Методологічні засади розвитку банківського нагляду на базі системної організації банківської діяльності

^

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід економіки України від планових до ринкових принципів господарювання супроводжувався значними потрясіннями в усіх її сферах, що обумовило потребу в поглибленні досліджень сутності та закономірностей розвитку основних складових національної економічної системи.

Без сумніву, банківська система займає стратегічне положення в економіці будь-якої країни. За часів адміністративно-командної економіки вона виконувала переважно функцію забезпечення планового перерозподілу грошових фондів, а перехід до ринкових засад у її діяльності відбувався майже революційно. Важливого значення набували завдання докорінного реформування практично всіх сфер функціонування банківської системи України. Ці процеси часто відбувались на тлі соціально-економічної та фінансової кризи. Слід також зауважити, що сьогодні економіка вимагає застосування стратегічного планування, а розвиток банківської системи, натомість, відбувається здебільшого за рахунок виключно ситуаційних регулятивних заходів, дія яких може проявитись значно пізніше, ніж очікувалось. При цьому банківська система має особливі повноваження та можливості впливу на забезпечення стабільності економічного зростання шляхом впровадження комплексних заходів щодо зміцнення та підтримки фінансової стійкості банків, зниження ризику системної кризи. Визначені завдання повною мірою можуть бути реалізовані за умови існування ефективного нагляду за функціонуванням та розвитком банківської системи, взаємодії її складових. Таким чином, вкрай важливо мати якісний інструмент, за допомогою якого банківська система змогла б оперативно реагувати на зміни як внутрішніх, так і зовнішніх дисбалансів, та забезпечувати стратегічний розвиток економіки держави.

Аналіз вітчизняної практики свідчить, що головною проблемою у функціонуванні банківського нагляду є відсутність системності, синхронності в зміні власних організаційних основ, методів та принципів з урахуванням відповідного рівня розвитку банківської системи країни.

Подолання визначеної проблеми залежить від розробки виваженої, науково обґрунтованої методологічної бази формування та функціонування банківського нагляду з переосмисленням сутності банківської системи, її функцій та ролі в економічному розвитку.

Проблемам становлення та функціонування банківської системи України та інших держав присвячено багато досліджень, зокрема праці таких українських учених, як А. С. Гальчинського, А. А. Гриценка, О. В. Дзюблюка, А. О. Єпіфанова, А. М. Мороза, А. А. Мещерякова, В. В. Глущенка, І. В. Сала, В. С. Стельмаха, С. А. Циганова, Н. М. Шелудько, російських учених А. Г. Братко, Ю. С. Голікової, О. І. Лаврушина, І. Д. Мамонової, В. В. Масленнікова, В. В. Попкова, А. М. Тавасієва, В. М. Усоскіна, М. А. Хохленкової, О. Б. Ширинської та західних учених Ед. Доллана, П. Вінсента, П. Роуза, Дж. Сороса, С. Фішера та ін. Їх наукові праці дозволили сформувати концепцію еволюції банківських систем.

Питання побудови ефективного банківського нагляду висвітлені, зокрема, у працях українських учених Б. П. Адамика, О. І. Кірєєва, В. Л. Кротюка, А. М. Мороза, С. В. Мочерного, А. А. Пересади, Л. О. Примостки, М. І. Савлука, Л. М. Стрельбицької, А. П. Яценюка; російського вченого А. Ю. Симановського та західних учених Р. Бернда, Ед. Доллана, Б. Едвардса, Ж. Матука, П. Роуза, К. Редхарда, Дж. Синки, Е. Хелферта та ін.

Незважаючи на достатньо пильну увагу з боку наукової спільноти до питань розвитку банківської системи, сутність системної організації банківської діяльності у вітчизняній науковій літературі до цього часу вивчена недостатньо ґрунтовно. Невирішеними в теоретичному і практичному плані залишаються питання формулювання основних принципів функціонування банківської системи, відсутнє чітке визначення взаємозв’язків та взаємодії основних компонентів банківської системи та всієї системи в цілому по відношенню до систем вищого порядку. Дискусійними залишаються підходи до трактування самого терміна “банківська система”.

Потребують ґрунтовного вивчення теоретичні основи функціонування банківського нагляду, визначення його місця, ролі в банківській діяльності в сучасних умовах, глибини та якості взаємодії із банківською системою. Проблеми розвитку банківського нагляду з урахуванням системної організації банківської діяльності до сьогодні залишались поза увагою науковців.

Наявні теоретичні та практичні потреби у вивченні та розробці науково обґрунтованих засад розвитку банківського нагляду на основі системної організації банківської діяльності обумовили актуальність, мету, завдання та зміст дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у науково-дослідних роботах Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України”, а саме: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965); “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (номер державної реєстрації 0107U012112); “Стан та перспективи розвитку банківської системи України” (номер державної реєстрації 0190U044204). До звітів за цими темами включені пропозиції автора щодо: структурної реорганізації органів нагляду Національного банку України; методики оцінки операційного ризику при проведенні дистанційного нагляду за банками; розробки та впровадження циклів нагляду при проведенні інспекційних перевірок з конкретними пропозиціями щодо визначення критеріїв віднесення банків до різних циклів нагляду, вибору і обґрунтування основних напрямків розвитку дистанційного нагляду.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування методологічних засад розвитку комплексної системи ризик-орієнтованого банківського нагляду на базі системної організації банківської діяльності.

Відповідно до поставленої мети у роботі визначені та вирішені такі завдання:

• 
  розкрити сутність банківської системи з точки зору функціонального та інституціонального підходу;
  
• 
  дослідити структуру, цілі та принципи функціонування банківської системи України;
  
• 
  визначити загальносистемні та індивідуальні ознаки системності в банківській діяльності та перевірити відповідність цим принципам банківської системи України;
  
• 
  виявити основні тенденції розвитку банківської системи України та визначити основні етапи становлення та розвитку банківського нагляду;
  
• 
  дослідити концептуальні підходи до організації банківського нагляду та здійснити комплексне дослідження впливу наглядових функцій на розвиток банківської системи;
  
• 
  здійснити узагальнення вітчизняних та закордонних наукових та практичних досліджень щодо організації наглядової діяльності в банківській системі;
  
• 
  на основі дослідження різних моделей організації банківського нагляду визначити фактори, які обумовлюють вибір відповідної моделі;
  
• 
  дослідити передумови для забезпечення реалізації принципу незалежності наглядових органів;
  
• 
  сформулювати концепцію розвитку банківського нагляду з урахуванням системної організації банківської діяльності;
  
• 
  визначити концептуальні засади формування ризик-орієнтованого банківського нагляду в Україні;
  
• 
  обґрунтувати основні напрямки розвитку дистанційного нагляду шляхом удосконалення рейтингового оцінювання банків;
  
• 
  дослідити зв’язок між наглядом та фінансовим моніторингом та удосконалити схему ризик-орієнтованого внутрішньобанківського фінансового моніторингу.
  

^ Об’єктом дослідження є процес формування ефективного банківського нагляду з урахуванням системної організації банківської діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади організації комплексної системи банківського нагляду України.

^ Методи дослідження. Теоретична основа дослідження базується на осмисленні досягнень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем функціонування банківської системи та банківського нагляду. При проведенні дослідження використовувались: діалектичні методи – при виявленні еволюційних закономірностей, наукових підходів до визначення банківської системи, банківського нагляду; системний підхід – для виявлення структурних основ функціонування банківської системи та банківського нагляду, встановлення взаємозв’язків та взаємозалежностей між складовими цієї системи, а також для систематизації основних характеристик; метод системного аналізу – при оцінці діяльності комерційних банків та функціонування банківської системи; метод порівняльного аналізу – при визначенні принципів та функцій банківської системи, механізму регулювання з боку Національного банку України; метод наукової абстракції – при визначенні особливостей і проблем функціонування банківської системи; економіко-статистичні та економіко-математичні методи – для побудови моделі оцінки незалежності банківського нагляду, відпрацювання методичних підходів до удосконалення дистанційного банківського нагляду, а також для формулювання концепції нагляду за банківською діяльністю на основі системи випереджаючих індикаторів, методи аналогії та абстрагування – при відпрацюванні методик застосування міжнародних принципів організації пруденційного банківського нагляду та при елімінуванні несуттєвих для цілі дослідження питань.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку грошово-кредитних відносин, банківської системи та реалізації Національним банком України регулювання та нагляду у банківській сфері, статистичні матеріали Національного банку України, Держкомстату України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Асоціації українських банків. Використано інформацію, зібрану автором під час особистого вивчення практики функціонування комерційних банків та банківської системи в цілому в Україні, Росії, країнах СНД, Центральної та Східної Європи, Франції, Німеччині та в інших країнах-членах ЄС. Проаналізовані монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових методологічних засад організації банківського нагляду на основі системної організації банківської діяльності.

Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

• 
  обґрунтовано та доведено відповідність банківської системи загальносистемним ідентифікаційним ознакам з інституціональної та функціональної точок зору. Це дало змогу визначити, що банківську систему слід розуміти як складне об’єднання визначених суб’єктів (банків та інших фінансових установ), яке побудоване за ієрархічним типом, має ознаки керованості, цілеспрямованості та інтегративності, що реалізуються центральним банком, самоорганізовується за рахунок реалізації наглядових та регулятивних функцій, активно та динамічно розвивається під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників в межах окремих національних фінансових та економічних систем;
  
• 
  доведено, що банківська система України відповідає всім ознакам системності з позиції функціонального підходу. Встановлено рівень її відповідності загальному визначенню системи за кожною ідентифікаційною ознакою системності, на підставі чого доведено необхідність удосконалення дієвості принципів цілеспрямованості, активності, саморегуляції, детермінованості та ймовірності;
  
• 
  запропоновано та обґрунтовано доцільність вилучення нагляду з функцій Національного банку України та закріплення їх за окремим наглядовим органом, що обумовлено необхідністю нагляду за фінансовою системою в цілому та банківською системою зокрема. Такий підхід визначає необхідність розмежування функцій нагляду та регулювання та забезпечення незалежного статусу банківського нагляду;
  
• 
  розроблено науково-методичний підхід до оцінки рівня незалежності банківського нагляду шляхом визначення його бюджетної, операційної, персональної та цільової незалежності. Застосування даного підходу дозволило визначити рівень незалежності банківського нагляду в Україні;
  
• 
  запропоновано та обґрунтовано концептуальні засади формування комплексної системи банківського нагляду в Україні на основі виокремлення трьох різновидів нагляду за видами ризиків. Пропонується розрізняти: 1) нагляд за загальносистемними ризиками; 2) нагляд за діяльністю Національного банку України з погляду виникнення ризиків на даному рівні та 3) нагляд за ризиками, що провокуються діяльністю елементів другого рівня банківської системи. Визначено основні положення ідентифікації та оцінки ризиків, що можуть бути викликані діяльністю Національного банку України, із визначенням їх груп, видів та факторів, що спричиняють прояв даних ризиків; формалізовано визначення та розроблено відповідні класифікації загальносистемного ризику банківської діяльності згідно з загальними напрямками взаємодії із зовнішнім середовищем та основних функцій; визначено перелік ризиків в межах кожного виду, та фактори, що спричиняють їх виникнення;
  
• 
  розроблено методичний підхід до оцінки загальносистемних ризиків на основі відокремленого аналізу кожного самостійного різновиду ризику на оцінку окремого загальносистемного ризику, а також на оцінку сукупності ризиків у всій банківській системі за рахунок кумулятивного ефекту.
  

набули подальшого розвитку:

• 
  методичні засади щодо визначення місця та ролі банківської системи у функціонуванні систем більш високого порядку (економічної, фінансової). При цьому роль банківської системи розглянута з позиції основних складових економічної системи (механізму господарювання, продуктивних сил, економічних відносин). Здійснено структуризацію банківської системи шляхом виділення підсистем більш низького порядку;
  
• 
  визначення економічного змісту категорії “банківський нагляд”, який, на відміну від змісту існуючих трактувань, базується на розмежуванні нагляду з погляду його функціонального призначення, організаційного підходу та методичного забезпечення. З позиції функціонального призначення банківський нагляд слід визначати як підсистему контролю для забезпечення надійності і стійкості банківської системи, яка адекватно реагує на зміни умов її функціонування та своєчасно переоцінює наглядову політику і практику в світлі нових тенденцій і явищ. З точки зору організаційного підходу, банківський нагляд – це уповноважені установи, яким надано виключне право здійснювати нагляд за банківською діяльністю. З позиції методичного забезпечення, банківський нагляд слід розглядати як сукупність методів, прийомів, інструментів, які використовують органи банківського нагляду в межах їх компетенції та у відповідності до норм проведення;
  
• 
  дослідження та визначення особливостей реалізації нової концепції банківського нагляду – ризик-орієнтованого нагляду, який, виходячи з системного підходу, пропонується розуміти як систему постійного моніторингу та контролю за комплексом ризиків (загальносистемними ризиками банківської діяльності, ризиками, що формуються на рівні діяльності Національного банку України та ризиками, що формуються банками другого рівня банківської системи), спрямовану на виявлення сфер підвищеного ризику щодо системної стійкості банківської системи та оцінки ефективності здійснених раніше антикризових заходів;
  

удосконалено:

• 
  зміст категорії “банківська система” як складного об’єднання визначених суб’єктів (банків та інших фінансових установ), яке побудоване за ієрархічним типом, має ознаки керованості, цілеспрямованості та інтегративності, що реалізуються центральним банком, самоорганізовується за рахунок реалізації наглядових та регулятивних функцій, активно та динамічно розвивається під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників в межах окремих національних фінансових та економічних систем;
  
• 
  методичні підходи до організації інспекційного банківського нагляду, який заснований на циклі нагляду, що дозволяє застосовувати системний підхід до процесу його проведення і здійснювати моніторинг всієї банківської системи. Обґрунтовано, що наглядовий цикл повинен розраховуватись для кожного банку та враховувати системний вплив окремо взятого банку (банківської групи);
  
• 
  методичні підходи до рейтингової оцінки банків як елемента дистанційного нагляду. Розроблена та апробована модель, яка, на відміну від існуючих, враховує загальну динаміку розвитку банку та ступінь впливу на діяльність банку внутрішніх і зовнішніх факторів, які мають вплив на банк протягом періоду дослідження;
  
• 
  методичні підходи до здійснення банками внутрішнього фінансового моніторингу. Обґрунтовано необхідність посилення орієнтації внутрішньобанківського моніторингу на оцінку рівня ризику фінансових операцій. Встановлено критерії ризиковості клієнтів та їх операцій, а також формалізовано порядок їх застосування при визначенні банківських операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів.
  

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні та методологічні розробки, висновки дисертаційної роботи можуть використовуватися у процесі формування та удосконалення організації роботи банківського нагляду, що дозволяє підвищити дієвість самоорганізації банківської системи України в сучасних умовах.

Розробки автора, практичні висновки та пропозиції щодо переосмислення підходів до визначення сутності понять “банківська система” та “банківський нагляд” використані Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти (довідка № 04-22/16-615 від 15.05.2008).

Пропозиції автора щодо визначення термінів “банківський нагляд”, “банківське регулювання”, “контроль”, обґрунтування принципів функціонування банківської системи, розвитку системи фінансового моніторингу в банках, а також щодо розробки методичних основ удосконалення системи банківського нагляду зазначених питань були використані Асоціацією українських банків при підготовці проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України (щодо регулювання діяльності банків)” (довідка № 01.01.–10/0481 від 04.09.2008).

Запропоновані в дисертації концептуальні положення щодо підсилення ролі банківського нагляду, врахування системної організації та функціонування банківської діяльності в Україні використані Національним банком України (довідка № 23-54/5-1065 від 20.04.2008).

Рекомендації щодо модернізації системи оцінки та управління операційним, валютним, ринковим та кредитним ризиками використовуються в аналітичній роботі ВАТ АБ “Столичний” (довідка № 01-05/568-1 від 19.03.2008).

Запропонована система випереджаючих індикаторів розвитку дисбалансів в банківській системі з урахуванням рівня інфляції; удосконалена модель рейтингової оцінки банку, що враховує загальну динаміку розвитку банку та ступінь впливу на його діяльність внутрішніх і зовнішніх факторів, а також удосконалена схема інформаційного обміну між ДКФМУ та іншими учасниками фінансового ринку при взаємовідносинах легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, використані в роботі Управління Національного банку України в Сумській області (довідка № 12-13/147 від 14.03.2008).

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн”, “Банківський нагляд”, “Центральний банк та грошово-кредитна політика”, “Міжнародні розрахунки та валютні операції” в Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” (акт від 18.03.2008).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Результати наукового дослідження отримані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

^ Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались автором у 2002–2008 роках на 15-ти міжнародних, загальнодержавних та регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях. Серед них: Міжнародна науково-практична конференція “Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності” (2007 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (2007 р., м. Львів); Міжнародна науково-практична конференція “Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики” (2007 р., м. Харків); Міжнародна науково-практична конференція “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (2007 р., м. Черкаси); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (2002–2007 рр., м. Суми); Науково-практична конференція “Новости научной мысли – 2007” (2007 р., м. Пшемисль, Польща); Міжнародна науково-практична конференція “Фінансові ринки та інститути” (2007 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (2008 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (2006–2008 рр., м. Суми).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 49 друкованих виданнях, в тому числі 12 монографіях, з яких 9 є одноосібними, 1 підручнику; 24 статті опубліковано у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки; 12 – в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 179,29 друк. арк., з них особисто автору належить 98,84 друк. арк.

^ Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 395 сторінок, у тому числі на 94 сторінках розміщено 33 таблиці, 38 ілюстрацій, 25 додатків, список використаної літератури із 357 найменувань розміщений на 31 сторінці.