Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
Сторінка5/44
Дата30.10.2014
Розмір9.2 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

^ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Проведено аналіз законодавчої бази щодо полегшення інвестиційної діяльності та покращання інвестиційного клімату в Україні. Досліджено діючі організаційні форми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності для розробки рекомендацій їх удосконалення.

Проведен анализ законодательной базы относительно облегчения инвестиционной деятельности и улучшения инвестиционного климата в Украине. Исследованы действующие организационные формы государственной регуляции инвестиционно-инновационной деятельности для разработки рекомендаций их усовершенствования.

The analysis of legislative base is conducted in relation to facilitation of investment activity and improvement of investment climate in Ukraine. The operating organizational forms of the state adjusting of investment-innovative activity are explored for development of recommendations for their improvement.

Постановка проблеми.

Інвестиційне законодавство України упродовж 18 років незалежності в Україні нараховує майже тисячу законодавчих актів, які регулюють ту чи іншу сферу інвестиційної активності. Водночас необхідно наголосити, що в цьому значенні "більше" не завжди означає "краще". По-перше, інвестиційне законодавство України, незважаючи на значну кількість ініціатив у необхідному напрямі, все ще залишається далеким від досконалості. По-друге, велика кількість законодавчих актів та нормативних документів, виданих різними органами та гілками влади, суттєво ускладнює орієнтування у великому законодавчому морі. По-третє, як це не парадоксально звучить, надто часті зміни законодавства (навіть задля його поліпшення) знижують інвестиційні рейтинги нашої держави – адже однією з основ­них вимог потенційних інвесторів є стабільність законодавства, а їй аж ніяк не сприяють різкі стрибки та радикальні заходи, навіть зроблені з найкращими намірами.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики організації інвестиційно-інноваційної діяльності держави та підприємства та її впливу на розвиток національного господарства відіграють праці сучасних вітчизняних вчених та практиків, а саме: В. Д. Базилевича, О. І. Баранівського, О. Г. Білоруса, С.О.Білої, О. С. Власюка, П. І. Гайдуцького, В. М. Геєця, А. С. Гальчинського, В. І. Грушка, Б. М. Данилишина, М. П. Денисенка, В. С. Загорського, М. М. Єрмошенка, О. А. Кириченка, Т. Т. Ковальчука, А. Т. Ковальчука, С. В. Козаченка, Д. Г. Лук’яненка, В.Г. Мельничука, В. І. Мунтіяна, О. М. Мозкового та ін.

^ Постановка завдання.

– провести аналіз законодавчої бази щодо полегшення інвестиційної діяльності та покращання інвестиційного клімату в Україні;

– дослідити діючі організаційні форми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності для розробки рекомендацій їх удосконалення.

^ Виклад основного матеріалу. Українське інвестиційне законодавство традиційно складається із сукупності нормативно-правових актів, які включають: закони України, укази Президента України, Постанови Уряду, накази відповідних інституцій, які організаційно керують інвестиційним процесом. Нижче наведено деякі основині Закони України [2; 7, с.220-249]:

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 №1560-ХІІ.

Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.92 №2673-ХІІ [2]

Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими Радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.01 №2299-ІІІ [2]. Закон визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Закон України «Про концесії» від 16.07.99 №997-ХIV [2]. Закон визначає поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03,96 №93/96-ВР. Цей Закон визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України. Законом визначено види іноземних інвестицій, форми їх здійснення, об'єкти іноземного інвестування, державні гарантії захисту іноземних інвестицій, державна реєстрація та контроль за здійсненням іноземних інвестицій, статус підприємства з іноземними інвестиціями, можливість здійснення іноземних інвестицій на основі договорів про спільну діяльність, іноземні інвестиції у спеціальних (вільних) економічних зонах, порядок розгляду спорів між іноземними інвесторами і державою.

Закон України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 №1039-ХІV [2]. Закон спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.

Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.00 №1457-ІІІ [2]. Закон спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України. Законом України від 16.03.2000 №1547-ІІІ ратифіковано Вашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (інвестиційна діяльність) може здійснюватися в різних правових формах. Основною правовою формою (правовим документом), яка регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) [6, с.97-128].

У господарському праві категорія «договір» використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 626 ЦК, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності суб'єкта господарювання майнові договори є різні.

Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво – з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо – з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність суб'єктів господарювання, інші – обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією – категорією господарського договору.

Термін «господарський договір» у право України було введено Арбітражним процесуальним кодексом України (зараз носить назву Господарський процесуальний кодекс), який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів (ст. 1 ГПК) [1].

Отже, категорії «договір» і «господарський договір» співвідносяться як загальне і особливе. Як особлива категорія господарського законодавства і права України господарський договір має певну правовому основу.

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Чинне законодавство не встановлює, якими саме господарськими договорами регулюються взаємовідносини між українськими суб'єктами інвестиційної діяльності. Більш детально ці відносини врегульовані законом щодо іноземних інвестицій. Так, згідно із ст. 23 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України [5].

Вважаємо, що є всі підстави відносити до інвестиційних за своїм характером договорів: а) власне інвестиційні договори; б) засновницькі договори, в яких засновники визначають, зокрема, умови передачі майна створюваному суб'єкту господарювання, порядок розподілу прибутків і збитків тощо; в) угоди про розподіл продукції.

Договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у терміни та в порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

Національним правовим ґрунтом інвестиційної діяльності (ІД) є спеціальні нормативні акти та акти загального характеру: Конституція України, Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., Господарській кодекс України від 16.01.2003 р., Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, Закон України "Про власність" від 07.02.1991 р. №697-ХІІ, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-ХІІ, Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. №93/96-ВР, Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р. №1560-XII, Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10.09.1991 р. №1540а-ХІІ, Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10.12.1991 р. №1953-ХІІ, Закон України "Про міжнародні договори України" від 22.12.1993 р. №3767-ХІІ, Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994 р. №4002-ХІІ, Положення про державну реєстрацію іноземних інвестицій, затверджене постановою КМУ від 07.08.1996 р. №928, Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затверджене постановою КМУ від 30.01.1997 р. №112, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки і по питанням європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. №201, Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджене наказом ДПАУ від 11.07.1997 №234, Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. №482. [2; 6, с. 86; 7, с. 209].

Незважаючи на таку кількість документів, конкретні суттєві та факультативні умови ІД визначають сторони ІД. Ці умови не мають суперечити положенням національного законодавства країни, що приймає інвестицію, тобто України. Але, при цьому, повинні враховувати в усіх деталях специфіку правових систем сторін-нерезидентів, встановлюючи порядок здійснення іноземних інвестицій щодо конкретних умов.

Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора – це угода (правочин) двох або більше учасників спільної інвестиційної діяльності з обов'язковою участю як резидента, так і нерезидента України, яка встановлює взаємні права та обов'язки сторін щодо внесення і використання іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети і не передбачає утворення нової юридичної особи.

Складові ІД можуть бути визначені згідно Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та практичному досвіду укладання подібних угод.

У випадку, якщо Учасники інвестиційної діяльності не досягли згоди щодо суперечностей, які виникли між ними, шляхом переговорів, вони можуть передаватися на розгляд до таких органів: Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України; Державний арбітражний суд країни одного з Учасників Договору; Арбітражний третейський суд (ad hoc), створений Учасниками Договору для розгляду конкретної суперечки [4].

В Україні існують два постійно діючі міжнародні арбітражні суди: МКАС при ТПП та Морська арбітражна комісія (МАК) при ТПП. Перший, відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", є самостійною, постійно діючою арбітражною установою (третейським судом). Торгово-промислова палата України затверджує Регламент МКАС при ТПП, порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші витрати суду, сприяє його діяльності [4].

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХП (далі – Закон) цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу розташоване на території України. Закон також передбачає, що положення про арбітражну угоду і пред'явлення позову за суттю спору в суді, про заходи забезпечення позову, про визнання і приведення у виконання арбітражного рішення, а також про підстави для відмови у визнанні або приведенні у виконання арбітражного рішення застосовується і в тих випадках, коли місце арбітражу розташоване за кордоном. Наведені положення також є типовими і застосовуються в міжнародній арбітражній практиці [6, с.115-127].

Слід враховувати, що не кожен цивільно-правовий спір за участю українського суб'єкта може бути направлений у МКАС при ТПП. Відповідно до регламенту МКАС сторони можуть вирішити, звернувшись до суду, такі категорії спорів: купівлю-продаж (поставку) товарів; виконання робіт, надання послуг; обмін товарами, обмін послугами; перевезення вантажів і пасажирів; відносини торгового представництва і посередництва, оренди, лізингу; науково-технічний обмін, обмін іншими результатами творчої діяльності; спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, кредитно-розрахункових операцій; страхування, спільного підприємництва, інших форм промислової та підприємницької кооперації.

Спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, між їх учасниками та з іншими суб'єктами права України.

Порядок оформлення угоди сторін про передання спору на розгляд до МКАС при ТПП. Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж 1961 р., як і чинне законодавство України, містить термін "арбітражна угода", який означає "арбітражне застереження в письмовій угоді або окрему арбітражну угоду, що підписана сторонами або міститься в обміні листами, телеграмами чи в повідомленнях телетайпом". Крім того, в Законі зазначено можливість укладення Ст. 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. арбітражної угоди за допомогою інших засобів електрозв'язку, які забезпечують фіксацію такої угоди [6, с.127-139].

Регламент МКАС при ТПП України містить зручніше для застосування формулювання: "Угода вважається укладеною, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або її укладено шляхом обміну листами, повідомленнями телетайпом, телеграфом чи з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію такої угоди". Це визначення дає змогу використати інформаційну систему Інтернет для швидшого укладення арбітражних угод.

Крім того, наявність арбітражної угоди може бути встановлена шляхом аналізу позову та відповіді на нього. Так, якщо у зазначених вище документах міститься твердження однієї із сторін про наявність такої угоди, а інша сторона цього не заперечує, арбітражна угода розглядатиметься як така, що укладена в письмовій формі. Першочергову роль у регулюванні інвестиційних відносин відіграють ряд міжнародно-правових документів. До них відносяться: Вашингтонська конвенція "Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами" від 18 травня 1965 року [17].

Сеульська конвенція "Про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій (Multinational Investment Guarantee Agensy – MIGA)", що була схвалена 11 жовтня 1985 року на щорічній зустрічі Ради керуючих Всесвітнього банку в Сеулі [4].

Група міжнародних договорів України із окремими країнами про заохочення та взаємний захист інвестицій. Зазначені двосторонні угоди укладені Україною із більш ніж 50 країнами світу. Наприклад: Угода між Україною та Турецькою Республікою про взаємне сприяння та захист інвестицій від 17.05.1997 [6, с.141-145].

З метою полегшення інвестиційної діяльності та покращання інвестиційного клімату в останні роки було ухвалено цілу низку нормативно-правових актів. Так, до міжнародних норм було адаптоване законодавство щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів, визначено державні гарантії захисту іноземних інвестицій, встановлено національний режим інвестування, ухвалено закон про концесії у сфері розбудови та експлуатації дорожньої мережі тощо. Однак, незважаючи на зазначені позитивні тенденції, притоку необхід­ного обсягу коштів та приходу великої кількості стратегічних інвесторів поки що не відбулося. Незважаючи на активну роботу всіх гілок влади, українське законодав­ство, що регулює або впливає на інвестиційну діяльність, потребує вдоскона­лення.

По-перше, недостатньо врегульоване питання виділення та обігу землі. З одного боку, мораторій на продаж землі обумовлює відсутність в Україні ринку землі як такого. З іншого, існують нормативні та адміністративні труднощі із виділенням земельних ділянок під інвестиційні проекти. На сьогодні розроблено пакет законодавчих змін, якими буде запроваджено нові підходи у сфері планування територій, забезпечено конкурентні засади та прозорість при набутті прав на землю, зменшено відповідні інвестиційні ризики та підвищено захист інвесторів, створено умови для унеможливлення зловживань у сфері земельних відносин та будівництва тощо.

По-друге, потребує реформування до­звільна система. Насамперед, необхідне полегшення процедур, пов’язаних із початком та закінченням підприємницької діяльності, спрощення механі­зму отримання дозволів та ліцензій та зменшення їх кількості до необхідного мінімуму. Варто також створити чітку, просту та зрозумілу систему перевірок.

По-третє, сис­тема нарахування та стягнення податків і зборів в України є ускладненою і накладає помітне навантаження на підприємницьку діяльність. Більш того, недосконалим є механізм повернення ПДВ експортерам, а також застосування спеціальних податкових режимів. Найближчим часом на розгляд парламенту буде внесений проект нового Податкового кодексу, який спростить та уніфікує українську податкову сис­тему, і буде орієнтований на підтримку ділової та інвестиційної активності.

Важливим елементом інвестиційної діяльності в Україні повинен стати повноцінний фондовий ринок. Однак в Україні він знаходиться лише на початковій стадії. На сьогодні ухвалено групу відповідних базо­вих законів, функціонує низка біржових майданчиків, система рейтингів та індексів, у процесі консолідації знаходиться депозитарна система тощо. Однак існуючі елементи ще не об’єднані у стабільно діючу систему, відсутня надійна та сучасна клірингова система, система розкриття інформації, неврегульовані деякі аспекти діяльності акціонерних товариств. Це уповільнює прихід стратегічних та портфельних інвесторів на український ринок. Більше того, факт відсутності котирування акцій багатьох українських компаній на національному фондо­вому ринку знижує довіру до них іноземних інвесторів.

З метою виправлення існуючої ситуації Державним агентством України з інвестицій та інновацій розроблявся проект «Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні». В разі її виконання Україна отримає сучасний фондовий ринок, що міститиме усі еле­менти для його успішного функціонування: централізовану національну депозитарну систему, консолідовану біржову систему, систему розкриття інформації, дематеріалізований обіг та емісію цінних паперів, модернізовану торгівельну, облікову та розрахункову інфраструктуру [8, с.95].

Паралельно із цим вже ухвалено Закон «Про акціонерні товариства» [3], який чітко визначив правовий статус мажоритарних та міно­ритарних акціонерів, керівництва товариства, вдосконалить систему реєст­рації випуску акцій, міститиме пакет норм, спрямованих на захист товариств від незаконних злиттів та поглинань тощо.

З метою покращання інвестиційного клімату в Україні та залучення іно­земних інвестицій керівництвом держави було вжито низку організаційних заходів. Насамперед, при Кабінеті Мініст­рів України було сформовано Раду інвесторів, метою діяльності якої є безпо­середній обмін інформацією між урядовцями та інвесторами щодо законода­вчих та адміністративних проблем, які перешкоджають повноцінній інвести­ційній діяльності в Україні. Окрім цього, було утворено Центр спри­яння іноземному інвестуванню («Invest Ukraine») із завданням залучення ін­весторів до економіки країни, надання їм юридичної, організаційної, консу­льтативної та іншої допомоги. Після підпорядкування Центру Державному агентству України з інвестицій та інновацій (ДАІІ) його можливості розши­рилися, а діяльність отримала нові імпульси [2].

На сьогодні ДАІІ є центральним органом виконавчої влади у сфері інве­стиційної та інноваційної діяльності. Агентство, зокрема, надає пропозиції щодо покращання ділового та інвес­тиційного клімату в Україні, налагоджує безпосередні контакти з інвесто­рами, сприяє їхній діяльності в нашій державі, а також формує базу даних перспективних інвестиційних та інноваційних проектів, що потребують зов­нішнього фінансування. На сьогодні як окремо, так і в контексті підготовки до Євро-2012, Агентство із залученням підпоряд­кованих йому 11-ти регіональних центрів інноваційного розвитку розпочало формування такої бази даних та запрошує інвесторів з вашої країни до спільної роботи із їхньої реалізації. Із ухваленням Закону «Про державно-приватне партнерство» та вдосконаленням Закону «Про концесії», дозволить приватним компаніям брати активну участь у реалізації інвестиційно-інноваційних проектів спільно з державою та органами місцевого самоврядування.

Висновки. Таким чином, з метою поліпшення інвестиційного клімату, для підвищення конкурентоспроможності економіки України в інвестиційній сфері необхідно здійснити: розробку та впровадження системної стратегії залучення ПІІ в Україну, яка має ґрунтуватися на загальній стратегії економічного розвитку, орієнтованої на розкриття конкурентних переваг країни. Стратегія має запроваджувати механізм моніторингу показників та політики в сфері залучення іноземних інвестицій країнами Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), виявлення пріоритетних напрямів економічної політики щодо удосконалення інвестиційного клімату України та забезпечення їх практичне впровадження; прийняття Податкового кодексу як фундаменту стабілізації економічної системи, з чітким визначенням інструментів та механізмів стимулювання інвестиційного та інноваційного розвитку економіки України; впровадження розширеної системи інвестиційних стимулів шляхом надання пільг інвесторам: зі сплати податку на прибуток у випадку збільшення обсягу інвестицій в пріоритетні сфери економіки; на приріст інноваційних витрат, наприклад, понад 50 % середнього розміру витрат, здійснених інвестором протягом останніх трьох років, якщо щорічні витрати перевищують певний поріг; віднесення інвестиційних та інноваційних витрат до валових витрат інвестора з зростаючим коефіцієнтом; зниження ставки податку на прибуток для інноваційних видів діяльності; ввезення на безмитній основі та без сплати ПДВ технологічного обладнання, що використовується для виробництва експортної інноваційної, наукоємної продукції, обладнання, яке не має аналогів в Україні тощо; розробку системи спеціальних стимулів для підприємств, що здійснюють інвестиції в регіонах з рівнем безробіття, суттєво (наприклад, в 2-3 рази) вищим, ніж в цілому по країні; відновлення практики функціонування спеціальних економічних зон при запровадженні чіткої системи стимулів для інвестицій в такі території, спрямовані на підвищення рівня зайнятості, створення інноваційної продукції, залучення сучасних технологій, розширення експортної діяльності, екологічні проекти тощо, та інструментів гарантування цільового характеру застосування таких пільг; прийняття Закону України “Про державний земельний кадастр”, розроблений на підставі рішень РНБОУ з метою впорядкування відносин у земельній галузі; створення окремого Агентства інвестиційного розвитку з передачею функцій щодо формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності, в даний час покладених на Державне агентство України з інвестицій та інновацій, з метою оптимізації системи державного управління інвестиційним та інноваційним розвитком; розбудову системи інноваційної інфраструктури (центри трансферу технологій, технопарки тощо) з метою стимулювання поширення інновацій та нових технологій, залучення науково-дослідних установ до реалізації проектів, особливо на регіональному рівні; розробку і прийняття (за прикладом Угорщини і Чехії) Національної інноваційної програми на 2010-2020 роки; запровадження практики роботи Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку з потенційними інвесторами в режимі “єдиного вікна”, що передбачає надання інвесторам інформаційної підтримки щодо правового та регуляторного середовища для іноземних інвестицій, допомоги в обробці інвестиційних пропозицій, в пошуку об’єктів для ведення бізнесу, а також українських постачальників тощо. Покладення на агентство, за прикладом Чехії, повноважень щодо визначення інвестиційних стимулів, які можуть застосовуватись до іноземних інвесторів за конкретними інвестиційними проектами.

Основною передумовою забезпечення ефективності вказаних заходів має стати перегляд існуючих пріоритетів інвестиційного та інноваційного розвитку. Як підтверджує досвід країн Центральної та Східної Європи, лише внаслідок виокремлення чітких, економічно обґрунтованих пріоритетів є можливим продуктивне використання стимулюючих заходів, що дозволяють підвищити інвестиційну конкурентоспроможність національної економіки.
Використані джерела інформації:

  1. Господарський кодекс України: Офіц. видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін юре», 2004. – 224с.

  2. Динаміка міжнародної інвестиційної позиції України. [електронний ресурс]: Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/balance/iip/IIP_dyn.pdf

  3. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008  № 514-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст. 384.

  4. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 16.03.2000. № 1547-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 21, ст. 161.

  5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від Закон України 19.03.1996 № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 19, ст. 80.

  6. Кириченко О. А., Ерохін С. А., Харченко О.І. та інші. Інвестування. Підручник. Київ. Знання, 2009 - 647с.

  7. Кириченко О. А., Харченко О.І. та інші. Інвестиційний бізнес в Україні. Навч. посіб. К.: «Дорадо», 2008. – 477с.

  8. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства// Актуальні проблеми економіки. - 2007.- №9.- С. 92-100.


Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор.
УДК 35 Грицяк І. А.,

доктор наук з державного управління, професор,

завідувач кафедри європейської інтеграції

національної академії державного управління

при Президентові України
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи