Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко icon

Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко




Скачати 144.64 Kb.
НазваРозділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко
Дата06.03.2014
Розмір144.64 Kb.
ТипДокументи


Розділ

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ
ТА МЕТОДОЛОГІЯ
УПРАВЛІННЯ

УДК 338.51

Макаренко М.І., к.е.н, Українська академія банківської справи

КОРИСНІСНА МОДЕЛЬ ЦІНИ ТА ЇЇ ПРИДАТНІСТЬ
ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У РЕГУЛЯТОРНОМУ ПРОЦЕСІ


Регулювання цін у перехідній економіці потребує звернення до теоретичних засад ціноутворення. У статті аналізуєть-
ся процес виникнення теорії граничної корисності, розглядаються її засадничі положення, викладені у вченнях К. Менгера
та Е. Бем-Баверка, формулюються основні рівняння цінової моделі на базі граничної корисності.


^ Ключові слова: корисність, цінність, вартість, ціна, обмін, благо, потреба,регулювання.

Практика державного регулювання цін у перехідній
економіці спирається на народногосподарську модель
ціни як суму індивідуальних витрат і прибутку підпри-
ємства. Однак пізнання глибинних властивостей цієї
важливої економічної категорії з огляду на її потенцій-
ні можливості у регуляторних процесах потребує при-
скіпливого теоретичного аналізу цінових моделей, які
вибудовані різними школами економічної теорії, з'ясу-
вання об'єктивних і суб'єктивних аспектів ціноутво-
рення, виявлення екзогенних та ендогенних змінних у
конкретних моделях.

Дві фундаментальні властивості блага - затрати на
його виготовлення і корисність для споживача - зу-
мовили пошуки політекономів об'єктивної основи
вартості за двома напрямками. Якщо затратні моделі
брали за основу ціни та вартості кількість і якість
одного чи кількох виробничих ресурсів, використан-
ня яких у процесі виробництва блага визначало його
вартість, то кориснісні цінові моделі приймають за
точку відліку інший невід'ємний бік всякого блага -
здатність задовольняти різноманітні людські потреби,
тобто його корисність. Той факт, що не всі блага є
економічними, навіть якщо на їх виготовлення затра-
чені виробничі ресурси, а вільні блага можуть мати
вищу абсолютну корисність, ніж економічні, зовсім

не відкидає жодного з обумовлених підходів і не мо-
же служити доказом їх непродуктивності.

Теорія граничної корисності з притаманною їй сво-
єрідною моделлю ціни сформувалась у цілісному ви-
гляді в останній третині XIX ст. і початково сприйма-
лася як альтернатива трудовій теорії вартості. Однак
вивчення передісторії кориснісного підходу свідчить
про те, що він виник і розвивався майже одночасно з
класичною політичною економією як окремий напрям
економічної теорії. У 1776 р., коли побачила світ осно-
вна праця А. Сміта "Багатство народів..." з її трудовим
підходом до трактування вартості, одночасно францу-
зький філософ-просвітянин Е.Б. Кондільяк писав, що
цінність (вартість) не є чимось притаманним певній ре-
чі; вона відбиває наше уявлення про її корисність і про
те, наскільки вона відповідає нашим вимогам; цінність
росте чи зменшується відповідно до того, як розши-
рюються чи знижуються наші потреби [2, с. 50]. І хоча
трудовий підхід оформився в самостійну довершену
теорію раніше, автори і прихильники останньої в своїх
працях неодноразово зачіпали питання співвідношення
корисності й вартості. Зокрема, А. Сміт аргументував
свій варіант трудової теорії в тому числі й тим, що ни-
зьку вартість вельми корисних благ (води, повітря) і
високу вартість малокорисних з огляду на нагальні
людські потреби речей (наприклад, діамантів) можна

Вісник Української академії банківської справи № 1(10) 2001 р.

3


^ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

пояснити великими затратами праці на виготовлення
коштовностей [5, с. 37]. Парадокс Сміта згодом був
розв'язаний творцями теорії граничної корисності на
основі використання нового методологічного принци-
пу аналізу - не абсолютної, а відносної, граничної ко-
рисності.

На парадокс Сміта неодноразово посилався і
К. Маркс, критикуючи намагання "вульгарних" еконо-
містів віднайти продуктивне рішення з позиції корисні-
сного підходу. Зважаючи на специфіку масового виро-
бництва товарів, яке панувало в середині XIX ст. в Єв-
ропі, він писав, що капіталістичне виробництво ста-
виться зовсім байдуже до певної споживчої вартості і
взагалі до специфічних особливостей того товару, який
воно створює [3, с. 214]. На його думку, капіталіста
цікавить, насамперед, додаткова вартість, що міститься
в товарі, а споживча вартість зачіпає його інтереси ли-
ше остільки, оскільки вона є носієм вартості й додатко-
вої вартості. Тому корисні властивості товару справля-
ють вплив на його ціну лише через механізм попиту і
пропозиції на ринку. Проте маржиналістський перево-
рот в економічній теорії, а згодом виникнення маркети-
нгу як науки з вивчення в тому числі й споживчих упо-
добань та орієнтація на них виробництва, узаконили
існування граничнокориснісної моделі ціни та вартості.

Для з'ясування принципових відмінностей корис-
нісної цінової моделі від затратної звернемося безпо-
середньо до праці К. Менгера "Засади політичної
економії" ("Grundsatze der Volkvirtschaftlehre"), яка
згідно з задумом автора мала становити вступну час-
тину фундаментального трактату з економічної теорії.

Конструюванню нової моделі ціни та її основи -
корисності - у К. Менгера передує теоретичний аналіз
загальноекономічних проблем, без вирішення яких
неможлива концептуальна узгодженість елементів до-
ктрини. Методологічним стрижнем дослідження слу-
жать тісно пов'язані між собою і послідовно розкриті
категорії "предмет" (послуга) - "благо" - "корисність"
- "цінність" - "ціна". На його думку, ті предмети, які
можуть бути поставлені в причинний зв'язок із задово-
ленням людських потреб, мають фундаментальну вла-
стивість бути корисностями. Об'єктивна можливість
задовольняти потреби цими предметами робить їх бла-
гами [4, с. 1-3].

Для того, щоб предмет став благом, необхідні
4 умови:

  1. наявність людської потреби;

  2. наявність властивостей предмета, які роблять
    його здатним задовольняти потреби;

  3. усвідомлення людиною цих властивостей;

  4. можливість розпоряджатися цим предметом так,
    щоб використовувати для задоволення потреби.

Тому існують відмінності між предметом і благом.

Корисність - це придатність предмета служити за-
доволенню людських потреб і тому вона як пізнана
цінність є загальною умовою характеру благ. Корис-
ність притаманна як економічним, так і неекономічним
благам після визнання їх придатності задовольняти
потреби. Однак корисність вкупі з цінністю характерна
лише економічним благам. Тож саме цінність, на від-
міну від корисності, постає в доктрині К. Менгера суто

суб'єктивною категорією, залежною від того значення,
якого надає індивід оцінюваному благу.

Проте суб'єктивне трактування цінності благ не
влаштовувало Е. Бем-Баверка - послідовника й учня
К. Менгера. Е. Бем-Баверк намагався об'єктивізувати
цю засадничу економічну категорію. На його думку, у
звичного для економістів поняття цінності є дві сторо-
ни, які не мають нічого спільного між собою, - суб'єк-
тивна та об'єктивна. Цінністю в суб'єктивному сенсі
він називає те значення, яке має певне матеріальне
благо чи сукупність такого роду матеріальних благ для
добробуту суб'єкта; цінністю в об'єктивному сенсі на-
зивається, навпаки, здатність речі давати який-небудь
об'єктивний результат [1, с. 244]. Наприклад, відома
неоднакова харчова цінність різних продовольчих
благ, споживча цінність різних добрив, тепловіддача
дров різних порід дерева тощо. У подальшому викладі
Е. Бем-Баверка об'єктивна цінність набуває категоріа-
льного виразу мінової цінності. У К. Менгера ж вона
залишається суто індивідуальною, уявною.

Що ж за К. Менгером є спільним для різноманіт-
них цінностей? Що виступає їх мірою? Неоднакова
цінність економічних благ зумовлена різним значен-
ням, яке їм надають люди при задоволенні своїх пот-
реб. Для з'ясування різниці в цінностях благ необхід-
но відповісти на два питання: по-перше, наскільки
задоволення різних конкретних потреб має для людей
неоднакове значення (суб'єктивний момент) і, по-
друге, які конкретні задоволення потреб перебувають
в кожному окремому випадку в залежності від наяв-
ності в розпорядженні певного блага (об'єктивний
момент)? Відповідаючи на перше питання, К. Менгер
зазначає, що потреби диференціюються за ступенем
важливості. Найбільш нагальними є потреби з підт-
римання життєдіяльності, а також ті, які визначають
ступінь інтенсивності й тривалості добробуту. Так,
від володіння предметами їжі, одягу залежить життя
людей, тоді як наявність газети чи шахівниці впливає
на рівень добробуту. Натомість збільшення кількості
благ веде до повного задоволення потреби і подальше
зростання їх числа буде байдужим для споживача.

При з'ясуванні об'єктивної сторони міри цінності
К. Менгер пише про труднощі, які виникають внаслі-
док того, що одне й те ж благо може задовольняти
декілька потреб. Але щоб спростити аналіз, слід при-
пустити, що окреме благо придатне для задоволення
певної конкретної потреби і його якість незмінна.
Наприклад, землероб, що має у своєму розпорядженні
деяку кількість зерна, використовує його на різнома-
нітні цілі (харчування, насіння, годівлю худоби). Цін-
ність же всього запасу благ визначатиметься тим зна-
ченням, якого надає господарюючий суб'єкт благові,
що задовольняє найменш важливу потребу.

У широковідомому прикладі К. Менгера, де ізо-
льований індивід (Робінзон) потребує 100 відер води
для задоволення різних за ступенем нагальності пот-
реб, доводиться, що зменшення кількості води в
струмку внаслідок засухи призведе до поступового
зростання цінності відра води, оскільки незадоволе-
ними залишатимуться все більш важливі потреби. Зі
сказаного вище К. Менгер робить наступні висновки:

4

Вісник Української академії банківської справи № 1(10) 2001 р.


^ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

    1. Значення, яке для нас мають блага і яке ми на-
      зиваємо цінністю, є перенесеним, тому що по-
      чатково значущим залишається задоволення
      потреби, а не благо як таке.

    2. Величина значення, яке має задоволення конк-
      ретних потреб за допомогою відповідних благ,
      неоднакова для різних благ і залежить від сту-
      пеня важливості потреби щодо підтримання
      життя й добробуту індивіда.

    3. Величина перенесеного на благо значення, тоб-
      то його цінність, також неоднакова і визнача-
      ється значенням потреби, яку воно задовольняє.

    4. У кожному конкретному випадку лише те за-
      безпечене благами задоволення потреби для
      господарюючого суб'єкта має значення, яке ві-
      дповідає менш важливій потребі.

    5. Цінність блага визначається тим значенням,
      яке надається найменш важливою потребою в
      ряду інших потреб.

У трактуванні Е. Бем-Баверка закон, що визначає
величину цінності блага, формулюється дещо інакше,
і це формулювання набуло поширення в мікроеконо-
мічній теорії. "Цінність речі вимірюється граничною
величиною користі цієї речі" [1, с. 317]. Усі подальші
теоретичні побудови виходять саме з цього положен-
ня. На його основі розв'язується згаданий вище пара-
докс вартості А. Сміта.

Підкреслюючи своєрідність власного підходу до
визначення цінності (вартості) на відміну від класич-
ної політичної економії, К. Менгер наполягає на то-
му, що праця не перебуває у прямому зв'язку з цінніс-
тю. Існують блага, на які затрачено багато праці, а
вони ціняться низько, і навпаки. Затрати на відтво-
рення блага також не можуть бути мірилом цінності,
оскільки відтворення, наприклад, старого немодного
одягу буде дорожчим за його дійсну цінність. Тому
величина цінності блага продиктована не кількістю
затраченої праці, а залежить від зміни людських пот-
реб, зменшення чи збільшення кількості благ в роз-
порядженні, відмінностей у внутрішній їх якості та
зміни уявлень суб'єкта щодо їх корисності.

У вченні К. Менгера про обмін також виявляється
нетрадиційний підхід, зокрема, до питання еквівален-
тності вартостей благ в обмінних операціях. Обмін
виникає тоді, коли в розпорядженні одного індивіда є
велика кількість благ і тому вони для нього мають
незначну цінність, а в розпорядженні другого є інше
благо, яке для останнього не являє високої цінності.
Бажання мати в своєму розпорядженні благо контра-
гента призводить до здійснення акту обміну.

Категорія ціни, на думку К. Менгера, хоча й аналі-
зується багатьма дослідниками, не таїть у собі нічого
надзвичайного, суттєвого. "Ціни... хоча й нав'язуються
з особливою силою нашій увазі і тому становлять са-
мий звичайний предмет наукових досліджень, тим не
менш не становлять нічого суттєвого в явищі обміну"
[4, с. 169]. Суттєве тут полягає в більш повному задо-
воленні потреб сторін, що беруть участь в обміні. Ціни
в обміні - явище тимчасове, фактор вирівнювання ін-
тересів між різними господарствами. Такими вони
стають внаслідок дії основного спонукального мотиву

до господарської діяльності - поліпшення екоомічного
становища контрагентів. Поскільки ціни - один з еле-
ментів процесу обміну, здатний сприйматися відчут-
тями і рівень якого можна виміряти кількісно, то звід-
си й виникла помилка щодо цін як суттєвого моменту
обміну і щодо кількості благ як еквівалентної. Остання
обставина, пов'язана з припущеною рівністю благ при
обміні, як вважає К. Менгер, внесла чимало плутанини
в теорію обміну, оскільки одні вважали, що прирівню-
ються однакові кількості праці, а інші - витрати виро-
бничих ресурсів. Якби в акт обміну вступали еквівале-
нти, то можливим був би й зворотний обмін, тому що
цінність благ була б однаковою. Крім того, особливіс-
тю обміну є те, що існує різниця між ціною блага при
попиті й ціною при пропозиції. Тому теорія цін не по-
винна намагатись пояснити рівність цінностей при
обміні двох конкретних кількостей благ.

При визначенні ціни двома ізольованими суб'єк-
тами в акті обміну встановлюються межі прийнятної
для обміну цінності одного й другого товару. Якщо
для обох суб'єктів ці межі співпадають, то обмін мо-
же здійснитися. Так, власник 40 відер виноградного
вина вступить в акт обміну тільки тоді, коли йому за
нього запропонують не менше 80 мір зерна. Другий
суб'єкт - власник зерна - готовий віддати за 40 відер
вина не більше 100 мір зерна. Кожен намагатиметься
дістати якомога більше користі з мінового процесу.
При однаковій активності контрагентів у ході торгу
визначиться єдина, прийнятна для обох, ціна, рівна 90
мір зерна за 40 відер вина.

Отже, з розвитком торгівлі у грошовому виразі
починають вимірюватися цінності товарів, набуваючи
форми ціни. Дійсні (реальні) ціни товарів коливають-
ся в певних межах. Середня ж ціна буде тією, за якою
товар можна як купити, так і продати. Проте для оці-
нки благ слід використовувати не середні, а дійсні
ціни, що коливаються в деякому інтервалі. Дійсна
ціна встановлюється в межах між двома крайніми
точками - ціною попиту і ціною пропозиції. Остаточ-
на ціна буде сформована, коли з'ясується кількість
товару, що вступає в обмін.

Таким чином, цінова модель австрійської школи
політичної економії у підсумку складається з наступ-
них основних положень:

      1. Форму ціни мають тільки економічні блага,
        оскільки вони існують в обмеженій кількості і єдині
        являють цінність для індивіда.

      2. Здатність благ задовольняти людські потреби
        робить їх корисними, тобто їм притаманна об'єктивна
        властивість - корисність. Сумарна корисність низки
        однорідних благ визначається корисністю останнього
        блага в ряду однорідних благ (и = и п).

      3. Цінність блага є категорією оцінною і залежить
        від того значення, яке надає індивід конкретному бла-
        гу чи запасу благ. Якщо наявну кількість благ позна-
        чити 1 , а бажану для індивіда - р, то їх співвід-

1 < Ор/О, <¥

ношення коливатиметься в межах: ^ ' .

Саме це співвідношення свідчить про рідкісність
благ. Причому О/О не може впасти нижче одиниці

5 Вісник Української академії банківської справи № 1(10) 2001 р.



^ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

через те, що в такому разі блага втратять свій еконо-
мічний характер. Щоправда, саме це положення мар-
жиналізму часто підпадає під критику наукових опо-
нентів, адже надмірною для індивіда може виявитися

лише певна кількість споживчих благ, тоді як О для

капітальних благ у його власності навряд чи можна
визначити хоча б орієнтовно.

      1. Цінність блага (W) визначається як його рідкіс-
        ністю (Орг ), так і граничною корисністю, влас-
        тивою останньому благу в ряду однорідних благ:

w = іргп).

Ціна виступає грошовою формою визначеної вище
цінності блага:

р = і w,м),

де М - купівельна спроможність грошей.

      1. Для індивіда, що вступає в процес обміну, цін-
        ність блага, яке підлягає продажу (WS), завжди мен-
        ша за цінність блага, яке він збирається придбати
        (W). Тому коли цінність блага набуває грошової фо-
        рми і стає ціною товару, фактична ціна угоди колива-

ється в межах між ціною попиту (Рй) і ціною пропо-
зиції (PS): Рй < Р < PS.

З огляду на придатність до регулювання корисніс-
на цінова модель свідчить про те, що рівень цін може
змінюватися під впливом двох груп факторів - цінні-
сних та власне цінових. Екзогенним фактором щодо
впливу на цінність постає кількість наявних благ у
розпорядженні індивіда та суспільства (Ог), яка за-
лежить від рівня розвитку суспільного виробництва, а
також інтенсивність конкретних людських потреб
р), зумовлена дією закону зростаючих потреб. Для

ціни як грошової оболонки цінності, подібно до тру-
дової теорії вартості, основним фактором регулюван-
ня виступає купівельна спроможність грошей, що
перебувають в обігу, та співвідношення попиту й
пропозиції на ринку. Дані аспекти ціни слід
обов'язково враховувати як в мікроекономічному
регулюванні ціноутворювальних процесів з боку ан-
тимонопольних органів, так і в макроекономічній
політиці, зокрема, грошово-кредитній та фіскальній.

Список літератури

        1. Бём-Баверк О. Основы теории ценности хозяйственных благ. - В кн.: Австрийская школа политической экономии:
          К. Менгер, О. Бём-Баверк, Ф. Визер. - М.: Прогресс, 1992.

        2. Брагинский С.В., Певзнер Я.А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991.

        3. Маркс К. Капитал. Т. III / Маркс К., Энгельс Ф.: Соч. - 2-е изд. - Т. 25. - Ч. I.

        4. Менгер К. Основания политической экономии: Общая часть: Пер. с нем. / Под ред. приват-доцента Р.М. Орженского. -
          Одесса, 1903.

        5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соцэкгиз, 1962.

Summary

A price ajustment in transitive economics demands appeals to theoretical bases of price formation. In article is analyzed
the process of the appearance of the theory of marginal utility, are considerred of its mainline position presented in
teaching K. Menger and O. Bem-Baverk, are formulated the main equalities of price model on the basis of marginal utility.

УДК 336.14:342.25

Міщенко В.І., д.е.н, професор; Кучма Є.В., Українська академія банківської справи

^ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


В статті висвітлено проблеми організації та вдосконалення бюджетного процесу в Україні та особливості розробки й
затвердження місцевих бюджетів.


^ Ключові слова: бюджет, Бюджетний Кодекс, нормативний метод, бюджет розвитку, бюджетна самостійність.

Запорукою успішного проведення економічних
реформ є організація фінансових відносин між
центром і регіонами та органами державної влади й
місцевого самоврядування, що обумовлює необхід-
ність визнання бюджетної реформи як пріоритетної
ланки державної політики на сучасному етапі розвит-
ку економіки України.

Недосконалість сучасного бюджетного процесу
сьогодні вже очевидна, але не дивлячись на це слід
зазначити, що за роки незалежності нашої держави він

постійно змінювався і вдосконалювався. Якщо в перші
роки бюджет країни відображував адміністративно-
розподільчі тенденції та закономірності, що значною
мірою було пов'язано не тільки з традиціями та кадра-
ми, але й з відповідною методологічною базою, то в
подальшому Уряду і Міністерству фінансів України
вдалося забезпечити бездефіцитний бюджет, а з 2001 р.
перейти на нормативний метод його розробки.

Разом з тим слід зазначити, що бездефіцитність
бюджету було забезпечено на основі використання

6

Вісник Української академії банківської справи № 1(10) 2001 р.

Схожі:

Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconМакаренко михайло ілліч удк 336. 74. 338. 5
...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconЯкісний склад науково-педагогічних працівників випускової кафедри політичної економії ф-ів управління і управління персоналом та маркетингу за напрямом підготовки «економіка і підприємництво» спеціальності «економічна теорія»
Ф-ів управління і управління персоналом та маркетингу за напрямом підготовки «економіка і підприємництво» спеціальності «економічна...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconУдк 338. 5 056. 257: 338. 43 Л – 56
Л – 56 Гнучкий розвиток підприємств на основі оптимізації повних витрат: Монографія. – Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 170с
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconПерелік дисциплін кафедри „Економічна теорія” „Економічна теорія”
Економічна теорія” для спеціальностей „Журналістика”, „Українська мова І література”, „Російська мова І література”
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconС. М. Програма фахових вступних випробувань
Основи менеджменту та адміністрування”, „Управління персоналом”, „Зовнішньо-економічна діяльність підприємства”, „Операційний менеджмент”,...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconТема предмет І метод політичної економії
Дайте визначення основних термінів: Економіка, Політична економія, Економічна теорія, Предмет політичної економії, Метод політичної...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко icon«Економічна теорія»
...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconЕкономічна теорія”
Програма І робоча програма дисципліни „Економічна теорія” для студентів 2 курсу денної форми навчання напряму підготовки: 140101...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconДекан економічного факультету проф. Панчишин С. М. Програма фахових вступних випробувань
Основи менеджменту та адміністрування”, „Управління персоналом”, „Зовнішньо-економічна діяльність підприємства”, „Операційний менеджмент”,...
Розділ економічна теорія та методологія управління удк 338. 51 Макаренко iconФаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика
Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика”, яка відбудеться 5-6 квітня 2013 р у Національному авіаційному університеті...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи