«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок




Назва«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок
Сторінка6/43
Дата27.12.2012
Розмір6.92 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

^ СТАН ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН

ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У СУЧАСНІЙ ГІНЕКОЛОГІЇ

Рудна М.М., студ. 5-го курсу

Науковий керівник – асист. Маркевич В.В.

СумДУ, кафедра акушерства та гінекології

Злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) – захворювання які мають багато ускладнень та наслідків для жінок. В Україні збільшення захворюваності жінок на злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) сприяє підвищення частоти ендокринної патології, а особливо дисбалансу функції гіпоталомо-гіпофізарної системи. У жінок до 45 років у яких нерідко спостерігається порушення гормональної регуляції у вигляді хронічної гіперестрогенії.

На основі вище викладеного ми можемо зробити висновок, що профілактична робота по виявлення онкозахворювань у жінок є недостатньою і потребує Створення правової бази, розроблення соціальних та економічних нормативів з основних аспектів протиракової боротьби. Підвищення рівня обізнаності населення з питань онкології шляхом залучення засобів масової інформації до пропаганди здорового способу життя та профілактики злоякісних новоутворень Поліпшення своєчасної та ранньої діагностики раку, підвищення з цією метою кваліфікації медичних працівників з питань раннього виявлення захворювання та забезпечення лікування хворих на рак у спеціалізованих онкологічних закладах.

Постійний моніторинг рівня захворюваності населення на рак та стану надання онкологічної допомоги населенню. Впровадження сучасних інформаційних технологій для оцінки ефективності протиракових заходів. Проведення наукових досліджень з найактуальніших проблем онкології: етіології та патогенезу раку, організації онкологічної допомоги, діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих.

Поглиблення розвитку міжнародного співробітництва з найбільш актуальних питань протиракової боротьби в Україні з метою доведення рівня науково-практичних робіт до міжнародних вимог і залучення для цього коштів зарубіжних організацій


^ РОЛЬ ПАПІЛОМОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ В УТВОРЕН РАКУ ШИЙКИ МАТКИ.

Бобошко Г.В., студ. 5-го курсу

Науковий керівник – асист. Маркевич В.В.

СумДУ, кафедра акушерства та гінекології

Вірус папіломи людини (human papilloma virus, HPV) – широко розповсюджене захворювання, належать до роду вірусів папілом родини Papoviridae. До них потрібно віднести рак шийки матки (РШМ). Основним етіологічним чинником є папіломовірусна інфекція. Всесвітнія організація охорони здоров’я у 1996 році віднесла рак шийки матки до захворювань, які передаються статевим шляхом. Дані епідеміологічного дослідження показали, що РШМ складає 12% всіх раків у жінок. За останні десять років щорічно реєструється приблизно 470 000 нових випадків захворювання. В 2000 році було відмічено зменшення смертності з 300 000 до 233 400 порівняно з 1990 – 1995 роками. За 5 років у 2000 році кількість людей, які вижили з цім діагнозом, склала 1401400 чоловік, а відсоток тих, які мали РШМ 1-2 стадії виріс до 90-55%. Хворі, які мали РШМ 3-4 стадії вижили на рівні 20 і 10% відповідно.

На сьогодні нам відомо близько 120 типів HPV, із них повністю ідентифіковано 85. Характерною особливістю вірусів цієї групи є відсутність адекватної чутливості клітинної мембрани, тому всі типи HPV ідентифіковані на основі виявленої вірусної ДНК в біопсійному матеріалі,при клонуванні HPV «високого» ризику є першим і найбільш значним фактором у виникненні РШ.Роль вірусної інфекції зводиться до запуску багатостадійного процесу трансформацій, які контролюються клітинними факторами. Цей фактор впливає на злоякісність HPV. н вперше спостерігали появу коілоцитів на багато шаровому плоскому епітелії вірусами папіломи. Коілоцити являються легкими маркерами продукції HPV, у них присутні капсидний антиген та цілі вібріони.

Геном вірусів папіломи являє собою кільцеву ДНК, має до 8000 пар нуклеотидів, які кодують ранні Е6, Е7, Е1, Е2, Е4, Е5 і пізні L1 – L2 функції. Пізні гени L1 – L2 здатні кодувати фактурні білки віріона. Гени Е5, Е6, Е7 стимулюють проліферацію та трансформацію клітин. Ранні гени Е1, Е2, Е4 відповідають за репродукцію вірусу. Е2 – регулює транскрипцію вірусної ДНК, котра починається в регуляційній ділянці URR.

В пухлинних клітинах відсутня продукція вірусних частин. Для підтримання трансформації фенотипу достатньо генів Е6 таЕ7. Інтеграція ДНК HPV неспецифічна, відбувається в різних ділянках генома, але найчастіше в ділянці підвищеної хрупкості хромосом. Інтеграції вірусної ДНК розглядається як необхідна умова прогресії цервікально та дисплазії РШМ.

Трансформаційні властивості папіломо вірусів забезпечують гени Е5, Е6, Е7. Продукт гена Е5 дуже важливий на ранніх стадіях інфекції, тому що транскрибується тільки з епісомальною ДНК. Білок Е5 стимулює клітинний ріст, утворюючи комплекси з рецепторами епідермального фактора росту і колоно стимулюючого фактора CSF – 1. Білок Е5 здатний зупинити апоптоз внаслідок пошкодження ДНК ультрафіолетом.


^ МЕТАБОЛІЧНА ТЕРАПІЯ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ВАГІТНИХ, ЗАЙНЯТИХ В ХІМІЧНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Нікітіна І.М., асист.

СумДУ, кафедра акушерства та гінекології

Основною ланкою в нормалізації функції плаценти є покращення матково-плацентарної перфузії. Для цього в сучасному акушерстві використовують: вазоактивні препарати, бета-міметики, антикоагулянти, засоби та препарати, що покращують газообмін та метаболізм. Лікування плацентарної недостатності включає в себе: корекцію перфузійної та дифузійної недостатності, покращення метаболічної функції плаценти шляхом використання параплацентарного обміну.

Метою нашого дослідження було порівняння клінічних результатів традиційного медикаментозного та удосконаленого нами лікування фетоплацентарної недостатності у вагітних хімічного виробництва препаратом артишоку екстракт-здоров’я.

Нами було обстежено 110 вагітних, котрі були розділені на три групи:

І група (контрольна) – 30 вагітних з неускладненим перебігом вагітності, що не мали контакту з хімічним виробництвом. До основної групи спостереження ввійшло 80 вагітних – робітниць заводу ВАТ «Сумихімпром», їх було розділено на дві групи: ІІ групу склали вагітні (40), які спостерігались в жіночій консультації за загальноприйнятим алгоритмом. До ІІІ групи ввійшли вагітні (40), яким проводились комплексні лікувально-профілактичні заходи за розробленою нами схемою. Медикаментозне лікування плацентарної недостатності було розроблене з урахуванням рекомендацій Наказу МОЗ України № 620 від 29.12.2003р. «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні».

Препаратом вибору метаболічної терапії став вітчизняний препарат артишоку екстракт - здоров’я, що являє собою суміш ізомерних флавоноїдних сполук. Оптимальним визнаний режим дозування по 2 капсули (0,2 г) 3 рази на день за 30 хвилин до їжі на протязі трьох тижнів двома курсами відповідно термінів вагітності: 8-10 та 14-16 тижнів.

Доплерометричне вивчення матково-плацентарно-плодового кровоточу здійснювалось за допомогою ультразвукової цифрової системи LOGIQ 400 CLO PRO Series з розрахунком індексів судинного опору (ІСО): систоло-діастолічне відношення (СДВ), індексу резистентності (ІР) та пульсаційного індексу (ПІ).

При компенсованій плацентарній недостатності показники кровотоку в маткових артеріях після медикаментозного лікування мали лише тенденцію до покращення порівняно з показниками до лікування. При удосконаленому лікуванні показники кровотоку в маткових артеріях достовірно покращувались, порівняно з показниками до лікування і наближались до таких у здорових вагітних. Так СДВ становило 1,77±1,4 (до лікування – 2,16±0,12; р<0,05), ІР - 0,53±0,04 (до лікування – 0,63±0,03; р<0,05) та ПІ – 0,61±0,03 (до лікування – 0,71±0,04; р<0,05). При субкомпенсованій ПН після медикаментозного лікування показники кровотоку в маткових артеріях помірно покращувались, але залишались достовірно гіршими, порівняно з такими у здорових вагітних (СДВ – 2,34±0,11 у хворих проти 1,75±0,09 у здорових вагітних, р<0,001; ІР – 0,68±0,06 та 0,51±0,04 відповідно, р<0,02; ПІ – 0,81±0,06 та 0,60±0,03, р<0,002). При застосуванні удосконаленого лікування показники кровотоку в артеріях пуповини достовірно покращилися порівняно не тільки з такими до лікування, а й з показниками після медикаментозного лікування. Після удосконаленого лікування жінок з субкомпенсованою ПН ми відмітили також покращення і плодового кровотоку, що підтверджується достовірним зниженням величини індексів судинного опору в аорті плода (СДВ – до 6,32±0,39, ІР – 0,74±0,05, ПІ – до 1,76±0,07) проти таких до лікування (СДВ – 7,83±0,31, ІР – 0,93±0,07 ПІ – 2,04±0,12). При медикаментозному лікуванні ці показники покращувались в значно меншому ступені та становили: СДВ – 6,84±0,45, ІР – 0,82±0,06, ПІ – 1,96±0,10 відповідно. Щодо кровотоку в середній мозковій артерії, то при застосуванні удосконаленого лікування він майже повністю відновлюється (СДВ – 4,55±0,22, ІР – 0,73±0,04, ПІ – 1,40±0,06) та наближається до показників у здорових вагітних (СДВ – 4,68±0,21, ІР – 0,73±0,04, ПІ – 1,37±0,08).


^ ОСОБЛИВОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ АНЕМІЇ ВАГІТНИХ

Колесник В.Л.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Дослідження проблеми анемій вагітних не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Наприкінці вагітності практично у всіх жінок є прихований дефіцит заліза, а у майже 30% - розвивається залізодефіцитна анемія. Як свідчать клінічні спостереження, анемії вагітних є часто резистентними при проведенні загальноприйнятої терапії, яка нерідко сприяє прогресуванню патологічного процесу. Дефіцит заліза може бути при недостатньому його вживанні з їжею, зниженні всмоктування заліза в кишечнику, при певних еколого-виробничих умовах. Патогенетична сутність дефіцита заліза полягає в істотному виснаженні його транспортних та органних запасів, що призводить до збіднення клітин і тканин залізовмісними та залізо залежними ферментами, до зниження активності важливих залізовмісних білків, до пригнічення окислювально-відновних процесів і метаболізму в еритроцитах, до розвитку гіпоксії. Висока частота анемій у вагітних обумовлена зростаючою потребою в залізі, а також його витрат на розвиток фетоплацентарного комплексу. Тому актуальним залишається питання покращення результатів лікування даної патології у вагітних

Під нашим спостереженням перебували 36 вагітних із залізодефіцитною анемією легкого ступеню важкості в терміні гестації 16- 18 тижнів. Пацієнтки були розподілені на дві групи по 18 жінок в кожній. В якості патогенетичної терапії І група отримувала Ферретаб комп., ІІ група – ферроплекс. Контрольну групу склали 10 вагітних з фізіологічним перебігом вагітності.

Для оцінки ступеня залізодефіцитної анемії та адекватності лікування використовували: клінічний аналіз крові, визначення вмісту заліза в сироватці крові.

Запропоноване нами лікування анемії вагітних включало використання таблетованої форми препарату „Ферретаб комп.” по 1 капсулі (152,10 мг заліза фумарат + 0,5 мг фолієвої кислоти) 2 рази на добу на протязі 2 тижнів з послідуючим прийомом 1 капсули 1 раз на добу після нормалізації рівня гемоглобіну – в першій групі і таблетовану форма препарату Фероплекс в дозі 1 таблетка (50 мг заліза сульфат +30 мг аскорбінової кислоти) 3 рази на добу на протязі того ж часу. В обох обраних нами препаратах вміст заліза, в одній капсулі і відповідно таблетці, був однаковий, оскільки 152,1 мг заліза фумарат відповідає 50 мг заліза (препарат Ферретаб комп.) і 50 мг заліза міститься в препараті Фероплекс.

В результаті лікування ми відмітили, що у жінок І групи, які одержували Ферретаб комп. Рівень досліджуваних показників нормалізувався через 10 днів, тоді як у пацієнток ІІ групи – тільки через 3-4 тижні. Це дозволяє зменшити термін лікування вагітних з анеміями, що позитивно позначається на перебігу вагітності і стані внутрішньоутробного плода.


^ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ОЦЕНКА ВНУТРИПЛАЦЕНТАРНОЙ СОСУДИСТОЙ СЕТИ ПЛОДА

Дындар Е.А., доц. Ластовецкая Л.Д., Никонюк Т.Р., Килбас Е.Ю., Гущина А.В.

Научный руководитель - проф. Бенюк В.О.

Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца,

кафедра акушерства и гинекологии №3

Известно, что кровеносное русло плаценты включает две взаимосвязанные, но не сообщающиеся между собой системы кровотока – плодовую и плацентарную. Внедрение в акушерскую практику новых диагностических технологий, в частности, цветового доплеровского картирования и реконструкции ультразвукового изображения в режиме энергетического допплера позволило бы более подробно изучить особенности системы плацента-мать-плод. В связи с этим целью нашего исследования стала изучение особенностей сосудистой архитектоники плаценты при различных формах маточно-плацентарно-плодового обмена.

Исследования внутриплацентарного кровотока проводились на ультразвуковых приборах Voluson-730( KretzTechnik) и Accuvix XQ ( Medison) в центральной, двух парацентральных и двух краевых зонах. При этом мы рассчитывали следующие показатели плацентограмм:

  • VI – индекс васкуляризации, который отражает процентное содержание сосудистых элементов в интересующем объеме плацентарной ткани;

  • FI – индекс кровотока, который отражает количество клеток крови, транспортируемых в момент исследования, т.е. интенсивность кровотока;

  • VFI – васкуляризационно-поточный индекс, который дает информацию о сосудистом компоненте и общем кровотоке.

Установлено, что в центральной зоне плаценты васкуляризация ворсин выше, чем в парацентральной и краевой зонах. Это свидетельствует о том, что центральная зона плаценты является наиболее важным в функциональном отношении участком плаценты. Нами отмечено, что плацентарная недостаточность выражается в нарушении транспортной, трофической, эндокринной, метаболической и других важнейших функций плаценты, что приводит к снижению ее способности поддерживать адекватный обмен между организмами матери и плода. Базовым признаком фетоплацентарной дисфункции (38,6 % всех случаев хронической плацентарной недостаточности) являются преобладающие нарушения кровотока в артериях пуповины, хориальной пластинки и опорных ворсин, подтвержденные результатами допплерометрии. Нами отмечено, что исходом декомпенсированной фетоплацентарной недостаточности будет задержка внутриутробного развития плода, обусловленная угнетением дыхательной, гормональной и трофической функций плаценты. Степень выраженности задержки внутриутробного роста плода, как правило, коррелирует с тяжестью плацентарной недостаточности, что совпадает и с мнением других исследователей.

Результаты исследования свидетельствуют о том, что измерение параметров объемного кровотока даёт возможность выявить ранние стадии нарушения плацентарного кровотока и своевременно назначить патогенетически обоснованную терапию, направленную на снижение риска перинатальной заболеваемости и смертности.


^ АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ АДЕНОМІОЗУ ТА ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЯ

У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Курочка В.В., Бенюк В.О., Диндар О.А., Никонюк Т.Р.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

кафедра акушерства і гінекології №3

Нами проведені клініко-лабораторні, біохімічні та імунологічні методи дослідження 135 жінкам репродуктивного віку з доброякісною патологією тіла матки (основна група): 45 – з аденоміозом (А), 45 – з гіперплазією ендометрія (ГПЕ) та 45 – з поєднаною патологією матки (А+ГПЕ). Контрольну групу склали 30 гінекологічно здорових не вагітних жінок репродуктивного віку.

Надмірна менструальна крововтрата у жінок з доброякісною патологією тіла матки супроводжувалася значним зниженням рівня гемоглобіну та стала причиною розвитку залізодефіцитної анемії. У 91 (67,4%) жінок основної групи показники гемоглобіну були нижче 110 г/л: у групі з А – 109,4±2,6 г/л, з ГПЕ – 106,8±1,7 г/л, у жінок з А+ГПЕ – 103,1±2,1 г/л. В групі контролю показники гемоглобіну в межах норми. У жінок з діагностованою анемією відмічалося виснаження загальних запасів заліза: рівень сироваткового феритину нижче 9,0 нг/мл спостерігався у 120 (85,1%), а сироваткового заліза нижче 9,5 ммоль/л – у 113 (80,1%) хворих. Достовірних статистичних відмінностей сироваткового заліза та феритину по клінічних групах не виявлено. В контрольній групі дані показники в нормі.

Всім жінкам з доброякісною патологією тіла матки проводилося визначення пухлинних маркерів крові СА-125, РЕА, СА-19-9. Концентрація пухлинного маркера СА-125 у хворих з А+ГПЕ статистично достовірно вища (р<0,05), у порівнянні з хворими групи А та ГПЕ. Достовірно статистичної різниці за рівнями РЕА та СА-19-9 у клінічних групах та групі контролю не виявлено. Вивчаючи ліпідний спектр крові у жінок з аденоміозом та гіперплазією матки, визначалися середні показники рівня загального холестерину, рівня тригліцеридів, коефіцієнта атерогенності. Достовірних відмінностей по клінічних групах не виявлено.

Для оцінки функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарної системи в першій фазі менструального циклу визначали рівень фолікуло-стимулюючого гормона, лютеінізуючого гормона, пролактина (Прл). При вивченні пролактинекскретуючої функції гіпофіза виявлена нормопролактинемія у пацієнток клінічних груп. Середній рівень ПРЛ у пацієнток склав 256,5±110 мМО/мл. Функціональний стан яєчників визначали за показниками естродіола, прогестерона, тестостерона. Найвищі показники естрадіола в групі пацієнток з ГПЕ – 71,4±57,6 пг/мл. Рівень прогестерона визначали в секреторну фазу менструального циклу: найнижчі показники в групі А+ГПЕ.Нами проведена оцінка функції щитовидної залози шляхом визначення рівеня тиреотропного гормона (ТТГ) та вільної фракції тироксина (Т4). Покзники ТТГ та вільного Т4 у основній та контрольній групах жінок в межах норми.

Таким чином, наявність гіперполіменореї у пацієнток з аденоміозом та гіперплазією ендометрія призводить до вираженої анемізації та виснаження загальних запасів заліза в організмі. Концентрація пухлинного маркера СА-125 у хворих з доброякісною патологією матки перевищує показники контрольної групи і має статистично достовірні відмінності по клінічним групам. Дігностика гормональної функції гіпофіза, яєчників та щитовидної залози сприяють вибору раціональної гормонотерапії у жінок репродуктивного віку з доброякісною патологією тіла матки.


^ ОЦІНКА СТАНУСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ'Я У ДІВЧАТ ІЗ КРАУРОЗОМ ВУЛЬВИ

Бенюк В.О., Диндар О.А., Никонюк Т.Р., Мироненко Н.О.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

кафедра акушерства і гінекології №3

Проведено обстеження 102 пацієнток віком від 5 до 12 років із краурозом вульви (основна група) та 30 клінічно здорових дівчат (контрольна група), відповідних за віком. Спадковість серед всіх обстежених не була ускладненою. Фізичний розвиток дівчат основної та контрольної груп знаходився в межах норми (відповідно антропометричним показникам). Серед дівчат основної групи 28 (27,4%) жили в неповних сім'ях (без батька) та 5 (4,9%) з матір'ю та вітчимом. В основній групі переважали 77 (75,4%) дівчат із сімей з низьким та середнім соціально-економічним рівнем, в той час як пацієнтки контрольної групи 27 (90%) були із забезпечених сімей. Проведено вивчення анамнезу хворих та оцінка стану соматичного здоров'я обстежених дівчат. У пацієнток основної групи дитячі інфекційні захворювання (кір, краснуха, вітряна віспа, епідемічний паротит) виявлялись вірогідно частіше 32 (31,3%), ніж серед обстежених контрольної групи 5 (16,6%). Серед дівчат із краурозом вульви визначалась висока захворюваність респіраторно-вірусними інфекціями 41 (40,1%) та хронічним тонзилітом 48 (47,1%), на відміну від обстежених контрольної групи 3 (2,9%) та 2 (1,9%) відповідно. Захворювання дихальної системи були виявлені в анамнезі у 4 (3,9%) дівчат хворих на крауроз вульви, а серед пацієнток контрольної групи не визначались. Захворювання травної системи дівчат основної групи представлені наступним спектром нозологічних одиниць: дискінезія жовчовивідних шляхів 21 (20,6%), хронічний холецистит 18 (17,4%), хронічний панкреатит 11 (10,8%), гастродуоденіт 9 (8,8%), дисбактеріоз кишківника 56 (54,9%). Серед дівчат контрольної групи захворювання шлунково-кишкового тракту було встановлено у 6 (5,8%) обстежених. Інфекція сечовивідних шляхів (хронічний пієлонефрит) виявлена у 18 (17,6%) пацієнток основної групи, а у дівчат контрольної групи дана патологія не виявлена. При обстеженні пацієнток основної групи гельмінтоз встановлено у 30 (29,4%) дівчат, з них у 27 (26,4%) – ентеробіоз, а у 3 (2,9%) – аскаридоз. У дівчат контрольної групи гельмінтоз визначався достовірно рідше 2 (1,9%). Проведені дослідження показали, що в основній групі дівчат із краурозом вульви не було соматично здорової дитини, достовірно частіше у порівнянні із групою контролю. Спровокований преморбідний фон: порушення соматичного здоров'я, інфекційні захворювання, згідно наших спостережень, являє собою підґрунтя, на тлі якого виникають дистрофічні зміни вульви в препубертатному віці.


^ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПІХВИ У ЖІНОК З ГЕНІТАЛЬНИМ ГЕРПЕСОМ

Бенюк В.О., Щерба О.А., Никонюк Т.Р., Ковалюк Т.В.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

кафедра акушерства і гінекології №3

За сучасними оцінками, кількість жінок, що захворіли на генітальний герпес, щороку зростає більше, ніж на 10%. У 75% хворих спостерігаються рецидиви захворювання з ураженням шкіри, слизових, внутрішніх органів та нервової системи.

З метою вивчення впливу генітального герпесу на функціональний стан слизової оболонки піхви нами було вивчено електрокінетичну активность клітин плоского епітелію піхви за методом мікроелектрофорезу.

Нами було проведене клінічне обстеження 25 жінок віком від 18 до 36 років з генітальним герпесом до та після лікування. В якості контрольної групи обстежено 10 практично здорових жінок відповідного віку. За даними анамнезу, у пацієнток основної й контрольної груп статистично значущої різниці в частоті нозологічних форм геніальної та екстрагенітальної патології не виявлено.

У всіх 25 обстежених жінок спостерігались різноманітні за симптоматикою клінічні прояви вульвовагінітів протягом тривалого часу. Тривалість захворювання склала від трьох до шести років, в середньому 4,5.

За результатами наших досліджень, проведених з клітинами плоского епітелію піхви під дією електричного поля, відсоток клітинних ядер, що зміщуються в полі, буває різним в залежності від низки факторів, які визначають фізіологічний стан організму жінки. У жінок з генітальним герпесом наявність запального процесу в піхві пов’язана з електрокінетичною активністю ядер клітин і рухливістю плазмолем. У разі наявності запального процесу в піхві, відсоток рухливих клітинних ядер і плазмолем стає нижчим, ніж середній відповідний показник в контрольній групі практично здорових жінок. На відміну від здорових жінок (67±4,0%), відсоток рухливих ядер клітин плоского епітелію піхви у жінок з генітальним герпесом склав в середньому 28±4,0%, що свідчить про зменшення інтенсивності метаболізму в клітинах слизової оболонки піхви.

В групі жінок, хворих на генітальний герпес, середнє значення амплітуди зміщення ядер склало 1,3±0,019 мкм, а також співвідношення між амплітудою зміщення плазмолем та амплітудою зміщення ядер – 1,2±0,017 мкм, що відрізнялось від показників у здорових майже в 2 рази (2,1±0,026 мкм та 1,7±0,045 мкм відповідно).

Після лікування пацієнток з генітальним герпесом за загальноприйнятими методиками, кількість рухливих ядер клітин плоского епітелію піхви збільшилась і склала в середньому 43%, амплітуда зміщення ядер склала 2,0±0,032 мкм, співвідношення між амплітудою зміщення плазмолем та амплітудою зміщення ядер - 2,1±0,046 мкм, що свідчить про стабілізацію процесів метаболізму в цих клітинах.

Таким чином показники електрокінетичної активністі клітин плоского епітелію піхви під дією електричного поля при наявності генітального герпесу зменьшується. Збільшення цих показників після лікування генітального герпесу свідчить про зростання негативного заряду ядер, як наслідок стабілізації клітинних та субклітинних мембран.


застосування антицитомегаловірусного імуноглобуліну при цитомегаловірусній інфекції і невиношуванні вагітності

Басистий О.В., Макаренко Г.І.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

кафедра акушерства та гінекології №3

Внутрішньоутробне інфікування плода є однією з основних проблем сучасного акушерства, що призводить до передчасного переривання вагітності та перинатальних втрат. Проведено клініко-лабораторне обстеження та аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду, ста­ну плода та новонародженого у 215 вагітних з невиношуван­ням вагітності, що перебували на лікуванні в пологовому будинку №3. Вік обстежених жінок, інфікованих ЦМВ, коливався від 18 до 40 років. Найбільша кількість жінок (79,4%) була у віці 21-35 років.

Поряд з оцінкою даних анамнезу, клінічних показників перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та за­гального клінічного обстеження, визначали специфічні антицитомегаловірусні ІgG та ІgМ у сироватці крові вагітних імуноферментним методом (ELISA) та фрагментів ДНК вірусів методом полімеразної ланцюгової реакції.

У обстежених виявлені антитіла до ЦМВ: у 158 — спе­цифічні антитіла класу ІgG та ІgМ, у 27 — тільки класу ІgG, з урахуванням початкового титру антитіл.

Вагітні були роз­поділені на 3 клінічні групи:

I група — 115 вагітних з загрозою переривання вагітності та ЦМВІ, які отримували в комплексі лікування специфічний антицитомегаловірусний імуноглобулін лю­дини (основна група);

II група — 60 вагітних з загрозою переривання вагітності та ЦМВІ, які отримували під час лікування іму­ноглобулін людини нормальний 10% (група порівняння);

III група — 40 здорових вагітних без симптомів невино­шування, які обстежувались у жіночій консультації за місцем проживання (контрольна група).

Застосування специфічного антицитомегаловірусного імуноглобуліну в комплексі лікувальних засобів дозво­лило знизити частоту акушерських та перинатальних уск­ладнень: загрозу переривання вагітності в II триместрі в 1,6 рази, у III триместрі — в 2,4 рази, хронічної плацентарної не­достатності — у 1,8 рази, передчасного вилиття навко­лоплідних вод — у 2,3 рази, слабкості пологової діяльності в 2,6 рази, гіпоксії плода — у 2,6 рази, народження дітей в асфіксії середнього та тяжкого ступеня — у 3,4 рази.

Аналіз проведеного нами дослідження дозволяє рекомендувати лікарям диференційовано підходити до планування комплексної терапії вагітних з ЦМВІ на основі вірного розуміння всіх механізмів виникнення та розвитку захворювання, складних ланок імунітету, а також варіантів особливостей їх взаємодії. Практичне застосування антицитомегаловірусного імуноглобуліну в комплексі лікувальних засобів дозволить знизити перинатальні і материнські захворювання, смертність, що має не лише медичне, але і соціальне значення.


^ СЕКЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ


ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ НАПРЯМКИ ТЕРАПІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Каплін М.М., проф., д. м. н.

Безперечною та терміновою є проблема сучасного суспільства в створенні засобів профілактики та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу. Після багаторічних випробувань усвідомлено, що традиційні підходи до створення засобів лікування і профілактики ВІЛ-інфекції не є ефективними. Перспективними як лікарські препарати для лікування хворих на ВІЛ-інфекцію вважаються цитокіни, використання яких можливо в трьох напрямках. Перший напрямок пов‘язаний з тим, що ВІЛ використовує рецептори хемокінів в поєднанні з молекулою СД4 для інфікування клітин організму. З цього факту випливає необхідність блокування хемокінових рецепторів для попередження зв‘язування віруса з клітинами-мішенями. Для реалізації цього напрямку необхідна розробка модифікованих аналогів хемокінів, здатних зв‘язуватися з рецепторами без прояву біологічної активності. Такі синтетичні аналоги хемокінів розробляються і проводять випробування.

Другий напрямок клінічного використання цитокінів при СНІДі пов‘язаний з використанням імуностимулюючих цитокінів для посилення функцій імунної системи, які пригнічені в результаті зменшення кількості Т-хелперів і рівня імуноругуляторних цитокінів, які синтезуються цими клітинами. Найбільш перспективними для такої терапії є ІЛ-2 і ІЛ-15, синтез яких зменшується при розвитку ВІЛ-інфекції. Але терапія СНІДу повинна бути комплексною з використанням блокаторів реплікації ВІЛ.

Третій напрямок терапевничного використання цитокінів при СНІДі пов‘язаний з їх використанням для лікування виникаючих опортуністичних інфекцій і для корекції порушень кровотворення. З цією метою проводяться клінічні випробування препаратів колонієстимулюючих факторів для гранулоцитів і моноцитів.

Клінічні дослідження кандидатних анти-ВІЛ/СНІД-вакцин виявили, що субодиничні, векторні вакцини, ДНК-вакцини, вакцини на основі білків з‘єднання і ліпопептидів – є безпечними, не визивають неблагоприємних ефектів і мають імуногенні властивості. Для подальшого удосконалення вакцин, якіб викликали синтез широконейтралізуючих антитіл та створення клітин-ефекторів необхідні пошуки нових варіантів імуногенів.


^ ХАРАКТЕР КАНДИДОЗНОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ ВАГІТНИХ ЖІНОК

Голубнича В.М., аспірант

Науковий керівник - д. м. н., проф. Каплін М.М.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології

Останнім часом відзначається невпинне зростання захво­рювань, викликаних дріждже­подіб­ними грибами роду Candida. Особливого значення набуває кандидозна інфекція у вагітних, так як її відносять до з’ясованих факторів ризику, а в ряді випадків до безпосередніх причин розвитку тяжкої інфекційної патології жіночих статевих органів, плода та новонароджених. Перебіг запального процесу при кандидозі у вагітних часто буває мало- чи асимптомним, виявляючи високу торпідність до проведеної терапії, сприяючи хронізації процесу з формуванням багатовогнищевості поразок і полімікробної асоціації етіологічних чинників, що призводить до виникнення рецидивів захворювання.

Метою нашого дослідження було дослідити поширеність та етіологічну структуру кандидозної інфекції у вагітних.

Встановлено, що у 30,2% вагітних з кандидозною інфекцією, гриби виділялися одночасно на різних біологічних поверхнях (слизові оболонки піхви, ротової порожнини, шкіри ареоли молочних залоз). У ротовій порожнині кандидоносійство було виявлено у (21,1±2,0) % обстежених, а на шкірі ареоли молочної - у (10,2±3,9) % пацієнток. Частота виділення Candida spp. із ротової порожнини була достовірно вища в групі хворих на ВК порівняно із групами кандидоносіїв та вагітних, піхва яких не була колонізована грибами, і становила відповідно (38,5±5,0) % проти (20,7±5,3) % та (15±2,6) % (р<0,05). У піхві кандидоносійство було зареєстровано у (16,3±5,6) % вагітних у І триместрі, у (20,7±3,8) % - у ІІ триместрі, у (14,4±2,6) % вагітних - у ІІІ. ВК було встановлено у (18,6±5,9) % пацієнток у І триместрі, у (29,3±4,2) % - у ІІ та у (29,8±3,4)% - у ІІІ. При вивченні видової приналежності нами було виділено із піхви 6 видів грибів роду Candida: C. albicans 87,7 %, C. tropicalis 7,7 %, C. kefyr 1,5 %, C. krusei 1,5 %, C.catenulata 0,8 %, C. glabrata 0,8 %. Із зіва було виділено 4 види грибів: C. albicans 89,28 %, C. tropicalis 3,57 %, C. kefyr 5,95 %, C. lusitaniae 1,2 %. Зі шкіри молочних залоз було виділено 2 види грибів: С. аlbicans 83,3 %, C. tropicalis 16,7 %. Одночасно із різних ділянок тіла гриби були виділені в 48 випадках, при цьому від (79,2±5,9) % пацієнток були виділені гриби одного виду, а від (20,8±5,9) % - різних видів.

Таким чином, дані результати вказують на те, що 1) найчастіше Candida spp у вагітних колонізується піхва; 2) у третини вагітних гриби одночасно виділялись з різних біологічних поверхонь та формувалися переважно однотипні за видовим складом асоціації грибів; 3) кандидозна інфекція у вагітних жінок характеризується високою етіологічною значимістю С. albicans та C. tropicalis.


^ СТАН НОРМАЛЬНОЇ МІКРОФЛОРИ УРОГЕНІТАЛЬНОГО ТРАКТУ

У ЖІНОК НА ФОНІ ПРИЙОМУ КОМБІНОВАНИХ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ

Івахнюк Т.В., асист. курсу мікробіології СумДУ

Івахнюк Ю.П., лікар-магістрант

Каплін М.М., д. м. н., проф. кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією та курсом мікробіології

В останні роки все більше уваги приділяється стану нормальної мікрофлори урогенітального тракту, що містить біля 10% мікрофлори здорової жінки. Підвищена зацікавленість до даної мікроекосистеми в значній мірі пояснюється тим, що роль еволюційно сформованих мікробних популяцій секрету піхви зумовлена те тільки у підтриманні колонізаційної резистентності сечостатевої системи, але й у формуванні мікроекологічного здоров’я новонароджених. Крім того, на даний час недостатньо вивченим є вплив комбінованих оральних контрацептивів (КОК) на стан нормальної мікрофлори урогенітального тракту у жінок.

Метою нашої роботи стало вивчення нормальної мікрофлори урогеніального тракту жінок на фоні прийому КОК та змін імунологічних показників. Нами були обстежені 26 практично здорових жінок, які звернулись до СОЦАГР з приводу планового медичного огляду та приймали приймали КОК на протязі останніх 9 місяців - 2,5 років. Мікробіологічне обстеження жінок проводили загально прийнятими методиками. Середній вік обстежених жінок - від 21 до 33 років.

Аналізуючи результати мікробіологічного обстеження вагінального секрету, нами було виявлено порушення показників нормальної мікрофлори. Так, у 67% зразків були виявлені умовно-патогенні гриби роду Candida у кількості 103 – 105 КОУ/мл. При вивченні факторів патогенності кандид встановлено, що 43% виділених штамів проявляли високоадгезивні властивості. Крім того 79% зразків містили підвищену кількість бактерій роду Staphylococcus - 105 КУО/мл (N=103 – 104 КУО/мл), 46% зразків – бактерій роду Corynebacterium – 104 – 105 КОУ/мл, Bacteroides – 104 КОУ/мл (N не більше 103 КУО/мл). Слід зауважити, що у 15% досліджуваного матеріалу були виявлені бактерії роду Streptococcus у кількості 106 КУО/мл (N=104 – 105 КУО/мл) та у 18% - предстаники роду Peptostreptococcus (N=103 – 104 КУО/мл), котрі проявляли виражені патогенні властивості. Супутньо спостерігалось зниження кількості бактерій групи Doderlein у 16 жінок до 102 КУО/мл.

Таким чином, резюмуючи отримані дані, можна зробити висновок, що питання формування нормальної мікрофлори урогенітального тракту у жінок на фоні прийому КОК, потребують подальшого вивчення.


^ ДИНАМІКА ВИЯВЛЕННЯ АНТИТІЛ ПРОТИ ГЕПАТИТУ С СЕРЕД ДОНОРІВ КРОВІ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 1998-2008 РОКАХ

Панасюк А.М., студ. 2-го курсу

Науковий керівник – д. м. н., проф. Каплін М.М.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології

Рівень виявлення специфічних вірусних маркерів у первинних донорів може бути індикатором інфікованості населення вірусом. Саме такими маркерами поширеності ГС є антитіла до нього – анти-ВГС.

Метою нашої роботи було визначення динаміки виявлення вмісту антитіл до вірусу гепатиту С серед донорів крові та порівняння цих даних з динамікою захворюваності на гепатит С серед населення Сумської області.

Робота виконана на базі вірусологічної лабораторії "Обласного донорського центру". За досліджуваний період, що охоплював 1998-2008 роки було проведено 188 046 досліджень зразків донорської крові. Причому, кількість обстежених на анти-ВГС донорів в останні роки дослідження (2005-2008 рр.) була найнижчою.

За період дослідження з 1998 по 2008 рр., відзначена достовірність до збільшення відсотка ІФА-позитивних донорів у період 1998-2001рр., його зниження у 2001-2004 рр. та стрімкого підвищення у 2004-2005 рр. Найвищі показники відмічені у густонаселених районах області (Шосткинському, Конотопському, Сумському, Лебединському, Роменському), що свідчить про неоднорідність інфікування вірусом ГС в містах і селах. В м. Суми та Сумському районі у період 1998-2001 рр. кількість щорічно виявлених позитивних на анти-ВГС донорів поступово збільшувалась: 0,56% у 1998 році, 0,80% у 1999 р., 0,82% у 2000 р., 1,09% у 2001 р. Наступні 2002-2004 роки характеризувались меншою питомою вагою позитивних донорів, хоча вже починаючи з 2005 р. відсоток ІФА-позитивних донорів неухильно зростав.

Частота виявлення анти-ВГС є найбільшою у віковій категорії 20-29 років і поступово знижується у старших вікових групах. Вікова категорія 50 років і вище з’явилась лише у 2002 році, і саме серед осіб цього віку найменше виявлень анти-ВГС. Частота виявлення анти-ВГС серед чоловіків більша ніж серед жінок. Причому, найвищий відсоток виявлення анти-ВГС у чоловіків у віковій групі 20-29 років, а у жінок – 30-39 років.

Частота виявлення анти ВГС серед оплачуваних донорів є нижчою у порівнянні з безоплатними донорами, що пояснюється багаторазовим обстеженням платних донорів та їх поступовим відсіюванням від загальної маси донорів.

Питома вага виявлення антитіл до ВГС у донорській крові у зимово-весняний період зростає, але у наступні місяці ми відмітили спад показників. Варто зазначити, що загальне число донорів є максимальним взимку, а восени – мінімальним. В літні і весняні місяці кількість донорів майже однакова.

Частота виявлення анти ВГС серед оплачуваних донорів є значно нижчою у порівнянні з безоплатними донорами, що пояснюється багаторазовим обстеженням платних донорів та їх поступовим відсіюванням від загальної маси донорів.

Динаміка захворюваності на гепатит С не співпадає з динамікою виявлення анти-ВГС на всіх територіях області. Найбільша наближеність показників захворюваності і виявлення анти-ВГС у донорській крові спостерігається у 2002 і 2005 роках, а найменша – у 2004 році. Можливо, це пов’язано з тим, що донори не є представниками всіх верств населення. Найвищі показники захворюваності відмічались у густонаселених регіонах області.

Люди, які мають анти-ВГС, повинні бути визнані як потенційні джерела інфекції, тому їх кров не може бути використана для трансфузії.


^ ЧУТЛИВІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ ШТАМІВ БАКТЕРІЙ,

ВИДІЛЕНИХ ВІД НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГНІЙНО-СЕПТИЧНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ

Рибачок А.К., студ. 3-го курсу

Науковий керівник - Липовська В.В., к. б. н., доц.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології

Однією з головних задач у вирушенні проблеми боротьби з гнійно-септичними захворюваннями є вивчення біологічних властивостей збудників цих хвороб і, перш за все, їх чутливості до антибіотиків.

Була вивчена антибіотикорезистентність 127 штамів різних видів грамнегативних бактерій (^ Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Pseudomonas auroginosa), виділених від новонароджених з гнійно-септичними інфекціями до 16 антибіотиків. Дослідження проводились диско-дифузійним методом з використання дисків з ампіциліном, карбеніциліном, канаміцином, гентаміцином, амікацином, тобраміцином, цефазоліном, цефалотином, цефтраксоном, цефтазидіном, цефотаксимом, поліміксином, хлорамфеніколом, офлоксацином, ципрофлоксацином, норфлоскацином.

Встановлено, що серед аміноглікозидних антибіотиків найбільш активними були амікацин та тобраміцин (73,9% та 76,1% чутливих штамів відповідно). Серед беталактамних антибіотиків найбільшою активністю володів цефотаксим (78,7% чутливих штамів). До поліміксину та хлорамфеніколу чутливих відповідно було 57,3% та 47,8% штамів. Найбільш активними серед досліджених препаратів виявились хінолінові антибіотики – офлоксацин, ципрофлоксацин та норфлоксацин, до яких були чутливими всі виділені штами ентеробактерій та 86,7% штамів P.auroginosa. Слід відзначити, що 93,3% штамів були резистентними одночасно до 4-7 антибіотиків.

Таким чином, множинний характер резистентності штамів грамнегативних бактерій, виділених від новонароджених з гнійно-септичними інфекціями та висока питома вага – 36,6% гентаміцинрезистентних штамів вказує на можливе їх госпітальне походження та свідчить про необхідність раціонального використання антибіотиків, а також про необхідність визначення їх мінімальної інгібуючої концентрації з метою корегування лікування та формування антибіотикорезистентних штамів.


^ ЗМІНИ ВМІСТУ Bifidobacterium bifidum

У ХВОРИХ НА ШИГЕЛЬОЗ ТА САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Липовська В.В., к. б. н., доц.; Ковальчук К.Ю., студ. 3-го курсу

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології

У даний час захворюваність на шигельоз та сальмонельоз серед дітей посідає одне з провідних місць у інфекційній патології. У зв‘язку з цим надзвичайно важливим є питання епідеміологічного моніторингу, який включав би не тільки спостереження за циркуляцією основних збудників кишкових інфекцій, вивчення змін їх біологічних, культуральних та лізабельних властивостей, але й оцінював би їх вплив на мікробіоценоз шлунково-кишкового тракту.

Нами були вивчені зміни вмісту ^ B. bifidum у товстій кишці осіб, які отримували антибіотикотерапію з приводу шигельозу та сальмонельозу. Було обстежено 68 дітей віком 6-8 років (27% хлопчики), у яких діагноз шигельозу був підтверджений висівом з копрокультури S. flexneri 2a та 57 дітей 7-8 років (25% хлопчики), діагноз сальмонельозу у яких підтверджений виділенням серовару S. enteritidis.

У хворих на шигельоз кількість ^ B. bifidum становила: 10-5 колонієутворюючих організмів на 1мл фекалій (10-5 КУО / мл фекалій) у 24 хворих, це 35,3±5.79% хворих та 10-6 КУО / мл фекалій у 44 хворих – 64,7±5,5% хворих. У хворих на сальмонельоз кількість B. bifidum становила: 10-5 КУО / мл фекалій у 28 хворих, це 49,1±6.62% хворих та

10-6 КУО / мл фекалій у 29 хворих – 50,9±6,62% хворих.

Таким чином, у хворих на шигельоз та сальмонельоз кількість ^ B. bifidum не перевищувала показника 10-6 КУО / мл фекалій при нормі біфідобактерій 10-9 – 10-10 КУО / мл фекалій. Крім того, дія збудника сальмонельозу та антибіотиків на біфідобактерії товстої кишки дітей була більш критичною, чим при захворюванні дітей на шигельоз, оскільки хворих з титром B. bifidum 10-5 КУО / мл фекалій була на 14% більшою.

Дослідження мікробіоценозу товстої кишки у дітей, хворих на шигельоз та сальмонельоз, виявило значне статистично достовірне зниження кількості B. bifidum.


^ КЛІТИННИЙ ІМУНІТЕТ У ХВОРИХ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ КИЛИ МХД L4 - L5 В ПРОЦЕСІ ВІДНОВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Купина М.В., студ. 3-го курсу

Науковий керівник – д. м. н., проф. Каплін М.М.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології

Вивчено стан клітинного імунітету шляхом визначення загальної фагоцитарної активності, фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа у 21 хворого після оперативного втручання з приводу видалення кили МХД L4-L5, які проходили курс відновної реабілітації в клініці «Вертебролог» протягом 2008р.

Аналіз результатів досліджень показав, що в підгострій стадії (1-3 день) спостерігається наростання адгезивної і фагоцитарної активності нейтрофілів поряд із зниженням показників рухової активності хребта, а вже в гострій стадії (4-15 день) паралельно із значним зниженням показників рухової активності хребта спостерігається значне зниження фагоцитарної активності нейтрофілів при наростанні їх адгезивних властивостей, що свідчить про високий рівень інтоксикації організму.

Дані ознаки характеризують наростання виснаження імунної системи, що в свою чергу зумовлює хронізацію перебігу захворювання і повільне відновлення стато-рухових показників хребта.

Можна стверджувати, що стан клітинного імунітету прямо залежить від стадії захворювання і визначає важкість та тривалість перебігу захворювання, а відновлення кількісних показників клітинного імунітету, та рухової функції хребта значно швидше відбувається у хворих молодшої вікової групи.

Результати лабораторних досліджень доводять, що відновлення рухових функцій хребта в післяопераційному періоді відбувається швидше при високих показниках клітинного імунітету, а зниження цих показників призводить до хронічного перебігу захворювання і повільного відновлення рухових функцій хребта, тобто підтверджується імуноалергічна теорія розвитку захворювання і необхідність проведення імунокорекції та імунореабілітації поряд із класичною реабілітацією.

Підтверджена думка, що будь-яка невідповідність кількісних показників клітинного імунітету клінічним проявам захворювання може призвести до неадекватної реакції імунної системи, яка проявляється в хронічному перебігу захворювання, і має пряму залежність результатів впливу від терміну початку реабілітаційних заходів, а також від патогенетичної стадії та терміну перебігу захворювання.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

Схожі:

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconХірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет кіндзер С. Л., аспірант
З метою діагностики виконували доплерографію артерій та вен нижніх кінцівок, вимірювали сегментарний систолічний тиск з визначенням...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині»
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconАктуальні питання теоретичної та клінічної медицини
Актуальні питання клінічної та теоретичної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
move to 0-16278147
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на 1V семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (гастроентерологія, пульмонологія, нефрологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconО. П. Яворовський " " 2012р. Регламент
«Основи внутрішньої медицини» (кардіологія, ревматологія, нефрологія, загальні питання внутрішньої медицини) для студентів 5 курсу...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Основи внутрішньої медицини (кардіологія, пульмонологія, гематологія, загальні питання внутрішньої медицини))
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconВикористання антагоністів кальцієвих каналів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шкрьоба А. О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л. Н
Мета роботи вивчити антигіпертензивну активність різних форм амлодипіну, їх вплив на структурно-функціональні параметри серця та...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на VІІ семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (неврологія, офтальмологія, захворювання лор-органів,ревматологія та гематологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconКонтролю з дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»
Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В. П. Образцова, Т. Г. Яновського, М. Д. Стражеска, В. М.Іванова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи