«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок




Назва«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок
Сторінка43/43
Дата27.12.2012
Розмір6.92 Mb.
ТипДокументи
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43

Матеріали і методи: лікування всіх хворих із ГК проводили в/в одним з препаратів: еналаприлатом (1,25 мг) або клофеліном (0,1) мг. Для подальшої антигіпертензивної терапії використовували інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл) у цільових дозах визначених KDOQI, 2007 у поєднанні з петльовим діуретиком (торасемід). У залежності від схеми лікування хворі були поділені на групи: І група (n=11) пацієнти, які у комплексі з вище зазначеною терапією отримували Мексикор за схемою: 300 мг на добу в/в протягом 7 днів, 300 мг в середину - 1 місяць; ІІ група (n=12) - хворі, які не отримували Мексикор. Групи були порівнянні за віком, статтю, давністю захворювання та гіпотензивним лікуванням, що отримували. Добове моніторування АТ, ЕКГ проводили на 10й день від початку лікування з використанням апарату «DiaCard®» виробництва АТЗТ «Сольвейг».


Результати: початковий рівень систолічного АТ (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) у хворих І групи становив 204,1±4,5 і 118,3±2,1 мм рт.ст., у пацієнтів ІІ групи – 197,8±4,3 і 117,2±2,0 мм рт.ст., відповідно. Протягом 90-120 хвилин після в/в введення препаратів спостерігалось вірогідне зниження АТ у 81,8% хворих І групи і у 83,3% пацієнтів ІІ групи. Зникнення скарг і стабілізація АТ у хворих І групи відбувалось на 2,09±0,25 добу лікування, а у пацієнтів ІІ групи – на 2,8±0,2 добу лікування (р<0,05). За даними моніторування середньодобовий САТ у хворих І групи становив 131,3±2,4 мм рт.ст. проти 147,1±2,73 мм рт.ст. у пацієнтів ІІ групи (р<0,05), середньодобовий ДАТ у хворих І групи дорівнював 81,1±3,5 мм рт.ст., а у пацієнтів ІІ групи 97,0±1,9 мм рт.ст. (р<0,05). Середньодобова частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 70 за хвилину спостерігалась на 24,3% частіше у хворих І групи ніж у пацієнтів ІІ групи. Через місяць у хворих І групи рецидиви ГК виникали на 41% рідше ніж у пацієнтів ІІ групи (р<0,05).

Висновки: включення Мексикору до комплексного лікування ГК при ХЗН призводить до скорочення термінів післякризової стабілізації стану, більш швидкого досягнення цільового АТ, підвищення частоти нормалізації добового профілю АТ і ЧСС, зменшення рецидивів ГК протягом місяця спостережень.


^ СТАН НЕФРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2008 РОЦІ

Кригін В.І. ,* Приступа Л.Н., Савенко І.І. **

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

Сумська обласна клінічна лікарня*

Управління охорони здоров'я**

Актуальність нефрологічної патології і в соціально-економічному, і в загальномедичному аспектах полягає не в її частоті, а в тому, що перебіг хвороб нирок порівняно з іншими є найтяжчим, що хворі даного профілю в працездатному віці інвалідизуються при виникненні ниркової недостатності, лікування якої методами очищення крові і трансплантація нирки є дорогими і малодоступними в Україні.

Проведено аналіз стану нефрологічної служби в Сумській області у 2008 році, який показав, що поширеність хвороб сечостатевої системи становить 8767,9 на 100 тисяч населення, захворюваність – 3438 на 100 тисяч населення, у т.ч.: гострий гломерулонефрит – 1,7; 1,7 відповідно; хронічний гломерулонефрит – 98,95; 6,42. Поширеність інфекції нирок становить 1387; захворюваність - 213,7; з них: поширеність та захворюваність хронічного пієлонефриту становлять 1308 і 159,9 відповідно. Можна думати, що наявні статистичні показники більшою мірою відтворюють ступінь виявлення патології, ніж реалії її поширення. Зважаючи на те, що нефрологія є своєрідною інтегруючою медичною спеціальністю та те, що ураження нирок може бути не лише первинним, а й імуноопосередкованим, інфекційним, обмінним, токсичним, гемоциркуляторним, медикаментозним, може мати характер ускладнення, вторинного ураження, це обумовлює складнощі у їх діагностиці. Виявлення хвороб нирок потребує запрограмованої з боку лікаря активності, яка грунтується на знанні факторів ризику їх виникнення: вагітність, екстремальні умови, обтяжена спадковість, тривале вживання ліків, щеплення, робота на шкідливих підприємствах, гіпертензія, інфекції, алергози, системні хвороби сполучної тканини, обмінні, ендокринні хвороби, хвороби крові, злоякісні пухлини, аномалії розвитку сечової системи. Беручи до уваги широкий спектр факторів ризику ураження нирок, їх діагностика та диференціація можуть бути успішними за умови належної нефрологічної грамотності лікарів різних спеціальностей (акушерство, ревматологія, клінічна імунологія, профпатологія, ендокринологія, офтальмологія, інфекційні хвороби, гематологія, онкологія, тощо) та тісного професійного контакту з ними нефрологів.

Таким чином, зважаючи на медико-соціальну актуальність проблем нефрології, вони потребують невідкладного розв'язання в організаційному та діагностично-лікувальному аспектах. Розв'язання їх можливе за умови підвищення нефрологічної грамотності лікарів інших спеціальностей, підвищення діагностично-лікувальних можливостей лікувальних установ поряд із підвищенням рівня санітарно-освітньої роботи з хворими.


^ ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПРЕПАРАТОМ МІКАРДІС-ПЛЮС В ЛІКУВАННІ НЕФРОГЕННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Лозова Т.А., к. м. н.; Домінас В.М*, Могільних А.В*., Лєщенко Г.О.*

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики

* Сумська міська клінічна лікарня № 1

Важливими механізмами формування нефрогенної артеріальної гіпертензії (АГ) є гіперактивація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та порушення фільтраційної здатності нирок. Запорукою ефективного лікування хворих з АГ високого ризику на тлі хронічної хвороби нирок (ХХН) є досягнення цільових значень артеріального тиску нижче 130/80 мм рт.ст. і попередження прогресування органів-мішеней. Вимоги щодо лікування хворих з АГ внаслідок ХХН включають застосування комбінованої терапії з включенням діуретиків та антагоністів РААС, серед яких перевага надається блокаторам рецепторів до ангіотензину з переважно печінковим шляхом виведення, до яких належить телмісартан. Позитивні ефекти сартанів полягають в специфічній блокаді АТ1-рецепторів, що сприяє більш ефективному контролю артеріального тиску, запобіганню розвитку гіпертрофії лівого шлуночка, церебральних порушень та нормалізації функції ендотелію всіх судин і, зокрема, ниркових, що зумовлює їх високу ефективність у хворих з ХХН.

Метою дослідження стала клінічної ефективності антигіпертензивної терапії комбінованим препаратом МікардісПлюс («Boehringer Ingelheim», Германія) у хворих з нефрогенною АГ.

Обстежено 32 хворих, 17 чоловіків, віком 46±3,2 років, з АГ високого ризику, ІІ стадії, ІІ-ІІІ ступеню, що розвинулась на тлі хронічного інтерстиціального нефриту тривалістю 9,3±2,5 років. Антигіпертензивна терапія включала МікардісПлюс (телмісартан в дозі 80 мг та гідрохлортіазид 12,5 мг на добу), додатково призначались статини і аспірин. Пацієнтам проводилось вимірювання артеріального тиску (АТ) та визначення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою Кокрофта-Голта. При первинному обстеженні середні цифри АТ складали: систолічне (САТ) – 164,7±4,3 мм рт. ст., діастолічне (ДАТ) - 101,6±3,4 мм рт. ст. ШКФ в загальній групі становила 64,5±5,5 мл/хв., що свідчило про початкові прояви хронічної ниркової недостатності. В процесі лікування протягом 3 місяців цільові рівні САТ було досягнуто у 19 (82,6%) хворих, ДАТ – у 17 (73,9%). В цілому, в групі відбулось зменшення САТ на 18,5% (134,2±7,8 мм рт. ст, p<0,05) та ДАТ на 21,3% (83,7±5,3 мм рт. ст., p<0,05). Наприкінці періоду спостереження визначали збільшення показника ШКФ на 30,5% (p<0,05), який в загальній групі становив 84,2±3,9 мл/хв. Таким чином, застосування препарату МікардісПлюс у хворих з АГ на тлі ниркової дисфункції супроводжується не тільки високою ефективністю в зниженні АТ а й вираженим нефропротективним впливом, що запобігає прогресуванню хронічної ниркової недостатності.


^ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НИРОК У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

ПРИ ВТОРИННІЙ ГІДРОНЕФРОТИЧНІЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Атаман Ю.О., Трофимцова О.П.*

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини

*Сумський обласний клінічний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни

Основними причинами вторинної гідронефротичної трансформації нирок (ГТ) в похилому віці є тривалі порушення уродинаміки внаслідок сечокам’яної хвороби, аденоми передміхурової залози, пухлин заочеревинної і тазової локалізації, неврологічних порушень сечовиведення. Екскреторна урографія (ЕУ) і ультразвукове дослідження (УЗД) нирок є методами які визначають діагноз ГТ. Їхня діагностична цінність крім того полягає в виявленні причини порушення пасажу сечі, оцінці видільної функції нирок. Остання є дуже важливою, оскільки відомо, що найбільш тяжким і небезпечним ускладненням ГТ є розвиток хронічної ниркової недостатності.

Метою нашого дослідження було вивчення видільної функції нирок у осіб похилого віку при вторинній гідронефротичній трансформації.

Для досягнення поставленої мети протягом 2008 року було обстежено 21 пацієнт Сумського госпіталю інвалідів Вітчизняної війни (10 жінок і 11 чоловіків). Вік усіх осіб перевищував 66 років. Всім хворим проводилося УЗД нирок, ЕУ. При оцінці стану чашково – мисочної системи (ЧМС) в усіх хворих була виявлена ГТ з боку обструкції. В 17 випадках (81%) основною причиною пієлокалікоектазії була сечокам’яна хвороба, в 4 (19%) – пухлини сечостатевої системи.

Отримані результати показали, що з 21 хворого у 8 (38%) контрастування ЧМС нирки з боку обструкції було відмічено на урограмах, які виконані на 10 хвилині з моменту внутрішньовенного введення урографіну. При цьому інтенсивність тіні контрастної речовини в гідронефротично трансформованій порожнинній системі з боку обструкції співпадала або перевищувала інтенсивність тіні з контрлатерального боку (щільна тінь збиральної системи нирок). Слід вказати, що в цих пацієнтів також було відмічено запізнення контрастування сечовивідних шляхів, які розташовані нижче. Це свідчать про порушення здатності евакуації сечі чашково-мисковим апаратом нирки. Тривала оклюзія сечових шляхів призводить до гіпертензії миски, остання викликає дилатацію з порушенням скоротливої здатності миски.

У інших пацієнтів контрастування ЧМС нирки з боку обструкції було відмічено з запізненням: у 8 осіб (38%) на урограмах, які виконані на 20 хвилині з моменту введення урографіну, у 2 хворих (9%) на 60 хвилині, у 3 (14%) - контрастування настало лише на 90 хвилині після введення контрастної речовини. Цей факт ми вважаємо поганою прогностичною ознакою, яка вказує на різний ступінь втрати секреторної здатності трансформованої нирки.

Таким чином, виявлено, що у більшості досліджених хворих похилого віку з ГТ, крім уповільнення процесів евакуації сечі, виявляються порушення секреторної функції. Ці пацієнти потребують, на нашу думку, більш активної тактики лікування.





1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43

Схожі:

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconХірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет кіндзер С. Л., аспірант
З метою діагностики виконували доплерографію артерій та вен нижніх кінцівок, вимірювали сегментарний систолічний тиск з визначенням...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині»
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconАктуальні питання теоретичної та клінічної медицини
Актуальні питання клінічної та теоретичної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
move to 0-16278147
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на 1V семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (гастроентерологія, пульмонологія, нефрологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconО. П. Яворовський " " 2012р. Регламент
«Основи внутрішньої медицини» (кардіологія, ревматологія, нефрологія, загальні питання внутрішньої медицини) для студентів 5 курсу...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Основи внутрішньої медицини (кардіологія, пульмонологія, гематологія, загальні питання внутрішньої медицини))
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconВикористання антагоністів кальцієвих каналів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шкрьоба А. О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л. Н
Мета роботи вивчити антигіпертензивну активність різних форм амлодипіну, їх вплив на структурно-функціональні параметри серця та...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на VІІ семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (неврологія, офтальмологія, захворювання лор-органів,ревматологія та гематологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconКонтролю з дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»
Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В. П. Образцова, Т. Г. Яновського, М. Д. Стражеска, В. М.Іванова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи