«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок




Назва«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок
Сторінка2/43
Дата27.12.2012
Розмір6.92 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

^ МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ХВОРИХ НА ПЕПТИЧНУ ВИРАЗКУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ХЕЛІКОБАКТЕРНОЇ ЕТІОЛОГІЇ

Кириченко Н.М., асист.; Лисенко Н.А., Моторна Ю.С., студ. 5-го курсу

СумДУ , кафедра внутрішньої медицини

Тривала персистенція Helicobacter pylori (Нр) призводить до порушень імунної відповіді. Загострення пептичної виразки дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК) у більшості випадків супроводжується Т-лімфопенією. Нр здатний стимулювати апоптоз Т-лімфоцитів, що є одним із механізмів формування вторинної імунологічної недостатності.

Мета роботи: вивчення вмісту Т-лімфоцитів загальних (CD3+), експресії маркеру готовності до апоптозу CD95+ і вмісту ІЛ-8 у залежності від ступеню інфікованості Нр. Обстежено 63 хворих на ПВ ДПК. Проводили фиброгастроскопию с биопсією. Нр визначали морфологічним методом. CD3+, CD95+ на лімфоцитах периферійної крові визначали імунофлюоресцентним, вміст ІЛ-8 у сироватці крові – імуноферментним методами.

Результати: в усіх хворих виявлено зниження вмісту CD3, причому у хворих з ІІІ ступенем обсіменіння на 16,5 % у порівнянні зі здоровими (рІб<0,01) і на 6,3 % - із пацієнтами, що мали ІІ ступень обсіменіння. Експресія CD95+ у хворих з І ступенем інфікованості Нр майже не відрізнялась від показника у здорових, у пацієнтів з ІІ ступенем була вищою на 4%, у хворих із ІІІ ступенем на 7,8% (р<0,05). Вміст ІЛ-8 у пацієнтів з І ступенем обсіменіння зростав в 1,8 разів, у хворих з ІІ ступенем - утричі, а у пацієнтів з ІІІ ступенем – у 5,7 разів у порівнянні із нормою (рІ<0,001; рІІ<0,001; рІІІ<0,001). Виявлена тісна пряма кореляційна залежність між ступенем обсіменіння Нр та вмістом ІЛ-8 (r=0,8, p<0,001). Виявлена помірна пряма кореляційна залежність між експресією CD95+ та вмістом ІЛ-8 (r=0,25, p<0,05).

Висновки: у міру зростання ступеню інфікованості Нр відбувається зниження CD3+, підвищення CD95+ і вмісту ІЛ-8. Встановлена кореляційна залежності між концентрацією ІЛ-8 і CD95+ підкреслює участь цього цитокіну у механізмі апоптичної загибелі клітин. Підвищена готовність до апоптозу імунокомпетентних клітин периферійної крові пацієнтів із ІІІ ступенем обсіменіння Нр може бути однією із причин більш глибокої депресії клітинного імунітету.


^ НИТРОГУМОРАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ ПРИ ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ, ОБУСЛОВЛЕННОЙ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА

Хоппестад Н.В., студ.5-го курсу; Псарева В.Г., доцент; Демихова Н.В., доцент

СумГУ, кафедра внутренней медицины

Пусковым механизмом нейрогуморальной активации при развитии сердечной недостаточности у больных ишемической болезнью сердца (ИБС), является снижение сердечного выброса при дисфункции левого желудочка (ЛЖ) и стресс-синдром. Эта активация нейрогуморальных механизмов направлена в первую очередь на увеличение сердечного выброса, улучшение кровоснабжения жизненно важных органов.

Длительная стимуляция β-рецепторов миокарда катехоламинами, главным образом, норадреналином, активизирует аденилатциклазу, увеличивающую содержание циклического АМФ. Это приводит к повышению входа Са в клетку и его мобилизацию из саркоплазматического ретикулума, что направлено на усиление сократимости миокарда. При хроническом воздействии катехоламинов происходит постепенная перегрузка миокардиальных клеток кальцием, повышение их жесткости, контрактуры, целостности мембран и некроз кардиомиоцитов, нарушение электрической стабильности. Это воздействие на миокард получило название токсического влияния катехоламинов.

Анализ состояния нейрогуморальных факторов в зависимости от функционального класса (ФК) хронической сердечной недостаточности (ХСН), обусловленной ИБС проводился у 67 пациентов.

ХСН, обусловленная ИБС характеризовалась повышением уровня как цАМФ так и норадреналина при всех ФК заболевания. Так, при ХСН I ФК уровень цАМФ был повышен у всех больных и в 2,4 раза превышал показатели контрольной группы (р < 0,01). Такие же высокие показатели содержания цАМФ имели место и при более тяжелых ФК ХСН. Так при ХСН IIФК содержание цАМФ было в 1,9 раза (р < 0,01) выше контрольного показателя, при ХСН III ФК – в 2,8 раза (р < 0,01), при ХСН IV ФК – в 1,6 раза (р < 0,01). Обращает на себя внимание достоверное снижение показателя уровня цАМФ у больных IV ФК (18,2 ± 3,41 нмоль/л) р < 0,0001 по сравнению с больными ХСН III ФК (31,4 ± 6,35 нмоль/л).

При изучении норадреналина в плазме периферической венозной крови при ХСН обусловленной ИБС было установлено следующее. У больных I ФК содержание норадреналина было повышено у всех исследуемых больных и среднее значение в 1,5 раза было выше показателя контрольной группы (р < 0,01). Такая же закономерность имела место и при II ФК ХСН. Наиболее значительное повышение норадреналина имело место у больных с ХСН III-IV ФК и в 2,1 раза (р < 0,01) превышало показатель контроля.

Следовательно, характер изменений активности симпатической нервной системы в зависимости от ФК сердечной недостаточности, обусловленной ИБС, свидетельствует о ранней активации тканевых и медиаторных звеньев ее действия, что подтверждается высоким уровнем содержания в крови как цАМФ так и норадреналина, начиная с I ФК ХСН. Прогрессирующий характер изменений указанных субстанций свидетельствует о том, что максимальной активации как тканевого так и медиаторного звеньев симпатическая нервная система достигает у больных с III ФК. При IV ФК эта усиленная активность сохраняется, о чем свидетельствует сохранение содержания норадреналина и цАМФ на высоком уровне.


^ ДОЗОЗАЛЕЖНИЙ ВПЛИВ РАННЬОГО ПРИЗНАЧЕННЯ АТОРВАСТАТИНУ НА ПЕРЕБІГ

ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА

Федосєєва Н.К., студ. 6-го курсу

Науковий керівник – асист. Лозова Т.А.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

Метою дослідження стала оцінка клінічної ефективності різних режимів статинотерапії у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Обстежено 69 пацієнтів з ГІМ, чоловіків 38, віком 57,4±4,7 років та ознаками серцевої недостатності (СН) I-IIA класів за класифікацією Стражеска-Василенка. Всі хворі отримували терапію згідно стандартів лікування. Статини були призначені в перші 3 доби ГІМ. Основна група (37 хворих) отримувала аторвастатин (Торвакард, «Zentiva», Чехія) в добовій дозі 40 мг, в контрольній групі аторвастатин призначався в дозі 20 мг на добу. Ефективність терапії оцінювали за показниками ліпідного спектру та толерантністю до фізичного навантаження (ТФН) по результатам велоергометрії (ВЕМ), яка була виконана через 1 місяць ГІМ. При визначенні рівнів ліпідів у хворих обох груп виявлено підвищення загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та тригліцеридів (ТГ), що в більшості випадків відповідало ІІ А класу дизліпідемій за ВООЗ. Дослідження ліпідного спектру через місяць показало, що «цільові» рівні ЗХС та ХС ЛПНЩ були досягнуті у 27 (72,9%) хворих основної групи та 2 (6,25%) групи контролю. В основній групі відзначалось достовірне зменшення ЗХС - на 26,9% (p<0,05), ХС ЛПНШ - на 31% (p<0,05) та ТГ на 20% (p<0,05). В контрольній групі спостерігалось достовірне зменшення концентрації ЗХС на 17% (p<0,05), без суттєвих змін інших фракцій. За даними ВЕМ в основній групі хворих пікова потужність навантаження на 11,2% перевищувала показники групи контролю, загальна тривалість навантаження була вищою на 23% (p<0,05), максимальні значення артеріального тиску та ЧСС, відповідно на 6% та 12%. Показник подвійного добутку, який відображує ступінь коронарної недостатності, у пацієнтів, що отримували Торвакард в дозі 40 мг, достовірно перевищував значення контрольної групи на 17,3% (p<0,05) і складав, відповідно, 206,7±2,3 у.о. та 176,2±1,5 у.о. Отримані дані свідчать, що використання аторвастатину в добовій дозі 40 мг супроводжується більш жорстким контролем ліпідного спектру та більш високою ефективністю реабілітації хворих з ГІМ.


^ ПРИЧИНИ СТІЙКОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ І МЕТОДИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Захарченко Н. О., магістрант; проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) входить у число лідерів причин тимчасової втрати працездатності, інвалідності та смертності населення.

Мета роботи: вивчити та поглибити уявлення про клініко-патогенетичні механізми ХОЗЛ, встановити фактори, на які можна впливати для зменшення інвалідності хворих на ХОЗЛ.

Проведено аналіз 56-ти медико-експертних справ хворих на ХОЗЛ за 2008 рік, яким вперше була встановлена інвалідність. До I групи увійшли хворі, яких було визнано інвалідами внаслідок професійного захворювання - це 45 осіб (80,4 %), II групу склали 11 осіб (19,6 %) визнаних інвалідами із загального захворювання. Вік хворих коливався від 39 р. до 64 р. в I групі та від 50 до 61 р. у II групі. При професійних захворюваннях 40 хворим (88,9 %) була встановлена III група інвалідності, 5 хворим ( 11,1 % ) – II група інвалідності. , при загальному захворюванні 6 хворим (54,5 %) встановлено III групу інвалідності, 5 хворим (44,5 %) – II групу інвалідності. Всі хворі I групи працевлаштовані на заводі СМПО ім. Фрунзе і знаходилися під регулярним медичним спостереженням. У II групі лише 4 хворих (36,4 %) були працевлаштовані, проте медичне спостереження було неадекватне. В результаті анкетування хворих виявлено, що в I групі близько 95 % хворих дотримувалися призначеної базисної терапії і 5 % використовували інгаляційні бронхолітики короткої дії за потребою. У II групі близько половини хворих не дотримувалися призначеної регулярної базисної терапії.

Таким чином, в Сумській області основною причиною первинної інвалідності по ХОЗЛ є вплив шкідливих факторів на виробництві – 80,4 %. Питома вага тяжких груп інвалідності більше серед непрацюючого населення в порівнянні з хворими, що підлягали регулярним проф. обстеженням та адекватно лікувалися: 44,5 % та 11,1 % відповідно. Наслідком пізньої діагностики та неповноцінного лікування стали втрата працездатності, рання інвалідність хворих.

Низька інформованість хворих стосовно ХОЗЛ, недотримання регулярної базисної терапії створюють умови для виникнення спеціалізованих установ щодо надання пацієнту знань по ефективній профілактиці прогресування захворювання, зниження частоти та тяжкості загострень, розвитку ускладнень та покращення якості життя хворих.


^ ВПЛИВ РІЗКИХ ЗМІН ПОГОДИ НА ХВОРИХ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

Даниленко О.О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

Мета: вивчення впливу метеорологічних факторів при проходженні атмосферного фронту (АФ) на хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС).

^ Матеріали і методи: в дослідження було включено 46 хворих з ІХС, стабільною стенокардією напруги ІІ ФК за Канадською класифікацією (1976).Середній вік 52 ± 2.1 років. Діагноз ІХС базувався на наявності типових приступів стенокардії, відповідних змін ЕКГ при велоергометрії. Групу контролю склали 32 практично здорових осіб, співставлених за віком і статтю. При проходженні АФ і в сприятливий метеорологічний день (СМД) в обох групах було проведено реєстрація RR-інтервалів за 5 хвилин на холтерівській системі „Діакард”, виробництва фірми „Солвейг” (Україна). В основній групі за різної метеопогодної ситуації проводилось добове моніторування ЕКГ. Вивчали дані спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР), середню тривалість епізодів ішемії (в основній групі). Адаптаційні зміни організму оцінювали за індексом функціональних змін (ІФЗ) (Баєвський і ін., 1987). Рівень тривожності при різній метеорологічній ситуації визначали в обох групах за допомогою опитувальника Спілбергера. Скари в день проходження АФ фіксувалися в анкеті, що вміщувала наступні розділи: неспецифічні, кардіальні, вегетативні. Інформація про проходження АФ отримувалась в Сумському обласному центру з метеорології.

Результати: при проходженні (АФ) у хворих на ІХС мали місце скарги неспецифічного характеру (78 %), кардіальні (39 %), та вегетативні (22 %). В той же час в групі контролю скарги були лише неспецифічні (19 %). Рівень тривожності в контрольній групі як в сприятливий метеорологічний день (СМД), так і при проходженні АФ був середнім і склав відповідно 32±2,1 і 35±4,5. В основній групі в СМД рівень тривожності був середнім (39±2,5), а при проходженні АФ – високим (47±2,5). ІФЗ в контрольній групі в СМД (1,5±0,25) і в день проходження АФ (1,8±0,17) вказував на задовільну адаптацію і підтримку гомеостазу при мінімальному напруженні компенсаторних механізмів. В основній групі в СМД ІФЗ склав 1,8±0.2 (задовільний рівень адаптації ). А в день проходження АФ у хворих на ІХС мало місце напруження механізмів адаптації (ІФЗ = 2,4±0,18). В основній групі при проходжннні АФ збільшувалась тривалість ішемічних епізодів за 24 год. (40±3,5 хв.) по відношенню до дня зі сприятливою метеорологічною ситуацією (21,99±5,6 хв.). При аналізі спектральних показників ВСР встановлено, що в основній групі в СМД мала місце абсолютна симпатикотонія, що змінювалася відносною симпатикотонією з депресією парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи в день АФ.

Висновок: у хворих на ІХС виявлені високий рівень метеочутливості та тривожності. Підтримка гомеостазу при дії стресового фактора відбувалася шляхом напруження механізмів адаптації. Погіршення вінцевого кровотоку в день проходження фронту на фоні гіперсимпатикотонії може бути фактором ризику серцево-судинних подій.


^ ВИКОРИСТАННЯ АНТАГОНІСТІВ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

Шкрьоба А.О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

Мета роботи - вивчити антигіпертензивну активність різних форм амлодипіну, їх вплив на структурно-функціональні параметри серця та якість життя (ЯЖ) хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).

Обстежено 45 хворих на ХОЗЛ ІІ стадії у поєднанні із АГ І ступеню, які були поділені на дві групи. До І групи увійшло 22 хворих, які отримували лікування з приводу ХОЗЛ згідно Наказу МОЗ України №120 та рацемічний амлодипін (суміш S- і R-ізомерів) у дозі 5-10 мг на добу. До ІІ групи увійшло 23 хворих, які отримували ідентичне лікування з приводу ХОЗЛ, але у якості гіпотензивного препарату S-амлодипін (азомекс) у дозі 2,5-5 мг. Стандартна терапія ХОЗЛ була представлена інгаляціями іпратропію броміду по 2 вдихи 2 рази в день (доза змінювалась у залежності від стану пацієнта, але не була більшою 2 вдихів 4 рази на день), сальбутамол - при потребі. Період лікування становив 3 місяці. Кожен пацієнт заповнював щоденник, у якому оцінював вираженість клінічних симптомів ХОЗЛ і рівень артеріального тиску (АТ). Для оцінки ЯЖ використовували опитувальник госпіталя св. Георгія. Анкетування проводили при поступленні і через 3 місяці від початку лікування.

Після проведеного лікування динаміка середнього систолічного і діастолічного тиску в обох групах була позитивною, незважаючи на те, що доза азомексу була в 2 рази нижчою. Крім того, покращились структурно-функціональні параметри серця, що призвело до зменшення гіпертрофії міокарду і покращення діастолічної функції серця. Обидві форми амлодипіну мали позитивний вплив на показники ЯЖ, причому S-амлодипін має більш виражений вплив на підвищення фізичної і соціальної активності, має менше побічних ефектів. Таким чином, можна зробити висновок, що обидві форми амлодипіну є клінічно ефективними щодо впливу на рівень артеріального тиску та ЯЖ хворих на ХОЗЛ у поєднанні з АГ.


^ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ ТА МАСИ ТІЛА ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Дудченко І.О., магістр; проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішніх хвороб

Бронхіальна астма (БА) серед дорослого населення реєструється більш ніж в 5 %, але існує недостатня кількість досліджень направлених на вивчення асоціації БА та ожиріння, що обумовлює актуальність проблеми.

Метою нашого дослідження було визначення взаємозв’язку між якістю життя (ЯЖ) та функцією зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму з різною масою тіла. Для цього були проведені дослідження: анкетування, обчислення антропометричних показників, дослідження функції зовнішнього дихання, порівняльний аналіз.

Матеріали та методи. В даному дослідженні приймали участь 73 пацієнта з уточненим діагнозом БА. Для визначення ЯЖ хворих на БА ми використовували опитувальник Asthma Quality of Life Questionnaire (AQLQ), в якому передбачено підрахунок загального показника ЯЖ. Після анкетування проводились наступні антропометричні вимірювання: визначення маси тіла (МТ), зросту, обсягу талії (ОТ) та стегон (ОС), сагітального діаметру (СД). Обчислювали індекс маси тіла (ІМТ) по Кетлє, індекс талія/стегно (ІТС), загальний об’єм жирової тканини (ЗОЖТ), об’єм вісцеральної жирової тканини (ОВЖТ), масу загальної жирової тканини (МЗЖТ). Із загальної кількості обстежених хворі були поділені на 2 групи: І групу склали 39 хворих з НМТ, ІІ – 34 хворих із ЗМТ та ожирінням.

Результати. ІМТ в І групі склав (22,5+1,36) кг/м2, ІІ групі – (32,1+1,52) кг/м2. Дослідження ФЗД виявило зниження всіх показників (ЖЄЛ, ОФВ1, МОС25-75 та ПШВ) у хворих з ожирінням в порівнянні з хворими з НМТ. Так ЖЄЛ в І групі слала (72,8+2,92)%, в ІІ – (49,5+1,42)%, ОФВ1 - (58,6+2,76)% та (47,5+1,38)% відповідно. Крім більш вираженого порушення бронхіальної прохідності (зниження ОФВ1, МОС25-75 та ПШВ), у пацієнтів ІІ групи (р<0,05) спостерігалось достовірне зниження ЖЄЛ (р<0,05). Це свідчить про посилення рестриктивних порушень ФЗД у хворих на БА при наявності ожиріння.

При проведенні кореляційного аналізу між ІМТ та ОФВ1 встановлена наявність зв’язку слабкої сили (r1=-0,18; r2=-0,26; p<0,05), між ОВЖТ та ОФВ1 - середньої сили зворотній кореляційний зв’язок (r1=-0,32; r2=-0,36; p<0,05). Кореляційний аналіз між ЖЄЛ та ІМТ, а також ЖЄЛ та ОВЖТ показав наявність більш тісного зв’язку між ОВЖТ та ЖЄЛ. Отримані дані свідчать про те, що на ФЗД більший вплив має ОВЖТ, ніж ІМТ.

Загальна оцінка ЯЖ склала у хворих І групи (5,34+0,39) балів, у хворих ІІ групи (2,63+0,21) балів, що нижче ніж розрахунковий максимум (7 балів). Кореляційний аналіз взаємозвя’зку між антропометричними показниками та параметрами ЯЖ свідчать про тісний взаємозвя’зок між ОВЖТ та загальною оцінкою ЯЖ (r=-0,32; p<0,05).

Встановлено обтяжний вплив ожиріння на вираженість обструктивних і деструктивних порушень ФЗД, а також на показники ЯЖ хворих на БА.


^ МАРКЕРИ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ

Циганкова Т.І., аспірант

Науковий керівник – проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішніх хвороб

Зважаючи на визначальну роль системного запалення у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), метою нашого дослідження було вивчення його маркерів у хворих на ХОЗЛ у фазу загострення та при стабільному перебігу на фоні базисного лікування.

Матеріал та методи дослідження. Обстежено 41 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ і ІІІ стадій, які були поділені на дві групи: І групу склали 20 пацієнтів із ІІ стадією ХОЗЛ, а ІІ – 21 із ІІІ стадією захворювання. Лікування здійснювалось Згідно Наказу МОЗ України №128. Визначення вмісту цитокінів (ІЛ-6, IЛ-8, ФНП-) у сироватці крові проводили з використанням наборів ТЗОВ «Протеїновий контур» (Росія) згідно методики виробника. Функцію зовнішнього дихання вивчали за допомогою діагностичного комплексу “Кардіоплюс” (Україна). Статистичну обробку отриманих результатів проводили згідно методу варіаційної статистики з використанням критеріїв Ст’юдента та коефіцієнта кореляції за допомогою програми Microsoft Office 2000.

Результати дослідження. Встановлено збільшення вмісту ФНП-α у хворих I групи до (37,46,19) пг/мл (р<0,05) та до (75,215,3) пг/мл (р<0,05) у хворих II групи; ІЛ-6 у хворих I групи - до (124,625,7) пг/мл (р<0,001), та до (179,426,9) пг/мл у хворих II групи. Вміст ІЛ-8 у плазмі крові також був підвищеним у 1,5 та 2 рази у порівнянні із контролем у хворих І та ІІ груп відповідно.

Висновок. Підвищення маркерів запалення (ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-α) при ХОЗЛ має чітку тенденцію до збільшення у міру прогресування захворювання.


^ ВМІСТ С-РЕАКТИВНОГО БІЛКА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ

Циганкова Т.І ., аспірант

Науковий керівник – проф. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішніх хвороб

Відомо, що високі рівні СРБ асоційовані із більш швидким прогресуванням ХОЗЛ, пов'язані із рівнем смертності та є її незалежним предиктором у цих хворих.

Метою нашого дослідження було вивчення активності маркеру системного запального процесу СРБ у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) у фазу загострення та при стабільному перебігу на фоні базисного лікування.

Матеріал та методи дослідження. Обстежено 41 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ і ІІІ стадій, які були поділені на дві групи: І групу склали 20 пацієнтів із ІІ стадією ХОЗЛ, а ІІ – 21 із ІІІ стадією захворювання. Лікування здійснювалось згідно Наказу № 128. Статистичну обробку отриманих результатів проводили згідно методу варіаційної статистики з використанням критеріїв Ст’юдента.

Результати дослідження. Встановлено підвищення СРБ до (7,30,12) мг/л у хворих І групи та до (8,41,42) мг/л у хворих ІІ групи, що вірогідно вище за показник у контролі (р<0,05). Це відображає загальний системний рівень запалення, яке супроводжує загострення ХОЗЛ.

У процесі лікування встановлено зниження вмісту СРБ у хворих І групи до (6,20,42) мг/л, що було вірогідно нижчим за показник до лікування (р<0,05), але у той же час перевищувало показник у групі контролю (р<0,05). У пацієнтів ІІ групи вміст СРБ також знижувався (7,50,61) мг/л, але у більшій мірі відрізнявся за показник контролю (р<0,05), ніж у хворих І групи. Це стверджує те, що навіть при стабільному перебігу ХОЗЛ ІІ і ІІІ стадій зберігається на підвищеному рівні СРБ, як маркер запалення, що свідчить про його подальшу персистенцію.

Висновки. Встановлено підвищений рівень СРБ у хворих на ХОЗЛ при загостренні та при стабільному перебігу захворювання, що свідчить про наявність персистувального системного запального процесу. Базисне лікування ХОЗЛ у пацієнтів із ІІ та ІІІ стадією сприяло зменшенню вмісту СРБ у сироватці крові, але не забезпечило досягнення його цільових рівнів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

Схожі:

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconХірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет кіндзер С. Л., аспірант
З метою діагностики виконували доплерографію артерій та вен нижніх кінцівок, вимірювали сегментарний систолічний тиск з визначенням...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині»
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconАктуальні питання теоретичної та клінічної медицини
Актуальні питання клінічної та теоретичної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
move to 0-16278147
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на 1V семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (гастроентерологія, пульмонологія, нефрологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconО. П. Яворовський " " 2012р. Регламент
«Основи внутрішньої медицини» (кардіологія, ревматологія, нефрологія, загальні питання внутрішньої медицини) для студентів 5 курсу...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Основи внутрішньої медицини (кардіологія, пульмонологія, гематологія, загальні питання внутрішньої медицини))
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconВикористання антагоністів кальцієвих каналів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шкрьоба А. О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л. Н
Мета роботи вивчити антигіпертензивну активність різних форм амлодипіну, їх вплив на структурно-функціональні параметри серця та...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на VІІ семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (неврологія, офтальмологія, захворювання лор-органів,ревматологія та гематологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconКонтролю з дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»
Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В. П. Образцова, Т. Г. Яновського, М. Д. Стражеска, В. М.Іванова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи