Методичні вказівки icon

Методичні вказівки




НазваМетодичні вказівки
Сторінка1/5
Дата21.08.2012
Розмір0.58 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки України


Харківська національна академія міського господарства


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


до виконання лабораторних та практичних робіт

з курсу “Охорона праці при експлуатації та ремонті рухомого

складу міського електричного транспорту”

(для студентів 5 курсу денної форми навчання спеціалізації

7.092202, 8.092202 “Охорона праці на електричному транспорті)


Харків – ХНАМГ – 2007



Методичні вказівки до виконання лабораторних та практичних робіт з курсу “Охорона праці при експлуатації та ремонті рухомого складу міського електричного транспорту” (для студентів 5 курсу денної форми навчання спеціалізації 7.092202, 8.092202 “Охорона праці на електричному транспорті”).

Укл.: Данова К.В. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 42 с.


Укладач: К.В. Данова


Рецензент: Губенко В.Д.


Рекомендовано кафедрою безпеки життєдіяльності,

протокол № 9 від 20 лютого 2007 р.




ВСТУП


Метою проведення лабораторних робіт з курсу “Охорона праці при експлуатації та ремонті рухомого складу міського електричного транспорту” є поглиблення теоретичних і практичних знань студентів з питань охорони праці при проведенні ремонтних робіт і поточної експлуатації рухомого складу міського електричного транспорту (РС МЕТ).

Лабораторні роботи проводять в Академії і на філії кафедри безпеки життєдіяльності при ХКП “Міськелектротранс”, що дає змогу студентам не тільки теоретично розглянути питання безпеки при проведенні ремонтних робіт РС МЕТ із застосуванням різних інструментів і пристроїв, а й наочно їх побачити.

У результаті проведення лабораторних робіт студенти повинні не тільки оволодіти правилами безпеки при виконанні ремонтних робіт та експлуатації РС МЕТ, але й вміти застосовувати отримані знання на практиці в умовах підприємства, що є важливим етапом формування майбутнього спеціаліста з охорони праці.

^

ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ З ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ


Усі лабораторні роботи по мірі їх виконання повинні бути оформлені у вигляді звіту в зошиті. Звіт за кожну лабораторну роботу повинен починатися з її назви згідно цих методичних вказівок, мети й основних теоретичних положень, котрі повинні бути стисло записані на основі теоретичного матеріалу відповідно до тематики лабораторної роботи. Далі повинні бути представлені прилади або устаткування у вигляді рисунків чи креслень, правила безпечної експлуатації яких розглядають в даній лабораторній роботі; допоміжні вимірювальні засоби; нормативні значення величин, що вимірюються, у вигляді таблиць.

Оформлення кожної лабораторної роботи закінчується висновком, де стисло зазначають всі етапи проведення даної лабораторної роботи й висновок, отриманий за кожню з них.

Для більш поглибленого засвоєння матеріалу наприкінці кожної лабораторної роботи наводяться контрольні запитання, за якими необхідно готуватися для здачі лабораторної роботи викладачу.

^ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ


ХКП “Міськелектротранс” є підприємством з підвищеною небезпекою через те, що в ньому для виконання своїх функцій застосовують високу напругу, постійно маневрує рухомий склад, у ремонтних цехах знаходиться велика кількість устаткування й вантажопідіймальних механізмів.

Дотримання правил внутрішнього розпорядку й вимог охорони праці забезпечує правильну організацію й безпечні умови праці. Травми, які пов’язані з виконанням робіт у депо й на лініях, в основному сталися внаслідок необережного поводження на території депо, застосування несправного інструменту та устаткування, недотримання вимог охорони праці при проведенні ремонтних робіт й інше.

Тому на території та в ремонтних цехах депо забороняється:

  • з’являтися без супроводу викладача й проведення інструктажу з охорони праці;

  • з’являтися у стані алкогольного й наркотичного сп’яніння;

  • стояти у прорізі воріт, якщо там одночасно проходить трамвай або тролейбус;

  • проходити або стояти між трамвайними вагонами або тролейбусами та іншими спорудами на міжшляховому просторі;

  • стрибати в канаву чи через неї, або проходити по випадково прокладеним дошкам;

  • знаходитися в канаві, входити в неї або виходити під час руху трамвая або тролейбуса;

  • сідати на край канави або класти туди інструмент і деталі;

  • проходити місцями, що мають недостатню освітленість;

  • захаращувати інструментами й матеріалами проходи, запалювати вогонь та палити в місцях, що не пристосовані для цього.

У разі невиконання студентами вимог охорони праці при знаходженні на території ХКП “Міськелектротранс”, викладач має право відсторонити їх від проходження лабораторних робіт. Подальшу можливість виконання лабораторних робіт цими студентами буде встановлювати деканат факультету “Електричний транспорт”.

^ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1


ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО АБРАЗИВНОГО ІНСТРУМЕНТУ Й

ВИКОНАННЯ РОБІТ ІЗ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯМ”


Мета роботи: виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що впливають на працюючого під час роботи з абразивним інструментом; визначити вимоги безпеки до абразивного інструменту; встановити вимоги безпеки при виконанні робіт із застосуванням абразивного інструменту.


^ Теоретичні положення

При механічній обробці металів (шліфуванні) на працюючих впливає ряд небезпечних і шкідливих виробничих факторів:

  • частини виробничого устаткування, що рухаються;

  • висока температура поверхні оброблюваних матеріалів;

  • гострі крайки, задирки, шорсткість на поверхнях заготівок;

  • підвищений рівень шуму (83-98 дБА – при холостому ході, 94-105 дБА при роботі під навантаженням);

  • підвищена запиленість (близько 8-10 мг/м3);

  • підвищена напруга в електричному ланцюзі чи статичної електрики, при якому може відбутися замикання через тіло людини та ін.

У зв'язку з наявністю перерахованих вище небезпечних і шкідливих виробничих факторів при проведенні шліфувальних робіт у ремонтних цехах трамвайних і тролейбусних депо, необхідно приділяти увагу вимогам безпеки до абразивного інструменту й безпеці проведення робіт.

Абразивний інструмент повинен відповідати вимогам [1].

Позначення на абразивних кругах. На кожному абразивному шліфувальному крузі повинно бути зазначено порядковий номер круга, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за проведення випробувань.

На шліфувальних кругах діаметром 250 мм і більше, а також на шліфувальних кругах, що призначені для роботи на ручних шліфувальних машинах, повинні наноситися кольорові смуги, що характеризують робочу швидкість обертання кругів: жовта – 60 м/с; червона – 80 м/с; зелена – 100 м/с; зелена й синя – 120 м/с.

Абразивний інструмент перед початком роботи повинен бути оглянутий, перевірений на відсутність тріщин (при простукуванні в підвішеному стані дерев'яним молоточком масою 200-300 м видає чистий звук), випробуваний на міцність і збалансований. При установці на вісь шпинделя між фланцями 1 (рис. 1.1) і абразивним кругом 2 обов'язково поміщають прокладку 3 з еластичного матеріалу (гуми, шкіри, щільного папера, картону) товщиною 0,5-1 мм, що виступає за фланець по всій окружності не менш ніж на 1 мм. Це забезпечує міцне і нежорстке кріплення абразивного круга, знижує шум і вібрацію.



Рис. 1.1 – Закріплення абразивного кругу за допомогою фланцю


Захисні кожухи. Абразивний круг обгороджують захисними кожухами з сталі чи ковкого чавуна. Захисні кожухи для шліфувальних кругів, що мають робочу швидкість до 100 м/с, повинні задовольняти таким вимогам:

  • кожухи треба виготовляти у вигляді зварної конструкції з листової вуглецевої конструкційної сталі марок ВСт3, ВСт2 або сталі марок 20, 15 згідно відповідних нормативних документів;

  • форма й товщина стінок захисних кожухів повинні відповідати вимогам [1], а кожухів, що застосовують для обгороджування шліфувальних кругів під час роботи на ручних пневматичних і електричних шліфувальних машинах, - вимогам [2];

  • обід і бічні стінки захисного кожуха, виготовлені з листової сталі, повинні зварюватись суцільним, посиленим швом, висота якого не повинна бути меншою за товщину бічної стінки. У місцях, де в кожусі є вирізи під пристрої для правлення інструменту або для іншої мети, стінки кожуха повинні бути підсилені не менше ніж на товщину стінки; у цьому разі ширина підсилення стінки кожуха повинна бути не менша за подвоєну товщину стінки;

  • розташування й найбільш допустимі кути розкриву захисних кожухів повинні відповідати таким, що зображені на рис. 1.2.;

  • кут розкриву над горизонтальною площиною, що проходить крізь вісь шпинделя верстата, не повинен перевищувати 30 º - для кожухів, що не мають запобіжних козирків. Якщо кут розкриву перевищує 30 º, повинні бути встановлені пересувні металеві запобіжні козирки.





Рис. 1.2 – Розташування й найбільш допустимі кути розкриву захисних

кожухів для кругів, що застосовують: а – на обдирних і точильних верстатах; б – на обдирних і точильних верстатах у разі розташування оброблюваних деталей нижче осі круга; в – на круглошліфувальних і заточувальних верстатах; г – на плоскошліфувальних і заточувальних верстатах, що працюють периферією круга; д – на переносних верстатах із гнучким валом і заточувальних верстатах; е – для роботи найбільш високою своєю точкою.

^ Захисні козирки. Пересувні металеві запобіжні козирки, що дозволяють зменшити зазор між козирком і кругом у разі його спрацювання, повинні задовольняти таким вимогам:

  • конструкція козирків повинна забезпечувати їх переміщення й закріплення у різних положеннях;

  • ширина пересувного запобіжного козирка повинна перевищувати відстань між двома торцевими стінками захисного кожуха;

  • товщина козирка повинна бути не менша за товщину циліндричної частини захисного кожуха.

Переміщувати козирки дозволяється тільки після зупинення круга.

Екрани для захисту очей. Шліфувальні верстати з горизонтальною віссю обертання круга що призначаються для обробки вручну і без підведення змащувально-охолоджувальної рідини, повинні оснащуватись стаціонарним екраном для захисту очей. Захисний екран повинен задовольняти таким вимогам:

  • екран повинен виготовлятися із безосколкового матеріалу завтовшки не менше 3 мм;

  • конструкція екрану повинна передбачати можливість його переустановлення відповідно до розміру деталі та ступеня зношення шліфувального круга;

  • екран повинен розміщуватись симетрично відносно шліфувального круга;

  • ширина екрана повинна перевищувати висоту круга не менше ніж на 150 мм.

У разі неможливості використання стаціонарного захисного екрана слід застосовувати захисні окуляри зі зміцненими скельцями.

При сухій обробці деталей (без підведення змащувально-охолоджувальної рідини) шліфувальні верстати повинні бути обладнані відсмоктувальними пристроями пилу для зменшення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони до гранично допустимих.

Вимоги безпеки при роботі з абразивним інструментом. Під час виконання робіт із застосуванням інструмента необхідно дотримуватись таких вимог:

  • шліфувальні круги діаметром 125 мм і більше з робочою швидкістю більше 50 м/с, перед установленням на верстат повинні бути збалансовані. У разі виявлення дисбалансу шліфувального круга після першого правлення або під час роботи необхідно провести його повторне балансування;

  • до початку виконання робіт на шліфувальній машині захисний кожух повинен закріплюватися так, щоб шліфувальний круг під час обертання вручну з ним не стикався;

  • заготовку, що шліфують на шліфувальному верстаті, слід наближати до шліфувального круга плавно, без ударів; натискати на круг слід без зусиль;

  • дрібні деталі треба полірувати та шліфувати із застосуванням спеціальних пристосувань та оправок – для запобігання травмуванню рук працівника. Працювати із середньо- та великогабаритними деталями необхідно в бавовняних рукавицях;

  • перед використанням інструмент повинен відпрацювати на холостому ходу з робочою швидкістю протягом наступного часу:

  • 1 хвилини – шліфувальні круги діаметром до 150 мм;

  • 2 хвилини - шліфувальні круги діаметром 150-400 мм;

  • 5 хвилин - шліфувальні круги діаметром більше 400 мм.

Під час виконання робіт із застосуванням абразивного інструменту забороняється:

  • експлуатувати абразивні шліфувальні круги, що не мають відмітки про проведені випробування на механічну міцність;

  • застосовувати шліфувальні круги з тріщинами на поверхні;

  • гальмувати обертовий шліфувальний круг натисканням на нього яким-небудь предметом;

  • застосовувати дефектні захисні кожухи для огородження інструмента й елементів його закріплення.

У кожного шліфувального верстата на видному місці повинна бути вивішена табличка з указівкою припустимої робочої окружної швидкості, використовуваних інструментів і частоти обертання шпинделя верстата за хвилину, а також табличка з вказівкою особи, відповідальної за безпечну експлуатацію верстата.
^
Порядок проведення вимірів

Для встановлення відповідності діючим нормам з охорони праці шліфувального обладнання необхідно провести виміри величин, що вказані в табл. 1. Вимірювання необхідно здійснювати за допомогою штангенциркуля та інших вимірювальних засобів.
^ Таблиця 1 - Встановлення відповідності абразивного інструменту
загальним вимогам безпеки

з/п
^

Величина, що вимірюють


Нормативне значення

Значення, отримане

шляхом

вимірів

Висновок

1.

Діаметр абразивного

круга, мм




2.

Товщина бічної стінки

захисного кожуха а1, мм

відповідно

до [1]







3.

Висота зварного шва h, мм

h > a1







4.

Товщина бічної стінки

кожуха в місцях вирізу а2, мм

а2 > 2a1







5.

Товщина захисного

екрану а3, мм

а3 ≥ 3 мм








Література

  1. ГОСТ 12.3.028-82* ССБТ. “Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности”.

  2. ГОСТ 12634-80* “Машины ручные шлифовальные пневматические. Технические условия”.

  3. Посібник з вивчення та застосування правил безпечної роботи з інструментом та пристроями / А.М. Кравченко, О.А. Кравченко, П.П. Фещенко. – Харків: “Форт”, 2001. – 232 с.

  4. Безопасность производственных процессов: Справочник / Под. Ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1985. – 448 с.

  5. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на автотранспортных предприятиях. – М.: Транспорт, 1990. – 288 с.


Контрольні запитання

  1. Які небезпечні та шкідливі виробничі фактори впливають на працюючих під час роботи з абразивним інструментом?

  2. Які захисні заходи передбачають для захисту працюючих з абразивним інструментом?

  3. Які вимоги пред’являють до захисних кожухів і чим вони викликані?

  4. Для чого необхідно застосовувати захисні козирки й екрани?

  5. Назвіть вимоги безпеки при роботі з абразивним інструментом.



^ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2


ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО РУЧНОГО ЕЛЕКТРИФІКОВАНОГО

ІНСТРУМЕНТУ Й ВИКОНАННЯ РОБІТ ІЗ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯМ”


Мета роботи: виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що впливають на працюючих під час роботи з ручним електрифікованим інструментом; визначити вимоги безпеки до цього інструменту; встановити вимоги безпеки при виконанні робіт із застосуванням електроінструменту.


^ Теоретичні положення

При застосуванні ручного електроінструменту в умовах проведення ремонтних робіт РС МЕТ на працюючих впливає ряд небезпечних і шкідливих виробничих факторів:

  • частини виробничого устаткування, що рухаються;

  • висока температура поверхні оброблюваних матеріалів;

  • підвищений рівень шуму і вібрації;

  • небезпечне значення напруги в електричному колі чи статичної електрики, при якому може відбутися замикання через тіло людини та ін.

У зв'язку з наявністю перерахованих вище небезпечних і шкідливих виробничих факторів при застосуванні ручного електроінструменту в ремонтних цехах трамвайних і тролейбусних депо, необхідно приділяти увагу вимогам безпеки проведення цих робіт.

Ручний електрифікований інструмент (далі – електроінструмент) повинен відповідати вимогам [1]. На корпусах електроінструмента повинні зазначатися інвентарні номери й дати проведення наступних перевірок, а на понижувальних і роздільних трансформаторах, перетворювачах частоти й захисно-вимикаючих пристроях – інвентарні номери й дати проведення наступних вимірювань опору ізоляції.

Для проведення ремонтних робіт РС МЕТ треба застосовуватися електроінструмент таких класів:

І – електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка – заземлювальний контакт. У електроінструмента такого класу допускається, щоб усі деталі, що перебувають під напругою, мали основну, а окремі деталі – подвійну або посилену ізоляцію;

ІІ – електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Електроінструмент такого класу не має пристроїв для заземлення.

Номінальна напруга електроінструмента класів І і ІІ не повинна перевищувати: 220 В – для електроінструмента постійного струму; 380 В – для електроінструмента змінного струму.

ІІІ – електроінструмент на номінальну напругу не більше 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою. Електроінструмент такого класу повинен живитися від безпечної наднизької напруги, яка створюється автономним джерелом живлення або перетворенням більш високої напруги за допомогою роздільного трансформатора. Електроінструмент такого класу застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом.

Електроінструмент, що живиться від мережі, повинен бути оснащений незнімним гнучким кабелем (шнуром) із штепсельною вилкою.

Незнімний гнучкий кабель, що застосовують для електроінструменту І класу, повинен мати:

  • жилу, що з’єднує заземлювальний затискач електроінструмента із заземлювальним контактом штепсельної вилки;

  • еластичну трубку з ізоляційного матеріалу в місці входження шнура в електроінструмент для захисту стирання й перегинання. Трубка повинна закріплюватись в корпусних деталях електроінструмента так, щоб вона виступала з них на довжину не менше п’яти діаметрів кабелю.

Для приєднання електроінструмента до джерела живлення повинен застосовуватися:

  • трижильний шланговий кабель, що має дві жили для живлення й одну для заземлення, - для приєднання однофазного електроінструмента;

  • чотирижильний кабель, одна з жил якого призначена для заземлення, - для приєднання трифазного електроінструмента.

Ці вимоги стосуються тільки електроінструмента із заземленим корпусом.

Електроінструмент класів ІІ і ІІІ не підлягає заземленню. Забороняється використовувати для заземлення корпусу електроінструмента нульовий робочий провід.

Вимоги безпеки при роботі з електроінструментом. Під час видавання електроінструмента і перед початком виконання робіт із його застосуванням повинні перевірятись:

- дата проведення останньої періодичної перевірки електроінструмента;

- відповідність напруги й частоти струму в електричній мережі напрузі та частоті струму електродвигуна електроінструмента, зазначеним на табличці;

- комплектність та надійність закріплення деталей;

- надійність закріплення робочого виконавчого інструмента (свердел, абразивних шліфувальних кругів, дискових пилок, ключів-насадів тощо);

- справність кабелю й штепсельної вилки, цілісність ізоляційних деталей корпусу, рукоятки й кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів і справність їх - перевіряють зовнішнім оглядом;

- чіткість роботи вимикача;

- робота на холостому ходу;

- справність кола заземлення між корпусом електроінструмента й контактом заземлювальної штепсельної вилки - для електроінструмента класу І, - щоб відвернути небезпеку ураження працівника електричним струмом у випадку замикання на корпус або у разі переходу високої напруги на обмотку нижчої напруги.

Крім того, під час видавання електроінструмента повинні видаватись: або засоби індивідуального захисту (діелектричні рукавички, калоші, килимки), або роздільний трансформатор, або перетворювач із роздільними обмотками, або захисно-вимикальний пристрій.

Необхідність застосування засобів індивідуального захисту зумовлена тим, що в приміщеннях з підвищеною небезпекою, в особливо небезпечних, а також в інших умовах підвищеної небезпеки опір людини може суттєво знижуватись, і в результаті випадкового дотику до струмоведучих частин струм, що проходить через тіло людини, може досягати небезпечних значень.

Під час виконання робіт із застосуванням електроінструмента повинен вилучатись з експлуатації електроінструмент у разі виявлення хоча б однієї з таких несправностей:

  • пошкодження штепсельного з’єднання, кабелю або його захисної трубки;

  • пошкодження кришки щіткотримача;

  • нечітка робота вимикача;

  • іскріння щіток на колекторі, що супроводжується появою кругового вогню на його поверхні;

  • витікання мастила з редуктора або вентиляційних каналів;

  • поява диму або запаху, характерного для палаючої ізоляції;

  • поява підвищеного шуму, стуку, вібрації;

  • злам або поява тріщин у корпусній деталі, рукоятці, захисному огородженні;

  • пошкодження робочої частини електроінструмента;

- зникнення електричного зв'язку між металевими частинами корпусу й нульовим захисним штирем штепсельної вилки.

Забороняється під час виконання робіт із застосуванням електроінструмента:

- працювати у випадку, коли працівник, який застосовує електроінструмент, відчує хоча б слабку дію струму. У цьому разі роботу із застосуванням електроінструмента необхідно негайно припинити, а несправний електроінструмент здати для перевірки та ремонту;

- працювати у разі раптового зупинення електроінструмента внаслідок зникнення напруги в електричній мережі, заклинювання рухомих частин тощо. У цьому разі електроінструмент необхідно від'єднати від мережі вимикачем;

- переміщувати працюючий електроінструмент з одного робочого місця на інше, залишати його підключеним до електричної мережі під час перерви в роботі, після закінчення її, а також у разі виявлення несправності електроінструмента В усіх цих випадках електроінструмент повинен від'єднуватись від електричної мережі за допомогою штепсельної вилки;

- установлювати робочу частину електроінструмента в патрон і вилучати її з нього, а інструмент регулювати до зупинення електроінструмента. Ці операції можна виконувати тільки після від'єднання електроінструмента від електричної мережі штепсельною вилкою й повного його зупинення;

- підключати електроінструмент напругою до 42 В до електричної мережі загального призначення через автотрансформатор, резистор або потенціометр;

- натягувати, перекручувати й перегинати кабель, який живить електроінструмент, ставити на нього вантаж, допускати перетинання цього кабелю з тросами, іншими кабелями, а також рукавами для газозварювання;

- самотужки розбирати та ремонтувати електроінструмент, кабель, штепсельні з'єднання тощо. Ці роботи повинні виконувати спеціально підготовлені працівники, які мають з електробезпеки групу не нижче III;

- працювати з електроінструментом із приставних драбин;

- торкатись руками до різального інструмента, що обертається;

- обробляти електроінструментом мокрі та обмерзлі деталі;

- залишати без нагляду підключений до електричної мережі електроінструмент, а також передавати його працівникам, які не мають права виконувати роботу з його застосуванням.

Забороняється працювати електроінструментом, який:

- не має захисту від дії крапель або бризок, - якщо роботу виконують за умов дії крапель та бризок, а також на відкритих майданчиках під час снігопаду або дощу;

- не має розпізнавальних знаків (крапля в трикутнику або дві краплі). Працювати з таким електроінструментом дозволено поза приміщенням тільки в суху погоду, а під час снігопаду або дощу - під навісом на сухій землі або настилі.

Випробування й перевірка. Електроінструмент, роздільні та понижувальні трансформатори, перетворювачі частоти, захисно-вимикальні пристрої та кабелі-подовжувачі повинні періодично, не рідше 1 разу на 6 місяців, проходити перевірку, яка включає:

- зовнішній огляд;

- перевірку роботи на холостому ходу — не менше 5 хвилин;

- вимірювання протягом 1 хвилини мегомметром на напругу 500 В опору ізоляції, який повинен бути не менше 1 МОм, — за умови, що вимикач увімкнено;

- вимірювання опору обмоток електроінструмента і струмоведучого кабелю відносно корпусу й зовнішніх металевих деталей;

- вимірювання опору між первинною та вторинною обмотками трансформатора, а також між кожною з обмоток і корпусом;

- перевірку справності кола заземлення — для електроінструмента класу І. Справність кола заземлення повинна перевірятись за допомогою пристрою на напругу не більше 12 В, один контакт якого поєднується до заземлювального контакту штепсельної вилки, а другий — до доступної для дотику металевої деталі електроінструмента (наприклад, до шпинделя). У разі справного електроінструмента такий пристрій повинен показувати наявність струму.

^ Таблиця 2 - Встановлення відповідності дрилі загальним вимогам безпеки

з/п
^

Вимоги безпеки


Нормативне значення

Значення,

отримане

шляхом вимірів або огляду

Висновок

1.

Технічні характеристики

електричної дрилі (тип, клас, робоча напруга, потужність, діаметр d кабелю та ін.)




2.

Дата проведення останньої періодичної перевірки електроінструмента

1 раз на

6 місяців







3.

Довжина еластичної трубки з ізоляційного матеріалу в місці входження шнура в електроінструмент l, мм

l ≥ 5d







4.

Пошкодження в дрилі:

- штепсельного з’єднання,

кабелю або захисної трубки

- кришки щіткотримача

- тріщин у корпусі або рукоятці

не повинно бути







5.

Поява при роботі дрилі:

- іскріння щіток на колекторі

- витікання мастила

- диму або запаху палаючої

ізоляції

- підвищеного шуму, вібрації

не повинно бути









^
Порядок проведення вимірів

Вимоги безпеки щодо ручного електроінструменту досліджують на практиці на прикладі електричної дрилі.

Література


  1. ГОСТ 12.2.013.0-91 ССБТ. “Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний”.

  2. НПАОП 40.1-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”.

  3. Посібник з вивчення та застосування правил безпечної роботи з інструментом та пристроями / А.М. Кравченко, О.А. Кравченко, П.П. Фещенко. – Харків: “Форт”, 2001. – 232 с.



Контрольні запитання

  1. Які небезпечні та шкідливі виробничі фактори впливають на працюючих під час роботи з абразивним інструментом?

  2. Які класи електроінструменту треба застосовувати при проведенні ремонтних робіт у цехах депо?

  3. Назвіть вимоги безпеки при роботі з ручним електроінструментом.

  4. Які несправності необхідно виявляти до початку та в процесі роботи з ручним електроінструментом?

  5. Випробування й перевірка електроінструменту.


^ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3


ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ЕЛЕКТРОЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ,

ЇХ ВИПРОБУВАННЯ І ПЕРЕВІРКА”


Мета роботи: ознайомитися з електрозахисними засобами; вимогами до їх зовнішнього вигляду й технічного стану, що обумовлює безпеку використання; періодичністю й змістом перевірки електрозахисних засобів.

^ Теоретичні положення

Електрозахисні засоби – це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і які використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

Згідно [1] електрозахисні засоби поділяються на:

  • ізолювальні (ізолювальні штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички тощо), поділяють на:

  • основні ізолювальні електрозахисні засоби, що розраховані на тривалу робочу напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників;

  • додаткові електрозахисні засоби, які навіть при дотриманні функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовують одночасно з основними для підвищення рівня безпеки;

  • огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) – застосовують для огородження струмоведучих частин, до яких можливе випадкове доторкання або наближення на небезпечну відстань, а також для попередження помилкових операцій з комутаційними апаратами;

  • запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, монтерські кігті, рукавиці для захисту рук) – застосовують для індивідуального захисту працюючого від шкідливої дії неелектротехнічних факторів – світлових, теплових і механічних, а також продуктів горіння й падіння з висоти.

В табл. 3.1 і 3.2 приведено перелік деяких основних і додаткових електрозахисних засобів залежно від величини напруги електроустановки.

Крім наведених в табл. 3.1 і 3.2 засобів захисту, в електроустановках треба застосовувати такі засоби індивідуального захисту (ЗІЗ):

  • захисні каски – для захисту голови;

  • захисні окуляри і щитки – для захисту очей і обличчя;

  • рукавиці – для захисту рук;

  • запобіжні пояси й страхувальні канати;

  • протигази і респіратори – для захисту органів дихання.



  1   2   3   4   5

Схожі:

Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
Методичні вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
Методичні вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи