Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття icon

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття




НазваМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Сторінка1/3
Дата21.04.2013
Розмір0.64 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3

Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова


“З А Т В Е Р Д Ж Е Н О”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини № 3

Завідувач кафедри

д.мед.н., проф. Денисюк В.І..

”___” _______________ 2011 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Навчальна дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль №

3

Змістовий модуль №

6. „Ведення хворих в нефрологічній клініці”

Тема заняття

Ведення пацієнта з набряковим синдромом

Курс

6

Факультет

Медичний № 1



Вінниця - 2011

І. Актуальність проблеми.

Набряки спостерігаються у хворих з різними захворюваннями: захворювання серця, нирок, при аліментарній дистрофії, місцевий набряк при тромбозі вен, як прояв алергії, місцевому процесі. Лікар же повинен визначитись з походженням набряків, правильно виставити діагноз і професійно лікувати. Тільки це може дати позитивний результат.

ІІ. Учбові цілі.

А) Студент повинен знати:

  • механізм виникнення набряків;

  • серцеві, ниркові, аліментарні та інші набряки;

  • застосування інструментарних та лабораторних методів обстеження для постановки діагнозу;

  • тактику ведення хворих в залежності від причини, диференційована терапія;

  • первинну і вторинну профілактику;

  • прогноз та працездатність.

Б) Студент повинен вміти:

  • аналізувати отримані результати обстеження хворого;

  • пояснювати динаміку, перебіг захворювання;

  • запрошувати рідних для співпраці, направленій на одужання хворого (знайомити їх з особливостями дієтотерапії, режиму харчування, режиму перебування в стаціонарі);

  • трактувати основний діагноз, опираючись на данні лабораторних та інструментарних методів обстеження (УЗД, рентгенограми, ЕКГ, загальні та біохімічні аналізи, аналізи сечі за Зимницьким, Нечипоренка);

  • тактику ведення хворих, медикаментозне та не медикаментозне лікування;

  • існуючі стандарти лікування.

ІІІ. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

Теоретичні питання до заняття

  1. Дати визначення поняття «набряковий синдром»

  2. Який патогенез виникнення набрякового синдрому?

  3. Перерахувати захворювання нирок, при яких розвивається набряковий синдром.

  4. Перерахуйте сучасні методи функціонального дослідження нирок.

  5. Які додатковы методи обстеження використовують для диф. діагностики набрякового синдрому?

  6. Визначте тактику ведення хворих в залежності від причини набрякового синдрома: існуючі стандарти лікування: диференційовану терапію (медикаментозне та немедикаментозне лікування)

  7. Які рекомендації міжнародних експертних груп з попередження прогресування хронічних захворювань нирок діють в даний час?

  8. Перерахувати групи діуретичних препаратів.

  9. Назвіть механізм дії різних груп діуретиків.

  10. Назвіть 2-3 препарати з групи петлевих, тіазидних, калійзберігаючих діуретиків.

  11. Особливості призначення сечогінних при патології нирок.

  12. Які особливості діуретичної терапії при порущенні функції нирок?

  13. Які особливості дієти хворих з набряковим синдромом?

  14. Особливості диспансерного спостереження хворих з набряковим синдромом?

  15. Прогноз та працездатність при набряковому синдромі?

Практичні роботи, які виконуються на занятті.

Заняття проводиться у вигляді самостійної роботи студентів. Студентів розподіляють на групи по кількості підібраних хворих (по 3-4 чол.). Кожному студенту пропонується завдання по збору анамнезу дотримуючись систематизації скарг, хронології перебігу захворювання. з урахуванням деонтологічних принципів спілкування з хворими з патологією нирок. Викладач контролює виконання роботи студентами біля ліжка хворого, правильність фізикального обстеження хворих, акцентує увагу на закріпленні студентами практичних навичок по пальпації нирок, виявленню супровідних зовнішніх та ін. симптомів хронічної ниркової недостатності.

Далі відбувається обговорення результатів обстеження хворих, Студенти самостійно складають план додаткових методів дослідження, дають оцінку результатам проведених досліджень за матеріалами історій хвороб. На занятті демонструються типові аналізи: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з результатами проб на креатинін, сечовину, холестерин, тригліцериди, білковий спектр, електролітний склад, загальний аналіз сечі, аналіз сечі по Зімницькому, Нечипоренко. Надаються результати та зображення при УЗД дослідженні, скануванні нирок, радіоізотопній ренографії, КТ, МРТ, урограми оглядові та екскреторні.

На основі комплексної оцінки клініко-лабораторних та інструментальних даних студент формулює попередній діагноз, який обговорюється, доповнюється всіма студентами групи, корегується викладачем та записується до нотаток.

Кожному студенту окремо пропонується скласти план необхідних додаткових обстежень хворого та призначити лікування відповідно встановленому діагнозу. Обговорюється питання прогнозу, працездатності, подальшого диспансерного спостереження за хворим.

ІV. Зміст теми.

Набряковий синдром - надмірне накопичення рідини в тканинах організму і серозних порожнинах, що виявляється збільшенням обсягу тканин і зміною ємності серозної порожнини, зміною фізичних властивостей і порушенням функцій оточених органів і тканин.

Набряк - симптом, який може супроводжувати різні захворювання.

^ Класифікація набряків

У клінічній практиці має значення розмежування набряків у залежності від походження і характеристик інтерстиціальної рідини в зоні набряку.

За етіології розрізняють

1. Набряки при нефротичному синдромі, який можуть спричинити:

• гломерулонефрит,

• амілоїдоз нирок,

• діабетичний гломерулосклероз,

• нефропатія вагітних,

• ревматоїдний поліартрит,

• сироваткова хвороба,

• системний червоний вовчак,

• лімфолейкоз,

• лімфогранулематоз.

2. Набряки при недостатності кровообігу (НК), що розвилася в результаті:

• вад серця,

• кардіосклерозу,

• декомпенсированного легеневого серця.

3. Ортостатичні набряки.

4. Набряки вагітних.

5. Набряки при захворюваннях великих суглобів:

• деформуючий остеоартроз,

• інфекційні артрити,

• реактивні артрити.

6. Набряки при венозної патології:

• гострий тромбоз глибоких вен,

• хронічна венозна недостатність (ХВН).

7. Лімфатичні набряки (лімфедема).

8. Змішані набряки.

Принципово важливим з точки зору морфофункціональної значущості набряку є їх поділ на високобілкові і низкобілкові. До перших відносять венозні і лімфатичні набряки, до останніх - всі інші. Критерієм служить перевищення порогу концентрації протеїнів у інтерстиціальної рідини до 10 г / л. Високий вміст білків призводить до підвищення онкотичного тиску і ретенції рідини в міжклітинному просторі. У результаті ліквідація високобілкового набряку вимагає значних лікувальних зусиль на відміну від інших набряків, які регресують після досягнення компенсації основного захворювання. Іншим негативним наслідком високобілкових набряків є неминуче розвиток фіброзу поверхневих тканин при відсутності адекватного та своєчасного лікування. Трансформація фібриногену у фібрин є основою розвитку ліподерматосклероза.

Набряк може бути кахектичний, пов'язаний із захворюванням серця, нирок, судин, алергічний, пов'язаний із захворюваннями печінки, ідіопатичний, та ін Визначення виду набряку є важливим для диференційно-діагностичного пошуку причин даного симптому. Необхідно звертати увагу на багато факторів, які допоможуть віддиференціювати вигляд набряку. При периферичних набряках спостерігається збільшення в обсязі кінцівки або частини тіла, набухання шкіри та підшкірної клітковини, зменшення їх еластичності. При пальпації відчувається тістоподібної консистенція шкірних покривів, після натискання пальцем на шкіру залишається ямка. При відсутності запальних ускладнень колір шкіри в області набряку блідий або ціанотичний. При різко виражених набряках на розтягнутій блискучою шкірі можуть виникати тріщини, з яких сочилася набрякла рідина.

Факторами, що сприяють розвитку набряків, є:

- Зниження тканинного тиску при збіднінні сполучної тканини колагеном з підвищенням її пухкості, наприклад, при звільненні гіалуронідази, що спостерігається при запальних і токсичних набряках

- Низький тиск у плевральній порожнині полегшує розвиток гідроторакс при загальних набряках у хворих з недостатністю кровообігу.

-Позитивних водний баланс організму має у своїй основі надлишкову затримку нирками натрію. Виникаюча гіперосмія позаклітинного простору викликає підвищення секреції вазопресину, який посилює реабсорбцію води в ниркових канальцях і веде до надмірної затримки її в організмі. Рідше в основі набряків лежить первинна гіперсекреція вазопресину. Головною причиною накопичення натрію при набряковому синдромі вважається гіперсекреція альдостерону, викликана гіповолемією або зниженням серцевого викиду. Пов'язане з цим зменшення ниркового кровотоку підсилює секрецію реніну нирками, підвищує утворення ангіотензину II, який посилює секрецію альдостерону. У результаті реабсорбція натрію в дистальному відділі нефрону зростає, підвищується осмотичний тиск позаклітинної рідини, посилюється секреція вазопресину і надмірно абсорбується вода.

Таким чином, основні фактори, що ведуть до порушення місцевого балансу води можуть бути наступні:

1. Підвищення гідростатичного тиску в капілярах.

2. Зниження онкотичного тиску плазми крові.

3. Підвищення онкотичного тиску інтерстиціальної рідини.

4. Зниження тканинного механічного тиску.

5. Підвищення проникності капілярів.

6. Порушення відтоку лімфи.

Розрізняють набряк місний (локалізований), пов'язаний з затримкою рідини в обмеженій ділянці тканин тіла або органу, і загальний (генералізований) - прояв позитивного водного балансу організму в цілому. До генералізованим набряків відносять набряки при серцевій недостатності, цирозах печінки, нефротичним і нефритичним, водянка вагітних, кахексіческіе і ідіопатичні, а також у результаті хронічних втрат організмом калію при зловживанні прийомом послаблюючих засобів. Сприяти появі набряків або прискорювати їх розвиток можуть: фінілбутазон, похідні пірозолона, мінералокортикоїди, андрогени, естрогени, препарати кореня солодки.

До локалізованим набряків відносять: набряк мозку, набряк легенів, набряк кінцівок. Локальний набряк розвивається при відсутності загальних порушень водно-елеетролітного обміну і пов'язаний з наявністю місцевих розладів гемо-і лімфодінаміки, капілярної проникності та метаболізму.

Якщо після натискання пальцем на набряклою шкіру не залишається ямки, то набряк можна віднести до помилкового. Такі набряки зустрічаються при мікседемі, склеродермії, ожирінні.

Для диференціальної діагностики набряків нижніх кінцівки при венозної недостатності з набряками, зумовленими серцевою недостатністю, слід вимірювати венозний тиск у ліктьовий вені. Набряк при ураженні вен м'який або помірної щільності, набрякла шкіра тепла. При лімфостазі нерідко виникають необоротні підшкірні ущільнення. Для розпізнавання гідротораксу і асциту можуть знадобитися як основні, так і додаткові методи обстеження (рентгенологічне, лабораторій аналіз внутрішньопорожнинної рідини та ін).

При об'єктивному обстеженні при гідротораксі відзначають обмеження рухливості грудної клітки при диханні, ослаблення голосового тремтіння, тупий перкуторно звук над рідиною, а над верхньою її кордоном - притупленою-тимпанічний. Дихання над областю притуплення ослаблено або відсутнє, над верхньою межею притуплення може вислуховуватися бронхіальне дихання внаслідок здавлення легені. Рентгенологічно при гідротораксі визначається гомогенне характерне затемнення в нижньому відділі легеневого поля. При пробної плевральної пункції отримуємо транссудат, який характеризується низькою питомою вагою (менше 1015), вміст білка менше 3%, бідним клітинним складом.

^ При наявності рідини в абдомінальній порожнини живіт опуклий, відвисає в положенні хворого стоячи і розширюється в бокових відділах в положенні хворого лежачи (жаб'ячий живіт). Область пупка випячується, шкіра черевної стінки глоденька, блискуча, іноді з рожевими смужками. При перкусії живота у положенні хворого на спині визначається тупий звук в бокових відділах живота. При зміні положення тіла локалізація тупості змінюється: якщо хворий на правому боці - тупість тільки справа, якщо хворий перевертається на інший бік - тупість внизу живота і т.д. Перкуторне визначення асциту можливо при накопиченні не менше 1,5 - 2 л рідини. При малій кількості рідини іноді вдається отримати тупий звук в області пупка, якщо перкутувати знизу по передній черевній стінці у колінно-ліктьовому положенні хворого. При асциті запального походження характерний розподіл перкуторного звуку також як і зміна його при зміні положення тіла може не спостерігатися внаслідок зрощення петель кішечника між собою та з брижею і осумковання рідини. Діагностиці асциту сприяє поява флуктуації: при прикладанні руки до однієї сторони живота і постукуванні по черевній стінці з іншої сторони відчуваються коливання (флуктуації рідини). Для виключення вібрації черевної стінки помощнк прикладає долоню ліктьовим краєм по середній лінії живота.

^ Нефротичний синдром характеризується низьким вмістом білка в сироватці крові, прітеінуріей, підвищення стриманості ліпідів у крові, набряками. В основі патологічного процесу лежать дистрофічні, дегенеративні процеси в нирках. Нефротичний синдром розвивається вторинно, будучи складовою частиною багатьох захворювань нирок, що протікають з ураженням клубочків. До них відносять хронічних гломерулонефрит, гломерулонефрит при системних захворюваннях сполучної тканини, амілоїдоз, цукровий діабет, ураження нирки внаслідок сенсибілізації алергенами. Хворі з нефротичним синдромом звертаються до лікаря у зв'язку з появою у них набряків, при відсутності набряків нефротичний синдром можна виявити по значній протеїнурії. Набряк поступово збільшуються, захоплює підшкірну клітковину всього тіла (анасарка). Рідина може скупчуватися в області плеври, перикарда, черевної порожнини. Сечі мала кількість, іноді до 300 мл / добу, іноді темна, каламутна, питома вага - 1030 - 1040, білка 3-5 г на добу. У осаді сечі - клітини ниркового епітелію, гіалінові, зернисті, воскоподібні циліндри, лейкоцити. У крові білок знижений, кількість холестерину підвищений, ШОЕ прискорено. Для нефротичного набряку характерно поступовий початок. Набряки локалізуються не лише на обличчі (набряклість обличчя більш виражена вранці), але і на ногах, попереку, статевих органах, передній черевній стінці. Набряки при нефротичному синдромі носять симетричний характер, вражаючи обидві нижні кінцівки. Збільшення обсягу відзначають в нижній третині гомілки і навкололодижечній зоні. У деяких випадках розвивається набряк тилу стопи, що може викликати складності в диференціації з лімфедемой (див. далі). Шкірні покриви нижньої кінцівки бліді. Набряки досить швидко зміщуються при зміні положень тіла. Набрякла шкіра сухувата, м'яка, бліда, іноді блискуча. Часто виникає асцит, рідше - гідроторакс. Задишка, як правило, не виникає. "Нирковий" набряк має незначну добову динаміку - після нічного відпочинку зменшення обсягу кінцівки майже непомітно. Зазвичай набряк при нефротичному синдромі з'являється одночасно або слідом за маніфестацією інших клінічних та лабораторних ознак (диспротеїнемія, протеїнурія), які дозволяють точно визначити причину захворювання. У багатьох пацієнтів з нефротичним синдромом відзначають набряки обличчя (facies nephritica) і поперекової області. У рідкісних випадках набряковий синдром є першою ознакою патології нирок. У цій клінічній ситуації від лікаря потрібні особливу увагу і ретельна оцінка симптоматики з метою виключення інших захворювань, що викликають схожий набряк.

При нефритичним набряку відмічається швидкий (ранній) початок. Набрякла шкіра бліда, дещо щільна, звичайної температури. Набряки локалізуються переважно на обличчі, а також на верхніх і нижніх кінцівках. Іноді спостерігається гідроторакс, гідроперікард.

Набряки при цирозі печінки звичайно виникають у пізній стадії захворювання. Проявляються переважно асцитом, який буває більш виражений, ніж набряки на ногах. Іноді виявляється гідроторакс (зазвичай правобічний). Набрякла шкіра підвищеної щільності, тепла. При обстеженні - клінічні та лабораторні ознаки основного захворювання.

^ Кахектичний набряк - виникає при загальному голодуванні або різкому дефіциті в їжі білка, а також при захворюваннях, що супроводжуються втратою білка через кишечник (ексудативні форми гастроентріта, виразковий коліт, лімфангіектазіі при пухлинах кишечнику), при важких авітамінозах, алкоголізмі. Набряки зазвичай невеликі, локалізуються на гомілках і стопах, часто супроводжуються одутловатістю обличчя. Якщо набряк усього тіла, то він дуже рухливий. Набрякла шкіра тістоподібної консистенції, суха. Характерно загальне виснаження, гіпоглікемія, гіпохолестерінемія, різка гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія.

^ Набряк у вагітних може бути обумовлений серцевою недостатністю, загостренням хронічного гломерулонефриту, пізнім токсикозом вагітною. Водянка вагітних виявляється після 30 тижня, рідко після 25 тижня вагітності. Набрякла шкіра м'яка, трохи волога. Набряк спочатку з'являється на ногах, потім на зовнішніх статевих органах, передній черевній стінці, передній стінці грудної клітини, попереку, спині, обличчі. Асцит і гідроторакс виявляються рідко. Також причиною виникнення набрякового синдрому під час вагітності може бути флебопатія вагітних. Такі набряки виникають після 23-25-го тижня і є природним наслідком фізіологічних процесів - уповільнення венозного кровотоку в результаті здавлення нижньої порожнистої і клубових вен зростаючою маткою, зниження венозного тонусу і збільшення обсягу циркулюючої крові. Набрякають завжди обидві кінцівки, збільшення їх в обсязі, як правило, практично однаково. Набряк локалізується у нижній третині гомілок, не супроводжується болями, пацієнтки зазвичай відчувають лише слабку або помірну важкість у ногах. Після відпочинку в горизонтальному положенні набряк зникає. Діагноз флебопатіі як причини набрякового синдрому остаточно встановлюють, виключивши нефропатію вагітних і захворювання венозної системи.

Ідіопатичний набряк. Спостерігається головним чином у жінок дітородного віку, схильних до ожиріння і вегетативним порушень. У чоловіків виникає рідко. Іноді вперше зявляється після психічних травм і нейроінфекцій. Набряк м'який, локалізується головним чином на гомілках, наростає протягом дня і в жарку пору року. Набряки нерідко виявляються на повіках і пальцях рук. Шкіра на ногах нерідко ціанотична. Іноді відзначається шкірна гіперестезія.

Набряки при захворюваннях серця пов'язані з декомпенсацією серцевої діяльності і розвитком застійних явищ у великому колі кровообігу. Набряковий синдром "серцевого" походження характеризується симетричним ураженням обох нижніх кінцівок. Набряк з'являється вже при НК I стадії. У цих випадках обсяг кінцівок може зменшуватися після відпочинку пацієнта в горизонтальному положенні. При важких порушеннях гемодинаміки (НК II-III) набряк стабільний, не змінюється протягом доби і залежить виключно від успішності терапії, спрямованої на ліквідацію серцевої недостатності. Як правило, встановлення точного діагнозу не викликає ускладнень, оскільки клінічна симптоматика основного захворювання яскраво виражена. Діагностичні проблеми можуть виникнути, якщо пацієнти пред'являють скарги на больові відчуття в кінцівках, що може наштовхнути на думку про тромботичних ураженні глибоких вен. Набряк наростає поступово, зазвичай після попередньої задишки. Одночасно з наявністю набряку - набрякання шийних вен і застійне збільшення печінки є ознаками правошлуночкової недостатності. Набрякла шкіра при серцевих набряках досить еластична, а при дистальному набряку - ущільнена, може бути огрубілою, зазвичай холодна, ціанотичний Шкірні покриви в набряклій зоні рожевого відтінку. Спочатку набряк м'який, при натисненні пальцем на тканини легко утворюється глибока ямка. У запущених випадках, при довгостроково не корегуємій НК, набряк набуває щільний характер, з'являється враження "налитої" кінцівок, шкірні покриви стають блискучими. Серцеві набряки локалізуються симетрично, переважно на щиколотках, гомілках у ходячих хворих, тканинах поперекової області та спині. Нерідко зустрічається масивний асцит.

^ Ортостатичні набряки з'являються при тривалому перебуванні у вимушеному положенні стоячи або сидячи. Наростання обсягу міжклітинної рідини відбувається в результаті "виключення" з активної роботи м'язево-венозної помпи гомілки у нерухомому ортостазі. Найбільш часто подібні набряки виникають у осіб, що здійснюють багатогодинні перельоти і переїзди (синдром мандрівників), що працюють за комп'ютером протягом тривалого часу (синдром хакера) або сидять нерухомо протягом кількох годин (синдром тренера). Ортостатичні набряки часто розвиваються у людей похилого віку з обмеженими можливостями пересування. Візуальні особливості набряку в даних ситуаціях неспецифічні. Збільшуються в обсязі нижня третина гомілок і окололодижечная зона. Характер набряку м'який. В осіб молодого віку, адаптивні можливості судинної системи яких високі, вираженість набряку невелика. У старечому віці нерідко реєструється значний набряк (рис. 2), згладжується контури кінцівок і поширюється на тил стопи (симптом "ніжок крісла"). Визначенню правильного діагнозу допомагають чіткий взаємозв'язок маніфестації набрякового синдрому і попереднього ортостатичної перевантаження, а також швидкий регрес набряку при відновленні достатнього рівня фізичної активності або відпочинку в горизонтальному положенні.

Набряковий синдром при захворюваннях суглобів має вельми специфічну картину. На відміну від усіх інших варіантів набряку кінцівок, "суглобовий" носить локальний характер. Він з'являється в зоні ураженого суглоба (рис. 3), не розповсюджуючись в дистальному або проксимальном напрямку. Маніфестація набряку чітко пов'язана з появою інших симптомів - біль в суглобі, який значно посилюються при його згинанні і розгинанні, обмеження обсягу активних і пасивних рухів. Багато пацієнтів відзначають так звані стартові проблеми - скутість суглоба вранці після нічного відпочинку, що проходить після 10-20 хв руху. Регрес набряку спостерігається в міру купування запальних явищ, при наступному ж гострому епізоді набряковий синдром з'являється знову. У деяких пацієнтів з гонартрозом можливі набряклість або пастозність гомілки і надлодижечної області. Механізм появи цього симптому пов'язаний зі здавленням судин медіального лімфатичного колектора при вираженому набряку підшкірної клітковини в зоні колінного суглоба.

^ Набряки венозного походження. При гострому тромбозі глибоких вен набряк є основним, найбільш яскравою ознакою. Він розвивається раптово, часто серед повного здоров'я і вражає звичайно лише одну кінцівку. Протягом декількох годин, рідше днів, набряк наростає, повністю охоплюючи гомілку і / або стегно в залежності від поширеності тромботичних процесу і супроводжуючись розпирають болями в глибині м'язового масиву. Для венозного тромбозу характерні відсутність набряку стопи і повне збереження анатомічних контурів кінцівки. Це відбувається завдяки переважному рівномірному збільшенню обсягу м'язової тканини, а не підшкірної клітковини. Добові зміни набрякового синдрому у перші дні і тижні захворювання майже не помітні. Лише через кілька місяців, після формування ХВН, з'являється тимчасова динаміка набряку, характерна вже для цього патологічного стану. Не слід асоціювати тромбоз глибоких вен і виражений варикозний синдром або трофічні розлади на гомілці. Ці симптоми говорять про хронічне ураженні венозної системи.

Набряки при ХВН мають певні особливості розвитку при ураженні глибоких (посттромбофлебітична хвороба) і поверхневих вен (варикозна хвороба). У першому випадку набряк з'являється в період гострого венозного тромбозу, трохи зменшується через 10-12 міс., проте дуже рідко зникає повністю. При цьому зберігається добре помітна візуально різниця в обсязі між ураженою і здоровою кінцівками. Це особливо наочно проявляється при іліофеморальній локалізації попереднього тромбозу, коли формується виражений набряк стегна. Варикозне розширення поверхневих вен і трофічні розлади при посттромбофлебітичній хворобі розвиваються через 5-7 років після маніфестації набряку. Часто при вираженій пігментації шкіри на гомілці варикозний синдром відсутній (рис. 4).

При варикозній хворобі набряк і трофічні розлади з'являються тільки при неадекватному або несвоєчасному лікуванні захворювання через 10-15 років після виникнення перших венозних вузлів (рис. 5).

Типовий набряк при ХВН носить перехідний характер і пов'язаний з наростанням кількості інтерстиціальної рідини в підшкірній клітковині. Обсяг дистальних відділів (нижня третина гомілки, окололодижечная зона) кінцівки збільшується в другій половині дня і повністю зникає після нічного відпочинку у більшості пацієнтів. Набряк звичайно помірно виражений і при натисканні пальцем на набряклі тканини сліду у вигляді ямки не залишається. Лише в дуже запущених випадках варикозної хвороби і у пацієнтів з ураженням посттромбофлебітична венозного русла набряк може досягати значної ступеня вираженості. При цьому вранці зберігається помітна різниця периметрів хворий і здорової кінцівки. Характерним для ХВН є виникнення набряку разом з суб'єктивними ознаками хронічного венозного застою - болями, тяжкістю та стомлюваністю в литкових м'язах, що мають схожу добову динаміку.

^ Лімфатичні набряки. Діагностика набрякового синдрому, викликаного порушеннями пропускної здатності лімфатичного русла, мабуть, найменш складна, особливо якщо мова йде про типові випадки захворювання. Серед об'єктивних симптомів лімфедеми нижніх кінцівок слід відзначити характерний набряк тилу стопи, що формою нагадує подушку (рис. 6). Патогномонічним для лімфатичного набряку є ознака Стеммера - шкіру на тилі II пальця стопи неможливо зібрати в складку. При набряковому синдромі, викликаному іншими причинами, цей симптом не зустрічається. Найбільше збільшення обсягу виявляється, крім стопи, у нижній та середній третини гомілки. Стегно набрякає рідше й у меншому ступені. Шкірні покриви при лімфедемі блідого відтінку. Набряк при лімфедемі м'який на ранніх стадіях, після натискання пальцем залишається чіткий слід у вигляді ямки. При тривалому існуванні захворювання розвивається фіброз поверхневих тканин, які стають щільними на дотик. Лімфедему поділяють на первинну і вторинну. Між цими формами є досить значні відмінності. Вроджені порушення будови лімфатичної системи зазвичай зустрічаються у жінок (85% випадків). Часто ознаки лімфедеми виявляють у родичок пацієнтки по низхідній і висхідній лініях. Захворювання маніфестує у віці до 35 років, в анамнезі у деяких пацієнток можна виявити «провокуючу» подію, яка сприяла появі лімфедеми, - вагітність, виражене навантаження на кінцівку протягом обмеженого проміжку часу, незначна травма, іноді невелике ушкодження шкірних покривів (укус комахи, подряпина ). Набряк наростає повільно, роками. Цікавий той факт, що у пацієнток з первинною лімфедемою рідко розвивається варикозна хвороба. Причинами вторинної лімфедеми нижніх кінцівок найбільш часто є бешихове запалення, травматичні, у тому числі і ятрогенні пошкодження лімфатичних шляхів, наслідки опромінення пахових лімфатичних вузлів при онкологічних захворюваннях. Поява набряку найближчим часом після подібних подій значно полегшує диференційну діагностику набрякового синдрому. Набряк при вторинній лімфедемі наростає швидко. Забарвлення шкірних покривів може бути різним - від блідго при склеротичних змінах пахових лімфатичних вузлів після їх опромінення до рожевого і навіть яскраво-червоного у пацієнтів, що перенесли бешихове запалення. В останньому випадку у багатьох хворих виявляють варикозно-розширені вени, оскільки бешиха часто ускладнює перебіг ХВН.




Рис. 1. Ожиріння, даних про набряк немає





Рис. 2. Набряки при декомпенсації серцевої діяльності у осіб старечого віку




Рис. 3. Гонартроз справа





Рис. 4. Виражена пігментація шкіри гомілки у пацієнтів з ХВН.




Рис. 6. Набряки та трофічні розлади на тлі варикозної хвороби





Рис. 7. Лімфатичні набряки.

  1   2   3

Схожі:

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Ведення хворого з негоспітальною пневмоеією, з гопітальною пневмонією, з абсцесом легень
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Враховуючи причини, які приводять до виникнення печінкової енцефалопатії, знаючи їх, ми можемо запобігти її розвитку
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Синдром закрепу в гастроентерологічній практиці зустрічається дуже часто, оскільки багато захворювань шлунково-кишкового тракту протікають...
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Лікар же повинен визначитись з походженням набряків, правильно виставити діагноз і професійно лікувати. Тільки це може дати позитивний...
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Основні скарги хворих із захворюваннями органів дихання. Курація хворих з написанням анамнестичного розділу історії хвороби
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття iconМетодичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Часто ураження нирок на тлі патологічних станів інших органів спричиняється токсичною дією ліків, що застосовують у лікуванні первинного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи