Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» icon

Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства»




Скачати 376.75 Kb.
НазваДля студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства»
Дата21.08.2012
Розмір376.75 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


КРАЄЗНАВСТВО


Методичні вказівки до вивчення курсу


(для студентів 1 курсу спеціальностей

6.030504 – «Економіка підприємства»,

6.030509 - «Облік і аудит»)





Харків – 2007


КРАЄЗНАВСТВО: Методичні вказівки до вивчення курсу (для студентів 1 курсу спеціальностей 6.030504 – «Економіка підприємства», 6.030509 - «Облік і аудит»). / Укл. Жванко Л.М. – Харків: ХНАМГ, 2007. - 57 с.


Укладач: Л.М. Жванко


Рецензент: В.В.Калініченко - доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Харківського національного университету ім. В.Н.Каразіна




Програма курсу “Краєзнавство” розглядає краєзнавчі студії Слобожанщини як динамічну, нерозривну, відкриту систему, що функціонує у світі тривимірних системних моделей: простір (географічне краєзнавство), час (історичне краєзнавство) і соціум (соціальне краєзнавство). Останнє включає літературне, мистецьке, архітектурне та етнографічне краєзнавство.


Рекомендовано кафедрою історії та культурології,

протокол № 7 від 25 червня 2007 р.

ВСТУП


Слобожанщина дала багато щирих культурних працівників у всіх галузях життя, як- то Каразін, дякуючи котрому виник у Харкові університет, письменників – Артемовського-Гулака, Квітку-Основ'яненка, Щоголіва, Александрова, Олеся, Алчевську, громадських діячів - Гордієнка, Погорілка, вчених – Матушинського, Дм.Міллера, художників-майстрів – Васильківського, Репіна та ін.

Микола Федорович Сумцов


Нові геополітичні реалії, що склалися в Україні після здобуття державної незалежності, активізували процеси духовного відродження. У цій державного значення справі важливе місце належить краєзнавству, яке сьогодні переживає справжній ренесанс.

На сучасному етапі духовного відродження незалежної України, як зазначено у програмі розвитку краєзнавства на період до 2010 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2002 р., невід'ємною складовою громадського руху і наукових досліджень є краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам'яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання України.

Саме краєзнавство є безцінною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом у сфері духовної та матеріальної культури. Ця скарбниця є тим своєрідним містком, який зв'язує покоління минулі з поколіннями сучасними й прийдешніми.

В минулому Слобожанщини багато героїчного і багато трагічного, але поза всяким сумнівом Слобожанщина є частиною єдиного українського контексту, її витворили українські переселенці, принісши на Дике Поле українське слово, українську пісню, українську ікону і, нарешті, – український дух!


^ ПРОГРАМА КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»


Мета: формування системи знань з краєзнавства Харківщини, зокрема з історії Слобожанщини і міста Харкова від давнини до наших часів, традицій краю, етнографічних та літературних студій Слобожанщини в контексті краєзнавства України.


Завдання:

  • вивчення теоретичних засад з курсу «Краєзнавство»,

  • висвітлення головних етапів розвитку Слобожанщини в давні часи,

  • дослідження різних теорій, що виникнення міста Харкова, його головні етапи розвитку, історичні особливості розвитку Слобожанщини в ХІХ – ХХ ст.,

  • вивчення напрямків етнографічних студій - свята, традиції, народний одяг та побут слобожан,

  • визначення досягнень літературного процесу на Слобожанщині, його здобутки та втрати,

  • осмислення історичної ретроспективи розвитку мистецтва краю та освітніх процесів у другій половині ХVІІ-ХХІ ст.

Змістові модулі (ЗМ):


ЗМ 1.1. Процес заселення і формування території краю


1. Вступ до курсу «Краєзнавство».

2. Витоки історії краю.

3. Заселення та розвиток Слобожанщини у другій половині ХVІІ- ХVІІІ ст.

4. Виникнення міста Харкова.

5. Історія Слобожанщини в ХХ ст.


ЗМ 1.2. Розвиток економіки, ремесла, матеріальної та духовної культури краю

1. Традиційні ремесла і розвиток економіки на Харківщині.

2. Літературне краєзнавство.

3. Мистецтво краю.

4. Розвиток освіти на Харківщині.


З.М 1.3 Етнографічні особливості краю

1. Світоглядні виміри слобожан.

2. Народний одяг і побут Слобожанщини.

3. Видатні дослідники Слобожанщини.


Тема 1. Вступ до курсу "Краєзнавство"

Місце краєзнавчих дисциплін у системі гуманітарних наук. Мета, предмет і завдання курсу. Становлення краєзнавства як науки. Доля краєзнавства та краєзнавців у ХХ ст. Історичне, археологічне, географічне, етнографічне, літературне краєзнавство. Видатні вчені–краєзнавці.


Тема 2. Витоки історії краю

Археологічні культури краю: дніпро–донецька (доба неоліту), ямково–гребінцевої кераміки, середньостогівська (доба енеоліту), катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, бондарихінська (доба бронзи), черняхівська, пеньківська, роменська (доба заліза). Сіверська земля. Хозарський каганат. Донецьке городище.


Тема 3. Заселення і розвиток Слобожанщини у другій половині ХVІІ–XVIII ст.

Татарські шляхи (сакми): Муравський, Ізюмський, Кальміуський. Слобода. Слобідська Україна. Білгородська захисна лінія. Харківське воєводство. Слобідсько-Українська губернія. Харківська фортеця. Ізюмська оборонна лінія. Українська лінія. Харківське намісництво. Іван Сірко. Слобідські козаки. Слобідські козацькі полки.


Тема 4. Виникнення міста Харкова

Теорії про дату заснування та походження міста. Будівництво Харківської фортеці. Перші вулиці й майдани міста. Еволюція герба міста Харкова. Герби провінційних містечок Харківського намісництва.


Тема 5. Історія Слобожанщини у ХІХ-ХХ ст.

Харківська губернія. Харківщина в роки Першої світової війни. Соціальний розвиток Харківщини у ХІХ ст. Українська революція на Харківщині (1917-1920 рр.). Харківщина у міжвоєнний період. Голодомор 1932-1933 рр. на території Харківщини. Харківська область у роки Великої Вітчизняної війни. Харківщина у 50-ті - початку 90-х років. Сучасний етап розвитку Харківщини.


Тема 6. Традиційні ремесла й розвиток економіки на Харківщині

Перші переселенці та їх заняття. Промисли слобожан – солеваріння, млинарство, броварництво, городництво та ін. Традиційні ремесла – коцарство, римарство, гончарство та ін. Ремісничі цехи. Розвиток торгівлі – ярмарки й базари. Особливості економічного розвитку Слобожанщини.


Тема 7. Літературне краєзнавство.

Витоки літератури Слобожанщини. Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.П.Гулак-Артемовський. Я.І.Щоголев. Літературний процес у 20-ті на початку 30-х років ХХ ст. ГАРТ. ВАПЛІТЕ. М.Хвильовий. С.Пилипенко, М.Йогансен. "Розстріляне відродження" Харківщини. Літературне життя Харківщини у другій половині ХХ ст.


Тема 8. Мистецтво краю

Малярство. Монументальний живопис Слобожанщини (XVII-XVIII ст.). І.Репін. М.Самокиш. С.Васильківський. Іконопис. Народна картина. І.Падалка. М.Бойчук. С.Луньов. М.Кропивницький. Лесь Курбас. Вертеп. "Березіль".

Бандуристи. Кобзарі. К.Шульженко. І.Дунаєвський. Кіномистецтво. Л.Биков. Лесь Сердюк. Л.Гурченко.

Архітектурні стилі Харківщини.


Тема 9. Розвиток освіти на Харківщині

Мандрівні дяки. Недільні школи. Харківський колегіум. Г.С.Сковорода. Харківський університет. В.Н.Каразін. Середня освіта Харківщини. Реальні училища. Б.Д.Грінченко. Х.Д.Алчевська. Освітні процеси на Слобожанщині в роки Української революції. Освіта радянської доби. Сучасна вища школа.


Тема 10. Світоглядні виміри слобожан

Ментальність українського народу. Риси характеру слобожан. Д.І.Багалій і М.Ф.Сумцов про світоглядні особливості слобожан. Любов до праці й землі. Місце родини в системі життєвих цінностей слобожан. Зовнішні впливи на світогляд слобожан. Календарне коло народних свят. Родинні звичаї та обряди.


Тема 11. Народний одяг і побут Слобожанщини

Традиційний жіночий, чоловічий і дитячий одяг слобожан. Ритуальний одяг. Повсякденний та святковий одяг. Вплив міської культури на одяг харківців у ХІХ ст. Побут слобожан. Народні страви і напої. Інтер'єр традиційного житла слобожан.


Тема 12. Видатні дослідники Слобожанщини

Дослідники історії Слобожанщини: Дмитро Іванович Багалій, Дмитро Петрович Міллер. Дослідники – археологи: Борис Андрійович Шрамко, Василь Олексійович Городців. Дослідники - етнографи: Микола Федорович Сумцов.

^ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Краєзнавство в системі гуманітарних наук

  1. Мета, предмет, завдання і напрямки краєзнавства.

  2. Становлення краєзнавства як науки.

  3. Доля краєзнавства і краєзнавців у ХХ ст. Видатні вчені–краєзнавці.

Повідомлення:

  1. Діяльність харківських краєзнавців у ХІХ ст.

  2. Репресовані краєзнавці Слобожанщини.


Тема 2. Витоки історії краю

  1. Характеристика археологічних культур на території Харківщини:

а) ареал розселення і доба існування;

б) головні заняття й особливості побуту.

  1. Скіфо-сарматський період на території Харківщини:

а) скіфські стоянки (VI-ІІІ ст. до н.е.).

б) доба сарматів (ІІ ст. до н.е. - IV ст. н.е.).

  1. Перші слов'яни на території Харківщини - Сіверська земля.

  2. Харківщина у складі Хозарського каганату (VIII-X ст.).


Повідомлення:

  1. Стародавнє місто Донець.

  2. Знахідки нумізматики на території Харківщини.


Тема 3. Заселення та розвиток Слобожанщини (ХІІІ - кінець XVIII ст.)

Заняття 1.

  1. Монголо-татарська навала. Дике поле.

  2. Початки заселення Харківщини:

а) причини, етапи, особливості;

б) татарські набіги на територію Харківщини.

  1. Хвилі освоєння Слобідської України у другій половині XVII ст.

  2. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток Харківщини у другій половині XVII - кінці XVIII ст.

а) адміністративно-територіальні утворення на території Харківщини - воєводство, намісництво, губернія;

б) соціальні стани на території Харківщини.


Повідомлення:

  1. Будівництво оборонних захисних ліній.

  2. Історія Харківських полків.

  3. Процес ліквідації автономії Слобідської України, її причини й наслідки.


Тема 4. Виникнення міста Харкова.

  1. Теорії про походження міста Харкова та його назви.

  2. Харківська фортеця.

а) перші будівлі міста;

б) перші вулиці й майдани міста.

  1. Розширення міста у XVIІI ст.

  2. Еволюція герба міста Харкова і міст Харківського намісництва.


Повідомлення:

  1. Найвизначніші козацькі роди Харкова (XVII-XVIII ст.).

  2. Виникнення назв перших вулиць Харкова.

  3. Архітектурні стилі Харкова.


Тема 5. Історія Слобожанщини у ХІХ-ХХ ст.

Заняття 1.

  1. Адміністративно-територіальний, політичний устрій Харківщини і склад населення у ХІХ ст.:

а) адміністративно-територіальний устрій;

б) органи самоврядування і напрямки їх діяльності;

в) населення Харківщини (станова, соціальна, професійна структура).

  1. Історія Харківщини: від першої російської революції до Української революції (1905-1920 рр.):

а) Російська революція 1905-1907 рр. і події на Харківщині;

б) Харківська губернія в роки Першої світової війни;

в) Українська революція (1917-1920 рр.) на Харківщині.


Повідомлення:

  1. Харківські губернатори й міські голови.

  2. Революційні події на Харківщині 1917 року очима сучасників.

  3. Соціальні процеси на Слобожанщині за доби Української Держави.


Заняття 2.

  1. Харківщина у 20-30-ті роки:

а) впровадження політики НЕПу;

б) українізація на Харківщині;

в) голодомор на Харківщині;

г) репресії 30-х років та їх наслідки.

2. Харків столичний.

3. Наш край у роки Великої Вітчизняної війни.


Повідомлення:

  1. Харківська область Української РСР у 50-ті - на початку 90-х років ХХ ст.

  2. Репресії вчених - харків'ян.

  3. Події Великої Вітчизняної війни в топонімах сучасного Харкова.


Тема 6. Традиційні ремесла й розвиток економіки на Харківщині

  1. Заняття перших переселенців: промисли і ремесла.

2. Розвиток торгівлі – ярмарки і базари.

3. Особливості економічного розвитку Слобожанщини у ХІХ ст.

4. Пореформена економіка Слобожанщини: промисловість, торгівля, транспорт.


Повідомлення:

  1. Торгівля на Слобожанщині за «Топографічним описом Харківського намісництва».

  2. Вплив промислового перевороту на економіку Слобожанщини.


Тема 7. Літературне краєзнавство

1. Розвиток літератури на Харківщині (XVIII-ХІХ ст.):

2. Літературний процес на Харківщині у 20-ті роки ХХ ст.

3. «Розстріляне відродження» Харківського краю.

4. Сучасна література Харківщини.


Повідомлення:

  1. Поети Харкова - жертви сталінських репресій.

  2. Літератори Харкова - наші сучасники.


Тема 8. Мистецтво краю

  1. Розвиток живопису:

а) народне малярство;

б) видатні художники Харківщини.

  1. Розвиток театрального мистецтва.

  2. Музичне та кіномистецтво:

а) бандуристи й кобзарі;

б) творчість видатних співаків і композиторів;

в) кіномитці Харківщини.

  1. Архітектурні стилі краю.


Повідомлення:

  1. Театр "Березіль" Леся Курбаса.

  2. Іконопис Слобожанщини.

  3. О.Бекетов - видатний архітектор краю.


Тема 9. Розвиток освіти на Харківщині.

1. Освітній рівень слобожан у XVIII ст.

2. Навчальні заклади краю у ХІХ ст.:

а) заклади початкової освіти;

б) стан середньої освіти;

в) вищі навчальні заклади.

  1. Освітні процеси на Слобожанщині в роки Української революції.

  2. Розвиток освіти радянської доби.

  3. Сучасний розвиток освіти на Харківщині.


Повідомлення:

  1. Заснування першого університету.

  2. Недільні школи Харківщини.

  3. Просвіти на Харківщині у 1917-1920 рр.


Тема 10. Світоглядні виміри слобожан

1. Риси характеру слобожан. Особливості світосприйняття слобожанами.

2. Місце родини в системі життєвих цінностей слобожан.

3. Календарне коло народних свят.

4. Родинні звичаї і обряди.


Повідомлення:

  1. Д.І.Багалій про світогляд слобожан.

  2. Забобони в житті слобожан.

  3. Стосунки жінки та чоловіка на Слобожанщині у XVIII ст.

  4. Слобожанське весілля.


Тема 11. Народний одяг і побут Слобожанщини.

1. Традиційний одяг слобожан:

а) жіночий, чоловічий і дитячий одяг слобожан;

б) ритуальний одяг;

в) повсякденний і святковий одяг.

2. Вплив міської культури на одяг харківців у ХІХ ст.

3. Побут слобожан.

4. Народні страви і напої.

5. Інтер'єр традиційного житла слобожан.


Повідомлення:

  1. Образ хати в народній творчості слобожан.

  2. Одяг козацької старшини Слобідських полків.

  3. Ставлення слобожан до напоїв.


Тема 12. Видатні дослідники Слобожанщини

  1. Дослідники історії Слобожанщини.

  2. Дослідники – археологи.

  3. Дослідники - етнографи.


Підсумкове тестування


^ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

  1. Краєзнавство України: теоретичні засади.

  2. Діяльність Українського комітету краєзнавців (1925 – поч. 30-х років).

  3. Репресовані краєзнавці Харківщини.

  4. Микола Сумцов - історик та етнограф Слобідської України.

  5. Дмитро Багалій - дослідник історії Слобідської України.

  6. Степан Рудницький - батько української географії. Харківський період життя (1926-1933 рр.).

  7. Олександр Потебня - всесвітньовідомий вчений-мовознавець.

  8. Територія Харківщини первісної доби.

  9. Доба сарматів і Харківська земля.

  10. Сіверська земля у VIII-Х ст.

  11. Донецьке городище.

  12. Заселення Слобідської України.

  13. Перші переселенці на Слобідську Україну.

  14. Теорії про виникнення Харкова та його назву.

  15. Харківська фортеця (друга пол. XVII-XVIII ст.).

  16. Історія вулиць Харкова.

  17. Герб міста Харкова: історія виникнення.

  18. Геральдика населених пунктів Харківщини.

  19. Історія слобідських полків.

  20. Іван Сірко - легендарний кошовий отаман.

  21. Харківські губернатори.

  22. Економічні процеси в Харківській губернії у ХІХ ст.

  23. Харківська губернія у роки Першої світової війни.

  24. Харківщина у роки Української революції (1917-1920 рр.).

  25. Голодомор на Харківщині (1932-1933 рр.)

  26. Харків -- українська радянська столиця.

  27. Окупаційний режим на Харківщині (1941-1943 рр.)

  28. Трагедія Дробицького яру.

  29. Обрядовість Слобідського краю.

  30. Традиційні ремесла й промисли Слобожанщини.

  31. Народний костюм Слобожанщини.

  32. Прикладне мистецтво Харківщини.

  33. Харківське літературне відродження 20-х – поч. 30-х років ХХ ст.

  34. Репресоване письменство Харкова.

  35. Майк Йогансен – поет-футурист.

  36. С.Пилипенко – голова « Плугу».

  37. Микола Хвильовий - публіцист, лірик, патріот.

  38. Образ Харкова у творчості різних письменників.

  39. Архітектура Харкова ХІХ ст.

  40. О.М.Бекетов - видатний архітектор.

  41. Розвиток науки на Харківщині у ХІХ ст.

  42. Видатні художники Харківщини.

  43. Ілля Рєпін – співець козацької слави.

  44. Сергій Васильківський.

  45. Микола Самокиш - засновник українського батального малярства.

  46. Розвиток кіномистецтва.

  47. Харків і театр "Березіль" Леся Курбаса.

  48. Розвиток початкової освіти на Харківщині у ХVІІІ – ХІХ ст.

  49. Харківський колегіум - центр освіти Слобідської України.

  50. Студенти й викладачі Харківського колегіуму.

  51. Харківський університет − перший вищий навчальний заклад України.

  52. Освітні процеси на Слобожанщині у роки Української революції ( 1917 – 1920 рр.).

  53. Освіта радянської Харківщини.

  54. Г.С.Сковорода - просвітитель і педагог.

  55. В.Н.Каразін – видатний діяч і патріот.

  56. Борис Грінченко – видатний фольклорист-мовознавець.

  57. Христина Алчевська та її внесок у розвиток народної освіти.

  58. Гнат Хоткевич - науковець та громадський діяч.

  59. Відомі жінки Харківщини.

  60. Соціальні процеси на Слобожанщині в роки Першої світової війни.

  61. Преса Харківщини у роки Першої світової війни.

  62. Повсякденність харків'ян у 20-ті рр. ХХ ст.

  63. Харків першої третини ХХ ст. очима зарубіжних громадян.

  64. Історія мого міста ( села).

  65. Історія мого роду - частина історії моєї Батьківщини.


^ МЕТОДИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ВИВЧЕННЯ КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»


Методика самостійної роботи: загальні зауваження


Самостійна робота студентів (СРС) - органічна і невід'ємна частина навчального процесу, значення якої полягає в тому, що вона:

  • формує потребу і навички систематичного та обґрунтованого вивчення документів;

  • дозволяє напрацювати навички наукового пошуку;

  • створює сприятливі умови для повного використання індивідуальних особливостей людини у навчанні;

  • найважливішою умовою формування світоглядних засад;

  • сприяє набуттю таких якостей, як наполегливість та системність у виконанні роботи.

Велике значення самостійної роботи у підготовці сучасних фахівців підтверджується багатою практикою вищої школи. Сьогодні СРС приділяється особливе місце в організацію навчання у вищій школі. Кількість обов'язкових аудиторних занять скорочується, посилюється акцент на організації самостійної роботи, що розвиває індивідуальні форми навчання і виховання. Уміння творчо мислити, орієнтуватися в потоці наукової інформації, самостійно ставити й вирішувати принципово нові завдання – вимога постіндустріального суспільства. Сьогодні процес навчання у вищому закладі освіти все більше спирається на самостійну, близьку до дослідної роботу студента.

Без самостійної роботи важко набути поглиблених знань. Оволодіння навичками самостійної роботи дає студенту змогу виконувати необхідну роботу якісно і в мінімальний термін. Вища школа покликана навчити студентів працювати в повну міру їх можливостей і здібностей, розвивати в них смак до творчого пошуку, виховувати в майбутніх фахівців прагнення до постійного збагачення і поновлення набутих знань. У підсумку СРС має сформувати у студентів знання і вміння, що дозволять їм самостійно вирішувати професійні завдання і проблеми.

У поняття "самостійна робота" входить не тільки робота, яку студенти виконують під час самопідготовки, але і самостійна діяльність у процесі навчання. Таким чином, СРС складається як з аудиторної роботи на лекціях та семінарах, так і з поза аудиторних занять.

У широкому значенні зміст самостійної роботи з краєзнавства включає:

  • слухання і конспектування лекцій;

  • роботу на семінарських заняттях;

  • вивчення рекомендованої літератури, джерел та їх конспектування;

  • підготовку рефератів;

  • підготовку наукових доповідей та повідомлень на студентські науково-практичні конференції;

  • підготовку до заліку.

Рекомендації з самоорганізації СР. Багато залежить від самого студента, від його ставлення до навчання, до виконання своїх обов'язків. Щоб навчитися самостійно засвоювати краєзнавчий матеріал, він повинен проявити силу волі, наполегливість і цілеспрямованість, виховувати в собі тверду самодисципліну, виробляти й дотримуватися розумного режиму навчання і відпочинку. Навчати їх у всьому поводитися самостійно - мислити, обмірковувати, планувати свою роботу, тобто цінувати свій час й уміти розподіляти його, бачити перспективу в роботі, передбачати можливі труднощі тощо.

^ Роль лекції в організації самостійної роботи студентів

  • Перш за все зазначимо, що термін „лекція” латинською мовою означає „читання”, тобто це системне, цілісне, аргументоване викладення навчального матеріалу. Одначе курс лекцій не може дати вичерпних знань з краєзнавства Харківщини.

Найголовнішим їх завданням є викладення основ краєзнавчої дисципліни, ознайомлення з новітніми науковими досягненнями у даній царині, озброєння студентів методологією предмета та самостійної роботи над ним. Подальшу роботу студент повинен виконувати самостійно.

  • Якість засвоєння змісту лекції значною мірою зумовлена особистою увагою студентів, зацікавленістю, прагненням опанувати лекційний матеріал. Саме на лекції студент одержує перший поштовх до закладання основ самостійної роботи. Слухання лекції – це творчий процес, напружена розумова праця, яка супроводжується особливою психологічною підготовкою до активного сприйняття інформації.

Правильне слухання передбачає проникнення у смисл кожної думки, кожного вислову викладача. Слухаючи лекцію, студент сприймає матеріал, осмислює і прагне його зрозуміти. Тому основою глибокого засвоєння змісту лекції є увага студентів, тобто їх мимовільна чи довільна зосередженість на певному об'єкті діяльності, в даному випадку на конспектуванні лекції.

  • Лекцію необхідно не тільки уважно слухати, а й обов'язково записувати. За правильної організації роботи одночасне конспектування та слухання лекції не послаблює, а, навпаки, посилює увагу студента. Вміло написаний конспект (з латинської – „огляд”) дає змогу легко згадати лекцію, вільно орієнтуватися в її змісті. Не варто записувати виклад матеріалу „слово в слово”, оскільки часу для цього обмаль. Необхідно виділяти в розповіді викладача найголовніше.

Щоб виділити в лекції найсуттєвіше для конспектування, студентам необхідно стежити за характером викладу матеріалу. Тоді неважко помітити, що найважливіші думки виділяються лектором різними прийомами – темпом мови, інтонацією, повторами, безпосереднім підкресленням тощо.

  • Суттєву роль відіграють форма й техніка конспектування лекції. Записи мають бути зручними для їх подальшого використання і економними за технікою виконання. Зошит для запису має містити великі поля, куди вносяться доповнення, власні думки при подальшій самостійній роботі.

З метою прискорення конспектування, звільнення часу для розумового сприйняття змісту лекції застосовуються скорочення окремих слів. При цьому доцільно виробити власну систему скорочень, яка поступово буде вдосконалюватися. Найзручніше спочатку подати термін або словосполучення повністю, а потім а дужках його скорочений варіант для подальшого використання з метою уникнення незрозумілих скорочень.


^ Особливості самостійної підготовки до семінарських занять


Участь у семінарських заняттях має бути спрямована не просто на набуття певної суми знань, а головним чином на вироблення уміння і навичок за допомогою отриманих знань самостійно розбиратися у складних процесах суспільного розвитку. Одним з ефективних засобів активізації студентів на семінарських заняттях є проблемне навчання, що сприяє розвитку творчої думки і процесу пізнання.

Семінарські заняття в умовах проблемного навчання можуть набувати різних організаційних форм - "круглий стіл", ділова гра, диспут, прес-конференція, конкурс на краще знання першоджерел та ін. У їх основі - інтенсифікація навчального процесу через змагальність, поглиблення якісної підготовки, підвищення відповідальності за ефективне вирішення питань семінару, вироблення вміння відстоювати власні переконання, вести творчі дискусії, набувати навичок організаторської роботи.

Семінар («семінар» латинською мовою означає «розсадник», а в буквальному розумінні – поширення знань шляхом усних виступів і обговорень),на першому курсі найбільш поширена форма – розгорнута бесіда, яка вимагає знання фактичного матеріалу, уміння аргументовано викласти свої знання в усній формі. При підготовці до семінарського заняття треба керуватися такими рекомендаціями:

  • Докладно ознайомтеся з темою і планом семінарського заняття, кожним із винесених на розгляд питань.

  • Замовте у бібліотеці відповідні рекомендовані джерела й літературу, насамперед обов'язкову.

  • Прочитайте документальні джерела й основну літературу до кожного з питань семінару, намагаючись осмислити прочитане.

  • Законспектуйте необхідний матеріал, випишіть цитати.

  • Складіть план і текст свого виступу на семінарському занятті з кожного питання.


Рекомендації по роботі з текстом:

  • Не переписуйте цілі речення чи абзаци; краще виписуйте ключові думки, ідеї.

  • Затримуйте увагу на наступному реченні кожного абзацу, особливо коли це великі абзаци.

  • Звертайте обов'язково увагу на так звані слова-сигнали – «отже», «таким чином» та ін., які вживаються з метою акцентувати увагу на чомусь важливому.

  • Уважно ознайомтеся з висновками автора.

  • Відразу після прочитаного перевірте, що ви запам'ятали, і відобразіть ключову думку, факти, власні оцінки у вигляді послідовної схеми.

Одним із шляхів запам'ятовування та засвоєння матеріалу є ведення записів прочитаного. Основні форми записів – план, виписки, тези, анотація, резюме і конспект. Конспектувати необхідно цілеспрямовано, заздалегідь уявляючи, які аспекти, положення роботи мають найбільш важливе значення. Дуже важливо робити лаконічні записи, виділяючи й записуючи тільки найсуттєвіше, опускаючи другорядні аргументи, деталі. Дуже роздутий конспект дає мало користі.

Важливе значення має продумане оформлення конспектів, їх акуратне ведення. Записи доцільно вести в загальному зошиті чорнилами, сторінки нумерувати, щоб швидко знайти потрібний матеріал.

Конспект не повинен бути суцільним текстом. Необхідно поділити конспект відповідно до логічного плану книги, її структури. Досягається розчленування шляхом використання запису відступами, коли одне положення відокремлюється від іншого: використовувати абзаци, спеціальне маркування. Оформлення конспекту має бути чітким, наочним, забезпечувати зручність у користуванні ним.

За характером оформлення конспекти поділяються на три види: текстуальний, вільний, змішаний. Під час конспектування джерел з навчальною метою краще користуватися вільним або змішаним конспектом. У вільному конспекті викладання твору ведеться своїми словами, але не виключається використання і авторських фраз. висловів, текстуальних записів. Складаючи вільний конспект, не бажано відступати від авторського плану книги або статті. Помилки припускають ті студенти, які складають конспект відповідно до плану семінару, відступаючи від логічної структури джерела. Вільний конспект надає змогу краще усвідомлювати й закріплювати в пам'яті прослухане, прочитане. Змішаний конспект поєднує позитивну якість не тільки вільного конспекту, але й інших видів запису. У змішаному конспекті допускаються записи і у вигляді плану, цитат, виписок та схем, складених на авторському матеріалі.

Таким чином, запис прочитаного, в якій би формі він не проводився, - результат великої самостійної творчої праці з вивчення та засвоєння джерела, важливий етап самостійної роботи.

Отже, правильна підготовка організації самостійної роботи є важливим чинником підвищення ефективності і якості набуття теоретичних знань.

Одне з найскладніших завдань , яке має виконати студент – підготовка доповіді. Доповідь (повідомлення), яку планується виголосити на семінарі, має відповідати таким вимогам:

  • Методологічно правильно й повно розкрити зміст вибраного питання ;

  • Показати самостійну роботу над джерелами та літературою;

  • Продемонструвати вміння планувати чітко все те, що вивчається і зрозуміло формулювати головні питання виступу.

Для студента-доповідача особливого значення набувають три фактори:

  • володіння матеріалом;

  • володіння собою;

  • володіння аудиторією.


Вимоги й рекомендації до написання реферату

Реферат - одна із форм самостійного опанування студентом певних знань. Для його підготовки підбирається спеціальна література, робляться виписки, які згодом компонують відповідно до поставлених завдань. Кінцевий результат написання реферату - оприлюднення його результатів.

Структура реферату: титульний аркуш, зміст, вступ, 2-3 розділи, висновки, список використаної літератури. Загальний обсяг реферату: до 15-20 сторінок, з них до 4 сторінок - вступ, 15-17 сторінок - основний текст, 1 сторінка - висновки. Відлік сторінок починають з титульного аркуша. Проте титульний аркуш і аркуш "зміст" не нумерують, а починають із третьої сторінки - "ВСТУП" - у верхньому правому куті із цифри "3".

У вступі зазначають актуальність теми, особисте ставлення до обраної проблеми, хронологічні й територіальні рамки дослідження. Потім дають аналіз використаної літератури, вказуючи внесок кожного автора в розкриття проблеми. І нарешті - визначають мету та завдання роботи.

Кожен розділ, як правило, розкриває суть одного із завдань, і завершується загальним висновком.

У висновках до реферату підводять загальні підсумки роботи.

Обов'язковою умовою для написання реферату є текстові посилання на використану літературу. У кінці речення ставлять квадратні дужки, в яких зазначають порядковий номер появи в тексті джерела і сторінку, з якої зроблено пряме цитування тексту чи просто передача суті матеріалу, наприклад [4, c. 37].

Список використаної літератури складають в міру появи посилань у тексті. При цьому зазначають загальну кількість сторінок книги чи статті.

^ Зразок складання бібліографічного покажчика:

а) Книга із зазначенням автора:

Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 2001. - 675 с.

б) Книга без зазначення автора:

Рідний край: Навч. посібник/За ред. І.Ф.Прокопенка. - Харків: ХДПУ, 1999. - 527 с.

в) Багатотомне видання:

Давня історія України: В 2 т. - К.: Либідь, 1995. - Т. 2. - 220 с.

г) стаття часопису:

Ковтун Ю. Сузір'я Симеренків//Слобожанщина. - 2000. - № 16. - С. 224-240.

Кількість використаної літератури має бути не менше 5 джерел. При цьому, по можливості, бажано використати найновіші видання.

Висока оцінка за виконання реферату залежить від дотримання усіх вищезазначених вимог і успішного захисту. Виступ (до 10 хв.) має передати основні положення реферату. При цьому особливо враховується вільне володіння матеріалом, вміння аргументовано обстоювати свою думку й зацікавити аудиторію.

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ З КУРСУ КРАЄЗНАВСТВА


Археологічна культура – група споріднених пам'яток (поселення, поховання, оборонні споруди та ін.), які належать до однієї історичної епохи, займають певну територію, характеризують життя окремого етносу або етнічної спільності людей.

^ Білгородська захисна лінія – оборонна лінія для захисту південних кордонів Російсь­кої держави від кримських і ногайських татар наприкінці ХVІ-ХVП ст. Будувалася протягом 1635-1658 рр. Проходила по території сучасних Сумської, Білгородської, Воронізької, Липецької і Тамбовської областей. Починалася в Охтирці, йшла в напрямі Білгорода (звідси й назва) — Тамбова, перетинаючи Муравський шлях та Ізюмський шлях. Загальна довжина смуги укріплень 798 км зі сходу на захід. Було побудовано понад 20 міст-фортець: Усмань, Коротояк, Острогозьк, Новий Оскіл, Короча, Хотмизьк, Олешня та і ін. Деякі з них зберегли свій статус, але більшість після заселення Слобідської України поступово перетворилися на селища.

"Березіль" – український театр. Заснований Л.Курбасом у 1922 р. як мистецьке об'єднання "Березіль" навколо групи акторів колишнього "Молодого театру" (створений у 1918 р.). Назва походить від першого місяця весни. Працював у 1922-1926 рр. у Києві, 1926-1933 рр. - у Харкові. Завдання театру "формувати життєві принципи людей у суспільстві". Творчий процес перебував під впливом експресіонізму й конструктивізму. Ставилися п'єси світових і українських драматургів. Особливим успіхом користувалася п'єса М.Куліша "Народний Малахій", "Мина Мазайло". У театрі працювали А.Бучма, Л.Сердюк, Н.Ужвій.

"Березіль" з його національною позицією зазнавав утисків. У 1933 р. Л.Курбаса арештовано, а театр переформовано й перейменовано у Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка.

ВАПЛІТЕ - "Вільна академія пролетарської літератури". Архітектурна організація діяла в 1925-1928 рр. Стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Фактичний лідер - М.Хвильовий, який висунув лозунг: "Геть від Москви!" Члени ВАПЛІТЕ: М.Яловий, М.Йогансен, М.Бажан, А.Любченко, Ю.Яновський, Ю.Смолич, П.Тичина. Організація видавала часопис "ВАПЛІТЕ". Погляди М.Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УСРР. Внаслідок постійних нападок та переслідувань ВАПЛІТЕ було змушене "саморозпуститися".

ВОЄВОДА представник царського уряду на місцях. У Слобідській Україні воєводи як правителі міста існували з початку заселення краю і впродовж XVIII ст. Офіційно головним обов'язком воєвод була військова оборона від нападів татар, догляд за фортецею і нагляд за російськими служилими людьми. Але фактично влада воєвод була значно ширшою: вони були представниками царизму в Україні і втручалися в політичне та адміністративне життя, що нерідко призводило до суперечок з козацькими полковниками. Найстаршими були білгородські воєводи: від них залежали й слобідські полковники, вони стверджували полковничі вибори у Слобожанщині, пропонували своїх кандидатів.

ГАРТ - "Спілка пролетарських письменників України". Заснована в 1923 р. з центром у Харкові і філіями в Києві, Одесі та ін. містах. Очолював В.Блакитний. Членами об'єднання були О.Довженко, В.Сосюра, П.Тичина, М.Йогансен, В.Поліщук та ін. Метою заснування було об'єднання українських пролетарських письменників та забезпечення активної виховної ролі української літератури в суспільстві. В 1925 р. центральна спілка у Харкові розпалася, на основі однодумців М.Хвильового було утворено ВАПЛІТЕ.

Дике поле - територія між Доном, верхньою Окою і лівими притоками Десни й Дніпра. Найчастіше під цією назвою розуміли незаселену територію частини Лівобережної, Слобідської та Південної України, яку в різні часи спустошували кочові племена. Донецьке городище - місто Донець - форпост південно-східних окраїн Київської Русі. Згадується в Іпатіївському літописі під 1185 р. у зв'язку із повідомленням про втечу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича з половецького полону.

^ Дробицька трагедія - масові розстріли гітлерівцями єврейського населення Харкова, які тривали з 26 грудня 1941 р. по 7 січня 1942 р. За різними даними в Дробицькому яру було знищено від 10 до 16 тис. осіб. У 1955 р. місце поховання було впорядковане, з кінця 1988 р. утворений комітет "Дробицький яр", а в 2002 р. - відкрито меморіал.

^ Екстрат про Слобідські полки ("Экстрат о Слободских полках") - складений 1734 р. на вимогу Державного кабінету і Сенату Російської імперії на підставі матеріалів Розрядного архіву. Являє собою збірку перших документальних відомостей про заселення Слобожанщини.

Ізюмський шлях - одне з розгалужень Муравського шляху. Починався у верхів'ях річці Орелі, перетинав Ізюмський брід (звідси назва) на Сіверському Дінці, далі йшов уздовж правого берега Осколу і в межиріччі верхів'їв Псла, Ворскли, Сіверського Дінця й Осколу знову виходив на Муравський шлях.

Іменний список мешканців м. Харкова (1655 р.) - перелік прізвищ населення чоловічої статі Харківської фортеці (всього 587 чол.). Документ зберігається в Центральному державному архіві древніх актів у Москві.

^ Кальміуський шлях (Кальміуська сакма) - одне з розгалужень Муравського шляху, яким користувалися кримські й ногайські татари для розбійних нападів на Слобідську Україну та Російську державу в XVI - на початку XVIII ст.

^ Мандрівні дяки - вихованці різних шкіл у Слобідській Україні ХVІІ-ХVІІІ ст., які під час канікул розходились по містах і селах у пошуках джерел існування. Вони навчали грамоті, співали духовні й світські пісні, складали вірші. В останній чверті XVIII ст. у зв'язку із посиленням кріпацтва мандрування дяків було заборонено.

^ Монументальне дерев'яне будівництво Слобожанщини - найбільш поширена форма будівництва у ХVІІ-ХVІІІ ст. Характеризується багатством типів споруд, великою різноманітністю форм і високим рівнем техніки будування. Виділяють кілька слобожанських архітектурних шкіл з окресленою територією розповсюдження та улюбленими формами. Прізвища майстрів, як правило, невідомі. Крім широкої різноманітності конструктивних особливостей майстри володіли ілюзійно-живописними методами архітектурного стилю, широко використовуючи при цьому властивості освітлення.

^ Монументальний живопис Слобожанщини ХVІІ-ХVІІІ ст. — характеризується високо розвинутим декораційним чуттям, є спроби введення мотивів побуту (здебільшого одягу) в ікону, тобто "націоналізація" живопису. У XVIII ст. він поступово відходить від монументально-статичних, декоративно-площинних форм, натомість з'являються певний рух, вибагливість компоновки.

^ Муравський шлях - один з головних шляхів XVI-XVII ст., яким кримські й ногайські татари користувалися для нападів на Лівобережну і Слобідську Україну і Росію. Починався з Перекопу, в напрямі на північ перетинав південноукраїнські степи, територію Харківського полку, потім з'єднувався з Ізюмським шляхом, Кальміуським шляхом і йшов до Тули.

^ Недільні школи - безплатні загальноосвітні або професійно-технічні школи в Україні у 50-х роках ХІХ – на початку ХХ ст. для дітей та дорослих, які з різних причин не могли відвідувати загальні школи. Перша навчальна школа була відкрита в Києві 11 жовтня 1859 р. Навчання велося українською мовою. Викладали в них представники української інтелігенції, студенти, вчителі: В.Антонович, М.Драгоманов, П.Чубинський та ін.

Сіверяни - носії роменської археологічної культури. Проживали в басейні річок Десна, Псел, Сула, Ворскла, Сіверський Донець, якому за свідченнями іноземних джерел XVI ст. і дали назву. Сіверяни склали великий і могутній племінний союз, один з 12 слов'янських племінних союзів, які і створили Київську Русь, були серед семи союзників - поляни, древляни, дуліби, уличі, білі хорвати, сіверяни, що склали основу української народності.

^ Сірко Іван Дмитрович (орієнт. 1605-1680рр.) - видатний політичний діяч і козацький полководець. Народився в козацькій слободі Мерефа. Брав участь у визвольній війні українського народу в середині XVII ст. Вісім разів (з 1663 р.) обирався кошовим отаманом Запорозької Січі. Здійснив не менш як 100 походів проти Туреччини й Кримського ханства. 1668 р., коли був полковником у Змієві, очолив повстання проти Москви на захист козацьких прав. Після нетривалих воєнних дій на Слобожанщині рушив на з'єднання з П.Дорошенком. Після цього повернувся на Січ. У 1672 року був засланий до Сибіру. 1673 року знову повернувся на Січ. Похований поблизу с. Капулівка Дніпропетровської області на так званій Сторожовій Могилі. Образ кошового І.Сірка став центральним у картині І.Ю.Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".

Слобода - походить від слова "свобода" чи "слобода". Місце поселення вільних переселенців, які воювали і залюднювали територію Дикого поля.

^ Слобідська Україна - історико-географічна область північно-східної частини України. Займала територію Харківської, Сумської, північ Донецької і Луганської областей, а також південно-східної частини Воронізької, півдня Курської та більшість Білгородської областей Російської Федерації.

^ Слобідські козаки - козацьке населення Слобідської України. Одні з перших козацьких слобід були засновані в 1638 р. козаками - учасниками повстання під керівництвом Я. Остряниці. Особливо посилився потік переселенців з України в другій половині XVII ст. Вони відіграли значну роль у боротьбі проти турецько-татарської агресії (середина XVII - середина XVIII ст.), шведських загарбників (1708-1709). Козаки неодноразово повставали проти соціального й національного гноблення. Внаслідок розвитку землеробства, скотарства, ремесла, торгівлі засновані в XVII ст. військові опорні пункти перетворилися у XVIII ст. на торгово-ремісничі центри. Після реформи Є.О.Щербиніна козаків і підпомічників було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів, а козацьку старшину зрівняно з російським дворянством.

^ Слобідські козацькі полки - військові й адміністративні одиниці в Слобідській Україні: Ізюмський, Острогозький, Охтирський. Сумський, Харківський. До XVIII ст. вони були підпорядковані спочатку Розрядному, а з 1688 р. - Посольському приказам, а також певною мірою підлягали воєводам, що знаходилися в слобідських полкових містах. З 1708 р. підпорядковувалися азовському генерал-губернатору, з 1718 р. - київському і воронізькому, з 1726р. - Військовій колегії. В 1765 р. були реорганізовані в регулярні - гусарський та уланський полки.


Сотник - особа, яка очолювала адміністративно-територіальну та військову одиницю - сотню, а іноді невеликий загін з 2-3 сотень. З XVIII ст. Сотника здебільшого призначала місцева царська адміністрація. Поступово ця посада, як і полковника, перетворилася на довічний і навіть спадковий привілей. Як символ своєї влади Сотник після призначення на посаду отримував сотенне знамено – хоругву, яка зберігалася в церкві, а під час походу перевозилася з сотнею. Після ліквідації автономного устрою в Слобідській Україні цю посаду було ліквідовано.

^ Слобідсько-Українська губернія - адміністративна одиниця, утворена згідно з маніфестом Катерини ІІ від 28 липня 1765 р. на території ліквідованих п'яти Слобідських полків із центром в м. Харкові. Поділялася на провінції з центрами в Охтирці, Ізюмі, Острозьку Сумах. Існувала до 29 вересня 1780 р.

^ Покровський собор у Харкові - найдавніша кам'яна споруда міста, зведена невідомим архітектором 1689 р. До 1726 р. була приходською церквою Харківської фортеці, до 1799 р. - колегіумським храмом, з 1799 р. - кафедральним собором. Це видатна пам'ятка архітектури XVII ст., в якій втілені художні ідеали українського народу і традиційні форми народної культової архітектури. Верхній холодний храм три банної споруди обведений галереєю і об'єднується "гульбищем" з шатровою дзвіницею. У цьому ансамблі все спрямоване догори: і гранчасті об'єми, які виростають один з одного, і вузькі вікна. Більш суворі форми дзвіниці собору асоціюються з фортечною вежею.

Полк - військова адміністративно-територіальна одиниця. До Слобідського козацького війська входило 5 полків. Чисельний склад кожного з них мінявся так само, як і кількість сотень у полках.

^ Описи топографічні Харківського намісництва кінця XVIII ст. - оригінальні рукописні й друковані пам'ятки, в яких подано характеристику території Слобідської України, її адміністративно-політичного устрою, наведено кількісний склад і соціально-етнічна структура населення, описані його побут і культура наприкінці XVIII ст.

^ Українська захисна лінія — система укріплень, збудованих у 1731-1733 рр. в Україні для оборони південних кордонів Російської держави від турецько-татарської агресії. Починалася від Дніпра і проходила по річках Орелі й Берестовій, далі йшла по р. Береці до її впадіння у р. Сіверський Донець. Довжина лінії становила понад 285 км. Через кожні 15-25 км було споруджено земляні фортеці. Більша частина укріплень (12 з 16) була розташована на території нинішньої Харківщини. Їх залишки зараз є пам'ятками історії зразками фортифікаційних споруд XVIII ст. (наприклад Тамбовська фортеця): фрагменти валу можна побачити на території міста Первомайського.

"Топографическое описание Харьковского наместничества" - один з описів намісництв, які були складені у зв'язку із запровадженням в Російської імперії губернської реформи 1775 р. для вивчення господарських і фінансових ресурсів країни. Один з варіантів опису Харківського намісництва був складений директором Харківського училища І.А.Переверзевим, виданий 1788 р. в Москві й перевиданий Д.І.Багалієм у 1888 р. Отже докладно змальовує географічне положення намісництва, дає характеристику землеробства, ремесла, торгівлі, відомості про культуру і побут народу, характеристику повітових міст і сіл.

^ Фортеці Української лінії - склали українську захисну лінію, яка починалася фортецею на Сіверському Дінці при гирлі річки Сухої Берічки і називалася спочатку Донецькою (згодом, у 1738 р., фортеці лінії набули нових назв і Донецька почала називатися фортецею св. Петра). За нею йшли такі фортеці (первісні назви подаються в дужках): Тамбовська (Бузова) при Бузовому плесі; Св. Михаїла (Кисіль) при р. Кисіль; Слобідська (Лузова) при р. Лузовій; Св. Олексія (Берецька) у верхів'ї р. Береки; Єфремовська (Троїцька) при трійчастих байраках; Св. Парасковії; Орловська Щев'ята); Св. Іоанна; Бєлевська (Деся­та); Св. Федора (Крутяцька) на р. Орелі; Козловська; Василівська (Ряськів-ська); Василівська (Маячківська); Лівенська; Борисоглібська, яка розмі­щувалися одна від одної на відстані 20-30 верст.

Більшість з них складалася з бастіонних чотирикутників, які поза лінією були обнесені палісадом, що пролягав по рову. Фортечні слободи обводилися невеликим земляним валом або надовбами. Редути поза лінією також обносили палісадом. Всередині кожної фортеці містилися казарми, пороховий льох, продуктовий магазин, цейхгауз і криниця. Українська лінія мала на озброєнні 180 гармат, 30 мортир і гаубиць.

^ Харківське історико-філологічне товариство - наукове товариство при університеті. Займалося дослідженням питань історії, археології та етнографії Слобідської та Лівобережної України, українською філологією, охороною пам'яток культури, вело науково-просвітницьку роботу. Видавало "Сборники'" (т. 1-21; 1886-1914), "Труды" (т. 1-7; 1893-1902) та "Вестник" (т. 1-5:1911-14), у ньому працювали Д.І.Багалій, М.С.Дринов, М.Ф.Сумцов, О.О.Потебня, В.І.Савва та ін.

^ Харківське воєводство - орган державного управління Російської імперії на Харківщині. Створене за наказом царя Олексія Михайловича 1656 року. Першим харківським воєводою став Воїнь Селіфонтов. Головним обов'язком воєвод було ведення військових справ (оборона від татар, догляд за фортецею та служилими людьми), але їх влада виходила далеко за межі цих функцій. Воно існувало до початку XVIII ст.

^ Харківське генерал-губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця, створена 1775 р. і об'єднувала Слобідсько-Українську та Воронізьку губернії, губернатори яких були підпорядковані харківському генерал-губернатору.

^ Хозарський каганат - держава, що виникла в середині VІІ ст. у степах між Каспійським і Азовським морями, внаслідок розпаду Західно-Тюрського каганату. Північні кордони її доходили до верхів'я Сіверського Дінця і Псла. Основним заняттям хозар було кочове скотарство. Із VІІІ ст. у залежність від хозарського каганату потрапили деякі слов'янські племена, серед них і сіверяни. У 964 - 965 рр. був розгромлений у результаті походу князя Святослава Ігоревича на Волгу. Перестав існувати з кін. Х ст.


^ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З КУРСУ

« КРАЄЗНАВСТВО»

1. Характеристика археологічних культур на території Харківщини.

2. Скіфо-сарматський період на території Харківщини.

3 Перші слов'яни на території Харківщини - Сіверська земля.

4. Харківщина у складі Хозарського каганату (VIII-X ст.)

5. Монголо-татарська навала. Дике поле.

6. Початки заселення Харківщини:

7. Хвилі освоєння Слобідської України у XVII ст.

8. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток Харківщини у другій пол. XVII - кінці XVIII ст.

9. Соціальні стани на території Харківщини.

10. Розвиток господарства, промислів та торгівлі.

11. Теорії про походження міста Харкова та його назви.

12. Харківська фортеця.

13. Еволюція герба міста Харкова та міст Харківського намісництва

14. Адміністративно-територіальний, політичний устрій Харківщини та склад населення у ХІХ ст.

15. Економічний розвиток Харківщини у ХІХ ст.

16. Історія Харківщини: від першої російської революції до Української революції (1905-1920 рр.).

17. Українська революція (1917-1920 рр.) на Харківщині;

18 Харківщина у 20-30-ті роки.

19. Наш край у роки Великої вітчизняної війни.

20. Харківська область Української РСР у 50-ті - поч. 90-х рр. ХХ ст.

21. Харківщина у складі незалежної України.

22. Етнографічне краєзнавство Харківщини.

23. Звичаї та обряди жителів Харківщини.

24. Народний одяг та побут.

25. Розвиток літератури на Харківщині (XVIII-ХХ ст.).

26. Літературний процес на Харківщині у 20-ті роки ХХ ст.

27. "Розстріляне відродження" Харківського краю.

28. Сучасна література Харківщини.

29. Мистецтво Харківщини (XVIII-ХХ ст.).

30. Розвиток театрального мистецтва.

31. Музичне та кіно мистецтво.

32. Освітній рівень слобожан у XVIII ст.

33. Навчальні заклади краю у ХІХ ст.

34. Розвиток освіти радянської доби.

35. Сучасний розвиток освіти на Харківщині.


^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. - Харків, 1993.*

  2. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет от его основания. Репринтне видання.- В 2-х тт.-Харьков,1993.

  3. Білоусько О.Україна давня: євразійський цивілізаційний контекст.-К.,2002.

  4. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: хронологічний довідник. - К., 2005.

  5. Давня історія України. У 2 кн. - К., 1994-1995.

  6. Довідник з історії України. - К., 2001.

  7. Зайцев Б.П., Скирда В.В. та ін. Історія рідного краю. У 2 частинах. - Харків, 2001.

  8. З порога смерті. Письменники України – жертви сталінських репресій.-К.,1991.

  9. Історія міста Харкова ХХ ст.-Харків,2004.

  10. Історія міст і сіл України. Харківська область. - К., 1967.

  11. Історія українського козацтва.- Т.1. Розділ 10. «Козацтво Слобідської України».   К.,2006.

  12. Культура і побут українського народу. - К., 1991.

  13. Лейбфрейд А.Ю., Полякова Ю.Ю. Харьков. От крепости до столицы: заметки о старом городе. - Харьков, 1998.

  14. Література рідного краю. - Харків, 1999.

  15. Саратов І.Ю. Історія Харківських гербів. - Харків, 2000.

  16. Саратов І.Ю. Харків, звідки ім'я твоє .- Харків, 1999.

  17. Семененко В.І. Історія Східної України. Поновлення кайданів. - Харків, 1997.

  18. Семененко В.І., Радченко Л.А. Історія України. - Харків, 2000.

  19. Слобідська Україна: Короткий історико-краєзнавчий довідник. - К., 1994.

  20. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - К., 1992.

  21. Харкову 350. Історія. Сучасність. Стратегія розвитку. -Харків, 2004.

  22. Історія Слобідської України: Навчальний посібник. - Харків, 1998.* *

  23. Історія України: Нове бачення. - К., 2000.

  24. Жванко Л.М. Соціальні виміри Української Держави (квітень-грудень 1918 р.).-Харків: Прапор,2007.

  25. Жванко Л. Харків і біженці першої світової війни.//Харкову – 350 років. Історичні аспекти. Матеріали наук. конференції. – Харків, 21 квітня 2004.- С.49-58.

  26. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. .Антологія 1917-1933.-К.,2001.

  27. Маслійчук В.Л. Провінція на перехресті культур: Дослідження з історії Слобідської України.   Харків, 2007.

  28. Потрашков С.В. Харьковские полки: Три века истории.   Харьков, 1998.

  29. Реабілітовані історією. Харківська область. - Кн.1, Ч.1.   Харків, 2005.

  30. Репресоване відродження. - К., 2001.

  31. Репресоване краєзнавство(20-30-ті роки).-К.,1991.

  32. Рідний край. - Харків, 1999.

  33. Скоробагатов А.В.Харків у роки окупації (1941- 1943).-Харків: Прапор, 2004.

  34. Столиця відчаю. Голодомор 1932-1933 рр. на Харківщині вустами очевидців.-Х.,2007.

  35. Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (досвід, проблеми, перспективи). - К., 2001.

  36. Харків і Польща: люди і події   Харків, 2006.

  37. Шрамко Б.А. Древности Северского Донца. - Харьков, 1962.

  38. Шрамко Б.А., Михеев В.К., Грубник-Буйнова Л.П. Справочник по археологии Украины. Харьковская область. - К., 1974.


*Література з фондів бібліотеки ХНАМГ.

**Література з фондів державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка

Самостійна робота студентів з курсу "Краєзнавство"


  1. Підготовка повідомлень на семінарське заняття.

  2. Виконання практичних завдань до семінарських занять.

  3. Написання та захист реферату.

  4. Участь у студентській науковій конференції та науковій конференції молодих вчених "Каразінські читання".

  5. Відвідання експозицій Харківського історичного музею:

"На перехрестях століть".

"Таємничі скарби".

"Арсенал".

"Мальовнича Слобожанщина".

"Харків 1941-1943 рр."

  1. Відвідання експозицій Харківського художнього музею.

  2. Екскурсії по визначних місцях Харківщини (м.Чугуїв, Пархомівський художній музей, с.Соколово, меморіал "Дробицький яр", с.Сковородинівка та ін.).



ЗМІСТ

Стор.

Вступ ………………………………………………………3

Програма курсу «Краєзнавство»…………………………5

Плани семінарських занять……………………………….11

Теми рефератів……………………………………………19

Методика самостійної роботи студентів з вивчення

курсу «Краєзнавство» ….…………………………………23

Роль лекції в організації самостійної роботи……............26

Особливості самостійної підготовки до семінарських занять……………………………………………………….28

Рекомендації по роботі з текстом………………………..30

Вимоги та рекомендації до написання реферату………..33

Основні поняття з курсу «Краєзнавство»………………..36

Питання до заліку з курсу «Краєзнавство»……………..50

Список літератури………………………………………….52

Самостійна робота студентів з курсу "Краєзнавство"…..54

Навчальне видання


КРАЄЗНАВСТВО: Методичні вказівки до вивчення курсу (для студентів 1 курсу спеціальностей 6.030504 – «Економіка підприємства», 6.030509 - «Облік і аудит»)


Укладач: Жванко Любов Миколаївна


Відповідальний за випуск: О.Л. Рябченко


Редактор: М.З.Аляб'єв


План 2007 , поз. 175 М

__________________________________________________
Підп. до друку 3.07.07 Папір офісний
Формат 60х84 1/16 Друк на різографі
Умов.-вид. арк. 2,1 Обл.-вид. арк. 2,4
Тираж 200 прим. Зам №

__________________________________________________
61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

___________________________________________________
61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ


Схожі:

Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства історія україни методичні вказівки до практичних занять для студентів 1 курсу заочної форми навчання спеціальностей 030504 «Економіка підприємства»
Сторія україни: Методичні вказівки до практичних занять (для студентів 1 курсу заочної форми навчання спеціальностей 030504 «Економіка...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconХарківська нацiональна академія міського господарства методичні вказівки до курсової роботи з курсу «Економіка підприємства»
Методичні вказівки до курсової роботи з курсу “Економіка підприємства” (для студентів 3 курсу напряму підготовки 030504, 050100 “Економіка...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconХарківська національна академія міського господарства л. Г. Бойко методичні вказівки для самостійної роботи студентів з дисципліни
«Економіка та підприємництво» напряму підготовки 030504 – «Економіка підприємства» 030509 «Облік І аудит» І слухачів другої вищої...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» icon«Міжнародна економіка» для студентів 2 курсу денної форми навчання напрямів підготовки: 030504 „Економіка підприємства”
Програма І робоча програма дисципліни «Міжнародна економіка» для студентів 2 курсу денної форми навчання напрямів підготовки: 030504...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» icon«Міжнародна економіка» для студентів 3 курсу заочної форми навчання напрямів підготовки: 030504 „Економіка підприємства”
Програма І робоча програма дисципліни «Міжнародна економіка» для студентів 3 курсу заочної форми навчання напрямів підготовки: 030504...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconНаціональна економіка” для студентів 3 курсу заочної форми навчання напрямів підготовки: 030504 „Економіка підприємства”
Програма І робоча програма дисципліни „Національна економіка” для студентів 3 курсу заочної форми навчання напрямів підготовки: 030504...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconПотенціал І розвиток підприємства Методичні вказівки для самостійної роботи студентів, практичних занять І виконання контрольної роботи
Для студентів 4 курсу заочної форми навчання галузі знань 0305 – «Економіка І підприємництво», напряму підготовки 030504 – «Економіка...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconМіністерство освіти І науки україни
«Кошторисна справа». Частина I. Кошторисні нормативи. (для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання напряму підготовки...
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconПрограма та робоча програма навчальної дисципліни «інженерна та комп’ютерна графіка» для студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства»
Для студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства»
Для студентів 1 курсу спеціальностей 030504 – «Економіка підприємства» iconА.І. Зіньковська Методичні вказівки
«Кошторисна справа». Частина Обґрунтування договірної ціни. (для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання напряму...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи