Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 icon

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1




НазваАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1
Сторінка8/29
Дата30.10.2014
Розмір6.56 Mb.
ТипПротокол
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29

^ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ І ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ
Обґрунтовано адміністративно-контрольні та економічні інструменти управління природокористуванням. Визначено напрями удосконалення механізму контролю природоохоронної діяльності. Обґрунтовано організаційно-економічний механізм управління навколишнім середовищем.

Обоснованы административно-контрольные и экономические инструменты управления природопользованием. Определены направления усовершенствования механизма контроля природоохранной деятельности. Обоснован организационно-экономический механизм управления окружающей средой.

The administratively-control and economic instruments of management by nature by the use are grounded. Directions of improvement mechanism of control of nature protection activity are certain. The organizationally-economic mechanism of management by an environment is grounded.
^ Постановка проблеми.

В світі значна увага приділяється охороні природних ресурсів як фактора затрат, аналізується їхній склад та напрямки на підприємстві. Крім прямих, важливі й непрямі затрати. До них належать витрати на зміну екологічного іміджу підприємця (наприклад, рекламні компанії), компенсація шкоди, завданої здоров’ю населення в результаті негативного впливу на навколишнє середовище, а також витрат робітників (втраченої вигоди) внаслідок неповного завантаження обладнання, зниження обсягів виробництва, пов’язаних із нераціональним використанням та забрудненням екосистем, на проведення аналізу екологічного ризику під час природокористування, управління ним тощо.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемні моменти поширення процесів екологізації в національній економіці розглядаються в працях В.Борисової, Г.Зайкова, О.Кашенко, О.Балацького, О.Теліженка, М.Хилька, Г.Шалабіна та багатьох інших. У працях Т.Хачатурова, А.Гусєва, Л.Зусмана, І.Сотник, Д.Тармаєва, С.Шевцова та інших піднімаються окремі аспекти активізації процесів ресурсозбереження у сфері матеріального та нематеріального виробництва.

^ Постановка завдання:

- обгрунтувати адміністративно-контрольні та економічні інструменти управління природокористуванням;

- визначити напрями удоскоанелння механізму контролю природоохоронної діяльності;

- обгрунтувати організаційно-економічний механізм управління навколишнім середовищем.
^ Виклад основного матеріалу.

Основними напрямами вдосконалення економічного механізму екологічного управління є модернізація існуючих регуляторів, здійснювана одночасно з розробкою і впровадженням у практику нових ринкових інструментів. Світовий досвід показує, що система екологічного менеджменту залежить від ефективності економічного механізму природокористування, який базується на збалансованому поєднані регуляторів примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулюючо-компенсаційного характеру, які, в свою чергу, забезпечують сприятливіші умови для природозбереження, а також для забезпечення екологічно безпечних технологій і методів господарювання [1, с. 62].

У багатьох країнах світу щодо вирішення еколого-економічних проблем природокористування нагромаджений значний досвід: створені ефективні організаційні структури та дієвий механізм правового регулювання охорони та раціонального використання природних ресурсів.

Розвиток економіки, при якому практично виключається ризик виникнення великомасштабних катастрофічних явищ на національному та інтернаціональному рівнях, а витрати ресурсів є найменшими, найповніше відповідає ефективній системі стратегії управління безпеки. В такому випадку, в основу безпечного варіанта економічного зростання може бути покладена така структура економіки країни, яка передбачає зміни на користь галузей, що задовольняють потреби людини, при значному зниженні частки ВПК, скорочення виробництва, озброєння, енергоспоживання та енерговиробництва, виробничих інвестицій [6, с. 75].

На жаль, в Україні система економічного механізму екологічного регулювання практично виключає функціонування механізмів кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення екологоконструктивної діяльності. Крім того, потребують удосконалення та подальшого розвитку механізми надання субсидій на формування екологічної інфраструктури, національного ринку екологічних послуг [2, с. 78; 3, с. 99].

Під екологічним управлінням прийнято розуміти поетапний процес розробки й реалізації стратегічних і тактичних рішень, спрямованих на раціональне використання та охорону навколишнього природного середовища на організаційних, економічних і правових засадах.

Механізм екологічного управління передбачає комплексне поєднання і використання адміністративно-правових, економічних, фінансово-кредитних, соціально-політичних, морально-психологічних та інших інструментів і стимулів.

Механізм управління природокористуванням і екологічною безпекою – це цілісна сукупність методів та інструментів управління, за допомогою яких організуються, регулюються і координуються процеси природокористування в сукупності з виробничими і соціально-економічними процесами, забезпечується належний рівень екологічної безпеки виробництва і споживання, відтворюється якість природного середовища як специфічного суспільного блага [4, с. 34; 5, с. 167].

У відповідності з загальними принципами управління основними складовими його структури є три елементи: об’єкт управління, засоби управління, мета управління.

До об’єктів управління належать взаємозв’язки окремих технологічних процесів щодо навколишнього середовища, а також сумарна дія виробництв, галузей і всього господарства в цілому.

Водночас, разом з інтеграцією виникає необхідність виокремлення як об’єкта управління деяких територій, які виходять за рамки окремих адміністративних чи економічних районів, які називаються екологічними регіонами (наприклад, басейн р. Дніпро, озеро Світязь, Чорне море тощо).

Особливості сфери природокористування та охорони навколишнього природного середовища як об’єкта управління визначають методи здійснення основних функцій управління, вибір організаційних структур і механізмів.

До управління всім комплексом заходів щодо охорони довкілля відноситься збір інформації, визначення і прийняття управлінських рішень, регулювання і контроль їх виконання.

У рамках існуючої організаційної структури разом із плануванням конкретних заходів здійснюється прогнозування розвитку взаємодії з навколишнім середовищем, оптимізація рішень, обґрунтування підходу до визначення економічних показників, паспортизація, стандартизація, контроль і правові основи природокористування.

До основних ланок механізму управління природокористуванням й екологічною безпекою відносять сукупність адміністративно-контрольних та економічних інструментів.

В Україні потрібно застосувати з урахуванням світового досвіду прямі й непрямі методи еколого-економічного регулювання, зокрема:

  • встановлення економічних обмежень на господарську діяльність;

  • створення систем екологічної сертифікації, послуг та інших об’єктів;

  • впровадження в практику процедури заявки про вплив на навколишнє середовище;

  • ліцензування господарської та іншої діяльності;

  • комплексна еколого-економічна експертиза;

  • створення екологічно справедливого ринку, при якому не отримує переваг у конкурентній боротьбі продукція з найгіршими екологічними характеристиками або яка виробляється за технологіями з відносно нешкідливим впливом на навколишнє середовище, а також знімається з обігу на ринку продукція, небезпечна для здоров’я і навколишнього середовища;

  • зміна податкової політики в галузі охорони та раціонального використання довкілля;

  • запровадження системи екологічного страхування (з прийняттям Закону “Про екологічне страхування”);

  • запровадження системи екологічного аудиту;

врахування природного фактора при економічній оцінці господарських рішень.

До управління природокористуванням відносяться органи місцевого самоврядування. Надання місцевим радам владних повноважень як головному ланцюгу самоуправління, що відповідає за комплексний економічний і соціально-екологічний розвиток на своїх територіях, визначає функції місцевого рівня в системі регіонального управління навколишнім середовищем. До його компетенції повинна входити конкретизація і реалізація на місцях загальнодержавної стратегії охорони навколишнього середовища: встановлення гранично допустимих норм забруднення та викидів, застосування економічних регуляторів природокористування (місцевих податків і податкових пільг, дотацій, премій, компенсаційних і штрафних платежів за завданий збиток); уведення обмежень на виробничу діяльність, пов’язану з охороною навколишнього середовища; визначення порядку екологічного страхування підприємств.

Розміщення нових підприємств, які негативно впливають на навколишнє середовище локальних місцевостей, повинно здійснюватись лише за погодження з відповідними органами самоуправління з гарантією умов, які диктуються турботою про екологічну безпеку. Одним із прийнятних для цього механізмів є спеціальна угода між місцевими органами управління, урядами країни та господарськими суб’єктами про розміщення екологобезпечних потужностей і пов’язаних з ним компенсацій.

В умовах ринкових методів господарювання економічна відповідальність підприємств і організацій за результати виробничої діяльності повинна бути віднесена і до її економічних наслідків.

Досвід розвинутих країн з ринковою економікою показує, що системи регулювання якістю навколишнього середовища можуть бути жорсткими, конфронтаційного типу чи, навпаки, м’якими, спрямованими на відповідне співробітництво влади з виробниками щодо проблем, які розглядаються. У першому випадку економічний механізм передбачає штрафи і податкові заходи “залякування” виробників, які забруднюють навколишнє середовище, у другому – каральні санкції присутні, але наголос робиться на всілякого роду пільги, заохочення затрат виробників на запобігання забруднень. Більшість країн, почавши з “конфронтації”, переходять до “підтримки”, але є і зворотні приклади (ФРН, де зараз активно обговорюється проблема “екологічного” податку). В результаті сьогодні найпоширенішими є “змішані” системи, що стимулюють ресурси збереження і захист навколишнього середовища. Зрозуміло, що економічні важелі в них підкріплюються реальними організаційними заходами.

Отже, організаційно-економічний механізм управління навколишнім середовищем включає, таким чином, такі системи:

-територіальне прогнозування і програмування стану навколишнього середовища,

- економічне стимулювання ресурсоощадної і середовищно-захисної діяльності підприємства;

-організаційні заходи, які забезпечують виконання природоохоронних робіт.

Кінцевою метою такого механізму є “екологізація” прийняття господарських рішень на рівні підприємств і організацій, які б передбачали охорону навколишнього середовища як невід’ємну частину внутрішнього підприємницького планування: підприємства, які діють у відповідності з внутрішніми критеріями економічної ефективності (в рамках прийнятого природоохоронного законодавства), у підсумку забезпечують прийнятні для суспільства, визначені в територіальних програмах рівні якості навколишнього середовища й екологічної безпеки.

Система обґрунтування розвитку територій і передпроектних розробок щодо вибору певних господарських рішень, яка склалася при переході до ринкової економіки, вимагає корінних змін щодо врахування екологічних вимог. Вона сформувалася як інструмент централізованого адміністративного управління народним господарством і директивного планування. Всі охоплюючі її розробки за напрямками і змістом можуть бути об’єднані в дві групи.

Перша включає галузеві (республіканські) схеми розвитку і розміщення галузей народного господарства і промисловості, проекти земле- і лісопорядкування, обласні, районні, міські схеми інженерних мереж енерго- і водопостачання, водовідведення, транспорту, меліоративного і гідротехнічного будівництва тощо (техніко-економічні обґрунтування – ТЕО), будівництва великих і складних підприємств та споруд, схеми розвитку ТПК, галузевих територіальних програм. У цих проектуваннях наголос робиться на виробничо-економічні питання. Соціально-екологічні екскурси носять службовий, підлеглий характер: питання, пов’язані з охороною навколишнього середовища, нерідко розглядаються як такі, що “нав’язані” додатково, і не впливають на вибір рішень, а природоохоронні заходи, які пропонуються, як правило, неповні, розрізнені, ігнорують багато питань, не враховують витрат.

Соціально-екологічним проблемам присвячені проектування другої групи: містобудівельні документи (регіональні схеми розселення, схеми й проекти районного планування, містобудівельні програми, ТЕО і генеральні плани розвитку міст, схеми та проекти національних парків, курортних районів тощо), природоохоронні документи (комплексні схеми охорони природи країни і великих регіонів, територіальні комплексні схеми охорони природи областей, окремих міст і районів, регіональні програми охорони навколишнього середовища).

Особливість більшості природоохоронних проектувань полягає в тому, що в них, на відміну від територіально-містобудівельних проектів, увага приділяється не функціонально-планувальним, а виробничо-технологічним питанням, пов’язаним з технікою захисту навколишнього середовища, заходам щодо економії її природних ресурсів, утилізації відходів, впровадженню маловідходних технологій. Водночас і в тих, і в інших соціально-економічних розробках не передбачені альтернативні заходи, не продумані питання ефективності, фінансового забезпечення та інші, які відносяться до реалізації проектних заходів, недостатній зв’язок із завданнями економічного розвитку територій.

Майже на всіх державних підприємствах розроблено схеми структурних взаємозв’язків служби охорони природи з підрозділами виробництва, які охоплюють питання контролю з охорони навколишнього середовища. Практика свідчить, що все те, що було виявлене в результаті контролю, і приховувалося, і не виконувалося. Однак треба зазначити, що організаційна природоохоронна робота на різних виробництвах організована по-різному. Розробкою заходів і планових показників щодо охорони навколишнього природного середовища займаються різні підрозділи виробництва, а тому немає єдиного підходу до організації природоохоронного планування і розподілу функцій між окремими групами і виконавцями. Тому для поліпшення роботи з охорони навколишнього середовища на виробництвах потрібний новий, ефективніший підхід. Ця робота має бути типовою для всіх підприємств і проводитися за допомогою менеджменту і маркетингу.

Управління охороною навколишнього середовища на виробництві має здійснюватися головним інженером з використанням комунікаційної мережі, яка забезпечує обмін інформацією з питань охорони навколишнього природного середовища та економіки природокористування. Якість обміну інформацією впливає на швидкість реалізації програм підвищення ефективності в цій галузі. Керівники виробництва, що забезпечують якісне збереження навколишнього природного середовища, – це ті керівники, які широко користуються можливостями комунікаційної мережі та послугами фахівців-екологів.

Робота всіх служб на виробництвах має бути побудована з урахуванням раціонального використання природних ресурсів і охорони природного середовища від різних видів забруднень.

В організації природоохоронної роботи в усіх службах підприємства центральною спрямовуючою ланкою має бути служба маркетингу і менеджменту. Вона зобов’язана здійснювати політику реалізації відходів виробництва і зменшення витрат на право на викиди, Зазначимо, що продаж права на викиди повинен проводитися за таким принципом, щоб сума викидів шкідливих речовин на території не перевищувала асиміляційної здатності природних процесів до самоочищення. Згідно з цим будівництво цеху або реконструкція старого джерела забруднення дозволяється за умови, що додаткові викиди від них компенсуються скороченням викидів від інших джерел. Цехи, які змогли скоротити їхні обсяги до рівня, нижчого від установленого, отримують право на розміщення дозволених залишків викидів у “банках” і на використання їх для свого подальшого розширення або для продажу зацікавленим господарствам за межами заводу.

Справедливо вважається, що питаннями охорони навколишнього природного середовища та раціонального його використання має займатися насамперед держава. Тому ми пропонуємо ввести до системи управління охороною навколишнього природного середовища на підприємствах державного інспектора з цієї справи або державну природоохоронну лабораторію, які мають застосовувати свої примусові методи роботи на підприємствах і поступово вдосконалювати ринково-економічні важелі впливу на персонал підприємства. Тут треба зазначити, що, безумовно, жодне підприємство добровільно не надасть можливості державній природоохоронній службі розташуватися на своїй території і включитися в управління охороною природи без відповідної постанови Верховної Ради України або постанови Кабінету Міністрів.

Механізм контролю природоохоронної діяльності на підприємстві з боку державної природоохоронної служби має визначити Мінекобезпеки України.

Контроль за охороною навколишнього природного середовища у приватних фірмах має здійснюватися тільки державними природоохоронними службами шляхом застосування адміністративних та ринково-економічних заходів впливу.

Висновки.

Таким чином, серед глобальних проблем, зумовлених сучасною науково-технічною революцією, однією з найбільш гострих, складних і багатоаспектних є проблема раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів від забруднення, деградації і виснаження. Насамперед це стосується земель – найважливішої складової частини біосфери. Високий рівень концентрації важкої промисловості, необґрунтовані масштаби сільськогосподарського освоєння територій, технократичний детермінізм та екологічний волюнтаризм при розвитку і розміщенні продуктивних сил, фінансування та здійснення природоохоронних заходів за залишковим принципом, тобто все те, що мало місце ще кілька десятиріч тому в розвинутих країнах Заходу, зумовило там гостру екологічну кризу.
Використані джерела інформації:

1. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 62.

2. Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку країни // Економіка України. – 2005. – № 12. – С. 73-80.

3. Кирсанова Т.А., Кирсанова Е.В., Лукьянихин В.А. Экологический контроллинг – инстумент экоменеджмента / Под ред. Лукьянихина В.А. – Сумы: Козацький вал, 2004. – 222 с.

4. Пахомова Н., Рихтер К. Экономический анализ экологического права // Вопросы экономики. – 2003. – № 10. – С. 34.

5. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку та трансформацій / Під загальною редакцією чл.-кор. НАН України Б.М.Данилишина. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2006. – 704 с.

6. Федорищева А., Бутрим О. Техногенно-екологічна ситуація в Україні та управління рівнем її безпеки // Економіка України. – 1998. – №5. – С.75-79\
Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., профессор
УДК 336:658.1 Іванюта П.В., к.е.н., завідувач кафедри

бухгалтерського обліку і аудиту Полтавської філії

Національної академії статистики, обліку та аудиту
^ СТАТИСТИЧНИЙ МОНІТОРИНГ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В статті проаналізовано визначення і походження терміну “моніторинг”, обґрунтовані дискусії вчених щодо трактування цього слова, розкриті аспекти статистичного моніторингу та його роль в державному управлінні, описаний цикл обробки інформації в системі моніторингу та його особливості.

В статье анализировано определение и происхождение слова «мониторинг», обусловленные дискуссии ученых к трактировке этого слова, рассмотренные аспекты статистического мониторинга та его роль в государственном управлении, описанный цикл обрботки информации в системе мониторинга и его особенности.

In the article by analyses determining and since word “monitoring”, conditioned discussion scientific go illustrated there word, attended aspects of statistical monitoring and here part in state management, is writing cycle informational working in the monitoring system and here especially.



Постановка проблеми. Економічна та соціальна діяльність державної служби полягає в розпорядженні державною власністю, у нормуванні, регулюванні та контролі сучасного фондового ринку та ринку нерухомості, мобілізації та розподілі ресурсів. Перехід України до ринкових економічних відносин породжує велику кількість проблем, серед яких чільне місце посідають проблеми адаптації національної економіки до умов зовнішнього середовища, досягнення загальної ринкової стійкості, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності та оперативного відстеження новостворених тенденцій розвитку підприємств у сферах народного господарства.

В ринкових умовах першочергового значення набуває питання постійного оперативного спостереження та дослідження за раціональним використанням ресурсів. Предметом діяльності державного апарату є моніторинг використання ресурсів. Саме тому важливого значення набуває розв’язання питань, пов’язаних зі створенням системи моніторингу, яка здатна забезпечити відстеження та знешкодження розвитку негативних тенденцій у фінансово-господарській діяльності підприємства, сприяти підвищенню ефективності використання внутрішніх резервів, конкурентного потенціалу підприємства за допомогою ефективної політики формування фінансових ресурсів та досягти збалансованого економічного зростання в довгостроковому періоді.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у обґрунтування питань, які стосуються вивчення процесу моніторингу, залежно від різних галузей дослідження, здійснили зарубіжні вчені: Д. Берроуз [1], Д.М. Матрос [2], В.А. Ковда [3], С.М. Богомолов [4], а також вітчизняні – В.К. Галіцин [5], М.В. Пугачова [6].

^ Мета дослідження – обґрунтувати роль статистичного моніторингу в системі державного управління.

Виклад основного матеріалу. В ринкових умовах першочергового значення набуває питання постійного оперативного спостереження та контроль якості товару, праці, життя. Саме тому важливого значення набуває розв’язання питань, пов’язаних зі створенням системи моніторингу, яка здатна забезпечити відстеження та знешкодження розвитку негативних тенденцій в системі управління. Термін «моніторинг» використовується для визначення цілеспрямованого спостереження за певними об'єктами чи середовищем в просторі і в часі. Початком розвитку моніторингових систем можна вважати кінець XX століття, хоча цілі, принципи і методи моніторингу використовувалися з тих пір, як у практику ввійшов термін «управління» [6].Функції моніторингу були «вбудовані» в процес управління і входять у термін «інформаційна система». Моніторинг (від латинського monitor – нагадуючий, наглядаючий) – це безупинне спостереження за економічними (або будь-якими іншими) об’єктами, аналіз їх діяльності як складова частина управління. Таким чином, можна вважати, що специфічною функцією управління є моніторинг. В той же час слід звернути увагу на розширення функції та задач систем моніторингу, коли на нього вже покладаються інформаційно-аналітичні функції, обробка інформації, наукове супроводження, спрямовані на формування інформаційної бази для розробки пропозицій щодо вдосконалення механізму управління національною .

Оксфордський словник визначає моніторинг як ретельне спостережен-ня, контроль за роботою. Термін «моніторинг» (від латинського слова monitor – застережливий) прийшов у педагогічну науку з екології та соціології [7].

У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція по охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття «моніторинг» [3, 4]. Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явився як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування з метою дотримання якісних показників товару.

Вітчизняні вчені М.Пугачову, О.Олексійчук, Є.Павлюк моніторинг розглядають як статистичний метод. Дослідниками були вивчені концепту-альні основи статистичного моніторингу в цілому та особливості статистич-ного моніторингу виконання державного бюджету та моніторингу валютного курсу зокрема. Окремої уваги заслуговує дослідження М. Пугачової «Концептуальні основи статистичного моніторингу» [6] в якому узагальнено та систематизовано основні підходи щодо застосування моніторингу у статистичних дослідженнях в сучасних умовах ринкової економіки.

Системи моніторингу в якості найважливішої складової управління економічними об'єктами недостатньо висвітлена у науковій літературі. Можна виділити лише окремі праці В. Галіцина, А.М. Єріної [8], В.Швеця [9], Н. Цехмістрової [10] та С.Є.Шитова [11], в яких розглядаються лише деякі питання організації моніторингу, зокрема виокремлюються проблеми побудови і застосування моніторингу в економічних системах. В Галіцин розглядає визначення, призначення і критерії оцінювання систем моніторингу, алгоритми і технології, використовувані в них, а також математичні методи і моделі, за допомогою яких функціонує моніторингова система [5].

В процесі управління моніторинг є одним із найважливіших атрибутів пов’язаний із дослідженням наукових проблем, спостереженням за ситуацією, що швидко змінюється. Цілеспрямованість проведення моніторингу передбачає вивчення сприятливих і негативних чинників, що впривають на управлінський процес.

Таким чином в авторському баченні моніторинг – це процес, який здійснює постійний збір і фіксацію даних для відстеження небезпек і критичних точок контролю за виробничо-збутовою діяльністю з метою коригування, забезпечення ефективного використання ресурсів, та дотримання стандартних норм у виробничо-збутовій діяльності.

За допомогою моніторингу відбувається документальне накопичення інформації про результати діяльності в галузі, регіоні, підприємстві, що дозволяє у будь-який момент провести експрес-оцінку управлінському процесу. Відстежування процесу діяльності суб’єктів управління моніторинг здійснює на регулярній основі, що сприяє своєчасному коригуванню системи управління. Моніторингова оцінка процесу управління виступає як фіксований зріз ситуації з виводами і рекомендаціями.Для цього необхідний мінімальний набір показників індикаторів. За допомогою моніторингу суб’єкт управління може заповнювати потреби в звітності, в декількох аспектах і задовольняти потреби багатьох користувачів.

Існує цілий ряд різних підходів до проведення моніторингу і оцінки. Вибір стратегії і методик моніторингу визначається особливостями процесу і видами діяльності, а характер і зміст оцінки – її метою. Масштабні експериментальні оцінки, проведені в декількох місцях, можуть показати, які процеси ефективніші, але не можуть обґрунтувати як поліпшити систему управління [1].

Відповідно до ієрархічних рівнів державного управління національною економікою, найбільш поширеними є три види статистичного моніторингу на:- макрорівні, мезорівні, мікрорівні.

Цикл обробки інформації в системі моніторингу характеризується блоками, наведеними на рис. 1.

Рис. 1. Цикл обробки інформації в системі моніторингу [9]
Під циклом обробки інформації в системі моніторингу слід розуміти послідовність дій щодо збору, групування, обробки, аналізу та передачі інформації про об'єкт моніторингу.

Структура системи моніторингу визначається її функціональним призначенням, особливостями об'єкту дослідження, переліком завдань тощо.

Розглянемо види моніторингових досліджень:

- в екології моніторинг – це безперервне спостереження за станом довкілля з метою попередження небажаних відхилень за найважливішими напрямками;

- в соціології моніторинг – це визначення невеликої кількості показників, які відображають стан соціальної сфери, порівняння повторних замірів з базовими і нормативними показниками;

- в освітній системі моніторинг – це система організації, збору, зберігання, обробки і пошуку інформації про діяльність системи навчальних закладів, що забезпечує безперервне стеження за станом і прогнозування їх майбутнього;

- в медицині слово «моніторинг» означає постійне спостереження за здоров’ям пацієнтів, вимірювання концентрації лікарських препаратів, які застосовуються пацієнтом для визначення ефективності ;

- в сільському господарстві моніторинг проводиться спостереження за якісним й кількісним складом продукції, включаючи рослин­ний і тваринний світ, що дозволяють виділити й оцінити їхні стани й процеси, що відбуваються. Постійний моніторинг дозволяє виявити зміну якості продукції у вегетаційний період, включа­ючи вихідний контроль.

В умовах вступу України в СОТ моніторинг проводиться з метою визначення пріоритетних напрямків дер­жавної політики в області забезпечення якості й безпеки харчової продукції й здорового харчування населення, охорони його здоров'я, а також для розробки мер по запобіганню надходження на споживчий ринок і обороту на ньому не­якісної й небезпечної харчової продукції.



Рис. 2. Ступеневий моніторинг якості продукції [12, С. 7]
Моніторинг якості продукції звичайно має ступеневий характер, оскільки сільськогосподарська продукція є водночас і сировиною для харчових виробництв (рис. 2). В сільськогосподарській галузі при проведенні моніторингу вирішуються наступні завдання:

- збір достовірної й об'єктивної інформації про якість і безпеку сільськогосподарської продукції і фор­мування відповідних інформаційних фондів;

- системний аналіз і оцінка одержуваної інформації;

- надання у встановленому законодавством України порядку інформації зацікавленим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самовря­дування, фізичним і юридичним особам;

- підготовка пропозицій з питань реалізації державної політики в області здорового харчування населення, запобігання виробництву, ввозу й реалізації на території України неякісної й небезпечної харчової продукції, попередження захворювань (отруєнь), пов'язаних із вживанням такої продукції.

Органи й установи державної санітарно-епідеміологічної служби України, державної ветеринарної служби України, державної інспекції по торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів, Державного комітету по стандартизації й ме­трології України:

- здійснюють разом з органами виконавчої влади й органами місцевого са­моврядування збір, обробку, зберігання, відновлення інформації, одержуваної у відповідності зі своєю компетенцією, і передачу її в інформаційний фонд даних соціально-гігієнічного моніторингу;

- формують бази даних, обновлювані й підтримувані з використанням єди­ного комплексу програмно-технологічних і технічних засобів;

- підготовляють для федеральних органів державної влади, органів місце­вого самоврядування й зацікавлених організацій пропозиції по здійсненню за­ходів щодо забезпечення якості, безпеки харчових продуктів і здоров'я насе­лення.

Користувачами інформації є федеральні органи державної влади, органи мі­сцевого самоврядування, зацікавлені фізичні і юридичні особи. Користувачам забороняється передача інформації третім особам у комерційних цілях. [12, С.6-8]

Доступність об’єктивної та актуальної інформації щодо стану державного сектору економіки для потреб державного управління чи зовнішніх користувачів ставить у практичну площину завдання статистичного моніторингу багатьох економічних процесів та явищ.В статистиці поняття «моніторинг» вживається дещо в іншому аспекті, ніж в управлінні, оскілки розглядається статистикою як окремий вид статистичного спостереження. Статистичний моніторинг – це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища [8].

Спостереження є невід’ємним і початковим етапом моніторингу проте його завдання є дещо ширшими, ніж просте спостереження, оскільки у процесі моніторингу на основі даних спостережень повинні здійснюватись наступні операції. Процес статистичного моніторингу в системі державного управління відображений на рис. 3.


Рис. 3. Процес статистичного моніторингу [9]

Кінцевою метою статистичного моніторингу є отримання інформації про розвиток того чи іншого явища чи процесу з метою прийняття управлінських рішень. Формування статистичного забезпечення моніторингу передбачає необхідність теоретичного вивчення не лише самого об'єкту моніторингу, але і того впливу, який він чинить на національну економіку [9, С.1-7].

Висновок. Отже, моніторинг – це бізнес-розвідка, що передбачає економічне спостереження за об’єктом дослідження з метою збору необхідної інформації, її аналізу та отримання достовірної оцінки, яка має практичну цінність та рекомендаційний характер стосовно розв’язання поставленої проблеми, відповідність встановленим рекомендованим параметрам та короткостроковий прогноз для забезпечення стратегічних напрямків економічного та соціального розвитку підприємств. Статистичний моніторинг базується на інформації, яка відбиває економічні процеси в суспільстві, пов’язані з господарською, фінансовою, банківською, інвестиційною та іншою економічною діяльністю. Тобто – це процес поточного спостереження, оцінювання, аналізу, прогнозування з метою виявлення негативних тенденцій розвитку національної економіки.
Використані джерела інформації:

  1. Мониторинг и оценка (методические рекомендации) // Разработоно Международным альянсом по ВИЧ/СПИД. – К.: 2004. – 112 с.

  2. Матрос Д.М., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий образовательного мониторинга //Школьные технологии. - 2000. - № 3. - С. 5-14.

  3. Ковда В.А., Керженцев А. С. Экологический мониторинг: концепция, принципы организации // Региональный экологический мониторинг. – М.: Наука, 1983. – С. 7-14.

  4. Богомолов С.Н. Экология. Учебное пособие. – М.: 1997.

  5. Галіцин В.К. Системи моніторингу в управлінні економікою // Моделювання та інформаційні системи в економіці. - К, 2001. - № 66.

  6. Концептуальні основи статистичного моніторингу // За ред. М.В. Пугачової. – K., 2003.

  7. Дж. К. Аронсон. Мониторинг терапии. Режим доступу: http://translate.google.ru/translate?hl=ru&langpair=en%7Cru&u=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1884773/

  8. Єріна A.M. Статистичне моделювання та прогнозування: Навчальний посібник – К., 2001.

  9. Швець В., Царук О. Методологічні засади побудови системи статистичного моніторингу державного боргу // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка, Серія ЕКОНОМІКА – 2008. - № 99-100. – С.1-7.

  10. Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрова Г.С. Педагогіка туризму: Навч. посібник. – К.: Видавничий дім "Слово", 2004. – 296 с.

  11. Шитов С. Е. Образовательные стандарты и контроль качества // Сборник виступлений и статей российских, голландских и датских єкспертов «контроль качества в образовании», - Пермь, 1996. - С.3-24.

  12. Дмитриков В.П., Близниченко О.Г., Кривонос С.М. Конспект лекцій з дисципліни «Моніторинг якості сільськогосподарської продукції» для магістрів спеціальності 8.091902 «Механізація сільського господарства». – Полтава: РВВ ПДАА, 2009. – 88 с.

  13. Моніторинг фінансової конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості на регіональному рівні (на прикладі м’ясної промисловості) Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Н.С. Педченко; Укр. акад. банк. справи. – Суми, 2004. – 19 с.

  14. Василишин Лариса. Деякі сучасні проблеми моніторингу діяльності навчальних закладів // Педагогіка та психологія професійної освіти. - 2002. - №1. - С. 157-160.


Рецензент: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор

УДК 354 Кушнір М.О.,

к.держ.упр.,

головний консультант сектору

стратегій регіонального розвитку

відділу регіонального розвитку

Національного інституту стратегічних досліджень
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29

Схожі:

Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 1
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 2 /201 2
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2011
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 4 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /2010
...
Академі я муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 1 /201 1 iconАкадемія муніципального управління науковий вісник академії муніципального управління збірник наукових праць серія «управління» випуск 3/2010
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи