Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
Сторінка11/44
Дата30.10.2014
Розмір9.2 Mb.
ТипПротокол
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   44

Мартиненко В.Ф.,

доктор наук з державного управління, професор кафедри управління суспільним розвитком НАДУ при Президентові України
^ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ СУСПІЛЬНОГО

РОЗВИТКУ
У статті розкрито особливості формування інвестиційних ресурсів суспільного розвитку. Конкретизовано зміст «інвестиційних ресурсів суспільного розвитку», дана характеристика процесу структуризації інвестиційних ресурсів.

В статье раскрыто особенности формирования инвестициионных ресурсов общественного развития. Конкретизировано содержание «инвестиционные ресурсы общественного развития», раскрыта характеристика процесса структуризации инвестиционных ресурсов

The features of forming of investment resources of community development are exposed in the article. Maintenance of «investment resources is specified public roz-curling», this description of process of strukturizacii of investment resources.
^ Актуальність і постановка проблеми. Основною проблемою сучасного інвестиційного розвитку в Україні вважають відсутність інвестицій у реальний сектор економіки. Такий погляд на цю проблему домінував із початку отримання незалежності України. Дефіцит інвестиційного капіталу планували ліквідувати за рахунок іноземних джерел, для чого був прийнятий Закон України “Про іноземні інвестиції”// Відомості Верховної Ради — 1992. — №38. — ст. 508. Вже через рік ця стратегія була спростована практикою залучення іноземних інвестицій, а в 1996 році пільги для іноземних інвесторів ліквідували на законодавчому рівні. Проте переважна кількість вищих державних осіб та вчених досі продовжують вперто стверджувати, що внутрішніх інвестицій не вистачає, тому потрібно залучати зовнішні. Але практика інвестування економіки України спростовує ці погляди тому що ні внутрішніх ні зовнішніх інвестицій сьогодні в економіці України немає у тій кількості, яка забезпечила б просте відтворення.

Фактично основною проблемою економіки на даний час (2010 рік) є призупинення простого відтворення, що сьогодні на теоретичному та практичному рівнях замовчується. Однак просте відтворення призупинене не тільки через недостатність фінансових ресурсів. Такий погляд є одностороннім, тому що інвестиційний процес суспільного розвитку забезпечується структуризованою системою інвестиційних ресурсів, яка виходить за межі фінансового капіталу .

^ Мета статті – розкрити суть інвестиційних ресурсів суспільного розвитку в інвестиційному процесі, показати особливості їх трансформації в постіндустріальну епоху.

^ Постановка завдання:

- розглянути поняття «інвестиційні ресурси суспільного розвитку» в індустріальній та постіндустріальній економіці;

- обґрунтувати необхідність розширеного трактування «інвестиційні ресурси суспільного розвитку»;

- розкрити роль державного управління у структуризації інвестиційних ресурсів.

^ Виклад основної частини. Погляд на інвестиційні ресурси суспільного розвитку на сучасному етапі характеризується економіко-матеріальним детермінізмом. Світове поле інвестиційного багатства індустріального суспільства характеризується такою структурою: фінансові (57,7% ) і матеріальні (42,3%) ресурси. У структурі фінансових ресурсів цінні папери становлять 49,6%, готівка - 8,7%; структура матеріальних ресурсів складається з нерухомості (35,5%) і цінних металів (6,7%) [1, с. 30].

Індустріальний тип суспільного розвитку характерний тим, що потребує у два рази більше інвестицій, ніж постіндустріальний [2, с. 641], що в умовах індустріального типу розвитку і тотального дефіциту інвестицій в Україні має особливе значення. Тому дослідження характеру трансформації інвестиційних ресурсів має відповісти на питання про методи відновлення простого відтворення в Україні за наявними фінансовими ресурсами.

Термін “ресурси” (від лат. “resurgo” - підіймаюсь, виникаю знову – (виділено нами - В.М.) означає матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, які в разі потреби можна використати (наприклад, природні, економічні ресурси) [3, с. 586]. Енциклопедія “Политическая экономия” трактує їх як кошти, запаси, можливості, джерела чого-небудь (наприклад, фінансові, економічні, матеріальні тощо) [4, с. 495]. Вітчизняні вчені до інвестиційних ресурсів підприємства відносять усі форми капіталу, що залучаються в об’єк­ти реального та фінансового інвестування [5, c. 96].

Ресурси розподіляються на невідтворювані, до яких належать корисні копалини, нафта, газ тощо, і відтворювані, які поді­ляються на відтворювані природні та відтворювані людською діяльністю: соціально-економічні, інтелектуально-інформаційні, гуманітарні тощо. До природних відтворюваних ресурсів належать енергія вітру, сонця, морських припливів тощо, до інтелектуально-інформаційних ресурсів людської діяльності - комп’ютерні програми, алгоритми, патенти, торговельні марки, технології тощо [6, с. 122-131].

Інвестиційні ресурси, які визначають характер суспільного виробництва на початку ХХІ ст., ми розглядаємо як цілісний об’єкт, що охоплює, з одного боку, запаси, кошти, джерела, трудові ресурси, з другого, - соціально-економічні, полі­тичні, правові, інформаційно-інтелектуальні, гуманітарні ресурси тощо, які є ресурсами супроводу і за відповідних умов здатні підвищити або знизити ефективність застосування перших та мають спрямовуватися на зростання.

Провідним інвестиційним ресурсом, який застосовується у процесі суспільного виробництва, є людський. Наявність певної кваліфікації, знань, якими володіє працівник організації є ресурсом, який має бути перетворений на інвестиційний потенціал суспільного розвитку. Людський капітал (ресурс), на думку американських учених, становить близько 70% багатства економіки США. При 10%-му підвищенні рівня освіченості продуктивність праці зростає на 8,6%, тоді як за такого самого збільшення акціонерного капіталу вона зростає не більше, ніж на 4% [7, с. 34].

На початку ХХІ ст. у результаті становлення інформаційно-інтелектуальної економіки відбувається кардинальна трансформація політекономічної основи інвестиційних ресурсів. Приватна власність на засоби виробництва, яка відігравала провідну роль у ринковій системі господарювання, звільняє місце приватній власності на інформацію. В інформаційно-інтелектуальній економіці вирішальну роль відіграє суб’єкт, який володіє базами даних, має алгоритми їх обробки та використання у виробничих, бізнесових, соціально-економічних процесах.

Ресурси індустріальної та постіндустріальної еко­номіки мають різні властивості. Першим притаманна вичерпність, обмеженість, витратність, негативний вплив на екологію, низька ефективність використання тощо. Другі якісно відрізняються від своїх попередників. Передусім вони є відтворюваними, цілісними, незменшуваними, що надає їм властивості невичерпних. Відтворюваність реалізується на основі новітніх досягнень науки, техніки і технології. Цілісність характеризується стабільним збереженням їх форми та змісту в процесі споживання. Суть незменшуваності виявляється при передачі їх від власника до спо­жи­вача під час продажу-купівлі, коли у власника залишається комп’ю­терна програма, алгоритм тощо, які також можуть бути продані іншим споживачам.

Інтелектуально-інформаційним ресурсам також властиві: критичність, відповідність, ефективність, цільова єдність, глобальність. Критичність виявляється в тому, що без відповідного ресурсу певний процес неможливий або отриманий результат буде зовсім протилежним. Відповідність означає те, що вони забезпечують ті потреби, які виникають, тобто для задоволення потреби суспільства утворюється відповідний ресурс. Ефективність виявляється в отриманні максимального позитивного соціально-еконо­мічного результату. Цільова єдність інтелектуально-інформаційних ресурсів означає їх підпорядкованість досягненню єдиної мети. Відтворюваність, цілісність, незменшуваність інтелектуально-інформаційних ресурсів утворює нову властивість - глобальність, тобто забезпечення потреб максимальної кількості споживачів.

Згадані ресурси мають ще одну вирішальну властивість, що забезпечує суспільний розвиток. Відтворювання інтелектуально-інформаційних ресурсів вимагає великих початкових витрат, але ціна реалізації кінцевої продукції споживачам встановлюється­ максимально низькою. Така власти­вість можлива за рахунок глобалізації, що компенсує велику собі­вартість їх виробництва. Новий механізм утворення ціни реаліза­ції інтелектуально-інформа­ційних продуктів необхідно враховувати у бізнесовій діяльності різним суб’єктам господарювання. Встановлення високої ціни на кінцеві інтелектуально-інформаційні продукти не відповідає сучасному характеру виробництва, розподілу, споживанню і стримує соціально-економічне зростання економіки.

Висока ціна реалізації свідчить про бажання суб’єктів–власників продуктів чим швидше повернути витрачені капітали із найвищим приростом. Це обґрунтовується об’єктивними обставинами – інформаційний продукт швидко морально амортизується, тобто з’являються нові продукти із кращою якістю та нижчими цінами. Крім того, на ціну інформаційно-програмних продуктів впливає монопольне становище виробника на ринку, що уповільнює суспільний розвиток та зменшує інвестиційний потен­ціал людства.

Інформаційно-програмні технології, які застосовуються при утворенні нових, невичерпних інтелектуально-інноваційних ресурсів, змінюють природу вартості і ціни. В умовах індустріального розвитку ціна є перетвореною формою вартості товару. Нові технології потребують одночасних великих витрат. Ціна інтелектуально-програмного продукту не може грунтуватися на витратах, необхідних на його виробництво, оскіль­ки всі витрати на виробництво цього продукту окремий споживач не може відшкодувати безпосередньо сам. Крім того, передача такого продукту від власника до споживача не змінює власника, продукт надалі залишається у власника, оскільки він набуває нової властивості - здатності до безмежного тиражування, що не пов’язується з витратами на цей процес у тих масштабах, які мають реальний вплив на загальні витрати виробництва. У результаті втрачається кількісний зв’язок між витратами виробника товару та ціною товару для споживача, який трансформує вартісні відносини економіки.

Ця обставина змінює характер відносин між виробником і споживачем, який формується на постійній інформаційно-програмній залежності (доти, доки споживач користується цим продуктом) і трансформує властивості грошей як міри вартості. Споживач потрапляє у залежність від власників програмних продуктів, які можуть повністю контролювати їх роботу і вимагати діяти у власних інтересах, оскільки відносини між конкурентами, критерієм ефективності функціонування яких в умовах ринку був прибуток, сьогодні набувають іншого характеру. Гроші як загальний еквівалент, міра вартості товару, засіб нагромадження виконують переважно функцію засобу платежу. Поступово втрачається функція грошей як засобу нагромадження, оскільки нові технологічні уклади потребують все менше і менше інвестицій. Крім того, інформаційно-інтелектуальні технології зумовлюють умови формування світових виробничих мереж, за допомогою яких дані технології знаходять свою найбільш ефективну реалізацію.

Таким чином, інформаційно-інтелектуальні технології оптимізують використання не відтворюваних ресурсів суспільного розвитку і формують джерела відтворюваних ресурсів, що в цілому зменшує потреби економіки у фінансових ресурсах.

В економіці індустріального суспільства* економічне зростання забезпечувалось нарощуванням обсягів використання матеріальних, фінансових, трудових і природних ресурсів. Політико-економічною основою інвестиційного процесу була власність на засоби виробництва. Природні ресурси, що застосовувались у процесі інвестування економіки, постійно зменшувалися і не відновлювалися, що призвело до появи економічної теорії, основ­ни­ми складовими якої є безмежні людські потреби та обмежені ресурси для їх задоволення. Розв’язання протиріччя між необмеженими людськими потребами та обмеженими ресурсами потребувало цілого арсеналу ринкових засобів та інструментів державного регулювання, який постійно вдосконалювався. Встановлення реальності чи надуманості цього протиріччя, зумовленого принципами функціонування ринкової економіки, потребує окремого дослідження, проте вже зараз є підстави стверджувати, що без виходу за межі існуючої парадигми обмеженості ресурсів та безмежних людських потреб воно не могло бути розв’язане в принципі.

Важливе значення для забезпечення економічної могутності держави в індустріальному суспільстві має володіння запасами природних ресурсів (нафта, газ, корисні копалини, поклади золота, рідкоземельних металів, запасів чорноземів тощо). Але в остан­ні десятиліття ХХ ст. країни, що перейшли на постіндустріальний етап розвитку, почали активний пошук шляхів зменшення залежності від країн, які володіють основними запасами вичерпних мінеральних ресурсів. Результатом таких пошуків є широке використан­ня інтелектуально-інформаційного ресурсу, який став визначальним чинником господарського прогресу постіндустріальних країн, сприяючи розвиту високих технологій, які охопили всі сфери діяльності господарювання людини.

Високі технології забезпечують наступне : глибоку переробку природних­ мінеральних ресурсів, що значно зменшило їх потреби у високорозвинутих країнах; появу матеріалів-замінників матеріало- та енергоємних ресурсів; значну трансформацію людського ресурсу, який шляхом здобуття якісної освіти ставав таким, що відповідає потребам постіндустріальної економіки. Крім освіти та підвищення ефективності використання людських ресурсів, безпосередньо на виробництві почали розроблятись високі технології, які мобілізують соціально-політичну діяльність людини на рівні держави, що різко підвищило ресурсні можливості її системи господарювання в забезпеченні соціально-економічного зростання.

Включення соціального ресурсу в процес модернізації розгля­далось її теоретиками як заміна ієрархічної підлеглості та вертикальної залежності на відносини рівноправного партнерства, побу­дованого на базі взаємного інтересу [9, с. 22]. Політичний ресурс був задіяний на основі гарантій прав людини, дотримання принципу поділу влади, забезпечення державою свободи слова і всебічного залучення громадян до політичного процесу [10, р. 7]. У постіндустріальних країнах використання політичного ресурсу вивільнило господарську ініціативу суб’єктів ринкової економіки, що позитивно вплинуло на економічне зростання. У країнах, що розвиваються, з різних причин не забезпечив достатньої для економічного зростання господарської­ ініціативи, що негативно вплинуло на ефективність використання інших ресурсів суспільства.

Неспроможність забезпечити позитивне включення політичного ресурсу у процес господарювання змусила теоретиків модернізації ще у 60-х рр. ХХ ст. змінити цілі модернізації, які обмежувалися формуванням апарату державного управління суспільства на основі формальних ознак освіти, кваліфікації і ділових якостей. Пропонувалось також відійти від принципу відбору держ­службовців за їх статусом, походженням та особистими зв’язками (цит. за [9, с. 22]).

Важливу роль у забезпеченні високої ефективності взаємодії інвестиційних ресурсів відігравало включення ресурсу, що формувався у сфері культури, духовності, моралі. У 60-ті рр. ХХ ст. залучення цього ресурсу пов’язувалось із раціоналізацією свідомості людей на осно­ві наукових знань і з відмовою від поведінки, що базується на традиціях. Віддамо належне теоретикам, які вважали формування нового культурного стереотипу центральним елементом всього процесу модернізації, який структурує й оптимізує у певних параметрах взаємодію всіх ресурсів цієї системи господарювання, а використання цього синтетичного ресурсу в процесі відтворення мало характер технізованого схематизму*. Але були й теоретики, які вважали, що центральне завдання всіх країн, які модернізуються, полягає у прискоренні формування людського капіталу [11, р. 273].

Як показала історична практика, через примітивізацію та сліпе копіювання ефектив-

них моделей господарювання у країнах, що модернізують національне господарство, політичний і культурний ресурси виявились найбільш складними для включення їх у процес трансформації соціально-економічних систем. Але пов’язана із цим складність не означає відмови від таких процесів, а свідчить лише про те, що неможливо підходити з єдиними стандартами впровадження до всіх країн, що знаходяться в трансформаційному періоді. Необхідно будувати державні та ринкові інструменти впливу на ефективне використання інвестиційних ресурсів для досягнення поставлених соціально-економічних цілей з урахуванням національних, історичних, економічних та інших особливостей ведення господарства.

Важливими складовими, що активно впливають на величину ресурсів, є інститути традиційного суспільства, небажання правлячої еліти поділитися владою і доходами заради оновлення країни­, відсутність раціоналістичної свідомості у більшості населення [12, р. 17-20], пасивність його господарської поведінки, що була характерною для старого суспільства.

До таких узагальнюючих висновків необхідно ставитися критично й аналізувати їх досить обережно. Новітня українська історія підтверджує їх справедливість, але неоднозначність. Свідченням цього є поглиблення диференціації між невеличкою частиною багатих та основною масою бідних, чому сприяла занадто раціоналістична свідо­мість у тієї частини населення, якій за короткий час вдалося розбагатіти. Негативним наслідком такого поділу є те, що доход, отрима­ний від суспільного господарювання, не спрямовується на розширене відтворення, а використовується ними для придбання предметів розкоші.

Ці процеси свідчать про те, що раціоналістична свідомість населення не може виникнути раптово, а вимагає певного часу і разом із позитивними тенденціями з’являються негативні, що значно знижують загальний потенціал суспільства у трансформаційний період. Розширене відтворення інвестиційної ресурсної бази цивілізаційного зростання має бути основним завданням владної і бізнесової еліти, оскільки входження України в європейське та світове господарство на рівноправних засадах неможливе без консолідації всіх політичних сил, суб’єктів соціально-економічних відносин, оптимізації взаємодії інвестиційних ресурсів, копіткої роботи, що структурує ресурси держави відповідно до глобалізаційних вимог.

Разом з тим, політичні події 1991 -2010 р. свідчать про те, що суспільство не перебуває у стадії пасивного спостереження за політико-економічними перетвореннями способу господарювання, а може у будь-який час включитися у ці процеси та впливати на поточні трансформаційні процеси. Хоча цей вплив залишається поки фрагментарним, тимчасовим, обмеженим, однак він є свідченням того, що процеси трансформації мають здійснюватися в інтересах всіх громадян, а не його окремих “еліт”. В іншому разі поведінку населення у найближчому майбутньому, як засвідчила тривала світова історія суспільного розвитку, прогнозувати нескладно.

Функціонування фінансових, матеріальних, інформаційно-інтелектуальних ресурсів суспільного розвитку здійснюється у певній державі за відповідною законодавчо-нормативною базою, яка легітимізує процес споживання інвестиційних ресурсів. Невідповідна законодавчо-нормативна база не дає змоги ефективно використати фінансові, природні, матеріальні ресурси виробництва. Тому законодавчо-нормативне забезпечення ми відносимо до інвестиційних ресурсів супроводу. Практика проведення соціально-економічних реформ засвідчила, що надто часті зміни законодавства, яке регулює залучення іноземних інвестиційних ресурсів, призвели до зменшення загальних ресурсів суспільного розвитку. Наслідком відсутності стратегії правового забезпечення залучення інвестицій стало те, що ані внутрішні, ані зовнішні інвестори не квапляться вкладати фінансові ресурси в Україну. Законодавство, яке регулює інвестиційний процес в інформаційно-інтелектуальній економіці, має відзначатися стабільністю та забезпечувати національному виробникові ефективну участь у внутрішньому та зовніш­ньому господарських процесах, сприяти максимальній ініціативі виробничої, нау­ково-дослідної й іншої діяльності.

Якісно новим явищем, що визначає характер інформаційно-інтелектуальної економіки, створює його основу, є структурний ресурс. Його зародження зумовлене складністю процесів суспільного господарювання, необхідністю координувати та враховувати мільйони техніко-технологічних, виробничих, ринкових, соціально-економічних параметрів та вчасно й ефективно реагувати на їхні динамічні зміни. Так, наприклад, якщо звичайна грошова маса рухається із швидкістю 30 км/год, то електронні гроші переміщуються практично зі швидкістю світла [7, с. 44-45]. Отже, забезпечити оптимізацію взаємодії багатьох кількісних і якісних параметрів можливо тільки на основі високих технологій у сфері управління.

Складовими структурного ресурсу є алгоритми, програмне забезпечення, засоби комунікації, торговельні марки, патенти тощо. Від структурного ресурсу залежить ефективність використання всіх ресурсів компанії, органі­зації, всього суспіль­ства, тобто він практично відіграє роль основної ланки.

^ Алгоритм структурного ресурсу вимагає розробки таких етапів: постановки завдання; розроблення цілей, прогнозування майбутніх результатів; передбачення можливих проблем; конкретизації повноважень суб’єктів та характеристики об’єктів; встановлення принципів; розроблення стратегії і тактики; механізму вимі­рювання та оцінки ефективності, механізму гарантій досягнення поставлених цілей. Докладніше про методологічні засади структурного ресурсу йдеться [13].

Реалізується структурний ресурс у відносинах між виробниками і споживачами (споживчий ресурс), де довіра виступає основою стосунків між людьми [7, с. 35]. В Україні ресурс довіри задіяний мало, тому що в період 1991- 1992 рр. гіпервисокі темпи інфляції практично знищили значні вклади населення. У 1993-1994 рр. відбувалось масове банкрутство фінансових трастів, і довіра основної маси громадян до ринкових реформ знизилася у цей період практично до нуля. Поступове відновлення довіри до загальних ресурсів трансформації економіки почалося зі стабілізацією національної грошової одиниці та повернення уряду до відшкодування втрачених вкладів населенню. Але його резерви залишилися практично незадіяними, що необхідно враховувати різним суб’єктам (державним і недержавним) ринкових відносин під час проведення економічних реформ.

Висновки.

Таким чином, дослідження еволюції інвестиційних ресурсів суспільного розвитку в Україні дає підстави для таких висновків:

  • у постіндустріальну епоху інвестиційний процес суспільного розвитку забезпечується структуризованою системою інвестиційних ресурсів, яка виходить за межі фінансового капіталу;

  • ресурси розподіляються на невідтворювані, до яких належать корисні копалини, нафта, газ тощо, і відтворювані, які поді­ляються на відтворювані природні та відтворювані людською діяльністю: соціально-економічні, інтелектуально-інформаційні, гуманітарні тощо. До природних відтворюваних ресурсів належать енергія вітру, сонця, морських припливів тощо, до інтелектуально-інформаційних ресурсів людської діяльності - комп’ютерні програми, алгоритми, патенти, торговельні марки, технології тощо;

  • провідним інвестиційним ресурсом, який застосовується у процесі суспільного виробництва, є людський. Наявність певної кваліфікації, знань, якими володіє працівник організації, є ресурсом, який має бути перетворений на інвестиційний потенціал суспільного розвитку;

  • у постіндустріальну епоху формується новий вид ресурсів, які відтворюються та оптимізують застосування невідтворюваних інвестиційних ресурсів;

  • якісно новим явищем, що визначає характер інформаційно-інтелектуальної економіки, створює його основу, є структурний ресурс. Його зародження зумовлене складністю процесів суспільного господарювання, необхідністю координувати застосування фінансових, соціальних, політичних, інформаційно-інтелектуальних, техніко-технологічних, екологічних, духовно-моральних тощо ресурсів, мільйони техніко-технологічних, виробничих, ринкових, соціально-економічних глобальних, національних, регіональних та місцевих параметрів.

Формування мережі інвестиційних ресурсів суспільного розвитку потребує розробки відповідних законодавчо-нормативних, організаційних, соціальних та інших механізмів забезпечення відновлення простого відтворення в Україні.
Використані джерела інформації:

1. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г.Лук’я­ненко, Б.В.Губський, О.М.Мозговий та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г.Лук’яненка. - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с.

2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. - 1008 с.

3. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. - К., 1974. - 777 с.

4. Энциклопедия: Политическая экономия / Гл. ред. А.М.Ру­мянцев. - М.: Совет. энцик. - 1979. - Т. 3. - 624 с.

5. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г.Федоренка. - К.: МАУП, 2000. - 408 c.

6. Мартиненко В. Трансформація інвестиційних ресурсів в епоху становлення інтелектуально-інформаційної економіки // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 122-131.

7. Марчук Є.К. Україна: Нова парадигма поступу. - К.: Аваллон, 2001. - 216 с.

8. Kahn H., Wiener A. The Next Thirty Years: A.Framework for Speculation // Daedalus, Summer. - 1967.

9. Иноземцев В.Л. Пределы “догоняющего” развития / В.Л.Иноземцев. - М.: ЗАО “Изд-во “Экономика”, 2000. - 295 с.

10. Eisenstadt S.N. Post - Traditional Societies and the Continuity and Reconstruction of Tradition / Eisenstadt S.N. (Ed.) Post - Traditional Societies. - N.Y., 1972.

11. Harbison F.H. Human Resources Development Planning in Modernising Economies / Meier G. (Ed.) Leading Issues in Development Economics: Selected Materials and Commentary. - N.Y., 1964.

12. Higgins B. Economic Development: Problems, Principles, and Policies. 2 nd ed. - N.Y., 1968.

13..Мартиненко В. Методологічні основи державного управління інвестиційним процесом в економіці України // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 3.
Рецензент: Бакуменко В.Д., д.держ.упр., професор.


УДК 35 Машкаров Ю.Г.,

професор кафедри інформатизації

державного управління ХарРІ НАДУ;
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   44

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи