Болонський процес як прояв icon

Болонський процес як прояв




Скачати 120.61 Kb.
НазваБолонський процес як прояв
Дата23.04.2013
Розмір120.61 Kb.
ТипДокументи


Олександр ДЖУРА

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ЯК ПРОЯВ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Уже сьогодні в Україні

реформування національної

системи освіти,

зважаючи на публікації і виступи

науково-педагогічних працівників

вищої школи і керівників системи

освіти, не можна уявити поза

контекстом інтеграції Європи,

поза Болонським процесом -

створенням до 2010 року єдиного

європейського освітнього

простору.


Актуальність дослідження ви­значається однією з перед­умов входження в європей­ський освітній простір - включенням до національної системи освіти основних принципів Болонського процесу: форму­вання і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-тех­нічного потенціалу країни як частини Європи: зміцнення міжнародної конку­рентоспроможності системи освіти: підви­щення визначальної ролі університетів у розвитку національних і європейських культурних цінностей: досягнення кращої сумісності й порівняння систем освіти тощо. У статті Болонський процес роз­глядається як реальний прояв трансфор­маційних процесів в українській освіті.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для роз­витку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлен­ня змісту освіти та організації навчаль­но-виховного процесу відповідно до де­мократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами формування сприятливих умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації і само­реалізації в європейському просторі. За­значені процеси стали вагомою і перекон­ливою мотивацією реформування україн­ської галузі освіти, що здійснювалося в роки її незалежності. Приєднання до Болонського процесу буде мати також системотворчий вплив на подальше рефор­мування і розвиток освіти в Україні.

В основі Болонського процесу лежить переконання, що в епоху глобалізації не­обхідно прагнути до максимальної суміс­ності систем вищої освіти. Це дасть змогу всім країнам — учасникам процесу вповні скористатися перевагами культурної розмаїтості й розбіжностей у традиціях до­слідження й викладання, неухильно підви­щувати якість освіти, полегшити мобіль­ність студентів і забезпечити молодь по­всюдно визнаними кваліфікаціями. В основі Болонського процесу лежать ті самі цінності, що й в основі ширших процесів європейської інтеграції.

Ключові позиції Болонського процесу:

1. Двоциклове навчання (перший — до одержання першого академічного ступеня і другий — після його одержання). Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра та доктора наук.

2. Кредитна система обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах (нагромаджувальна система ЕСТS) для реалізації концепції «навчання впродовж усього життя».

  1. Якість навчання, система оцінюван­ня діяльності вищих закладів освіти та знань студентів (встановлення стандартів транснаціональної освіти).

  2. Розвиток мобільності студентів, ви­кладацького персоналу для взаємного зба­гачення європейським досвідом.

  3. Забезпечення випускників роботою (академічні ступені й кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці).

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти (залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу).

Реформування нашої освіти, зокрема вищої освіти, має відбуватися на тій же платформі, що й для інших країн. Вона повинна відповідати сучасним вимогам якості освіти, переходу від нинішньої моделі концентрованого навчання протя­гом обмеженого часу до системи неперерв­ної освіти, достатньо гнучкої, яка має відповідати швидкозмінному попиту на рийку праці.

Створюючи зону європейської вищої освіти, ініціатори Болонської декларації з метою вирівнювання якості освіти передбачають організувати незалежні акредитаційні агенції. Але чи зможе Україна конкурувати з ВНЗ країн, які зараз вкладають в освіту не залишкові кошти, а понад 20 % ВВП (США, Японія, Німеччина, Англія). Для реалізації позитивних тенденцій у вищій освіті необхідне достатнє матеріально-фінансове забезпечення системи освіти. У СРСР на освіту надавалося 6-7 % ВВП, а зараз у більшості країн СНД таке фінансове забезпечення вдвічі зменшилось Так. в Україні 2003 р. для освіти було надано 5,6 %; вищу освіту за власний кошт в Україні здобувають 40-45 % студентів, у Киргизії - 75 %, лише в Республіці Білорусь вдалося зберегти попередні цифри. На початок 90-х років освіченість населення (особи з дипломами про вишу освіту вікової групи 20-60 років) Канади становила 40 %, США - 36 %, Швеції - 23 %, Німеччини - 22 %. Освіченість населення Росії у цей же період 11,3 %, Азербайджану - 10,5 %. України 10.4%.

Сьогодні істотно ці показники не змі­нились: у вищих навчальних закладах Ук­раїни навчаються близько 400 студентів на 10 тис. населення, що становить лише 4%. Ми відстаємо за цим показником не тільки від західноєвропейських держав, а й від сусідів - Росії та Білорусі |5|. Основою освітньої політики щодо вищої школи повинно стати створення передумов, щоб якомога більша частина громадян України, які прагнуть отримати вищу освіту, могла це здійснити. Пріоритетами державної політики повинно бути створення рівних можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти: необхідних умов для розвитку обдарованих дітей, освіти в сільській місцевості |6. 161, 164\. Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові:

  • формування співдружності провідних європейських університетів під егідою до­кумента, названого Великою хартією уні­верситетів;

  • приєднання національних систем ос­віти і науки до європейського простору з єдиними вимогами, критеріями і стандар­тами.

Головна мета цього процесу — консо­лідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспро­можності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (напри­клад, протягом останніх 15—20 років вона значно поступається американській сис­темі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.

Зазначимо, що Болонський процес мав свою передісторію, що полягає в розроб­ленні та підписанні представниками країн Європи Лісабонської конвенції (1997 р.) про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону та Сорбонської декларації (Париж. Сорбонна, 1998 р.) щодо узгодження структури системи вищої освіти в Європі. Сам же Болонський процес на рівні держав було започатковано 19 червня 1999 р. в Болоньї (Італія) підписанням 29 міністрами осві­ти від імені своїх урядів документа, який назвали «Болонська декларація». Цим ак­том країни-учасниці узгодили спільні ви­моги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиною європейського освіт­нього та наукового простору до 2010 р. У межах цього простору мають діяти єдині вимоги до визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності грома­дян, що істотно підвищить конкуренто­спроможність європейського ринку прані й освітніх послуг. Власне цим документом було задекларовано прийняття загальної системи порівняльних освітньо-кваліфі­каційних рівнів, зокрема через затвер­дження додатка до диплома: запроваджен­ня в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3 + 2, при цьому перший, ба­калаврський цикл має тривати не менше трьох років, а другий, магістерський - не менше двох років, і вони мають сприйма­тися на європейському ринку праці якраз як освітні і кваліфікаційні рівні; створен­ня систем кредитів відповідно до євро­пейської системи трансферу оцінок включ­но з постійним навчанням; сприяння європейській співпраці щодо забезпечен­ня якості освіти, розробка порівняльних критеріїв і методів оцінювання якості навчання; усунення перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів у ме­жах визначеного простору.

Наступний етап Болонського процесу відбувся вже у Празі 19 травня 2001 р., де представники 33 країн Європи підписали Празьке комюніке. Головні рішення цьо­го саміту такі: країни знову підтвердили свою позицію щодо цілей, визначених Болонською декларацією: учасники висо­ко оцінили активну участь у процесі Євро­пейської асоціації університетів (ЕІІА) та національних студентських спілок Євро­пи (Е5ІВ); вони визначили конструктив­ну допомогу з боку Європейської комісії та висловили свої зауваження щодо по­дальшого процесу, беручи до уваги різні цілі Болонської декларації.

Третій етап Болонського процесу відбувся у Берліні 18-19 вересня 2003 р., де було підписано відповідне комюніке. Принципово нове рішення Берлінського саміту - поширення загальноєвропейських вимог і стандартів також на докторські ступені. Встановлено, що у країнах - учас­ницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь – «доктор філософії» у відповідних сферах знань (природничі науки, соціогуманітарні, економічні та ін.). Була запропонована формула триступене­вої освіти (3-5-8), згідно з якою не менше трьох років відводиться для отримання рівня «бакалавр», не менше п'яти років - для отримання рівня «магістр» і не мен­ше восьми років - для отримання науко­вого ступеня «доктор філософії». Важли­во, що освітньо-кваліфікаційні рівні й нау­ковий ступінь розглядаються як складові цілісної системи освіти людини. Акценто­вано увагу на потребі сприяти європейському простору вищої освіти. Було при­ділено особливу увагу важливості контро­лю і дотримання європейських стандартів якості освіти на всьому просторі. Ці стан­дарти в Європі розробляє і підтримує міжнародна організація «Європейська ме­режа з гарантування якості». Розроблено додаткові модулі, курси та навчальні пла­ни з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Наголошено на важливій ролі, яку мають відігравати виші навчальні заклади, щоб зробити ре­альністю навчання протягом усього жит­тя. Зазначено також, що європейський простір вищої освіти та європейський простір дослідницької діяльності - дві взаємопов'язані частини спільноти знань. Важливо, що з урахуванням цих нових рішень до Булонської співдружності разом з іншими шістьма країнами було прийня­то і Росію (отже, до Болконського процесу сьогодні входять вже 40 країн Європи). Зро­зуміло, що з огляду на глибокі традиції російської освіти і науки Російській Феде­рації буде важко відмовитися від багатьох переваг своєї системи, наприклад від двох наукових ступенів, а в перспективі - від Вищої атестаційної комісії як державного органу контролю за стандартом наукових ступенів та ін.

Четвертий псаміт Болконського процесу планувалося провести 19-20 травня 2005 р. її Бергені (Норвегія).

Отже, Болконський процес - це процес структурного реформування національ­них систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створен­ня до 2010 р. європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих на­вчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, зростання конкурентоспроможності європейської вищої школи. Для досягнення цієї мети було запропоновано прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести двоступеневу струк­туру вищої освіти; ввести взаємовизнаний на європейському просторі науковий ступінь доктора філософії; використати єдину систему кредитних одиниць, яку ще називають системою кредитних заліків, системою кредитних рівнів, системою за­лікових одиниць, кредитною системою взаємовизнання тощо; увести уніфіковані і взаємно визнані на європейському про­сторі додатки до диплома; напрацьовува­ти, підтримувати і. розвивати європейські стандарти якості із застосуванням по­рівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінювання відповідно до сучасних ви­мог; усунути наявні перепони для розши­рення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи. На всіх етапах Болонського процесу було про­голошено, що цей процес добровільний, полісуб'єктний, такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культу­ри, не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи, ба­гатоваріантний, гнучкий, відкритий, по­ступовий. Щоб вступити до Болонської співдружності і, головне, стати її повно­правним членом, Україні треба буде сут­тєво змінити свою систему вищої освіти і науки. Найважливішим завданням при цьому є проведення ґрунтовного по­рівняльного аналізу вітчизняної системи науки й освіти з європейською (за болонською моделлю). За результатами цього аналізу треба визначити, що саме по­трібно змінити в нашій системі, і запо­чаткувати відповідні реформи. Болонський процес - це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейсько­му просторі. Якщо майбутнє України по­в'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки націо­нальній системі освіти не має заспокою­вати нас і стримувати глибинне її рефор­мування [7, 165—167].

Зазначимо, що саме під собою розуміє Болонський процес. По-перше, він про­понує певну структуру ступенів вищої ос­віти. В університетах історично склалися два цикли підготовки: перший - початко­вий (undergraduate) та другий — завершаль­ний (graduate). Перший цикл дає змогу отримати ступінь бакалавра, другий - магістра. Після завершення повного кур­су вищої освіти за допомогою аспіранту­ри (розі§гас!иа1е) здобувається ступінь док­тора наук (доктора філософії). Саме цю структуру циклів вищої освіти, не кон­кретизуючи назв ступенів (окрім доктор­ського звання) пропонують документи Болонського процесу. Необхідність повер­нення до двоциклічної освіти продикто­вана, звичайно, не прихильністю до тра­дицій, а насамперед потребами сучасного ринку праці, а також індивідуальними потребами студентів і академічними по­требами закладів освіти. Важливою пере­вагою структури ступенів «бакалавр — магістр» є те, що ця структура є визна­ною в багатьох країнах світу. У багатьох європейських країнах ще й досі існує одноциклічна вища освіта, яка не встигає задовольняти потреби ринку праці, що неухильно зростають. Наявність коротко­го першого циклу, на думку фундаторів Болонського процесу, має дозволити більш швидке поповнення ринків праці європейських держав.

Запровадження кредитної системи є одним з ключових питань Болонського процесу. Зауважимо, що кредитна систе­ма як система виміру навчального наван­таження та кредитно-модульна система організації навчального процесу - зовсім не синоніми. Якщо кредитно-модульна система організації навчального процесу потребує докорінної перебудови органі­заційних засад навчання, то кредитна сис­тема оцінювання трудомісткості навчан­ня може існувати і в межах традиційної лекційно-семінарської системи органі­зації навчального процесу. На наш погляд, перебудова організаційних засад навчаль­ного процесу має здійснюватися дуже обе­режно, поступово, особливо в технічній освіті. Європейська система переведення і накопичення кредитів (ЕСТ5) — систе­ма, яка розроблена в інтересах студентів і грунтується на визначенні навантажен­ня студентів, необхідного для досягнен­ня цілей програми. Слід здійснювати уточ­нення цих цілей, а саме результатів на­вчання і набутих умінь. ЕСТ5 засноване на угоді про те, що 60 кредитів станов­лять навантаження студента очної форми навчання впродовж академічного року. Здебільшого навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням на рік, і в цих випадках один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Навантаження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів на­вчання. Кредит — це також спосіб пере­вести в кількісне-відношення результати навчання. Останні є комплексом умінь, які означають, що повинен знати, розум­іти і бути здатним зробити студент після завершення навчання, незалежно від його тривалості. ЕСТ5 кредити можуть бути от­римані тільки після завершення необхід­ної роботи і відповідного оцінювання до­сягнутих результатів навчання. Розподіл ЕСТ5 кредитів грунтується на офіційній тривалості циклу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, дорівнює 180—240 кре­дитам. Навантаження студентів в ЕСТ5 включає час, що відводиться для слухан­ня лекцій, семінарів, самостійного на­вчання, підготовки, складання іспитів тощо. Кредити розподіляються по всіх освітніх компонентах програми навчан­ня (модулі, дисципліни, стажування, дипломна робота тощо) і відображають кількість роботи, необхідну для виконан­ня кожного компонента у зв'язку із за­гальною кількістю необхідної роботи для завершення повного року навчання в даній програмі. Успішність студента ха­рактеризують локальними/національними оцінками. Бажаними, особливо для випад­ку переведення кредитів, є додаткові ЕСТ5 оцінки. Оцінна шкала ЕСТ5 ранжирує студентів на статистичній основі. Розподіл оцінок між студентами, що одержали з курсу оцінку вище незадовільної, вигля­дає таким чином: А - найкращі 10 %; В — наступні за ними 25 %; С - наступні за ними 30 %; О - наступні за ними 25 %; Е - наступні за ними 10%. Для неуспі­шних студентів ставляться оцінки РХ і Р. Між ними існує різниця, яка поля­гає в тому, що РХ означає: не «виконав якусь частину роботи, необхідну для здобуття оцінки вище незадовільної», а Р: «не виконав всю необхідну роботу» (8, 17,25-27\.

Ймовірно, що найбільш позитивним аспектом Болонського процесу може ста­ти освітнє зближення і згуртування країн Європейського Союзу та інших країн, які приєднаються до нього. Йдеться не стільки про захист перед міфічними за­грозами з боку американського гегемоніз­му, скільки про створення принципово нової атмосфери відкритості і співпраці всіх європейських країн в такій чутливій до націоналістичних проявів царині, якою є вища освіта. Реальна інтеграція Європи неможлива без певного рівня інтеграції освіти і об'єднання можливостей науко­во-викладацького персоналу вищих шкіл усіх країн Європи. Врешті-решт, суспіль­ство майбутнього, найвиразніші паростки якого ми знаходимо саме на європей­ському континенті (Фінляндія, Данія, країни Скандинавії, Нідерланди. Швей­царія та ін.), буде суспільством знань . А його виробничою базою ста­нуть надвисокі технології, створені пред­ставниками тих нано- і фемтонаук, які у наш час посилено розвивають країни-лідери Європейського Союзу -


Література

  1. Корсак К. Болонський процес та його міфологізація на теренах Росії і України // Освіта і управління. — 2005. — № 3-4. — С. 168-174.

  2. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні — інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Резуль­тати. — К.: Грамота, 2005. — 448 с.

Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Сухарніков; відп. ред. М. ф. Степко. К., 2004. - 24 с



Схожі:

Болонський процес як прояв iconІ. О. Наумова the bologna process and research болонський процес І наука
Болонський процес І наука: Навч посібник для магістрів та аспірантів. – Харків: хнамг, 2009. – 100 с
Болонський процес як прояв iconДисципліни "Вища освіта І Болонський процес"
Вища освіта України І болонський процес” для вищих навчальних закладів по підготовці студентів спеціальності“Облік І аудит” денної...
Болонський процес як прояв iconДокументи
1. /Вища осв_та _ Болонський процес-2007-2008/BP-osn.doc/Bergen-commyunike-19-20.05.05.doc
Болонський процес як прояв iconВища освіта І Болонський процес
Дисципліна „Вища освіта І болонський процес” покликана сформувати у студентів уявлення про Європейську систему освіти як сучасну...
Болонський процес як прояв iconМіністерство освіти І науки україни вища освіта україни І болонський процес навчальний посібник
В55 Вища освіта України І болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Болонський процес як прояв iconМіністерство освіти І науки україни вища освіта україни І болонський процес навчальний посібник
В55 Вища освіта України І болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Болонський процес як прояв iconКиїв – Тернопіль 2004 удк 378. 1 Ббк 74. 480. 27 О-75 Вища освіта України І Болонський процес
Вища освіта України І болонський процес// Навчальна програма. – київ –Тернопіль: Вид-во тдпу ім. В. Гнатюка, 2004. – 18 с
Болонський процес як прояв iconПро запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни " Вища освіта І Болонський процес"
Запровадити з 2004/2005 навчального року у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування І...
Болонський процес як прояв iconПро запровадження у вищих навчальних Закладах навчальної дисципліни " Вища освіта І Болонський процес"
Запровадити з 2004/2005 навчального року у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування І...
Болонський процес як прояв iconПро запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни " Вища освіта І Болонський процес"
Запровадити з 2004/2005 навчального року у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування І...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи