«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок




Назва«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок
Сторінка8/43
Дата27.12.2012
Розмір6.92 Mb.
ТипДокументи
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   43
^

КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БОТУЛІЗМУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ


Коломієць Л.П., лікар-інтерн

Науковий керівник – к. м. н., доц. Ільїна Н.І.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Ботулізм постійно привертає до себе увагу дослідників та клініцистів , незважаючи на те, що реєструється набагато рідше, ніж інші кишкові інфекції. Це пов’язано з важким перебігом захворювання та високою летальністю.

Мета: дослідити особливості епідеміології та клініки ботулізму в Сумській області за останні 10 років.

Матеріали та методи: проаналізовано 20 стаціонарних карт хворих на ботулізм. Серед госпіталізованих жінки склали 70 %, чоловіки - 30 %. Середній вік хворих в межах 34±2,5 р. р. Вікова група : до 18 років – 5 (25 %) осіб, 18-40 – 6 (30 %), більше 40 – 9 (45 %). Ботулізм реєструвався переважно у жителів міста – 11 (55 %) хворих , села – 9 (45 %). У середньому хворі були госпіталізовані на 6-й день хвороби. У 9 (45 %) пацієнтів діагностовано середній ступінь; у 5 (25 %) – легкий; у 6 (30 %) – тяжкий ступінь перебігу захворювання. Найпоширенішим фактором передавання інфекції була в’ялена риба – у 8 (40 %) хворих , консервовані м’ясні продукти – в 7 (35 %), консервовані гриби – у 2 (10 %), консервовані овочі – в 2 (10 %), м’ясний паштет - у 1 (5 %). При поступленні хворі скаржилися на загальну слабкість – 20(100 %) осіб, сухість у роті – 19 (95 %), порушення зору – 16 (80 %), затруднення ковтання – 15 (75 %), «сітку», «туман» перед очима – 10 (50 %), блювання – 10 (50 %), закрепи – 7 (35 %), розлади мовлення – 4 (20 %), пронос – 3 (15 %), м’язову слабкість – 2 (10 %). З об’єктивних даних : блідість шкірних покривів – у 8 (40%) пацієнтів, сухість язика – в 20 (100 %), здуття живота – у 14 (70 %), мідріаз - у 13 (65 %), птоз – у 7 (35 %), анізокорія - у 3 (15 %), розлади мовлення – в 4 (20 %), поперхування при питті – у 4 (20 %), порушення дихання – в 3 (15%). ЛІІ склав 0,042±0,04. У 13 (65 %) хворих реакція нейтралізації була негативною, у 3 (15 %) – позитивною (серотип В), 4 (20 %) пацієнтам серологічне дослідження не проведено. Середня тривалість перебування хворих у стаціонарі склала 16 ±2-4 ліжко-днів.

Таким чином, у Сумській області на ботулізм хворіли переважно жінки працездатного віку. Основним фактором передачі інфекції була в’ялена риба, перебіг хвороби – типовий. Переважали клінічні форми з середньо-тяжким перебігом .


^ ДИСКРЕТНИЙ ПЛАЗМАФЕРЕЗ ТА ОЗОНОТЕРАПІЯ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ

Корнієнко М.О., лікар-інтерн

Науковий керівник – к. м. н., доц. Ільїна Н.І.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

В останні роки спостерігається збільшення захворюваності на гострі та хронічні вірусні гепатити (ГВГ, ХВГ). Одним з головних завдань сучасної медицини є боротьба з вірусними захворюваннями, що міцно утримують перше місце серед усієї інфекційної патології. Наявність порушень в імунній системі знижує ефективність базисної терапії, створює передумови для затяжного перебігу, хронізації патологічного процесу. Тому розробка нових методів лікування ВГ не втрачає своєї актуальності.

Мета. З’ясувати ефективність використання плазмаферезу (ПФ) та озонотерапії (ОТ) у лікуванні хворих на ВГ.

Матеріали та методи: Клінічно та лабораторно було обстежено 120 хворих на ГВГ та ХВГ віком від 16 до 74 років, що знаходилися на стаціонарному лікуванні в СОКІЛ. Їм була призначена терапія з урахуванням ускладнень і супутніх захворювань. Метод дискретного ПФ та ОТ використовувався у комплексній терапії 30 хворих на ГВГ та ХВГ. Хворі були поділені на 4 групи, у кожній по 30 осіб. Серед них жінки склали - 35 %, чоловіки - 65 %. Хворих на ГВГ у групах було по 23 %, на ХВГ - 77 %. Ускладнення ВГ виявили у 64 % хворих; супутні захворювання в 73 %. Кількість сеансів ПФ та ОТ в одного пацієнта на курс лікування коливалася від 1 до 3. За сеанс ПФ вилучалося в середньому 600 мл плазми. Заміщення об’єму видаленої плазми здійснювалося ізотонічним розчином хлориду натрію. При ОТ за сеанс вводилося 200 мл озонованого фізіологічного розчину. Інтервал між процедурами складав 1-3 дні. Для оцінки ефективності ПФ та ОТ у комплексній терапії ВГ використовувалися наступні клінічні та лабораторні показники: вираженість астеновегетативного синдрому, жовтяниці, шкірного свербіжа, диспепсичного синдрому, вміст у крові білірубіну, активності амінотрансфераз, лужної фосфатази, рівень вмісту загального білка, концентрація фібриногену, протромбіну. Після проведення курсу ПФ та ОТ у всіх хворих спостерігалося покращення суб’єктивних, об’єктивних та лабораторних показників (у середньому на 37,2 %, та 25,8 % відповідно контрольної групи. Також значно поліпшилися показники по супровідній патології. Прикладом може бути наступне спостереження. Хвора Н., 28 р., скаржилася на нудоту, шкірний свербіж, жовтушність склер та шкіри, втомлюваність тощо. Біохімічний аналіз крові: загальний білірубін 137 мкмоль/л; прямий білірубін 80,6 мкмоль/л; АсАТ 1586 О/л; АлАТ 1882 О/л; ЛФ 275 О/л; ГГТП 387 О/л; загальний білок 64 г/л. Вже після першого сеансу ПФ та ОТ покращилося самопочуття та стан хворої (припинився шкірний свербіж, зникла нудота, зменшилася слабкість, почала світліти сеча). Біохімічний аналіз крові: загальний білірубін 46 мкмоль/л; прямий білірубін 28,7 мкмоль/л; АсАТ 82 О/л; АлАТ 394 О/л; ЛФ164 О/л; ГГТП 212 О/л; загальний білок 72 г/л.

Висновки. Дискретний ПФ та ОТ позитивно впливають на динаміку клінічної симптоматики, лабораторні показники та перебіг ВГ.


^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ В І С НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Кривогуз І.М., магістр

Науковий керівник – д. м. н., проф. Чемич М.Д.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Проблема хронічних вірусних гепатитів на сучасному етапі є однією з найбільш актуальних у медицині в зв’язку із значною поширеністю, високою захворюваністю в різних вікових групах, несприятливими наслідками. Значні труднощі пов’язані з появою мутантних штамів вірусів гепатитів В і С. Захворювання, спричинені ними, гірше піддаються лікуванню, проблемною стає специфічна профілактика інфікування вірусом гепатиту В, зумовлене мутантними штамами. Все це свідчить, що проблема хронічних інфекцій вірусами гепатитів В та С залишається далекою від вирішення.

Мета – вивчити клініко-лабораторні особливості перебігу хронічних вірусних гепатитів В та С на сучасних умовах.

Проаналізовано 155 медичних карток та обстежені хворі на ХВГ В та С, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького. Серед них з ХВГ В було 35 пацієнтів (22,6 %), з ХВГ С – 120 (77,4 %). Верифікація діагнозу проводилась за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) (визначення в крові ДНК вірусу при ХВГ В або РНК – при ХВГ С) та імуноферментного аналізу (ІФА) (визначення антигенів та антитіл). Переважали особи чоловічої статі – 95 (61,3 %), жінок було – 60 (38,7 %). Середній вік хворих становив – (40,9±1,4) року. Найбільша кількість обстежених мала мінімальну активність перебігу: 60 % при ХВГ С та 54 % при ХВГВ, помірна активність – у 35,8 % при ХВГ С та у 40 % при ХВГ В. Виражена активність процесу була при ХВГ С – у 4,2 % та при ХВГ В – у 6 %. За стадією процесу переважно встановлена стадія реплікації – у 62 % хворих на ХВГ С, при ХВГ В – у 46 %, стадія інтеграції – у 38 % при ХВГ С, при ХВГ В – у 54 %. Дослідження хворих проводилося за допомогою загальноприйнятих клінічних об’єктивних та лабораторних методів дослідження. Визначалися показники червоної крові, показники загального аналізу крові, біохімічні показники, показники зсілості крові. Також проводилось УЗД органів черевної порожнини.

Серед суб’єктивних ознак найчастіше при ХВГ В хворі відчували біль у правому підребер’ї (98 %) та загальну слабкість (97 %). При ХВГ С на біль у правому підребер’ї скаржились менша кількість хворих (88 %), на загальну слабкість такий же відсоток пацієнтів (96 %), як і при ХВГ В. Збільшення печінки при ХВГ В відбувалося в межах (13,2±1,6) см, тоді як при ХВГ С зафіксовано збільшення печінки на (14,0±3,1) см. Жовтушність шкіри та склер частіше відмічали при ХВГ В (20 %), ніж при ХВГ С (14 %). Здуття живота відбувалося з однаковою частотою при ХВГ В і при С (29 % та 30 % відповідно). Середня кількість тромбоцитів була меншою у хворих на ХВГ С – (176,0±5,2) х 109/ л, тоді як на ХВГ В – (186,0±4,6) х 109/л (р<0,05). Показники загального аналізу крові були в межах норми та не відрізнялись у хворих на ХВГ В та С. Вміст загального білірубіну коливався в межах (34,0±2,6) мкмоль/л та (37,1±4,3) мкмоль/л у хворих на ХВГ В та С відповідно. Серед показників зсілості крові час рекальцифікації та толерантність плазми до гепарину були в межах норми та не відрізнялись при ХВГ В та С. Концентрація фібриногену в плазмі крові у хворих на ХВГ В та С складала (2,4±0,2) г/л. Нормальний показник тромботесту виявляли у більшої кількості хворих на ХВГ С (75 %), аніж на ХВГ В (70,9 %) (р<0,05). При ультразвуковому дослідженні дрібнозерниста структура паренхіми печінки спостерігалась у переважної кількості хворих на ХВГ С (92 %), на ХВГ В тільки у (7,4 %) хворих. Також більше пацієнтів на ХВГ С мало підвищену ехогенність паренхіми печінки (92 %), значно менше на ХВГ В (70,4 %).

Таким чином, основні клінічні та лабораторні показники при ХВГ В та С під час госпіталізації мали однакову вираженість та частоту, за винятком того, що при ХВГ С спостерігалися більш ранні та виражені явища фіброзу печінки.


^ АНТИЦИТОЛІТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНТРОНУ А ПРИ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТАХ В І С

Любченко Н.М., лікар-інтерн

Науковий керівник – д. м. н., проф. Чемич М.Д.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Вірусні гепатити залишаються однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я всіх країн і займають 3 місце за росповсюдженістю серед усіх вірусних інфекцій у світі та дають високий (10-70 %) відсоток хронізації. Серед цих хворих спостерігається найбільша частота виникнення первинного раку печінки. Відомо, що широко використовуваний препарат інтрон-А достовірно сприяє зниженню активності трансаміназ у хворих на хронічні вірусні гепатити В і С. Однак як показник якості антицитолітичної дії найбільше значення має не лише сам по собі факт зниження активності трансаміназ до норми, а зміни їх співвідношення, яке відображається коефіцієнтом Де Рітіса (АсАТ/АлАТ).

Мета роботи - довести доцільність використання інтрону А для зменшення проявів цитолізу.

Були порівняні динамічні зміни показників коефіцієнту Де Рітіса за методом Карнищенко визначення коефіцієнту терапевтичної ефективності (КТЕ) між двома групам хворих, що пройшли курс лікування хронічних гепатитів В та С. Групи були сформовані вибірково на базі архівних даних СОКІЛ ім. З.Й. Красовицького за період 2003-2008 рр. Першу групу склали 20 хворих, які були проліковані з використанням загальноприйнятої терапії. Другу – 10 пацієнтів, які отримували загальноприйняту терапію та підшкірні ін’єкції 10 млн МО інтрону А 3 рази на тиждень протягом 6 місяців.

Позитивну відповідь на лікування в першій групі дали 55 % хворих, у другій – 65 %. КТЕ в першій і другій групах був 0,7 та 1,15 відповідно. КТЕ у хворих з другої групи виявився на 39 % вищій, ніж у першій.

Отже, інтрон А, за умови здатності організму хворого дати позитивну відповідь на його застосування, є ефективним препаратом зниження біохімічних проявів цитолітичної активності при хронічних вірусних гепатитах В та С. Курс загальноприйнятої терапії в комбінації з курсом інтрону А є на 39 % ефективнішим за курс загальноприйнятої терапії стосовно проявів цитолізу при хронічних вірусних гепатитах В та С. Слід рекомендувати поєднання загальноприйнятої терапії з використанням інтрона А при хронічних вірусних гепатитах В та С.


^ ДИНАМІКА ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ СЕРЕД ОСІБ, ОБСТЕЖЕНИХ ЗА КЛІНІЧНИМИ ПОКАЗАННЯМИ

Піддубна А.І., магістрант

Науковий керівник – д. м. н., проф. Чемич М.Д.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Число офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих громадян України продовжує зростати, незважаючи на реалізацію комплексу заходів, спрямованих на призупинення епідемії. В останні роки відмічається все більша кількість осіб з антитілами до ВІЛ, виявлених через наявність клінічних ознак хвороби.

Враховуючи вказане, метою роботи було проаналізувати тенденції виявлення антитіл до ВІЛ 1/2 серед групи осіб, обстежених за клінічними показаннями в Сумській області за 2001 – 2008 р. р.

Було обстежено 30118 осіб. Показник ВІЛ-позитивних результатів склав: у 2001 р. – 0,54 %, у 2002 р. – 0,60 %, у 2003 р. – 0,43 %, у 2004 – 0,30 %, у 2005 – 0,61 %, у 2006 р. – 0,65%, у 2007 р. – 0,67 %, у 2008 р. – 0,64 %. Кількість ВІЛ-інфікованих зростає, починаючи з 2004 р., що в свою чергу можна пояснити збільшенням загального числа обстежених у дослідній групі. При вивченні статевої структури встановлено, що серед осіб з антитілами до ВІЛ переважали чоловіки, які склали 69,8 % інфікованих. За віком домінували особи 18-29 років 44,1 %, у віці 29-39 років було 37,4 %, старше 40 років – 18,5 %, що свідчить про значну частку осіб старших вікових груп серед дослідженого контингенту в порівнянні з особами, обстеженими за соціальними показаннями (споживачі ін’єкційних наркотиків, ув’язнені).

Проаналізовано клінічні показання, через які пацієнтам було запропоновано дослідження на антитіла до ВІЛ 1/2. Встановлено, що у 94 випадках причиною проходження тестування був туберкульоз (52,5 %), у 25 (13,9 %) – вірусні гепатити, у 14 (7,8 %) – пневмонія, у 10 (5,6 %) – тривала лихоманка, у 8 (4,5 %) – лімфаденопатія, у 8 (4,5 %) – гнійна хірургічна патологія, у 7 (3,9 %) – менінгіт, у 6 (3,4 %) – гінекологічна патологія, у 3 (1,7 %) – сепсис, у 3 (1,7 %) – онкологічні захворювання, у 1 (0,5 %) – ураження шкірних покривів.

Висновки: за останні роки у Сумській області зростає кількість осіб, обстежених на ВІЛ за клінічними показаннями. Незважаючи на те, що показник інфікування осіб цієї групи нижчий за загальноукраїнський, він має тенденцію до зростання. Серед ВІЛ-інфікованих переважали особи чоловічої статі віком від 18 до 29 років. Проте звертає увагу значна частка хворих старших вікових груп, що свідчить про давність зараження ВІЛ у цих осіб. Серед клінічних показань до проходження тестування найчастіше були туберкульоз, вірусні гепатити, пневмонія та тривала гарячка.


^ ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШЛЯХІВ ПЕРЕДАВАННЯ ВІЛ / СНІДУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТА В УКРАЇНІ

Прядка Т.М., лікар-інтерн

Науковий керівник – д. м. н., проф. Чемич М.Д.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Україна має найвищий показник ВІЛ-інфікованого населення в Європі – 1,4 % населення. За період епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в Україні – з 1989 р., моменту реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції, до 2007 р. включно, офіційно зареєстровано 122315 випадків ВІЛ-інфікованих серед громадян України.

Мета роботи – визначення сучасного стану та відстеження змін серед шляхів передавання ВІЛ / СНІДу.

Проаналізувавши поширеність ВІЛ-інфекції, встановили, що спостерігається щорічне збільшення ВІЛ-інфікованих. Так, у Сумській області в 2003 р. кількість ВІЛ-інфікованих склала 88; у 2004 р. – 74; у 2005 р. – 92; у 2006 р. – 145; у 2007 р. – 179 осіб. Динаміка реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції в Україні становила у 2003 р. - 10013; у 2004 р. – 12494; у 2005 р. – 13786; у 2006 р. – 16094; у 2007 р. – 17669 осіб.

Із шляхів передавання найчастіше реєструються парентеральний (введення ін’єкційних наркотиків) та статевий (гетеросексуальний, гомосексуальний), значно рідше – вертикальний та невстановлений. Так, у 2003 році серед мешканців Сумської області парентеральний шлях передачі склав 50 %, статевий – 28,5 %, вертикальний – 14,7 %, не встановлений – 6,8 %; у 2004 р. – 41,8 %, 25,6 %, 20,3 %, 12,3 % відповідно; у 2005 р. - 40,2 %, 33,8 %, 16,3 %, 9,7 % відповідно; у 2006 р. - 46,9 %, 32,4 %, 13,1 %, 7,6 % відповідно; у 2007 р. - 45,8 %, 35,8 %, 13,9 %, 4,5 % відповідно. Шляхи інфікування ВІЛ у регіонах України становили у 2003 р.: парентеральний - 58,3 %, статевий – 25,7 %, вертикальний – 12,7 %, невстановлений – 3,3 %; у 2004 р. – 46,3 %, 32,4 %, 18,2 %, 3,1 % відповідно; у 2005 р. – 45,6 %, 33,4 %, 18,1 %, 2,9 % відповідно; у 2006 р. – 45,6 %, 33,5 %, 18,2 %, 2,7 % відповідно; у 2007 р. – 40,1 %, 38,4 %, 19,4 %, 2,1 % відповідно.

Таким чином, сьогодні епідемія ВІЛ / СНІДу поширюється за рахунок поєднання парентерального та статевого шляхів передавання інфекції, що спричиняє її агресивний перебіг. У цьому процесі найбільш загрозливим є стрімке зростання поширення ВІЛ-інфекції статевим шляхом, що зумовлює зростання ВІЛ-інфікованих жінок, в тому числі вагітних, а відтак – зростання кількості дітей, народжених ними.


^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ А В М. СУМИ ЗА ПЕРІОД 2005-2008 РОКІВ

Тимощук Т.В., лікар-інтерн

Науковий керівник – к. м. н., доц. Ільїна Н.І.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Проблема вірусних гепатитів (ВГ) залишається однією з найактуальніших проблем охорони здоров`я усіх країн. За поширеністю вірусний гепатит А поступається лише грипу та ГРЗ, не враховуючи, що на один випадок жовтяничної форми припадає 5 безжовтяничних, які, як правило, не діагностуються. Переважна ураженість ВГА молодого працездатного населення, відсутність універсальних методів специфічної профілактики, надійних етіотропних засобів для лікування складають актуальність проблеми ВГА.

Мета - вивчити клініко-епідеміологічні особливості перебігу ВГА в СОІКЛ за період 2005-2008 рр.

Проведено ретроспективний аналіз 96 медичних карт стаціонарних хворих на ВГА, що перебували на лікуванні в СОІКЛ у 2005-2008 рр. Діагноз було встановлено на підставі клініко-епідеміологічних та лабораторних даних.

Вік обстежених коливався від 3 до 68 років: хворі у віці 3-15 років склали 33 %; 16-30 – 54,96 %; 31-49 – 11 %, 50-69 – 1,04% Частіше хворіли на ВГА чоловіки (65,5 %), ніж жінки (34,5 %). Спостерігалася осінньо-зимова сезонність. У 16,5 % хворих переджовтяничний період перебігав за грипоподібним типом, у 40,5 % - за диспепсичним та у 43 % - за змішаним. Практично в усіх хворих (99,2 %) спостерігався середньотяжкий перебіг захворювання і лише в 0,8 % – легкий. Жовтянична форма спостерігалася у 93 %, безжовтянична – у 7 %. Середня тривалість перебування в стаціонарі склала 26 ліжко-днів.

Таким чином, захворюваність на ВГА в м. Суми характеризується ураженням молодих осіб, хворіють переважно чоловіки у віці до 30 років. Переважає жовтянична форма середнього ступеня тяжкості. Характерна осінньо-зимова сезонність.


^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ А В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Шабло І.А., лікар-інтерн

Науковий керівник – к. м. н., доц. Ільїна Н.І.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Актуальність вивчення проблеми профілактики та своєчасної діагностики вірусних гепатитів (ВГ) пов’язана з їх клініко-епідеміологічним, соціальним та економічним значенням. На сучасному етапі епідемічний потенціал ВГ, в тому числі ВГА, залишається надзвичайно високим. Вірусний гепатит А (ВГА) серед гострих вірусних гепатитів займає перше місце, а за економічними збитками, які він наносить, поступається лише грипу та ГРВІ. Боротьба з ВГА ускладнена наявністю значної кількості безжовтяничних форм. Крім того, останнім часом проходять значні зміни у віковій структурі захворюваності – збільшилася інтенсивність циркуляції вірусу гепатиту А серед дорослого населення, що свідчить про перехід епідемічного процесу на якісно новий етап розвитку.

Мета - вивчити клініко-епідеміологічні особливості перебігу ВГА в останні роки.

Проведено ретроспективний аналіз 71 медичної карти стаціонарних хворих на ВГА, що перебували на лікуванні у Сумській обласній інфекційній клінічній лікарні у 2007-2008 р. р. Діагноз було встановлено на підставі клініко-епідеміологічних та лабораторних даних.

Вік обстежених коливався від 6 до 67 років: хворі у віці 1-15 років склали 11,3 %; 16-30 – 54,9 %; 31-49 – 28,2 %; 50 років і старше – 7 %.Частіше хворіли на ВГА чоловіки (54 %), ніж жінки (46 %). Спостерігалася зимово-весняна сезонність. Практично в усіх хворих (90,1 %) був середньотяжкий перебіг захворювання, у 8,5 % – легкий і в 1,4 % - тяжкий. Жовтянична форма визначалася у 95,8 %, безжовтянична – у 4,2 %. Середня тривалість перебування в стаціонарі склала 18 ліжко-днів.

Таким чином, захворюваність на ВГА в Сумській області характеризується ураженням молодих осіб, хворіють переважно чоловіки у віці до 30 років. Переважає жовтянична форма середнього ступеня тяжкості. Характерна зимово-весняна сезонність.


^ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ В І С НА СУМЩИНІ

Яковлєва Г.В., лікар-інтерн

Науковий керівник – д. м. н., проф. Чемич М.Д.

СумДУ, кафедра інфекційних хвороб

Мета роботи – вивчити епідеміологічні особливості хронічних вірусних гепатитів В і С на Сумщині.

З 2006 року в СОІКЛ ім. З.Й. Красовицького хворим на хронічні вірусні гепатити було запропоновано заповнити карту епідеміологічного анамнезу. За період з 2006 по 2008 рік було зібрано дані 116 осіб, з них 46 – жінок та 70 – чоловіків. Хворих на хронічний вірусний гепатит В було 31, хронічний вірусний гепатит С - 82, хронічний вірусний гепатит В та С - 3. 104 пацієнта основним місцем проживання назвали місто, 12- село. На поставлені питання було отримано наступні відповіді: 13 пацієнтів із 116 перебували у країнах, ендемічних на ВГВ; 15 вводили наркотики ін’єкційним шляхом; 20 робили собі татуювання, 22 пірсинг; 42 відвідували манікюрний кабінет, 106 перукарню. 55 із 108 опитаних мали до 3 статевих партнерів протягом життя, більше 3 - 53, серед них 103 мали незахищений традиційний секс, 6 – незахищений анальний секс, 4 – сексуальний досвід з іноземцями. Часто відвідували стоматолога 19 осіб із 116, нечасто - 92, ніколи не відвідували - 5. З 111 опитаних , які відвідували стоматологічний кабінет, 34 користувалися послугами приватних клінік, 49 – державних, 28 – тих й інших. 43 з 116 опитаних проводились переливання препаратів крові, 12 вводились імуноглобулін або гамаглобулін. Наявність в анамнезі операцій відмітили 79 із 110, малих оперативних втручань – 102 з 114. Хоча б раз у житті відвідували хірурга, гінеколога, уролога 99 осіб, часто - 29, 22 із яких жінки. 33 особи зі 115 були донорами крові. 6 із 113 проводився плазмаферез, 88 зі 114 виконувались ендоскопічні дослідження. У 36 жінок із 46 були пологи. 7 пацієнтів із 114 були в місцях позбавлення волі. Захворювання, які передаються статевим шляхом мали в анамнезі 12 осіб із 109. На питання «Чи є в сім’ї пацієнта носії вірусів гепатиту В чи С?» 49 пацієнтів із 116 відповіли: «Невідомо». 3 пацієнта з ХВГС дали позитивні відповіді.

Таким чином, серед пацієнтів із хронічними вірусними гепатитами чоловіки склали 60,3 %, жінки – 39,7 %; у 89,7 % випадків це мешканці міст, 10,3 % - сіл. Більшість хворих (70,7 %) мали ХВГ С (ХВГ В – 26,7 %, ХВГ В+ХВГ С – 2,6%). Понад 90 % пацієнтів відвідували перукарню, мали незахищені статеві контакти, відвідували стоматолога, (30,6 % - приватні клініки, 44,1 % - державні, 25,3 % – ті й інші). Понад 80 % опитаних відвідували хірурга, гінеколога або уролога та мали малі оперативні втручання. Семи із десяти хворих здійснювались ендоскопічні дослідження або переливання препаратів крові. Більшість жінок, хворих на ХВГ, мали пологи. Від 10 до 20 % хворих вводили наркотики ін’єкційним шляхом, мали татуювання або пірсинг, вказували на захворювання, що передаються статевим шляхом. Натомість лише 8,5 % хворих на ХВГ С були щеплені проти ВГВ. Переважна кількість опитаних не знали про наявність у найближчих родичів вірусу гепатиту.


^ КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   43

Схожі:

«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconХірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет кіндзер С. Л., аспірант
З метою діагностики виконували доплерографію артерій та вен нижніх кінцівок, вимірювали сегментарний систолічний тиск з визначенням...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині»
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconАктуальні питання теоретичної та клінічної медицини
Актуальні питання клінічної та теоретичної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
move to 0-16278147
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на 1V семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (гастроентерологія, пульмонологія, нефрологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconО. П. Яворовський " " 2012р. Регламент
«Основи внутрішньої медицини» (кардіологія, ревматологія, нефрологія, загальні питання внутрішньої медицини) для студентів 5 курсу...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Основи внутрішньої медицини (кардіологія, пульмонологія, гематологія, загальні питання внутрішньої медицини))
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconВикористання антагоністів кальцієвих каналів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шкрьоба А. О., лікар-інтерн; проф. Приступа Л. Н
Мета роботи вивчити антигіпертензивну активність різних форм амлодипіну, їх вплив на структурно-функціональні параметри серця та...
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на VІІ семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (неврологія, офтальмологія, захворювання лор-органів,ревматологія та гематологія)
«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок iconКонтролю з дисципліни «пропедевтика внутрішньої медицини»
Київська школа терапевтів: внесок видатних вітчизняних клініцистів В. П. Образцова, Т. Г. Яновського, М. Д. Стражеска, В. М.Іванова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи