Упоряд. І. О. Геращенко -харків: уіпа,2008. 156 с

Назва	Навчально-методичний посібник з курсу «Економіка та організація інноваційної діяльності» для студентів спеціальності 01010430.//Упоряд. І. О. Геращенко -харків: уіпа,2008. 156 с
Сторінка	2/8
Дата	15.06.2013
Розмір	1.91 Mb.
Тип	Навчально-методичний посібник

1 2 3 4 5 6 7 8

1. /пос_бник, _нновац_х.doc

Йозеф Шумпетер (1883—1950). Ще в 30-ті роки він ввів поняття інновації, трактуючи його, як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості.

Економічні категорії «інновація», «інноваційний процес» Й. Шумпетер поєднав з теорією довгострокових циклічних коливань — теорією «довгих хвиль» М. Д. Кондратьєва (1892—1938). Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних 4 провідних капіталістичних країн — Англії, Франції, США, Німеччини. Вивчення цих даних дало Кондратьєву підстави для висновку, що існують цикли економічної кон’юнктури — «довгі хвилі» з середньою тривалістю 54 роки (пожвавлення виробництва, потім його бурхливий підйом, криза перевиробництва, яка переходить у стадію депресії). Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):

І хвиля (1785—1835) — механізація праці у ткацтві;

II хвиля (1830—1890, середина XIX ст.) — вуглевидобуток та паровий двигун;

III хвиля (1880—1940, кінець XIX — початок XX ст.) — чорна металургія;

ІV хвиля (1930—1990) — нафта разом з продуктами органічної хімії;

V хвиля (1985—2035) — мікроелектроніка.

Ключовим чинником є саме масовий попит на відповідні зміни.

М. Д. Кондратьєв з’ясував причини знайдених закономірностей (хвильових коливань у виробництві) та помітив, що «довгі хвилі» виникають не від дії чинників економічного розвитку, які визнавались головними на ті часи. Кондратьєв звернув увагу, що протягом двох десятиріч, які передують підйомові хвилі довгого циклу, спостеріга-
ється пожвавлення в галузі технічних винаходів, а початок підйому збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості. Це підтверджувало інноваційну теорію Й. Шумпетера, який побачив можливість подолання кризи та спадів у виробництві за допомогою інноваційного оновлення капіталу завдяки (через) технічним, організаційним, економічним та управлінським нововведенням.

Ми побачили, що науково-технічний прогрес є головним чинником історичної трансформації суспільства, еволюції економічної системи, але ця його вирішальна роль в економічному зростанні стала зрозумілою тільки в другій половині XX ст.

Узагальнення історичного досвіду різних країн доводить, що спрямованість суспільства на досягнення науково-технічного прогресу сприяє розвитку економіки країни, і навпаки, суспільства, які неспроможні забезпечити потік науково-технічних інновацій, неспроможні економічно розвиватися.

М. Портер розрізняє 4 стадії конкурентного розвитку країни:

стадія розвитку на основі чинників виробництва;
стадія інвестиційного розвитку;
стадія інноваційного розвитку;
стадія розвитку на основі добробуту.

На підставі розглянутого розподілу можна виокремити такі структурні джерела економічного розвитку країни:

1) чинники виробництва;

2) інвестиції;

3) інноваційна діяльність.

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Звертаємо вашу увагу ще на кілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційного компонента. З погляду рівня розвитку країн, міжнародної кооперації та інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи:

1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція.

2. Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.

3. Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової.

4. Постсоціалістичні країни Східної Європи.

5. Країни СНД.

6. Країни, що розвиваються.

Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:

горизонтальна інтеграція НДДКР, створення обчислювальних мереж;
проведення спільних досліджень;
державна підтримка нових технологій.

До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:

вузьку спеціалізацію;
швидку застарілість;
необхідність постійного розвитку;
високу ризикованість фінансових ресурсів;
швидку розповсюдженість у всьому світі;
розроблення і впровадження ноу-хау;
розвиток при тиражуванні;
неможливість поширення тільки за допомогою документації та ін.

Ці властивості створюють невпевненість і нерівномірність поширення інноваційного продукту; постійно виникають «ніші», у які можуть вбудуватися аутсайдери; складно зберігати позиції лідерства і монополізму в технологічній сфері.

Використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів.

Проте вже на початку ХХІ ст. розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов’язано не з технотронним суспільством, а з гуманістичним суспільством, яке ґрунтуватиметься на гідності, знаннях, свободі особи. Гуманіст — це і є гідна людина, що прагне до знань, добра і краси.

Найважливішою визначальною засадою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура — певна система філософських, наукових, художніх, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ, місце людини в ньому. У процесі становлення гуманістичного суспільства має здійснюватися переорієнтування суспільства з виробництва матеріальних благ на виробництво духовних цінностей. Тому одним з головних завдань суспільства гуманізму є виробництво знань. На користь цієї тези говорить той факт, що, наприклад, у промислово розвинених країнах накопичення людського капіталу до кінця ХХ ст.
у 3—4 рази перевищило накопичення капіталу в матеріально-речовинній формі; значно зросли витрати на будівництво нових музеїв, бібліотек, театрів, спортивних споруджень.

Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному типі розвитку, для якої характерні:

інтелектуалізація виробничої діяльності;
використання високих інформаційних технологій;
екологічність;
творчість кадрів;
добробут населення.

Сьогодні світовий ринок високих технологій становить приблизно 2 трильйони доларів, з яких на США припадає 39 %, Японію — 30 %, Німеччину — 16 %. У світі на одного вченого припадає 10 менеджерів, які відбирають перспективні науково-технічні досягнення, своєчасно патентують винаходи, займаються просуванням наукомістких товарів на ринок. У нашій країні на 10 вчених припадає лише один менеджер.

Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво та продукцію. Тому найважливішою економічною метою передових компаній і країн є підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку й ефективного використання найновіших технологій. Цей процес відображається динамікою показника наукомісткості виробництва.

Наукомісткість виробництва визначається як відношення витрат на дослідження і розроблення до обсягу продажу. Саме цей показник використовується для класифікації галузей і виробництв за ступенем наукомісткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу. Для віднесення галузі промисловості до наукомісткої названий показник має перевищувати середній рівень.

Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є:

незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень;
слабкість ринкових інструментів економіки;
збереження економічних відносин із зовнішнім світом, що базуються на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання.

Цей перелік ми можемо доповнити такими обставинами:

відсутність на всіх рівнях управління систем менеджменту, орієнтованих на підвищення якості продукції, соціальний розвиток, конкурентоспроможність підприємств;
орієнтація розвитку української економіки не на активізацію інноваційної діяльності, а на чинники виробництва та інвестиції.

При цьому не враховується, що чинники виробництва та інвестиції мають бути не метою функціонування соціально-економічних систем, а засобом активізації інноваційної діяльності та підвищення за рахунок цього темпів економічного зростання.

Заглиблення в проблематику курсу зумовлює необхідність хоча б стислого огляду літературних джерел, що дає можливість визначитися в понятійному апараті щодо інноваційного процесу. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не сформувалась термінологія в галузі інноваційної діяльності.

Так, рекомендується під науково-технічним прогресом розуміти розвиток науки і техніки, що проявляється, з одного боку, у впливі науки на рівень техніки і технології, а з іншого — у застосуванні новітніх приладів у наукових дослідженнях (Л. І. Абалкін).

Початкова фаза науково-технічного прогресу відноситься до пізнього Відродження, і особливо суттєвий імпульс він одержав
у ХVІ—ХVІІ ст., коли потреби зростаючого мануфактурного виробництва, розширення мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової, технічної, винахідницької діяльності.

2.1.2 ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Становлення та розвиток теорії інновацій.

2. Місце та роль інновацій у системі господарювання.

3. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій.

4. Специфіка інноваційної діяльності в країнах-лідерах.

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Інноваційні теорії та їх застосування в сучасній інноваційній
діяльності.

2. Інновація як джерело сучасного економічного зростання.

3. Риси гуманістичного суспільства.

4. Ознаки поняття «інноваційна економіка».

Література

1. Лукашевич И. Развитие идей Н. Д. Кондратьева в теориях длинных волн нововведений // Вопросы экономики. — 1992. — № 3. — С. 81—94.

2. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного экономического развития. — М., 1993. — 318 с.

3. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм) / Под ред. И. Е. Рудаковой. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 411 с.

4. Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — 284 с.

5. Ткачева Н. Н., Чернов С. А. Проблемы развития инновационной сферы в Украине // Менеджер. — 2000. — № 3. — С. 66—71.

6. Курнышева И. Условия инновационного развития // Экономист. — 2001. — № 7. — С. 9—19.

7. Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М.: Прогресс, 1982. — 453 с.

8. НТП: Словник / В. Г. Горохов. — М., 1987. — 302 с.

2.1.3 ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

ТЕСТИ

1. Поняття нововведень запропоноване:

а) Т. Кемпом;

б) К. Джонсоном;

в) Й. Шумпетером;

г) А. Смітом;

ґ) П. Хейне.

2. Наукомісткість виробництва визначається:

а) відношенням витрат на дослідження до обсягу реалізації продукції;

б) обсягом інвестицій на наукові дослідження;

в) відношенням кількості працівників, зайнятих у дослідному виробництві, до всіх працюючих;

г) відношенням обсягу нової продукції до всієї продукції.

3. Результатом інноваційної діяльності є:

а) інтелектуальний продукт;

б) новини;

в) інновації;

г) інвенція;

ґ) технології.

4. Комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називається:

а) інновація;

б) дослідження;

в) розробки;

г) винаходи.

5. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку залежить від:

а) здатності генерувати ідеї;

б) кількості університетів і науково-дослідних інститутів;

в) можливості швидко опановувати новації;

г) інвестиційних можливостей.

6. Економічною теорією, що розглядала науково-технічний прогрес як чинник виробництва, є:

а) неокласична;

б) кейнсіанська;

в) неокласичний ренесанс.

7. Ідеї, що є корисними для використання в бізнесі, але не обов’язково там упроваджуються, мають назву:

а) інновація;

б) дослідження;

в) розробки;

г) винаходи.

8. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:

а) незалежність;

б) інтелектуалізація виробництва;

в) стабільність;

г) екологічність;

ґ) добробут населення.

9. Виходячи з циклічної концепції розвитку М. Д. Кондратьєва, суттєві зміни в економічному житті суспільства відбуваються:

а) на початку хвилі, що підвищується;

б) наприкінці хвилі, що підвищується;

в) на початку хвилі, що знижується;

г) наприкінці хвилі, що знижується.

10. При розробленні теорії «довгих хвиль економічної кон’юнктури» М. Д. Кондратьєвим вивчалися такі економічні показники:

а) динаміка цін і заробітної плати;

б) обсяг виробництва основних видів продукції промисловості;

в) фондоозброєність праці;

г) обсяг зовнішньої торгівлі.

11. Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних таких країн:

а) Великобританії, Японії, США;

б) Великобританії, Франції, США, Німеччини;

в) Японії, США, Канади.

12. Виходячи з циклічної концепції розвитку М. Д. Кондратьєва, головним чинником підйому в економіці країни є:

а) підвищення попиту на продукцію виробництва;

б) підвищення обсягу створення інновацій;

в) масовий попит на інноваційну продукцію.

13. Удосконалювання технічних знань:

а) відбувається тільки в результаті одержання вищої освіти;

б) справляє лише незначний вплив на випуск продукції;

в) може відбуватися через навчання в процесі роботи;

г) не впливало на економічне зростання у 60-х роках;

ґ) результат політичних революцій.

14. Залежність прибутків від віку найточніше передає таке твердження:

а) вони мають тенденцію до вирівнювання при досягненні робітником середнього віку;

б) чим вищий рівень освіти індивідуума, тим вищі прибутки;

в) більш освічений індивідуум має вищий втрачений прибуток унаслідок пізнішого вступу на роботу;

г) усе перелічене вище;

ґ) нічого з переліченого.

15. Усі перелічені нижче країни витрачали менше 3 % свого ВНП на наукові дослідження і розробки в 90-ті роки за винятком:

а) Японії;

б) США;

в) СРСР;

г) ФРН;

ґ) Італії.

16. Відмінності в рівні заробітної плати в США можуть бути віднесені за рахунок:

а) різноманітного рівня людського капіталу, втіленого в праці;

б) дискримінації на ринку праці;

в) наявності профспілок у деяких галузях;

г) усього сказаного вище;

ґ) нічого з названого.

17. Середня реальна заробітна плата в економіці визначається:

а) основним капіталом;

б) соціальними навичками;

в) запасами людського капіталу;

г) усіма переліченими чинниками;

д) нічим з переліченого.

18. Вирівнювання відмінностей у рівнях заробітної плати відбувається через те, що:

а) усі види зарплати потребують рівної продуктивності праці;

б) є різниця у привабливості роботи;

в) у різних галузях економіки — різний попит на працю;

г) на підприємствах однієї і тієї самої галузі в країні є значні відмінності в капіталоозброєності робітників;

ґ) попит на різноманітні види праці зростає.

19. Практика цінової дискримінації була відкрита:

а) антитрестовим законом Шермана;

б) законом Клейтона;

в) законом Селлера—Кефаувера;

г) законом Робінсона—Пэтмана;

ґ) законом Оукена.

ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Поясніть, у чому полягає практичне значення сутності процесу перетворення науки в безпосередню продуктивну силу для проведення обґрунтувань економічної політики уряду?

Завдання 2

Яка з особливостей сучасного етапу науково-технічної революції має найважливіше значення для економіки України, з огляду на природні багатства країни? Коментар.

Завдання 3

У чому сутність нового етапу науково-технічної революції? Докладний коментар.

Завдання 4

Який вплив нового етапу науково-технічної революції на економічне зростання? Докладний коментар.

Завдання 5

Прокоментуйте: «Інтеграція науки і техніки, в остаточному підсумку, означає науково-технічний прогрес».

Завдання 6

Поясніть відмінності між індустріальним та інформаційним суспільствами.

2.2 СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

2.2.1 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

На рівні підприємства (фірми) науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновації.

У термін «інновація» вкладається найрізноманітніший зміст.

Зверніть увагу на кілька визначень:

інновація — це підсумковий результат створення та освоєння принципово нового або модернізованого засобу (нововведення);
інновація в широкому розумінні — прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;
нововведення — це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об’єктах;
у «Словнику польської мови» інновація означає впровадження чого-небудь нового, якоїсь нової речі, новинку, реформу.

Відповідно до Керівництва Фраскаті (документ прийнятий ОЕСР у 1993 р. в італійському місті Фраскаті) інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У підручнику «Інноваційний менеджмент» (за ред. Н. П. Завліна, А. К. Казанцева й ін.) інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, спрямованих на вдосконалення процесу діяльності або його результатів.

Установлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому ми приділяємо таку увагу розглядові сутності базового поняття «інновація», що має відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення — оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, спрямованих на підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

відкриттів, винаходів;
патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій;
документації на новий або вдосконалений процес;
організації, виробництва або іншої структури;
«ноу-хау»;
понять;
наукових підходів або принципів;
документа (стандарту, методики, інструкції тощо);
результатів маркетингових досліджень.

Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (з метою впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і на продаж. На «вході» фірми як системи будуть нововведення, що можуть відразу впроваджуватися у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.

По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розроблення інновації, її створення, упровадження і дифузію. Ці етапи належать до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

	Н. М. «Економіка І організація інноваційної діяльності» Навчальний посібник з дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання...		До самостійного виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу...
	До виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу...		Г. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності» Економіка й організація інноваційної діяльності: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання спеціальності...
	Конспект лекцій з курсу "економіка та організація інноваційної діяльності" Конспект лекцій з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності “ (для студентів заочної форми навчання фпо І зо спец....		Г. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності» Економіка й організація інноваційної діяльності в будівництві: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання...
	Міністерство освіти І науки україни Конспект лекцій з дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу спеціальності 050100 "Економіка...		Навчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" окр "бакалавр" вищих навчальних закладів ...
	Н. М. Богдан Методичні вказівки до виконання практичних робіт з навчальної дисципліни «економіка І організація інноваційної діяльності» Методичні вказівки до виконання практичних робіт з навчальної дисципліни «економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів...		Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо Методичні вказівки до виконання практичних занять з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності” (для студентів заочної...
	Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «економіка І організація інноваційної діяльності» Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу заочної...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи

База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації