Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи icon

Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи




НазваКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи
Сторінка8/14
Дата27.12.2012
Розмір2.26 Mb.
ТипКонспект
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14
Тема 3 Створення та склад автоматизованого банку даних (АБД)


^ 3.1 Передумови створення та основні переваги баз даних (БД)


У пакетних системах обробки інформації дані організовуються у вигляді не пов'язаних між собою локальних інформаційних файлів, які мають лінійну структуру. Сутність такого підходу до організації інформаційного забезпечення (І3) полягає в тому, що інформаційні файли проектуються окремо для кожної конкретної задачі чи комплексу задач.

Такі системи називають файловими. Голов­ними недоліками цих систем є :

1 ^ Надлишковість даних. Для розв'язування різних задач управління використовуються одні й ті самі дані. Дублювання даних у різних файлах зумовлює неекономне використання пам'яті на зовнішніх запам'ятовуючих пристроях і призводить до того, що інформація одного й того самого об'єкта управління розподіляється між багатьма файлами.

2 ^ Неузгодженість даних. Сутність цього недоліку полягає в тому, що одна й та сама інформація може розміщуватись у різних файлах. При цьому технологічно складно простежити за внесенням змін одночасно в усі файли. Через це може виникнути неузгодженість даних, коли одне й те саме поле в різних файлах може мати різні значення.

3 ^ Залежність структур даних і прикладних програм. Прикладна програма має бути модифікованою при зміні логічної чи фізичної структури файла. Але зміни в одній програмі часто потребують внесення змін до інших інформаційно пов'язаних програм, що призводить до значного збільшення вартості супроводу програмних засобів (іноді вартість супроводу програмних засобів досягає 70 % вартості їх розроблення).

Розвиток засобів обчислювальної техніки, створення запам'ятовуючих пристроїв прямого доступу створили передумови для вирішення проблем незалежності, неузгодженості і надлишковості даних, а також сприяли створенню нової концепції організації ІЗ - концепції інтеграції даних, яка дістала назву автоматизованого банку даних (АБД). Головні переваги організації ІЗ у вигляді АБД такі:

1 ^ Багаторазовість використання даних: одні й ті самі дані можуть використовуватися для розв'язування різних задач.

2 Економія витрат на створення й ведення ІЗ: організація ІЗ у вигляді БД характеризується нижчою вартістю на створення і меншими витратами на внесення змін у БД, оскільки зміни на фізичному рівні не завжди потребують внесення змін до прикладних програм.

3 ^ Зменшення надлишковості даних. Необхідність розв'язування нових задач забезпечується за рахунок існуючих файлів у БД, а не шляхом створення нових файлів. Дублювання даних у БД потрібне лише для забезпечення оперативності пошуку даних і організації зв'язку між файлами БД. Таке дублювання не є надлишковим і називається ненадлишковим дублю­ванням даних.

4 ^ Швидкість обробки непередбачених запитів до системи. Для обробки таких запитів найчастіше не вимагається створення нової програми мовами програмування, оскільки ці процедури виконуються за допомогою спеціальних мовних засобів (мови запитів і мови генерації звітів), які входять до складу СУБД.

5 ^ Простота і зручність внесення змін за рахунок єдиної системи ведення БД, яка підтримується засобами СУБД.

6 Логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм. Концепція автоматизованого банку даних побудована на інтеграції даних, які зберігаються окремо від прикладних програм. Тому немає потреби повністю описувати логічну та фізичну структури файлів, які обробляються у прикладній програмі.


^ 3.2 Поняття і класифікація автоматизованого банку даних (АБД)


АБД - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних. АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1 За призначенням АБД бувають:

  • інформаційно-пошуковими;

  • спеціалізованими за окремими галузями науки та техніки;

  • банками даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

  • банками даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

  • банками даних для систем автоматизованого проектування.

2 ^ За архітектурою обчислювального середовища АБД бувають централізованими і розподіленими.

3 За видом інформації, що зберігається, розрізняють банки даних, банки документів і банки знань.

4 ^ За мовою спілкування користувача з БД розрізняють системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи). У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад Фортран, Паскаль тощо. У таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування.Закриті системи мають власну мову спілкування, яка набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах не потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.


^ 3.3 Склад автоматизованого банку даних (АБД)


Основними складовими компонентами АБД є база даних (БД) і система управління БД (СУБД).

База даних - це пойменована, структурована сукупність взаємопов'язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД. БД являє собою інтегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Зв'язок кінцевих користувачів та прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка є інтерфейсом між користувачами і БД.

^ Під предметною областю розуміють один чи кілька об'єктів управління, інформація яких моделюється за допомогою БД і використовується для розв'язування різних функціональних задач. Усі дані, які зберігаються в БД, поділяють на фонд і архів даних. Такий поділ пов'язаний із різницею в технологічних режимах використання даних.

^ Фонд даних - це активні дані, з якими постійно працюють прикладні програми, які зберігаються на вінчестері і перебувають безпосередньо під управлінням СУБД.

Архіви - це копії файлів БД, які зберігаються на різних носіях. В архівах зберігаються неактивні дані, що вже відпрацювали, але які необхідно зберігати згідно із законодавчими та нормативними актами досить тривалий час. В архівах також можуть зберігатися страхові копії файлів БД, які використовуються для відновлення БД на випадок її зруйнування через різні збої.

Особливістю БД є те, що вона складається з даних та їх опису. Опис даних називають метаданими. Метадані дають змогу реалізувати незалежність даних від прикладних програм. При файловій організації даних потрібно в кожній прикладній програмі повністю описати структури відповідних інформаційних файлів, незалежно від того, скільки полів обробляється в тій чи іншій програмі. При використанні БД у програмі потрібно описувати лише поля, потрібні для обробки. Отже, метадані є незалежними від прикладних програм і являють собою самостійний об'єкт для зберігання.

В АБД існує ще таке поняття, як словник даних (СД). СД дуже важливий, особливо в умовах колективного використання даних, оскільки забезпечує вирішення проблеми вірогідності, надлишковості і контролю за раціональним зберіганням та використанням даних.

Словник даних (репозитарій) необхідний для збереження метаданих. Словник даних може містити відомості про джерело інформації, формати та взаємозв'язок між даними, відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування і осіб, відповідальних за це, і т.ін. 0тже, СД являє собою базу даних про дані як особливий вид ресурсу.

Одне з основних призначень СД - документування даних. Йому відводиться роль засобу централізованого ведення та управління даними на всіх етапах проектування системи, а також забезпечення ефективної взаємодії між всіма користувачами в розподіленій БД. У СД може бути занесена інформація про місце фізичного зберігання даних, а також відомості про обмеження секретного характеру, безпеки, доступу та інші питання, що характеризують фізичні параметри БД.

Пакет програм ведення СД може інтегруватися із СУБД чи бути незалежним. На сучасному ринку програмних засобів є СУБД, які мають у своєму складі засоби автоматизованого ведення СД.

Як приклад СУБД що має у своєму арсеналі такий засіб, як словник даних, є СУБД Oracle. Словник Oracle - це один із важливих компонентів, що містить імена користувачів; права та привілеї, які їм надаються; імена об'єктів БД (таблиць та їх представлень, індексів, синонімів тощо); перелік обмежень на таблиці; журнальну інформацію, наприклад, відомості про доступ до таблиць та внесення до них змін. Інформація словника Oracle розбита за категоріями: для кінцевого користувача, проектувальника і адміністратора. Словник відображає та зберігає поточний стан бази даних, всі зміни в структурах БД записуються в словник безпосередньо після виконання процедур щодо їх зміни.

Словником даних користуються всі користувачі в обсязі, який дозволяють їх привілеї.

До складу АБД обов'язково входить такий компонент, як СУБД, що є комплексом програмних і мовних засобів загального та спеціального призначення, необхідних для створення БД, підтримки її в актуальному стані, маніпулювання даними й організації доступу до них різних користувачів чи прикладних програм в умовах чинної технології обробки даних.

Усі численні функції СУБД можна згрупувати так:

1 ^ Управління даними. Завданнями управління даними є підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їх цілісності, секретності.

2 ^ Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.

3 Організація і ведення зв'язку з користувачем: ведення діалогу, видача діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД і т.д.

До складу АБД, крім БД і СУБД, входять мовні, технічні та організаційні засоби. Розглянемо кожний із них.

Мова опису даних (МОД) застосовується на різних рівнях абстракції: зовнішньому, логічному і внутрішньому. Мови опису даних на логічному (концептуальному) і внутрішньому рівнях незалежні і різні. Проте в більшості промислових СУБД немає поділу на дві окремі мови опису логічної і фізичної організації даних, а існує єдина мова, яка ще називається мовою опису схем.

Якщо логічний і фізичний рівні розділені, то до складу СУБД має входити мова зберігання даних.

Мова опису даних на зовнішньому рівні - це мова, яка вико­ристовується для опису потреб користувачів та прикладних програм, при створенні інфологічної моделі БД. Ця мова не має нічого спільного з мовами програмування. Наприклад, мовними засо­бами для інфологічного моделювання є звичайна мова чи її підмножина, а також мова графів і матриць.

^ Мова маніпулювання даними (ММД) - це мова, яка використовується для обробки даних, їх перетворень і написання програми. ММД може бути базовою чи автономною. Базова мова (відкриті системи) - це одна з традиційних мов програмування - БЕЙСІК, СІ, ФОРТРАН тощо. Використання базових мов як ММД звужує коло осіб, які можуть безпосередньо звертатися до БД, оскільки для цього потрібне знання мови про­грамування. У такому разі для спрощення спілкування кінцевих користувачів з БД у деяких СУБД передбачена мова ведення діалогу і мова запитів, які простіші для опанування порівняно з мовою програмування. Автономна ММД (закрита система) - це власна мова СУБД, яка дає змогу виконувати різні операції з даними.

У сучасних СУБД для спрощення процедур пошуку даних у БД передбачена мова запитів. Найпоширенішими мовами запитів є дві мови SQL та QBE.

Мова запитів SQL (Structured English Query Language - структурована англійська мова запитів) була створена фірмою ІВМ у рамках роботи над проектом побудови системи управління реляційними базами даних на початку семидесятих років. Американським національним інститутом стандартів (ANSI) ця мова покладена в основу стандарту мов реляційних баз даних, яка була прийнята і Міжнародною організацією стандартів (ISO). Ядром існуючого зараз стандарту SQL-86, який часто називають SQL-2 чи SQL-92, є функції, які реалізовані практично в усіх відомих комерційних варіантах мови, а повний стандарт включає такі удосконалення, які ще деяким розробникам потрібно буде реалізувати.

Крім стандарту SQL-86, існує комерційний стандарт мови SQL, який розроблений консорціумом виробників баз даних SQL Access Group. Ця група створила такий варіант мови, який використовується більшістю систем і дозволяє їм «розуміти» одна одну. Було розроблено стандартний інтерфейс мови CLI (Соmmоn Language Interface) для всіх основних варіантів мови SQL. Фірмою Microsoft цей інтерфейс було формалізовано, і він отримав назву ODBC (Ореn Databalse Connectiviti - відкритий доступ до даних). ODBC - це драйвер, що забезпечує інтерфейс доступу до даних, які зберігаються, під управлінням різних СУБД. За допомогою ODBC вирішується проблема розуміння СУБД одна одною.

Мова запитів QBE (Query Ву Ехаmрlе) - це реалізація запитів за зразками у вигляді таблиць. Для визначення запиту до БД користувач повинен заповнити таблицю QBE, яка надається системою, і визначити в ній критерії пошуку, вибору та перетворення даних.

До інших мовних засобів можна віднести мову ведення словника даних.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої вводу і виводу даних, запам'ятовуючі пристрої, модеми, канали зв'язку. У кожному конкретному разі, залежно від особливостей СУБД та особливостей об'єкта управління, проектується і різна конфігурація технічних засобів. У технічній документації на СУБД зазначається мінімальна конфігурація технічних засобів, яка необхідна для організації БД, а також подаються різні обмеження на склад і кількість технічних засобів.

Поряд з універсальними технічними засобами запроваджуються спеціальні машини баз даних, які безпосередньо призначені лише для зберігання та ведення баз даних. Потреба створення спеціальних машин БД, які реалізують на апаратному рівні функції СУБД, пов'язана з необхідністю звільнення обсягів пам'яті, що мають відводитися для зберігання даних на тих ЕОМ, які виконуватимуть операції обробки даних.

Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, який пов'язаний зі створенням і веденням БД а також систему нормативно- технологічної та інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.

Певна посадова особа чи група таких осіб, які забезпечують створення, ведення і підтримку БД в актуальному стані, називається адміністрацією АБД. Основні функції адміністратора:

  • спільна робота з проектувальниками задач для визначення умов використання БД;

  • розроблення опису БД і початкове завантаження її;

  • підтримка цілісності БД, організація захисту зберігання даних;

  • відновлення БД у разі виникнення помилок програмного забезпечення чи збоях пристроїв, які призводять до руйнування БД;

  • нагромадження статистики щодо роботи з БД, реорганізація та реструктуризація БД згідно зі зміною потреб, забезпечення безпеки даних шляхом санкціонування доступу до них.

В умовах монопольного використання ПК функції адміністратора виконуються користувачем і частково програмістом, відповідальним за супровід тієї чи іншої системи. Користувач відповідає за завантаження БД та її підтримку в актуальному стані, програміст - за функції відновлення БД у випадках її зруйнування. В умовах колективного використання ПЕОМ, об'єднаних в мережу, функції адміністратора виконуються спеціально призначеними адміністраторами.


^ 3.4 Типи моделей даних


Модель даних - це система позначень для опису даних та операції щодо обробки даних.

Існують такі основні типи моделей баз даних:

  • ієрархічна;

  • сіткова;

  • реляційна;

Ієрархічна модель визначається двома типами відношень: 1:1 і 1:N і подається у вигляді деревоподібних структур. Перевагою цієї моделі є простота моделювання предметних областей. Але не всі зв'язки можна врахувати за допомогою ієрархічної моделі, що створює певні труднощі при програмній реалізації. Наприклад, така модель спричиняє складності за наявності так званих симетричних запитів (наприклад, визначення товарів, що постачаються деякими постачальниками, і визначення постачальників певного товару); при виключенні з дерева вузла, що має підпорядковані вузли і введення нових вузлів у модель; за необхідності відображення відношень "багато - однозначне" і "багато - багатозначне".

Використання сіткової моделі даних дає змогу представлення зв'язків між реальними об'єктами, складніших порівняно з ієрархічною моделлю. За її допомогою можна моделювати відношення 1:1, 1:N, N:1, N:N. За допомогою сіткової моделі можна подолати ті труднощі, які виникають при використанні ієрархічної моделі. Однак, оскільки зв'язки між даними в сітковій моделі зазначаються у явному вигляді, то користувач надто близький до фізичного рівня подання даних. Цей недолік утруднює застосування сіткових моделей.

^ Реляційні моделі є спробою уникнути складності реальних ієрархічних і сіткових БД на основі теоретико-множинної інтерпретації структури даних. Поняття суті і відношення в моделі не розділяються, а розглядаються разом.

На сучасному ринку програмних продуктів найпоширенішими є реляційні СУБД. У реляційній моделі:

  • кожен результат є сукупністю значень (один рядок);

  • кожен рядок єдиний у своєму роді;

  • немає незаповнених клітинок;

  • стовпці єдині в своєму роді;

  • кожен стовпець відповідає конкретному домену (набору дозволених значень);

  • дані кожного стовпця належать до одного типу (формату);

  • послідовність стовпців несуттєва;

  • послідовність рядків несуттєва.

До переваг реляційної моделі можна зарахувати простоту у розробленні мови маніпулювання даних, оскільки пошук даних зводиться до застосування різних операцій над множинами. Недоліком реляційної моделі є те, що вона не охоплює весь діапазон відомих структур даних.


^ 3.5 Характеристика рівнів моделей баз даних


Проектування даних пов'язане з багаторівневим їх поданням: зовнішнім, інфологічним, даталогічним, внутрішнім.

^ Зовнішній рівень являє собою вимоги до даних з боку користувачів і прикладних програм. Вимоги користувачів до зовнішнього подання охоплюють сукупність даних, які потрібні для виконання запитів користувачів. Вимоги з боку прикладних програм до зовнішнього рівня подання даних - це перелік даних, запис їх взаємозв'язків, які необхідні для реалізації певних функціональних задач. Він являє собою словесний опис даних. Іноді для опису зовнішнього рівня використовуються матричні або інші формалізовані методи. Опис зовнішнього рівня не виключає наявності дублювання, надлишковості, неузгодженості тощо. Для того щоб спроектувати зовнішню модель БД, необхідно виконати обстеження ПЗ, вивчити систему вхідної і вихідної документації, дослідити й вивчити всі функціональні обов'язки майбутніх користувачів БД.

Інфологічний рівень являє собою інформаційно-логічну модель предметної області, в якій виключена надмірність даних і відображені інформаційні особливості об'єкта управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД. Він може бути самостійним або функціонувати як складова зовнішнього рівня. Інтеграція всіх зовнішніх представлень даних виконується на інфологічному рівні. На цьому рівні формується інфологічна (канонічна) модель даних.

Мета інфологічного проектування - створити структуровану інформаційну модель, для якої розроблятиметься БД. Під час проектування на інфологічному рівні створюється інформаційно логічна модель, яка має відповідати таким вимогам:

  • коректності схеми БД;

  • простоті і зручності використання на наступних етапах проектування;

  • описанню мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім користувачам.

Основною складовою інфологічної моделі є атрибути, які потрібно проаналізувати і деяким чином згрупувати для подальшого зберігання в БД.

Сутність інфологічного моделювання полягає у відокремленні інформаційних об'єктів (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.

^ Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД. Модель логічного рівня, яка підтримується засобами конкретної СУБД, називають даталогічною. Залежно від типів моделей, які підтримуються засобами СУБД, є ієрархічні, сіткові і реляційні моделі баз даних. Найпоширенішими на сучасному ринку програмних продуктів є реляційні СУБД.

^ Внутрішній рівень пов'язаний із фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних у пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів даних, порядок їх логічного чи фізичного упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних. Від параметрів фізичної моделі залежать такі характеристики функціонування БД, як обсяг пам'яті і час реакції системи. Фізичні параметри БД можна змінювати у процесі її експлуатації (не змінюючи при цьому опису інших рівнів) з метою підвищення ефективності функціонування системи.


^ 3.6 Створення оптимальної моделі баз даних


Під оптимальною логічною моделлю баз даних розуміють модель, яка не має аномалій, пов'язаних з модифікацією БД, тобто проблем, що можуть виникнути у зв'язку із замінами, вставками і вилученнями даних із БД.

Для створення такої моделі баз даних незалежно від того, яка СУБД використовується - ієрархічна, сіткова чи реляційна, застосовується теорія нормалізації реляційних баз даних. Використання реляційного підходу дає змогу спроектувати оптимальну логічну модель БД, яка потім досить просто трансформується в ієрархічну чи сіткову модель.

В основу реляційних моделей покладено поняття відношення, яке подають у вигляді двовимірної таблиці.

Реляційна БД - це набір взаємоз'язаних відношень. Кожне відношення (таблиця) в ЕОМ подається як файл. Відношення можна поділити на два класи: об'єктні і зв'язкові.

Об'єктні відношення зберігають дані про інформаційні об'єкти предметної області. Наприклад: КЛІЄНТ (код клієнта, назва клієнта, адреса, телефон) є об'єктним відношенням.

В об'єктному відношенні один із атрибутів однозначно ідентифікує окремий об'єкт. Такий атрибут називається первинним ключем відношення. У наведеному відношенні роль ключа виконує атрибут «код клієнта». Ключ може вміщувати кілька атрибутів, тобто бути складеним. В об'єктному відношенні не повинно бути рядків з однаковим ключем, тобто не допускається дублювання об'єктів. Це основне обмеження реляційної моделі для забезпечення цілісності даних.

Зв'язкове відношення зберігає первинні ключі двох або більше об'єктних відношень. Ключі зв'язкового відношення мають на меті встановлення зв'язків між об'єктними відношеннями.

Розглянемо, наприклад, ще одне об'єктне відношення БАНК (код банку, назва банку, адреса банку).


Тоді зв'язкове відношення БАНК-КЛІЄНТ (код банку, код клієнта) буде сполучним між двома об'єктними відношеннями БАНК і КЛІЄНТ. У зв'язковому відношенні можуть дублюватися ключові атрибути. Крім ключів, за якими встановлюють зв'язок у зв'язковому відношенні, можуть бути ще й інші атрибути, які функціонально залежать від цього складового ключа.

Ключі в зв'язкових відношеннях називаються вторинними, або зовнішніми ключами, оскільки вони є первинними ключами об'єктів інших відношень. Реляційна модель накладає на зовнішні ключі обмеження, яке називають посилковою цілісністю. Воно необхідне для забезпечення цілісності даних.

^ Посилкова цілісність — це відповідність між об'єктними та зв'язковими відношеннями, яка полягає в тому, що кожному зовнішньому ключеві зв'язкового відношення має відповідати рядок якогось об'єктного відношення. Без такого обмеження може статися так, що зовнішній ключ посилається на об'єкт, про який нічого не відомо.

У реляційній БД накладається ще одне обмеження — відношення мають бути нормалізованими.

Нормалізація відношень — це ітераційний зворотний процес декомпозиції початкового відношення на кілька простіших відношень меншої розмірності. Під зворотністю процесу розуміють те, що операція об'єднання відношень, здобутих у результаті декомпозиції, має дати початкове відношення. У результаті нормалізації склад атрибутів відношень БД має відповідати таким вимогам:

  • між атрибутами мають виключатися небажані функціональні залежності;

  • групування атрибутів не повинно мати збиткового дублювання даних;

  • забезпечувати обробку і поновлення атрибутів без ускладнень.

Нормалізована база даних вимагає значно менше пам’яті для її зберігання, ніж ненормалізована база даних.


^ 3.7 Поняття сховища даних та основи його створення


Різновидом баз даних є сховище даних (Data Waren House), яке було визначено в 1992 році Біллом Інмоном. Сховище даних- це особлива форма організації бази даних, що призначена для зберігання в погодженому вигляді агрегованої інформації, що отримується на основі баз даних різних систем та зовнішніх джерел. Необхідність розроблення нової концепції сховищ даних обумовлена такими факторами:

  • розвиток інформаційних технологій привів до систем нового типу, які дістали назву систем підтримки прийняття рішень. Ці системи базуються на новій технології, яка одержала назву ОLАР-технології. Основою ОLАР-технології є реалізація аналітичних запитів;

  • системи підтримки прийняття рішень, що ґрунтуються на формуванні аналітичних запитів, почали конфліктувати з транзакційними системами оперативної обробки даних. Одночасне вирішення оперативних і аналітичних запитів на одній базі даних часто призводить до нестачі ресурсів;

  • формування аналітичних звітів на основі традиційних баз даних, які вміщують оперативну інформацію, займає дуже багато часу. Причому витрати часу, необхідні для формування аналітичних звітів, невпинно зростають зі збільшенням обсягів оперативної інформації в базі даних. Це призводить до того, що менеджери не встигають готувати відповідні рішення на основі отриманих аналітичних звітів;

  • дуже часто на підприємстві чи в організації функціонує декілька OLAP- систем, кожна з яких має свою окрему базу даних, в яких використовуються різні структури даних, способи кодування, одиниці вимірювання. Побудова зведеного аналітичного запиту на основі декількох баз даних є дуже складною проблемою, яка спочатку потребує вирішення проблеми узгодженності даних, що зберігаються в різних базах даних.

Вирішення перелічених вище проблем було знайдено в розробленні концепції сховища даних. У сховищі даних зберігаються не первинні дані, а певним чином інтегровані дані, які створюють основу для вирішення аналітичних задач і функціонування систем підтримки прийняття рішень.

Сховище даних характеризуються предметною орієнтацією, інтегрованістю, підримкою хронології, незмінністю і мінімальною надлишковістю.

^ Предметна орієнтація. Дані в сховищі даних організовані відповідно до основних напрямів діяльності підприємства чи фірми (замовники, продажі, склад і т.п.). У цьому полягає відмінність сховищ даних від організації оперативної БД, в якій дані подаються відповідно до процесів (відвантаження товару, виписування рахунків і т.п.) Предметна організація даних не лише спрощує аналіз, а й значно прискорює проведення аналітичних розрахунків. Тобто сховища орієнтовані на бізнес-поняття, а не на бізнес - процеси.

Інтегрованість. Первинні дані оперативних баз даних перевіряються, певним чином добираються, зводяться до одного вигляду, необхідною мірою агрегуються (тобто обраховуються сумарні показники) і завантажуються у сховище даних. Такі інтегровані дані набагато простіше аналізувати.

^ Підтримка хронології. Дані, які вибираються з оперативних баз даних, нагромаджуються в сховищі даних у вигляді «історичних пластів», кожен із яких характеризує певний період часу. Це дозволяє проводити аналіз зміни показників у часі.

Незмінність. Дані сховища даних, що характеризують кожен «історичний пласт», ні в якому разі не підлягають змінам. Це теж є суттєвою відмінністю даних, що зберігаються у сховища даних, від оперативних даних. Оперативні дані можуть дуже часто змінюватися, з даними сховища можливі лише операції їх первинного завантаження, пошуку та їх читання.

^ Мінімальна надлишковість. Незважаючи на те, що інформація до сховищ даних завантажується з БД, це не призводить до надлишковості даних. Зведення до мінімуму надлишковості даних забезпечується тим, що перш ніж завантажувати дані до сховищ, їх фільтрують і певним чином очищають від таких даних, які не потрібні і не можуть бути використані в системах.

Сховища даних можуть включати такі компоненти: віртуальне сховище даних, корпоративне сховище даних, кіоски чи вітрини даних.

^ Віртуальне сховище даних - це метадані, які описують джерела надходження інформації, структуру даних сховища, методи агрегації та завантаження даних, відомості про структуру бізнес-понять та інші дані про дані, що зберігаються у сховищі.

^ Корпоративні сховища даних- вміщують інформацію, зібрану із певної множини оперативних БД, яка характеризує всю корпорацію і необхідна для виконання консолідованого аналізу діяльності в цілому. Такі сховища охоплюють всі численні напрями діяльності корпорації і використовуються для прийняття як тактичних, так і стратегічних рішень. Розроблення корпоративного сховища даних дуже трудомісткий процес, який може становити від одного до кількох років, а обсяги сховища можуть досягати від 50 Гбайтів до кількох терабайтів.

^ Кіоски чи вітрини даних- це певна підмножина корпоративних даних, які характеризують конкретний аспект діяльності корпорації, наприклад роботу якогось її підрозділу. Кіоск може отримувати дані з корпоративного сховища даних (залежний кіоск) чи бути незалежним, і тоді джерелом поповнення його даними будуть оперативні БД. Розроблення кіоска даних потребує значно меншого часу і в середньому триває близько трьох-чотирьох місяців.

Корпоративні сховища даних та кіоски будуються за подібними принципами і використовують практично одинакові технології.

Останнім часом з'явилося поняття глобального сховища даних, в якому сховище даних розглядається як єдине джерело інтегрованих даних для всіх вітрин даних.

Сховища повинні надавати можливість параметризації даних за різними ознаками, наприклад банківські операції під час їх аналізу необхідно групувати за часом їх виконання, за клієнтами, за їх обсягами у вартісному виразі, за контрагентами, видами валют та іншими ознаками. Дані мають бути подані у сховищі таким чином, щоб надавати можливість їх багатовимірного аналізу. Основи багатовимірного аналізу були започатковані Е.Ф. Коддом у 1993р.

Найбільш вдалою формою подання даних, що надасть можливість багатовимірної їх параметризації і подання даних у вигляді багатовимірної моделі. В основу ОLАР-систем покладено поняття гіперкуба, тобто багатовимірного куба, у комірках якого зберігаються необхідні для аналізу дані.

Нині існує три варіанти побудови систем на основі сховищ даних: МОLАР, RОLАР і НОLАР.

У МОLАР - системі гіперкуб реалізується як спеціальна модель нереляційної структури, яка швидше забезпечує доступ до даних, ніж реляційні моделі, але вимагає додаткових витрат пам'яті.

У КОLАР - системах гіперкуб це лише користувацький інтерфейс, який моделюється на традиційній реляційній базі даних. Дані в сховищі подаються у вигляді моделі, що дістала назву «зірка». У цих системах зберігаються агреговані дані. Такий підхід дозволяє зберігати великі обсяги даних, але вони не досить ефективні при виконанні аналітичних операцій.

НОLАР - системи - це комбінований варіант зберігання даних, який використовує обидва типи СУБД. У багатовимірній СУБД зберігаються агрегати даних, а дані, які мають невеликий обсяг, зберігаються в реляційній СУБД.


^ 3.8 Використання баз даних у мережах


3.8.1 Телекомунікаційні інформаційні технології у фінансових установах

Організаційно та функціонально фінансові установи являють собою ієрархічну структуру із суворим розподілом зверху вниз на рівні управління структурними підрозділами і підпорядкуванням підрозділів більш низького рівня вищим. Графічно це можна зобразити графом у вигляді перевернутого дерева. На самому низькому рівні є установи місцевого рівня, що підпорядковані установам регіонального або територіального рівня, які, в свою чергу, підпорядковані рівню головному або республіканському. Для забезпечення своєчасного управління такою структурою та її функціонування виникає необхідність передачі інформації на великі відстані. У банківських установах, зокрема, виникає необхідність передавати платіжні документи в електронному вигляді на досить великі відстані і навіть клієнтам за кордоном. Саме ці проблеми вирішуються за допомогою засобів телеобробки.

Телеобробка інформації - обробка інформації, що надходить в систему обробки даних з робочих станцій віддалених користувачів (абонентів) і керування передачею даних по каналах зв'язку між ними і комп'ютером.

За способом організації телеобробка інформації поділяється на системну - у рамках однієї обчислювальної системи та мережеву, коли багато систем можуть об'єднуватися навколо однієї головної.

^ Система телеобробка інформації - це комплекс технічних та програмних засобів, направлений на прийом, передачу та обробку інформації віддалених користувачів.

До технічних засобів (НаrdWeare) телеобробки відносять:

  • робочі станції користувачів;

  • мережеві адаптери - засоби узгодження каналу зв'язку з комп'ютером, мультиплексори для розгалуження мережі передачі даних;

  • канали зв 'язку: комутовані, виділені, радіо, супутникові тощо;

  • засоби передачі даних: модеми (модулятор - демодулятор сигналу), засоби захисту, підсилення сигналу;

  • мережеві маршрутизатори, концентратори;

  • центральний комп'ютер або сервер обробки та збереження інформації користувачів.

До програмних засобів (SoftWeare) відносяться:

  • операційні системи (Windows NT, Unix);

  • мережеві системи (NovelNetWaer);

  • програмне забезпечення для керування адаптерами, контролерами, модемами - драйверами;

  • прикладне програмне забезпечення, що реалізує виконання конкретної функції інформаційної системи на робочому місці користувача чи центральному комп’ютері.

В епоху активного розвитку мереж ЕОМ виникла необхідність пошуку нових методів передачі інформації на великі відстані між двома або більше користувачами. Внаслідок цього виникло декілька типів мереж передачі даних для побудови на їх основі глобальних комп'ютерних мереж. У цей час можна виділити три типи мереж передачі даних: мережа комутації каналів; мережа комутації повідомлень; мережа комутації пакетів.

^ Мережа комутації каналів будується на встановленні фізичного і нерозривного з'єднання на весь сеанс роботи користувачів або їх програмного забезпечення. Прикладом такої мережі може бути автоматична телефонна мережа, що використовується для підключення до ВВS (dialup connection).

^ Мережа комутації повідомлень є подальшим розвитком мереж комутації каналів. У даному випадку з'єднання встановлюється тільки на час передачі повідомлення, яке за цей час передається в повному обсязі. За один сеанс з'єднання може бути передано і декілька повідомлень в тому випадку, коли їх маршрути збіглися в одній точці мережі. Прикладом може бути система електронної пошти OC UNIX, коли для передачі інформації між двома комп'ютерами використовують пакет UUCP.

На основі можливостей двох попередніх типів мереж були запропоновані мережі комутації пакетів, які відомі сьогодні під назвою Х.25 (від назви протоколу роботи). В основу даного типу мереж покладено метод розподілення повідомлення на невеликі частинки, що назвали пакетами, кожний з яких передається окремо і незалежно від інших. При цьому кожен пакет може передаватися за різними маршрутами. На апаратному рівні мережа комутації пакетів складається із вузлів комутації пакетів (ВКП) і каналів передачі даних. Вузол комутації пакетів забезпечує синхронну або асинхронну передачу даних з допомогою відповідних ЕОМ із адаптерами або мультиплексорами. На вузлах комутації пакетів згодом з’явились засоби РАD - збирачі-розбирачі пакетів. Роботу РАD може виконувати і процесор ЕОМ, але сама поява невеликого аналогового технічного засобу тільки спростила процес передачі інформації. Таким чином ЕОМ на вузлі згодом замінилася на РАD та модем (модулятор-демодулятор), засіб передачі даних по каналу зв'язку. Звичайно на великих комутаційних вузлах ЕОМ просто необхідна для керування великими потоками інформації.

Розглянемо процес передачі інформації для простоти між двома портами різних РАD.

Кожний порт має свою унікальну адресу в межах даної мережі і включає декілька елементів: номер підмережі, номер ВКП, номер каналу, номер порту РАD. Адреси портів включаються в заголовок кожного пакета, що передається. Hа порт в точці А подається потік інформації в цифровому вигляді на передачу і звичайно з порту в точці Б має бути знятий такий самий набір інформації. Як відомо, в мережі Х.25 всі повідомлення розбиваються на пакети, що являють собою невелику частину вхідного повідомлення з додатною службовою інформацією, і є мінімальною неподільною частиною. Службова інформація пакета містить адресу порту отримувача, контрольну суму блока даних, номер пакета тощо. Перед початком сеансу зв'язку встановлюється процедура ініціалізації каналу, і коли вона виконана (РАDом, комп'ютером), на вхідний канал надходить неперервний потік даних у вигляді байтів. Перша порція цього потоку пакується РАDом у перший пакет, формується службова інформація, і готовий пакет передається на ВКП, потім аналогічно другий пакет і всі решта, що складають повідомлення. На ВКП попадає повідомлення, що розбите на велику кількість маленьких пакетів.

На ВКП аналізується заголовок (службова інформація) кожного пакета і визначається, куди його необхідно направити, щоб він дійшов до кінцевого адресата або місця призначення. На ВКП отримувача аналізується заголовок пакета, визначається номер лінії і на РАD надходять всі його пакети, після чого розпаковуються в повідомлення для точки Б. Таким чином на виході в точці Б з’являється такий самий непереривний потік даних.

Мережі комутації пакетів мають такі переваги:

  1. Забезпечується висока швидкість передачі повідомлень.

  2. Наявність альтернативних маршрутів передачі гарантує доставку пошти завжди.

  3. Не потребує потужної техніки для обробки інформації.

  4. Достатня система контролю та корекції помилок при передачі даних.

  5. Економія каналів передачі даних.

  6. Прозорість з точки зору передачі інформації.

  7. Забезпечення інтерактивної (в реальному часі) взаємодії абонентів і робочих станцій.

  8. Гарантованість доставки повідомлень.

Транспортний рівень мережі Х.25 вперше виник у США для забезпечення обміну інформацією між науково-дослідними інститутами. Мережа отримала назву АRРА. Фактично вона заклала основи для глобальної мережі Internet. Сьогодні стандарт протоколу Х.25 використовується національною мережею України - УкрПак, Росії - РосПак, СПРІНТ - США (450 тис. користувачів), ДАТЕКХ-Р - Німеччина (50 тис. користувачів).

Ще одним сучасним стандартом електронного обміну повідомленнями в світі є протокол Х.400. Базовий протокол Х.400 визначає поняття:

  • агент користувача - програма, що підключає робочу станцію кінцевого користувача до телекомунікаційної системи;

  • агент передачі повідомлень - апаратно-програмний комплекс, що забезпечує передачу повідомлень в мережі;

  • сховище повідомлень - тимчасове сховище на зразок поштового відділення, з якого повідомлення відправляються та куди надходять, тобто тимчасово зберігаються, поки не будуть доставлені;

  • зона приватного управління - частина мережі, що належить до приватного сектору власності;

  • зона адміністративного - частина територіальної мережі, що належить телекомунікаційній компанії.

З точки зору надійності та безпеки стандарт протоколу Х.400 забезпечує:

  • цілісність - гарантування відсутності помилок при передачі;

  • конфіденційність - неможливість несанкціонованого розкриття повідомлення;

  • підтвердження дійсності - контроль, перевірка відправника повідомлення;

  • захист - наявність мітки, що інформує, як поводитися з повідомленням;

  • гарантія доставки - виключення для відправника можливості заперечення факту відправлення, а отримувача - факту отримання;

  • повідомлення про пошту, яка не може бути доставлена - тобто клієнт отримує зворотне повідомлення про неможливість доставки повідомлення у випадках відсутності адресата тощо.


^ 3.8.2 Архітектура локальних мереж


Обчислювальна мережа - це інтегрована, багатомашинна, територіально розподілена система, що складається із взаємодіючих локальних (робочих) станцій і підсистеми зв'язку для передачі/ приймання інформації.

Розрізняють локальні - територіально розподілені в межах однієї установи і глобальні - територіально розподілені на великі відстані мережі.

Локальні мережі будуються за типами архітектури: кільцеві, магістральні , зіркоподібні.

Кільцеві: всі робочі станції з'єднуються через власні мережеві адаптери послідовно між собою і остання з першою в кільце. У складі кільцевої мережі можуть бути як виключно робочі станції з розподілом власних ресурсів користувачам, так і робочі станції з серверами. В деяких випадках на одному комп'ютері можуть одночасно бути встановленими і працювати сервер та робоча станція. У випадку, коли кільцева мережа складається тільки з робочих станцій, кожен користувач визначає папки чи директорії загального користування та конкретним користувачам на своєму комп'ютері і надає відповідно повноваження доступу. За допомогою операційних систем сімейства Windows, Unix та Linux такого типу локальні мережі можуть бути елементарно побудованими. Зокрема, поширене використання на робочих станціях одночасно серверного програмного забезпечення, наприклад у випадках організації баз даних тощо.

Магістральні: всі робочі станції через власні адаптери та спільну магістраль з'єднуються з центральним комп'ютером або сервером. Для даного типу мережі створюється довгий сегмент кабелю - магістраль, на яку в будь-якому місці може бути послідовно підключена робоча станція чи сервер за допомогою мережевих адаптерів і так званих конекторів - спеціальних елементів з'єднання кабелю з адаптером. У даному випадку магістраль обов'язково має початок та кінець, які є замкнутими за допомогою спеціальних наконечників. Магістраль може бути продовжена з обох боків за необхідності. Для побудови магістральної мережі розроблена мережева операційна система NETWARE фірми NOVELL.

Зіркоподібні: всі робочі станції через мультиплексор з'єднуються з сервером. Мультиплексор - мережеве обладнання, що має один вхід і багато виходів для підключення робочих станцій. Архітектура зіркоподібної мережі активно використовувалася на великих та міні - ЕОМ. Сьогодні ця мережа теж досить поширена і може входити чи бути елементом інших архітектур. Так, наприклад, якщо до магістральної мережі є необхідність підключити в одному місці певну кількість користувачів, наприклад цілий підрозділ в одній кімнаті, то на магістраль в одному місці під'єднується мультиплексор, а вже до нього підключаються робочі станції користувачів, утворюючи зіркоподібну архітектуру.

Обмін інформацією в локальних мережах ведеться з допомогою протоколу зв'язку, що задовольняє відповідні стандарти. Створення локальних мереж у фінансових установах функціонально забезпечує:

  • ^ Рівноправність членів мережі. Це означає, що кожен абонент обслуговується на партнерських засадах і за принципом “перший прийшов - перший обслужився”, що відповідає концепції “без головного”.

  • ^ Використання імен в мережі. Це означає, що кожен абонент має своє власне ім'я в мережі, яке може використовуватися на логічному рівні.

  • Розподіл прав доступу. Адміністратор призначає кожному користувачу або групам користувачів локальні скриньки та надає право доступу до інформації в них. Кожному абоненту має бути розподілена інформація тільки його рівня з відповідними правами доступу.

  • ^ Обслуговування сеансу. Це означає, що після того, як визначені імена, розподілені права доступу і повноважень, два члени мережі можуть з'єднатися між собою за допомогою сеансу, який має забезпечити якість, швидкість та достовірність обміну інформацією.


^ 3.8.3 Технологічні особливості використання БД у мережах


Фінансові установи використовують в своїй роботі інформацію, доступ до якої корисний не лише внутрішнім користувачам, тобто власним працівникам, а й великій кількості зовнішніх користувачів, що так чи інакше зв'язані з даною організацією. Наприклад, біржі, як правило, зв'язані з банківською системою, підприємствами, страховими компаніями також. Банки цікавить, як складається курс купівлі-продажу, біржі - швидке оформлення купівлі-продажу через банки. Аналогічно підприємствам постійно важливо знати, як надходять кошти на поточний рахунок, відвантажується продукція та проходять розрахунки. Очевидно, що дані проблеми сьогодні можуть вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зазвичай такі проблеми вирішуються за допомогою телекомунікаційних технологій та клієнт/серверів. Що стосується доступу користувачів до віддалених баз даних, то розглянемо це питання більш детально. Зокрема SQL-технології забезпечують віддалений доступ до баз даних.

Центром будь-якої бази даних є її прикладна частина, що складається із сервера БД, джерел даних та мережевого програмного забезпечення для підключення клієнта в мережу. Cьогодні поширеними та ефективними є такі сервери БД: Oracle, Informix, Sybase, Interbase тощо. Сервер БД створюється на робочому місці адміністратора БД, а клієнти отримують відповідний доступ до таблиць згідно з посадовими обов'язками та своїм статусом.

Інтерфейсна частина - це програмне забезпечення, що використовується на робочому місці користувача, тобто певна складова частина автоматизованої системи, яка розроблена для вирішення проблем даного користувача. Даний АРМ чи комплекс програм може бути розроблений будь-яким розробником на різних мовах програмування, як наприклад: С++, Паскаль, Delphi тощо.

Розглянемо процес взаємодії прикладної та інтерфейсної частин. Прикладна частина розміщується на сервері разом із даними БД. Користувачами прикладної частини БД є адміністратори БД, програмісти - розробники автоматизованих систем, аналітики, системні адміністратори. Інтерфейсна частина розміщується на комп'ютерах кінцевих користувачів, а саме: операторів введення даних, бухгалтерів, операціоністів, фінансистів, економістів тощо.

База даних може бути локальною, коли користувач підключається до неї безпосередньо, і віддаленою - у випадку підключення до неї на великій відстані. Підключення до віддаленої бази даних здійснюється за допомогою мережевого забезпечення та відповідних протоколів передачі даних.

^ Технологія ОDВС (відкритий інтерфейс доступу до бази даних) забезпечує можливість доступу до віддалених баз даних за допомогою відповідного драйвера. Драйвер ОDВС використовується інтерфейсною частиною для отримання доступу до віддаленої бази даних шляхом забезпечення передачі запиту до БД і повернення результату його виконання.

Сьогодні ОDВС - технологія є стандартом, що використовується багатьма виробниками програмного інструментарію та їх програмними продуктами, зокрема такими, як Delphi, PowerBuiler, VisualC++, РохРго, MicrosoftAccess тощо. З іншого боку, виробники систем управління базами даних теж враховують даний стандарт та залишають відкритий інтерфейс для ODВС - технології.

Деякі виробники СУБД пропонують свої унікальні відкриті і досить потужні засоби підключення до віддалених баз даних. Наприклад, корпорація Огасlе пропонує для підключення до віддалених баз даних свій унікальний продукт Net8, який може використовуватись з будь-яким мережевим протоколом, зокрема з основними ТСР/ІР, OSI, SРХ/IРХ тощо і може працювати під керуванням операційних систем.

Сьогодні також поширений доступ до віддалених баз даних за допомогою Web-технології. У даному випадку всі запити до бази даних направляються через Web-сервер. Кінцевий користувач ініціює доступ до віддаленої БД з допомогою Web-броузера, що забезпечує зв'язок заданою в Інтернеті ІР-адресою з потрібним Web-сервером. Web-сервер перевіряє ім'я користувача та пароль і надає запит СУБД, яка теж може запитати реквізити доступу до БД. Потім сервер БД поверне результати запиту Web-серверу, який відобразить їх у вікні Web-броузера користувача.

Слід зазначити, що використання Web-технології для доступу до баз даних має забезпечити надійний захист інформаційних потоків. Це досягається створенням брандмауерів - апаратно-програмних систем міжмережевого захисту від несанкціонованого доступу до сервера.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Схожі:

Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009 Міністерство освіти І науки України Сумський державний університет
Організація баз даних та знань: Конспект лекцій/ Укладач А. В. Неня.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 199 с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010
Технологія інструментального виробництва: конспект лекцій /Укладач Л. М. Сєдінкін. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 180 с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010
Технологія інструментального виробництва: конспект лекцій /Укладач Л. М. Сєдінкін. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 180 с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconМіністерство освіти І науки України
Методичні рекомендації до лекцій тематичного циклу вдосконалення кваліфікації лікарів “Амбулаторно-поліклінічна допомога інфекційним...
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Внутрішній економічний механізм підприємства: Конспект лекцій/ Укладач І. В. Новикова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 185с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 Менеджмент персоналу: конспект лекцій / Укладач: К. В. Ілляшенко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 78с
Менеджмент персоналу: конспект лекцій / Укладач: К. В. Ілляшенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 78с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Психологія творчості : Конспект лекцій / Укладач О. А. Кривопишина.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 81 с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009
Психологія творчості : Конспект лекцій / Укладач О. А. Кривопишина.– Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– 81 с
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010
Тема 1 Концептуальні основи діяльності фінансових посередників
Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи iconМіністерство освіти І науки україНи Сумський державний університет Менеджмент персоналу
Менеджмент персоналу: конспект лекцій / Укладач: К. В. Ілляшенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 78с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи