Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок icon

Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок




НазваЯремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок
Сторінка8/16
Дата03.03.2014
Розмір3.01 Mb.
ТипУрок
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

контрольний зріз

контрольний зріз




Контрольно-

корекційний

етап- 6 клас

2 півріччя




Перевірка рівня засвоєння учнями мовленнєвих понять і умінь та навичок аналізувати, оцінювати й редагувати висловлювання з погляду його змісту, будови, задуму й мовного оформлення.

Оволодіти вміннями й навичками культурного мовленнєвоетикетного спілкування




- Створювати монологічні й діалогічні висловлювання ,обираючи відповідно до запропонованої ситуації спілкування тип, стиль, жанр, мовні засоби;

- оцінювати мовленнєве повідомлення з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;

- контролювати й редагувати власні монологічні й діалогічні висловлювання різних типів, стилів і жанрів у різноманітних ситуаціях відповідно до норм української літературної мови й правил мовленнєвого етикету


Ситуативно-

уявні завдання,

творчі завдання, таблиці, плакати – пам’ятки, серія малюнків, картин, звукові фільми




- Відтворення текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення, висловлюючи власне ставлення до предмета мовлення;

- складання діалогу й монологу відповідно до ситуації спілкування;

- аналіз і переказування художніх і наукових текстів;

- редагування усних висловлювань;

- усне повідомлення на лінгвістичну тему;

- складання твору – оповідання;

- проведення міні-дискусії



На першому етапі учні засвоювали мовленнєвознавчі поняття, необхідні для вдосконалення навичок говоріння: мовлення і спілкування, текст як результат мовленнєвої діяльності, тема й основна думка, тип, стиль, жанр мовлення. Значне місце відводилося аналізу тексту, мовленнєвої ситуації й умов спілкування, прогнозуванню композиції й структури залежно від теми висловлювання, спостереженню особливостей змісту й мовленнєвого оформлення усних висловлювань, умінню планувати зміст, аналізувати й переказувати тексти, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з дотриманням комунікативного завдання, композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, ставити запитання й формулювати відповіді на них. Одночасно із засвоєнням понятійної й операційної основи мовленнєвого розвитку учнів удосконалювалося вміння конструювати усні діалогічні й монологічні висловлювання у визначеній мовленнєвій ситуації. Завершувався етап аналізом складеної усної відповіді, виправленням недоліків і помилок у змісті, побудові й мовному оформленні.

Другим етапом дослідження передбачалося удосконалення вмінь вільно оперувати мовними засобами під час говоріння, доречно добирати слова з метою уточнення смислу висловлювання, створення його образності, виразності, стилістичної й комунікативної доцільності. Завдання цього етапу – учити дітей добирати й логічно упорядковувати матеріал, відтворювати зміст тексту, продукувати усні діалогічні й монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, необхідних у різноманітних життєвих ситуаціях, редагувати створені висловлювання.

На цьому етапі учні виокремлювали компоненти мовленнєвої діяльності, поглиблювали знання про мовленнєву ситуацію, збирали й систематизували матеріал на основі різних джерел для забезпечення змістовності самостійних висловлювань, осмислювали й переказували тексти зазначених у програмі видів, типів, стилів і жанрів, складали усні монологічні висловлювання, обираючи відповідний до ситуації спілкування та задуму стиль, тип і жанр мовлення, мовні засоби, ураховуючи особливості ситуації спілкування, відповідно до заданої структури, комунікативного завдання; будували та розігрували діалоги, досягаючи комунікативної мети, аргументуючи висловлювання, додержуючи норм української літературної мови та основних правил спілкування. Також в учнів формувалася здатність вступати в спілкування, ураховувати характеристику співрозмовників, прогнозувати їхню мовленнєву поведінку.

На третьому – контрольно-корекційному етапі – основна увага приділялася розвиткові вмінь під час відтворення текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення висловлювати власне ставлення до предмета мовлення, доцільно добирати й подавати матеріал під час міні-дискусії, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних життєвих ситуаціях під час створення усних монологічних і діалогічних висловлювань з дотриманням правил мовленнєвого етикету, контролювати, оцінювати, редагувати й удосконалювати власні та чужі висловлювання з погляду змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

Кожний з цих етапів передбачав подальше вдосконалення навичок користуватися усним мовленням. У процесі дослідного навчання закладалися основи вдосконалення навичок говоріння в проспекції всіх видів мовленнєвої діяльності.

В основу експериментальної програми було покладено загальнодидактичні й методичні принципи навчання. Ми керувалися основними загальнодидактичними принципами, що спрямовані на вдосконалення навичок говоріння учнів 5-6 класів:принцип науковості (ураховує дані науки про особливості процесу говоріння, спілкування за допомогою мови); систематичності й послідовності (виявляє взаємозв’язок засвоєних явищ, подання їх у певній послідовності з наростанням складності й залучає до активної комунікативної діяльності); наступності й перспективності (безперервне цілеспрямоване навчання створювати усні висловлювання різних типів, стилів і жанрів, що реалізується через опору на засвоєний і вивчений учнями матеріал і забезпечує розвиток комунікативної компетенції в процесі говоріння з перспективою на майбутнє); доступності (здійснює відбір матеріалу з урахуванням вікових особливостей школярів та дотриманням норм поступового ускладнення практичних завдань); зв’язку теорії з практикою (спрямований на обов’язкове виконання практичних вправ і завдань); свідомості (забезпечує свідоме використання мовного матеріалу); емоційності (формує вміння й навички поліпшувати й увиразнювати зміст висловлювання в конкретній ситуації); наочності (сприяє інтелектуальному та емоційному розвитку, полегшує засвоєння мовленнєвих понять); проблемності (допомагає орієнтуватися в ситуації спілкування, максимально наближеній до життя), культуровідповідності (передбачає дотримання лексичних, граматичних і стилістичних норм української літературної мови, а також правильної вимови звуків і вживання нормативних наголосів у словах).

Спираючись на праці С. Карамана, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Федоренко, ми виділили найважливіші для нашого дослідження методичні принципи:

функціонально-стилістична й комунікативна спрямованість у навчанні мови;

єдність розвитку мовлення й мислення (забезпечує активну роботу думки в процесі говоріння та зумовлює когнітивну методику навчання мови й мовлення в школі, коли учень спостерігає дійсність і вчиться осмислювати, аналізувати, узагальнювати й переконувати в правильності своїх думок в процесі спілкування);

випереджальне навчання усного мовлення (є запорукою успішного формування комунікативної компетенції учнів, передбачає швидке реагування школярів на правильність використання мовних засобів, адекватних завданням та умовам спілкування);

зв’язок розвитку мовлення з формуванням мовної компетенції (спрямовує на оволодіння вмінням висловлювати власні думки відповідно до норм літературної мови, сформованих мовних умінь і навичок як засобу пізнання, спілкування, самовираження);

зв’язок розвитку мовлення з вивченням літератури та інших предметів (конструювання власних висловлювань відбувається на основі знань, набутих на уроках з інших предметів);

вироблення навичок виразного мовлення (забезпечує свідоме використання виражальних засобів мови під час створення усних висловлювань у різних ситуаціях спілкування).

Ураховуючи комунікативне спрямування говоріння, у дослідному навчанні спиралися на принципи, виділені в працях Е. Палихати:

• принцип комунікативності (передбачає поступове вдосконалення в учнів основних механізмів мовлення, уміння користуватися мовою як засобом спілкування та пізнання за допомогою комунікативних ситуацій реального життя);

ситуативності (здійснення мовленнєвих вчинків в умовах реальних і навчальних ситуацій, що підвищують практичну спрямованість навчання);

домінувальної ролі вправ (передбачає виконання учнями вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції) [152, с.146-148].

Реалізація цих принципів здійснювалася через методи і прийоми, підпорядковані експериментальній програмі. До найефективніших методів дослідного навчання віднесли метод розповіді вчителя, за допомогою якого учні ознайомлюються з процесом говоріння, правилами, умовами, способами; метод бесіди, що передбачає діалогічне спілкування, за допомогою якого здійснюється залучення учнів до активної розумової діяльності; метод конструювання, завданням якого є наближення учнів до роботи над створенням усних власних висловлювань, розвиток інтересу до природного мовлення; метод реконструювання, що полягає в тому, щоб учні правильно розпочали, продовжили чи завершили висловлювання; метод продукування (комунікативний), згідно з яким мовні вміння й навички формуються в умовах, подібних до умов комунікації; метод вправ, спрямований на практичне ознайомлення з особливостями процесу говоріння, кінцевою метою якого є створення усних діалогічних і монологічних висловлювань, використання їх у спілкуванні; метод спостереження над мовою.

Ефективність процесу вдосконалення навичок говоріння учнів 5-6 класів залежить також від застосування елементів інноваційних технологій навчання, як – от: технології колективної та групової доцільності; ігрової технології пізнавального, розвивального, творчого, комунікативного характеру; технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних питань. Для нашого дослідження виділяємо імітаційний метод (розігрування ролей, ігрове проектування, ігри), що дає змогу моделювати ситуації реального спілкування і відрізняється свободою і спонтанністю мовленнєвої і немовленнєвої поведінки учасників, розвиває аналітичні здібності, метод мозкового штурму, що сприяє вільному вираженню думок усіх учасників, метод міні-дискусії, що спонукає диспутантів висловлювати різні погляди під час обговорення проблеми й пошуку істини, «Прес» - для вироблення вміння аргументувати свою позицію, висловлюючи думки з певної проблеми, «сенкан» - синтезування інформації й фактів у стисле висловлювання тощо.

В експериментальній роботі знайшли відображення прийоми, що сприяють удосконаленню навичок говоріння: визначення, тлумачення, характеристика ознак мовленнєвознавчих понять; порівняння, наслідування дій, редагування висловлювань, аналіз мовленнєвих явищ, тексту, вибору доцільних мовленнєвих одиниць, побудови за аналогією, продукування за допоміжними опорами, добір формул мовленнєвого етикету, урахування ситуації спілкування.

Важливим засобом формування навичок говоріння була спеціально розроблена нами система вправ. У відборі завдань до системи вправ з удосконалення навичок говоріння враховано такі критерії:

- цілеспрямоване ускладнення завдань з поступовим переходом до продукування власних висловлювань;

- систематичність і послідовність навчання мови;

- доступність змісту матеріалів для учнів підліткового віку;

- природна ситуативність навчання;

- використання правил мовленнєвого етикету, норм поведінки відповідно до ситуації спілкування, дотримання вимог культури мовлення;

- комунікативне спрямування завдань.

Система вправ і завдань передбачала формування в учнів підліткового віку вмінь і навичок усного монологічного й діалогічного мовлення, збагачення їхнього словникового запасу за рахунок реалізації мовленнєвої змістової лінії програми з української мови, забезпечення розвитку комунікативних здібностей учнів, удосконалення культури мовлення, діалогічного мислення, тобто вміння думати, переконувати, поважати іншу людину, створення усних висловлювань різних типів, стилів і жанрів у різних ситуаціях спілкування. За основу взяли класифікацію вправ, запропоновану А. Нікітіною, М. Пентилюк, оскільки вона програмує діяльність учнів на засвоєння мовленнєвознавчих понять й оволодіння вміннями та навичками створення власних висловлювань, що формує комунікативну компетенцію школярів. За цією класифікацією всі вправи поділяються на пропедевтичні, кумуляційні, тренувально-мовленнєві, творчі[132, с.280].

Систему вправ і завдань ми поділили на такі групи:

1) за метою проведення:

  • пропедевтичні, спрямовані на активізацію опорних знань учнів і практичне засвоєння мовленнєвознавчих понять, виконання мовленнєвих дій на основі несформульованого поняття про говоріння, спілкування. Основна мета вправ – сформувати в учнів пізнавальну й психологічну потребу правильно висловлювати думки в процесі говоріння;

  • кумуляційні, що допомагають усвідомити правила, виробити вміння й навички застосовувати теоретичний матеріал на практиці, добирати матеріал до вираження змісту висловлювань;

  • тренувально-мовленнєві передбачали вдосконалення практичних умінь створювати усні висловлювання діалогічного й монологічного характеру в процесі говоріння;

  • творчі, що стимулюють продукування висловлювань на основі власного досвіду в конкретній ситуації спілкування, вираження свого ставлення до того чи іншого факту, створюють умови для спілкування.

2) за місцем проведення: класні вправи застосовувалися з метою систематичного й цілеспрямованого вдосконалення навичок говоріння підлітків; домашні вправи сприяли усвідомленню важливості оволодіння спеціальним понятійним апаратом, що є основою мовленнєвого розвитку. Домашні вправи здебільшого мали творчий характер.

3) за ступенем самостійності: групові, колективні вправи використовувалися з метою перевірки рівня засвоєння учнями мовленнєвих понять та сформованості мовленнєвих умінь і навичок, а також залучення школярів до умов, наближених до природної комунікації, створення невимушеної, творчої атмосфери. Індивідуальні вправи виконувалися кожним учнем самостійно й передбачали аналіз, переказування, створення монологічних і діалогічних висловлювань в усній формі. Усі види вправ активно використовували в ході експерименту, але по-різному. Так, на I етапі – пропедевтичні, а вправи за ступенем самостійності – на всіх етапах.

Отже, експериментальна методика складалася з визначення етапів дослідного навчання, визначала вміння й навички, необхідні для продукування усних монологічних і діалогічних висловлювань; створення системи вправ, програми експериментального навчання і визначення місця цієї роботи в загальному курсі української мови. Експериментальна робота була спрямована на вдосконалення необхідних для продукування учнями 5-6 класів усних висловлювань комунікативних умінь, що забезпечують розвиток мовної особистості в процесі мовленнєвої діяльності, яка реалізується в спілкуванні. В основу навчання мови було покладено комунікативно-діяльнісний підхід, що передбачав пріоритетним розвиток умінь і навичок усіх видів мовленнєвої діяльності, і насамперед говоріння, яке є складовою комунікативної компетенції. Такий підхід сприяв активній мовленнєвій взаємодії людей, формував комунікативно-пізнавальну потребу, забезпечував виховання мовної особистості.


^ 3.2.Система роботи з удосконалення навичок говоріння за експериментальною методикою

Експериментальне навчання проводилося поетапно за розробленою програмою в загальноосвітніх школах № 1, 4, 5, 16 м. Слов’янська, Іванопільської загальноосвітньої школи Костянтинівського району Донецької області, середньої Ланнівської школи Карлівського району Полтавської області, №53 м. Миколаєва, № 1 м. Луцька Волинської області, № 50 м. Херсона.

В експериментальному навчанні взяло участь 68 учителів української мови. Зрізові роботи виконували 445 учнів 5 класу, серед них 225 школярів з експериментальних класів і 220 – з контрольних, 447 учнів 6 класу, серед них 247 учнів з експериментальних класів і 220 – з контрольних.

Обов’язковою умовою експериментального навчання було те, що учні контрольних класів навчатимуться за чинною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів, а експериментальних класів – за розробленою нами програмою.

На початку експерименту з учителями – словесниками проводилися бесіди та консультації, у процесі яких було визначено особливості цієї роботи, що сприяло точнішому визначенню умов проведення дослідного навчання:

• під час поділу класів на експериментальні й контрольні ураховувався приблизно однаковий рівень знань мовленнєвознавчих понять і комунікативних умінь і навичок учнів;

• учні експериментальних класів обов’язково проходили всі етапи дослідного навчання за розробленою програмою;

• контрольні зрізи наприкінці кожного етапу дослідного навчання проводилися в експериментальних і контрольних класах за однакових умов і вимог, з дотриманням однакових критеріїв оцінювання;

• навантаження учнів контрольних та експериментальних класів було однаковим;

• навчання в експериментальних класах проводилося з узгодженням вимог чинної програми й дотриманням вимог програми експериментального навчання.

Система роботи з удосконалення навичок говоріння була побудована таким чином: від засвоєння елементарних мовленнєвих понять до їх використання під час продукування висловлювань у будь-якій життєвій ситуації, від спостережень над мовленнєвими взірцями-текстами діалогічного, монологічного, полілогічного характеру, їх аналізу до створення власних висловлювань, удосконалення комунікативної компетенції в процесі говоріння.

Для здійснення експериментальної перевірки системи вправ і завдань нами визначено вимоги до сформованості навичок говоріння учнів 5 – 6 класів відповідно до етапів навчання:

• брати до уваги мовленнєву ситуацію й умови спілкування, визначати адресата мовлення, мотив і мету, предмет, стиль, тип і жанр висловлювання;

• уміння формулювати задум майбутнього висловлювання, збирати й систематизувати необхідний матеріал, користуватися різними джерелами інформації, прогнозувати зміст, визначати єдність теми й основної думки, складати план;

• композиційно узгоджувати складові частини висловлювань;

• самостійно вибирати й використовувати мовні засоби, що служать вираженню змісту, увідповіднювати їх із ситуацією мовлення;

• інтонаційно правильно оформлювати висловлювання, передавати зміст з доречним використанням невербальних засобів;

• контролювати й удосконалювати власні монологічні й діалогічні висловлювання різних типів, стилів і жанрів у різноманітних ситуаціях відповідно до норм української літературної мови й правил мовленнєвого етикету;

• використання вербальних і невербальних засобів спілкування з метою встановлення контакту з адресантом;

• усне переказування діалогів і монологів.

Результати констатувального зрізу показали, що рівень умінь і навичок говоріння учнів контрольних і експериментальних класів суттєво не відрізнявся. Тому в процесі дослідного навчання робота з удосконалення навичок говоріння проводилася систематично, поетапно, з урахуванням вікових особливостей учнів, поступовим підвищенням вимог до учнів під час виконання вправ і завдань.

^ 3.2.1. Підготовчий етап

Мета підготовчого етапу експериментального навчання – активізувати вміння учнів за допомогою змістово-композиційного аналізу висловлювання орієнтуватися в ситуації спілкування, аналізувати її, визначаючи компоненти мовленнєвої діяльності (адресата й адресанта мовлення, мотив і мету, предмет і зміст, форму, стиль, тип і жанр висловлювання), єдність теми й основної думки, виявити залежність мовних засобів від мовленнєвої ситуації, відповідно до цього прогнозувати структуру майбутнього висловлювання, увідповіднюючи мовні засоби із ситуацією мовлення.

До основних завдань цього етапу відносили:

    • виокремлення компонентів мовленнєвої діяльності як понятійної основи вдосконалення навичок говоріння, аналіз усного мовлення;

    • спостереження за текстами, в яких функціонують одиниці всіх мовних рівнів, об’єднані відповідно до законів текстотворення, що передбачають збереження логіко-змістової єдності висловлювання з урахуванням жанрово-стильових особливостей. Це дало підстави стверджувати, що використання на підготовчому етапі текстового матеріалу ознайомлює учнів 5-6 класів із характерними особливостями зв’язку висловлювань й готує для створення власних висловлювань;

    • відтворення чужого мовлення;

    • розвиток умінь продукувати усні висловлювання за допомогою аналізу мовленнєвої ситуації;

    • будувати й аналізувати висловлювання.

З метою реалізації завдань на першому етапі передбачали текстові зразки висловлювань певного типу і стилю мовлення, на основі яких формується основна понятійна база. До цих понять належать мовлення і спілкування, стиль мовлення, говоріння як вид мовленнєвої діяльності, адресат і адресант мовлення, монологічне й діалогічне мовлення, текст як результат мовленнєвої діяльності, тема й основна думка, відоме і нове в реченнях тексту, вимоги до мовлення, засоби зв’язку речень у тексті, вербальні й невербальні засоби мовлення, відповідність їх цілям, умовам, ситуації, структура мовлення, типи мовлення, жанри. Одночасно із засвоєнням понять удосконалювалися вміння та навички відтворювати текст, ураховуючи мовленнєву ситуацію, і створювати усні діалогічні та монологічні висловлювання різних стилів, типів та жанрів, необхідних у життєвих ситуаціях. Тому, на нашу думку, для навчання говоріння як засобу спілкування мовленнєвий матеріал необхідно організувати навколо ситуацій як системи взаємовідносин співрозмовників, а змістом ситуацій стануть проблеми, що відповідають інтересам 5 – 6 класів.

На першому уроці «Значення мови в житті суспільства» через спостереження й переказування учнями текстів удосконалювалися вміння визначати тему й основну думку, окремі мовні засоби в конкретній ситуації, ураховувати особливості адресата мовлення, усвідомлювати задум автора, ставити запитання, враховувати ситуацію спілкування:

     Найчастіше мову називають другом, наставником, порадником, знаряддям, коштовністю. Поясніть сусідові, чому саме ці слова добирають. Поставте один одному запитання за текстами.



1. Рідна мова

Рідна мова – найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова – незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Заглиблюючись у таїну мови, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду і виховуємо у собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь слова серцем і розумом, усвідомив необхідність свого постійного вдосконалення, пізнав щастя духовності. І скрізь на шляхах зростання з нами мова. Вона веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства. Мова – наш найкращий друг, наставник, постійний порадник і найдосконаліше знаряддя (І. Вихованець).

2. Рідна мова

Вона з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури. Вона як напнуті паруси волі, зіткані з останнього поклику воїнів і борців повстання, революції, битв за волю, честь і незалежність; вся змочена удовиною сльозою, повита дівочою тугою. Вона з полум’я очей, відчайдушної усмішки, рішучого вихору з-під каблука; вся спрямована в стрімкий лет, щоб наша доля не цуралась.

Ніжна й тендітна, а міцніша броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі – непорочність, цнота й чистота (Б. Харчук).

    • Поясніть значення слів: ставитися – відноситися; засвоювати – освоювати; відчинити – відкрити; таємний – таємничий – секретний; головний – основний.

    • Доберіть синоніми до слів: вершина, воїн, водночас.

На етапі закріплення вивченого матеріалу вчитель, використовуючи прийом подиву, запропонував завдання : «Уявіть, що мова зникла. Що відбудеться в суспільстві?». У результаті усних відповідей виявлено бажання не тільки щиро й безпосередньо висловлювати думки, що спричинено внутрішньою потребою підлітків пізнати та емоційним ставленням до дійсності, а й користуватися виражальними засобами залежно від мети й завдань висловлювання.

Зміст роботи розділу «Повторення вивченого в початкових класах» передбачав виокремлення компонентів мовленнєвої діяльності, необхідних для продукування висловлювань (мотив, мета, зміст, мовленнєві дії.) Значну увагу відведено аналізу текстів, що містять точку зору мовця, емоційно оформлені, інтонаційно виразні, допомагають організувати реальне спілкування, а також аналізу мовленнєвої ситуації, складанню усних висловлювань відповідно до мети, використанню активних методів і прийомів навчання (прийом взаємних запитань, метод ґронування), що дають змогу співпрацювати в режимі діалогу. Наведемо приклади вправ:

 Прослухайте записаний на магнітофонній плівці текст. Визначте тему й основну думку тексту. У якій мовленнєвій ситуації може звучати поданий текст? Яка мета (обмінятися враженнями, дати інформацію, пояснити, створити образ, спонукати слухача до дії)? Які мовні засоби використано? Визначте ключові слова й словосполучення, на основі яких можна побудувати переказ тексту.

Першоджерела нашої духовності

Писемній спадщині українського народу більш як 1000 літ. Наші пращури за цей час створили праці, які століттями були й тепер є невичерпним джерелом духовних настанов прийдешнім поколінням, вчать добра, збуджують інтерес до освіти, науки, культури.

Справжньою перлиною давньоруської морально – настановчої літератури є «Повчання» дітям Володимира Мономаха. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха (звідси і його прізвисько) великий князь Київський Володимир Мономах залишив безсмертний твір своїм нащадкам. Просто й глибоко гуманно звучать його настанови щодо доброчинного життя. «Усього ж паче, - писав наш далекий предок, - убогих не забувайте, але наскільки є змога … годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину». Князівська «грамотка», як він сам називав своє «Повчання», закликала до високих чеснот у стосунках між людьми: «Старих шануйте, як отця, а молодих, як братів», «Недужого одвідайте…», «І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте».

З власного життя, досвіду Мономах описував уроки працелюбства, воїнської відваги і державної мудрості. Його «Повчання» лягло в основу багатьох моральних кодексів. Не цураймося ж і ми черпати з тої духовної скарбниці моральні чесноти «на добро, на злагоду» (З календаря).


Для довідок: гуманний – людяний у своїх діях і ставленні до інших людей, перейнятий турботою про людину; чеснота – позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність.

    * Поясніть значення слів: писемний – письмовий – писаний; писемність – письменність – письменництво – письменство; військовий – воєнний – воїнський.

* Доберіть синоніми до слів сміливість, працелюбність.

 1. Визначте тему, мету, тип і стиль мовлення, сферу використання.

2. У яких словах сконцентрована головна думка? Яка ? Чи доніс автор свою думку до слухача? Що допомогло йому це зробити?

3. Назвіть ключові слова та словосполучення, на основі яких можна побудувати переказ тексту.

4. Що відчуваєте, коли чуєте рядки тексту? Про що подумали?

5. Які спогади (асоціації) вони викликали?

6. Які запитання виникли у вас до автора?

7. Чи згодні з думкою автора? Обґрунтуйте або заперечте її.

8. Яким тоном, темпом мовлення скористалися б, переказуючи текст? Перекажіть, дотримуючись структури, мовних засобів і логічності викладу.

9. Чи є у вас родинні реліквії? Розкажіть про них.

10. Що успадкували ви від своєї родини?

Родовідна пам'ять

Вивішений на стіні портрет дідуся чи бабусі - це не просто данина традиції, це і пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад, який би унаслідували наші діти. Там, де зникають пошанівні форми, переростаючи в лайливе „старомодництво", у штучно приклеєні ярлики „міщанство", обов'язково зросте чортополохом панібратського ставлення до батьків, старших, до святих істин...

Родовідна пам'ять обіймає всю сферу нашої духовності - звичаї і обряди, пісні та історичні перекази, мову, культуру народу. Якщо, скажімо, заросла чортополохом безіменна криниця, забута мова твоєї матері чи понівечена нашою байдужістю могилка - про яку родовідну пам'ять може йтися?

Але народжується легкодухість, а відтак і бездушність з найпростішого - забутого на підвіконні листа, припалого пилюкою портрета найдорожчої людини чи занедбаної на околиці пам'ятки нашої історії (В. Скуратівський).

    Запитання до текстів як зразків чужого монологічного та діалогічного мовлення уможливлюють розв’язання комунікативного завдання в конкретній ситуації спілкування (посперечатися, дати пораду, висловити незгоду, уточнити, пояснити тощо), забезпечують мотиваційну готовність учнів висловлюватися з приводу обговорюваного, розвивають когнітивні (уміння відчувати, ставити запитання, робити висновки), креативні (виявляти гнучкість розуму, фантазії, натхнення), комунікативні (виявляти ініціативу й мати точку зору, програмувати мовленнєві дії) якості особистості.

Особливу увагу було приділено аналізу ключових слів, що містять найважливіші, істотні відомості про інформацію, відображають особливості мовленнєвої ситуації.

Під час вивчення розділу „Текст, його ознаки. Мовні засоби зв’язку речень у тексті” система роботи передбачала вироблення в школярів умінь і навичок змістово-композиційного аналізу висловлювань (основні поняття: текст, його тема, головна думка, план), стилістичного аналізу (основні поняття: стиль мовлення, його особливості, жанрові різновиди), типологічного аналізу (основні поняття: тип мовлення, його структура).

Ефективність процесу говоріння також залежить від засвоєння учнями найважливіших правил поведінки під час висловлення й оформлення думки, що формують потребу користуватися нормами в повсякденній мовленнєвій діяльності, розвивають комунікативні здібності, формування морально-етичних цінностей. Відтак підліткам пропонувалися вправи типу:

Прочитайте. Визначте тему тексту, його основну думку. З’ясуйте стиль. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Що вам відомо про побудову роздуму? Виділіть слова, що виражають ставлення мовця до висловленої думки. Які думки та почуття вони виражають? Порадьте своїм однокласникам, що потрібно робити, щоб бути приємним співрозмовником.

Як ми говоримо

Мабуть, немає людини, якій би було байдуже, чи слухають її в товаристві, чи ні. А досягти загальної уваги вміють не всі. Запам’ятай: тебе слухатимуть, якщо ти маєш сказати щось цікаве. До того ж, треба вміти висловити свою інформацію.

Прислухайся до людей, які ведуть між собою бесіду, і зрозумієш: і мова, і манера говорити кожного – дзеркало його культури.

Хіба ж приємні, наприклад, крикуни? Від них швидко втомлюєшся і перестаєш сприймати зміст того, що вони кажуть. Як від тих, хто сипле словами, мов горохом, ковтаючи закінчення, склади. А який непривабливий вигляд має той, хто, перебиваючи свого співрозмовника, прагне захопити лідерство в обговоренні того чи іншого питання.

Є люди, дотепні за своєю природою: скаже слово – всі сміються. З ними весело, слухати їх саме задоволення.

Уміння слухати – цінна людська риса. Це, певне, кожен знає по собі. Про того, хто вміє слухати, кажуть: доброзичливий, тактовний. В умінні слухати великою мірою виявляється внутрішня культура людини (Л. Феофілов).

  • Поясніть лексичне значення слів: тактичний – тактовний; дотеп – дотепність; вигляд – вид.

  • Доберіть синоніми до слів: мабуть, байдуже.

  • За складеним планом стисло перекажіть текст, додавши початок та кінцівку – висновок.

Пропонована робота з текстами дозволила актуалізувати сутність мовленнєвих понять, необхідних для правильної побудови висловлювань, сприяла усвідомленню мовних особливостей, розширила уявлення учнів про виражально-зображувальні можливості говоріння, була підготовкою до складання власних висловлювань, передбачала удосконалення вмінь учнів орієнтуватися в змісті висловлювання й осмислювати загальну його структуру, створювати початкове уявлення про можливий варіант змісту висловлювання, прогнозуючи його загальний характер на основі визначеної теми висловлювання. Важливою на цьому етапі є інформація про емоційний стан мовця, тому спонукали учнів до виявлення емоційно–почуттєвого ставлення в процесі обміркування деталей висловлювань, аналізу особливостей змісту, формулювання запитань, а також з’ясування ролі мовленнєвої поведінки мовця в процесі визначення мовленнєвих дій.

До системи вправ на підготовчому етапі ми включали завдання, що сприяють осмисленню загальної культури висловлювання, виділенню логіко-смислових частин текстів та створюваних висловлювань.

    • Прочитайте уривок казки. Проаналізуйте ситуацію спілкування (тему й основну думку діалогу, мету й умови спілкування). Назвіть учасників діалогу. Визначте ключові слова (словосполучення, речення). Перекажіть текст, дотримуючись його структури, мовних засобів і логічності викладу. Які прислів’я чи приказки згадали, коли почули зміст.

Обговоріть вчинок хлопця. Дайте йому оцінку. Обґрунтуйте справедливість сказаного в останньому реченні.

Визначте ритміко-інтонаційну структуру легенди за планом:

1). Інтонування й емоційний зміст різних частин тексту (задушевно, схвильовано, замислено, спокійно тощо)

2). Ритміка різних частин (повільно, бадьоро, жваво, урочисто).

Спробуйте передбачити, як далі розвиватимуться події у творі. Інсценізуйте текст з доречними мімікою і жестами.

Без чого людині не обійтись

– Скажи мені, сину, без чого людині не обійтись?

– Без грошей, тату. У багатого повно золота та срібла, тому вони і їдять смачно, і одяг гарний носять. Ніхто краще за них не живе.

– Ні, синку, – похитав головою батько, – не вгадав.

– Тоді без рису і пшениці. У людини досить сил, щоб і поле орати, і хліб жати, і хмиз у горах збирати лише тоді, коли вона сита...

Батько знову похитав головою:

– Рис та пшениця, безперечно, дуже потрібні людям, але без них можна на світі прожити.

Замислився син. Думав довго, але чогось путнього так і не зміг придумати.

– Синку, – зрозумівши, що той неспроможний розгадати цієї загадки, звернувся до нього батько, – я скоро помру і залишу тобі у спадок оцю стару хатину, латаний-перелатаний одяг та трохи збіжжя. Такої спадщини тобі надовго не вистачить, тож доведеться покладатись лише на свій розум та руки. Кмітливий розум та вправні руки – ось що найпотрібніше людині! (Китайська народна казка)

  • Виразно прочитайте текст. У якій ситуації спілкування доречне таке висловлювання? Думку обґрунтуйте. До яких роздумів спонукала одержана інформація? Чи можна стверджувати, що в основу тексту покладено міркування? Вказати в тексті експозицію, роздуми – пояснення, роздуми – доведення та висновки.

Щоб вчинок став звичкою

Вихованість слід виховувати. Коли, зустрівши на вулиці знайомого, вітаємося з ним, ми робимо це автоматично, бо навчені змалку вітатися із знайомими людьми.

Настав час, коли кожна людина має спинитися й замислитися над тим, як ми жили й живемо, як спілкуємося, чи культурні, ввічливі, чи уважні один до одного в сім’ї, школі, у транспорті, у нашому повсякденні. Чи часто в житті робимо шляхетні вчинки?

Вчинок складається з таких основних елементів: стимулу, мотиву, вибору рішення, певної дії, уміння оцінити свій вчинок та ставлення інших людей до цього вчинку.

Чи можна, озброївшись книжками, засвоївши правила поведінки та етикету, вважати себе вихованою та культурною людиною? Ні, бо головним підручником мудрості є життя, а для того, щоб вчинок став звичкою, потрібні, крім знань, воля, характер, високі ідеали та шляхетні почуття. Слід не тільки знати правила поводження, а й виконувати їх (Л. Феофілов).

• З’ясувати значення слів: проблема – проблематика; етика – етичність; звичка – навичка.

 Запитайте у своїх однокласників, як вони розуміють зміст поданого речення. Складіть полілог. До якого композиційного компонента його можна віднести: тези, доказів, висновку?

Грамотна, багата мова – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів, а й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (О. Федик).

 Прочитайте. Перебудуйте текст, розташовуючи в певній послідовності дані частини. Доберіть заголовок. Визначте тему, мету тексту. Поставте один одному запитання за текстом. Уважно вислухайте відповіді. При потребі ввічливо уточніть чи виправте однокласника.

Загадки здавна мали вагоме значення в духовному бутті народу. Вони були тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини, обрядами. Загадуючи й відгадуючи їх, люди прагнули впливати на природу і тваринний світ, підкоряти їх собі, проникати в їх таємниці. Звичаї вимагали вміння складати і розгадувати алегорію. Отже, загадки розвивали кмітливість, учили мислити поетичними образами. З часом вони набули розважального значення. У наш час загадки використовуються з виховною метою, допомагають справі навчання, розвитку мовлення і мислення дітей. Так, пояснюючи школярам правила користування олівцем, зошитом, книжкою, говорячи, для чого необхідно навчатися грамоті, учитель може скористатись такими загадками: Добре бачить, а сліпий (неписьменний). Не сорочка, а зшита, не кущ, а з листочками (зошит). Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє (письмо). Чорні криві, від роду німі, а стануть у ряд, враз говорять (літери) (З календаря).

  • Поясніть значення слів: користатися – користуватися; книжка – книга; книжковий – книжний.

 До якого стилю мовлення належить поданий текст? Доберіть заголовок. Продовжіть діалог Ігорка та Михея Хомича, використовуючи інформацію про прикмети. Інсценуйте текст із доречними мімікою й жестами.

– Зима йде люта! – каже Михей Хомич. – Треба, щоб худобі тепло було.

Ігорок здивовано подивився на лісника: осінь стоїть така тепла, сонячна.

– Не помиляєтесь? – запитав недовірливо.

– А принеси-но мені з комори цибулину!

Ігорок вибрав добрячу, з кулак завбільшки цибулину, подав.

– Глянь, хлопче, як багато на ній лусочок, – став лісник обчищати цибулину. Найперша ознака, що зима йде холодна. А тепер пригадай, яке було бабине літо цього року?

– Бабине літо... Тепле, зовсім як справжнє. – Ігорок згадав, що тоді літало багато павутиння, він ловив його й роздивлявся маленьких павучків-мандрівників, які в такий спосіб розселяються.

– Так ось знай – велика кількість павутинок під час бабиного літа теж ознака холодної зими. І ще скажи, як цієї осені пройшов у лісі листопад – швидко чи повільно?

– Не дуже швидко. Окремі листочки он і досі з гілочок не зриваються. Та яке це має відношення до холодної зими? – дивувався хлопець.

– Безпосереднє. Народна приказка мовить: „Якщо з дерева опадає не все листя – бути зимі суворій!”. А ще я помітив, що зайці нагуляли цієї осені багато жиру. Миші й кроти зробили чималі запаси їжі. Кроти ще й соломи в свої підземелля понатягували. Це правдива ознака того, що зима буде не лише холодна, а й із завірюхами. Снігу випаде багато (З календаря).

Робота з текстом продемонструвала п’ятикласникам, що з засвоєнням понятійної основи мовленнєвого розвитку (тема й основна думка, частини (мікротеми), відоме і нове в реченнях тексту, смислові зв’язки між частинами тексту та реченнями, мовні засоби відповідно до комунікативної мети, стиль, тип, жанр) формулюється система умінь і навичок: орієнтуватися в ситуації спілкування, добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне й другорядне), зв’язувати між собою факти, думки, розташовувати логічно завершені частини, виділяти слова, важливі для висловлення думки. Отже, створення усних монологічних і діалогічних висловлювань різних стилів, типів і жанрів вимагало оволодіння спеціальним понятійним апаратом за допомогою аналізу текстів, переказування й продукування на їх основі власних висловлювань діалогічного, монологічного й полілогічного характеру.

„Відомості з синтаксису і пунктуації ” передбачали спостереження учнів за інтонацією, що передає ставлення мовця до предмета висловленої думки, до співрозмовника, фактів у момент спілкування, виражає емоційний стан, а також висотою, силою голосу, тембром, темпом тощо, засобами логічної виразності(паузи, логічна мелодія). На цих уроках п’ятикласники визначали роль фразеологізмів, прислів’їв і приказок у процесі складання усних висловлювань з урахуванням адресата мовлення, підпорядковуючи їх темі, основній думці, меті спілкування. Для цього учням пропонувалися такі вправи:

 Прослухайте текст. Визначте тему, мету, тип і стиль мовлення. Поясніть як ви це зробили. Інтонаційно правильно вимовте речення з вставними словами, дотримуючись невеличких пауз, швидкого темпу, пониження чи підвищення голосу. Доповніть текст характеристикою свого краю. Розіграйте діалоги.

Знай свій край

У кожного є мала батьківщина: місце(село, селище, місто чи хутір), де ми народилися, зростали, а може, й живемо все життя. Місце те має своє ім’я, що стає частиною характеристики нас самих - харків’яни, львів’яни, одесити, черкащани.

Рано чи пізно, мабуть, кожен з нас замислюється: а чому саме так зветься його рідне село чи місто, де витоки тієї назви, що вона означає? Утім, чимало серед них цілком „прозорих”. Вони не потребують особливого пояснення. Іванівка, Петрівка, Олександрівка походять від імен. Щоправда, відразу виникає цікавість: на честь якого Івана або Петра нарекли даний населений пункт? І чому?

Багато назв сіл, міст, як і географічних назв взагалі в Україні, має таємниці свого походження. Людям допитливим, таким, які люблять рідний край, дбають про нього, звичайно ж, не байдужа ця таємничість. А коли пізнаємо її, розкриваємо, стає милішим, ще дорожчим свій край і вся Батьківщина. Вивченням географічних назв (гір, вод, населених пунктів) займається окрема наука – топоніміка. Відомі мовознавці присвятили цій цікавій і корисній справі десятки книг (З народного календаря).

  • Запитайте в однокласника значення слів батьківщина, Батьківщина. Перевірте наголос у цих словах за орфоепічним словником.

  • Користуючись нижче наведеними прислів’ями, розкажіть, чому любите рідний край. Опишіть ситуації, де їх вживання було б доречне.

  1. З рідного краю і ворона мила.

  2. У чужім краю і солов’ї лиш цвірінькають.

  3. Де рідний край, там і під ялиною рай.

  4. Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце.

 Прочитайте речення, вимовляючи узагальнювальне слово з попереджувальною інтонацією, а однорідні члени – з перелічувальною. Визначте тему і мету. Доведіть істинність цих рядків у діалозі з однокласниками. Що малює Ваша уява, коли розповідаєте про хліб?

Хліб

У хлібі все: і райдуги степів,

І сонця сплав, і роси променисті,

І хліборобів невгамовний спів,

І радість смаглочолих трактористів.

Д. Луценко

 Визначте слова, на які падає логічний наголос. Як ви їх будете вимовляти? Зверніть увагу на змістову різницю речень, у яких можливі різні варіанти розділових знаків. Проведіть спостереження над зміною інтонації при однорідних членах речення.

  1. Налякали її слова батька, збудили тривогу в душі.

  2. Впорядкую скирти, накрию зерно на току, поїду до пасіки.

Впорядкую скирти, накрию зерно та току – поїду до пасіки.

  1. Земля притихає, вчувається в молитви матерів, приймає до себе синів, проклинає татарів. Земля притихає, вчувається у молитві матерів – приймає до себе синів, проклинає татарів.

  2. Я сходжу до тітки, приготую вівсянку, догляну за вередливими малятами. Я сходжу до тітки, приготую вівсянку – догляну за вередливими малятами.

  3. Він подумав трохи, підійшов до свого двору, з протилежного кінця вулиці знову з’явилися вершники.

 Прочитайте вірш. Скажіть, які типи речень за метою висловлювання та інтонацією використані? Які почуття вони допомагають передати авторові? До кого звертається автор? Якого відтінку надають колисковій звертання?

Над колискою

Спи, мій малесенький, спи, мій синок...

Я розкажу тобі безліч казок.

Нащо ж ти віченьки знову розкрив?

Спи, моя пташко, то вітер завив.

Стогне і виє уже він давно,

Б’ється і стука у наше вікно...

Геть, розбишако, в далекі степи!

Спи, моя ластівко, солодко спи О. Олесь

• Пригадайте колискову, яку співала мати. Чи пам’ятаєте слова, мотив? Розкажіть або проспівайте.

 Прочитайте виразно текст, додержуючись пауз, логічного наголосу, перелічувальної інтонації. Визначте тему і основну думку. Поясніть, з якою метою автор використав у тексті речення з однорідними членами. Як зміниться текст, якщо вилучити з нього однорідні члени речення?

Як ставали запорожцями

Щоб стати справжніми козаками, слід було пройти нелегку школу навчання і суворі іспити, які витримували не всі. Тому новачки, незалежно од віку, приймалися спочатку в „молодики”. Молодик 7 років учився вправно фехтувати, влучно стріляти, реп’яхом на коні сидіти, розвивав силу, спритність. Керували навчанням досвідчені воїни, полководці, при яких юні служили джурами. Наприкінці кожен мусив узяти участь в морському поході на Туреччину.

І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Спочатку мав з’їсти миску сильно наперченого борщу, випити кварту горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, й не впасти у воду. Наступне випробування – подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору по Дніпру. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла і вуздечки мав проскакати по степу й вернутися благополучно. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість – уміння не розгублюватися в складних ситуаціях (В. Балашок).

  • Які риси характеру козаків вам подобаються? Перекажіть текст від імені кандидатів у козаки. Почніть так: „Щоб ми стали...”

  • Запитайте в однокласника, які ще випробування мали витримати козаки.

 Визначте тему, основну думку.

  • Назвіть слова, які допомагають передати почуття любові до України. Прочитайте цей уривок вірша майже пошепки, але так, щоб вас почули присутні.



На роковини

Не він один її любив,

немов „красу – дівчину”

поети славили в піснях

віддавна Україну.

Від неї переймали сміх,

її байки, немов квітки,

сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

той мрію молоденьку.

Він перший полюбив її,

як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

сумна, змарніла, бідна,

для сина вірного вона

єдина, люба, рідна...

Леся Українка

  • Розкажіть, чим для Вас є Україна.

 Яка тема, мета? Визначте стиль, тип і жанр мовлення. Як гадаєте, кому він адресований? Побудуйте художній опис лісу

Ліс

Ліс – це угрупування дерев і кущів, зв’язаних з ґрунтом, атмосферою, гідросферою, тваринним світом та мікроорганізмами. Під впливом лісу докорінно змінюється кліматичний і гідрологічний режим місцевості, хід ґрунтоутримання, склад флори і фауни. Зелений океан виконує багато корисних функцій: регулює вологу та оберігає ріки від висихання, створює мікроклімат для розвитку сільськогосподарських культур.

Охорона лісу – це особлива галузь лісового господарства, покликана зберігати і примножувати народне багатство (З журналу).

За допомогою таких вправ учні доходять висновку про залежність сили голосу від умов спілкування чи змісту висловлювання, усвідомлюють значення логічного наголосу, що акцентує увагу адресанта на найважливіші слова, інтонаційно правильно оформлюють висловлювання, передають зміст з доречним використанням невербальних засобів.

Переказування текстів художнього й наукового стилів мовлення полягало не тільки в удосконаленні вмінь і навичок орієнтуватися в ситуації спілкування (ураховувати умови, обставини, адресата спілкування, прогнозувати загальний характер висловлювання на основі теми), у змісті висловлювання (формулювати думку, утримувати в пам’яті деталі змісту, особливості жанрово-композиційного мовленнєвого оформлення, аналізувати їх), осмислювати загальну структуру висловлювань, а й висловлювати власну думку, робити висновки.

 Поясніть зміст останнього речення. Перекажіть текст. Чи є у вас собака? Опишіть його.

Уявіть, що ваш собака заговорив. Що б особисто вам сказав?

Шарко

У дворі в нас один хлопчак тримає песика Шарка на ланцюгу - ще цуциком його посадив, змалечку.

Виніс я йому одного разу курячих кісточок, іще теплих, пахучих, а тут саме хлопчик спустив бідолаху побігати двором. Сніг на дворі пухнастий, щедрий. Шарко вистрибує, як заєць, скаче то на передні лапки, то на задні, із закутка в закуток, з кутка в куток, і морда в снігу.

Підбіг до мене, волохатий, мене обстрибав, кістки понюхав - і знову геть, брьохати животом по снігу!

Не треба мені, мовляв, ваших кісток – відпустіть лишень на волю!.. (О.Солженіцин)

 До якого типу й стилю мовлення належить уривок? Обґрунтуйте свою думку.

Що таке філологія?

Поняття „філологія” зародилося в період відродження наук та мистецтва в Західній Європі в 15-17 ст. і спершу обіймало знання про античний світ. Пізніше назва „філологія” почала охоплювати загальну сукупність вивчень історії, літератури, права, мистецтва того чи іншого народу. В наші часи під філологією в тісному розумінні узвичаєно вживати науку про художню творчість людини, яка створює словесні пам’ятки, тобто філологія вивчає тепер мови й літератури – дві галузі, тісно зв’язані в багатовіковому процесі творення(В. Шевчук).

• З’ясуйте значення слів: античний – стосовно давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін.; пам’ятка – це предмет збереженої матеріальної культури минулого (церкви, замки, первісні вали, городища тощо), твори писемності.

• Доберіть синоніми до слів: вживати, створювати, охоплювати, з’ясувати.

Основна робота на уроці складання усного повідомлення в науковому стилі була спрямована на осмислення загальної структури висловлювання, вироблення навичок знаходити відповідні мовні засоби та вдосконалення мовлення за змістом, структурою, мовним оформленням відповідно до поставленої мети. З цією метою було запропоновано завдання:

 Визначте складові ситуації спілкування. Підготуйте повідомлення, спираючись на схему. Висловлювання якого стилю створюватимете? Ілюструйте правила прикладами.



  • Як ви думаєте, від чого залежить мовлення? Що впливає на добір мовних засобів?

Аналізуючи відповіді учнів, ми звернули увагу на свідоме користування науковою термінологією у змодельованій ситуації, доцільність мовних засобів, що відповідають змістові висловлювання, здійснюють вплив на слухача, допомагають переконати, спонукають передати почуття в логічній послідовності, здійснювати контроль для забезпечення зворотного зв’язку.

Робота з удосконалення навичок говоріння на першому етапі експерименту буде ефективною за умови поступового переходу від ознайомлення з вимогами усного мовлення, ситуаціями спілкування, правилами поведінки в процесі говоріння, основами культурного спілкування до оволодіння мовленнєвими діями за допомогою відповідей на запитання, спостереження над текстами, мовленнєвими ситуаціями, аналізом змісту, структури, доцільності мовних і позамовних засобів, переказуванням та конструюванням власних висловлювань.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Схожі:

Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconЯремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок
Психологічні чинники вдосконалення навичок процесу говоріння підлітків
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconСистема віршів, що сприяє формуванню мовленнєвих навичок на уроках французької мови
Представлена підбірка поезій французькою мовою присвячена формуванню в учнів шкільного віку іншомовної мовленнєвої компетенції, зокрема...
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconІнформація про учнів: Загальна кількість учнів району: початкових класів; учнів 5-8 класів; 9-х класів; 10-11-х классов
Становлення індивідуального вибору учнів 5-7 класів через курси за вибором( по класах)
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconІонашку Ольга Василівна, директор Їжівської зош екскурсія по закладу ІІ. Практична частина семінару 10 00 -10 40 урок
«Розвиток логічного мислення, формування обчислювальних навичок в учнів початкових класів на уроках математики»
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconУрок для учнів 6-8 класів
Г. Расійчук "Рідний край", виставка фотографій з пейзажами Буковини, вчитель читає вірш
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconУдк: 371. 132 Наталія Куб’як
Сьогодні педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів та профтехосвіти не завжди мають достатній рівень знань, умінь...
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconУкраїнська інженерно-педагогічна академія зимогляд Наталія Сергіївна удк 377. 147. 156: 687 формування та моделювання змісту навчання проектування швейних виробів майбутніх дизайнерів одягу
Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Харків
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconКоміссарова Світлана Миколаївна, завідувач обласної психолого медико-педагогічної консультації 12. 30-13. 00 Гендерна політика в Україні. Майстер клас: Модельний урок
Виховання морально-духовної життєво компетентної особистості шляхом реалізації органами та навчальними закладами системи освіти області...
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconНикифорак Світлана Юріївна вчитель початкових класів Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №27 Розробка першого уроку
Діти, я хочу подарувати вам незвичайний урок – урок у формі усного журналу. І присвячую його рідній Буковині
Яремчук Наталія Сергіївна удк 372. 461: 053. 6 Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на урок iconКонкурс на кращий урок з питань подолання насильства в сім’ї серед вчителів 5-11 класів (липень листопад 2011 р.)
Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні єс-проон оголошує конкурс на кращий урок з питань подолання насильства в сім’ї...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи