Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
Сторінка11/33
Дата30.10.2014
Розмір7.27 Mb.
ТипПротокол
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   33

УДК 354:656.078


Матійко С.А.,

к.держ.упр.,

Мелітопольський інститут державного та

муніципального управління КПУ
^ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ САМООРГАНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ
Розроблено нову парадигму державного регулювання транспортною системою. Запропоновано механізм державної підтримки самоорганізації транспортної системи.

^ Разработана новая парадигма государственной регуляции транспортной системой. Предложен механизм государственной поддержки самоорганизации транспортной системы.

A new paradigm of the state adjusting by the transporting system is developed. The mechanism of state support of organizations of the transporting system is offered.
^ Постановка проблеми.

Становлення новітнього технологічного устрою сьогодні формує порівняльні переваги, які визначать хід розвитку світової економіки в найближчі десятиріччя. Одним з елементів ядра цього устрою, що стає, повинні стати інтегровані високошвидкісні транспортні системи.

Через винятковість свого положення, держава є монополістичною організацією, несучою, з одного боку, можливість стабільності, стійкості транспортної системи, а з іншою - негнучкості, небезпека реалізації не суспільних, а групових і особистих інтересів, а за відсутності продуманої, науково обґрунтованої економічної політики – підвищення «порогу чутливості» транспортної системи до флуктуацій економіки, яке може викликати руйнівну кризу транспортної системи.

Таким чином, основна задача розробки нової парадигми державного регулювання транспортною системою полягає в тому, щоб дозволити державі «запустити» механізми самоорганізації транспортної системи і з потреби коректувати виникаючі в цьому механізмі збої.
^ Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Значний внесок у розробку теорії та методології державного регулювання транспортних систем зробили вітчизняні та зарубіжні дослідники: Г. Д. Ейтутіс, О. С. Ігнатенко, О. М. Ложачевська, Г. І. Міщенко, Ю. Є. Пащенко, В. Й. Развадовський, Д. А. Тимоха, А. М. Ткаченко. В основі дослідження лежать праці відомих фахівців з організації державного управління та регулювання різних сфер життєдіяльності суспільства, а саме: Ю. С. Бараша, В. М. Гурнака, О. А. Дєгтяра, О. В. Довгальової, О. М. Іваницької, А. М. Новікової, М. Л. Погребицького, А. І. Семенченка, О. В. Шкідченко та ін.

^ Постановка завдання.

– розробити нову парадигму державного регулювання транспортною системою;

– запропонувати механізм державної підтримки самоорганізації транспортної системи.

^ Виклад основного матеріалу.

Механізм і процеси самоорганізації визначають розвиток ринку транспортних послуг. Регулювання ринку має базуватися на використанні поєднання можливостей організації і самоорганізації. Характеристиками ринку слід вважати його стан, поведінку, рівновагу, стійкість, розвиток. Основними процесами розвитку є організація і самоорганізація, що має характер нестабільних коливань. Ринок транспортних послуг як динамічна система може перебувати в одному з трьох станів: рівноважному, перехідному і періодичному (пульсуючому). Після періоду нестійкості (перехідного періоду) ринок повертається до стану стійкості нової якості, набуваючи нових форм, змінюючи потенціал і траєкторію руху, розвитку [1, c. 73].

Динаміку ринку транспортних послуг у цьому випадку характеризує: стан максимуму ентропії, який визначається як максимальна неврегульованість (випадковість) або найімовірніший стан системи. Для практичних цілей державного регулювання це означає, що регулювання стану ринку транспортних послуг не повинне бути надмірно жорстким відносно самоорганізації. Воно має максимально використовувати її позитивні можливості.

Для цього вводяться нові параметри – нерівноважність, нестійкість, нелінійність, біфуркація, флуктуація, дисипація та ін. Державне регулювання ринку транспортних послуг в умовах ринкової економіки супроводжується подібними станами, а отже, їх дослідження і моделювання можливе з використанням вказаного апарату [5, c. 567].

Визначено, що спонтанність самоорганізації ринку – один із складних моментів регулювання, який держава бажає контролювати для запобігання кризам та іншим негативним явищам. Тому ринки транспортних послуг розвинених країн серйозно контролюються державою, з одного боку, як представником стратегічних і економічних інтересів, а з іншого – для згладжування циклічних та інших наслідків самоорганізації.

Основними завданнями у сфері вдосконалення методів державного регулювання розвитку транспортної системи, що забезпечують досягнення його цілей , повинне стати:

– підвищення інвестиційної привабливості транспортної галузі, включаючи вдосконалення нормативно-правовий бази і введення методів державного регулювання, направлених на підвищення інвестиційної привабливості галузі, а також вдосконалення економічних і фінансових механізмів, включаючи державно-приватне партнерство, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості галузі;

– формування нормативно-правовий бази конкурентного ринку транспортних послуг, включаючи створення нормативно-правовий бази і методів державного регулювання розвитку ринку транспортних послуг,

–  розробку нормативно-правового механізму, що забезпечує виконання контрактних зобов'язань за об'ємом і якості транспортних послуг,

– розробку і вдосконалення методів і механізмів державного регулювання мотивації розвитку структур транспортної діяльності в цілях забезпечення якості транспортних послуг, у тому числі мотивування створення і розвитку національних і інтернаціональних транспортних компаній, здатних забезпечити інноваційний розвиток і підвищення якості і конкурентоспроможності транспортних послуг,

– створення нормативної бази, регулюючої комерційний допуск до транспортної діяльності в області вантажних перевезень, а також сприяння розвитку малого і середнього підприємництва в транспортному комплексі;

– державне регулювання рівня питомих транспортних витрат в ціні продукції, включаючи розробку і введення в дію методів державного регулювання, стимулюючих зниження сукупних питомих транспортних витрат,

– розробку і впровадження механізмів державного моніторингу сукупних питомих транспортних витрат в ціні кінцевої продукції;

– внутрішньоукраїнська і міжнародна гармонізація нормативно-правового забезпечення транспортної системи;

Необхідно сформувати методи державного регулювання, які будуть направлені на забезпечення [6, c. 77]:

– гарантованого рівня доступності і якості транспортних послуг для населення, включаючи розробку і впровадження мінімальних соціальних транспортних стандартів відносно можливості переміщення населення по території країни (модель комунікацій всіх видів пасажирського транспорту, відповідний рухомий склад, купівельна здібність, цінова доступність, стандарт по періодичності транспортного обслуговування для кожного населеного пункту), а також розробку нормативної бази, регулюючої комерційний допуск до транспортної діяльності в області пасажирських перевезень;

– безпеки і стійкості транспортної системи, включаючи вдосконалення нормативно-правовий бази, спрямованої на забезпечення безпеки в транспортній галузі і розвиток транспортної системи з урахуванням вимог по забезпеченню військової безпеки України, а також вдосконалення нормативно-правовий бази, регулюючої шкідливу дію транспорту на навколишнє середовище і здоров'я людини, у тому числі в частині визначення умов допуску компаній до транспортної діяльності.

Держава є одним з основних учасників ринку транспортних послуг, виступаючи як акціонер або власник організацій, що діють в галузі. Системна роль держави в питаннях управління і розпорядження власністю, що належить йому, в транспортному комплексі полягає в підвищенні ефективності всіх аспектів регулювання державною власністю у сфері транспорту, а також в створенні умов, що забезпечують діяльність і правовідносини учасників цивільного обороту майна транспорту з врахуванням цілей і завдань державного регулювання в області майнових стосунків.

Основними напрямами вдосконалення управління державною власністю на транспорті повинні стати:

– вдосконалення норм законодавства України, регулюючих питання оформлення прав власності на державне майно транспортної галузі, а також питання користування земельними ділянками організаціями транспортного комплексу (у тому числі вдосконалення нормативно-правового регулювання процедур резервування і вилучення земельних ділянок для державних потреб);

– вдосконалення законодавства України, регулюючого питання пайової власності на майно транспортної галузі;

– вдосконалення законодавства, регулюючого питання інвестиційної діяльності на транспорті;

– вдосконалення форм і способів передачі державного майна в користування юридичним і фізичним особам;

– вдосконалення норм законодавства України в цілях недопущення неспроможності організацій транспортної галузі;

– проведення приватизації майна транспортної галузі з врахуванням цілей і завдань державного ;

– впровадження сучасних інформаційних технологій для вирішення завдань обліку державного майна і показників ефективності його використання;

– вдосконалення системи професійної підготовки і кваліфікації керівників державних унітарних підприємств і державних установ;

– вдосконалення порядку взаємодії органів влади в області управління державним майном.

Державному регулюванню розвитку і функціонування транспортної системи України повинне підлягати:

– розвиток і технічне вдосконалення національної і обласної транспортної інфраструктури;

– інституційні перетворення на транспорті;

– питання технологічної, транспортної і екологічної безпеки об'єктів транспортної інфраструктури і транспортних засобів;

– формування і функціонування ринку транспортних послуг;

– забезпечення мобілізаційної готовності транспорту;

– міжнародна діяльність транспортних підприємств і структур;

– соціальна сфера і трудові стосунки на транспорті.

Державне регулювання транспортних послуг має бути направлене на формування і підтримку конкурентних переваг транспортних організацій України на внутрішньому і міжнародному ринках, на забезпечення споживачів високоякісними конкурентоздатними транспортними послугами, а також на введення законодавчих норм прямої дії і механізмів, що гарантують виконання підприємствами транспорту якісних показників [7, c. 16].

У сфері залізничного транспорту для реалізації державного регулювання необхідно передбачити:

– розробку довгострокових цільових програм з визначенням термінів і джерел фінансування заходів щодо розвитку залізничного транспорту;

– реалізацію механізму державної участі в розвитку інфраструктури залізничного транспорту в Україні;

– вдосконалення системи державного регулювання залізничної галузі і цін (тарифів) на регульовані види продукції і послуг, дерегулювання конкурентних секторів з врахуванням ступеня розвитку конкуренції з метою захисту інтересів споживачів транспортних послуг, підвищення ефективності галузі і створення умов для випереджаючого інвестиційного розвитку залізничного транспорту;

– реалізацію структурної реформи на залізничному транспорті і цільовій моделі ринку залізничних транспортних послуг на третьому етапі структурної реформи, включаючи створення умов для розвитку конкуренції у сфері залізничних транспортних послуг і зростання приватних інвестицій в залізничну галузь;

– забезпечення правової, інформаційної і технічної взаємодії залізничних систем України і інших держав з врахуванням перспектив приєднання України до всесвітньої торгівельної організації, необхідності інтеграції залізничного транспорту України в систему міжнародних перевезень і максимально ефективного використання в цих цілях його транзитного потенціалу;

– визначення органу (органів) державної влади, до компетенції якого (яких) відносяться функції по керівництву мобілізаційною підготовкою і цивільною обороною на залізничному транспорті, покладанню обов'язків по здійсненню окремих перевезень залізничним транспортом і використанню рухливого складу на конкретних власників інфраструктур, перевізників і операторів у випадках виникнення загрози відносно соціально-економічної стабільності, обороноздатності, безпеці держави і в інших передбачених законодавством України випадках [4, c. 39];

– зняття обмежень цивільно-правового обороту майна залізничного транспорту, не задіяного в забезпеченні обороноздатності і мобілізаційній підготовці і передбачуваного до залучення до обороту в конкурентних сегментах ринку;

– розробку комплексу заходів, направлених на забезпечення необхідного рівня безпеки об'єктів залізничного транспорту України [3, c. 34];

– розробку механізму здійснення соціально значимих, військових і спеціальних перевезень в мирний час і особливі періоди, виконання мобілізаційних планів, зміст мобілізаційного резерву, проведення заходів щодо мобілізаційної підготовки на залізничному транспорті і підвищення відповідальності учасників ринку залізничних транспортних послуг за невиконання вимог мобілізаційних і оборонних задач;

– розробку корпоративних стратегій розвитку організацій залізничного транспорту.

В рамках реалізації цілей державного регулювання має бути передбачене можлива зміна макроекономічних показників соціально-економічного розвитку України.

Для формування чітких пріоритетів будівництва залізничних ліній і виключення неефективних рішень в рамках підготовки конкретних інвестиційних програм і проектів необхідно забезпечити проведення фінансово-економічного і соціального аналізу. Конкретний механізм залучення засобів державного бюджету і бюджетів суб'єктів України повинен реалізовуватися відповідно до законодавства України.

За результатами моніторингу темпів соціально-економічного розвитку країни, окремих областей, галузей промисловості і промислових зон передбачається внесення змін до переліку нових залізниць із забезпеченням їх фінансування відповідно до вказаних принципів.

В області дорожнього господарства необхідно передбачати поетапне впровадження принципу платності користування автомобільними дорогами, що включає [2, c. 41]:

– введення плати за проїзд по автомобільних дорогах національного значення вантажних автомобілів загальною масою понад 12 тонн в цілях відшкодування шкоди, що завдає автошляхам автомобілями важкоатлетів, з врахуванням гармонізації вимог до характеристик автомобілів важкоатлетів з аналогічними вимогами в державах Європейського союзу;

– вдосконалення механізмів компенсації шкоди, що заподіюється автомобільним дорогам транспортними засобами при перевезеннях вантажів важкоатлетів і небезпечних;

– встановлення тарифів і зборів, а також плати за приєднання об'єктів дорожнього сервісу до автомобільних доріг.

Зібрані кошти направити на підтримку і розвиток автодорожньої інфраструктури.

Широкомасштабне залучення позабюджетних інвестицій в дорожнє господарство передбачати за рахунок:

– розвитку механізму концесій при будівництві платних автомобільних доріг;

– випуску облігаційних позик на цілі будівництва і реконструкції автомобільних доріг, а також використання механізму державно-приватного партнерства;

– розробки механізмів залучення для будівництва автомобільних доріг ресурсів організацій, зацікавлених в розвитку прилеглих до автомобільних доріг територій;

– доходів від комерційного використання спеціалізованими державними структурами придорожніх смуг і смуги відведення автомобільних доріг.

Основними принципами формування державного регулювання в області розвитку автомобільного транспорту повинні стати:

– розвиток системи нагляду відносно автомобільного транспорту;

– перехід від стихійного функціонування ринку автотранспортних послуг до регулювання відповідно до соціальних і економічних інтересів, що повинне зводитися до забезпечення збалансованого допуску до професійної (включаючи комерційну) діяльності на контрактній основі, створенню рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг, контролю за дотриманням встановлених вимог і правил, у тому числі в рамках передачі частки повноважень організаціям, вживанню заходів по зменшенню негативних наслідків функціонування ринку транспортних послуг, у тому числі за допомогою розвитку системи страхування, а також до забезпечення антитерористичної безпеки.

Основними механізмами реалізації державного регулювання в області автомобільного транспорту повинні стати:

– механізм допуску на ринок автотранспортних послуг (включаючи квотування до використання автотранспортних засобів на території України);

– механізм допуску до професії і інших видів автотранспортної діяльності;

– механізм, стимулюючий модернізацію і оновлення парку автотранспортних засобів, а також вдосконалення його структури;

– механізм створення умов для розвитку ефективних сучасних транспортно-логістичних технологій і перевізних систем, заохочення підвищення капіталізації автотранспортного бізнесу, розвитку термінальних комплексів і інформаційного забезпечення перевезень вантажів;

– механізм, стимулюючий прискорення виведення з експлуатації і утилізацію старих автомобілів з наднормативним терміном служби;

– механізм платності користування дорожньою інфраструктурою, що дозволяє компенсувати збиток, пов'язаний із здійсненням автомобільних перевезень.

Для здійснення модернізації і оновлення парку автотранспортних засобів всіх галузей економіки України необхідні:

– розробка державної політики, направленої на створення раціональної структури парку вантажних автомобілів;

– вдосконалення амортизаційної політики, направленої на забезпечення формування власних джерел фінансування оновлення транспортних засобів;

– розробка механізму формування величини чистого прибутку, необхідного для забезпечення заданого коефіцієнта оновлення транспортних засобів;

– розробка пропозицій по використанню альтернативних видів джерел енергії для автотранспортних засобів;

– розширення практики придбання транспортних засобів за рахунок кредиту і лізингу.

Основними напрямами державного регулювання у сфері повітряного транспорту повинні бути:

– завершення інституційних перетворень, формування нормативно-правовий бази функціонування повітряного транспорту, гармонізованої з міжнародними правилами;

– створення опорної транспортної інфраструктури повітряного транспорту, а також проведення гнучкої митної політики в частці виправданого зняття загороджувальних мит на авіаційну техніку зарубіжного виробництва і запасні частки до неї;

– забезпечення державою доступності транспортних послуг для населення на основі організації підтримки соціально значущих авіаційних перевезень в місцевому і магістральному сполученні з бюджетів всіх рівнів;

– запуск механізму саморозвитку галузі на основі забезпечення передумов для досягнення інвестиційної привабливості гостро необхідних капіталомістких структурних перетворень, що стосуються парку повітряних судів і аеродромної мережі.

Держава повинна активно брати участь в структурних перетвореннях цивільної авіації шляхом субсидування з державного бюджету соціально значущих магістральних пасажирських перевезень і частини соціально значимих пасажирських перевезень в місцевому сполученні, запобігання випадкам недобросовісної конкуренції і посилення контролю за діяльністю природних монополій у сфері повітряного транспорту.

Заходи державного регулювання повинні бути направлені на забезпечення стійкого розвитку цивільної авіації, у тому числі на:

– завершення кардинального оновлення парку українських авіакомпаній;

– здійснення реконструкції об'єктів і дооснащения опорної аеродромної мережі;

– впровадження нових технологій перевізного процесу;

– створення сприятливих умов для залучення недержавного капіталу з метою будівництва і експлуатації авіатранспортних об'єктів;

– лібералізацію ринку і скорочення сфер тарифно-цінового регулювання;

– скорочення кількості об'єктів наземної інфраструктури, що знаходяться у державній власності, за рахунок залучення їх в цивільний оборот;

– забезпечення фінансування змісту і експлуатації об'єктів, що знаходяться в державній власності, забезпечують безпечне функціонування повітряного транспорту;

– максимальне зниження негативної дії повітряного транспорту на екологію.

Центральні органи виконавчої влади у сфері транспорту повинні брати участь:

– у вдосконаленні на базі єдиних організаційно-методичних принципів системи контролю відповідності вироблюваної і експлуатованої авіатехніки і устаткування встановленим вимогам і в підвищенні ефективності такого контролю.

При державному стимулюванні технічного переоснащення парку транспортних засобів на основі сучасної української техніки перевізники не повинні випробовувати яких-небудь обмежень в придбанні зарубіжних транспортних засобів тих типоразмерів, які не випускаються в Україні.

Державне регулювання діяльності морського і внутрішнього водного транспорту повинне бути направлене на захист інтересів держави і суспільства за умови збереження господарської самостійності підприємств галузі.

В процесі регулювання органи державного управління повинні вирішити наступні завдання:

– прискорення економічного розвитку підприємств морського і внутрішнього водного транспорту і підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку транспортних послуг;

– підвищення технічного і організаційного рівня морського і внутрішнього водного транспорту на основі останніх досягнень науково-технічного прогресу;

– поліпшення умов праці плавсоставу морських і річкових судів і працівників берегових підприємств галузі;

– підвищення рівня безпеки морської і річкової транспортної діяльності, включаючи безпеку мореплавства і судноплавства і охорону навколишнього середовища;

– забезпечення правового захисту українського морського і річкового транспорту у сфері міжнародного судноплавства.

Висновки.

Таким чином, прискорення економічного розвитку підприємств галузі і підвищення їх конкурентоспроможності досягається за допомогою як прямих інвестицій, так і різних непрямих заходів. Прикладом прямих інвестицій може служити участь держави в розробці і реалізації державних цільових програм.

Непрямі заходи включають великий комплекс заходів, направлених на створення портових особливих економічних зон, організацію ефективної роботи Українського міжнародного реєстру судів, проведення зваженої податкової, митної, кредитної політики, а також закріплення частки вантажної бази морського транспорту за українськими перевізниками.
Використані джерела інформації:

1. Блудова Т. В. Транспортна політика Європейського Союзу та перспективні потреби розвитку транспортної мережі / Т. В. Блудова // Стратегічна панорама. – 2006. – № 3. – С. 72-79.

2. Винников В.В. Проблемы развития транспортных коридоров Украины и пути их решения в условиях международной глобализации и регионализации / Винников В.В. // Вісник економіки транспорту і промисловості. – Харків : Українська державна академія залізничного транспорту. – 2006. – № 15-16. – С. 40-46

3. Дикань В.В. Транспортна складова економічної безпеки держави в умовах глобалізації / В. В. Дикань, О. В. Дикань // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення". – Харків: Вид-во ХНУВС. – 2005. – С. 33-35.

4. Засуха С.О. Стан та перспективи розвитку автотранспортної галузі / С.О. Засуха // Актуал. пробл. економіки. – 2008. – N 7. – С. 37-42.

5. Каніщенко О.Л. Стратегічні проблеми транспортної євроінтеграції: маркетингові рішення українських перевізників / О.Л. Каніщенко // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Логістика. – 2005. – N 526. – С. 566-571.

6. Кудрицька Н.В. Аналіз основних напрямів розвитку теоретичних та методологічних підходів до регулювання інвестиційної діяльності на транспорті / Н.В. Кудрицька // Залізн. трансп. України. – 2007. – N 6. – С. 75-78.

7. Прейгер Д. Актуальні питання будівництва доріг та розвитку мережі вантажних автоперевезень в Україні / Д. Прейгер // Економіка України. – 2008. – N 4. – С. 15-28.

Рецензент: Дацій О.І.,д.е.н., професор
УДК 351.851:336.531.2:374
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   33

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи