Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
Сторінка7/33
Дата30.10.2014
Розмір7.27 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33

УДК 332:334


Іванова Т.В.,

к.е.н., професор, проректор

з науково-педагогічої роботи,

Академія муніципального управління,
^ УПРАВЛІННЯ МАЛИМ БІЗНЕСОМ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ
Сучасний стан розвитку України потребує докорінних змін в управлінні сферою малого бізнесу. В цьому процесі мають брати участь всі ієрархічні рівні управління. Особливо це стосується органів місцевого самоврядування, які мають значні можливості для функціонування і розвитку малого підприємництва.

Сегодняшнее состояние развития Украины требует коренных изменений в управлении сферой малого бизнеса. В этом процессе должны принимать участие все иерархические уровни управления. Особенно это касается органов местного самоуправления, которые имеют значительные возможности для функционирования и развития малого предпринимательства.

The modern state of Ukraine’s development needs fundamental changes in the field of Small Business Administration should be involved in this process. It is essentially important for local administration bodies which have considerable possibilities for small business operation and development.
^ Постановка проблеми. Формування ринкової моделі господарювання в Україні в ряд першочергових ставить завдання розвитку та розширення значення малого бізнесу, без якого не може ефективно існувати економічно розвинена країна [4]. Тільки в Європейських країнах малий бізнес став однією з основ розвитку економіки , забезпечуючи 60-70% ВВП: це і створення значної кількості робочих місць, і виробництво продукції та послуг, і зростання добробуту населення та всієї країни. До того ж, залишаючись найбільш динамічною сферою розширення зайнятості, він служить гарантом створення умов вільної конкуренції і важливою функціональною опорою в діяльності транснаціональних промислових корпорацій. Крім цього, мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного процесу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути кваліфіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох народногосподарських негативів.

Розуміючи це, починаючи з 1998 року, в Україні було прийнято ряд указів Президента, які заклали основи державної політики у сфері малого підприємництва. Завдяки президентським актам було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку і звітності для суб’єктів малого підприємництва, процедуру оперативного перегулювання, єдину державну регуляторну політику в сфері підприємництва, форми регіонального соціального партнерства між бізнесом і владою – координаційні ради, громадські колегії.

А в 2000 році була прийнята Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні [1], але, на жаль, сьогодні цей вид діяльності ще не став дієвим фактором впливу на національну економіку (за оцінками дослідників, мале підприємництво в Україні складає 10-15% валового національного продукту, при кількості зайнятих до 10%). Внаслідок цього посилюються надмірні диспропорції у розміщенні економічного потенціалу регіонів між обласними центрами та малими містами і районами, недосконалою є галузева структура економіки та низькою інноваційна активність підприємств малих міст та районів, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток регіонів та держави загалом [3]. Сподіваємося, що ратифікація Україною принципів та положень Європейської хартії малих підприємств (European Charter for Small Enterprises) з метою подальшого розвитку малого і середнього бізнесу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств зможе викликати позитивні зміни в цій статистиці [2].

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження вище зазначених питань знаходиться в центрі уваги науковців, які займаються даною проблематикою. До них належать такі українські науковці як З. Варналій, Л. Воротіна, Н. Гончарова, В. Кредісов, А. Мокій, О. Мазур, І. Купченко, В. Бакуменко та інші. Вагомий внесок до визначення оптимальних умов діяльності малих підприємств, в дослідження особливостей підвищення ефективності їх функціонування в умовах вертикальної та горизонтальної інтеграцій внесли і зарубіжні вчені та практики: Алле М., Вальрас Л., Забродський В.А., Заруба В.Я., Курно А., Клебанова Т.С., Канторович Л.В., Леонтьєв В.В., Малево Е., Мулен Е., Нейман Дж., Неш Дж, Новожилов В.В., Парето В., Портер М.Е., Тимофєєв В.М. та ін. Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць, в реальній практиці проблема становлення та розвитку малого підприємництва особливо в окремих регіонах України потребує детальних теоретичних досліджень (наприклад, питання оптимізації взаємодії підприємств регіону в умовах інтеграційних утворень не знайшли достатнього відображення в теорії та практиці економічних досліджень, і економіко-математичного моделювання [6]) та практичної підтримки держави.

Враховуючи намічені урядом завдання, особливо стосовно створення нових робочих місць та зростання зайнятості населення не тільки в провідних містах України, але і в невеликих містечках, селах, особлива увага повинна приділятися розвитку малого бізнесу і само зайнятості населення. Внесок малого підприємництва, безпосередньо пов’язаного з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, у формування конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, важко переоцінити. А проблема управління розвитком малого підприємництва на регіональному рівні є однією з вагомих щодо поліпшення соціально-економічного стану України.

^ Постановка завдання. Метою представленої наукової статті є розробка наукових і практичних підходів до участі і ролі місцевих органів влади у забезпеченні ефективного розвитку сфери малого бізнесу.

Передбачається, що в цьому процесі мають брати участь усі ієрархічні рівні управління, починаючи від центрального і, закінчуючи органами місцевого самоврядування. При цьому важливо, щоб за кожним рівнем управління були закріплені ті задачі, які належать до його компетенції і при цьому не відбулась надцентралізація управління або передача на рівень місцевої влади тих повноважень, які їй непритаманні [5]. Розмежування повноважень між органами державного управління та місцевого самоврядування має призвести до зростання самостійності останнього у розробці та прийнятті управлінських рішень щодо вирішення місцевих проблем.

^ Виклад основного матеріалу. Активізація підприємницької діяльності значною мірою залежить від ефективності регіональної політики підтримки підприємництва. Аналіз програмних документів таких країн, як Чеська республіка, Польща, Хорватія, Китай, Японія, США[7] засвідчує наявність у національних, регіональних та місцевих програмних документах відповідних розділів, які включають заходи, направлені на забезпечення розвитку підприємництва на окремих територіях та сільській місцевості. Принципова відмінність місцевих програм документів розвитку підприємництва цих країн порівняно з вітчизняними полягає у значно більших обсягах фінансування та в акцентах на: розвиток розгалуженої інфраструктури підтримки підприємництва; ширшому арсеналі механізмів фінансово-кредитного сприяння сектору малого підприємництва; створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу у сфері АПК. Для розвитку підприємництва країни ЄС застосовують, як правило, універсальні засоби: розвиток бізнесу з використанням нових технологій; підвищення якості робочої сили; розширення інформаційного обміну інноваціями.

Можна погодитись з існуючи концептуальним підходом до роз межування повноважень органів різних рівнів щодо управління розвитком малого підприємництва. Виходячи з цієї концепції, центральна влада мала б відвідати на політичну підтримку малого бізнесу, розробку відповідальної законодавчої бази та економічного підґрунтя функціонування підприємництва, а саме: зміцнення інституту приватної власності, поглиблення конкуренції, захисту вітчизняного виробника тощо.

На регіональному рівні мали б вирішуватись питання як організаційно-правового характеру ( створення бізнес-центрів, розвиток мережі фінансово-кредитних, освітніх, наукових установ, розробка програм взаємодії та взаємовідносин підприємств великого та малого бізнесу), так і економічного використання системи місцевих податків і зборів, надання гарантій перед банками, майнова підтримка, видача рецензій, патентів тощо.

Органи місцевого самоврядування мали б створювати бізнес-інкубатори та здійснювати інформаційну і консультативну підтримку малого підприємства, а також диференціювання податкових ставок за оренду приміщень, що знаходяться у комунальній власності, розробку напрямів пріоритетного розвитку окремих галузей та запровадження при цьому всіх можливих організаційних та економічних засобів стимулювання розвитку малого підприємства. Адже в світовій практиці, як правило, функції імплементуючого органу політики підтримки підприємництва з надання комплексних послуг малому підприємництву виконують спеціалізовані установи на зразок регіональних агенцій розвитку малого бізнесу, які створюються за участю саме місцевих органів виконавчої влади та управління.

Слід пам’ятати, що на місцевому рівні є значні можливості для розвитку малого бізнесу, адже розвиток підприємництва в регіонах дозволяє:

  • максимально використовувати місцевий, науково-освітній та інтелектуальний потенціал;

  • залучити додаткові матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси для розвитку регіону;

  • забезпечити комплексність у наданні матеріально-побутових та соціально-культурних послуг населенню, забезпечивши підвищення рівня його життя;

  • сприяти створенню додаткових робочих місць в регіонах та забезпечення ефективної зайнятості населення.

Однак, для забезпечення реалізації цих можливостей, необхідно, щоб органи місцевої влади не просто реєстрували малі підприємства, тобто давали дозвіл на їх роботу, а й могли дати рекомендацію щодо місця розташування, часу організації та роботи, виду економічної діяльності малих підприємств в певному регіоні з тим, щоб кошти, які вкладає підприємець у розвиток власного бізнесу були використані ефективно[4].

У зв’язку з тим, постає нагальне завдання органів місцевої влади що до детального дослідження проблем населення, яке проживає на підвідомчій території та визначення напрямів їх задоволення, розробку планів соціально-економічного розвитку регіону з детальним аналізом потреб населення у матеріально-побутових, соціально-культурних послугах, оцінка особливостей їх концентрації в певних місцях, мікрорайонах та розробці рекомендацій щодо їх задоволення. Це не означає, що місцеві органи влади будуть диктувати, де підприємцеві розміщувати своє підприємство, яку економічну діяльність здійснювати, але певні конкретні рекомендації органи місцевої влади можуть і повинні давати. Мало того, маючи такі дослідження органи місцевої влади можуть проводити конкурси ( тендери ) щодо розміщення на певні й території малих підприємств з надання певного виду послуг, у яких є потреба населення, але які не розвинені належним чином. Подібний підхід дозволив би надавати допомогу тим підприємцям, які погоджуються надавати необхідні для населення послуги, що не є прибутковими для малого підприємства.

Безумовно, що такі дослідження є відносно дорогими і потребують значних коштів. Однак, з нашої точки зору, вони можуть дати значних соціальний ефект, який полягає у наступному:

  • відслідковування проблем розвитку території та забезпечення її комплексного розвитку у майбутньому за допомогою раціональної організації та розміщення підприємств малого бізнесу;

  • розширення номенклатури та збільшення обсягів послуг, які будуть надаватися населенню;

  • забезпечення комплексності у наданні послуг населенню;

  • сприяння розширенню обсягів та номенклатури соціальних послуг, які можуть надаватися малим підприємствам за підтримки місцевої влади;

  • раціонально використовувати об’єкти комунальної власності через надання в оренду цих обкатів підприємцям, які надають соціально значущі для на населення послуги;

  • залучення до роботи у малих підприємствах місцевих жителів і зменшення обсягів безробіття в регіоні.

Щодо проведення відповідних наукових досліджень, їх вартість можна суттєво знизити, залучивши до цього процесу навчальн6і заклади, які розташовані на підвідомчій території. Ця взаємодія може бути плідною для обох сторін. Так, по-перше, навчальні заклади потребують місць практики для своїх студентів, значення якої буде постійно зростати у зв’язку з європейською інтеграцією України та приєднанням її до Болонського процесу; по-друге, дипломні роботи, які виконують студенти, завдяки замовленням органів місцевої влади, можуть стати такими, що мають практичне значення. Студенти набудуть практичних навичок, досліджуючи реальні процеси, розробляючи реальні бізнес-проекти, можливо у майбутньому на практиці реалізовуватимуть ці проекти у життя.

В цьому ж контексті заслуговує на поширення в Україні зарубіжний досвід щодо підтримки місцевою владою створених на базі технічних вищих учбових закладів спеціалізованих центрів технічного супроводження інноваційних бізнес-проектів і захисту інтелектуальної власності підприємців на бізнес-ідеї шляхом дольової участі в отриманні патентів або авторських свідоцтв.

Висновки.

Отже, підсумовуючи вище наведене можна констатувати, що динамічність розвитку малих підприємств є важливим чинником загальноекономічного зростання країн. Формування сприятливого підприємницького середовища потребує подальшої узгодженої роботи як органів державного управління так і місцевого самоврядування, створення ними ефективних механізмів взаємодії. На наш погляд, чітка і стратегія розвитку цього напрямку дозволить не тільки сприяти економічного розвитку країни, окремих територій, але й задіяти значний творчий потенціал населення, сприяти активному співробітництву місцевої влади з іншими підприємствами та організаціями, підприємцями, забезпечуючи комплексний розвиток території та поліпшуючи добробут населення.
^ Використані джерела інформації:

  1. ЗУ «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» №2157-ІІІ від 251 грудня 2000 р. //ВВР України, 2001, № 7, ст.35

  2. Постанова КМУ «Про запровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств» за № 587 від 2 липня 2008 р.

  3. А.І. Мокій, Т.Г. Васильців, Розробка стратегії розвитку малого бізнесу в малих містах з урахуванням світового досвіду, визначення першочергових завдань в цій сфері (за матеріалами Львівської області) 18.07.2008 //htt://niss.lviv.ua/analytics/63.htm

  4. Біла С.О., Шевченко О.В., Жук М.І., Макагон Ю.В. Тенденції і суперечності економічного розвитку України в регіональному вимірі //Україна в 2005 – 2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : Монографія / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К: НІСД, 2009.

  5. Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку. За матеріалами VІІІ Всеукраїнських муніципальних слухань «Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний і міжнародний аспекти», 29 липня – 2 серпня 2002 року, Судак, Автономна Республіка Крим / Науковий редактор: М. Пухтинський. – К.: Атіка-Н, 2003. – 528 с.:іл…

  6. Саух І.В. Малий бізнес в аспекті регіонального розвитку: нові концептуальні підходи //http: //www.nbuv.gov.ua /e-journals/PSPE/2008-1/Sauh_108.htm

  7. Web – страница Национального института системных исследований проблем предпринимательства (http://www.nisse.ru)


^ Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор

УДК 657:351

Іванюта П.В.,

к.е.н.,завідувач кафедри бухгалтерського

обліку і аудиту Полтавської філії

Національної академії статистики, обліку та аудиту
^ РОЛЬ ОБЛІКУ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТОВАРУ
В статті розкрито відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по оцінці якості товару, обґрунтовані питання щодо інформаційного забезпечення облікового процесу, проаналізована нормативно-правова база ведення обліку, їх умови інтеграції до вимог міжнародних співтовариств, здійснена спроба скласти кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку для оцінки якості, вказані первинні документи, де автор висловлює пропозицію їх уніфікувати з метою відображення якісних параметрів.

В статье расскрыто отображение на счетах бухгалтерского учета операций по оценке качества товара, обусловленные вопросы к информационному обеспечению процесса учета, проанализированная нормативно-правовая база введения учета, их услоовия интеграции к требованиям международных содружеств, совершенна попытка составить корреспонденцию счета бухгалтерского учета для оценке качества, указанные первичные документы, где автор высказывает предложения их унифицировать с целью отображения качественных параметров.

In the article revealed to display on account operation over quality good, validated asks to the informational provided accounting process, to analyses norm-state base of input accounting, them condition of integration to the regalements of international union, working acts to composing corresponded account for quality evaluation, by talking the firstling documents where author proposed to unification hem with aim writing of quality parameters.
^ Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах вступу України в СОТ виникає потреба щодо ведення облікових операцій, пов’язаних з якістю товару. В 2000-2001 рр. відбувся процес реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Для цього державними органами проведена відповідна підготовча робота: розроблені нові Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджений новий план рахунків бухгалтерсь-кого обліку і інструкція по їх застосуванню, видано по цьому питанню багато наукових праць [1].

Але поряд із цим недостатньо приділена увага обліковим операціям, які відображають якость товару.

^ Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. З повагою ставлячись до надрукованих наукових праць вчених: М.Ф. Огійчука [2], М.С. Пушкаря [3], Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Малюги [4], В.Я. Плаксієнка [5], Д.М. Фесенка [1] слід відзначити, що потребує подальшого удосконалення обліку та його відображення якості товарів.

^ Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Не достатньо відображається кореспонденція рахунків обліку якості товару в обліку.

Метою дослідження є обґрунтування відображення облікових операцій якості товару на рахунках бухгалтерського обліку.

^ Виклад основного матеріалу. Бухгалтерський облік – це процес, який регламентований законодавством України, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Цей процес забезпечує необхідною інформацією менеджерів (фахівців) усіх рівнів управління за єдиною методологією, що одночасно створює можливість проведення порівняльного аналізу якості обліку й отриманих результатів на певних ділянках діяльності господарюючого суб’єкту.

Бухгалтерський облік у системі управління – це збір інформації, обробка її узагальнення даних про операції та процеси, які здійснюють на керованих об'єктах. Від якості бухгалтерського обліку залежать повнота, достовірність і своєчасність одержуваної інформації, яку використовує управлінська система з метою управління певною діяльністю. Спотворена інформація призводить до прийняття рішень, які знижують або підвищують ефективність і дієвість управління в досягненні кінцевої мети. Ці обставини змушують власників підприємств ставити завдання розробити систему бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, забезпечить ефективність формування інформаційного забезпечення внутрішнього контролю та надавати інформацію відповідно власних вимог. Однак слід зазначити, що рівень ведення бухгалтерського обліку не відповідає сучасним вимогам державного управління.

Ринкові перетворення й процеси економічної інтеграції країн, створення міжнародних об'єднань привели до трансформації економіки України за напрямом до світового співтовариства та гармонізації вітчизняної облікової системи з континентальною. У процесі реформування облікової системи в нашій країни були створені дві економіко-правові системи – обліково-аналітична та податкова. Економіко-правовою основою для функціонування обліково-аналітичної системи є національні положення, що адаптовані до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку [6, С. 37-40]. Особливу актуальність це питання набуло в Україні у зв’язку з інтеграцією її в європейське і міжнародне співтовариства, однією з необхідних умов вступу в які є впровадження в практику українських підприємств міжнародних стандартів обліку. Більш того, подальший розвиток процесів глобалізації економіки, своєрідним «дзеркалом» яких виступає ринок товарів і послуг, висуває нові вимоги до інформації. Однак в Україні дотепер не сформувалися необхідні умови для повноцінного впровадження Міжнародних стандартів розкриття інформації. Відбувається поступове впровадження нових правил ведення обліку, здійснюється реалізація програми управлінської діяльності підприємств, що передбачає вдосконалення механізму розкриття інформації про якість товару.

Міжнародні стандарти розкриття інформації визначають вимоги, запропоновані до обсягу і змісту інформації підприємств, однак вони не регламентують при цьому стандарти ведення обліку і аудиту. Вимоги до інформації для повного та достовірного їх відображення повинні мати такі розділи «Ключова інформація» і «Огляд виробничої діяльності, показників і перспективи розвитку підприємств». Мета цих розділів полягає у викладенні найважливішої інформації про якість товару, надання пояснень керівництва про причини змін показників і результатів, а також можливого впливу в майбутньому на це чинників і тенденцій. Рекомендується відображувати таку інформацію: чистий дохід від продажу, результати виробничої діяльності, у тому числі за видами діяльності, як оборотні активи, грошові потоки, заборгованість та ін. Таку інформацію слід подавати постійно згідно встановлених термінів, в залежності від наявності внутрішніх інформаційних потоків.

Доходи




Витрати

Результат

^ Результат операційної

діяльності


Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування

70 „Доходи від реалізації”

71 „Інший операційний доход”




90 „Собівартість

реалізації”









92 „Адміністративні

витрати”




^ 791 „Результат основної діяльності

-

93 „Витрати на збут”

=



^ 94 „Інші витрати

операційної

діяльності”






72 „Доход від участі в капіталі”







95 „Фінансові витрати”







792 „Результат

Результат фінансової діяльності

^ 73 „Інші фінансові доходи”

-


96 „Витрати від участі

в капіталі”

=


Фінансових операцій

74 „Інші доходи”




^ 75 „Надзвичайні доходи”

-

97 „Інші витрати”




99 „Надзвичайні

витрати”


=

793 „Результат

іншої звичайної діяльності

^ 794 „Результат від надзвичайних подій




-


=

Рис. 1. Алгоритм та передумови відображення якості товару на рахунках бухгалтерського обліку [4, С. 33]
Наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 1998 р. № 248 було затверджено загальний перелік національних стандартів [7]. Ці стандарти охоплюватимуть всі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об'єднуватимуть положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачається розробити стандарти, що не мають аналогів серед міжнародних. Однак всі національні стандарти ґрунтуються на МСБО і не суперечать їм.

Національні положення (стандарти) визначають мету, склад, зміст, форми, принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів та статей. Публікація ряду національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні зумовлює необхідність деяких пояснень і уточнень щодо порядку їх застосування. Потреба в цьому пояснюється різними підходами до методики ведення обліку в сільськогосподарських підприємствах.

Вважаємо, що в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242, облік виключних прав доцільно передбачити в окремому пункті, як реалізація товарів, що мають відповідну оцінку якості, прирівнюється до фінансових результатів і регулюється цим стандартом.

Достовірна оцінка якості товару необхідна для укладання договорів, зарахування на баланс, визначення ефективності тощо. Ми рекомендуємо обліковувати суми, що сплачуються покупцями за вироблений товар, та вважати їх результатами діяльності, що відображені у вартісному виразі. Якщо договором передбачено оплату за вироблений товар, то до її вартості слід включати лише перший платіж.

Оскільки Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку [8] не передбачено спеціального рахунку для обліку якості товару, ми рекомендуємо відображувати на субрахунків 714 «Дохід від оцінки якості товару» та 944 «Витрати і втрати від оцінки якості товару», що вказує на можливі обмеження у користуванні грошовими коштами від покупців до настання відповідного періоду до оцінки якості споживачем, а також у тих випадках, що передбачені договором.

Використання цього субрахунку в обліку дасть змогу показати, що виробник реалізовує той товар, на який він встановив свою оцінку. При цьому виробник зобов’язаний відкрити аналітичний рахунок до субрахунку з метою відображення охоронного документа, на який реалізація товару має тимчасовий характер, але має високу можливість перетворитися у постійний.

Введенням субрахунків 706 та 905 потрібно, на нашу думку, слід супроводжувати оформленням таких первинних документів, які мають уніфіковану форму для відображення якісних параметрів:

- накладна – для оформлення відпуску від підприємства товар, який відповідає встановленим якісним параметрам у двох-трьох екземплярах;

- акт про приймання матеріалів – для оформлення у двох екземплярах комісією щодо перевірки якості товару (начальник цеху, технолог, лаборант та ін.);

- акт або відомість про брак – необхідний для обліку виявленого в процесі виробництва браку, визначення втрат і витрат на його виправлення і доопрацювання. Акт складає комісія в двох екземплярах (для бухгалтерії і цеху);

- довідник типових господарських операцій використовується для формування бухгалтерських проводок;

- лімітно-забірна картка – використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдуючим документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірників. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) – споживачу матеріалів, другий - складу або кладовій цеху (дільниці).

Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки.

Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу – представник цеху (дільниці).

- рахунок-фактура – складається при здійсненні разових операцій, коли суб’єкт господарювання, не підписуючи двостороннього документу (договору), придбаває товари (роботи, послуги) шляхом оплати рахунків, виставлених продавцем (виконавцем). Рахунок-фактура складається продавцем (постачальником, підрядником, виконавцем) на ім’я покупця (замовника). Кількість виписуваних примірників залежить від кількості учасників розрахунків. Як правило, в операції беруть участь тільки дві сторони, тому рахунок-фактура виписується у двох примірниках, один із яких залишається у продавця, інший залишається покупцеві [10, С. 14-16].

- вантажно-митна декларація – це заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. При цьому під митним режимом розуміють сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України [11].

Інформаційне забезпечення про якість товару повинно бути також зосереджено у обліку на основі типових положень, з врахуванням специфіки підприємства, кількості структурних підрозділів, рівнів прийняття рішень, існуючої системи оформлення документів, рухом інформації, автоматизації облікових процесів та рівня кваліфікації обліковців.

Отже, концепція обліку якості товару передбачає комплексний підхід, що здатен встановити вартісну оцінку, фіксувати господарські операції, які співіснують з якісними параметрами, формувати та надавати інформацію для ведення аналізу та прийняття управлінських рішень.

^ Висновки з даного дослідження і перспективи розвідок у даному напрямі. Структура обліку якості товару повинна розроблятися за такими складовими: ведення рахунку на основі методики таких оціночних показників, як оцінка запасів, нарахування курсової різниці, співвідношення у вартісному виразі планового доходу від реалізованого товару до кількості бракованого товару; що повинно супроводжуватися кореспонденцією з іншими рахунками та відображенням у первинному обліку.
Використані джерела інформації:

1. Фесенко Д.М. Внутрішньогосподарський розрахунок з застосуванням розрахункових чеків. (Методичний посібник). – Полтава – 2002. – С. 1-16.

2. Огійчук М.Ф., Воскобійник Ю.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку та їх вплив на облікову політику підприємства // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. – В 3-х ч., Житомир, 3-5 березня 2005 р. – Житомир: Вид-во «Державний агроекологічний університет», 2005. – Ч. 3. – С.176-180.

3. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – С. 226-238, 342-346, 375-379.

4. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Канурна З.Ф., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник – Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 490 с.

5. Плаксієнко В.Я. Дохідність агропромислового виробництва: можливості та стимули // Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період: Матеріали Десятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (10-11 квітня 2008 року, м. Київ) / Редкол. П.Т. Саблук та ін. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2008. – С. 206-211.

6. Городянська Л.В. Нарахування амортизації в єдиній системі // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 7. – С. 37-40.

7. Наказ Міністерства фінансів України «Інструкція про застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 1 грудня 1998 р. № 248

8. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом 30 листопада 1999 р. № 291 / Міністерство фінансів України // Все про бухгалтерський облік. – вересень 2010. – С. 1-16.

9. Білова Н. Операції з давальницькою сировиною в Україні: облік та оподаткування // Податки та бухгалтерський облік. – лютий 2009. - № 13 ( 1197) – С. 8-17.

10. Хом’як С. Заповнюємо рахунок-фактуру // Баланс. – 20 серпня 2007 р. - № 41 (687). – С. 14-16.

11. Білий В., Москаленко А. Усе про вантажну митну декларацію // Юридичний журнал. – 2004. - № 2. Режим доступу: http://www.justinian.ua/article.php?id=1025
Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор

УДК 35

Канавець М. В.,

кандидат наук

з державного управління
^ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА УЧАСТЬ ГРОМАДЯН У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ
У статті розглядається один із принципів Європейської Стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні Чесне проведення виборів, представництво та участь” у контексті запровадження діагностичного інструменту Ради Європи щодо участі громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні (CLEAR).

В статье рассматривается один из принципов Европейской Стратегии инноваций и хорошого управления на местном уровне «Честное проведение выборов представительствои участие» в контексте внедрения диагностичного инструмента Совета Европы участия граждан в общественно-политической жизни на местном уровне(CLEAR).

In the article one of principles of European Strategy of innovations is examined and good vryaduvannya at local level the “Honest leadthrough of elections, representative office and participating” in the context of introduction of diagnostic instrument of Advice of Europe, in relation to participating of citizens in social and political life at local level (CLEAR).
Постановка проблеми. Місцеве самоврядування дозволяє реалізувати різні інтереси населення, задовольнити їхні соціально-економічні потреби, виступає найважливішим засобом стабілізації та розвитку держави в цілому, формування громадянського суспільства. Одночасно, пов’язуючи політичні, соціальні, економічні інтереси громадян через інтереси територіальних громад з інтересами держави, місцеве самоврядування, у процесі децентралізації державної влади, стає носієм консолідації зусиль кожного громадянина, громади на відродження держави та створення сприятливих умов для розвитку кожного.

Причинами неготовності населення до участі у місцевому самоврядуванні є особливості історичного розвитку країни і вплив цілого ряду соціокультурних факторів. У діяльності місцевого самоврядування існує досить багато проблем, пов’язаних зі зміною менталітету учасників місцевого самоврядування, організацією їх взаємодії в процесі колективного управління та визначення умов підвищення соціальної активності населення. Вирішення проблеми подолання соціальної пасивності та визначення умов підвищення активності участі населення у місцевому самоврядуванні слід віднести до числа найбільш актуальних проблем місцевого самоврядування на сучасному етапі його розвитку.

^ Аналіз досліджень, в яких започатковано розв’язання даної проблеми.

Дослідженню взаємодії органів місцевого самоврядування та громадськості присвячені праці науковців В. Бакуменка, Є. Бородіна, Н. Грицяк, Ю. Кальниша, М. Логунової.

Заслуговують на увагу праці В. Олійника, М. Полонського, Б. Руснак, Т. Смірнової, А. Чемериса, М. Шевченка. Питаннями розвитку форм участі громадськості в ухваленні рішень на місцевому рівні, вивченням зарубіжного досвіду та його впровадження займаються І Бураковський, В. Куйбіда, В. Рубцов, В. Толкованов.

Разом з тим слід відмітити, що все ще малодослідженими залишаються питання визначення та аналізу факторів, які впливають на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні.

Метою статті є визначення та обґрунтування факторів, які впливають на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні.

^ Виклад основного матеріалу.

Для посилення системи демократичного самоврядування, розвитку місцевої демократії, покращення менеджменту управління та якості послуг, що надають­ся громадянам, для мобілізації і стимулювання діяльності усіх суб’єктів (центральних та місцевих органів влади, національних асоціацій органів місцевого самовряду­вання, громадських організацій, наукових установ, учбових закладів, широкого кола гро­мадськості тощо) Центром експертизи та реформування місцевого самоврядування РЄ було розроблено Європейську Стратегію інновацій та доброго врядування на місцевому рівні [4, с. 49].

Основними принципами Європейської Стратегії є:

  • чесне проведення виборів, представництво та участь, щоб забезпечити реальні і можливості для всіх громадян мати свій голос у вирішенні місцевих справ;

  • чутливість, щоб забезпечити відповідне реагування органів місцевої влади на законні очікування та потреби громадян;

  • ефективність і результативність, щоб забезпечити досягнення цілей і водночас найбільш раціональне використання ресурсів;

  • відкритість та прозорість, щоб забезпечити публічний доступ до інформації та полегшити розуміння щодо ведення суспільних справ;

  • верховенство права, щоб забезпечити справедливість та політичну нейтральність місцевої влади у своїй діяльності;

  • етична поведінка, щоб забезпечити перевагу суспільних інтересів над приватними;

  • компетентність та спроможність, щоб забезпечити здатність представників та посадових осіб місцевої влади виконувати свої обов’язки;

  • інновації та відкритість до змін, щоб забезпечити здобуття користі від нових рішень та кращих практик;

  • сталий розвиток та орієнтація на довгострокові результати, щоб враховувати інтереси майбутніх поколінь у збереженні національної (місцевої) спадщини;

  • надійний фінансовий менеджмент, щоб забезпечити ощадливе та продуктивне використання публічних фінансів та інших матеріальних коштів;

  • права людини, культурна різноманітність та соціальне згуртування, щоб забезпечити захищеність і повагу до усіх громадян;

  • підзвітність, щоб забезпечити відповідальність посадових осіб місцевої влади за свої дії.

Одним із принципів Європейської Стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні є чесне проведення виборів, представництво та участь, щоб забезпечити реальні можливості для всіх громадян мати свій голос у вирішенні місцевих справ.

Тому для більш дієвого впровадження принципу “Чесне проведення виборів, представництво та участь” є запровадження діагностичного інструменту Ради Європи щодо участі громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні (CLEAR).

Метою інструменту CLEAR є допомога місцевим та регіональним органам влади краще зрозуміти жителя громади для більш активного залучення до суспільно-політичного життя на місцевому рівні для розробки належних рекомендацій.

Понятійна структура СLEAR результат вивчення та дослідження заходів багатьох країн щодо заохочення участі громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні.

Відповідно до понятійної структури СLEAR є п’ять факторів, які впливають на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні [4, с. 53].Зокрема:

^ С Можуть робити, а саме мають ресурси, вміння та знання для участі;

L Бажають, а саме мають відчуття приналежності, яке підсилює участь;

^ Е Уповноважені, а саме отримали можливість для участі;

А Запрошені, а саме мобілізовані для участі офіційними органами влади і або групами волонтерів;

R Відповідь, а саме бачать приклади того як їх думка береться до уваги. Розглянемо кожний фактор понятійної структури СLEAR.

Можуть робити, а саме мають ресурси, вміння та знання для участі.

Цей фактор містить у собі такі складові: рівень освіти, професійну діяльність, демографічні показники, ресурсне забезпечення та наявні знання та вміння. Кожна складова має важливе значення для посилення участі громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні. Адже питання освіти, її якість, наповненість та доступність, дієва реалізація освітніх здібностей є одним із пріоритетних напрямків здійснення державної політики всіх країн світу. Професійна діяльність, наявність проблем безробіття у даній місцевості, соціальна диференціація теж впливають на участь окремих представників громади у суспільно-політичному житті на місцевому рівні. Розглядаючи демографічний аспект, важливо звернути увагу на розріз населення громади за віком, якими мовами переважно розмовляють у даній місцевості, яка частина населення належить до етнічних меншин.

Складовою вищезазначеного фактору є ресурсне забезпечення. У широкому сенсі під ресурсом розуміють запаси чого-небудь, які можна використати в разі потреби: грошові цінності, джерело фінансових доходів або засіб, можливість, якими можна скористатися в разі необхідності [5, с. 596]. Жоден загальнонаціональний інтерес та інтерес громади не може бути реалізований без ресурсного забезпечення. Залежно від того, як у громаді враховуються і використовуються наявні ресурси, можна судити про її перспективи. Ресурсна база включає в себе все, що громада може використати для цільового рішення відповідних завдань. Сюди входять усі наявні ресурси органів місцевого самоврядування, а також ресурси громадян у вигляді наявної у них важливої інформації, мотивації, рівня освіченості тощо.

Наявні знання та вміння передбачають рівень необхідних навичок для участі у суспільно-політичному житті, зокрема, вміння писати листи, організовувати заходи, вміти користуватися Інтернетом тощо.

Бажання, тобто відчуття приналежності, яке підсилює участь;

Цей фактор передбачає заохочення громадян до більш активної участі шляхом відчуття приналежності до відповідної громади. Адже спільна діяльність, спільна справа сприяє більшій готовності громадян до роботи на користь громади. Включає в собі такі аспекти як ідентичність, однорідність, довіру та почуття приналежності до певної громади.

Поняття ідентичності визначається, тим що є головними елементами для ідентифікації та самоідентифікації громадян: мікрорайон, регіон, місто, в якому вони проживають, наскільки жителі добре знають один одного. Однорідність визначається тим, наскільки стабільним є населення, тобто чи довго проживають на певній території, чи має громада свої традиції тощо.

Важливу роль відіграє наявність довіри. Адже, від рівня довіри один до одного, співвідношення свого власного інтересу до інтересів громади, рівня довіри до місцевої влади та її рішень щодо життя громади залежить і рівень її участі у суспільно-політичному житті на місцевому рівні.

Уповноважені, а саме отримали можливість для участі.

Зазначений фактор ґрунтується на тому, що як правило участь здійснюється через громадські організації, що характеризується поняттям громадська (суспільна) участь, під якою розуміється участь громадських організацій та окремих жителів в обговоренні й прийнятті рішень органами влади (у більшості випадків на місцевому рівні), а також контроль за їхнім виконанням. Крім того, до категорії громадської (суспільної) участі можна віднести і залученість громадян у діяльність громадських організацій, у рамках яких можливе рішення проблем і реалізація інтересів багатьох людей узагалі без звертання до влади чи її участі [6, с. 12 ].

В. П. Рубцов розглядає такі функції громадської(суспільної) участі: механізм обміну інформацією урядового й неурядового сектора; сприяння виявленню проблем, потреб і цінностей, важливих як для громадськості, так і для влади ; сприяння виробленню нових ідей, пошуку нових рішень проблем, оцінці альтернатив [6, с. 12].

Даний фактор визначається такими складовими як типи громадських організацій, громадські заходи та громадська інфраструктура.

Типи громадських організацій передбачають наявність громадських організацій у відповідній громаді, їх діяльність та впливовість, кількість членів організації, який вплив вони мають на ухвалення рішень, яке мають відношення до життя громади?

Заходи, які реалізують громадські організації показують наскільки активними є громадські організації, як вони прагнуть впливати на рішення, які приймаються місцевою владою, як висловлюють зацікавленість долучитись до процесу надання послуг населенню?

Запрошення як громадяни залучаються місцевою владою до суспільно-політичного життя на місцевому рівні.

Цей фактор означає мобілізацію громадян як важливий чинник забезпечення участі у суспільно-політичному житті. Включає в собі такі чинники як форми участі, стратегію, охоплення та розмаїття.

Форми участі передбачають інформування та залучення громадян до процесу прийняття рішення. Доцільно для прикладу використати функціонування молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур, які виконують роль представництва прав і законних інтересів молоді при органах державної влади та органах місцевого самоврядування (молодіжні парламенти, молодіжні уряди, молодіжні ради, молодіжні клуби).

На місцевому рівні найбільш поширеними є такі форми молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур як шкільні та молодіжні ради, молодіжні депутатські клуби.

^ Молодіжна рад громадська консультативно-дорадча структура, яка виконує роль представництва прав і законних інтересів молоді при органах місцевого самоврядування. До складу молодіжної ради можуть входити не лише представники громадських організацій, а й представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, молодь, яка працює, представники навчальних закладів тощо.

^ Молодіжний депутатський клуб – орган, який представляє інтереси молоді на місцевому рівні. Зокрема, у місті Комсомольську (Полтавська обл.) Молодіжний депутатський клуб здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України та чинного законодавства України. Основні завдання Клубу: розробляє проекти відповідно, прийнятій на Молодіжному Форумі “Програмі щодо реалізації молодіжної політики в м. Комсомольську” та надає їх міській раді, її виконавчому комітету чи будь-якій іншій урядовій чи неурядовій організації; готує проекти рішень на сесії міської ради, засідання виконавчого комітету щодо заходів реалізації молодіжної програми; вносить пропозиції міській владі щодо всебічного вирішення питань молодіжної політики; діє спільно з міською владою; залучає до реалізації програми молодіжні та інші громадські організації, висвітлює свою діяльність у ЗМІ.

Безумовно, для більш активного залучення громадян до участі важливо використовувати можливості Інтернету. З метою подальшого розвитку громадянського суспільства та участі громадян у формуванні і реалізації державної політики розпочато пілотний проект із впровадження інтерактивної системи зворотного зв’язку влади і громадськості. Користувачі Інтернету можуть бути громадськими експертами з визначення актуальності тих чи інших проблем та за допомогою оригінальної методики оцінити ефективність дій місцевих органів влади щодо їх вирішення. Пілотний етап проекту “Впровадження елементів електронного урядування: громадське обговорення проблем та формування пріоритетів розвитку Києва” передбачає, що вже зараз жителі міста Києва можуть взяти участь у визначенні першочергових проблем міста та стану їх вирішення, внести свої пропозиції або зауваження щодо їх проявів у різних сферах розвитку міста. Поширення згодом такого проекту на інші регіони дозволить визначити масштаби актуальних проблем для мешканців окремих регіонів та пріоритетність їх вирішення на центральному і місцевому рівнях [2].

Отже, від того які форми участі використовує місцева влада, яку стратегію обирає для залучення громадян до суспільно-політичного життя на місцевому рівні та наскільки охоплено усі категорії жителів громади, залежить якість мобілізації громадян.

Відповідь як місцева влада реагує на пропозиції громадян.

Фактор партисипативної демократії, тобто демократії участі, що забезпечує максимально повну можливість для безпосереднього волевиявлення народних мас і кожного громадянина окремо базується на ідеї того, що успіх залежить від того наскільки громадянин вірить, що участь має значення та приносить позитивні результати для життя громади [1].

Інформування громадян про діяльність органів місцевого самоврядування, надання їм можливості бути не просто спостерігачами, а й учасниками цієї діяльності, безумовно, позитивно впливає на роботу органів місцевого самоврядування, робить її прозорою та зрозумілою для більшості населення. Відкритість зміцнює репутацію та сприяє формуванню позитивного іміджу влади [3, с. 82].

Тому цей фактор залежить від таких чинників: слухання, баланс та пріоритетність, зворотній зв’язок та освіта.

Слухання визначається врахуванням думки громадян. Полягає в тому, що має бути відповідна процедура, яка забезпечує врахування думки жителі при ухваленні рішень, які стосуються життєдіяльності громади.

Баланс і пріоритетність окреслюється позицією громади та позицією експертів та професіоналів. Важливо, щоб посадові особи місцевого самоврядування та місцеві депутати розуміли і враховували при ухваленні рішень думки та позицію громадян.

Важливим чинником вищезазначеного фактору є зворотній зв’язок та освіта. Два елементи процесу участі громадськості, що ведуть до успіху, це ефективні взаємозв’язки між обома сторонами та здатність швидко реагувати на події. Влада потребує реальних зв’язків із громадськістю, яка відповідно реагує на урядові вимоги та рішення. Громадськість, відповідно, також намагається налагодити ефективні зв’язки з владою. Водночас, і демократична влада має відповідати на запити, погляди громадськості, надавати цьому перевагу. Ефективність управління знижується, якщо існують суттєві недоліки як у спілкуванні, так і/або у здатності реагувати відповідно до однієї із двох сторін: влади або громадськості. Із розвитком суспільства як громадськість, так і влада повинні намагатися зрозуміти важливість участі громадськості, формувати її завдання, а це, відповідно, потребує знаходження спільної мови для налагодження співпраці між обома сторонами. Громадськість є не лише основою для дій владних структур, а й джерелом знань та досвіду [3, с. 33].

Висновки. Отже, місцеве самоврядування – це дієвий соціальний механізм, здатний відповідати інтересам громади і дає можливість безпосередньо впливати на владу. Однією з передумов реформування системи місцевого самоврядування як в Україні, так і в інших європейських країнах є ухвалення Європейської стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні. Впровадження одного із принципу Європейської стратегії полягає в понятійній структурі СLEAR, яка означає п’ять факторів, які впливають на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні, а саме: Можу робити, Бажання, Повноваження, Запрошення та Відповідь.

Завдяки наявності зазначених факторів, здійснюється розвиток громади шляхом навчання та забезпечення ресурсами відповідних груп або представників громади. Реалізація фактору “бажання” сприяє розбудові почуття добросусідства, відчуттю себе частиною громади для того, щоб брати активну участь у суспільно-політичному житті на місцевому рівні. Функціонування дієвих громадських організацій на місцевому рівні сприяє активній участі громадян, а також здійсненню конструктивного діалогу між владою та громадянами. Для реалізації фактору “запрошення” необхідні різні форми роботи з громадськістю. Слід відзначити, що різні категорії населення потребують різних форм мобілізації.

Постійне навчання, зворотній зв’язок, здатність відповідати на потреби громадян шляхом спеціальних заходів, використання факторів, які впливають на участь громадян у суспільно-політичному житті на місцевому рівні, визначає відповідну діяльність місцевої влади.
Використані джерела інформації:

  1. Бирюков И., Ивашкина И. // Еще Раз о демократии // Сайт “Лефт Ру”. – Режим доступу : http://www.left.ru/2008/10/biriukov179.phtml

  2. Впровадження елементів електронного урядування: громадське обговорення проблем та формування пріоритетів розвитку Києва // Урядовий портал – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=243470110

  3. Залучення громадян до участі у місцевому самоврядуванні / за заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. – 96 с.

  4. Куйбіда В. С., Толкованов В. В. Збірник “Досвід впровадження стандартів доброго врядування на місцевому рівні в Україні та інших європейських країнах”/ В. С. Куйбіда, В. В. Толкованов – К., ТОВ “Поліграфічний Центр “Крамар”. – 2010. –

258 с.

  1. Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів / Л. І. Нечволод. – Х. : Торсінг плюс, 2008. – 768 с.

  2. Рубцов В. П. Засоби громадської участі науково-практичний збірник модельних місцевих нормативних актів / В. П. Рубцов ; – К. : Екософія, 2003. – 100 с.


Рецензент: Руденко О. М., к. держ. упр., доцент.
УДК 323.3

КарловаВ.В.,

к.держ.упр., доцент кафедри

соціальної і гуманітарної політики

Національної академії державного управління

при Президентові України,
^ НАЦІОНАЛЬНА ЕЛІТА В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
У статті досліджується роль національної еліти в процесах націє- і державотворення, формуванні та зміцненні національної самосвідомості сучасного українського суспільства, визначаються проблеми становлення та функціонування національної еліти в незалежній Україні.

В статье исследуется роль национальной элиты в процессах национального и государственного строительства, формировании и укреплении национального самосознания современного украинского общества, определяются проблемы становления и функционирования национальной элиты в независимой Украине.

The article examines the role of national elite in the processes of nation and state foundation, forming and strengthening of national consciousness of modern Ukrainian society. The article defines the problems of formation and functioning of national elite in independent Ukraine.
Постановка проблеми. Процес формування багатьох сучасних націй відбувався порівняно швидко і завершувався утворенням національних держав там, де існували стабільні і повноцінні в структурно-функціональному відношенні національні еліти. Там, де національна еліта була слабкою, асимільованою, неповною, націогенеза розтягувалась у часі, а утворення національних держав зіштовхувалося зі значними труднощами. Роль, суспільні функції і міра відповідальності національної еліти особливого значення набувають в перехідні періоди розвитку суспільства, оскільки потрібно сформулювати відповіді на виклики, поставлені змінами, показати суспільству шлях вирішення проблем, консолідувати його і повести за собою.

В умовах державної незалежності, коли виразно виявляється стратегічна невизначеність України, велика відповідальність за майбутнє нації і держави покладається на національну еліту, яка повинна виробити національно-державницьку ідеологію, консолідувати суспільство, спрямувати його енергію на розбудову держави.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що дослідженню різних аспектів проблеми еліти присвячені праці вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема типологізацію еліт розробляли такі вчені, як В.Парето, М.Вебер, Р.Міллс, С.Нейдл, П.Бірнбаум, Р.Арон та інші. Осмисленню ролі еліти як рушійної сили у державотворчому процесі присвячували свої праці відомі українські мислителі Д.Донцов, В.Липинський, І.Лисяк-Рудницький, Є.Маланюк, Ю.Русов, А.Свідзинський, М.Сосновський, Д.Чижевський. Окремі аспекти формування сучасної української еліти розглядаються у роботах таких відомих українських вчених, як В.Андрущенка, А.Бичко, І.Белебехи, В.Горського, В.Журавського, О.Забужко, Б.Кухти, М.Михальченка, І.Надольного, М.Пірен та інших.

^ Невирішені раніше частини загальної проблеми. Не зважаючи на значний внесок у дослідження даної проблематики зазначених вчених, потребує ґрунтовного дослідження місця української еліти в сучасних процесах державотворення, консолідації суспільства, формуванні та зміцненні національної самосвідомості. Метою статі є: уточнити поняття “національна еліта” та з’ясувати її роль в державотворчих процесах, визначити проблеми становлення і функціонування української національної еліти та напрями державної політики щодо її формування в сучасній Україні.

^ Виклад основного матеріалу. Аналіз літератури з зазначеної проблематики свідчить, що перші спроби обґрунтувати керівну роль у суспільстві, яка здійснюється невеликою групою людей або окремою особистістю, з’явилися ще в давні часи. Так, зокрема, відомий філософ Платон надавав великого значення проблемі формування правлячої еліти, яка полягає у відборі в еліту гідних, вихованих та освічених потенційних лідерів. Виходячи зі свого призначення, еліта діє відповідно до існуючого закону, вимоглива насамперед до себе, і в цьому суттєва відмінність еліти від інших людей, які піклуються тільки про особисту вигоду. Право управляти, на думку Платона, забезпечується тільки і, насамперед, дотриманням моральних норм [9, с. 14].

Засновниками чіткої системи поглядів на елітарні теорії стали наприкінці XІХ – поч. ХХ ст. Г.Моска, В.Парето, Р.Міхельс та інші вчені. Завдяки їхнім дослідженням поняття “еліта” набуло чіткості і визначеності. Інтерпретації еліти як “найкращих із родовитих”, “найкращих із заможних”, “найкращих із обдарованих”, Г.Моска і В.Парето замінили на “кращі з тих, хто піклується про благо держави і народу, що в ній живе”. На відміну від Конфуція, що поділяє суспільство на “шляхетних людей” (правлячу еліту) і “низьких людей” (простолюдинів) на підставі їхнього ставлення до моральних заповідей, головною умовою і найважливішим критерієм входження в еліту й подальший відбір у коло обраних Г.Моска та В.Парето, базуючись на досвіді спостереження за реальними політичними подіями, вважали наявність у кандидата в еліту знань про ментальність народу, його національний характер, здатність розуміти народні сподівання та ефективно управляти.

У працях західних вчених знаходимо й інші визначення еліти: це –люди, які займають високе становище в суспільстві, що допомагає їм впливати на суспільний процес (А.Дюпре); люди, які інтелектуально або морально переважають над масою, незалежно від статусу (Л.Боден); особи з найвищим почуттям відповідальності (Х.Ортега-і-Гасет); особи, які мають владу (А.Етціоні); меншість, яка виконує найважливіші функції в суспільстві (С.Келлер); люди, які мають здатність до лідерства (Л.Фройнд); харизматичні особи (М.Вебер); творча меншість суспільства, яка протистоїть нетворчій більшості (А.Тойнбі) тощо.

В теоріях еліт стверджується, що еліта як вища привілейована меншість здійснює функції управління державою, наукою, культурою, формує і демонструє еталони поведінки в даному суспільстві, спрямовує, організовує, ідеологізує головні сторони громадського життя. Залежно від сфери діяльності та відповідних функцій, які вона виконує, її поділяють на економічну, духовно-інтелектуальну, політичну, військову, управлінську тощо, на правлячу і контреліту, на еліту і антиеліту, на діючу і резервну, на панівну і опозиційну.

Поняття “національна еліта” більшість дослідників застосовує для означення провідної, національно свідомої верстви суспільства, яка метою своєї діяльності визначає побудову національної держави та реалізацію національних інтересів, несе особливу відповідальність за державотворчі завдання у конкретній історичній ситуації і найголовнішим своїм обов’язком визнає служіння народу і батьківщині. Національна еліта є носієм національної ідеї, ініціатором прояву національної активності, а тому виступає потужним чинником формування національної самосвідомості. Саме ці критерії визначають національну еліту будь-якої національної спільноти.

Вагомий внесок у визначення сутнісних ознак національної еліти зробили відомі українські мислителі В.Липинський та Д.Донцов. Так, зокрема, В.Липинський зауважував, що ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути. Вирішення цих завдань, на його думку, має забезпечити національна аристократія – “група найкращих у даний момент серед нації людей, які найкращі серед неї тому, що власне вони в даний момент являються організаторами, правителями і керманичами нації” [7, с. 131]. Без своєї власної національної аристократії, без такої меншості, яка була б настільки активна, сильна та авторитетна, щоб зорганізувати пасивну більшість нації всередині, і тим захистити її од ворожих наскоків ззовні – немає і не може бути нації, – зазначав вчений [7, с. 115].

Д.Донцов співвідносить еліту з аристократією, “владною кастою”, якій властиві шляхетність, мудрість, сміливість, мужність. Він тлумачить еліту як ініціативну меншість, яка повинна розробляти, упроваджувати національну ідею, звернену до серця нації – її волі, та мобілізувати народ на боротьбу за цю ідею. Мислитель проголошує, що визначальним є дух цієї верстви, який живить її, змушує діяти, допомагає бути твердою і невблаганною щодо себе самої, не піддаватися матеріальним спокусам, пристосуванню, ставити над усе поняття честі й обов’язку, безоглядно вірити у свою справу й у своє право [5, с. 16].

Усвідомлюючи залежність розгортання державотворчих процесів від ролі й місця національної еліти в суспільно-політичному житті, І.Франко свого часу звернувся до інтелігенції із закликом “витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя” [11, с. 404].
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи