Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання icon

Методичні вказівки до другої частини модулю "Філософія" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання




Скачати 252.68 Kb.
НазваМетодичні вказівки до другої частини модулю "Філософія" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
Дата14.09.2012
Розмір252.68 Kb.
ТипМетодичні вказівки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”


ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЮДИ” ЯК ПАМ’ЯТКА

ҐНОСТИЦИЗМУ




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ




до другої частини модулю “Філософія”


для студентів усіх спеціальностей та форм навчання


Затверджено


на засіданні кафедри філософії.

Протокол № 13 від 17.05.2007


Львів-2007

“Євангелія від Юди” як пам’ятка ґностицизму: Методичні вказівки до другої частини модулю “Філософія” для студентів всіх спеціальностей та форм навчання/ Укл. І.В. Карівець – Львів: Видавництво національного університету “Львівська політехніка”, 2007 – 16 с.


Укладач Карівець І.В., канд. філос. наук, доц.


^

Відповідальний за випуск Мазур Л. І. , канд. філос. наук, доц.




Рецензенти Тіменик З.І., канд. філос. наук, доц.



Кіндій О.Ю., доктор богослов’я (Ph.D.)


ВСТУП


Сьогодні християнська церква визнає лише чотири Євангелії (Благі Вісті). Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана були визнані канонічними і включені до складу Нового Завіту в 325 році на Нікейському соборі, скликаного за підтримки римського імператора Константина Великого. Тексти канонічних Євангелій описують життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа і є одними із головних джерел християнського віровчення. Церква вважає, що авторами цих Євангелій були апостоли Ісуса Христа або їхні учні.

Вчені вважають, що тексти Євангелій могли з’явитися не раніше 70-х років від Різдва Христового, а швидше всього, на межі І-ІІ століть. Дослідники зазначають, що невідомі автори використовували для їхнього написання так звані логії вчення Ісуса Христа на арамейській мові. Тому нічого дивного немає в тому, що знайдене “Євангелія від Юди” було написане значно пізніше від життя самого апостола. Ніхто не може стверджувати з достовірністю, що Юда сам написав текст.

Таким чином, якщо ми хочемо дізнатися про те, що думали в перші століття про Ісуса Христа, ми повинні звернутися до Нового Завіту. Євангелії, які входять до складу Нового Завіту, дійшли до нас в декількох сотнях (!) списків – всі вони датуються не раніше ніж IV століттям. Найдавніший папірус датується ІІ століттям. Однак це не єдині тексти, якими користувалися перші християни.

Процес відбору канонічних текстів, який базувався на критерії “богонатхненності”, насправді мав за мету припинити різнобій у тлумаченні життя, смерті та воскресіння Ісуса Христа, а також різнобій у розумінні тої Вісті, яку поширював Ісус Христос та його учні. Цей процес розпочався в кінці ІІ ст. і закінчився лише на початку VI ст.

Канон – грецька слово, яке означає “міру”, “правило”, “норму”. Отже, це список, перелік, який визнається єдино правильним. Найстарший канон стосується останнього десятиліття ІІ ст. Цей канон отримав назву “Мураторія канон”, за іменем Людовіко Антоніо Мураторі, який знайшов його в 1740 році. Сьогодні цей канон знаходиться в Амвросієвській бібліотеці в Мілані. Першопочатково написаний грецькою мовою, дійшов до нас на латині. Поряд з новозавітними книгами в нього внесені інші, яких ми не знаємо, такі як “Пастир”, твори Герми, якого вважають братом римського єпископа Пія (140-155). Інші, навпаки, до нього не ввійшли. На початку IV ст. Євсеній Кесарійський ще не визнавав другого послання Петра, послань від Якова і Юди Тадея (не Іскаріотського), двох останніх листів Івана. Західна церква визнала канонічними Послання до Євреїв лише в 400 році; східна визнала Апокаліпсис лише в 500 році, в часи Юстиніана. Сам євангелист Лука згадує на початку своєї розповіді про багатьох своїх попередників, які писали про Ісуса Христа. Справді, Євангелій нараховують дуже багато: Євангелія євреїв, Євангелія назореїв, Євангелія ебонітів, тобто “бідних”, Євангелія Петра, Никодима, Євангелія Істини, Євангелія Томи, Євангелія Филипа.

Всі вище зазначені Євангелії отримали назву “апокрифічних”, тобто недостовірних. До таких Євангелій церква зараховує “Євангелія від Юди”.

Така кількість Євангелій засвідчує, що первісне християнство не було монолітним явищем. В епоху виникнення християнства існували найрізноманітніші товариства, секти, які по-своєму тлумачили церковні догмати і притримувалися протилежних правил життя. Поява альтернативних тлумачень Благої Вісті Ісуса Христа змушує раннє християнство вести боротьбу з юдаїзмом, юдео-християнством, античним язичництвом, яка залишила глибокі сліди в історії Церкви перших і наступних століть [див. Осокин Н. Еретические верования//История Ересей: Сборник/ Сост. А. Лактионов. – М., 2004. – 267-416 с.].

Про те, чи Юда Іскаріотський був зрадником Ісуса, суперечки точаться дуже давно. Одна із ґностичних сект ІІ ст. каїніти, про яких згадують Іриней Ліонський та Епіфаній, знаходили виправдання в тому, що вбачали в Юді Іскаріоті носія Одкровення. Вони вважали, що Юда був єдиним апостолом, якого Ісус посвятив у містерії світового відкуплення. Він знав про необхідність пролиття крові Ісуса і тому зрадив його, тим самим здійснилися пророцтва щодо Ісуса, які знаходимо у Святому Письмі: переможе матерію, зло і вознесеться до Отця Небесного.

Одну із версій вчинку Юди каїніти подають наступним чином. Ісус був післаний у світ для здійснення таїнства звільнення Духа від матерії, але сам недостатньо відділяв свою Божественну сутність від тіла, - і тому Юда зрадив його, щоб він звільнив свій Божий Дух і повернувся до свого Божественного Першоджерела.

У ІІ ст. існувало і друге тлумачення ролі Юди. За цим тлумаченням, Ісус занадто розкрив таємниці глибинного пізнання непосвяченим. І за розкриття цих таємниць Іуда зрадив його, бо сам був представником вищого посвячення.

У ХХ ст. також вистачає тлумачень ролі Юди у містерії Ісуса. Відомим коментарем на цю тему є праці члена Національного євангелістичного співтовариства Швеції Нільса Рунеберга, який опублікував в 1904 році в Лунді книгу “Христос та Юда”, а у 1909 – “Таємні спасителі”. Рунеберг виправдовує вчинок Іуди у метафізичний спосіб. Вчинок Юди був зайвим, адже для того, щоб впізнати Ісуса, який щоденно був з народом та своїми учнями і проповідував, не потрібно було зради якого-небудь з апостолів. Однак, його було зраджено. Припускати, що у Писання закралася помилка, неможливо. Тому зрада Юди не була випадковою; вона була наперед запланованою і входила як один із епізодів в містерію Ісуса Христа, а не просто Ісуса (слід зазначити, що Ісус – це історична особа, людина із плоті і крові, яка стала Христом [гр. помазаник Божий]. Христос – це позаісторичний принцип).

Слово Ненародженого Безіменного Отця втілилося і перейшло в обмежений простір та час, перейшло із вічності в історію, з нескінченного блаженства – у стан страждання та смертности. Треба було, щоб у відповідь на таку жерству якась людина здійснила рівноцінну жертву. Цією людиною був Юда Іскаріот. Юда, єдиний із апостолів, знав про мету приходу Ісуса на землю. Слово Боже зійшло до смертного. Юда – це відображення Ісуса. У своїй другій книзі, яка розпочинається епіграфом: “ У світі був і через Нього світ заіснував, і світ не пізнав Його” (Івана, 1:10), Рунеберг доводить ще більш радикально, що Юда не був зрадником Ісуса у власному значенні цього слова. Бог опустився до того, щоб стати людиною, заради спасіння роду людського. Обмежувати Його страждання на хресті протягом одного вечора – це блюзнірство. Твердження, що Ісус був людиною і не здатний був грішити, суперечливе: непогрішність і людяність несумісні. Бог став людиною до самого кінця, увійшов в матерію цілком. Щоб спасти людину, Бог міг вибрати будь-яку людину історії, але він вибрав найбільш мерзотну – і Він став Юдою.

Ці книги залишили усіх байдужими, а деякі богослови віднеслися до них як до екстравагантних писань ненормального. Але сам автор побачив у цьому підтвердження своїх думок, бо сам Бог не хоче, щоб Його таємниця стала відома усім.

Безперечно, “Євангелія від Юди” відтворює ґностичну концепцію (вчення) про походження світу, ангелів та темних сил. Ґностицизм – це окрема релігія з радикально відмінним світоглядом, ніж християнство. Засновується на знанні (гр. gnosis) Бога, а не лише на вірі. Знання Бога стало можливим завдяки втіленню Божого Слова, яким є Ісус Христос. Як зазначає Міколай Осокін: “Мімікрія ґностицизму під християнство почалася в ІІ стлітті, і втой же час ґностицизм запозичує окремі елементи античного філософування, єгипетської релігії і зороастризму. В цьому столітті грань між ґностицизмом і християнством дуже тонка. Можна, наприклад, згадати, що каталізатором процесу збирання Нового Завіту став ґностик Маркіон. Християнство визначається в догматичному і церковному сенсі під час полеміки в ІІ столітті, приймаючи деякі ідеї, котрі вперше були висловлені ґностиками” [див. Осокин Н. Еретические верования//История Ересей: Сборник/ Сост. А. Лактионов. – М., 2004. – 269-270 с.].

Ґностики вчили, що Бог не може бути осягнений вірою, але тільки знанням. Що ж це за знання? Це знання про дуальність світу, яку неможливо подолати людськими зусиллями, бо сама людина “буде розірвана в своїй основі від початку”.

Є Царство Боже і світ. Світ – це видимий, фізичний, матеріальний світ, створений не з волі Божої. Але в людині присутнє світло Епіної – вічного життя. Архонти, які відпали від Невидимого Духа і були породжені без Його волі і думки, змішали матерію з душею і почали ревнувати до істинного Бога. “І людина відкрилася за допомогою тіні світла, яка є в ній”.

Приходить Ісус, Син Людський та Спаситель роду людського, щоб врятувати душі. В трактаті “Вчення про душу” говориться, що душа з Плероми (Повноти Буття) впала в нижчий, тілесний світ, зробивши неправильний вибір – вибір тілесний. Повернення душі у Дім Отця можливе за умови повного покаяння душі, тому початком спасіння вважають саме його. Тому до приходу Ісуса прийшов Іван, який проповідував покаяння. Ісус Христос – це Спаситель-Наречений, який повинен заручитися з душею (Мт. 25: 1-13), щоб повернути її в Дім Отця.

Треба зазначити, що канонічні тексти Євангелій Нового Завіту містять в собі безліч ґностичних фраґментів, особливо Євангеліє від Матея та Івана, а також Послання Апостолів.

Людина – це арена боротьби добра зі злом, але за допомогою любови та чистоти і посвяти Богу, душа може очиститися “від усякої демонічної нечисти”. В людській душі можливі хвилювання, які відвертають її від божественного і тоді вона воює проти Духа, здійснюючи злі вчинки, вчинки тілесні: “Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолопоклонництво, чари, ненависть, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгода, пияцтво…” (Гал. 5:19-21). Дух – протилежний тілу, тому можливі збурення душі та її страждання, коли вона розривається між Духом і тілом. Внутрішня боротьба – це доля душі, яка ще не обрала собі шлях до спасіння і не розкаялась.

Згідно з ґностичним вченням, людина має дві природи: тілесну і духовну, зовнішню і внутрішню. Внутрішня людина називається в Писанні новою, небесною, наново відродженою і створена за образом і подобою Бога. Оріґен так пише про внутрішню людину: “Образ Божий, Божий Син, в глибинах душі” [Ориген. О Началах. – Самара 1993. – 125 с.] Український філософ Г. Сковорода також навчав про дві людини: зовнішню і внутрішню. Внутрішня вічна та богоподібна, а зовнішня – смертна і тлінна. В Євангелії від Юди Ісус каже: “Але ти, Юдо, перевершиш усіх їх, оскільки принесеш в жертву моє тіло”. Отже, смерть зніме з Ісуса зовнішню людину (тілесну оболонку) і звільнить богоподібну людину. Тіло – це темниця для богоподібної людини, для душі (темниця – від слова темно; справді, пристрасті тіла засліплюють душу і роблять її сліпою щодо божественного світла; душа в тілі ніби знаходиться в темряві, яка виникає на основі тілесних бажань, інстинктів, потягів). Для Ісуса смерть є звільненням від тіла, в якому живе справжня людина – богоподібна.

Суть Вчення Ісуса Христа не лежить на поверхні. “Той, хто здобуде тлумачення цих слів, не помре” – так починається ґностичне “Євангеліє від Томи”. Справді, для ґностичної традиції тлумачення слів Вчителя Ісуса Христа є важливим засобом самопізнання, в процесі якого людина змінюється не лише в моральному сенсі, але й одночасно містичним чином пізнає Бога-Отця через Ісуса Христа. Фактично, герменевтика у ґностиків стає своєрідним шляхом до спасіння. Ще Оріґен застерігав від буквального розуміння Святого Письма. Він поділяв людей на три типи: тілесних, душевних і духовних та зпівставляючи їх з трьома рівнями розуміння Письма. Тілесні люди розуміють Письмо буквально, душевні – алегорично, треті – анагогічно (духовно, христологічно), тобто “по висхідній”: це вище розуміння (тлумачення) Письма і слів Вчителя, яке радикально змінює людину і приводить її до гнози (знання) та софії (мудрості) [Ориген. О началах. – Самара, 1993. – 264 с.] Саме на третьому розумінні слів Вчителя Ісуса Христа та всього Святого Письма наголошували ґностики.

Жодна людина не знала на землі, яке із цих тлумачень відповідає правді, бо була відсутньою “Євангелія від Юди”, яку каїніти дуже шанували. Але, як стверджував Ю.Ніколаєв, з цієї Євангелії не збереглося жодної цитати, хоча про неї згадують багато християнських діячів [Николаев Ю. В поисках божества. Очерки из истории гностицизма. – К., 1995 – 53 с.].

Сьогодні є можливість прочитати “Євангелія від Юди” і зробити певні висновки про те, яку роль відіграв Юда Іскаріот у земному житті Ісуса. Згортки манускрипту Євангелія були знайдені в одній із печер Єгипту. Ориґінал написаний на коптській (староєгипетській) мові.

Переклад на англійську мову зробили співробітники Національного Географічного Товариства (www.nationalgeografic.com).


КОМЕНТАРІ


“Євангелія від Юди” було презентоване в кінці жовтня 2006 року в Національному географічному товаристві США, але вже до цієї презентації тривали дискусії в середовищі християнських церков, в інтернеті і на сторінках теологічних видань. Дискусія триває головним чином про те, чи містить рукопис історично достовірні відомості про стосунки між Ісусом та Юдою.

В “Євангелії від Юди” Ісус розмовляє з Юдою конфідеційно, віч-на-віч, обіцяючи йому відкрити “таємниці царства Божого”. Ісус також просить Юду видати його римлянам, щоб тіло його було принесене в жертву.

Один із вчених, який входить до складу експертної ради Національного географічного товариства Крейґ Еванс – він викладає Новий Завіт в богословському коледжі Акейдія в Вулфвіллі (Нова Скотія) – припустив, що Ісус та Юда могли розмовляти віч-на-віч, і тому зміст їхньої розмови не потрапив до новозавітних Євангелій, які містять, впершу чергу, публічні висловлювання Ісуса Христа. “Можливо, “Євангелія від Юди” донесло до нас давні спогади про те, що Ісус дав Юді таємне доручення, про яке інші учні не знали” – підсумовує доктор Еванс.

На думку інших вчених, “Євангелія від Юди” – цікавий текст, але він жодним чином не піддає сумніву зміст Нового Завіту. “Рукопис нічого нам не повідомляє про історичних Ісуса та Юду – вважає Бен Вітерінґтон, спеціаліст з тлумачення Нового Завіту з Духовної семінарії Есбері. – Вона дозволяє дізнатися багато нового про групу, яку називали єретичною в період її існування”.

Вчені, незалежно від їхнього стосунку до змісту тексту, вважають, що рукопис був складений писарем, який належав до однієї із ґностичних общин каїнітів, які вважали героями канонічних біблійних злодіїв, в тому числі Каїна, Варраву та Юду.

“Немає жодних даних, які би підтверджували, що ці документи коли-небудь відображали панівний напрям у християнстві” – стверджує професор Вітерінґтон. – Каїніти завжди вважалися марґіналами навіть серед єдиновірців”.

За його словами, якщо Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана були написані в І ст., в перші десятиліття існування християнства, то ґностичні Євангелія датуються ІІ ст. Стверджувати, що “Євангелія від Юди” містить деякі фактичні дані про Ісуса та Юду, відмічає професор Вітерінґтон – “все одно, що заявляти, ніби документ, складений через пів-століття після смерті Джорджа Вашинґтона, дає нам деяку інформацію із першоджерела про цю людину”.

Інший учасник експертної ради Національного георгафічного товариства Дональд Сенійор вважає, що ґностичні Євангелії здатні підірвати основи офіційного християнства лише в тому випадку, якщо більшість віруючих просякне ідеями в дусі “теорії змови”, характерної для “Коду да Вінчі” – про те, що “консервативна еліта” ранньої церкви переслідувала вільнодумців правдошукачів ґностиків “заради збереження єдності та вірності догматам”.

Українська православна церква (Київського Патріярхату) вважає, що поява “Євангелія від Юди” не вплине на релігійні переконання більшості віруючих та скептиків [див. http://www.pk.kiev.ua/digest/2006/04/07/142948.html].

Викладач Українського Католицького Університету, доктор богослов’я, Олег Кіндій також переконаний, що “Євангелія від Юди” нічого не змінить у віровченні християнства і не похитне його основ.

Українському читачеві надається можливість ознайомитися з деякими подробицями стосунків між Ісусом та Юдою з точки зору ґностиків. Також є можливість дізнатися про ґностичне тлумачення походження космосу, ангелів та темних сил.

Треба зазначити, що переклад “Євангелія від Юди” здійснено з ангійської мови, а не з ориґіналу, тому цей переклад є достатнім для попереднього ознайомлення, але не є достатнім для богословських студій.


За матеріалами мережі:


http://www.pk.kiev.ua/digest/2006/04/07/142948.html


http://school.ort.spb.ru/library/torah/lessons10/donimi2_3.htm


^ ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЮДИ


Вступ1

Таємне послання Об’явлення, передане Ісусом у розмові з Юдою Іскаріотом протягом тижня і трьох днів перед тим як він святкував Паску.

^

Земне Урядування Ісуса


Коли Ісус прийшов на землю, він творив дива заради спасіння людства (humanity). І, оскільки, дехто йшов шляхом праведности, а інші – шляхом гріхів, дванадцять учнів були покликані.

Він почав розмовляти з ними про позасвітові таємниці і що буде в кінці. Часто він не з’являвся перед учнями самим собою, і знаходився серед них у вигляді дитини.

^

Діалог Ісуса з учнями: молитва подяки або євхаристія


Одного дня він був із своїми учнями в Юдеї, і виявив їх зібраних разом за побожним спогляданням (pious observance). Коли він наблизився до них, то вони сиділи і промовляли молитву подяки над хлібом. Побачивши це, він засміявся2.

Учні сказали йому: “Вчителю, чому ти смієшся з нашої молитви подяки? Ми зробили те, що є правильним”.

Він відповів їм: “Я не сміюся з вас. Ви не робите цього з вашої власної волі, але тому, що через це ваш Бог прославляється”.

Вони відповіли йому: “Вчителю, ти є […] сином нашого Бога”.

Ісус відповів їм: “Чи знаєте ви мене? Істинно кажу вам, немає покоління людей серед вас, які б знали мене”.

^

Учні сердяться


Коли його учні почули це, вони почали сердитися та богохульствувати проти нього у серцях своїх.

Коли Ісус побачив, що у них мало розуміння, він звернувся до них зі словами: “Чому хвилювання привело вас до злості? Ваш Бог, який всередині вас і […] викликав гнів [всередині] душ ваших. Нехай будь-хто з вас, хто є [достатньо сильним] серед людей, стане перед моїм лицем і виявиться досконалою людиною”.

Вони всі, як один, сказали: “Ми сильні”.

Але їхній дух не наважився стати перед ним, за винятком Юди Іскаріота. Він був спроможний постати перед лицем Ісуса, але не смів подивитися йому у вічі, тому відвернув своє обличчя.

Юда сказав йому: “Я знаю, хто ти і звідки ти прийшов. Ти прийшов із вічного царства Барбело3. Але я не гідний того, щоб назвати ім”я того, хто послав тебе”.

^

Ісус розмовляє з Юдою наодинці


Знаючи, що Юда роздумує про дещо піднесене, Ісус звернувся до нього: “Відступи від інших і я розповім тобі про таємниці царства. Для тебе можливо досягти його, але ти зазнаєш великого горя. Хтось заступить на твоє місце, для того, щоб число апостолів знову було дванадцять”.

Юда сказав йому: “Коли ти розповідатимеш мені про ці речі, і [коли] настане великий день світанку для людського роду?”.

Як тільки він сказав це, Ісус відійшов від нього.

^

Ісус знову з’являється учням після того, коли це трапилося


Наступного ранку Ісус знову був із своїми учнями.

Вони сказали йому: “Вчителю, куди ти ходив і що ти робив, коли пішов від нас?”

Ісус відповів їм: “Я ходив до іншого великого і святого роду (покоління)”

Учні запитали його: “Господи, що це за великий рід, котрий вищий і святіший за нас, котрого немає зараз у цих володіннях?”

Коли Ісус почув це, він сміявся, і промовив до них: “Чому ви думаєте у ваших серцях про сильне і святе покоління? Істинно кажу вам, ніхто з народжених в цьому еоні4 не побачить це покоління, і жодна сила-силенна ангелів та зірок не правитиме ним, і жодний смертний не може бути порівняний з ним, бо це покоління не приходить з […] яке стало […]. Покоління людей серед [вас] є з роду людства […]”.

Коли учні почули це, кожен з них захвилювався. Вони не могли сказати ні слова.

Іншого дня Ісус підійшов до них.

Вони звернулися до нього: “Вчителю, ми бачили тебе у видінні […], бо ми мали чудові [сни] вночі”.

Він сказав їм: “Чому ви […] почали приховувати?”

^

У видінні учням з’являється Храм і вони обговорюють те, що бачили


Вони [сказали: “Ми бачили] Храм, в якому знаходиться великий вівтар і дванадцятьох чоловіків – вони є священиками; і натовп, який чекає перед вівтарем, коли священики [… і отримують] жертви. [Але] ми змушували чекати.”

Ісус запитав їх: “Якими є ці священики?”

Вони [відповіли: “Дехто…] два тижні; [дехто] приносить у жертву власних дітей, інші – власних дружин, на хвалу та смиренність одне перед одним; дехто спить з чоловіками; деякі причетні до масового кровопролиття; дехто сильно грішить і живе у беззаконні. І люди, які стоять перед вівтарем, благають про допомогу в тебе, від усіх цих мерзенних вчинків та недоліків приносять жертви […]”.

Після цього, як вони сказали це, настала тиша, бо вони були схвильовані.

^

Ісус подає тлумачення видіння Храму


Ісус звернувся до них: “Чому ви схвильовані? Істинно кажу вам, всі священики, котрі стоять перед вівтарем, промовляють в моє ім”я. Знову я кажу вам, моє ім’я написане на цьому […]. [І вони] посадили дерева, які не приносять плодів, в моє ім”я, в ганебний спосіб”.

Ісус сказав їм: “Ті, кого ви бачили, що отримують жертвоприношення перед вівтарем – це ви. Це Бог, якому ви служите, і ви є тими дванадцятьма чоловіками, яких ви бачили. Худоба, яку приносять у жертву, це люди, яких ви звели на манівці. […] стоятиме і використовуватиме моє ім”я в цей спосіб, і покоління побожних залишиться вірним йому. Після нього інший чоловік стоятиме тут із спокусників, а ще інший стоятиме тут із розбещувачів дітей, а також із тих, хто спить із чоловіками, і решта людей нечистих, які творять беззаконня та помилки, і тих, хто каже: “Ми подібні на ангелів”; вони відомі, як ті, хто доводить все до завершення часів. Для людського роду сказано так: “Подивіться, Бог отримав вашу жертву з рук священика” – це означає з рук слуги гріха. Але є Господь, Господь всесвіту, який владарює. В останній день вони будуть зганьблені”.

Ісус сказав їм: “Припиніть [приносити жертви], які ви […] на вівтар, бо вони над вашими зірками та вашими ангелами і вже зробили свій висновок тут. Отже, дозвольте їм бути спокушеними вами, і дозвольте їм піти [- приблизно п”ятнадцять рядків втрачено -] поколінням […]. Пекар не може нагодувати все творіння під [небесами].

Ісус сказав їм: “”Перестаньте боротися зі мною. Кожен з вас має власного ангела, і кожен [- приблизно сімнадцять рядків втрачено -] […] хто прийшов [… джерело] для дерева […] цього еону […] протягом часу […], але він прийшов, щоб підлити Сад Бога, і останнє [покоління], бо [він] не осквернить [шляху життя] цього покоління, але […] протягом усієї вічности”.

^

Юда запитує Ісуса про це покоління і рід людський


Юда звернувся до Ісуса: “Вчителю, який плід приносить це покоління?”

Ісус відповів: “Душі кожного людського покоління помруть. Однак, коли ці люди завершать час царства і душі залишать їхні тіла, тоді тіла помруть, але душі будуть живими, і вони будуть забрані нагору”.

Юда сказав: “ А що робитиме решта людських поколінь?”

Ісус відповів: “Неможливо, щоб насіння проросло на [камені]. Це також шлях […]розбещених поколінь […] та зіпсутої мудрости […] рука, яка створила смертних людей, підніме їхні душі і вознесе до вишніх вічних царств. Істинно кажу тобі, […] ангел […] сила буде здатною бачити це […] ті, кому […] святі покоління […]”.

Сказавши це, Ісус пішов.

^

Юда розповідає про видіння, Ісус йому відповідає


Юда сказав: “Вчителю, ти вислухав усіх їх, тепер вислухай мене. Бо мені було велике видіння”.

Коли Ісус почув це, він засміявся і відповів йому: “Ти тринадцятий дух, чому ти так наполягаєш? Та все розповідай, я буду разом з тобою”.

Юда сказав йому: “В моєму видінні я бачив, як дванадцять учнів кидали в мене каміння, жорстоко переслідуючи мене. Я також прийшов до того місця, де […] після тебе. Я побачив [будинок…], і мої очі не змогли [охопити] його розмірів. Багато людей оточило його, і на даху цього будинку росла трава, і всередині будинку знаходився [натовп – два рядки втрачено-], кажучи: “Вчителю, забери мене разом з цими людьми”.

Ісус відповів йому: “Юдо, твій ангел звів тебе на манівці”. Він продовжив: “Жоден смертний не гідний увійти в будинок, який ти бачив, бо це місце лише для святого. Ні сонце, ні місяць не правитимуть там, ні день, святий залишатиметься в ньому назавжди, у вічному царстві із святими ангелами. Дивись, я пояснив тобі таємниці царства і розповів тобі про помилку ангела; і […] пішлю це […] в дванадцять еонів.

^

Юда запитує про власну долю


Юда запитав: “Вчителю, чи може бути так, що моє сім’я знаходиться під владою правителів?”

Ісус відповів йому: “Ходімо, що я [- два рядки втрачено-], але що ти дуже горюватимеш, коли побачиш царство і всі його покоління”.

Коли він почув це, Юда сказав йому: “Яка користь в тому, що я одержав це? Бо ти відлучив мене від цього покоління”.

Ісус відповів на це: “Ти станеш тринадцятим, і будеш проклятий іншими поколіннями – і ти управлятимеш ними. В останні дні вони проклянуть твоє вознесіння до святого [покоління]”.

^

Ісус навчає Юду космогонії: Дух і Самопороджене


Ісус сказав Юді: “[Ходімо], я можу навчити тебе про таємниці, яких жодний смертний не знає. Там є велике і безмежне царство, чиїх меж не бачило жодне покоління ангелів, в якому перебуває величний невидимий [Дух],

^ Якого очі ангелів не бачили,

І якого серцем і думкою не збагнути,

Який ніколи не був названий на ім”я.

“І світлоносна хмара з”явилася там. Він сказав: “Створю я ангела, щоб він був моїм слугою”.

“Великий ангел, освітлене божественне Самопороджене (Автоґене), з”явився із хмари. Через нього чотири інші ангели з”явилися з іншої хмари, і вони почали служити ангельському Самопородженому. Самопороджене сказало: “Нехай […] буде створене […], і воно було створено […]. Тоді він створив перше світило, щоб панувати над ним. Він сказав: “Нехай ангели будуть стоврені, щоб служити Самопородженому”, і незліченні міріади були створені. Він сказав: “Нехай з’явиться освітлений еон”, і він з’явився. Він створив друге світило, щоб панувати над ним разом із мільярдами ангелів. Так само для служіння він створив решта освітлених еонів. Він створив їх, щоб панувати над ними, і він створив для них мільярди ангелів, щоб вони служили йому.

^

Адам і світила


“Адам5 знаходився в першій світлоносній хмарі, яку жоден ангел ніколи не бачив серед всіх тих, кого називають “божеством”. Він […] цей […] образ […] і за подобою [цього] ангела. Він створив незіпсуте [покоління] Сета. Він створив сімдесят два світила, згідно з волею Духа. Сімдесят два світила породили із самих себе триста шістдесят світів, згідно з волею Духа так, що їхнє число буде п’ять для кожного.

“Дванадцять еонів дванадцяти світил визначили свого батька […], так що є сімдесят два неба для сімдесяти двох світил, і для кожного з них п’ять небозвідів… Вони були наділені владою і великою кількістю ангелів, яким немає числа, для слави та возлюблення усіх еонів та небес та їхніх небозводів.

^

Космос, Хаос і Підземний світ


“Безліч безсмертних називвається “космос” – тобто, прокляттям Отця, і сімдесят два світила, які вийшли із Самопородженого і його сімдесят два еони. З його незіпсутости створено людину. І еон, який з”явився з його покоління, еон, в якому є хмара знання і ангел, називається Ель6. […]еон […], після нього […] сказав: “Нехай дванадцять ангелів з”являться, щоб панувати над хаосом та підземним світом. І з хмари з”явився ангел, заплямований кров”ю, лице якого було вогняним. Його ім”я Небро, яке означає “заколотник”; інші називають його Ялдабаот7. Ще один ангел, Сакляс, також з”явився із хмари. Небро створив шість ангелів, так само як і Сакляс – своїх помічників, а ці, у свою чергу, породили дванадцятьох ангелів на небесах, і кожен з них отримав частину небес.

^

Правителі та Ангели


“Дванадцять правителів сказали дванадцятьом ангелам: “Нехай кожен з вас […] і неахй вони […] покоління [-один рядок втрачено-] ангелів8:

Перший – це [С]ет, який називається Христом.

Другий – Гарматон, який […]

[Третій] – Каліла

Четвертий – Ябель

П”ятий – Адонай9

Ці п”ять панують над підземним світом, а перш за все над хаосом.

^

Створення людства


Тоді Сакляс сказав своїм ангелам: “Давайте створимо людину за образом і подобою”. Вони створили Адама та його дружину Єву, яка називається на небесах Зое10… І Правитель сказав Адаму: “Ти житимеш довго зі своїми дітьми”.

^

Юда запитує про долю Адама і людства


Юда запитав Ісуса: “Як довго житиме людина?”

Ісус відповів йому: “Чому ти хочеш знати про те, чи Адам, зі своїм потомством, прожив своє життя у місці, де він отримав своє царство?”

Юда запитав Ісуса: “Чи помирає душа людини?”

Ісус відповів: “Ось чому Бог наказав Михаїлу віддати душі людей їм як позику, щоб вони могли запропонувати служіння, але Великий наказав Гавриїлу віддати душі великому поколінню, над яким ніхто не панував, тобто дух і душу. Тому решта душ [- один рядок втрачений-].

^

Ісус обговорює знищення зла з Юдою та іншими учнями


“[…]світило [- приблизно два рядки втрачені-] дух [який] живе всередині тебе в цьому тілі серед поколінь ангелів. Але Бог зробив так, щоб знання було дано Адаму і тим, хто був з ним. Таким чином володарі хаосу та підземелля світу не могли панувати над ними”.

Юда запитав Ісуса: “Отже, що робитимуть ці покоління?”

Ісус відповів йому: “Істинно кажу тобі, для всіх них […] приведуть до звершення справ. Коли закінчиться час, відведений Саклясу, їхня перша зірка появиться… і вони закінчать робити те, про що вони говорили. Тоді вони в моє ім”я розбестять та умертвлять своїх дітей і вони […] і [- приблизно шість рядків втрачено-] моє ім”я, і він […] ваша зоря зійде над [три]надцятим еоном”. Сказавши це, Ісус засміявся.

Юда запитав його: “Вчителю, чому ти смієшся?”

Ісус відповів: “Я не сміюся з тебе, а з помилки ангела, бо ці шість ангелів блукають без мети із своїми п”ятьма поборниками, і всі вони будуть знищені разом із своїми творіннями”.

^

Ісус розповідає про тих, хто охрещується і про зраду Юди


Юда сказав Ісусу: “Послухай, що робитимуть ті, хто охрестився в ім”я твоє?”

Ісус відповів: “Істинно кажу тобі, це охрещення […] моїм ім”ям [- приблизно дев”ять рядків тврачено-]. Істинно кажу тобі, Юдо, ті, хто принесе жертви Саклясу […] Бог [- приблизно три рядки втрачено-] будь-що з цього є злом.

“Але ти, Юдо, перевершиш їх усіх, оскільки ти принесеш в жертву моє тіло”11.

^ Вже ваш ріг піднято,

Ваша лють розпалена,

Ваша зірка засяяла,

І ваше серце […]

“Істинно […] ваш останній […] стає [- приблизно два з половиною рядка втрачено-] сумувати [--приблизно два рядки втрачено-] правитель, бо він буде знищений. І тоді образ великого покоління Адама буде возвеличений, бо це покоління, яке походить з вічних царств існувало раніше за небеса, землю та ангелів … Послухай, тобі було сказано все. Підійми свої очі і подивись на хмару і світло всередині неї і на зірки, які оточують її. Путівна зірка є твоєю.”

Юда підняв свої очі і побачив світлоносну хмару, і увійшов в неї. Ті, хто стояли на землі і почули голос, що линув з хмари, кажучи, […] велике покоління […] образ […] [-приблизно п”ять рядків втарчено-].

^

Завершення: Юда зраджує Ісуса


[…] Іхні першосвященики ремствували, бо він увійшов в кімнату для гостей, щоб помолитися. Але деякі книжники були там і уважно стежили за ним, щоб схопити його під час молитви, оскільки вони боялися народу, бо усі вважали його пророком.

Вони наблизилися до Юди і сказали йому: “Що ти тут робиш? Ти учень Ісуса”.

Юда відповів їм так, як вони того бажали. І одержав він гроші і довірився їм.


^

Євангелія від Юди




Переклад з коптської (староєгипетської) на англійську Рудольфа Касера, Мервіна Майєра та Ґреґора Вурста у співпраці із Франсуа Ґодардом.

Переклад з англійської та примітки Ігоря Карівця.


ПРИМІТКИ




  1. Всі заголовки до тексту “Євангелія від Юди” відсутні в ориґіналі. Вони введені англійськими перекладачами для розбиття тексту на тематичні блоки.




  1. З богословської точки зору вважається, що так як сміявся ще в утробі Сари Ісаак, так само сміється й Ісус, який є другим Ісааком. Сара, дружина Авраама, народила сина, коли їй було дев’яносто років. Але коли Авраам сказав їй, що в них буде дитина, вона засміялася (Буття 18:11-15). Історія сміху. Аристотель писав, що “із всіх живих істот, лише людині властиво сміятися” (Аристотель. О душе, кн.ІІІ, гл.10). Пліній вважав, що лише одна людина почала сміятися від самого народження – Зороастр. Це було знаком його божественної мудрості. Так само й Ісус сміється, як доказ його божественної мудрості.




  1. Згідно з ґностичними текстами, Барбело або Варвело – це нетлінний еон, в якому перебуває Безіменний Отець, Дух Святий і Христос (принцип Христа).




  1. Еон, гр. – «вік, вічність», у мітологічних уявленнях пізньої античності – уособлення часу. В есхатології юдаїзму та християнства термін «еон» означає тривалий, але скінченний відрізок часу та скінченність світу в часі. Згідно з вченням ґностиків Еон – це духовна істота, яка уособлює один із аспектів Абсолюту. Сукупність усіх Еонів називається Плеромою (Повнота).




  1. Є два Адами. Адам, створений із землі (Бут.2,7) і Адам створений за образом і подобою Бога. Цей другий Адам абсолютне, духовне явище людської сутності, яка була створена до початку усіх часів як першообраз для усіх світів та часів, а також для людини. Адам створений за образом і подобою Бога в юдейській традиції відповідає Антропосу ґностичної традиції.




  1. Ель, євр. – Бог




  1. Ялдабаот (Ялдабаоф), євр. – релігієзнавець Гарвей перекладає це слово як «Господь Бог Отців», і це підтверджується тим, що Ялдабаот, як вважають ґностики, є старозавітним Єговою. Однак, більшість вчених схиляється до думки, що це ім’я означає Син Хаосу, тобто Світове Творче Начало, космічну силу, яка спрямовує еволюцію матерії. Читаємо в апокрифі «Євангеліє від Івана»: «Отже, у хворого архонта три імені. Перше – Ялдабаот, друге – Сакляс, третє – Самаель. Він нечестивий у своїму безумстві, бо сказав він: «Я – Бог, і немає іншого Бога, крім мене».




  1. Перераховані ангели – це назви влад над еонами.




  1. Адонай – Господь мій, або «Господь всього»; одна із назв Бога в юдаїзмі.




  1. Зое, гр. – життя.




  1. Згідно з езотеричним вченням, людина має дві природи: тілесну і духовну, зовнішню і внутрішню. Внутрішня людина називається в Писанні новою, небесною, наново відродженою. Внутрішня людина створена за образом і подобою Бога. Оріґен так пише про внутрішню людину: «Образ Божий, Божий Син, в глибинах душі». Український філософ Г. Сковорода також навчав про дві людини: зовнішню і внутрішню. Внутрішня вічна та богоподібна, а зовнішня –смертна та тлінна. Отже, смерть Ісуса зніме з нього зовнішню людину (тілесну людину), щоб звільнити внутрішню – богоподібну. «Тіло – це темниця для душі», казав Платон. Так само думає й Ісус. Для нього смерть є звільненням від тілесної оболоки, під якою живе справжня людина – богоподібна.



Додаткова література


  1. Гностики или о «лжеименном знании» – К., 1997

  2. Николаев Ю. В поисках божества. Очерки из истории гностицизма. – К., 1995

  3. М. Экхарт. О человеке благого рода// М. Экхарт. Избранные проповеди т трактаты/ Пер. со средневерхненемецкого Н.И. Гучинской. – СПб., 2001

  4. Х.Л. Борхес. Три версии предательства Иуды// Х.Л. Борхес. Письмена Бога/ Составление, вступ. статья и прим. И.М. Петровского. – М., 1992. – 288-293 с.

  5. Х.Л. Борхес. Оправдание лже-Василида// Х.Л. Борхес. Письмена Бога/ Составление, вступ. статья и прим. И.М. Петровского. – М., 1992. – 34-37 с.

  6. Ориген. О Началах. – Самара, 1993

  7. Безант А. Эзотерическое христианство/Пер. с англ. – М., 1991

  8. Протопопова И. «Пистис София»б или Мистерия Истолкования//http://shh. neolain. lv

  9. Апокрифы//http://www.krotov.info/spravki/temy/a/apokrif/html

  10. Русская апокрифическая студия//http://apokrif.fullweb.ru



НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ



ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЮДИ” ЯК ПАМ’ЯТКА
^

ҐНОСТИЦИЗМУ




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ




до другої частини модулю “Філософія”


для студентів усіх спеціальностей та форм навчання


Укладач Карівець І.В.


Здано у видавництво . Підписано до друку

Формат 60*84/16. Папір офсетний. Друк на різографі

Умовн.друк.арк.1.61. Обл.-вид.арк.1,00

Наклад 100 прим. Зам.


Видавницто Національного університету “Львівська політехніка”

Реєстраційне свідоцтво серія ДК №751 від 27.12.2001 р.


Поліграфічний центр Видавництва

Національного університету “Львівська політехніка”

вул.Ф. Колесси, Львів, 79000

1


2


3


4


5


6


7


8


9


1


1


Схожі:

Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки до другої частини модуля «Філософія» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання
Методичні вказівки до другої частини модуля «Філософія» для студентів усіх спеціальностей та форм навчання / Укл.: Є. Г. Бразуль-Брушковський,...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Філософія» для студентів усіх спеціальностей
Робоча програма, методичні вказівки тa індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Філософія» для студентів усіх спеціальностей...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Філософія» для студентів усіх спеціальностей
Робоча програма, методичні вказівки тa індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Філософія» для студентів усіх спеціальностей...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки до самостійної роботи із курсу „Психологія для студентів інженерних спеціальностей усіх форм навчання
Методичні вказівки до самостійної роботи із курсу „Психологія” для студентів інженерних спеціальностей усіх форм навчання / Н. М....
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи для студентів 1 та 3 курсів усіх форм навчання
Краєзнавство: Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи (для студентів 1 та 3 курсів усіх форм навчання спеціальностей...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «цивільний захист» для студентів усіх форм навчання І усіх спеціальностей
...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни "Аграрне право" для студентів спеціальностей 060101, 060100 "Правознавство" для усіх форм навчання
Аграрне право” для студентів спеціальностей 060101, 060100 “Правознавство” для усіх форм навчання
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconКонспект лекції з курсу «Філософія» для поглибленого вивчення теми «Філософія ХХ ст.» для студентів усіх форм навчання
Карівець І. В. Феноменологічно-екзистенціальне розуміння філософії: Конспект лекції з курсу «Філософія» для поглибленого вивчення...
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки для студентів усіх спеціальностей інженерного факультету денної форми навчання Суми Вид-во Сумду 2006
Плани практичних занять і методичні вказівки для студентів усіх спеціальностей інженерного факультету
Методичні вказівки до другої частини модулю \"Філософія\" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання iconМетодичні вказівки до розрахункової графічної роботи з дисципліни «Електропостачання та електропривод» Для студентів спеціальностей
Методичні вказівки до ргр з дисципліни «Електропостачання та електропривод». Для студентів спеціальностей «Шахтне І підземне будівництво»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи