Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М icon

Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М




Скачати 129.54 Kb.
НазваУдк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М
Дата11.06.2013
Розмір129.54 Kb.
ТипДокументи


УДК 378.1:656.071.7 - 051


© Буцик І.М.


ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНО - ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ДИСПЕТЧЕРІВ - ІНСТРУКТОРІВ


Модернізація й вдосконалювання системи з обслуговування повітряного руху (ОПР) України, використання міжнародних стандартів в організації повітряного простору (ПП) і керуванні повітряним рухом (КПР), обумовлює необхідність підвищення якості підготовки диспетчерів - інструкторів. Це викликано тим, що саме на них покладається завдання, пов’язане з реалізацією професійної підготовки молодих фахівців безпосередньо на підприємствах з ОПР і надання їм необхідної професійної підготовки навіть після закінчення профільного навчального закладу. Крім того, діяльність, спрямована на підвищення кваліфікації диспетчерів – один із чинників посадових обов’язків диспетчерів – інструкторів. Від професійної і педагогічної майстерності диспетчера - інструктора залежить кінцевий результат – висококваліфікований авіаційний диспетчер, який у свою чергу зможе забезпечити високий рівень ОПР і, відповідно, безпеку при виконанні польотів у ПП України.

У даний час особливо яскраво вимальовується протиріччя між обсягом і змістом інформації, що постійно зростає й ускладнюється, і недостатньою професійно - педагогічною підготовкою інструкторів для проведення навчання на підприємствах ОПР.

“Зростаюча динаміка життя, при якій темпи соціального прогресу випереджають темпи зміни поколінь, породжує необхідність неперервної освіти, вимагає навчання і виховання не тільки підростаючого покоління, але й інших вікових груп” 2.

На нашу думку, виникла необхідність у створенні безперервної системи професійно – педагогічної підготовки і перепідготовки інструкторів, яка дала б їм можливість підвищувати кваліфікацію в системі безупинного, оперативного поповнення і відновлення їх знань.

З огляду на останні події у світі ( катастрофи літаків, у тому числі і літаків Ту-154 та Боїнг-757 над Швейцарією, з вини диспетчерського складу) проблема підвищення якості професійно – педагогічної підготовки інструкторів для системи ОПР у даний час є дуже актуальною.

Проблемам пов’язаним з підготовкою педагогічних кадрів, що працюють у системі підвищення кваліфікації, присвячені роботи Ю. К. Бабанського, В. И. Кузнєцової, М. Н. Лисак 1,3. Зазначені автори досліджують причини які заважають якісній педагогічній діяльності, шляхи та засоби їх усунення.

С. Т. Шацький 3 одним з перших поставив проблему безперервності процесу підвищення кваліфікації вчителів. На його думку – “вчитель в процесі своєї педагогічної діяльності накопичує досвід, факти що потребують осмислення та узагальнення. Як результат перед вчителем виникають нові проблеми, а з ними і необхідність відповідного аналізу” 3.

В узагальнюючих дослідженнях С. Я. Батишева, Л. П. Буєвої, Н. К. Гончарова, закладені науково - теоретичні основи системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. У роботах С. Г. Вершловского, В. А. Сластьоніна, В. В. Карпова та ін. одержали висвітлення питання професійної адаптації педагогічних кадрів.

Теоретично обґрунтована модель системи неперервної освіти представлена в роботах А. П. Владиславлєва. Під безупинним навчанням цей дослідник розуміє систематичну і цілеспрямовану діяльність з одержання, й удосконалювання знань, вмінь і навичок як у навчальних закладах, так і шляхом самоосвіти.

Загальнопедагогічні основи процесу формування професійної майстерності містяться в роботах Н. В. Кузьміної, А. И. Щербакова.

В Україні зазначеній проблемі також присвячено ряд досліджень. Так, наприклад, праці доктора педагогічних наук, професора Е. Э. Коваленко з методичної підготовки викладачів спеціальних дисциплін та доктора педагогічних наук, професора С. Ф. Артюха з інженерної педагогіки розкривають нові напрямки в зазначеній галузі. Зокрема, у найважливішій складовій частині системи: підвищення кваліфікації у виробничих умовах.

Проведений нами ряд досліджень з виявлення обсягу психолого-педагогічних знань інструкторів дозволяє зробити висновок про низький рівень їх педагогічних знань. Ці знання, як показало дослідження, являють собою просте нагромадження практичного досвіду по мірі збільшення стажу роботи у якості диспетчера-інструктора. Зазначена діяльність являє собою ненаправлений, неорганізований процес оволодінням педагогічними знаннями й уміннями.

Таким чином можна зробити висновок, що основними причинами такого положення є:

  • відсутність системи професійно - педагогічної підготовки, недостатня та неефективна допомога з боку методичних рад, а також більш підготовлених колег – інструкторів;

  • недостатній рівень організації і координації самоосвіти (відсутність психолого-педагогічної літератури, методичних розробок і т.д.);

  • відсутність такої форми навчання, як обмін досвідом інструкторів служб ОПР України.

Проведені особисті спостереження за діяльністю диспетчерів-інструкторів показали відсутність у них педагогічних знань і навичок в організації навчального процесу, у виборі засобів педагогічного впливу на стажистів. Більшість інструкторів не вміють викликати зацікавленість до відповідних дисциплін, не здатні в повній мірі уміло реалізовувати принципи і методи навчання в конкретних педагогічних умовах.

Тому можна констатувати той факт, що в Україні в даний час проблемі професійно - педагогічної підготовки диспетчерів - інструкторів не приділяється належної уваги.

Підготовку молодих диспетчерів на підприємствах ОПР здійснюють інструктори, що мають багатий досвід і високу професійну кваліфікацію, яким доводиться на додаток до основної роботи виконувати функції навчання. Ще подекуди існує думка, що оскільки досвідчені диспетчери знають роботу, то вони також компетентні навчати. Але, як показали дослідження, це не зовсім вірно.

Методи безпосереднього формування навичок навчання – важливі в інструкторській роботі, але вони дуже відмінні від навичок керування літаками. Небагато людей мають навички і здібності навчати, але це не повинно бути проблемою системи ОПР у підготовці молодих фахівців. Оскільки задачею диспетчерів - інструкторів є грамотне і професійне навчання молодих кадрів, то підготовка інструкторів повинна проводитися з урахуванням усіх здобутків педагогічної і професійної освіти в Україні та за кордоном.

Як показало проведене нами дослідження, диспетчери – інструктори ще недостатньо володіють психолого – педагогічними, організаційно – методичними знаннями та вміннями. На підставі результатів опитування та анкетування з’ясовано, що майже 86 % диспетчерів – інструкторів взагалі не володіють вищезазначеними знаннями. Дане положення додає особливу значимість і актуальність вирішенню конкретних питань, пов'язаних із проблемою підготовки інструкторів, що займаються навчанням і введенням у дію молодих фахівців безпосередньо у виробничих умовах, але не мають базової психолого-педагогічної підготовки.

Спостереження багатьох дослідників, результати котрих корелюються з нашими висновками, показують, що рівень підготовленості педагога, який відповідає пропонованим йому психолого-педагогічним і методичним вимогам, знаходиться у прямому зв'язку з якістю підготовки фахівців до професійної діяльності.

У даний час збільшується обсяг інформації, яку необхідно диспетчеру сприйняти і використовувати в наступній роботі, тому першочергового значення набуває науковий підхід до її передачі диспетчером-інструктором.

Шляхи навчання, що засновані на системному підході до створення якісних програм навчання, об'єктивно стали системою підготовки фахівців у бізнесі і промисловості . Цей шлях може стати прийнятним і для ефективної підготовки диспетчерів-інструкторів. Любий кандидат на посаду інструктора, що пройде підготовку через добре організовану систематизовану програму навчання, зможе показати високу професійну готовність до самостійної інструкторської роботи за більш короткий час. Відповідно і витрати на навчання фахівців з ОПР будуть скорочені, а якість підготовки при цьому підніметься на більш високий рівень.

“Системний підхід – відзначає Ю.К. Бабанский 1 – пропонує розглядати усі компоненти навчального процесу в їхніх закономірних взаємозв'язках. Тільки при системному підході педагог враховує всі сторони процесу – його задачі, зміст, методи, засоби, форми"1, а також умови, в яких цей процес здійснюється та особистісні якості стажистів.

Підвищення кваліфікації диспетчерів-інструкторів спрямовано на досягнення основної мети їхньої діяльності - здійснення ефективної підготовки висококваліфікованих фахівців з ОПР в умовах виробничої діяльності. Тому, як було зазначено вище, рішення цієї проблеми стане можливим при використанні системного підходу до аналізу і вивчення всього процесу підготовки диспетчера. Це вивчення варто проводити, як за окремими елементами, так і в їхньому взаємозв'язку.

Об'єктивно склалося так, що з одержанням диплома і посвідчення диспетчера після закінчення льотної академії завершується перший з етапів навчання, що стає одним з складових компонентів системи професійної підготовки фахівця. Аналіз умов проведення професійної підготовки на підприємствах ОПР показав, що вона у даний час здійснюється (більш 90%) на робочих місцях диспетчерів і на тренажерах. А теоретична підготовка обмежується знаннями отриманими в навчальному закладі. Іншими складовими компонентами, що формують професійні якості диспетчера в службах ОПР, є:


  1. Стажування на робочому місці диспетчера.

  2. Підвищення кваліфікації.

  3. Перепідготовка.


Ці три компоненти професійної підготовки диспетчера у взаємозв’язку з його особистісними якостями і має постійно аналізувати диспетчер - інструктор в процесі своєї педагогічної діяльності. Усі зазначені складові тісно пов'язані між собою й у кожної з них є своя мета, зміст, форми і методи реалізації поставлених завдань.

Стає очевидним, що час висуває підвищені вимоги до особистості інструктора і його професійної компетенції. Вимагає відновлення, а у деяких випадках навіть зміни, зміст та технології професійно-педагогічної підготовки зазначених фахівців.

В умовах функціонування складної системи ОПР України професійно - педагогічна підготовка і перепідготовки інструкторів повинні проводитися у визначеній цілеспрямованій системі, що дозволить їм, по - перше, набути необхідні педагогічні, психологічні, методичні знання навички й уміння, по - друге, безупинно поновлювати та накопичувати ці знання.

Знизити труднощі зазначених процесів можливо, якщо сформувати у диспетчерів - інструкторів мотивацію у необхідності набуття педагогічних умінь, необхідних для організації навчально - тренувального процесу, та успішної реалізації теоретичних знань в практичній діяльності.

Як зазначає Ю. К. Бабанский 1 – “Знання перетворюються в інструмент професійної діяльності вчителя тільки в системі психолого – педагогічної підготовки” 1.

Тому необхідність створення єдиної системи професійно - педагогічної підготовки і перепідготовки диспетчерів – інструкторів, яка надасть можливість розвивати їх творчий потенціал за умови реалізації концепції безперервності, – найактуальніша задача фахівців органів з ОПР України. Як показують дослідження, у цьому випадку професійна підготовка диспетчерів може якісно покращитися і стати більш оптимальною й ефективною. Зазначена система дасть можливість придбати інструкторам провідні педагогічні, психологічні, методичні знання й уміння, якими вони ще не володіють.

"Оптимізація навчального процесу являє собою цілеспрямований підхід вчителя до побудови педагогічного процесу на основі закономірностей і принципів навчання, свідомий, науково - обґрунтований (а не стихійний, випадковий) вибір найкращого для конкретних умов варіанту заняття і навчального процесу в цілому”1.

Деякі методи навчання диспетчерів висвітлені в рекомендаціях Міжнародної Організації Цивільної Авіації (ICAO)4,5,6.

У зв’язку з необхідністю вирішення поставлених завдань нами цілеспрямовано було проведено:

  • визначення і добір комплексу найважливіших психолого-педагогічних, організаційно-методичних знань і вмінь, яким повинен володіти диспетчер - інструктор, що не має базової психолого-педагогічної підготовки, але здійснює навчально-виховний процес;

  • розробку науково-практичних рекомендацій з конструювання й удосконалення процесу професійно-педагогічної підготовки інструкторів на підприємствах з ОПР.

Як було зазначено вище, складовими компонентами, що призначені для формування професійних якостей диспетчера, є поєднання трьох складових: стажування на робочому місці диспетчера, підвищення кваліфікації і перепідготовка. Для вирішення основних завдань цих складових, інструктору необхідно знати і вміти реалізувати комплекс заходів, пов’язаних з організацією та проведенням занять.

Ця діяльність обумовлюється здатністю інструктора проектувати майбутній урок, з наступною фіксацією проекту в навчальній документації, дидактичних матеріалах, добір навчально - демонстраційного устаткування. Реалізація даного етапу тісно пов’язана з метою уроку. Тому інструктору необхідно визначити, що повинно бути засвоєно стажистами у процесі вивчення навчального матеріалу. Від цього залежить побудова змісту уроку, визначення основних понять, які пов'язані з професійною діяльністю диспетчерів, розробка алгоритму своїх дій та дій стажистів у процесі навчання.

Для подальшої діяльності, при проведенні теоретичних занять, інструктору необхідні уміння:

  1. Аналізувати вихідну інформацію:

    • зміст навчальних посібників зі спеціальних предметів;

    • рівень засвоєння стажистами знань, навичок, вмінь;

    • умови проведення навчального процесу.

  1. Здійснювати психолого-педагогічний аналіз технічної інформації.

  2. Проектувати зміст інформації своєї діяльності:

    • планувати систему занять з обраної теми;

    • визначати особливо важливі показники знань які підлягають перевірці;

    • обирати систему задач і вправ;

    • відбирати та аналізувати приклади ОПР, які мали місце, як у вітчизняній, так і закордонній практиці;

    • розробляти та підбирати наочні посібники з теми;

    • визначати ефективні методи і прийоми проведення занять;

4. Проектувати раціональні види діяльності стажистів під час навчання.

5. Конструювати і композиційно оформляти зміст матеріалу, планувати свою діяльність і діяльність стажистів у ході заняття:

  • вибирати раціональну структуру уроку;

  • підбирати навчальний матеріал на одне заняття, виділяти в ньому головне, істотне;

  • передбачати можливі перешкоди у тих чи інших видах діяльності стажистів;

  • передбачати можливі зміни ходу заняття.

Другим етапом діяльності інструктора з теоретичного навчання стажистів є проведення заняття. Він полягає у реалізації конструкторського задуму, розробленого на попередньому етапі при підготовці до заняття.

У зв’язку з зазначеним, у інструктора мають бути уміння спрямовані на організацію педагогічного впливу на стажистів для передачі їм навчальної інформації, а також на використання різноманітних методів і прийомів навчання. Перш за все це - доступний і послідовний виклад навчального матеріалу, володіння мовою, жестами, мімікою, здатністю зосереджувати увагу стажистів, здійснювати самоконтроль та контроль під час викладу навчального матеріалу, підтримувати робочу дисципліну, встановлювати зворотній зв’язок зі стажистами, створювати проблемні ситуації, розкривати значення спеціальних професійних та технічних термінів, демонструвати різні засоби наочності і використовувати технічні засоби навчання, організовувати самостійну та індивідуальну роботу стажистів з навчальними посібниками, довідковою літературою і технічною документацією, раціонально розподіляти час на занятті.

Заключна стадія теоретичного етапу – аналіз діяльності пов'язаний з:

  • адекватною оцінкою ходу і результатами діяльності стажистів;

  • організацією надходження зворотної інформації;

  • пошуком найбільш ефективних засобів навчання на основі аналізу власних дій.

Таким чином, можна зробити висновок, що диспетчер - інструктор повинен вміти:

  1. Аналізувати діяльність стажистів - їх знання, навички й уміння за допомогою різних методів перевірки (усне опитування, письмова робота, тестування, бесіда спостереження тощо).

  2. Виявляти недоліки в знаннях і вміннях, визначати причини їхнього виникнення.

  3. Аналізувати самостійну роботу стажистів.

  4. Здійснювати аналіз здобутків і недоліків своєї діяльності під час проведення занять та вносити відповідні корективи:

    • визначати ступінь досягнення поставленої мети під час заняття та виявляти причини недоліків;

    • оцінювати раціональність структури уроку, визначати правильність вибору навчального матеріалу, його повноту й актуальність, ефективність застосованих методів і прийомів навчання, оцінювати правильність вибору і використання засобів навчання;

    • визначати вплив заняття на формування професійної спрямованості стажистів.

З принципу безперервності випливає принцип послідовності і наступності етапів професійно-педагогічної підготовки, які формуються і діють у комплексі. Кожен етап необхідно розглядати, як ланку цілісного процесу навчання, у якому будуть розвиватися знання, отримані на попередніх етапах, і створюються передумови для наступного навчання.

Зазначені аспекти, що підтверджено отриманими результатами, внаслідок реалізації у взаємній інтеграції з особистісними якостями стажистів дадуть можливість покращити якість навчання останніх на робочому місці, що, у свою чергу, дозволить зменшити витрати на адаптацію диспетчерів безпосередньо у виробничих умовах та підвищити рівень безпеки польотів.


Література


1. Педагогика: Учебное пособие для студентов пед. ин – тов/ Ю. К. Бабанский, В. А. Сластенин, Н. А. Сорокин и др.; Под ред.Ю. К. Бабанского. – 2-е изд., доп. И перераб. – М., Просвещение, 1998. – 479 с.

2. Психология и педагогика: Учебное пособие / В. М. Николаенко, Г. М. Залесов, Т. В. Андрюшина и др. Отв. Ред. Канд. Филос. Наук, доцент В. М. Николаенко. – М., ИНФРА– М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. – 175 с.

3. Шацкий С. Т. Курсы, как организующая сила в педагогическом деле // Шацкий С. Т. Педагогические сочинения: в 4-х т. М.: Просвещение, 1964. т. 2. – С. 142 – 158.

4. Приложение 1 к Конвенции о международной гражданской авиации, “Выдача свидетельств авиационному персоналу”, восьмое издание – июль 1998 года.

5. Руководство по подготовке кадров, часть А – 1 “Общие соображения”, часть Д – 2 “Диспетчер воздушного движения”. Дос 7192 – АN/924.

6. Коваленко Е.Э. Дидактические основы формирования системы методической подготовки преподавателей специальных дисциплин. Диссертация. Харьков, 1998 г.

7. Батышев С.Я. Производственная педагогика: Учебник для работников, занимающихся профессиональным обучением рабочих на производ­стве.- 3–изд. перераб. и. доп.-М.: Машиностроение, 1984.-672с.


Буцик И.М.

Некоторые аспекты профессионально-педагогической подготовки диспетчеров-инструкторов.

В статье рассмотрено состояние процесса профессионально-педагогической подготовки диспетчеров-инструкторов, определены причины его ухудшения. Раскрыта и обоснована необходимость повышения квалификации диспетчеров-инструкторов органов ОВД и показаны пути решения этой проблемы.


Butsyk I.M.

Some aspects of professional-pedagogical studies of the air trafficcontrollev-instructjrs.

This article deals with the process of professional - pedagogical studies of the air traffic controller-instructors explanation of the reasons of its deterioration. The necessity of the professional skills of the ATC air traffic controller-instructors improvement is sown and revealed and the ways of solving this problem are suggested.


Схожі:

Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 378. 011. 3-051: 796 Юрій Драгнєв
Нформаційно-навчальне середовище як чинник професійного розвитку майбутнього вчителя фізичної культури в умовах інформаційно-освітнього...
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 378. 046. 4: 378. 048. 2 К. О. Морозова
Навчальний сайт як засіб формування інформаційно-комунікаційних компетентностей студентів
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 378. 011. 3 – 051 М. Федоренко м. Луганськ роль цінностей у формуванні педагога-професіонала
А. Здравомислов [2], який наголошує на тому, що потреба як чинник діяльності спонукає людину до певного вибору ціннісних орієнтирів...
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 378. 011. 3 – 051 Лозицька Тетяна сутність готовності майбутніх учителів до використання медіа у професійній діяльності
В ХХ столітті традиційні передавачі інформації замінилися новими, які впроваджуються в наше життя з космічною швидкістю. Подобається...
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 656. 7052: 351. 814. 332 Krytska L. V

Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 656 052: 351. 814. 335. 82(045) Naumenko M. V

Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 629 051 Zhykharev A. S

Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 94-051: 2-9 Л. Ю. Медовкіна
Тоталітарна держава у боротьбі з церковними істориками: долі о. О. Дмитрієвського (1859–1929)
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconУдк 378 Н. Т. Тверезовська
Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України
Удк 378. 1: 656. 071. 7 051 © Буцик І. М iconЯковицький Ігор Леонідович удк 656. 02: 338. 47 Ефективність функціонування агрегованих трубопровідних транспортних розподільних систем
Робота виконана у Харківській національній академії міського господарства, Міністерство освіти І науки України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи