповідними інвестиціями, головним чином, реальними інвестиціями. При цьому ключову роль у відтворювальному процесі грають інновації, тобто фундаментом економічного зростання повинні стати досягнення НТП і результати НДОКР. Реалізація такого роду інвестиційних проектів пов’язана із значними вкладеннями і довгостроковістю. У зв'язку з цим досягнення визначених параметрів припускає вирішення комплексу завдань, взаємопов'язаних за часом, ресурсами тощо, які вимагають більше одного року. Оскільки бюджет держави планується на рік, питання про фінансування довгострокових інвестиційних проектів розв'язується за допомогою програмно-цільового методу з плановим розподілом фінансування по роках. Основними проблемами, пов'язаними з реалізацією державних програм, на сьогодні є зростання кількості програм, їх безсистемність та зниження якості виконання[8].

Аналіз державних цільових програм показав, що Програми Уряду включають комплекси організаційних і фінансово-економічних заходів, які необхідно реалізувати всій системі державного управління, розробляються на один термін, а наприклад, програми розвитку окремої галузі зовсім на інший. Це свідчить про те, що цілі соціально-економічного розвитку країни і цілі розвитку промислового комплексу розрізнені та не мають загальних орієнтирів розвитку, що руйнує очікувані результати й зумовлює неефективність реалізації комплексу виконуваних програм.

Індикативне планування, по суті, також є державними програмами розвитку, які орієнтують і мобілізують окремі ланки економічної структури на виконання цих програм у загальнонаціональних інтересах.

Ефективність реалізації будь-якої програми або комплексу програм залежить від їх збалансованості щодо ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових.

Проблема збалансованості ресурсів в рамках реалізації державою інвестиційної політики полягає в забезпеченні функцій і зобов'язань держави, необхідних для досягнення запланованих індексів (показників) економічного розвитку галузей промисловості відповідними ресурсами. Вирішення проблеми збалансованості щодо ресурсів можливо в рамках застосування механізму індикативного планування.

Упровадження індикативного способу планування в роботу органів державного управління повинно перебудувати всю систему планування. Спираючись на базові підходи індикативного планування, реалізація механізму управління рухом інвестиційних ресурсів у промисловості можлива за допомогою виконання таких поетапних дій:

1. Аналіз рівня соціально-економічного розвитку економічної системи (країни, регіону, території, галузі). Це етап оцінки й прогнозування макроекономічних показників розвитку на довгостроковий період, у ході якого виявляються тенденції розвитку, окреслюються проблеми, визначаються перспективи розвитку. Об'єктами аналізу можуть виступати соціально-економічне становище країни, регіону, галузі, території.

2. Визначення цілей і завдань економічного розвитку, розробка концепції економічної, зокрема інвестиційної політики. На підставі довгострокових прогнозів необхідно розробити основні макроекономічні цілі розвитку, визначити стратегічні напрями, розробити систему очікуваних показників (індексів) стану економіки на планований довгостроковий і середньостроковий періоди.

Пропонується така технологія створення моделі економічного розвитку:

а) визначення системи найважливіших індикаторів розвитку;

б) визначення порогових значень індикаторів;

в) визначення залежності кожного індексу від набору економічних регулюючих інструментів (регуляторів);

г) визначення ваги кожного регулятора за ступенем його впливу на індекс;

д) розробка декількох варіантів системи регуляторів, що відповідають кожному індексу.

Прийняті індекси розвитку необхідно офіційно задекларувати, щоб довести очікування органів влади до всіх господарюючих суб'єктів.

3. Визначення обсягу та структури необхідних для досягнення поставлених цілей ресурсів. На цьому етапі реалізуються такі дії:

а) визначення потреби в ресурсах на реалізацію кожного регулятора;

б) визначення потреби в ресурсах для досягнення прийнятої мети (індикаторів) щодо розроблених раніше варіантів;

в) вибір оптимальної системи регуляторів для кожного індексу.

На цьому етапі доцільно провести узгодження довгострокових програм розвитку з цілями та запланованими індексами, погоджувати їх між собою, для виключення дублювання заходів, зокрема щодо їх фінансування. На практиці довгострокові програми виконуються за допомогою подрібнення їх на середньострокові цільові програми з розподілом за роками. Середньострокові цільові й галузеві програми, зокрема з розвитку промисловості, мають укладатися в рамках заданих пріоритетів і показників на середньостроковий період і в цілому забезпечувати досягнення довгострокових цілей (виконання довгострокових програм) у встановлений термін.

Увесь комплекс програм має бути систематизований та узгоджений між собою та з орієнтованими індексами.

Доцільно розробляти декілька варіантів виконання комплексу програм, що припускають різні схеми фінансування по роках.

На цьому етапі органам різних рівнів державної влади слід доводити свої прогнози й очікування, індекси розвитку територій до вищих органів влади. Ця процедура цілком може здійснюватися в процесі планування бюджету на наступний рік. При цьому логічно врахувати інтереси й потреби в бюджетних коштах державних і муніципальних установ. З цією метою пропонується ввести процедуру надання відповідної інформації у встановленій органами державної влади формі.

Отримання планів і прогнозів від господарюючих суб'єктів може істотно розширити інформаційно-аналітичні можливості держави та обґрунтованість прогнозів і планів. Проте, на відміну від державних і бюджетних установ господарюючі суб'єкти здійснюють планування своєї діяльності самостійно. Частково розв’язання цієї проблеми можливо вирішити через організації, які зацікавлені в отриманні державної підтримки в тому або іншому вигляді, або державного замовлення на планований період. Ці організації слід зобов'язати надавати відомості щодо прогнозів розвитку, планових показників діяльності й потреб у державній підтримці.

Так, органи державного управління зможуть точніше спрогнозувати середньостроковий і короткостроковий розвиток території і розробити адекватні індекси, а також спланувати реалістичніший бюджет, пропорції фінансування видів витрат, окремих бюджетоодержувачів, забезпечити відповідність між потребою в ресурсах і їх наявністю, розробити систему адекватних інструментів регулювання, зокрема в рамках інвестиційної політики.

Законодавчо цей етап логічно оформити у вигляді Програми довгострокового і середньострокового соціально-економічного розвитку на відповідний період.

4. Визначення обсягу і структури ресурсів, які матиме у своєму розпорядженні держава в наступному році. Цей етап повністю охоплює процес планування бюджету на наступний рік.

5. Узгодження та балансування потреб і ресурсів економічної системи і її складових (галузей економіки, господарюючих суб'єктів тощо.).

Комплекс програм, прийнятих до виконання в запланованому році, становить річну інвестиційну програму на рік, яка повинна відображати потребу в інвестиційних ресурсах і можливості держави щодо фінансування зазначених в програмі заходів, а також містити комплекс інструментів, враховуючи витрати на їх реалізацію, які дають змогу залучити додаткові інвестиційні ресурси, для покриття незабезпечених бюджетом потреб.

6. Регулювання реалізації Програми довгострокового соціально–економічного розвитку. У ході виконання Програми довгострокового соціально-економічного розвитку необхідно здійснювати:

а) щоквартальний і щорічний контроль і оцінку виконання річних інвестиційних програм, планових заходів середньострокових програм, ефективність їх реалізації;

б) контроль і оцінку досягнення прогнозних показників, порогових значень індикаторів, розробку адекватних інструментів регулювання;

в) коректування середньострокових програм і річних інвестиційних програм з урахуванням досягнутих результатів, змін економічної ситуації у країні й інших чинників.
Висновки. Таким чином, необхідність розвитку індикативного планування в Україні зумовлена, з одного боку внаслідок впровадження ринкового регулювання економіки зростанням актуальності проблеми управління, а з іншого, - набуттям науково обґрунтованих методів управління, які запобігають виникненню стихійних нерегульованих процесів та різкій диференціації в соціально-економічному розвитку країни.

Запропонована схема індикативного планування підвищить ефективність системи державного регулювання інвестиційних процесів у промисловості та даст змогу використовувати методи наукового планування на всіх рівнях управління.
Використані джерела інформації:

  1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / И.А. Бланк.– К. : МП «ITEM» ЛТД: «Юнайтед Лондон трейд Лимитед», - 1995. – 448 с.

  2. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011роки [Електроний ресурс] / Міністерство промислової політики України. – Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua.

  3. Колодій Ю.С. Проблеми індикативного планування в промисловості / Ю.С.Колодій // Соц.-екон. проблеми сучасного періоду України. – 2008. – Вип. 6(74). – С. 111 – 121

  4. Кушлин В.И. Государственное регулирование рыночной экономики / В.И. Кушлин, Н.А. Волгин. – М. : Экономика, 2002. – С. 10 – 30.

  5. Кужель О. Особливості та функціональні переваги системи індикативного управління [Електроний ресурс] // Підприємництво в Україні. – №12. – С. 22-30. – Режим доступу: http://www.academia. org.ua.

  6. Концепція загальнодержавної програми розвитку промисловості України на період до 2017 року [Електроний ресурс] / Міністерство промислової політики України – Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua.

  7. Марущак В.П. Державне індикативне планування Німеччини і Франції /В.П. марущак // Актуальні проблеми державного управління - Збірник наукових праць ОРІДУ, Вип.. 4 (24) - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005.

  8. Погребняк М.М. Індикативне планування як основа удосконалення системи державного регулювання економіки України // Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання. Колективна монографія. / М.М. Погребняк За ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка.- К.: НДЕІ – 2005.- С.141-145.


^ Рецензент: Дацій О.І., д.е.н., професор.
УДК 351:378

Піддубна Л.П.,

к.е.н., доцент,

завідувач кафедри управління

документно-інформаційними комунікаціями

Академія муніципального управління
РОЛЬ І ЗАВДАННЯ АКАДЕМІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Анотація. Стаття присвячена висвітленню питань підготовки бакалаврів зі спеціальності «документознавство та інформаційна діяльність» та визначення перспективних завдань розвитку цього напряму підготовки фахівців з метою поглиблення його взаємозв’язку з функціональною спеціалізацією навчального закладу «державне управління та місцеве самоврядування».

Аннотация. Статья посвящена освещению вопросов подготовки бакалавров по специальности «документоведение и информационная деятельность» и определения перспективных задач развития этого направления подготовки специалистов с целью углубления его взаимосвязи с функциональной специализацией учебного заведения «государственное управление и местное самоуправление».

Annotation .The article is devoted illumination of questions of preparation of bachelors on speciality «dokumentovedenie and informative activity» and determinations of perspective tasks of development of this direction of preparation of specialists with the purpose of deepening of his intercommunication with functional specialization of educational establishment «state administration and local self-government».
Пошук найбільш ефективних форм управління інтенсивно зростаючими інформаційними потоками, а, відповідно, і потоками документів, в яких ця інформація зберігається, за допомогою яких розповсюджується та передається у просторі і часі у різних сферах життєдіяльності людини, призвів до виникнення потреби у підготовці відповідних фахівців. Таким напрямом стала спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність». Першими проблеми відчули фахівці бібліотечної справи, оскільки саме в бібліотеках сконцентрована чи не найбільша кількість носіїв інформації, робота з якими постійно вимагає вдосконалення систем класифікації цієї групи документів та розробки вдалих пошукових систем, які сприяли б швидкому пошуку необхідного джерела інформації. Вперше в Україні, у 1995 році, Харківська державна академія культури розпочала навчання документознавців. На сьогоднішній день навчання за цією спеціальністю в Україні здійснюється уже у 24 вищих навчальних закладах, серед яких: Харківська державна академія культури, Державна академія керівних кадрів культури та мистецтва, Острозька академія, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Європейський університет, Київський національний університет культури і мистецтв, Львівський національний університет ім. І.Франка, Донецький національний університет, Маріупольський державний гуманітарний університет та ін. Як видно з переліку навчальних закладів, і як показав аналіз автора, кожен з навчальних закладів привносить щось своє у підготовку фахівців з документознавства та інформаційної діяльності. Безумовно, у кожному з навчальних закладів формується власний варіативний напрям підготовки фахівців, не дивлячись на те, що існує освітній стандарт і всі навчальні заклади при розробці навчального плану підготовки фахівців з цієї спеціальності спираються на запропоновані стандартом нормативні дисципліни та визначений обсяг їх викладання. Виходячи з вище викладеного, у кожному навчальному закладі формується власна наукова школа щодо розуміння сутності та змісту дисциплін, які включені до навчального плану. Школи створюються провідними фахівцями з документознавства та інформаційної діяльності, навколо яких групуються дослідники та студенти, розповсюджуючи та розвиваючи їхні ідеї та підходи до вирішення наукових проблем цього напряму. Серед найбільш відомих фахівців слід назвати: С.В. Дубову, С.Г. Кулешова, Н.М.Кушнаренко, О.В. Матвієнко, Ю.І Палеху, М.С. Слоболяника, Г.М. Швецову-Водку та ін. Детальніше з особливостями формування документознавчої підготовки можна познайомитись у роботі В.В. Бездрабко[1].

З 2007 року підготовку фахівців зі спеціальності документознавство та інформаційна діяльність здійснює Академія муніципального управління. Метою цієї статті є аналіз роботи Академії у сфері підготовки фахівців з документознавства та інформаційної діяльності у поєднанні з функціональною спеціалізацією вищого навчального закладу - «Державне управління та місцеве самоврядування», й обґрунтування напряму вдосконалення цієї підготовки, її більшої орієнтації на роботу випускників в органах державного управління та місцевого самоврядування.

В сучасних умовах пошуку найбільш ефективних форм державного управління, динамічного розвитку правового регулювання управлінської діяльності, зростання обсягів інформації, розвитку інформаційних технологій та їх інтеграції у традиційні діловодні системи зростають вимоги до якості документаційного забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. У наш час документаційне забезпечення слугує важливим інструментом у взаємовідносинах держави з іншими державами, державних органів між собою та іншими підприємствами й організаціями в середині країни: державних, недержавних і самоврядних організацій та їх взаємовідносин з населенням країни. Специфічні вимоги до підготовки фахівця викликає впровадження в діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування інформаційних технологій.

Як бачимо, вибір Академією муніципального управління цієї спеціальності був обумовлений наявністю соціального замовлення суспільства, пов’язаного з необхідністю упорядкування документаційного середовища як засобу підвищення ефективності управління, і насамперед, державного, регіонального, а ще більше - муніципального. Впровадження в роботу органів державної та муніципальної влади передових інформаційних технологій, застосування майже у всіх центральних державних органах електронного документа, а відповідно, і документообігу. Призводить до того, що прості, на перший погляд роботи, які пов’язані з документуванням діяльності організації та забезпеченням руху документів, потребують певних знань, умінь та навичок роботи зі складною організаційною технікою та програмними продуктами. На жаль, сучасний кадровий потенціал усіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування без системної підготовки кадрів, особливо тих, які на належному рівні володіють знаннями та навичками щодо роботи з інформацією й документами, в яких вона викладена, а також спроможні на сучасному рівні не просто уміти використовувати ті інформаційні системи, технології та програмні продукти, які функціонують або впроваджуються у забезпечення ефективної діяльності органу державного управління чи місцевого самоврядування сьогодні, а й сприяти впровадженню та підтримці цього процесу на належному рівні у майбутньому, дуже швидко втратить досягнуті позиції і стануть неконкурентоспроможним на ринку праці.

Сьогодні не потребує зайвого доказу факт, що ефективна діяльність держави, результати виконання нею своїх економічних і соціально-правових функцій визначається, перш за все, системою і структурою створених органів у всіх сферах державної влади та місцевого самоврядування. Однак, найкраща система без людей, без кваліфікованих кадрів, без постійного підвищення їхньої кваліфікації залишиться мертвою. Дослідження кадрового складу органів місцевого управління свідчать, що сьогодні близько 50% посадових осіб місцевого самоврядування складають керівники, тобто особи, які приймають рішення і відповідають за їх виконання. В той же час, слід зазначити, що в даній сфері спостерігається висока плинність кадрів, пов’язана з низьким рівнем матеріального стимулювання, зі складністю проблем, які доводиться вирішувати посадовій особі та високою вимогливістю до неї як з боку вищестоящих органів управління, так і з боку населення, яке проживає на підпорядкованій території. Крім того, зазначені проблеми загострюються після виборів депутатів до рад різних рівнів та голів місцевих рад. Як показали дослідження, проведені в Академії, оновлення складу рад та голів рад призводить до проблем, які виникають у знову обраних осіб, щодо ведення документації та виконання покладених на посадових осіб обов’язків. Особливо це стосується вимог до оформлення документів, інформування населення щодо проведення певної роботи органами влади усіх рівнів. Разом з тим, як засвідчують дослідження, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації протягом року проходить близько 12% посадових осіб місцевого самоврядування при нормі 20%. Безумовно, існує ціла низка об’єктивних причин цієї проблеми, по-перше, це пов’язано з недостатньою кількістю закладів, які здійснюють такі заходи, по-друге, не належною розробленістю програм підвищення кваліфікації, їх орієнтацією в основному на бізнес-освіту, а не на роботу органів місцевого управління, по-третє, значними коштами, які необхідно витратити на навчання у зв’язку з тим, що навчальний заклад, як правило, розташовано далеко від споживача послуги, по-четверте, часто посадова особа, яка потребує навчання, є єдиною, яка опікується певною потребою в органі місцевого управління і тому її тривала (більше тижня) відсутність на робочому місці призводить до певного хаосу і зростання скарг на роботу органів місцевого самоврядування.

Для нашої країни, де система базової підготовки кадрів для органів влади, особливо місцевої взагалі відсутня, впровадження цього напряму підготовки в Академії муніципального управління, яка і створювалась з метою підготовки фахівців для органів місцевої влади, оскільки з дня свого заснування парадигмою підготовки спеціалістів є вивчення низки дисциплін з функціональної спеціалізації «Державне управління та місцеве самоврядування», може частково компенсувати ті прогалини, які існують. Безумовно, не можна сказати, що в країні не здійснюється робота щодо забезпечення органів влади високваліфікованими, професійними фахівцями не приділяється увага, їх перепідготовці та підвищенню кваліфікації. В Україні існує ціла низка навчальних закладів освіти, навчальних програм, окремих проектів, які переймаються цими проблемами, мало того, в Україні чи не єдиній країні колишнього Радянського Союзу створено цілий науковий напрям «Державне управління», однак, на сьогоднішній день вони діють розрізнено, не створивши певного комплексу, а їхні програми не співпадають одна з одною, відсутність же базової підготовки спеціалістів для державної служби та служби в органах місцевого самоврядування не дозволяє ще у студентські роки сформувати у майбутнього державного службовця відповідне мислення, яке, як ми знаємо, формується у випускників технічних, економічних, правових навчальних закладів та закладів інших сфер діяльності. Тому, на нашу думку, необхідно формувати систему освітніх закладів, які спеціалізувалися б на цих питаннях, а також готувати навчальні програми та курси, з врахуванням результатів ґрунтовного аналізу потреб та інтересів органів місцевого самоврядування і навчального закладу. В Академії муніципального управління існує така можливість і уже сьогодні здійснюється спроба поєднання цих важливих напрямів підготовки фахівців.

В Академії муніципального управління розробляються теоретичні та практичні концепції підготовки кадрів для місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здатні ефективно працювати в жорстких умовах внутрішньої та міжнародної конкуренції, поєднати високу культуру та глибокі фундаментальні знання з вмінням організовувати справу та управляти діяльністю різних ланок та структур, формуючи таким чином місцеву і муніципальну еліту України. При цьому слід врахувати, що сам процес підготовки фахівця, технологія навчання змінюється, модернізується таким чином, щоб впроваджувалась парадигма переходу від ідеї передачі знань до ідеї формування здібностей особистості, які враховували б її індивідуальні нахили та вподобання. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1316 від 26.11.1997р., основними функціями Академії муніципального управління визначено: підготовка та перепідготовка кадрів для органів місцевого самоврядування і державних адміністрацій; підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування і державних адміністрацій; проведення наукових досліджень з питань удосконалення системи державного управління та місцевого самоврядування.

Відповідно до зазначених функцій, Академія у співпраці з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування забезпечує відбір для навчання схильних до лідерства та громадсько-політичної роботи юнаків та дівчат, організовує відповідним чином навчальний процес, забезпечує якісну підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Фахівці саме таких рівнів складають переважну частину муніципальних службовців (відповідно посади V-VII категорій).

Навчальні плани всіх спеціальностей включають функціональну спеціалізацію “Державне управління та місцеве самоврядування”. В них передбачено теоретичне навчання та щорічне стажування студентів у відділах та управліннях місцевих та центральних органів влади, органах місцевого самоврядування. До навчальних планів включено дисципліни з функціональної спеціалізації: Основи місцевого самоврядування, Публічна адміністрація, Історія місцевого самоврядування; Муніципальне право; Управління муніципальними ресурсами, Муніципальна статистика і облік; Муніципальні фінанси; Правові основи державної та муніципальної служби; діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування; Організація муніципальної правової служби; Правовий статус столиці України, обласних та районних центрів; Громадські організації та об’єднання. Названі навчальні дисципліни є оригінальними, авторськими, вони входять до циклу дисциплін вільного вибору навчального закладу.

В навчальному закладі проведена суттєва робота з підготовки програм та навчально-методичного забезпечення навчального процесу та якісного кадрового забезпечення навчання. До викладання дисциплін залучені відомі фахівці, обізнані з предметом, та такі, що мають значний досвід роботи у системі державного управління та місцевого самоврядування. Велика увага приділяється науково-методичній роботі, яка цілком і повністю відображається у практичній реалізації мети освіти в українській державі.

Практика студентів з функціональної спеціалізації проходить в органах державного управління та місцевого самоврядування. На першому курсі – це загальне ознайомлення зі структурою та діяльністю цих організацій, на другому курсі – практична робота у районних радах та райдержадміністраціях, на третьому – у Київській міській державній адміністрації та іі Головних управліннях, на четвертому – у Верховній Раді, апараті Кабінету Міністрів та адміністрації Президента України.

До педагогічної діяльності та наукового керівництва студентів залучаються також фахівці з провідних навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій м. Києва, інших міст України, а також провідних фахівців Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Київської міської державної адміністрації та ін. Навчальний процес в Академії організовано таким чином, щоб викликати зацікавленість студентів у їхній майбутній спеціальності, впевненість у своєму професійному виборі.

Відповідно до „Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” спеціальність „Документознавство та інформаційна діяльність” забезпечується такими формами підготовки як: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи. Основними видами навчальних занять, які використовуються при підготовці спеціаліста, є лекції, лабораторні, практичні, семінарські та індивідуальні заняття. Передбачені також такі види, як консультація, курсові роботи та випускова кваліфікаційна робота бакалавра. Зміст самостійної роботи визначений навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками відповідно до кожної дисципліни.

Важливе значення Академією муніципального управління надається практичній підготовці студентів - кількість практик, їх терміни визначені навчальним планом та проводяться в умовах професійної діяльності під керівництвом викладача та спеціаліста з відповідної галузі. Особливістю практичної підготовки фахівців в Академії є те, що крім двох, визначених стандартами зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» практик, студенти мають можливість пройти систему практик з функціональної спеціалізації «Державне управління та місцеве самоврядування». Таким чином, загальний обсяг практичної підготовки за даним напрямом підготовки становить одинадцять тижнів.

Наявна матеріально-технічна, навчальна, науково-методична база та викладацький потенціал дають можливість забезпечити повноцінну підготовку фахівців, а використання особливостей функціональної спеціалізації Академії дозволяє поставити завдання підготовки фахівця більш орієнтованого на роботу в органах державного управління та місцевого самоврядування. З цією метою можна запропонувати наступні задачі, які педагогічний колектив кафедри, що опікується підготовкою фахівців зазначеної спеціальності, та всього навчального мають вирішити у найближчі роки. По-перше, посилення системного підходу у підготовці фахівця, з цією метою передбачити у нових навчальних планах збалансоване викладення дисциплін наступних професійних циклів: документознавство та справочинство; інформатика та інформацйні технології, в тому числі і у роботі органів влади, низку дисциплін функціональної спеціалізації; по-друге, застосовуючи новітні технології, розробити програми діяльності віртуальних органів влади та на практиці за допомогою інформаційних технологій імітувати їх роботу; по-третє налагодити співпрацю з органами місцевого самоврядування не тільки м. Києва, але й інших населених пунктів України; по-четверте, враховуючи, що навчальними планами підготовки фахівців цього напряму передбачено три курсові роботи та кваліфікаційна випускова робота бакалавра, передбачити організацію та проведення наукової конференції студентів та молодих учених, що працюють у цій сфері.

Такий підхід дозволить належним чином підготувати фахівця в галузі документознавства та інформаційної діяльності до роботи в органах влади, орієнтуючись при цьому на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення набутих знань, професійної мобільності, швидкої адаптації до змін в соціально-культурній сфері, технологіях, системах управління та організації праці в сучасних умовах.
Використані джерела інформації:

1. Бездрабко В.В. Документознавча освіта в Україні: становлення, сучасний стан і перспективи // http: //www. buv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_20/Gileya20/117.pdf.
^ Рецензент: Іванова Т.В., к.е.н., професор.

УДК 35 Попов С.А.,

заступник директора ОРІДУ НАДУ

при Президентові України з наукової роботи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37

Схожі:

Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління до 15-рiчч iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи