Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
Сторінка1/33
Дата30.10.2014
Розмір7.27 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ


НАУКОВИЙ ВІСНИК

АКАДЕМІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

СЕРІЯ «УПРАВЛІННЯ»
ВИПУСК 4/2010

За заг. ред. В.К. Присяжнюка,

В.Д. Бакуменка
Заснований у 2004 році
КИЇВ – 2010
УДК (351+352+353+354)(477)(06)

Наукове фахове видання України з державного управління.

Засновник: Академія муніципального управління.

Реєстраційне свідоцтво серії КВ №8846 від 9 червня 2004 року.

Схвалено Вченою радою Академії муніципального управління

Протокол 1 від 19 жовтня 2010 р.

Редакційна колегія:

Голова редакційної колегіїВ.Д.Бакуменко, д.держ.упр., професор;

члени редакційної колегії:

М.М.Білинська, д.держ.упр., професор;

О.І.Васильєва, к.держ.упр., доцент;

В.Є.Воротін, д.держ.упр., професор;

Т.В.Іванова, к.е.н., професор;

М.Х.Корецький, д.держ.упр., професор;

Т.О.Лукіна, д.держ.упр., професор;

С.В.Майборода, д.держ.упр., професор;

В.І.Тимцуник, д.держ.упр., доцент.

Рецензенти: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор;

Дацій О.І., д.е.н., професор.

Збірник висвітлює результати досліджень науковців і практиків щодо різних аспектів державного управління та місцевого самоврядування.

Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.

Адреса редколегії: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі,33, к. 214, к. 316.

Контактні телефони: +38 (044) 529-00-23 (внутр. 1157,1206),

+38 (044) 529-05-16(факс).
© Академія муніципального

управління, 2010



ЗМІСТ
Передмова… 6

^ РОЗДІЛ І. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ 7
Бакуменко В.Д. На допомогу здобувачу наукового ступеня 7

Кондрашов О.М. Державна стратегія інфраструктурного

забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності промисловості 16

^ Алейнікова О.В. Особливості розвитку державного

регулювання і підтримки агропродовольчого сектора в умовах

ринку 25

Бова Т.В. Удосконалення форм реалізації міжнародних

інноваційно-інвестиційних програм в Україні 34

^ Васильєва Н.В. Стиль управління, як умова підвищення

ефективності розвитку державної служби 42

Гоголь Т. В. Ідентифікація структурних елементів системи розвитку сільських територій 48

^ Горник В.Г. Реалізація інноваційної моделі розвитку

промислового комплексу та його адаптації до вимог

світової організації торгівлі 55

Гурковський В.І. Місце інформаційного суспільства України в

глобальній інформаційній спільноті

(державно-управлінський аспект) 64

^ Драган І.О. Підвищення якості надання житлово-комунальних

послуг населенню: державноуправлінський аспект 73

Жарая С. Б. Принципи дозвільної системи у сфері господарської

діяльності 82

Іванова Т.В. Управління малим бізнесом на місцевому

рівні 87

Іванюта П.В. Роль обліку в системі державного управління якістю

товару 93

^ Канавець М.В. Фактори впливу на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні 99

Карлова В.В. Національна еліта в незалежній Україні: проблеми становлення та функціонування 106

^ Кармазина Н.В. Розвиток фондового ринку як фактор залучення інвестиційних ресурсів 114

Кондратюк Т.В. Характеристика держави, державного

управління та адміністрування з позицій інституціонального

підходу (на прикладі регулювання сфери сімейних відносин) 124

^ Кушнір М.А. Актуальні державно-управлінські проблеми

модернізації туристичної галузі в Україні: правовий аспект 133

Любімов В.І. Розширення функцій державного управління

в умовах інноваційного розвитку 140
^ Малиш Н.А. Монетарний механізм державного управління

екологічною політикою в Україні 147

Матійко С.А. Впровадження механізму державної підтримки

самоорганізації транспортної системи 153

^ Науменко Р.А. Проблеми кадрового забезпечення

позашкільної освіти…. 163

Онищук С. В. Організаційно-правові напрями

вдосконалення адаптації звільнених працівників ОВС

до державної служби …………………………………….. 173

^ Піддубна Л.П. Історичні аспекти розвитку документаційного

забезпечення управління в Україні 180

Пельтек Л.В. Приватно - державне партнерство як чинник

ефективності проектів і програм розвитку промисловості регіону 189

Половцев О. В. Управління розподілом ресурсів в

державному секторі…. 197

^ Приходько І.П. Основні етапи розвитку державного

управління системою вищої освіти в аграрному секторі 205

Пушкарь І.В. Регулюючий механізм макроекономічних

процесів в агропромисловому комплексі країни 214

^ Росенко М.І. Основні функції та роль політичних еліт у державному управлінні 224

Рудкевич І.В. Регулювання зайнятості працездатного

населення в Україні 233

Толуб’як В. С. Ризики системи пенсійного забезпечення …. 243

Хвесик Ю.М. Системний підхід аграрної політики щодо

виходу з кризового стану аграрної сфери 251

^ Шевченко Н.О. Аграрна політика в історичному контексті 259

Шпачук В.В. Теоретичні засади типологізації криз 266

Адарацький Т.А. Дихотомія ринку праці України: зайнятість

і безробіття у часи кризи 275

^ Будко О.О. Вплив факторів на соціально-психологічний

клімат у колективах в органах державної влади та місцевого самоврядування.. 280

Воробйова І.М. Криза легітимності влади та методи її подолання 288

^ Гнатенко Л.А. Розуміння сутності державного управління

та особливостей державного регулювання діяльності залізничного транспорту України 294

^ Гришко Є.М. Удосконалення правових форм державного

управління в сфері примусового виконання рішень юрисдикційних

органів 300

Завадський М.О. Основні напрями реформування

організаційних структур виконавчої влади... 307

^ Кандагура К.С. Громадські організації – посередники у

взаємовідносинах органів державної влади з громадськістю… 312
Кормілецький О.М. Доступ громадян до інформації про

діяльність органів державної влади в Україні 320

^ Кулеба О.В. Поняття, об’єктивні характеристики та функції іміджу держави… 327

Лосіхін О. О. Реалізація паритетної демократії: досвід Німеччини 335

^ Малюська В.А. Міжнародний досвід державно-церковних

відносин (на прикладі Польщі) 344

Павлов О. Антикризові механізми державного регулювання

соціально-економічного розвитку 349

Тищенко В.О. Основні тенденції розвитку державної політики

у сфері цивільного захисту України 356
^ РОЗДІЛ ІІ. РЕГІОНАЛЬНЕ ТА МІСЦЕВЕ УПРАВЛІННЯ 367
Бондарчук Н.В. Складові державної регіональної політики 367

Чала Н.Д. Оцінка ефективності системи державного управління економічним розвитком регіонів 373

^ Бутник О.О. Специфіка державного управління інвестиційною

діяльністю в регіоні 380

Гура С.В. Концептуальні підходи до державного управління

ресурсним розвитком регіону 385

^ Ковальська Т.О. Особливості бюджетної підтримки підприємств

міської пасажирської транспортної системи 393

Сторчеус О.М. Моніторинг загроз безпеці промисловому

комплексу регіонів… 400

^ Сухорукова А.Л. Взаємодія обласних державних адміністрацій з інститутами громадянського суспільства 408

Чурсін В.П. Банкрутство органів місцевого самоврядування

як дієва санкція у механізмі відповідальності територіальних

громад 418
ПЕРЕДМОВА
Черговий 4/2010 випуск Наукового вісника Академії муніципального управління (серія «Управління»), який є фаховим виданням у галузі науки «Державне управління», присвячений широкому спектру актуальних питань державного та регіонального управління і місцевого самоврядування як в Україні, так і за рубежем. Більшість статей в ньому представлено докторантами, аспірантами та здобувачами.

Наукове видання зорієнтовано, насамперед, на наукові спеціальності 25.00.02 – «механізми державного управління» та 25.00.04 – «місцеве самоврядування» галузі науки «Державне управління», що найбільше відображає напрями освітньої та наукової діяльності його засновника.

У виданні отримали розвиток дослідження з сучасних проблем державного управління та місцевого самоврядування, зокрема: напрями державного впливу на інноваційно-інвестиційну складову економічного розвитку; розвиток інноваційних ідей в теорії державного управління; державно-управлінські механізми забезпечення роботи зі зверненнями громадян до Уряду; аксіологічний підхід до концептуалізації парадигми суспільної стабільності в державному управлінні; інформаційний підхід у дослідженнях ефективності функціонування системи державного управління; чинники впливу на розвиток соціального захисту населення на рівні держави; процеси формування органів управління державою та її адміністративно-територіальними одиницями та інші.

Даний збірник оформлено відповідно до вимог ВАК України. Для кожної статті наведено анотації на трьох мовах (українській, російській та англійській), зазначено рецензентів.

Зміст збірника виставлено на WEB-сайті Академії муніципального управління: www.amu.kiev.ua.

РОЗДІЛ І

^ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

УДК 351: 002.8 Бакуменко В.Д.,

д.держ.упр., професор, Заслужений діяч

науки і техніки України,

проректор з наукової роботи

Академії муніципального управління
^ НА ДОПОМОГУ ЗДОБУВАЧУ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
Надано поради, спрямовані на допомогу здобувачу наукового ступеня уникнути поширених помилок і прискорити підготовку та оформлення дисертаційної роботи.

^ Изложены советы в помощь соискателю учёной степени, чтобы избежать распространённых ошибок и ускорить подготовку и оформление диссертационной работы.

Courtesy of tips designed to help national scientists avoid common mistakes and accelerate the preparation and execution of the thesis.
^ Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важ­ли­ви­ми науковими і практичними завданнями. Загальна кількість докторів та кандидатів наук в Україні швидко зростає. В той же час у експертів є чимало дорікань до дисертаційних робіт, зокрема в частині дотримання в них чинних вимог ВАК України як до змісту, так і до оформлення. В даній статті зроблено спробу надати поради здобувачам наукових ступенів, як уникнути низки поширених недоліків щодо підготовки та оформлення дисертаційних робіт.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми. В першу чергу до таких публікацій слід віднести чинні документи ВАК України [1, 2]. На сьогодні маємо також низку наукових видань в Україні, присвячених наукометричному аналізу наукових досліджень, в яких частково розглядається питання дотримання вимог ВАК України щодо дисертаційних робіт [4, 5].

^ Формування мети (постановка завдання). Мета даної статті – це передача досвіду автора здобувачам наукового ступеня щодо підготовки та оформлення дисертаційних робіт, який є результатом роботи в Експертній комісії з державного управління ВАК України та в спеціалізованих вчених радах із захисту дисертацій, проведення наукометричного аналізу в цій сфері та багаторічного наукового консультування докторантів і керівництва аспірантами та здобувачами.

^ Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отримання нау­кових результатів дослідження.
1. Коментар до підготовки дисертаційних робіт.

Достатньо часто вимоги ВАК України до дисертаційних робіт оцінюються здобувачами як складні, особливо на початку проведення дослідження. З цим, певною мірою, можна погодитися. Дійсно, ВАК України запропонував складну але достатньо добре формалізовану структуру дисертаційної роботи, що дозволяє при її чіткому дотриманні зосередити увагу фактично на змісті такої роботи. Це також полегшує її оцінювання (експертизу), що передбачає, насамперед, дотримання формальних вимог, а також порівняння з кращими зразками розкриття змісту в таких роботах. В той же час, здобувач має великий простір для творчості в основній частині дисертації.

Текст дисертації починається з вступної частини, де, в першу чергу, наводиться стисле обгрунтування актуальності дисертаційного дослідження. Цей текст залишає певне враження про загальну культуру дослідника, оскільки дає уявлення про розуміння ним проблемної ситуації з досліджуваної теми у світі, державі, певній сфері чи галузі суспільної діяльності, про вміння її стисло, переконливо та грамотно відобразити, про рівень знайомства здобувача з відповідними, в першу чергу, сучасними дослідженнями зарубіжних і вітчизняних вчених. Серед останніх іноді відсутні прізвища відомих дослідників й некоректно наведені прізвища вчених, що не мають прямого відношення до досліджень за напрямом дисертаційної роботи (здебільшого, члени спеціалізованої вченої рад, на якій відбувається захист, та відповідних експертних рад тощо). Відсутність посилання на роботи наукового консультанта чи керівника наштовхує на думку про непричетність останніх до досліджень з даної тематики. Тоді постає питання, на якій підставі вони це роблять. Зустрічаються роботи, де обгрунтування актуальності викладається занадто загальними фразами, не відображає реальної ситуації суспільного розвитку за обраним напрямом дослідження у світі взагалі й в державі зокрема, насамперед, їх зв'язок з стратегічними напрямами, концепціями, планами, програмами та завданнями такого розвитку. Слід пам’ятати, що науково-прикладна цінність дисертації, насамперед, визначається тим, наскільки вона сприяє вирішенню завдань, визначених в основних, насамперед, перспективних політичних, правових та програмних документах держави.

Важливість зазначеного вище зв'язку призвело до введення окремого пункту у вступній частині до дисертації, де необхідно конкретизувати його, та показати особистий вклад здобувача в межах виконання конкретної науково-дослідної розробки, передбаченої державними науковими чи науково-технічними програмами, проектами, планами. Найчастіше в цьому пункті зазначаються науково-дослідні роботи, що виконуються за місцем підготовки на бюджетній основі чи на замовлення інших установ та організацій. Як правило, наводиться номер їх державної реєстрації, частіше за реєстраційною карткою, що свідчить про реєстрацію початку виконання цієї роботи. Більш правильно посилатися на номер державної реєстрації за обліковою карткою, що фіксує завершення виконання роботи (з подачею звіту або без нього). Завершена зареєстрована робота стає надбанням суспільства й фактичною специфічною формою впровадження з вільним або іншим способом доступу за замовленням.

У багатьох дисертаціях спостерігається плутанина з визначенням об’єкта та предмета дослідження. Перший фактично визначає обраний напрям дослідження, а другий - тему дисертаційної праці в межах цього напряму, яка визначається на титульному аркуші як її назва [1, с. 42]. Дійсно, якщо Ви проводите аналіз інформаційних джерел, то шукаєте їх за назвою. Якщо вони не відповідають назві, Вас може очікувати розчарування. Аналогічно, предмет дослідження не має відрізнятися від назви роботи. Будь-які додаткові слова в ньому, як правило, звужують або розширюють поле дослідження. У першому випадку назва роботи буде більш широкою й більш відповідатиме визначенню об’єкта, а не предмету дослідження.

Заслуговує на увагу питання визначення мети дослідження. Мета – це очікуваний результат внаслідок виконання дисертаційного дослідження, іншими словами - внаслідок вирішення поставленої наукової проблеми чи наукового завдання. Фактично досягнення мети і вирішення наукової проблеми чи завдання тотожні за результатом. Відтак, вони збігаються за змістом. Й тому нелогічно вкладати в них різний зміст, давати невідповідні визначення. Наприклад, мета дослідження – теоретико-методологічне обгрунтування взаємодії органів державної влади та політичних партій і розроблення відповідних науково-прикладних рекомендацій з її вдосконалення. А наукове завдання – теоретично та методологічно обґрунтувати взаємодію органів державної влади та політичних партій і розробити відповідні науково-прикладні рекомендації з її вдосконалення.

Перед тим, як розглянути питання новизни дослідження, звернемося до формули дисертаційного дослідження, що не формалізована в документах ВАК України, але визнається багатьма експертами. Маємо: завдання → новизна → загальні висновки (основні результати дисертаційної роботи). З цієї формули слідує, що:

  • основним елементом дисертаційної роботи, що поєднує завдання та висновки, є новизна;

  • загальні висновки мають відповідати завданням (якщо не всі завдання знайшли своє вирішення у висновках, то робота є незавершеною; якщо ж у висновках вирішено більше завдань, ніж зазначено, то робота спланована не кращим чином);

  • загальні висновки мають містити основні результати дисертаційної роботи, які мають ознаки новизни. В них також наводяться основні результати, що носять науково-прикладний характер (методики, алгоритми на основі запропонованих наукових положень, рекомендації тощо).

Найпростіше й найпрозоріше, коли вирішення кожного завдання безпосередньо знаходить відображення у відповідному пункті (або пунктах) загальних висновків. З досвіду можна порадити планувати: а) для докторських дисертацій – 7-9 завдань; б) для кандидатських дисертацій – 5-6 завдань. Цього можна досягти узагальненням завдань, їх інтеграцією.

Більш детально зупинимося на визначенні наукової новизни дослідження як основного наукового результату дисертаційної роботи. Саме тут, найчастіше, виникають серйозні зауваження експертів. Основне з них – це відсутність у положеннях, винесених у новизну, саме ознак новизни. Наприклад, положення «запропоновано (сформовано, розроблено тощо) методологічний підхід (метод, модель тощо) далі його назва» не має ознак новизни. Це констатація факту, лозунг. А ознаки новизни – це те, чим дане наукове положення відрізняється від відомих, в чому його сутність. Наприклад, 1) удосконалено : запропоновано методологічний підхід, який відрізняється від відомих (відомого) врахуванням чинника (зазначити якого), що розширює сферу його застосування для вирішення певного (зазначити якого) класу (групи) завдань; 2) дістали подальшого розвитку: система принципів надання державному управлінню демократичного характеру шляхом (через) її доповнення (включення, врахування) принципами (далі перелік принципів, що розвивають цю систему), що дозволяє … (далі конкретизація нових особливостей чи якостей). Іноді до новизни включають методики, що справедливо не рекомендовано ВАК України, оскільки, як й алгоритми, є прикладними, практичними результатами. Не є новизною й «науково-методичні» підходи. Це сленг. Правильно говорити про науково-методологічні підходи.

В низці кандидатських дисертацій пункт новизни «вперше» містить узагальнення вже відомих у науці напрямів досліджень і положень та не має ознак новизни. Краще не допускати такого, тим більше, що у вимогах ВАК України рекомендовано використовувати пункти новизни «вперше», «вдосконалено», «дістало подальшого розвитку», але ніде не зазначено, що всі вони мають бути присутніми у роботі. Якщо не має положень, що запропоновані вперше, то необхідно зосередитися на інших пунктах новизни. В той же час, на нашу думку, якщо тема дослідження суттєво відрізняється від всіх інших попередніх тем за обраним напрямом і є дійсно оригінальною, наприклад, має ознаки «бренду», то можна у пункті новизни «вперше» зазначити факт її дослідження.

Що можна порадити при визначенні новизни дослідження? Вже на стадії написання наукових фахових статей, зокрема формування висновків до них, доцільно застосувати метод інноваційного фільтра, запропонований у роботі [3]. Цей метод передбачає: 1) перегляд зібраного та опрацьованого матеріалу через інформаційний фільтр, побудований як набір загальновідомих наукових положень (наукові закони, закономірності, принципи, тенденції, теорії, наукові концепції, наукові стратегії, науково-методологічні підходи, моделі, моделі-підходи, методи загальні, методи спеціальні, класифікації та інші способи узагальнення і систематизації матеріалу, наукові способи доведення та обгрунтування, розвиток понятійного апарату тощо); 2) виділення тих положень, що мають місце в матеріалі, який піддано аналізу; 3) перевірка виділених положень на відповідність пунктам новизни, визначеним ВАК України («вперше», «вдосконалено», «дістало подальшого розвитку»), та їх відбір за однією з цих ознак; 4) формування та редагування виявлених пунктів новизни. Вважаю доцільним звернути увагу на той факт, що новизна може бути як в отриманих результатах, так і в способах їх отримання, доведення, обгрунтування. Саме цим можна пояснити дублювання результатів у висновках та позиціях новизни.

Щодо загальних висновків за результатами дисертаційних досліджень. Вони мають відповідати завданням та бути викладені у стверджувальній формі: визначено …, виявлено …, проаналізовано …, рекомендовано …, доведено …, обґрунтовано …, показано …, запропоновано …..., розроблено …, сформовано … тощо. Можна їх персонозувати, наприклад, «дисертантом запропоновано». Хоча в цьому немає особливої необхідності, оскільки це висновки і результати саме дисертанта. Слід враховувати, що окремі формулювання, наприклад, досліджено…, не є результатом, якщо далі не мають продовження типу «досліджено … і запропоновано…». За вимогами ВАК України, загальні висновки мають починатися з пункту, в якому стисло охарактеризовано стан досліджуваної проблеми. В деяких роботах цього немає. Слід не забувати, що висновки мають містити рекомендації за результатами дослідження. На жаль, нерідко такі рекомендації не є реальними як за адресатом, так і за змістом. Загальні висновки підсумовують дисертаційну роботи й містять всі основні результати. Інколи деякі з них сформовані здобувачем саме на етапі формування цих висновків. Тому доцільно опублікувати їх окремою статтею у відповідних наукових фахових виданнях України. Тим більше, що написання такої статті не потребує великих зусиль.

Практична цінність більшості дисертаційних робіт підтверджується актами впровадження та довідками про використання в різних установах і організаціях [4, 5]. На нашу думку, така практика цілком слушна, особливо для робіт, що мають науково-прикладний характер. Як зауваження можна зазначити, що більшість з цих актів та довідок носять достатньо формальний характер. Має сенс посилити реальну практичну віддачу від дисертаційних робіт, особливо тих, що зорієнтовані на дослідження конкретних суспільних явищ, об’єктів, процесів. Наприклад, шляхом координації їх тематики та завдань відповідно до потреб суспільної практики. Це відповідає шляху інноваційного розвитку держави. В той же час, не слід забувати, що саме результати фундаментальних досліджень координально перетворюють світ й роблять життя іншим, технологічно більш досконалим. Галузь науки, що не має розвитку фундаментальної складової, має великий шанс перетворитися на чисто прикладну галузеву науку.

Всім відомі вимоги ВАК України щодо кількості фахових публікацій. Якщо для докторських робіт немає зауважень, то для кандидатських дисертацій ці вимоги явно занижені. Три статті – це дуже мало, 25-35 сторінок тексту. Це, в середньому, по одній статті на розділ, в той час як для докторської роботи – по 4 статті на розділ. Основна частина кандидатських робіт містить до 180 сторінок тексту. Навіть з урахуванням тез на різних комунікативних заходах зміст 120-140 сторінок тексту залишається фактично без оприлюднення. Експерти давно вже ставлять питання про необхідність підвищити вимоги щодо публікацій у наукових фахових виданнях до мінімум 5 статей. Взагалі, на нашу думку, дисертацію доцільно писати статтями по підрозділах плану. В кандидатських дисертаціях таких підрозділів в середньому 9, в докторських - 15. Практика свідчить, що зазначена технологія підготовки дисертаційної роботи, за умови добре продуманого та узгодженого з науковим консультантом чи керівником плану роботи та систематичного контролю з їх боку, дозволяє її успішно підготувати. Особливо це важливо для здобувачів кандидатського ступеня, які ще не мають досвіду роботи над дисертацією.

Дуже важливим є вибір досвідченого наукового керівника, який, в першу чергу, допоможе з вибором актуальної теми та складанням продуманого і реального, а не формального плану дослідження. Невипадково в Положенні про підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації передбачено, що призначення науковим керівником кандидата наук є винятком і здійснюється за погодження вчених рад установ і організацій. Поки ця норма у частині винятку часто порушується. Добре також, якщо досвідчений науковий керівник усвідомив свою високу місію у підготовці кадрів вищої кваліфікації для держави та відповідальність і приділяє цьому необхідну та достатню увагу. Важливу роль відіграє якість організації підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, зокрема, сумлінне дотримання всіх вимог та етапів проходження підготовки докторантів, аспірантів та здобувачів, а також вимогливість спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій щодо дотримання вимог ВАК України. Все це давно відомо, але ніколи не втрачає актуальності.

Слід зазначити й один з недоліків формалізації структури та обсягів дисертаційних робіт, який проявляється в тому, що в авторефератах найбільш ґрунтовно підготовлених дисертаційних робіт з численними суттєвими науковими та практичними результатами, пунктами новизни, а також з великою кількістю наукових публікацій, впроваджень (акти, довідки) та апробацій на науково-комунікативних заходах (симпозіуми, конференції, «круглі столи» тощо), виникає питання, як вкластися у встановлений обсяг - що узагальнювати, скорочувати чи взагалі не включати без суттєвої втрати досягнутої високої якості роботи?

Не зайве нагадати про необхідність дотримання при складанні списку використаних джерел інформації нового стандарту їх оформлення. Часто в авторефератах, особливо до докторських дисертацій, здобувачі включають до списку своїх робіт все, що надруковано, навіть, якщо ці публікації не мають безпосереднього відношення до роботи. При цьому, іноді це робиться за рахунок зменшення викладення в авторефераті основного змісту по розділах, що, на нашу думку, є помилковим.
2. До питання технологізації «збирання» дисертаційної роботи.

У даній частині статті наведені поради, як технологічно оформлювати дисертацію та автореферат. Будемо виходити з того, що маємо перший варіант дисертаційної роботи – так звану «чорнетку».

Насамперед, доцільно проаналізувати структуру дисертаційної роботи з точки зору виключення можливих суттєвих її перекосів за обсягом розділів і підрозділів, а також на предмет порушення вимог ВАК України до її обсягу. При цьому буде у нагоді поділ розділів і підрозділів на менші за обсягом, їх скорочення, переніс частки матеріалу в інші розділи та підрозділи або у додатки. При правильному плануванні ці питання, як правило, передбачаються на початку підготовки дисертації.

З урахуванням вищезазначеного необхідно почати уважно розділ за розділом вичитувати перший варіант дисертаційної роботи.

В процесі вичитки першого розділу необхідно з’ясувати, де порушується логіка та повнота викладення, де є явні прогалини, де допущено нечіткість, зверхність, що викликає сумніви у правильності різних положень і посилань, що потребує більш чіткого визначення та уточнення, що необхідно додати, від чого позбавитися, скоротити, перенести тощо. Після доопрацювання цього розділу доречно зробити його копію. По цій копії шляхом уважного відбору основних ідей та положень і позбавлення менш суттєвого матеріалу формується чорнетка висновку до першого розділу. Цю чорнетку необхідно науково відредагувати, щоб отримати відповідний висновок. Аналогічна процедура повторюється для кожного наступного розділу.

Коли всі висновки до розділів сформовані, слід перейти до формування загального висновку. Для цього доцільно зібрати всі висновки по розділах в один файл та послідовно відбирати основні результати дисертаційної роботи, позбавляючись від вже непотрібного. Залишається науково відредагувати загальний висновок та подати його у стверджувальній формі. Не зайве нагадати, що у першому розділі необхідно проаналізувати науковий доробок попередників за обраною темою дослідження (до 20% основної частини роботи, що в докторських дисертаціях фактично відповідає за обсягом одному першому розділу) та визначити ті наукові проблеми або завдання, що ще не отримали належного вирішення. Скоріш за все, основні результати роботи будуть отримані здобувачем в теоретичному, методологічному та науково-прикладних розділах.

Після формування загального висновку необхідно переглянути завдання до роботи та привести їх йому у відповідність. Найпростіше просто переписати їх по першим фразам підпунктів загального висновку, потім відредагувати та скоординувати за логікою викладу матеріалу дисертації.

Далі починається найскладніша частина «збирання» роботи – формування пунктів новизни. Краще всього це робити по загальних висновках. Уважно переглядаючи їх необхідно виділити ті наукові результати, що мають ознаки новизни. Якщо виділені таким чином положення новизни не переконливі або несуттєві, слід продовжити дисертаційне дослідження, зосередивши увагу саме на розробці нових наукових положень, які можна сміливо виносити на захист. Нагадую, що доцільно починати працювати над формуванням новизни на стадії написання наукових фахових статей. Тоді «збирання» роботи стане дійсно заключним етапом роботи над текстом дисертації.

Інші особливості формування вступної частини до дисертації вже розглянуті у першій частині даної статті.

Розглянемо питання технологізації «збирання» автореферату. Вступна частина, загальні висновки, наукові публікації здобувача за темою дослідження повністю переносяться в автореферат з дисертації. Вступна частина доповнюється абзацом, що характеризує структуру дисертації (примітка: цього абзацу немає у дисертації). У списку робіт здобувача для робіт у співавторстві стисло зазначається його особистий вклад. Матеріал розділів формується шляхом перенесення до автореферату відповідних висновків по розділах. На початку характеристики кожного розділу доцільно навести його нумерацію у структурі дисертації, назву та стисло описати його структуру шляхом надання всіх назв підрозділів. Анотацію на українській мові доцільно формувати по перших фразах загальних висновків, дотримуючись встановлених обмежень обсягу до 0,5 аркуша. Анотацію на англійській мові слід формувати шляхом тотожного перекладу анотації з української мови (теж в межах 0,5 аркуша). Анотацію на російській мові можна підготувати, відбираючи по дві – чотири перші фрази з пунктів загальних висновків та переклавши їх на російську мову (до 2,0 аркушів). Якщо сформований таким чином автореферат, викладений через один інтервал шрифтом Times New Roman з розміром 14 та всіма полями 20 мм, кількістю строк на сторінці 40-44, вийшов за межі 20 сторінок, то необхідно його скоротити до цього обсягу. Найчастіше це робиться шляхом зменшення строк на сторінці до 40, скорочення тексту розділів, актуальності у вступній частині, підпунктів у загальних висновках, але без втрати їх змісту.

Часто під час експертизи дисертаційних робіт робляться зауваження щодо відсутності графічного матеріалу та статистичних даних. В той же час, вони займають чимало місця в авторефераті та більш за все привертають увагу експертів.

Висновки. Матеріал даної статті у своїй першій частині фактично є коментарем до вимог до дисертаційних робіт, що встановлені ВАК України, а в другій частині – порадою, що може прискорити їх оформлення. Він пройшов апробацію на кількох семінарах в установах системи Національної академії державного управління при Президентові України (центральний офіс Академії та її регіональні інститути державного управління), а також в Академії муніципального управління. Проявлений інтерес до нього як у здобувачів наукового ступеня, так і у багатьох наукових консультантів та керівників наштовхнув автора на думку його оприлюднити. Сподіваюсь, що він буде у нагоді всім, хто працює в цій сфері.
Використані джерела інформації:

  1. Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій / Бюлетень ВАК України, 2007. – Вип. 6.

  2. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника / Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 423.

  3. Бакуменко В. Д. Інноваційні фільтри в науковому пізнанні суспільних процесів /В. Д. Бакуменко, О. М. Руденко // Науковий вісник АМУ. Серія : Управління. – К. : ВПЦ АМУ, 2009. - Вип. 2 (8) – С.19-26.

  4. Мотренко Т.В., Бакуменко В.Д., Васильєва О.І. Тенденції дисертаційних досліджень з державного управління в контексті дотримання вимог ВАК України / Т. В. Мокренко, В. Д. Бакуменко, О. І. Васильєва // Вісник державної служби. - 2009. - № 34. – С. 41 – 49.

  5. Бакуменко В. Д. Становлення та розвиток галузі наук «Державне управління» : наукометричний аналіз (1997-2009) / В. Д. Бакуменко // Науковий вісник АМУ. Серія: Управління. – К.: ВПЦ АМУ, 2010.- вип. 3 (13) – С. 7-21.


УДК 330.341:334
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи