Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
Сторінка32/33
Дата30.10.2014
Розмір7.27 Mb.
ТипПротокол
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33
^

Використані джерела інформації:


  1. Бега А. Вдосконалення консультацій із зацікавленими сторонами в практиці роботи уряду України: зб. аналіт. матеріалів / А. Бега, Н. Гнидюк. – К.: МЦПД, 2004. –

75 с.

  1. Білан І. Інформаційна відкритість органів державної влади України : зб. аналіт. матеріалів / Білан І., Винников О., Горобчишина С. та ін. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2005. – 215 с.

  2. Бутирська Т. О. Оптимізація взаємодії державної влади і громадянського суспільства (управлінській аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Т. О. Бутирська. – Одеса, 2004. – 20 с.

  3. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества : идейные истоки и основные вехи формирования / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. – №7. – С. 17-21.

  4. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України: Аналітична доповідь / Колектив авторів ; за заг. ред. Н. В. Грицяк. – К. : НІСД, 2009. – 25 с. (на правах рукопису).

  5. Політологія / [Бабкіна О. В., Горбатенко В. П., Антоненко В. Г. та ін.] ; під ред. О. В. Бабкіної. – [2-ге вид.]. – К. : Видав. центр, 2002. – 526 с.

  6. Постанова Кабінету Міністрів № 976 від 5 листопада 2008 р. «Порядок сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=976-2008-%EF

  7. Постанова Кабінету Міністрів України N 1035-р. від 21 листопада 2007 р. «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» //

  8. http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1035-2007-%F0

  9. Постанова Кабінету Міністрів України № 1378 від 15 жовтня 2004 р. «Деякі питання забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1378-2004-%EF

  10. Указ Президента України № 1276 від 15 вересня 2005 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» // http://www.president.gov.ua/documents/3167.html

  11. Уряд запровадив громадську експертизу своєї діяльності // http://www.uapp.org/uk/legal_analitics/5794.html


Рецензент: Іванов М.С., д. політ. н., професор.

УДК 352:336.3

Чурсін В. П.,

аспірант кафедри регіонального

управління та місцевого самоврядування

Харківського регіонального інституту

державного управління Національної академії

державного управління при Президентові України.

Молодший позаштатний науковий співробітник.

Заступник генерального директора

ТОВ «Житлоінвест». Член виконавчого

комітету Кременчуцької міської ради
^ БАНКРУТСТВО ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ЯК ДІЄВА САНКЦІЯ У МЕХАНІЗМІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
У статті розглянуто можливість запровадження в Україні правового механізму банкрутства органів місцевого самоврядування як необхідної умови розвитку ринку муніципальних запозичень. Також наведено світовий досвід банкрутств муніципалітетів та вивчено прийнятність даного виду санкції для вітчизняної системи місцевого самоврядування.

В статье рассмотрено возможность внедрения в Украине правового механизма банкротства органов местного самоуправления як необходимого условия развития ринку муниципальных займов. Также приведен мировой опыт банкротств муниципалитетов и изучена возможность данного вида санкций для отечественной системы местного самоуправления.

It was considered the possibility of introduction in Ukraine of legal mechanism of bankruptcy of bodies of local self-government as a necessary condition of market of the municipal borrowings development in the article. It was resulted world experience of bankruptcies of municipalities and investigated the acceptability of this type of sanction for the domestic system of local self-government.
^ Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Сьогодні перед вітчизняною наукою стоїть актуальне завдання як по удосконаленню чинного законодавства щодо захисту прав інвесторів, так і по розробці ефективних механізмів відповідальності територіальних громад і, безпосередньо, органів місцевого самоврядування, за непрофесіоналізм, політику пасивності та утриманства.

Для вирішення наявних проблем ми вважаємо за необхідне вивчити світовий досвід банкрутств муніципальних структур, з метою врахування останнього для вдосконалення механізмів відповідальності органів місцевого самоврядування та розвитку ринку муніципальних позик в Україні.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. У своїй роботі ми спиралися на результати наукових досліджень таких вітчизняних вчених, як Батанов О.В., Батанова Н.М., Гальчинський А.С., Кравченко В.І., Насадюк О.О., Орлюк О.П., Падалка В.М., Романюк В.С. та роботи закордонних науковців: Буднєвої Г. Н., Васильєва Е. А., Видріна І.В., Грибанова А.В., Гельмана В.Я., Данкова О.М., Кокотова О.М., Шугріної Е.С., Ясюнаса В.А. та інших.

^ Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Науковцями зроблено вагомий внесок у окремі напрямки досліджень банкрутств муніципальних утворень, в першу чергу в питання комунального кредиту та ринку муніципальних запозичень. Проте означена проблема залишається недостатньо розробленою у вітчизняній науці, що впливає на відсутність в Україні ефективних, законодавчо визначених механізмів відповідальності як територіальних громад загалом, так і органів місцевого самоврядування зокрема, а це і обумовлює необхідність подальшого опрацювання даного питання.

^ Метою нашого дослідження є наукове обґрунтування можливості запровадження в Україні правового механізму банкрутств муніципальних утворень як необхідної умови розвитку ринку муніципальних запозичень та підвищення рівня відповідальності органів місцевого самоврядування.

А основними завданням дослідження являються наступні:

  • вивчення світового досвіду банкрутств місцевих органів влади із дослідженням специфіки даного виду санкції;

  • виявлення переваг та недоліків процедури банкрутств міст;

  • визначення перспективних напрямів проведення процедури врегулювання боргів при відновленні платоспроможності вітчизняних органів місцевого самоврядування.

^ Виклад основного матеріалу дослідження. Стан вітчизняної економіки та інфраструктури міст України потребує значних інвестиційних ресурсів. Загальний обсяг інвестиційних потреб в українську інфраструктуру до 2015 року має скласти за різними підрахунками близько $100 млрд. А при спробі наближення інфраструктури міст України до стандартів ЄС потреби у фінансуванні будуть набагато більшими, ніж передбачається [1, с. 77 - 96; 2]. За умови дефіциту власних коштів та недостатності державного фінансування цієї сфери, тільки запозичення можуть дати можливість містам виконати свої завдання у вказаній сфері. Також завдяки реалізації інвестиційних проектів місцева влада може стати великим роботодавцем, що не тільки дозволить вирішити значну кількість інфраструктурних проблем, але і створить значну кількість робочих місць, що, відповідно, частково зніме соціальну напругу в країні. Але для активізації ринку позик та залучення містами України фінансових ресурсів необхідно усунути перешкоди, які, створюючи суттєві ризики, гальмують розвиток муніципального кредитування, головними серед яких є недосконалість правової бази та відсутність дієвих механізмів захисту прав інвесторів.

Отже, є очевидним, що без вирішення наявних проблем не варто розраховувати на надходження інвестицій, тим більше, що на фоні світової економічної кризи, органи державної влади та місцевого самоврядування, подібно до підприємств і приватних осіб, можуть стикнутися із проблемами при виконання перейнятих на себе зобов'язань. Причиною цього можуть стати стануть як несприятливі зміни економічної і соціальної ситуації, так і непрофесіоналізм і зловживання окремих місцевих чиновників, небажання йти на непопулярні заходи. Як наслідок, виникнуть проблеми з наданням соціальних та комунальних послуг населенню, надмірне фіскальне навантаження на жителів і господарюючих суб'єктів, фінансові проблеми у кредиторів тощо. Це примушує розглядати неспроможність місцевої влади в Україні вирішувати свої повноваження як реальну перспективу.

Яким же чином можна буде цивілізовано подолати можливі несприятливі наслідки, якщо відповідальність соціальних спільностей, особливо в Україні, завжди регламентувалася законодавчими нормами досить обмежено?

Тут, на нашу думку, варто звернути увагу на такий ефективний механізм захисту інвестицій та муніципальних запозичень, як банкрутство місцевих органів влади, яке у багатьох країнах світу протягом тривалого часу довело свою ефективність наявністю чітких процедур вирішення боргових проблем, реструктуризації боргів, або ліквідації не основних активів «міст-банкрутів».

Питання про запровадження в Україні вищевказаного механізму не одноразово піднімалося на різних рівнях, проте до суттєвих зрушень справа так і не дійшла [2]. Хоча подібні норми вже працюють в ряді країн світу, наприклад в США, ПАР, та ряді країн Європи [3, с. 398-441; 4, с. 12; 5].

Натомість, ряд вітчизняних фахівців хоча і погоджуються із спрощення процедури отримання позик містами, проте, в даний час вважають передчасною ідею законодавчого закріплення процедури банкрутства органів місцевого самоврядування [2]. Хоча їх перестороги не безпідставні, адже масове банкрутство міст України може стати каталізатором банкрутства всієї держави, ми вважаємо, що коли йдеться про економічну і фінансову безпеку держави, не потрібно зволікати із прийняттям дієвих рішень.

Крім того, на нашу думку, в даний час керівництву держави вигідно позбутися відповідальності за місцеві справи, адже і своїх проблем вистачає. Тому, незважаючи на існуючу політичну кризу в Україні, вищому керівництву держави у плані антикризового реагування, для спрощення виходу міст на ринки позик, що будуть здійснюватися останніми самостійно та під власну відповідальність, але під контролем держави, необхідно законодавчо запровадити процедури банкрутства органів місцевого самоврядування. Це поліпшить залучення інвестицій в міську інфраструктуру, а у разі банкрутства на аукціон буде виставлена, в першу чергу, нерухомість, що неістотно зачепить інтереси звичайних городян. Хоча можна також спрогнозувати, що такі норми приведуть до того, що великі міста України, які мають привабливі муніципальні активи, можуть стати об'єктами масових «рейдерських» атак власників боргових паперів. Але щоб закон не можна було використати для навмисного банкрутства міст з подальшою приватизацією привабливих об'єктів комунальної власності, необхідно чітко визначити, яке комунальне майно може бути предметом забезпечення виконання зобов'язань, а на які об’єкти не може бути звернено стягнення і які не підлягають відчуженню.

Із цієї точки зору, не дивлячись на істотні конституційні відмінності в питаннях організації місцевої самоврядності, повчальним є зарубіжний досвід банкрутств муніципальних утворень, який може виявитися корисним як для виявлення причин, що призводять до неплатоспроможності, так і для вибору механізмів врегулювання подібних проблем.

Розглянемо більш докладно досвід банкрутств муніципалітетів у США, які вже мають спеціальний порядок взаємодії всіх зацікавлених сторін при проблемах з виконання зобов'язань муніципальними органами.

Вперше спеціальна процедура банкрутства муніципальних органів була встановлена в 1934 р., коли на тлі різкого падіння податкових доходів місцеві органи влади прагнули продовжувати забезпечувати населенню необхідні соціальні і комунальні послуги. Формального ж закріплення процедура набула у 1937р. прийняттям федерального закону про банкротство муніципальних органів (Municipal Bankruptcy Act), що дозволило усунути більшість проблем. Оскільки, на відміну від фізичних осіб і приватних корпорацій, муніципалітет не може повністю припинити діяльність і ліквідовувати все майно, аби задовольнити претензії кредиторів, фундаментальне завдання закону про банкротство полягає в тому, аби забезпечити захист неплатоспроможних самоуправлінь, дозволяючи їм реструктуризувати їх борги так, щоб дати їм можливість продовжити надавати населенню необхідні комунальні і соціальні послуги. На практиці використання федеральної процедури банкротства при незначних фінансових труднощах не вигідно муніципалітетам, оскільки це негативно впливає на їх імідж і негативно позначається на кредитному рейтингу. У подібних ситуаціях органи влади штатів і центральний уряд, як правило, йдуть на надання фінансової допомоги муніципалітетам, дозволяючи їм стабілізувати свої фінанси.

За час існування в США законодавчої бази по банкрутству муніципалітетів надійшло майже 500 звернень про початок процедури банкрутства, з яких 141 звернення - за період з 1980 по 1997 рр. Для порівняння, в 1997 р. було відкрито більше 1,4 млн. справ про банкрутство приватних осіб).

Муніципальні органи, що подають заяву про банкрутство відповідно до федерального закону, переслідують дві основні мети:

  • перша – можливість отримати автоматичне відстрочення боргу, протягом якого кредитори не можуть пред'являти жодних додаткових претензій муніципалітету, його посадовим особам і чиновникам, а також звертати стягнення на муніципальну власність і дебіторську заборгованість, у тому числі по податкових платежах населення;

  • друга – скористатися процедурою і винятковим повноваженням розробити план по реструктуризації боргів, який може передбачати зміну прибутковості, що сплачується по боргу, зміну термінів платежу, джерел оплати, зміну майнових застав та інших умов.

Муніципалітет, який бажає скористатися процедурою банкрутства в рамках федерального закону, повинен отримати або намагатися отримати згоду, принаймні, більшості кредиторів. В той же час згідно федерального закону самі кредитори муніципального боржника не можуть примушувати його заявити про банкрутство, представляти на розгляд власний план реорганізації, вимагати призначення опікуна, рішень про конкурсний продаж муніципального майна або розподілу доходів від муніципальної власності.

Таким чином, мета вказаного федерального закону про банкрутство полягає виключно в тому, аби забезпечити процедуру, в рамках якої муніципалітети можуть реструктурувати свою заборгованість. Знаходячись під захистом федерального закону про банкрутство, неплатоспроможний муніципалітет зберігає свободу в поточній діяльності, у тому числі в питаннях планування і здійснення бюджетних витрат, оподаткування, запозичень, емісії муніципальних коштовних паперів і операцій з муніципальним майном.

Вважається, що оскільки муніципалітет є органом влади, діяльність якого ґрунтується на демократичних принципах, то будь-яке обмеження поточної діяльності, а також призначення в разі банкрутства федеральним судом опікуна для управління майном муніципалітету, окрім як з відома останнього, буде втручанням в демократичне управління і розглядатися як порушення політичних прав громадян.

Але, як вважають критики існуючої системи, свобода економічної діяльності, що зберігається навіть у неплатоспроможних муніципальних боржників, усуває одну з принципових перешкод, які стоять на шляху фінансової безвідповідальності. В той же час, в цьому полягає і головна відмінність між муніципальним і приватним банкрутством.

Ефективність інституту банкрутства муніципальних органів США піддалася жорсткому випробуванню у грудні 1994 р., коли каліфорнійський муніципалітет Orange County подав заяву про банкрутство відповідно до регулюючого муніципальні банкротства розділу 9 Кодексу про банкротство (Chapter 9 of the Bankruptcy Code). Фінансові проблеми муніципалітету Orange County були викликані діями скарбника муніципалітету Роберта Цітрона, який завдав своїми діями збитки на суму близько 1,7 млрд. дол. Можливість муніципального банкротства Orange County із-за ризикованої фінансової політики була обумовлена інвестиційними правилами штату Каліфорнія (General Investment Statute), що давали широкі можливості для ризикованих операцій на ринку капіталів, хоча і були обов'язковими до виконання фінансовими чиновниками.

Після оголошення про неплатоспроможність та подання заяви про банкрутство, відбулася відставка вищих чиновників муніципалітету. Вжиття екстрених заходів не могло вирішити фінансових проблем, проте сприяло припиненню зростання збитків. В ході розробки програми по нормалізації фінансового положення муніципалітету висловлювалися різні пропозиції, основні з яких: збільшення податку з продажів; ліквідація капіталовкладень муніципалітету; приватизація муніципального майна; звільнення частини муніципальних службовців; скорочення бюджетних витрат; переклад частини прибутку муніципальних агентств, таких як Orange County Transportation Authority і ін. до бюджетного фонду муніципалітету. Частково дані пропозиції лягли в основу розробленого муніципалітетом плану відновлення.

Варто відмітити, що деінде в США необхідно отримувати обов’язковий дозвіл територіальних громад на випуск муніципальних облігацій через затвердження на місцевому референдумі – від Каліфорнії, яка щорічно не втомлюється голосувати за такі пропозиції, до невеличкого містечка Медфорд у штаті Нью-Джерсі [3, с. 398-441; 4, с. 12-14; 5, 6]. Даний досвід може бути корисним і для України, яка намагається будувати відкрите демократичне суспільство.

Проте було б помилкою вважати, що процедура муніципального банкрутства є лише зручним інструментом в руках муніципальних фінансистів, що допомагає їм перекладати збитки на інвесторів, чи громаду, та уникати відповідальності. Переважна більшість муніципальних лідерів вважають, що короткострокова допомога, що пропонується процедурою банкротства, не є компенсацією за втрату довіри платників податків, за складнощі в трудових і міжурядових стосунках. Бо, окрім великих витрат, які супроводжують процедуру банкротства, неминуче погіршення кредитного рейтингу муніципалітету на тривалий термін погіршить можливість доступу на ринок капіталу і кредитування в банках, а отже, зменшить число муніципальних проектів, що створюють нові робочі місця та забезпечують видиме поліпшення муніципальної інфраструктури. Крім того фінансові невдачі підсилюють позиції політичної опозиції, що може привести до втрати посадовими особами контролю над муніципалітетом. Вищевикладене показує, що прийнята в США федеральна процедура муніципального банкротства забезпечує ліквідацію локальної проблеми конкретного муніципалітету, сприяє відновленню здатності муніципалітету самостійно вирішувати свої завдання, направлена на майновий захист інтересів неплатоспроможного муніципалітету, не зачіпає питань муніципального управління і не змінює інституційного устрою місцевого самоврядування та підкріплюється дисциплінуючою дією розвинених фінансових ринків.

Порівнюючи принципи, що використовуються в США в межах федеральної процедури муніципального банкротства, з українською реальністю, неважко виявити, що в Україні дані підходи не можуть бути реалізовані з достатнім ступенем ефективності. Це обумовлюється недопустимо низьким рівнем муніципального менеджменту в Україні та відсутністю розвинених фінансових ринків. Окрім цього існує велика імовірність виникнення проблем з виконанням зобов'язань одночасно у великої кількості вітчизняних органів місцевого самоврядування, що вимагає усунення фундаментальних причин неплатоспроможності місцевого самоврядування, в першу чергу, приведення у відповідність компетенції місцевої самоврядності та наявних в його розпорядженні фінансових ресурсів.

У той же час розгляд досвіду США дозволяє позначити три ключові підходи, які важливо реалізувати при фактах невиконання зобов'язань органами місцевого самоврядування:

  • необхідно забезпечувати безперебійне надання жителям муніципалітету необхідних соціальних і комунальних послуг;

  • слід зберегти можливість для жителів самостійно і під свою відповідальність вирішувати питання місцевого значення;

  • муніципальні борги обов’язково мають бути погашені.

Дані підходи, розширені з врахуванням української специфіки, можуть стати реальною основою для вироблення процедури, що забезпечить облік інтересів населення, кредиторів, місцевого самоврядування і держави в разі виникнення проблем з виконання зобов'язань органами місцевого самоврядування, з тим, аби виконати неписане фундаментальне правило муніципальних фінансів – «борги мають бути сплачені муніципалітетом за будь-яку ціну, оскільки інакше наслідки будуть страшні і тривалі» [3, с. 398-441; 4, с.14].

Також Україні може бути корисним і досвід країн Європи, де ряді країн існують процедури, подібні до врегулювання фінансової неспроможності.

Наприклад, однією із останніх країн, де у 1996 році було ухвалено закон про врегулювання муніципального боргу (банкрутство) – "Про неплатоспроможність муніципалітетів", що виконується через судову систему, стала Угорщина, яка заохотила дисципліноване кредитування і зуміла забезпечити "гарантії збереження основних муніципальних послуг" через визнання банкрутами 19 міст.

У Швейцарії, Латвії, деяких німецьких землях і Великобританії також існують процедури, функціонально еквівалентні банкрутству, тобто для спостереження за реорганізацією і планом погашення боргу можуть бути призначені керівники або опікуни. Механізми втручання вводяться в дію виконавчою владою, тобто міністерством або органом виконавчої влади, що знаходиться на один рівень вище, ніж рівень відповідної муніципальної одиниці. Зазвичай проводяться заходи щодо створення надзвичайного бюджету і відновлення фінансової рівноваги на місцевому рівні. Накопичена заборгованість не є істотною проблемою завдяки контролю з боку вищих рівнів влади ще до виникнення боргу [3, с. 398-441; 5].

В Україні ж практика здійснення містами запозичень і надання гарантій є незначною, і не завжди має позитивну спрямованість. Аналізуючи процес будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу в Києві, де вкладено значну частку столичних зовнішніх запозичень, можна зробити висновок, що кошти були використані не ефективно. Міст, який тільки у 2008 році коштував киянам 463 млн. грн., тривалий час є недобудованим. А з 2003 року вартість обслуговування боргу збільшилася у 38 разів.

Також можна згадати і єдиний в Україні дефолт муніципальних облігацій, який стався в Одесі в 1998 році, коли в переддень попередньої фінансової кризи Одеса запозичила 97 мільйонів гривень під 50 відсотків, з яких основним держателем облігацій (46 мільйонів) була кіпрська компанія Lindsell Enterprises Limited. 1998 року місто оголосило дефолт, розрахувавшись із приватними кредиторами (два відсотки від суми позики) нерухомістю, а юридичних осіб залишивши без задоволення. Лише недавно, перекредитувавшись у банках, Одеса погасила своє перше запозичення.

Тому правилом майбутнього використання позичкових коштів в Україні має стати інвестування в об’єкти, що самоокупаються. Тож кошти, накопичені від їх використання, мають спрямовуватися в першу чергу на обслуговування та погашення позики. Скажімо, позика на будівництво дороги гаситься за рахунок плати за проїзд її полотном, а кредит на енергозберігаючу котельню повертається коштами, заощадженими від використання нових технологій [6]. А отже, в Україні існує необхідність одночасно із прийняттям закону про банкрутство місцевих органів влади, переглянути і інше профільне законодавство, включаючи Конституцію, Бюджетний кодекс, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» та інше.

Головною філософією змін має стати надання певної свободи органам місцевого самоврядування у реалізації політики щодо здійснення фінансових запозичень. Одночасно слід встановити спеціальну процедуру оголошення або самооголошення процедури «банкрутства місцевого самоврядування». Разом з тим, держава обов’язково повинна за собою залишити функції контролю, оскільки проведення єдиної державної політики, а зокрема управління публічним боргом країни, є функцією центрального уряду і саме уряд несе відповідальність за стабільність усієї бюджетної системи країни. А отже, у виключних випадках має бути здійснено підключення державного бюджету до виконання місцевих зобов’язань. Підтримка може здійснюватись, наприклад, шляхом збільшення трансфертів місцевим бюджетам. Для забезпечення можливості держави здійснювати контроль та моніторинг стану місцевого боргу, органи місцевого самоврядування мають і надалі за спрощеною процедурою погоджувати із Міністерством фінансів проекти угод про місцеве запозичення чи гарантію до укладання відповідних договорів. Також для запобігання випадків доведення до навмисного банкрутства міст необхідно передбачити і адекватні санкції для винних осіб.

У подальшому, основним контролером мають стати самі територіальні громади, які повинні нести свою частку відповідальності за стан справ. ( Для цього перед здійсненням запозичень громади мають бути належним чином поінформовані і у певних випадках мають бути проведені місцеві референдуми). А держава в особі спеціальних органів (наприклад адміністративних судів), повинна буде з’ясувати, чим було викликане «банкрутство» територіальної громади, чи була їй надана своєчасна допомога тощо. Якщо з’ясується, що банкрутство породжене суто суб’єктивними факторами (необміркованими рішеннями, пасивністю), то, можливо, на певний період (наприклад, до проведення чергових місцевих виборів) на території даної місцевої співдружності запровадити централізоване (агентське) управління [7, с. 701; 8, с. 84-91]. Тут нам може бути корисним досвід Російської Федерації, в якій федеральним законом «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» передбачено механізм фактичного банкрутства органів місцевого самоврядування і введення регіональними органами влади зовнішнього управління в муніципалітетах в разі, якщо муніципальні борги перевищують 30% об'єму їх поточного бюджету [9, с. 211-213].

Виходячи з аналізу зарубіжного досвіду реалізації механізмів фінансового оздоровлення муніципальних утворень, можна запропонувати два послідовні напрями проведення процедури врегулювання боргів органів місцевого самоврядування в Україні: 1) через систему контролю відповідними органами державної влади граничного рівня боргових зобов'язань; 2) на основі судової процедури призначення зовнішнього керівника із реальними повноваженнями для укладення мирової угоди з кредиторами, або реалізації, для задоволення вимог, комунальних активів.

Загалом, практика врегулювання комунального боргу у поєднанні з профілактичною реорганізацією, скороченням необґрунтованих бюджетних витрат і допоміжним державним фінансуванням мають нами розглядатися як основний спосіб припинення практики безвідповідальних рішень в бюджетній сфері на місцевому рівні.

^ Висновки з даного дослідження. Враховуючи, що процедура банкрутства органів місцевого самоврядування в практичному плані є дієвою санкцією механізму відповідальності територіальних громад, то прийняття закону про банкрутство органів місцевого самоврядування за рішенням спеціальних судових органів та створення механізму заміни недієздатного виборного місцевого керівництва уповноваженими представниками держави через реалізацію норми про зовнішнє управління на місцевому рівні, зовнішній державний контроль за фінансовими потоками і виконанням повноважень органами місцевого самоврядування, розробка ефективного механізму відповідальності місцевого керівництва перед територіальними громадами, законність рішень повинні стати головними напрямками реформування системи місцевого управління і самоврядування в Україні.

^ Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Зазначене питання потребує більш глибоких досліджень, в першу чергу, в напрямку розробки організаційно-правових механізмів банкрутства органів місцевого самоврядування в нашій державі, що сприятиме побудові в Україні орієнтованого на європейські цінності, ефективного та відповідального муніципального управління в Україні.

1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи