Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
Сторінка13/29
Дата30.10.2014
Розмір6.56 Mb.
ТипПротокол
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29

Рибачук В.Л.,

к.держ.упр., докторант

Донецького державного університету управління
^ ПОЛІТИКА УПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Досліджено організаційну і економічну моделі системи управління мотивацією упровадження енергозберігаючих технологій в ЖКГ. Обґрунтовано політику упровадження енергозберігаючих технологій як чинника підвищення ефективності житлово-комунальних послуг.

^ Исследованы организационная и экономическая модели системы управления мотивацией внедрения энергохранящих технологий в ЖКГ. Обоснована политика внедрения энергохранящих технологий как фактора повышения эффективности жилищно-коммунальных услуг.

The organizational and economic models of the control system by motivation of introduction of energy of keeping technologies are explored in HCS. The policy of introduction of energy of keeping technologies is grounded as factor of increase of efficiency of habitation of communal services.
^ Постановка проблеми. Процес упровадження енергозберігаючих технологій є нерефлекторною системою, оскільки на відміну від технічних систем енергозбереження, коли мета ставляться ззовні, тобто носять екзогенний характер, мета ставиться усередині системи, коли необхідно одночасно враховувати інтереси всіх учасників процесу виробництва і доведення житлово-комунальних послуг до кінцевого споживача. Тому процес управління мотивацією упровадження енергозберігаючих технологій є з позицій теоретичного обґрунтування і практичної реалізації програм регіонального розвитку складним і актуальним.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні положення та підходи щодо розв’язання проблем функціонування житлово-комунального господарства на ринкових засадах, розроблені в роботах зарубіжних учених Р. Белдвіна, Д. Гарднера, Т. Ділоренцо, Д. Лоран, К. Рабенхорста, С. Агапитова, В.О. Кірпічнікова, Р. Белоусова, О.С. Пузанова, К. Хербста, Є. Бонгак-Кухарчук та інших.

Праці вітчизняних науковців і практиків, присвячені ринковим трансформаціям ЖКС, серед яких слід відзначити роботи Б.І. Адамова, О.Ю. Кучеренка, О. Завади, А.В. Бабак, А.І. Безлюдова, І.Ф. Газізулліна, В.П. Ніколаєва, Г.І. Онищука, Н.І. Олійник, Л.Г. Кузьменко, Г.М. Семчука, Т.М. Строкань, В.Г. Святоцької, І.А. Пастухова, М.В. Пітцика, М.І. Федуняк, Н.М. Лисенко, К.Р. Сафіуліної, О.Б. Лотоцького, Г.Г. Кухти та інших.

^ Постановка завдання:

– дослідити організаційну і економічну моделі системи управління мотивацією упровадження енергозберігаючих технологій в ЖКГ;

– обгрунтувати політику упровадження енергозберігаючих технологій як чинника підвищення ефективності житлово-комунальних послуг.

^ Виклад основного матеріалу. Для ефективного упровадження енергозберігаючих технологій необхідне забезпечення економічної зацікавленості всіх учасників процесу управління, що і складає, кінець кінцем, зміст функції мотивації.

Мотивація упровадження енергозберігаючих технологій в ЖКГ виявляється перш за все в дії на організаційно-економічні умови, сприяючі енергозбереженню на основі узгодження інтересів виробників і споживачів житлово-комунальних послуг.

Необхідність енергозбереження ні у кого не викликає сумнівів – дуже очевидною є низька енергоефективність всіх базових сфер господарювання в Україні і, в першу чергу, в ЖКГ. У житлово-комунальному господарстві України останніми роками намітилася виразна тенденція збільшення втрат при споживанні тепла, газу, електроенергії і води. При експлуатації житлового фонду залишається невикористаним значний резерв енергетичних ресурсів, які викликані відсутністю приладів обліку води, теплової і електричної енергії, використанням застарілого обладнання, недостатньою теплоізоляцією труб та ін. За оцінками окремих фахівців рівень зносу основних фондів підприємств галузі складає 40 – 60%, а окремих їх видів 80 – 90% [1, с. 4].

В той же час, автори окремих публікацій стверджують, що реальні втрати тепла в комунальних мережах України можна оцінити в 20 – 30%, а до третини теплової енергії втрачається в комунальних котельних унаслідок недосконалої технології спалювання палива [2, с. 226].

Останніми роками спостерігається скорочення споживання житлово-комунальних послуг як населенням, у зв'язку з скороченням їх чисельності і упровадженням приладів обліку, так і промислових підприємств, що викликане зниженням їх виробничої діяльності, переходом на не комунальні джерела отримання послуг, що веде до зменшення прибутку і уповільнення оборотності оборотних коштів підприємств ЖКГ, а також, до зниження обсягу наданних послуг і рентабельності виробництва.

У комунальній енергетиці упровадження енергозберігаючих технологій традиційно здійснюється при виробництві і транспортуванні теплоносія, що приводить до скорочення споживання газу, електроенергії і інших ресурсів, зниженню собівартості одиниці продукції – тепла, підвищенню рентабельності господарської діяльності. Проте підприємства галузі мають бюджет з фіксованою нормою прибутку, перевищення якої притягає штрафні санкції, а засоби, одержані в результаті перевищення норми прибутку йдуть до бюджету. Отже, існуюча практика освіти і розподілу прибутку в теплових господарствах є антимотиваційною умовою для упровадження енергозберігаючих технологій.

Аналіз взаємозв'язків енергозбереження і тарифоутворення на послуги локальних природних монополій показує, що в цій сферіі немає простих рішень. Штучне заниження тарифів, яке б воно не було привабливе в недовготривалій перспективі, здатне нанести серйозну утрату рішенню проблеми раціоналізації енергоспоживання в житлово-комунальному господарстві [3, с. 85], хоча ряд учених дотримується іншої думки [4, с. 199].

При формуванні тарифів і бюджетної політики на рівні органів місцевого самоврядування інтереси підприємств теплових мереж (ПТМ) є визначаючими і відображають корпоративні інтереси, на відміну від роз'єднаних споживачів теплової енергії, у яких вони відсутні, а тому їх позиція не робить вплив на упровадження енергозберігаючих технологій на регіональному і державному рівнях управління. Звідси неминучість перекосів в демотивації енергозбереження.

Проблема неплатежів за надані житлово-комунальні послуги з боку споживачів і недостатність дотацій з боку міського бюджету привели до значної заборгованості за попередні періоди часу Постійною тенденцією є поєднання збільшення втрат тепла на 20-40%, і зростання неплатежів з боку споживачів. Основною домінантою зростання цін на теплову енергію є втрати у споживачів, а додатковим чинником служить зниження дотацій на теплопостачання з боку місцевих органів самоврядування. Зростання неплатежів напряму пов'язане з повною відсутністю заощадження тепла у незацікавлених споживачів, які не мають власних засобів на енергозбереження.

Існуючі раніше централізовані джерела фінансування заходів щодо енергозбереження в даний час ліквідовані. Разом з тим будь-які довгострокові і середньострокові заходи щодо зниження втрат тепла і газу вимагають фінансових і тимчасових витрат. До повного погашення витрат з фактично одержаної економії проходить явно більше одного року. Відсутність фондів, що акумулюють грошові кошти для робіт по енергозбереженню в бюджетах підприємств, міст і районів робить фактично неможливим упровадження енергозберігаючих технологій в ЖКГ не тільки зараз, але і в перспективі.

У існуючих структурах тарифів на тепло і гарячу воду повністю відсутня складова цільових витрат на зниження нераціональних втрат і витрат теплової енергії і інших видів енергоресурсів. Хоча досвід економічно розвинених країн показує, що в період енергетичних криз 1973, 1978 років частка цієї складової в структурі тарифів була більше 20%, а сьогодні складає 5-7%. В той же час в структурі тарифів на електроенергію в Україні присутня інвестиційна складова, збори від якої йдуть на розвиток вітроенергетики.

Ігнорування в Україні загальноєвропейського досвіду з відповідним механізмом формування тарифів на основі зниження непродуктивних втрат і витрат теплової енергії неминуче приводить до збільшення цих втрат і, як наслідок, - зростанню заборгованості з боку споживачів і бюджетів.

Відсутність приладового обліку витрати теплової енергії в містах України стала причиною широкого розповсюдження фіксованих тарифів, заснованих на нормативній базі і витратних принципах, що враховують витрати минулих періодів з поправкою на інфляцію.

Нормативний облік, який лежить в основі договорів на поставку теплової енергії і обумовлює грошові розрахунки, не стимулює заощадження теплової енергії, а споживача вимушує відмовлятися від такого обліку.

Істотним гальмом в розвитку тепло збереження є недосконалість ринкових відносин в ланцюжку «підприємство виробник теплової енергії – житлово-експлуатаційне підприємство – кінцевий споживач тепла (населення)».

Житлово-експлуатаційні підприємства, обслуговуючи внутрішньо будинкові системи інженерних мереж: теплопостачання, водопостачання, водовідведення, економічно не зацікавлені в заощадженні ресурсів, оскільки в не залежності від роботи цих систем в структуру тарифу включені витрати на ці роботи. Разом з тим значна частина мереж і теплотехнічного устаткування, від якого залежить рівень нераціональних втрат і витрат тепла (бойлерні, внутрішньо будинкові теплові пункти, рампи та ін.) знаходяться на балансі житлових організацій, що робить неможливим зниження цих втрат.

Велика частина теплових мереж експлуатується численними власниками і за відсутності зацікавленості і мотивів вимагає повної реконструкції для зниження динамічних втрат. Необхідне зосередження цих інтересів або перерозподіл мереж і устаткування на баланс підприємств теплових мереж з одночасною зміною механізму збору платежів.

Додатковою умовою незацікавленості ПТМ в заощадженні тепла є політика формування тарифів «від досягнутого». Якщо сьогодні ПТМ, вклавши свій прибуток в енергозберігаючі технології, одержать економію, то наступного року тарифи будуть понижені на величину цієї економії, не звертаючи уваги на те, що ПТМ навіть не повернули свої витрати, не говорячи вже про отримання прибутку.

Принцип формування тарифів «від досягнутого» повністю блокує ініціативу ПТМ по упровадженню енергозберігаючих технологій, особливо при транспортуванні теплоносія. Альтернативою цьому може бути політика стабілізації тарифів на договірний термін, коли одержана економія дозволить не тільки компенсувати витрати і витрати на реалізацію енергозберігаючих заходів, але і одержати законний прибуток, а разом з цим упроваджувати нові енергозберігаючі заходи. Після чого вже доцільне зниження тарифів.

Споживачі теплової енергії також не зацікавлені в заощадженні тепла, особливо в житловому секторі і бюджетній сфері, де діє той же принцип «від досягнутого», коли розрахунок цін виробляється по схемі «витрати плюс прибуток» [5].

Споживач, не зацікавлений в економії тепла, оскільки не бере участь в розподілі одержаної економії, ніколи не буде його економити.

На підставі приведених фактів можна зробити висновок, що умовами, сприяючими упровадженню енергозберігаючих технологій в ЖКГ, є:

  • вдосконалення системи господарських відносин, тарифної політики і розрахунків за енергоносії на основі реформування правової і законодавчої бази по енергозбереженню;

  • децентралізація система управління енергозбереженням, підвищення ролі регіональних органів місцевого самоврядування;

  • створення дієвих економічних мотивів заощадження енергії, як для її виробників, так і для споживачів.

Наявність широкого спектру технічних і технологічних заходів щодо енергозбереження, не дають підстави говорити про успішну роботу по упровадженню енергозберігаючих технологій, оскільки організаційні і економічні умови практично не використовуються.

Неабиякою мірою існуюча ситуація з енергозбереженням обумовлена відношенням господарників до достовірності визначення майбутньої економії. В той же час механізм упровадження енергозберігаючих технологій повинен стати своєрідним механізмом «самоінвестування», в основі якого: величина економії засобів від зниження споживання енергоресурсів (енергозбереження) або від зниження витрат на енергоносії (енергоефективність) повинна бути розрахована по методиці, довірчій для споживача енергії (замовника) або для інвестора, як правило, на основі енергоаудиту; фактична економія засобів від упровадження енергозберігаючих технологій фіксується на підставі свідчень лічильників і в бухгалтерських звітах; фінансування енергозберігаючих проектів необхідне здійснюватися поетапно на основі реінвестування вилучених від економії коштів в подальший розвиток енергозбереження.

Реалізація механізму «самоінвестування» повинна здійснюватися шляхом ініціатив з боку держави, зокрема, на рівні регіональних органів місцевого самоврядування, з використанням системи ціноутворення тарифів на житлово-комунальні послуги, на основі соціально направленого бюджету всіх рівнів влади, поліпшення інвестиційного клімату і адміністративної політики.

Сутність механізму «самоінвестування», стосовно практики регіональних органів місцевого самоврядування, полягає в ініціації первинних етапів реалізації енергозберігаючих проектів на вказаній вище основі з повним забезпеченням повернення вкладених засобів і їх реінвестуванні в подальші етапи [5, c. 133].

Тарифна політика була і дотепер залишається одним з найдієвіших каталізаторів енергозбереження, про що свідчить досвід розвинених країн Заходу, особливо в період енергетичних криз. На жаль, в Україні цей досвід не знайшов застосування і тарифна політика формування цін на енергоносії на державному рівні привела до значної перевитрати і нераціонального використовування енергетичних ресурсів, не дивлячись на декларування пріоритетів енергозбереження в країні.

Номенклатуру існуючих тарифів на енергоносії доцільно розширити і внести зміни в їх структуру з метою розвитку енергозбереження в ЖКГ України.

Одним з традиційних способів фінансування енергозбереження для більшості країн Європи і США було використання засобів споживачів енергії – тут немає новизни і доказів не потрібен. Наймогутнішим інструментом реалізації цієї умови є включення в структуру тарифів на енергоносії цільової складової на фінансування енергозберігаючих технологій. Величина цієї складової (від 3 до 10%) визначається з урахуванням національних і регіональних планів і програм у фінансуванні енергозберігаючих проектів. Крім того, споживач енергії може накопичувати цю частину платежів в своєму фонді на реалізацію власних заходів щодо енергозбереження. При цьому, витрачання цих засобів повинне здійснюватися під контролем держави, де споживач зобов'язаний гарантувати отримання фактичної економії в результаті упровадження енергозберігаючих технологій. У разі нецільового і безрезультатного витрачання засобів, їх вилучатимуть до бюджету держави.

Механізм збору грошових коштів також простий: при платежі за спожиті енергоносії, споживач здійснює два платежі - енергозабезпечуючої організації і до того фонду, який визначався державою, як цільовий і акумулюючий. Для потенційних інвесторів енергозберігаючих проектів, які зацікавлені в ефективному і довгостроковому вкладенні засобів саме структурні зміни тарифної політики цін на енергоносії створюють гарантії повернення інвестицій.

Таким чином, можливі два варіанти фінансування упровадження енергозберігаючих технологій - на накопичувальній основі і на основі цільових кредитних ліній з гарантованим поверненням засобів на довгостроковій основі з поточних надходжень. При цьому, основним параметром є гарантований термін повернення інвестицій.

Результатом зміни структури тарифів цін на енергоносії буде безліч самовідновлюваних механізмів «самоінвестування» енергозберігаючих проектів, регульованих сукупністю інтересів споживачів енергії і державних органів влади.

В Україні було зроблено декілька спроб створити акумулюючи фонди енергозбереження, як на центральному (Державний фонд енергозбереження), так і на регіональному рівнях. Проте на практиці всі фонди виявилися недієздатні унаслідок відсутності правової і економічної основи. У теж час західний досвід розвитку енергозбереження показує на дієздатність і значну роль таких фондів.

Проблема нерівномірного споживання електроенергії на добовому і сезонному інтервалах повинна бути розв'язана введенням тарифів, диференційованих по зонах діб і сезонах року. Виграш одержали споживачі, які понизили свої платежі за електроенергію в результаті маневру потужностями.

Сильним мотивом для споживачів до переходу з розрахункового обліку на приладовий облік стало зниження тарифу за енергоносії для тих споживачів, які встановили прилади обліку (на 20-30%). Загальносвітова статистика фіксує зниження споживання енергоносіїв на 20-30% при переході з розрахункового на приладовий облік. В Україні цей дієвий стимул не тільки не використаний, але одержав зворотне застосування. Для споживачів, що встановили прилади обліку теплової енергії, підвищення тарифів по областях було на 30% вище, ніж для тих споживачів, де такий облік відсутній.

Диференціація тарифів по рівнях споживання дозволяє реалізувати політику енергозбереження за наявності приладового обліку витрати енергоносіїв (особливо в умовах дефіциту того або іншого виду енергоносія). Одночасно, розв'язується задача надання дотацій малозабезпеченим верствам населення шляхом введення пільгового тарифу при дотриманні мінімальних нормативів споживання.

Неплатежі за енергоносії в Україні вже стали проблемою, загрозливою не тільки стійкому розвитку економіки, але і безпеці нашої держави. Істотним важелем для зменшення об'ємів неплатежів можуть стати тарифи на основі передоплати, оскільки в даний час держава фактично кредитує споживачів енергії, які несвоєчасно оплачують свої борги за споживання енергоносіїв. Тарифи на основі передоплати можуть якісно змінити ситуацію, оскільки вже споживачі починають кредитувати енергетиків. Доцільно тарифи на основі передоплати встановлювати на 20-30% за нижче існуючих. Перехід на тарифи по передоплаті без утруднень забезпечується і при приладовому, і при розрахунковому способі обліку. Обов'язкова умова введення таких новацій - добровільність вибору самого споживача, а методичні матеріали по зміні тарифної політики на електроенергію і газ повинні бути узгоджені з Національною комісією по державному регулюванню електроенергетики України (НКРЕ).

Енергозабезпечення регіонів, міст, районів є основою їх життєзабезпечення. Те ж саме відноситься до життєзабезпечення бюджетних і прирівняних до них організацій і підприємств. Втрати енергії в результаті відсутності систематичних енергозберігаючих заходів сьогодні є основним джерелом дефіциту бюджетів всіх рівнів. Ці втрати не можна понизити, не понісши початкових витрат – це аксіома.

Оцінка величини неефективних витрат на енергопостачання, диференціація енергозберігаючих технологій, оцінка необхідних витрат і термінів окупності проектів шляхом планових енергетичних аудитів з відповідним бюджетним фінансуванням. На основі результатів енергоаудитів повинна бути розроблена ефективна програма енергозбереження з конкретним планом реалізації.

За відсутності оборотних коштів на реалізацію енергозберігаючих технологій доцільно використовувати кредитні ресурси вітчизняних і зарубіжних фінансових організацій з одномоментним створенням гарантій повернення вкладених засобів без участі держави, тобто на регіональному, і муніципальному рівнях). Діючий принцип формування річних бюджетів регіонів, міст, районів, підприємств і організацій на основі календарного року не дозволяє локалізувати економію засобів від зниження споживання енергоресурсів з метою її подальшої реінвестиції. Стабілізація тарифів на період реалізації енергозберігаючих програм і планів дозволяє здійснювати бюджетне фінансування комунальних і державних підприємств і організацій на новій основі з розбиттям на три етапи:

1-й етап (на прикладі міського бюджету): фінансування енергоаудитів і упровадження стартових енергозберігаючих технологій шляхом прямого фінансування з міського бюджету, або на основі позикових засобів, з досягненням економії засобів за рахунок заощадження енергії;

2-й етап (договірний період): платежі з бюджету здійснюються двома частинами:

  • на енергозабезпечення бюджетних споживачів енергоресурсів – підприємств і установ освіти, охорони здоров'я, соціально-культурної сфери;

  • до фонду енергозбереження на різницю між старими і новими нижчими платежами на енергозабезпечення, з використанням цих засобів для накопичення на нові енергозберігаючі технології або на повернення позикових засобів;

3-й етап: зниження бюджетних платежів на енергозабезпечення, з накопиченням засобів фонду енергозбереження для реінвестування в нові проекти по упровадженню енергозберігаючих технологій.

Очевидним фактом є неможливість в сучасних умовах економічного розвитку України значних капітальних вкладень в розвиток енергозбереження, а тому пропоновані реформи, засноване на поетапному розвитку за принципом «більше економії засобів від економії енергії – більше інвестицій в енергозбереження».

Вкладення засобів в комплексні енергозберігаючі проекти (освітлення, теплопостачання і електропостачання) в локальних зонах господарювання: на окремій ділянці або в цеху комунального підприємства, в мікрорайоні, районі міста або в цілому, дозволяє забезпечити контрастне порівняння суб'єктів господарювання. Такі проекти доцільно здійснювати у порядку експерименту в рамках створення демонстраційних зон високої енергетичної ефективності з метою відробітку базових організаційно-економічних механізмів з подальшим тиражуванням позитивного досвіду. Головною метою формування енергоефективної бюджетної політики або окремого міста повинне стати подальше зниженням бюджетних дотацій на зміст підприємств ЖКГ і субсидій незахищеним верствам населення.

Висновки. Таким чином, проведені дослідження умов упровадження енергозберігаючих технологій в ЖКГ дозволили виділити основні економічні напрями діяльності по енергозбереженню. Проте для переходу на енергозберігаючий шлях розвитку підприємств житлово-комунального господарства необхідно розробити економічний механізм мотивації енергозбереження в галузі, для чого можна використовувати моделювання системи управління мотивацією процесу.
^ Використані джерела інформації:

  1. Аналітична інформація щодо моніторингу виконання державних і регіональних програм енергозбереження та впровадження енергоефективних заходів і технологій в областях України // Енергоінфом. – 2008. – №48. – С. 3 – 5.

  2. Маляренко В.А., Орлова Н.А. Энергосберегающие технологи в жилом фонде городов Украины // Комунальне господарство міст: Сер.: Економічні науки. – К.: Техніка. – 2008. – Вип. 57. – С.224-230.

  3. Айзинова И.М. Некоторые социально-экономические и территориальные аспекты реформы жилищно-коммунального хозяйства // Проблемы прогнозирования. – 2009. – №6. – С.83-98.

  4. Пивавар И.В. Льготы и субсидии как инструмент бюджетного регулирования в жилищно-коммунальной сфере // Комунальне господарство міст: Сер.: Економічні науки. – К.: Техніка. – 2005. – Вип. 61. – С. 19-24.

  5. Юр’єва Т.П., Матвєєва Н.М., Юр’єва С.Ю. Удосконалення ціноутворення в ЖКГ // Комунальне господарство міст. Сер.: Економічні науки. – К.: Техніка. – 2009. – Вип. 52. – С.196-200.

  6. Онищук Г.І. Проблеми розвитку міського комплексу України: теорія і практика. – К.: Науковий світ, 2002. – 439 с.

Рецензент: Дацій О.І., д.е.н., профессор

УДК 351.84: 338.242: 330. 342.146
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи