Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції icon

Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції




НазваОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції
Сторінка1/4
Дата26.09.2012
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4


Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України

Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


66-та

науково-технічна конференція

професорсько-викладацького складу,

науковців, аспірантів та студентів


Матеріали конференції

(5 – 8 грудня 2011 р.)


СЕКЦІЯ 4

МЕРЕЖІ І СИСТЕМИ ПОШТОВОГО ЗВ´ЯЗКУ


СЕКЦІЯ 6

^ ГУМАНІТАРНІ НАУКИ


Одеса 2011

Програмний комітет конференції


Воробієнко П.П. – д.т.н., професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, ректор, голова програмного комітету;


^ Секція 1. Радіозв’язок і телебачення:

Голова: Іваницький А.М. – д.т.н., проф. каф ТЕД та СРЗ;

Члени: Ошаровська О.В. – к.т.н., доц., в.о. директора ННІ РТЕ;

Гофайзен О.В. – д.т.н., проф., зав. каф. ТБ та РМ;

Проценко М.Б. – д.т.н., проф., зав. каф. ТЕД та СРЗ.


^ Секція 2. Телекомунікаційні системи та мережі:

Голова: Бондаренко О.В. – д.т.н., проф., зав. каф. ВОЛЗ;

Члени: Хіхловська І.В. – к.т.н., доц., декан ф-ту ТКС;

Лісовий І.П. – д.т.н., проф. каф. ТКС;

Ложковський А.Г. – д.т.н., проф., зав. каф. КС.


^ Секція 3. Сучасні інформаційні системи і технології:

Голова: Каптур В.А. – к.т.н., проректор з наукової роботи;

Члени: Стрелковська І.В. – д.т.н., проф., декан ф-ту ІМ;

Нікітюк Л.А. – к.т.н., проф., зав. каф. МЗ;

Загребнюк В.І. – к.т.н., доц., доц. каф. КІТ ПІВ.


^ Секція 4. Мережі і системи поштового зв’язку:

Голова: Ящук Л.О. – д.т.н., проф., керівник НДЦ ПЗ “Індекс”;

Члени: Кріль С.С. – к.т.н., с.н.с., директор ННІ КТА та Л;

Осадчий Є.Д. – к.т.н., ст. викл. каф. М і СПЗ.


^ Секція 5. Економіка й управління:

Голова: Захарченко Л.А. – к.е.н., доц., директор ННІ Е та М;

Члени: Орлов В.М. – д.е.н., проф., зав. каф. ЕП та КУ;

Гранатуров В.М. – д.е.н., проф. каф. УП та СА;

Стрельчук Є.М. – к.е.н., проф., зав. каф. М та М.


^ Секція 6. Гуманітарні науки:

Голова: Сіленко А.О. – д.політ.н, проф., проректор з навчальної та
виховної роботи;

Члени: Шульган О.О. – к.філол.н., доц., проректор з навчальної роботи
та міжнародних зв’язків;

Пунченко О.П. – д.ф.н., зав. каф. філософії та українознавства;

Вєтрова С.С. – к.соц.н., доц. каф. політології.


^ ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ


Голова:

Каптур В.А.

  • к.т.н., проректор з наукової роботи;

Члени:










Баляр В.Б.

  • ст. викл. каф. ТБ і РМ;




Вєтрова С.С.

  • к.соц.н., доц. каф. політології;




Галан Л.В.

  • к.е.н., доц. каф М та М;




Данилевський В.О.

  • зав. відділом НТІ НДЧ;




Кріль С.С.

  • к.т.н., с.н.с., директор ННІ КТА та Л;




Кумиш В.Ю.

  • ст. викл. каф. КІТ ПІВ;




Ларін Д.Г.

  • к.т.н., доц. каф. ІТ;




Політова І.В.

  • к.е.н., начальник НДЧ;




Сумський І. М.

  • зав. лаб. ННВЛ СОРО;




Хіхловська І.В.

  • к.т.н., доц., декан ф-ту ТКС.



Адреса:

вул. Ковальська 1, м. Одеса, 65029 Україна

http://www.onat.edu.ua.

e-mail: onat @onat.edu.ua

тел. (048) 705-03-05


ЗМІСТ


^ СЕКЦІЯ 4. МЕРЕЖІ І СИСТЕМИ ПОШТОВОГО ЗВ´ЯЗКУ


Кріль С.С.

Підготовка кадрів за новими спеціальностями для УДППЗ “Укрпошта”………….…



6

^ Мороз В.М., Нікольська О.Д.

Основні напрями трансформації національного поштового оператора України……..



7

^ Сімонян К.М.

Пошта, як фактор суспільного розвитку…………………………………………….…..



9

Ростов М.В.

Реструктуризація філіалів один з векторів трансформації
УДППЗ “Укрпошта”………………………………………………………………………




11



^ СЕКЦІЯ 6. ГУМАНІТАРНІ НАУКИ


Балганбаєв C.A.,Кузьміна Л.В.

Розроблення мови програмування для учнів молодшого шкільного віку……………



13

^ Богаченко В.В.

Девиантное поведение в условиях современной глобализации………………………



14

Василенко И.Л.

Понятие гуманитарной парадигмы……………………………………………………..



16

^ Ветрова C.C.

Вариации территориальноcти как cоциальные риcки информационного общеcтва..



17

Выставкина Д.О.

К вопросу об образе и стиле жизни……………………………………………………..



20

^ Волянський В.В.

Медіаполітика регіонів України: тенденції розвитку………………………………….



21

Кондратьєва Н.О.

Порівняльний аналіз соціального самопочуття молоді у великих і малих містах…..



22

^ Крылов Ю.В.

Правовое регулирование финансирования муниципальных выборов………………….



23

Кузьміна Л.В., Полковниченко Є.Ю.

Переваги та недоліки машинного перекладання (на прикладі системи Translate Google та програми Pragma)……………………………………………………………..




26

^ Петренко Ю.П.

Типологічні властивості неологізмів та способи їх перекладу (на матеріалі англомовних запозичень у німецькій мові)…………………………………………….




28

^ Поліщук Ю.Б.

Психологічний супровід: зміст та умови впровадження……………………………...



29

Радченко Ю.Л.

Формування комунікативних умінь та навичок майбутніх учителів у жіночих закладах освіти на Катеринославщині (друга половина ХІХ ст.)…………………….




31

^ Сивенька Н.Д.

Мовностилістичні особливості реферування документів (на прикладі Дубенської ЦРБ)………………………………………….……………………………………………




34

Соха Ю. І.

Техногенно-екологічні аспекти системи національної безпеки України…………….



36

^ Чала К.М., Лук’янець Г.Г.

Мультимедійні засоби навчання іноземної мови у ВНЗ………………………………



39

Чепелюк Н.И.

Расширение словарного запаса студентов неязыковых специальностей на занятиях английского языка с помощью лексических упражнений к текстам экономической направленности……………………………………………………………………...……



40



СЕКЦІЯ 4

^ МЕРЕЖІ І СИСТЕМИ ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ


Голова – д.т.н., проф., керівник НДЦ ПЗ “Індекс” Ящук Л.О.

Секретар – к.т.н., с.н.с., директор ННІ КТА та Л Кріль С.С.


Кріль С.С.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ДЛЯ ГАЛУЗІ ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ В ОДЕСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ ЗВ’ЯЗКУ ім. О.С. ПОПОВА


Розвиток ринку послуг поштового зв’язку, інтеграція підприємства в конкурентне бізнес-середовище, впровадження нових технологій висуває високі вимоги до фахівців, які повинні мати високий рівень підготовки за різними напрямами діяльності УДППЗ “Укрпошта”. До таких напрямків, зокрема, відносяться: створення, модернізація та оптимізація мереж поштового зв’язку; технологічні процеси поштового зв’язку; інформаційні технології поштового зв’язку; автоматичні лінії, машини та механізми з оброблення пошти; розпізнавальні системи поштового зв’язку; автоматизовані системи управління, контролю і проектування поштового зв’язку; системи електронної пошти, гібридної пошти.

Враховуючи вимоги УДППЗ “Укрпошта” до фахівців, в ОНАЗ ім.О.С. Попова ведеться ступенева підготовка таких фахівців. Підготовка бакалаврів за напрямом “Мережі та системи поштового зв’язку” здійснюються за програмами: технологічні процеси поштового зв’язку; автоматизація та механізація в поштовому зв’язку; інформаційне забезпечення поштового зв’язку. Підготовка спеціалістів і магістрів за спеціальностями: “Обладнання та технології поштового зв'язку”, “Автоматизовані системи управління та контролю поштового зв'язку” ведеться в академії з 2011 року.

Діюча довгострокова Програма підготовки фахівців для УДППЗ “Укрпошта” в ОНАЗ ім.О.С. Попова, дає змогу своєчасно реагувати на зміни у вимогах до випускників, готувати фахівців на конкретні місця роботи, формувати у студента можливість його адаптації до змін умов своєї діяльності.

Навчальні плани підготовки фахівців для поштового зв’язку коректуються в залежності до вимог УДППЗ “Укрпошта”. Зміст підготовки фахівців за останні роки доповнився новими дисциплінами, які вивчають студенти, що дає їм можливість легше адаптуватися до робочих місць. Серед таких дисциплін: Банківська справа, Логістика поштового зв’язку, Транспортні засоби поштового зв’язку, Проектування систем та мереж поштового зв’язку.

Важливою складовою підготовки плану є практична підготовка, яка повинна відповідати вимогам роботодавця – УДППЗ “Укрпошта”. Починаючи з другого курсу студенти отримують робітничу спеціальність “оператор поштового зв’язку”, що дає їм можливість на третьому курсі, під час технологічної практики, працювати безпосередньо на робочих місцях в об’єктах поштового зв’язку. Плідні відносини академії з УДППЗ “Укрпошта”, де створено три філії кафедри “Мереж та систем поштового зв’язку” в містах Київ , Львів та Одеса – дають можливість організовувати практичну підготовку на високому професійному рівні. Активну участь в навчальному процесі академії приймають провідні фахівці УДППЗ “Укрпошта”: к.е.н., доцент Кузнецова Л.В., к.т.н., доцент Кидисюк А.І., к.т.н, доцент Мороз В.М., к.т.н. Голуб В.І., к.т.н. Ненько Л.Ф., к.т.н. Гурков В.Г., к.т.н Ткачук В.П., Блащицький С.М., Ващилін О.В. та інші. Спільним наказом ректора академії і генерального директора УДППЗ “Укрпошта” в м. Одесі створено студентське відділення поштового зв’язку В цьому відділенні зв’язку, яке до речі розташовано біля академії, студенти надають послуги клієнтам в повному обсязі на протязі всього робочого дня, завдяки гнучкому розкладу. Студенти мають можливість самостійно розробляти нові послуги, вносити свої пропозиції відносно змін технологічних процесів та оптимізації роботи відділення. УДППЗ “Укрпошта” разом з академією створено спільний навчальний клас на кафедрі “Мереж та систем поштового зв’язку”, який Одеською дирекцією обладнаний сучасним устаткуванням, встановлені автоматизовані робочі місця операторів поштового зв’язку, в лабораторії автоматизації технологічних процесів поштового зв’язку змонтовано автоматизований склад для посилок.

Підготовки фахівців ґрунтується на наукових дослідженнях в галузі поштового зв’язку. За останній час в Науково дослідному центрі “Індекс”, під керівництвом Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора технічних наук, професор Л.О. Ящук було проведено ряд ініціативних робіт в ході яких розроблені: єдина структура обласної дирекції УДППЗ “Укрпошта”; 25 індивідуальних програм трансформації структур обласних дирекцій УДППЗ “Укрпошти” до єдиної структури; мережа з 9 регіональними сортувальними центрами з ручним сортуванням письмової кореспонденції; технологія сортування письмової кореспонденції, що передбачує лише два сортування кожного листа; схеми магістральних перевезень пошти з дворазовим скороченням кількості магістральних поштових маршрутів та їх загальної протяжності; заходи з підвищення ефективності пересувних відділень поштового зв‘язку в яких активну участь приймають студенти
ННІ КТАтаЛ.


Мороз В.М., Нікольська О.Д.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


^ ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОШТОВОГО ОПЕРАТОРА УКРАЇНИ


Сучасною тенденцією розвитку світового господарства є зростання частки індустрії послуг у валовому внутрішньому продукті країн. У цьому зв’язку поштова служба є інфраструктуроутворюючою галуззю, необхідною для економічного прогресу.

Зважаючи на стабільно високу затребуваність послуг поштового зв’язку в суспільстві (пошта залишається найбільш поширеною й економічно доступною формою зв’язку), – ефективна, успішна, сильна поштова галузь робитиме вагомий внесок у соціально-економічний розвиток нашої держави.

Водночас швидко зростаюча конкуренція, нові очікування споживачів, технологічний прогрес ставлять перед поштою дуже складні й масштабні завдання, розв’язання яких залежить, зокрема, від якості служби, її продуктивності, комерціалізації та фінансової життєздатності.

Насамперед на порядку денному стоїть нагальна потреба упорядкувати як систему виробництва, так і систему управління.

1. До найголовніших напрямів трансформації національного поштового оператора України необхідно віднести створення ефективного маркетингового механізму управління розвитком підприємства, що дасть йому змогу систематично реагувати на ринкову ситуацію і забезпечити конкурентно-здатність.

Оскільки трансформація підприємства є формування певної моделі, яка б дозволила досягати цілей діяльності підприємства за мінімальних зусиль та витрат, то доцільно визначити основні напрями здійснення таких перетворень.

2. Виходячи з внутрішньо-корпоративної спеціалізації і кооперації необхідно впорядковувати мережу об’єктів поштового зв’язку. Для цього перш за все потрібно встановити критерії оптимізації розміщення відділень поштового зв’язку в залежності від виду поселень і стану ринку, а саме:

  • мегаполіс;

  • місто (обласний центр);

  • місто обласного значення;

  • поселення зі статусом міста;

  • селище міського типу;

  • село.

2.1 За функціональним призначенням об’єктів поштового зв’язку мережа підприємства має три складових:

- мережа об’єктів поштового зв’язку для обслуговування споживачів;

- мережа об’єктів, що здійснюють оброблення поштових відправлень;

- мережа поштових маршрутів.

- об’єкти, служби, що забезпечують надійне функціонування виробничого комплексу оператора.

3. Не менш важливо за значимістю для успішної роботи мережевого підприємства є застосування уніфікації у виробничому процесі.

3.1 При тому необхідно систематизувати та уніфікувати технологічні процеси:

  • приймання;

  • обробки;

  • надання електронних поштових послуг.

  • доставочні дільниці;

3.2. Уніфікувати технологічні процеси доставки в залежності від характеристики доставочних дільниць.

3.3 Впровадити єдині для всієї мережі зразки технологічної тари.

3.4 Розробити і впровадити уніфіковані модулі для виконання технологічних операцій.

4. УДППЗ “Укрпошта” – підприємство із своїми структурами у всіх адміністративно-територіальних утвореннях держави.

Побудова структури управління таким підприємством має включати специфіку потреб і умов різних регіональних ринків.

При реформуванні структури управління підприємством і його регіональними підрозділами необхідно врахувати ряд проблемних особливостей, зокрема:

- збереження єдиного корпоративного іміджу компанії, що пов’язано зі значним ступенем свободи регіональних керівників у формуванні стратегії;

- потенційні можливості дублювання операцій на корпоративному і регіональному рівнях, наслідком чого може стати зниження цінової конкурентоздатності ринкових продуктів підприємства.

Тому перш за все необхідно:

а) здійснити класифікацію об’єктів управління в системі підприємства за напрямами діяльності;

б) визначити рівні управління для кожного об’єкта із врахуванням проведення наступних змін у виробничій структурі;

Після чого здійснити перетворення в системі управління, використовуючи принципи функціональності і територіальності.

Діяльність національного поштового оператора України “Укрпошта” охоплює всі регіони держави, тому в існуючій системі управління використовується територіальний принцип її побудови.

На нинішньому етапі територіальний принцип побудови структури управління в умовах унітарного підприємства ще не вичерпав себе, але вимагає удосконалення.

Висновки

Сьогодні вже стало очевидним наступне:

– Зростає актуальність удосконалення поштової мережі шляхом внесення змін у виробничу структуру підприємства, виходячи із внутрішньокорпоративної спеціалізації та кооперації.

– З метою зниження трудомісткості технологічних процесів необхідно провести систематизацію та уніфікацію технологічних процесів за видами продуктів і затвердити типові операційні модулі.

– На всіх рівнях транспортної логістики слід запровадити контейнерні перевезення поштових відправлень в уніфікованій технологічній тарі.

– Система управління підприємством потребує реформування за принципом розподілу функцій, а саме:

а) управління виробничими підрозділами;

б) управління з метою створення умов для ефективної роботи підприємства за всіма напрямами його діяльності. Для цього потрібно провести класифікацію об’єктів управління в системі підприємства за напрямами діяльності і встановити рівні управління для кожного об’єкта, враховуючи наступні зміни.

– Управління філією на нинішньому етапі слід будувати, орієнтуючись на продаж послуг.

Постійно перетворюючи поштовий зв'язок відповідно до потреб сьогодення, ми водночас замислюємося над тим, що потрібно робити далі, аби й у майбутньому галузь могла не лише гнучко адаптуватися до існуючої ситуації, а й “працювати на випередження”.


Сімонян К.М.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


^ ПОШТА ЯК ФАКТОР СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ


Анотація. В статті розглянуто роль поштового зв’язку в суспільстві, зокрема роль пошти в суспільній комунікації на різних етапах історичного розвитку.


Мовлено про пошту чимало. Адже її послугами справді кори­стується все цивілізоване людство. І у кожної людини своя думка що­до її устрою, рівня оснащеності, оперативності і якості надання послуг ­– всього того, з чого складається цей величезний, справді живий організм. У кожній країні пошта, а подекуди лише пошта, є повсякденним і доступним засобом спілкування.

Вивчаючи поштові технології, стратегії розвитку поштових служб, дослідники, як правило, не замислюються над питанням, яку виконує роль пошта для суспільної формації. Варто було б дослідити історію пошти глибше, тобто не на рівні розвитку поштової технології, а на рівні її приналежності та нерозривності із суспільством на різних історичних етапах його розвитку.

Аби здійснити таке дослідження, передусім слід чітко виокремити найважливіші історичні аспекти. По-перше, пізнання філософії пошти варто розпочати з усвідомлення її базових категорій. Іммануїл Кант головні логічні форми мислення вбачав у категоріях. Тож можна виокремити категорії, які притаманні філософії пошти та є ключем до системного усвідомлення структури поштової сфери [2].

До таких категорій слід віднести: цінності, традиції, знання, раціональність, воля, ієрархія, досвід, духовність, якість, інформацію, зручність, технологію, бізнес [1].

Поштову службу як явище слід розглядати нерозривно із суспільством, точніше соціальними групами, які вона обслуговує, враховуючи, зокрема, регіональні, етнічні та соціокультурні характеристики конкретної суспільної формації, в якій пошта існувала.

Передусім необхідно проаналізувати питання мотивації виникнення такого явища, як пошта, де головним об’єктом і суб’єктом одночасно є людина, яка виступає генератором ідеї та метою діяльності, тобто в центральну частину пізнання вводиться людський чинник. Спираючись на піраміду потреб соціолога Абрахама Маслоу, доходимо висновку, що людина після задоволення своїх первинних потреб (у їжі, житлі, одязі тощо), відчуває потребу самоствердження та саморозвитку. В неї виникає потреба комунікації, кінцевим результатом якої є інформація, що з часом трансформується в знання. У цьому аспекті саме пошта була транзитером знань.

Історія пошти тісно пов’язана з розвитком писемності. Зародження інформації, яка стала передаватися в письмовому вигляді, поклало початок поштового зв’язку. З виникненням рабовласницьких держав у Стародавньому світі, правителі яких потребували постійної інформації про становище у власній країні і на підвладних їм територіях, поштовий зв’язок став набувати упорядкованого характеру [4].

Подальший розвиток суспільства, насамперед торгівлі та ремесел, а також науки і культури, сприяв підвищенню інтересу до передачі повідомлень та зумовив появу численних і різноманітних посильних служб поштових місць, що обслуговували купців й ремісників. Поступово право користування цими поштами стало надаватися й іншим верствам населення.

З розвитком виробничих відносин і зародженням капіталізму виникла необхідність організації регулярного і швидкого поштового зв’язку як усередині країн, так і між окремими країнами [3]. Вже на початку XVIII століття деякі державні діячі (наприклад, Фрідріх-Вільгельм I у Пруссії), вбачали головним завданням пошти у здешевленні поштових тарифів і більшої доступності поштових повідомлень для населення. На відміну від Франції, де пересилання листів (фр. poste aux lettres) було оголошено казенною монополією, але поряд з урядовою поштою були приватні підприємства з перевезення пасажирів (messageries), у більшості великих німецьких держав діяльність урядової пошти включала як пересилання листів і товарів, так і перевезення пасажирів.

Висновки.

Таким чином, процес постійного перетворення від найпростішої форми устрою до більш ускладненого та раціонального, цілком залежав від потреб суспільства (людини), зокрема економічних, соціальних, життєвих, творчих, духовних тощо. Пошта вже стала культурним явищем та свідком епохи. Пошту формує середовище, в якому вона функціонує, тобто – суспільство. Однак єдиної моделі пошти як такої не було й не буде, оскільки її форми, тенденції розвитку їй нав’язує суспільство, яке, в свою чергу, є полікультурним.

На ранній стадії свого розвитку пошта представляла собою своєрідну глобальну інформаційну мережу. Її по праву можна було вважати гегемоном у сфері інформації. Із часом та впливом різних факторів, зокрема НТП, глобалізації, пошта втрачає свої позиції. Якщо провести паралель між поштою в Стародавні часи і Середньовіччі та глобальною мережею Internet сьогодні, доходимо висновку, що пошта й була середньовічною Internet-мережею, відіграючи значну роль у становленні та розвитку держав. Вона виконувала роль універсальної політичної технології, адже саме вона була посередником між правителем та підданими, була своєрідним маніпулятором громадської свідомості.


Список літератури:

  1. Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій. – К.:Вілбор, 1997. – 272 с.

  2. Кант И. Критика чистого разума. – Симферополь: Реноме, 1998.

  3. Мухін В., Мороз В., Дюков П., Іванов В., Юрій В. Від гінця до Інтернету. Нариси з історії української пошти. – К.:[Б.в.], 2002. – 327 с.

  4. Соркин Е. Почта спешит к людям. – М. – Изд. “Знание”. – 1977. – 128

Ростов М.В.

Закарпатська дирекція УДППЗ “Укрпошта”


^ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ УДППЗ “УКРПОШТА” – ПРОЙДЕНИЙ ШЛЯХ


Жодна підприємницька структура не може довго існувати в статичному стані. Такої розкоші їй не дозволять, як внутрішні виклики, так і зовнішні впливи. Підтвердженням цьому є зміни, які відбулися і відбуваються в Закарпатській дирекції УДППЗ “Укрпошта”.

Відомо, що найкращий спосіб перевірити свої ідеї – практика.

Перевіряли їх “на міцність” у Закарпатському філіалі Укрпошти, де нині завершується формування запропонованої фахівцями нової виробничої структури дирекції. Так, замість колишніх 12 вузлів поштового зв’язку (ВуПЗ) сьогодні в мережі дирекції працюють 4 центри поштового зв’язку (ЦПЗ). А після проведення заключного етапу оптимізації на мережі філіалу функціонуватиме 3 ЦПЗ.

У Закарпатській дирекції проведено складну в організаційному й емоційному плані роботу зі створення у виробничій структурі підсистеми об’єктів, де здійснюється обробка поштових відправлень – центр обробки пошти (ЦОП) і місця оброблення пошти (МОП). Ця робота тривала з жовтня 2006 р. до 15 січня 2012 р.

Без перебільшення можна сказати, що зміни в технологічній логістиці філії відбулися радикальні. Завдяки їм ми змогли об’єднати матеріальний потік поштових відправлень і періодичних видань і запровадити їх двоетапне сортування.

До жовтня 2006 року обмін вхідної та вихідної пошти і часткове сортування періодичних видань проводилися в цеху обміну пошти в м. Ужгороді. Детальне ж сортування поштових відправлень до відділень здійснювалося в Ужгородському поштамті та 12-ти ВуПЗ.

Із 9 жовтня 2006 р. місце обміну пошти, відповідно до вимог технологічної та транспортної логістики, перенесено до м. Мукачевого, де створили Центр обробки пошти (ЦОП). Таке рішення дало поштовх до раціоналізації системи перевезень. У Центрі оброблення пошти детальне сортування проводиться до всіх відділень поштового зв’язку, в планах до доставних дільниць ВПЗ, де їх 5 і більше.

В близькій перспективі розсортована в ЦОП до відділень зв’язку і сформована в контейнерах відповідними посилами поштовими маршрутами через місця обміну (МОП), пошта доставлятиметься до відділень зв’язку. В МОП сортування пошти не проводиться – тут здійснюється лише її обмін.

Завдяки формуванню в ЦОП до місць обміну контейнерів із поштою та періодичними друкованими виданнями на внутрішньообласних і внутрішньорайонних трактах скоротиться час на завантаження контейнерів і їх розвантаження.

Яку ж вигоду отримала Закарпатська дирекція від запровадження у виробництво змін?

На сьогодні вже механізовано вантажно-розвантажувальні операції в ЦОП і МОП. Вивільнені приміщення здаються в оренду, що дало додаткові доходи. Рівень використання корпоративних автоматизованих систем доведено до 100%, при цьому для надання послуг вивільнено 20 комп’ютерів. Також запроваджено технічні засоби для зменшення трудомісткості операції сортування періодичних друкованих видань до відділень поштового зв’язку.

Удосконалення транспортної логістики надало змогу скоротити кількість поштових маршрутів: внутрішньообласних з 4 до 3, а внутрішньорайонних – з 54 до 38. При цьому доставку пошти пришвидшено – на 15-130 хв. Кількість автомобілів, що обслуговують внутрішньообласні та внутрішньорайонні маршрути, зменшилося на 43 одиниці.

Завдяки скороченню операцій в технологічному процесі зросла продуктивність праці, поліпшилася схоронність. Зросла якість обробки поштових відправлень при одночасному скороченні витрат, на експломатеріали та інші.

Суттєві зміни відбулися і в системі управління Закарпатської філії.

Так, укладання договорів, а також здійснення відповідних фінансових розрахунків проводяться з рівня обласної дирекції. Управління автотранспортом у частині його реєстрації, забезпечення пальним і запасними частинами здійснюється централізовано. Матеріально-технічне постачання, облік товарно-матеріальних цінностей організований теж обласною дирекцією.

Було централізовано управління фінансовими потоками, а структурні підрозділи переведено на кошторисне фінансування.

Інструкторів з контролю за експлуатаційними, виробничими та організаційними питаннями переведено в штат обласної дирекції і підпорядковано службі поштової безпеки та контролю.

Відділ інформаційних технологій структурований у вигляді трьох секторів, а всі працівники відділу переведені в штат дирекції.

Здійснено дослідну експлуатацію пересилання письмової кореспонденції в технологічній тарі (спеціальних пластмасових ящиках).

Використання у виробничому процесі єдиних зразків технологічної тари дозволить зберегти естетичний вигляд письмової кореспонденції, покращити схоронність та зменшити трудовитрати на виконання технологічних операцій.

Пропозиції щодо вдосконалення поштової мережі та системи управління, описані вище, в Закарпатській дирекції впроваджувались упродовж 2009–2011 рр.

Висновки

Отож у підсумку можна стверджувати, що Закарпатська дирекція може стати прикладом моделі філіалу для проведення трансформації унітарного державного підприємства поштового зв’язку Укрпошта.


СЕКЦІЯ 6

^ ГУМАНІТАРНІ НАУКИ

Голова – д.політ.н., проф., проректор з навчальної та виховної роботи Сіленко А. О.

Секретар – к.соц.н., доц. каф. політології Вєтрова С.С.


Балганбаєв C.A., Кузьміна Л.В.

Харківський національний університет радіоелектроніки


^ РОЗРОБЛЕННЯ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ


Анотація. У доповіді порушується проблема запровадження інформаційних технологій (ІТ) в освіті. Окреслено психологічні чинники використання ІТ у процесі навчання учнів молодшого шкільного віку. Обґрунтовано технологію навчання основ програмування, описано специфіку використання комп’ютерної програми для вивчення мов програмування у початковій школі.

Проблема запровадження інформаційних технологій в освіті зумовлена двома чинниками. По-перше, одним із пріоритетних напрямів сучасної середньої освіти є впровадження комп’ютерних (або інформаційних) технологій. Вони забезпечують удосконалення навчального процесу, ефективну реалізацію його психолого-педагогічних принципів і підготовлення учнів до майбутньої професійної діяльності. По-друге, інформаційні технології дуже розвинуті й використовують майже в кожній науковій галузі та професійній діяльності. Інженер, конструктор, технолог, дизайнер, юрист, журналіст, композитор – усі використовують у своїй роботі різні комп'ютерні програми, що дозволяють в найкоротші терміни вирішити чимало професійних завдань. Кількість програм, необхідних людям, постійно зростає, проте написання програм є для багатьох дуже складним завданням. Відповідальність за створення будь-якої програми покладається на спеціаліста комп’ютерної галузі – програміста. Далеко не кожний студент легко освоює процес розробки програм навіть у спеціалізованих внз. Багатьом важко розібратися з поняттями, використовуваними при їх складанні. Тому чим раніше студент – майбутній програміст входить в термінологію і специфіку роботи з програмами, тим більш простими і зрозумілими для нього стають правила розроблення програм. Мета доповіді – продемонструвати, як можна використати ІТ у процесі навчання основ програмування учнів молодшого шкільного віку.

Вік дитини, якій 7-9 років, особливий, вона тільки навчилася писати й читати, тому навчати основам програмування таку дитину дуже важко. Таке навчання потребує особливого методичного підходу. Запровадження комп’ютера у початковій школі має низку психологічних і педагогічних переваг: активізація особистісних ресурсів, мотивів та інтересів дитини; вироблення навичок самостійного набуття знань; створення суттєвих можливостей для розвитку учня (його інтелектуального, творчого мислення); високий ступінь інтерактивності; наявність великої кількості спеціальних функцій (наочність подання матеріалу, графічні можливості тощо). Водночас дослідники ІТ (Ткачук В., Астаф’єва О., Кулик М., Полухін А. та ін.) вказують і на певні недоліки навчання з комп’ютерною підтримкою. З точки зору авторів доповіді вони поділяються на технічні (недостатня кількість якісних програм; слабка забезпеченість початкових шкіл комп’ютерною технікою) та психологічні (потреба в інтенсивній концентрації уваги під час роботи з ПК, що призводить до перевтоми й напруження зору дитини; однобічність асоціального особистісного розвитку школяра).

На сьогодні є чимало розвивальних програм, які навчають дітей алгоритмізації, розвивають логіку, але вони спрямовані тільки на виконання конкретної задачі, а не на комплекс взаємопов’язаних задач, і в інтегрованому середовищі дитина не зможе зорієнтуватись на мову програмування. Такі програми використовують як засіб для пояснення дитині певних комп’ютерних понять, а також як невеликий підготовчий етап, що представлений у формі гри. Тому для дитини треба розробити таку програму, яка б допомогла не тільки послідовно та системно навчити її конструкціям програмування, а й сприяла творчому мисленню школяра, різнобічному розвитку його інтелектуальних можливостей, пробуджувала та підтримувала інтерес дитини до процесу вивчення мов програмування.

Розроблена програма спрямована на те, щоб зацікавити дітей у сучасному світі інформаційних технологій, допомогти розвинути алгоритмічне мислення та засвоїти первинні прийоми програмування. У доповіді передбачається розглянути основні конструкції і прийоми навчання програмування. Описання цих конструкцій виконано за допомогою малюнків. Так як у дитини розвинуто абстрактне мислення, тому таке описання алгоритму функціонування програми є більш зрозумілим для неї. Незаперечним є той факт, що важко вивчити не мову програмування, а навчитись розробляти й описувати алгоритми вирішення завдань. Програма дозволяє учневі створювати нові програми не тільки у вигляді набору малюнків, але й у вигляді спрощеної версії шкільної алгоритмічної мови. Це дозволить дитині в старших класах легко засвоювати сучасні технології програмування, що засновані на використанні мов типу Visual Basic, Delphi, C++, Pascal та інших.

За допомогою цієї мови були проведені експериментальні заняття серед учнів 2-4 класів. Програми в основному стосувалися розв’язання задач математичного характеру курсу 1-2 класів. Запровадження методики використання даної навчальної програми здійснювалася таким чином, щоб сам процес розроблення програм не був складним, створював і підтримував позитивну мотивацію школяра до навчання. З цією метою побудова програми виконувалася дітьми за допомогою малюнків, а також транслятора програм, представлених за допомогою цієї мови. Учні молодшого віку повинні зрозуміти, що програмування це не складне, а цікаве і достатньо просте заняття. Можна стверджувати, що вивчивши основні конструкції, потім учень зможе перейти на будь-яку мову програмування. Звичайно, більшість дітей не стануть професійними програмістами, але знання мов програмування буде корисним для кожного: це дасть їм можливість виявити себе більш повно й творчо, допоможе розвинути їхнє логічне мислення, користуватися новими інформаційними технологіями у будь-якій сфері майбутньої професійної діяльності та в повсякденному житті.


Богаченко В.В.

Одесская национальная академия связи им. А.С. Попова


^ ДЕВИАНТНОЕ ПОВЕДЕНИЕ В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННОЙ ГЛОБАЛИЗАЦИИ


В современном стремительно развивающемся информационном обществе человеку, как личности становится все тяжелее себя идентифицировать, четко определить свои ценностные ориентации, определить четкие рамки своих моральных жизненных позиций, что часто приводит к девиациям.

Девиантное поведение является, на мой взгляд, достоверным индикатором кризисных явлений современных общественных систем, которые имеют свои истоки не только в политике, экономике, но и в деградации морали общества в целом. Негативные девиации – дисфункциональны, дезорганизуют систему, подрывая подчас ее основы. Это – социальная патология: преступность, алкоголизм, наркомания, проституция, суицид.

В то же время социальные отклонения невозможно рассматривать односторонне, как негативное явление. Позитивные влияния девиации служат средством прогрессивного развития системы, повышения уровня ее организованности, преодоления устаревших, консервативных или реакционных стандартов поведения. Это – научное, техническое, художественное, общественно- политическое творчество. Исследования в срезе социально психологического подхода, которые убедительно представлены в концепции социальных отклонений Р. Харре и теории поведения добровольного риска С. Линга подводят к выводу: девиантное и нормативное поведение – это две равноценные составляющие социально-ролевого поведения.

Возможно, девиантное поведение следует рассматривать как момент единого самодвижения процесса социального развития. Этот вывод напрашивается сам по себе, если проанализировать функции девиантности:

  • подтверждение культурных ценностей и норм, что в свою очередь дает толчок развития этики и права;

  • реакция на девиантность фиксирует границы морального. Например, наказание за противоправные действия способствует предупреждению аналогичной аналогичных проявлении поведения правопослушных граждан;

  • реакция на девиантность способствует социальному единению и побуждает к социальным изменениям.

Мало того, некоторые ученые считают девиантность проявлением нормы в развитии общественных явлений. Э. Дюркгейм проанализировав, что преступность наблюдается не только в большинстве обществ того или иного вида, но во всех обществах всех типов и сформулировал свою нестандартную теорию в роботе “Метод социологии”, которая в свое время вызвала возмущения и противоречие в научной сфере [1].

По мнению Э. Дюркгейма “преступление нормально, так как без него общество было бы совершенно невозможно” [1]. Яркая метафора этого произведения говорит о том, что преступность сравнима с болью, которая неприятна, но все, же является защитной функцией организма.

Каждая система развивается за счет изменения соотношений структурных элементов, возникновения новых комбинаций, следовательно отклонений, т.е. девиаций – это закономерный научно доказанный факт. Отсутствие девиации, следовательно, ведет к прекращению развития и гибели любой системы. Как утверждал Лукреций – без clinamen (отклонений) “ничего никогда породить не могла бы природа”. Девиации присущи всем уровням и формам организации мироздания [2].

Чем выше уровень организации системы, тем активней ее существование, и тем большее значение приобретают изменения как способы сохранения. “Неравновесность”, динамичность, изменчивость становится источником упорядоченности (по И. Пригожину, “порядок через флуктуации”) [3].

Любые сложные системы обладают высокой чувствительностью по отношению к флуктуациям. Это вселяет одновременно и надежду и тревогу: надежду на то, что даже малые флуктуации могут усиливаться и изменять всю структуру систем (это означает, в частности, что индивидуальная активность вовсе не обречена на бессмысленность); тревогу – потому, что наш мир, по-видимому, навсегда лишен гарантий стабильных, непреходящих законов [3].

Глобальная всемирная интеграция – это лишнее подтверждение наших представлений о необходимости исследовать социальные закономерности, социальные девиации и девиантное поведение в контексте более общих процессов эволюции мира и социума.

Каждому человеку как единице социальной общности необходимо реализовать свой духовный потенциал, свои способности и таланты, выразить. В противном случае этот внутренний потенциал может получить отрицательное векторное направление, то есть преобразоваться в обратные социальные отклонения. Задача каждого общества создать для своих граждан благоприятные условия развития личности, помочь ей найти себя – это будет самым оптимальным первым шагом для стабилизации общества, возрождения гуманистических ценностей, утверждения нравственности и избежание искажений в системе ценностей, и как последствие уменьшение коэффициента негативной девиации.


Список литературы:

  1. Дюркгейм Э. Метод социологии.//Западно-европейская социология ХIX-начала ХХ веков. – М., 1996.

  2. Тит Лукреции Кар. О природе вещей/ перевод с латинского Ф. Петровского – (Источник Интернет)

  3. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой.-Москва.-2001.

  4. Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие – СПб филиал ИС РАН – 1993


Василенко И.Л.

Одесская национальная академия связи им. А.С. Попова


^ ПОНЯТИЕ ГУМАНИТАРНОЙ ПАРАДИГМЫ


Аннотация. Термин “парадигма” оказался настолько удачным, что получил широкое применение не только в научной, но и в учебной, публицистической и даже художественной литературе, особенно с середины 70-х годов ХХ века и, прежде всего, в тех случаях, когда соответствующий текст претендовал на научность или хотя бы на профессиональную адекватность.


Понятие парадигмы в различных вариациях используется:

  • в лингвистике, где языковой парадигмой считается система смыслов, обнаруживаемая в языковых единицах [2; 5];

  • в литературоведении, где парадигмой выступает структура художественного языка в конкретную эпоху, а “парадигмальные тексты” выполняют функцию культурной целостности [6];

  • в искусствоведении, как культурная или стилевая парадигма, подразумевающая синхронное единство культуры или единый стиль в искусстве, которые определяют различные стороны социокультурной жизни [1];

  • в истории и политологии, как совокупность смысложизненных ориентиров в конкретную историческую эпоху [4];

  • в исторических исследованиях, как набор философских подходов, ориентирующих историка [3].

Очевидно, что термин “парадигма” здесь употребляется, как минимум, в двух смыслах.

Во-первых – как объективно существующая интерсубъективная система образцов, идеалов и норм, направляющая деятельность социальных и профессиональных групп и индивидов. Ее иногда называют культурной парадигмой.

Во-вторых – как субъективная система образцов, идеалов и норм, определяющая индивидуальное исследовательское или художественное творчество. Она может как совпадать, так и не совпадать с интерсубъективной. В этом смысле культурные парадигмы определяют поведение людей, например их бытовое приспособление к факту существования чинов и их приобретению, а также соответствующие оценки, например, почитание мундиров, чинов, государственных должностей и наград. В реальной жизни эти культурные парадигмы обычно не анализируются, не осмысливаются. Соответственно их нравственная оценка не составляет до поры, до времени проблемы, как и их описание в литературе.

Различные смыслы понятия “гуманитарные парадигмы”. В употреблении термина “гуманитарные парадигмы” можно обнаружить четыре основных смысла.

Во-первых, этот термин порой применяется к парадигмам деятельности в области культуры. Человек, не умея жить в природе, переделывает ее, создавая культурную среду своего обитания. Одним из механизмов культурной деятельности являются парадигмы как образцы культурного творчества. Они изучаются, скажем, культурологией как гуманитарной дисциплиной, из-за чего считаются гуманитарными парадигмами. Подобной культурной парадигмой в принципе является и естественнонаучная парадигма. Поэтому называть все культурные парадигмы гуманитарными, возможно, верно по существу, но бессмысленно терминологически, ибо теряется актуальная проблема соотношения гуманитарных и естественнонаучных парадигм как внутринаучных образований.

Во-вторых, гуманитарными парадигмами называют парадигмы высокого творчества в области искусства и литературы. Применение термина, возможно, оправдано, но с оговорками, ведь исследование, познание, приобретение знания не является главной задачей литературы и искусства.

В-третьих, применительно к технической практической и научной деятельности, а также к естественнонаучному исследованию выдвигается требование человекоразмерности, и прежде всего учета возможных рисков и опасностей для человечества. Подобные требования порой называют гуманитарными парадигмами, но это не есть собственно парадигмы гуманитарных наук.

В-четвертых, парадигмы исследовательской деятельности в сфере духа, в отличие от исследований природных объектов, к которым принадлежит и человек как природный объект, являются парадигмами гуманитарных наук и в этом контексте гуманитарными парадигмами. Сказанное относится и к исследованию естественнонаучных текстов и самого естественнонаучного мышления. Поэтому, если ученый-естественник рефлексирует по поводу своей мыслительной деятельности и своей науки, то он вступает в сферу гуманитарного познания (“переходит этажом выше”) и должен включаться в существующие гуманитарные парадигмы или создавать новые. Не случайно методология науки является гуманитарной дисциплиной, хотя создавалась не только гуманитариями. Это относится и к истории науки, и другим дисциплинам, изучающим науку. Парадигмальное разнообразие следует считать не недостатком, а достоинством, как науки, так и вообще культуры.


Список литературы:

  1. Вейдле В. Умирание искусства. Размышления о судьбе литературного и художественного творчества // Самосознание европейской культуры ХХ века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М.: Политиздат, 1991. – С.268-272

  2. Воробьёв В.В. Культурологическая парадигма русского языка: Теория описания языка и культуры во взаимодействии. – М.: Ин-т русского языка им. А. С. Пушкина, 1994. – 162 с.

  3. Гуревич А. Я. Историческая наука и историческая антропология // Вопр. филос. – 1988. – №1. – С.56-70.

  4. Неретина С.С. Смена исторических парадигм в СССР. 20-е – 30-е годы // Наука и власть. М.: Политиздат, 1990. – С.154-186.

  5. Руденко Д.И. Лингвофилософские парадигмы: границы языка и границы культуры // Философия языка: в границах и вне границ. – Харьков: Око, 1993. – Т. 1. – С. 112–124.

  6. Тынянов Ю.Н. Поэтика. История литературы. Кино. – М.: Наука, 1977. – 574 с.



Ветрова C.C.

Одесская национальная академия связи им. А.C. Попова


^ ВАРИАЦИИ ТЕРРИТОРИАЛЬНОCТИ КАК CОЦИАЛЬНЫЕ РИCКИ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕCТВА


Аннотация. Глобальные процеccы информатизации cовременного общеcтва актуализируют возникновение новых форм территориальноcти и cубъектноcти общественных отношений. Цель cтатьи: обоcновать потенциальные риcки cоциальными, духовными и демографичеcкими капиталами транcформациями территориальности

Поcтановка проблемы

Cовременное общеcтво вcе чаще определяетcя как риcкогенное [1]. Подобная cитуация требует выcтраивания эффективной cиcтемы cоциологичеcкого мониторинга реконcтрукций и нововведений, поcкольку проcчеты в оценках cоциального риcка и отcутcтвие механизмов коллективной cоциальной ответcтвенноcти ведут не только к визуализированным, так называемым, техногенным катаcтрофам, а к таким cоcтояниям как “ценноcтный вакуум”, “раcпад нации”, “вымирание народа” и многое другое. В уcловиях перманентных транcформаций, cовременное украинcкое общеcтво cтолкнулоcь уже не c проблемой предотвращения cоциальных риcков (так как точка бифуркации пройдена), а c жизненной потребноcтью уменьшения их негативных поcледcтвий.

Потенциально, возможноcть cнижения риcкогенноcти cоциума cвязана c развитием его критичеcкого cознания (или cоциологизацией cознания), c оcмыcлением подверженноcти опаcноcти. Однако, “…подверженноcть опаcноcти, отнюдь не вcегда выливаетcя в оcознание риcка, она может cпровоцировать нечто прямо противоположное – отрицание опаcноcти. Голод нельзя утолить утверждением, что ты cыт. Опаcноcть, напротив, можно интерпретировать так, будто её не cущеcтвует (пока она не проявит cебя). То, что для голода пища, для оcознания риcка – его уcтранение или интерпретация, ведущая к вытеcнению из cознания” [2]. Другими cловами, именно в механизмах “правильного” объяcнения cоциальных риcков заложена более cерьезная угроза cоциуму, чем непоcредcтвенно утрата демографичеcких, духовных или cоциальных капиталов. Именно тогда, когда опаcноcть не оcознаётcя, она предcтавляет наибольшую проблему. Нараcтание диcтанциированноcти cубъектов cоциального дейcтвия и объектов коммуникативного воздейcтвия cовременная cоциологичеcкая (точнее cоциобиологичеcкая) и пcихоэтологичеcкая практика раccматривают в категориях оcвоения окружающей cреды в процеccе cоциализации личноcти или территориальноcти.

Формулирование целей cтатьи

Целью данной cтатьи являетcя акцентирование проблематики вариативноcти проcтранcтвенно-территориальных форм cовременноcти во взаимовлиянии характера cубъектной оcознанноcти риcков развития жизненной cреды.

Анализ поcледних иccледований и публикаций.

Изучение проблематики территориальноcти cоциологичеcкая практика cвязывает c иccледованием территориальной идентичноcти. Н.А. Шматко и Ю.Л. Качанов трактуют ее как образ “Я – член территориальной общноcти”, который вмеcте cо cпоcобом cоотнеcения (cравнения, оценивания, различения и отождеcтвления) образа “Я” и образов конкретных территориальных общноcтей образует механизм территориальной идентификации [3]. Оcнователи теории cоциальной идентичноcти раccматривают её как уровень cамокатегоризации (Л. Шнейдер, Дж. Тернер). Предcтавители интеракциониcтcкой школы (Дж. Мид, И. Гофман) и школы cоциальных предcтавлений (C. Моcковичи, М. Завалони) раccматривают cоциальную идентичноcть как один из уровней Я-отнеcенноcти (“Я-концепции”) [2].

Предcтавление о территориальной идентичноcти как переживании cубъективно-географичеcкой реальноcти поcтепенно транcформируетcя в предcтавление об диcкурcивно реформируемом отношении к жизненной cреде. А. Нойманн указывает, что: “...идентичноcть – это не данноcть, а отношение, поcтоянно формируемое и реформируемое в рамках определенного диcкурcа” [1] А. Филиппов формирует cоциологию проcтранcтва как cоциологичеcкую метатеорию о проcтранcтвенных инcтитуциональных отношениях [4]. Иначе говоря, cкладываетcя точка зрения, cоглаcно которой под территориальной идентичноcтью понимаетcя образ изменяющегоcя и динамичного явления, а не зафикcированного неизменного проcтранcтва c четкими границами (М. Каcтельc) [5].

Далее, развитие макроcоциологичеcкого анализа транcнациональных cоциетальных cтруктур формирует предcтавление о территориальноcти как форме проcтранcтвенного поведения. В иccледованиях коммуникативной cреды Т. Пийта и М. Раудcеппа, в разработках по методам прокcемики (изучение проcтранcтвенного поведения человека) Ю.М. Плюcнина, иccледованиях Дж. Цейзеля, в теоретичеcких обобщениях М. Хейдметcа развито новое предcтавление о территориальноcти как контроле и приcвоении некоторого меcта или объекта человеком [6-9]. То еcть, территориальноcть – это механизм регуляции границ между cубъектами меcта и вcеми другими, который предполагает организацию приcвоенного меcта определенным образом и по определенным правилам, являющимиcя нормами поведения для вcех оcтальных [7].

Cубъектное начало и нормативноcть территориальноcти “диcциплинарных общеcтв” (или традиционных “общеcтв заключения”) в концепции кризиcа cоциальных инcтитутов Ж. Делёза замещаютcя новыми тотальными кодовыми модуляциями “общеcтв контроля” и получают новые интерпретации как cоциальные риcки [10].

Изложение оcновного материала иccледования c обоcнованием научных результатов.

Многочиcленные иccледования показали заимоcвязи между проcтранcтвенным поведением и cоциальными, пcихологичеcкими, культурными, биологичеcкими характериcтика- взаимодейcтвующих индивидов Cоциальная активноcть дейcтвующего cубъекта немыcлима вне cоциального окружения. При этом возникает дилемма быть: открытым для взаимодейcтвия или cохранять в неприкоcновенноcти cвое перcональное проcтранcтво. Эти cоциальные потребноcти регулируютcя c помощью поведенчеcких механизмов избирательноcти. И. Альтман выделяет четыре таких механизма: вербальное поведение, невербальное поведение, поведение в непоcредcтвенной cоциальной cреде и культурная практика. Человек контролирует “доcтуп к cебе” через интерпретации cреды или c помощью невербальных компонентов коммуникации. В качеcтве поcледних выcтупают визуальные образы в cоответcтвии c характером cвоего непоcредcтвенного окружения в данный момент и в границах инcтитуциональных правил, норм, традиций [11, р.77].

Фикcируемые cегодня диcфункции cоциальных инcтитутов (cемьи, образования, гоcударcтва, политики, cоциального обеcпечения и др.) большинcтва развитых информационных общеcтв, фактичеcки поcтулируют идеи об их замещении рациональной метаcоциальной кодификацией жизненных моделей. Именно транcнациональные корпоративные аccоциации cвязывают рациональноcть не c результатом оcвоения жизненной cреды, а c процеccом поиcка cвоей ниши, территории, где может быть реализован диапазон доcтупных возможноcтей.

Интернетизация cоциального проcтранcтва cоздала предпоcылки многократной вариативноcти территориальноcти за cчет глобализации и виртуализации коммуникаций. Виртуализацию коммуникативного проcтранcтва, надо cказать, cледует раccматривать в качеcтве варианта решения проблематики территориальноcти как процеccа рационального ответcтвенного оcвоения жизни. Значимоcть оcознанного переживания территориальноcти возраcтает не cтолько в cвязи c cамоактуализацией cебя и “меcта” (родины, cемьи, этноcа), cколько c оcущеcтвлением приватного контролируемого поиcка cамоидентичноcти через cимволы или фетиши, через образы и воcпоминания (Ф. Гваттари).

В результате взаимодейcтвий между людьми, отношения уcтанавливаютcя и поддерживаютcя через организованную физичеcкую cреду, через проcтранcтво, окружающее человека. Эта преобразованная cреда cама затем воздейcтвует на cоциальное поведение людей, уcтанавливая нормы межличноcтного взаимодейcтвия.
  1   2   3   4

Схожі:

Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції
Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції
Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції
Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 65-а науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів
Гуманітарні науки (філософські І соціально-політичні проблеми інформаційного суспільства, українські, російські та романо германські...
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції icon5-8 грудня 2011 року
...
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова положення про щорічну рейтингову оцінку роботи професорсько-викладацького складу Одеської національної академії зв’язку ім. О. С. Попова затверджено
Рейтингова оцінка роботи професорсько-викладацького складу використовується керівництвом Академії у процесі
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова проект положення про щорічну рейтингову оцінку роботи професорсько-викладацького складу Одеської національної академії зв’язку ім. О. С. Попова затверджено
Рейтингова оцінка роботи професорсько-викладацького складу використовується керівництвом Академії у процесі
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова
Робота виконана в Одеській національній академії зв’язку ім. О. С. Попова Міністерства транспорту та зв’язку України
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова коваленко тетяна леонідівна
Робота виконана в Одеській національній академії зв’язку ім. О. С. Попова Міністерство транспорту та зв’язку України
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова 66-та науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів та студентів Матеріали конференції iconОдеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова іщенко Микола Олександрович
Робота виконана в Одеській національній академії зв’язку ім. О. С. Попова Міністерства транспорту та зв’язку України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи