Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с icon

Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності "Соціальна робота" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. 140 с




НазваНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності "Соціальна робота" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. 140 с
Сторінка3/8
Дата14.09.2012
Розмір1.43 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема. Передумови та особливості розвитику соціальної роботи в Україні

Мета: дослідити передумови формування і становлення соціальної роботи в Україні та їх вплив на сьогоднішній стан справ у галузі.

Хід роботи. Робота здійснюється шляхом обговорення у великій групі, формулюванням висновків.

Завдання 1. Визначити передумови (ціннісно-культурні, суспільно-політичні, медико-соціальні, економічні) формування та розвитку соціальної роботи в Україні.

Завдання 2. Які принципи функціонування соціальної роботи у період її зародження Ви можете назвати?

Завдання 3.Виділити фактори, які сприяють та перешкоджають розвитку соціальної роботи в Україні.


Література для самостійного опрацювання:

  1. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. – Ужгород: Гражда, 2000.

  2. Соціальна робота в Україні: Навч.посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; за заг.ред.: І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. - К.: ДЦССМ, 2004. - 256 с.

  3. Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців для соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. - Тернопіль. 2002. - 222 с.

  4. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 432 с.

  5. Чочтаева А.М. Социальная работа в Канаде: история становления и система подготовки специалистов в вузах// Профессиональная деформация и проблемы профессионализма: Сборник научных трудов : Выпуск 6. – М.: Высшая школа социально-управленческого консалтинга, 2003. – 57с.- С.27.


Тема 4. Фах “соціальна робота” (6 год).

Теоретична частина заняття

Соціальна робота як професія. Рівні та типи практики соціальної роботи. Прямі та непрямі соціальні послуги. Функції та ролі соціального працівника. Аналітичні та інтерактивні навички соціального працівника.

Соціальна робота як професія - це діяльність, скерована на покращення соціального функціонування окремих людей, сімей, груп та громад, яка здійснюється шляхом зосередження на соціальних стосунках, тобто взаємовідносинах між особою та її оточенням.

Основна функція соціальної роботи як професійного виду діяльності полягає в тому, щоб навчити клієнтів активно долучатися до процесу вирішення своїх проблем. Соціальна робота спрямована на викорінення бідності, надання свободи знедоленим та пригніченим людям з метою забезпечення соціального включення. “Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем та зміни. Соціальні працівники, таким чином, є “агентами” змін у суспільстві, а також у житті людей, сімей та громад, яким вони послуговуються”.

Міжнародне визначення соціальної роботи дефініціює професію “соціальний працівник”, як таку, що заохочує соціальні зміни, вирішення проблем у людських стосунках, просуває ідею наснаження та визволення людей з метою покращення людського життя.

Професія “соціальний працівник” в Україні є досить молодою. Офіційно її було зареєстровано лише у 1991 р., коли, згідно з постановою Держкомпраці СРСР у Кваліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів і службовців з'явилась кваліфікаційна характеристика “спеціаліста із соціальної роботи” і “соціального працівника”. Згідно Закону України “Про соціальні послуги”, соціальний працівник – це професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги. У статті 17 (“Кадрове забезпечення надання соціальних послуг”) згаданого закону зазначається, що надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до такого виду діяльності. До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтериособи, які добровільно (зазвичай, без фінансової компенсації) пропонують свою допомогу.

У практичній соціальній роботі диференціюють три рівні практики:

- мікрорівень соціальної роботи – це професійні види діяльності, спрямовані на допомогу у вирішенні проблем, які здебільшого виникають у індивідів;

  • мезорівень соціальної роботи - це професійні види діяльності, спрямовані на допомогу у вирішенні проблем, що виникають у сім’ях і невеликих групах;

  • макрорівень представляє практичну соціальну роботу, спрямовану на впровадження позитивних змін у суспільстві, переважно у сфері соціальної політики; проведення наукових досліджень та професійну підготовку кадрів.

Оскільки вся практика соціальної роботи Канади, як і України розвивається у двох основних напрямках – клінічному та напрямку розвитку соціальної політики. Відповідно до цього діє поділ практики на типи: безпосередню та непряму або опосередковану. Соціальних працівників, таким чином, умовно поділяють на таких, що надають безпосередні, так звані “прямі” послуги клієнтам і таких, що функціонують як супервізори – менеджери, тобто надають “непрямі” соціальні послуги. Прямі послуги соціального працівника охоплюють мікро- та мезорівні загальної практики, полягають у здійсненні терапії, консультування, посередництва, представництва, а також скеруванні, забезпеченні інформацією та ін. Непрямі послуги соціального працівника пов’язані з роботою на мезо- та макрорівнях загальної практики, і включають керівництво процесом надання послуг та практичною соціальною роботою з конкретними клієнтами, центрами надання послуг, а також контроль за виконанням соціальних програм.

Основними функціями, які виконує соціальний працівник у процесі реалізації практичної соціальної роботи є:

1) діагностична - вивчення та аналіз рівня життя та рівня соціального функціонування об'єктів соціальної роботи; оцінювання результативності процесу втручання;

2) прогностична - визначення мети та цілей втручання; вироблення так званого „плану втручання” з метою розв'язання проблеми;

3) перетворюючанадання клієнтам необхідних послуг з метою досягнення необхідної позитивної зміни ситуації, що склалася, на краще. Реалізація цієї функції здійснюється на двох рівнях: конкретному (задоволення потреб окремих осіб, сімей, груп та громад за розробленими моделями, які грунтуються на таких наукових підходах і концепціях, як: проблемно-орієнтований, когнітивний, екзистенційний, біхевіористський, системний та інші підходи) і програмному (досягнення позитивних змін у житті соціально вразливих верств населення шляхом їх залучення до реалізації соціальних проектів регіонального, державного та міжнародного рівнів);

4) комунікативна - встановлення, підтримка та припинення професійних контактів з клієнтом; практичне застосування вміння позитивно впливати на спілкування, будувати конструктивний діалог;

5) організаторська - організація процесу надання соціальних послуг, координація елементів комплексної системи надання послуг, активна участь у створенні та реформуванні закладів (мережі закладів) соціальної роботи;

6) посередницька - забезпечення належного представлення інтересів індивіда у його соціальному оточенні, громадських та державних структурах;

7) охоронно-захисна - соціальна підтримка різних верств населення з метою захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні заходів державного примусу, а також юридичної відповідальності стосовно осіб, які вчинили протоправні дії;

^ 8) профілактична - застосування заходів, спрямованих на підтримку та захист належного рівня функціонування клієнтів та підтримку їхнього здоров'я;

9) психотерапевтична - вплив соціального працівника на усі сфери функціонування клієнта з метою сприяння зміні його ставлення до існуючої проблеми та вирішенню цієї проблеми;

^ 10) корекційно-реабілітаційна реалізація заходів професійного втручання з метою внесення змін у життя та діяльність клієнтів, т. зв. „корекція” їх соціального функціонування та надання допомоги у відновленні та пристосуванні до нових умов та правил життя і діяльності, створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

^ 11) психолого-педагогічна - позитивний виховний вплив на поведінку та світосприйняття клієнта, виявлення його інтересів та залучення до участі у заходах культурного дозвілля, технічної та художньої творчості, заняттях спортом;

^ 12) адміністративно-управлінська керівництво процесом професійного втручання; організація функціонування закладів соціальної роботи, забезпечення належними умовами праці персоналу цих закладів та високої якості надання соціальних послуг .

Відповідно до цих функцій, працюючи з різними категоріями, групами і соціальними системами клієнтів, фахівці сфери соціальних послуг виконують наступні ролі:

-дорадник: реалізується у здійсненні втручання шляхом надання клієнтові необхідних порад з метою залагодження конфліктних ситуацій;

-аналітик-консультант: здійснює дослідження, оцінювання ситуації і планування процесу втручання, власне “соціальне лікування”, сприяє стабілізації способу життя клієнта і проводить оцінювання результатів виконаної роботи;

-посередник (медіатор): здійснює налагодження стосунків між конфліктуючими особами та групами, захист інтересів клієнта шляхом надання послуг конфліктуючим сторонам, а також забезпечення міжінституційних зв'язків;

-захисник: реалізує соціальний та юридичний захист клієнта, сприяє розв'язанню різнопланових проблем, зокрема, сімейних, побутових тощо;

-освітянин: надає необхідну клієнтові інформацію, сприяючи розумінню ним проблемної ситуації, що склалася та усвідомленню можливих шляхів виходу з неї;

-менеджер-координатор: забезпечує управління ситемою клієнта; керує роботою групи та динамікою її росту; здійснює координацію роботи закладу надання соціальних послуг; мобілізує участь громадськості у соціальних проектах;

-агент: реалізує заходи соціального контролю

У відповідності до сфери своєї професійної діяльності, кожен соціальний працівник має перелік первинних (першочергових) та вторинних (супутніх) функціональних обов'язків. Поділ обов'язків на первинні та вторинні визначається: сферою соціальної роботи, у якій задіяний фахівець; специфікою роботи закладу, у якому він працює; посадою, яку цей працівник обіймає та особливостями його практичної діяльності. Перелік обов'язків кожного працівника закладу соціальної роботи повинен бути зазначений у посадовій інструкції. Так, наприклад, надаючи послуги консультування на рівні індивідуальної роботи з клієнтом у агенції надання соціальних послуг, соціальний працівник повинен виконувати такі первинні обов'язки, як: здійснювати дослідження та оцінювання ситуації клієнта, розробляти та реалізовувати план професійного втручання, організовувати роботу з клієнтом, встановлювати та підтримувати професійний контакт з клієнтом, вести діалог, забезпечуючи емпатичні стосунки та атмосферу довір'я, вести професійні записи, зберігати конфіденційність одержаної від клієнта інформації, здійснювати оцінювання результатів втручання, постійно підвищувати свою кваліфікацію та бути членом регіональної Асоціації соціальних працівників. До його вторинних обо'язків входить: постійне вивчення нових основних державних документів з питань розвитку соціальної роботи, проведення заходів соціальної політики, вивчення інформації щодо реалізації соціальних пректів, необхідність слідкувати за розвитком подій у світі, цікавитись новинками науки та культури тощо.

Незалежно від того, що входить до первинних та вторинних обов’язків соціального працівника, він повинен володіти певними навичками, які застосовуються на кожному з етапів процесу реалізації соціальної роботи. Більшість теоретиків соціальної роботи, серед яких Р.Перлман, А.Гурін, Дж.Ротман, М.Залд та Дж.Тропман виділяють 2 групи таких навичок: аналітичні та інтерактивні.

До аналітичних навичок соціального працівника належать навички професійного проведення дослідження, аналізу, відбору важливих даних, оцінювання ситуації, що склалася, розробка плану втручання, оцінювання його результатів.

Володіння інтерактивними навичками - також досить важливий критерій професійної відповідності фахівця соціальної роботи. На усіх її рівнях та в усіх сферах до таких навичок належать: навички створення відповідного емоційного мікроклімату і забезпечення теплих, дружніх стосунків; здійснення позитивного впливу на спілкування та стосунки між людьми; уміння активно слухати; застосування прийомів вербального і невербального спілкування; комунікабельність; уміння працювати за умов „неформального” спілкування (спілкування поза межами закладу соціальної роботи або у процесі виконання ролі неформального лідера, радника, який, не виявляючи активної ініціативи, сприяє встановленню чіткої позиції клієнта щодо реалізації подальшого плану дій); навички точної і грамотної передачі інформації на письмі та в усному мовленні, ораторське мистецтво.


Лабораторна робота №4

Тема. Визначення функцій та ролей, які виконує соціальний працівник на різних рівнях практики

Мета: дослідити багатство і різноманітність ролей та функцій соціального працівника

Хід роботи. Робота проводиться у формі обговорення в малих групах, із наступним записом у робочих зошитах. Кожна група обирає приклад ситуації, яка потребує втручання соціального працівника (узалежнення від алкоголю чи наркотиків, малозабезпеченість громадян, багатодітні сім’ї, безробіття, життя ВІЛ-інфікованих та одиноких людей похилого віку). Завершується робота обговоренням-презентацією у великій групі.

Завдання 1. Сформулювати проблемну ситуацію.

Завдання 2. Встановити рівні практики, на яких буде здійснювати втручання соціальний працівник.

Завдання 3. Які ролі буде виконувати соціальний працівник на кожному із названих рівнів?

Завдання 4. Який із рівнів практики є першочерговим у кожній окремій ситуації?

Завдання 5. Назвіть основні функції, які виконуватиме соціальний працівник у процесі вирішення запропонованої проблемної ситуації.


Література для самостійного опрацювання:

  1. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота. К., 1997.- 392 с.

  2. МакКензі Б. До питання проведення ефективної практичної соціальної роботи в Україні: існуючі проблеми освіти в галузі соціальної роботи//Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Збірник статтей за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції(м.Львів, 5-7 червня 2002), Львів, 2003.- С.10-20.

  3. Мигович І.І. Соціальна робота ( вступ до спеціальності ). – Ужгород: Патент, 1997.- 166 с.

  4. Соціальна робота в Україні: Навч.посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; за заг.ред.: І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. - К.: ДЦССМ, 2004. - 256 с.

  5. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.

  6. Collier K. Social policy versus regional trading blocks in the global system: NAFTA, the EEC and Asia”/Canadian Review of Social Policy. – 1995. – N 35 (1), P. 50-59.

  7. Rothman J., Zald M. Planning theory in social work community practice// Taylor S., Roberts R. (Eds.). Theory and practice of community social work. – New York: Columbia University Press, 1985. – P.125-153.

  8. Tropman J. Policy management in the social agency// Tropman J., Erlich J., Rothman J. (еds.) Tactics and techniques of community intervention (3 rd. Ed.). – I tasca, Illinois: F.E. Peacock, 1995.


Тема 5. Соціальні послуги.

Сфери практичної соціальної роботи (6 год).

Теоретична частина заняття

Соціальні послуги: основні форми та види. Структура сфери надання соціальних послуг. Фінансування соціальних послуг в Україні. Клієнти соціальної роботи. Сфери практичної соціальної роботи

Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. У відповідності до Закону України “Про соціальні послуги” основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової та натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії та особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування в Україні включає такі види соціальних послуг:

- соціально-побутові - забезпечення продуктами харчування, м’яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів;

- психологічні послуги - надання консультацій з питань психологічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою їх психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

- соціально-педагогічні - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

- соціально-економічні - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної або грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до прямих або протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів тощо);

- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги), розповсюдження просвітницьких і культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги), поширення об’єктивної інформації про споживчів, властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги), інші соціальні послуги.

Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади.

Структура сфери надання соціальних послуг та управління нею

Із закону “Про соціальні послуги” довідуємося, що в Україні сфера надання соціальних послуг заснована на використанні та розвитку всіх форм власності, і складається з державного, комунального та недержавного секторів. До державного сектора входять суб’єкти, що надають соціальні послуги і знаходяться в державній власності, управління якими здійснюється центральними органами виконавчої влади. Комунальний сектор включає установи та заклади комунальної власності, які надають соціальні послуги і знаходяться в підпорядкуванні місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Управління державним та комунальним секторами здійснюється відповідними органами виконавчої влади та місцевого самовдядування.

До недержавного сектора відносяться громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг. Управління сектором здійснюється в порядку, визначеному законодавством та відповідними статутами.

Науково-методичне забезпечення сфери надання соціальних послуг здійснюється органами державного управління.

Фінансування соціальних послуг в Україні .здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ і організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань), коштів одержувачів соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.

У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг. У державному і місцевих бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.

Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

Безоплатні соціальні послуги у нашій країні державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються:

  • громадяням, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю, які не мають рідних, котрі повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

  • дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, малозабезпеченістю, сирітством, безпритульністю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.

Клієнтами соціальної роботи є окремі люди, групи клієнтів, їхні родичі, сім’ї, громади, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти із життєвої кризи, самостійно функціонувати, а тому потребують сторонньої допомоги. Соціальний працівник має прагнути розвивати самостійність клієнтів, а клієнти не повинні залежати від соціального працівника. Їхні стосунки повинні бути партнерськими і взаємодіючими.

У Канаді спеціалісти-практики виділяють 8 домінуючих груп клієнтів, з якими працюють фахівці соціальної роботи: одинокі особи похилого віку; дорослі особи з обмеженнями; безпритульні; узалежнені та члени їх сімей; позбавлені волі та ті, що повернулись з місць позбавлення волі; прийомні, опікунські сім”ї, діти та персонал дитячих будинків сімейного типу; діти –сироти (природні та соціальні); діти з обмеженнями.

Прямі соціальні послуги, які надаються у Канаді, включають соціальні послуги, що надаються вдома (табл. 1) та інституційні соціальні послуги (табл.2).



^ Соціальні послуги, що надаються вдома

“Сягання”

Надання інформації і “скерування”

Система заходів невідкладної допомоги

Дружні візити

Телефонні “розмови-запевнення”

Домашня опіка

Послуги тимчасового піклування

Послуги з охорони здоров'я

Побутові послуги

Доставка продуктів харчування

Психотерапія

Послуги догляду за дітьми

Послуги догляду за вмираючими

^ Таблиця 1. Прямі соціальні послуги, що надаються вдома (Канада)


Інституційні соціальні послуги

Лікування алкогольного та наркотичного узалежнень

Реабілітація

Психіатрична опіка

Кваліфікований медсестринський догляд

Дитяча опіка

“Прибрана” опіка

Транспортування

Дорадницькі послуги

Посередницькі послуги

Допомога у кризових ситуаціях

Організація дозвілля

^ Табл. 2. Прямі (інституційні) соціальні послуги (Канада)

Надаючи послуги клієнтам, соціальний працівник в Канаді здійснює професійне втручання у 13-ти сферах практичної соціальної роботи. До таких сфер практики відносяться: послуги окремим особам, послуги дітям; послуги сім’ям; соціальна робота з групами; робота з громадами; вплив на соціальну політику; реалізація соціальних проектів і соціальне забезпечення; запобігання насильству у сім”ї; робота з алко- та наркоузалежненими; робота з ув’язненими та особами, що звільнилися з місць позбавлення волі; послуги охорони здоров'я, медичні послуги та реабілітація; культурні послуги; послуги, що надаються безпосередньо на місцях праці. У деяких сферах практики соціальні працівники виконують свої професійні функції у співпраці з іншими фахівцями (психологами, вчителями, медиками та ін.). Серед цих сфер практики: сфера охорони здоров’я; сфера розумового здоров”я; послуги неповносправним; сфера послуг людям похилого віку; робота з узалежненими; послуги служб зайнятості; соціальна робота у школах; робота корективних служб (соціальна робота у виправних закладах та місцях позбавлення волі; посередницькі послуги; робота з жертвами скоєння злочинів та ін.).


Лабораторна робота №5

Тема. Різноманітних сфер практики соціальної роботи в Україні

Мета: розвинути у студентів уміння виявляти та досліджувити різноманітні сфери втручання соціальних працівників

Хід роботи. Робота здійснюється у формі обговорення в малих групах, із наступним записом результатів дискусії у робочих зошитах. Кожна з малих груп обирає окрему сферу втручання соціальних працівників (охорона здоров’я, соціальні служби для молоді, служба допомоги сім’ї та дітям, служба допомоги неповносправним). Завершується робота обговоренням і презентацією у великій групі.

Завдання 1. Визначити у кожній із вказаних сфер місця роботи, де необхідне втручання соціального працівника.

Завдання 2. Які функції виконуватиме соціальний працівник у кожній з названих сфер?

Завдання 3. Співпраця з якими спеціалістами потрібна соціальному працівникові у згаданих сферах?


Література для самостійного опрацювання:

  1. Моделювання та впровадження програм щодо здорового способу життя: Метод. матеріали для тренера / Упоряд.: В.В.Лях, Т.Л.Лях. – / Під заг. Ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2001. - 50 с.

  2. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.

  3. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общ. ред. М.А.Галагузовой. М.: ВЛАДОС, 2000.

  4. Социальная работа в учереждениях здравоохранения / Под ред И.П.Катковой. М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992.

  5. Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И.Курбатова. Серия “Учебники, учебные пособия”. - г. Ростов н/Д: “Феникс ”, 2000. – 576 с.

  6. Закон України “Про соціальні послуги”. К.: Генеза, 2003.- 8 с.


Тема 6. Цінності та етика соціальної роботи (4 год).

Теоретична частина заняття

Поняття “цінностей соціальної роботи”. Особистісно-моральні якості соціального працівника. Огляд основних цінностей соціальної роботи. Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи. Етичні принципи професії соціального працівника. Проблемні ситуації в соціальній роботі. Канадські “Стандарти практики соціальної роботи”.

Кожна професійна діяльність, пов’язана із безпосередніми контактами з людьми чи колективами, яка стосується вирішенням проблем соціального і особистісного характеру, вимагає від фахівця дотримання певних етичних норм - нормативної професійної етики. Етика соціального працівника формувалася під впливом потреб у моральному регулюванні стосунків між суб’єктами та об’єктами даного виду суспільної діяльності. Для соціальної роботи недотримання засад професійної етики може спричинити найрізноманітніші проблеми - від мінімального погіршення самопочуття клієнта аж до повної втрати авторитету конкретного закладу соціальної сфери.

Людина, котра обирає своєю професійною діяльністю соціальну роботу, повинна володіти, в першу чергу, певними особистісними духовно-моральними якостями, без яких фахові знання та навички будуть неефективними. До таких моральних чинників (характеристик) належать: чесність, об’єктивність, справедливість, совість, тактовність, уважність, спостережливість, витримка, терпимість, терпіння, сила волі, доброта, критичність і самокритичність, комунікабельність, емпатія, оптимізм, творче мислення, прагнення до самовдосконалення.

Важливу роль в етиці соціального працівника відіграють цінності - ті етичні орієнтири, від опанування якими залежить успіх професійної діяльності соціального працівника і ефективність наданих ним послуг. На сьогоднішній день існує немало підходів до вибору першочергових основних цінностей соціальної роботи (запропонованих Ш.Рамон, Р.Саррі, Ф.Парслоу, Л.Люндквістом та ін.).

Ш.Рамон дає наступний перелік основних цінностей-засад професійної соціальної роботи: 1) наснаження (empowerment) передбачає, що клієнтові потрібно надати можливість використати свої можливості; 2) насамперед - людина (people first) – означає, що клієнт має право на отримання підтримки з боку суспільства у випадку потреби; 3) повага до особистості (respect for person), тобто таке обслуговування, яким самі ми хотіли би скористати при потребі; 4) право на самовизначення (the right to self determination) - право на вирішення своїх проблем, виходячи зі своєї спроможності приймати розумні рішення, а також того, що людина сама краще знає саму себе; це також означає право клієнта на помилку; 5) право на залежність (the right to dependence), взаємозалежність (“жодна людина не є островом).

Усі етичні норми та принципи соціальної роботи узагальнено в “Етиці соціальної роботи: принципах і стандартах” - керівництві до практичної соціальної роботи, прийнятому і затвердженому Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) у 1994 році. Цей свєрідний “підручник” соціальних працівників складається з “Міжнародної Декларації етичних принципів соціальної роботи” та “Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників”.

Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи” містить характеристику головних принципів професії соціального працівника і найбільш проблемних ділянок соціальної роботи, а також рекомендує загальні (генералістичні) методи розв’язання основних етичних проблем. У Декларації викладено також загальні норми етичної поведінки соціального працівника щодо клієнтів, колег по фаху, установ та організацій, стандарти професії соціального працівника.

У “Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи” внесено 12 головних етичних принципів професії соціального працівника

Перший принцип - “кожна людина є унікальною цінністю, на яку слід зважати і ставитисся до неї з повагою”.

^ Другий принцип - “кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей, і зобов’язана робити внесок в добробут суспільства”.

^ Третій принцип - “кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх своїх членів”.

Четвертий принцип - “соціальний працівник зобов’язаний бути відданим своїй справі”.

^ П’ятий принцип - “соціальний працівник повинен присвячувати здобуті знання і навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадам і спільнотам в їхньому розвитку і в розв’язанні конфліктів як між собою, так і в стосунках із суспільством та подоланні наслідків цих конфліктів”.

^ Шостий принцип - “соціальні працівники повинні надавати якомога кращу допомогу будь-кому, хто потребує допомоги та поради, не маючи несправедливих упереджень щодо статі, віку, непрацездатності, расової приналежності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань або сексуальної орієнтації“.

^ Сьомий принцип - “поважати головні права людини згідно з Міжнародною Декларацією прав людини Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації”.

^ Восьмий принцип - “зберігати конфіденційність і відповідально використовувати в соціальній роботі інформацію про приватне життя навіть тоді, коли законодавство країни суперечить цій вимозі”.

^ Дев’ятий принцип - співпраця соціальних працівників з клієнтами повинна відбуватися “заради найкращих інтересів останніх, водночас віддаючи належну повагу інтересам інших людей. Клієнтів усіляко заохочують до участі в роботі, й вони повинні бути поінформовані про можливі ризики і переваги запропонованого напряму дій”.

^ Десятий принцип - “клієнти нестимуть спільно із соціальними працівниками відповідальність за визначення плану дій, спрямованих на зміни їхнього життя”. Цей принцип не виключає можливості застосування примусу, який може бути необхідним для розв’язання проблем однієї сторони за рахунок інтересів іншої, але тільки після ретельного зважування усіх претензій конфліктуючих сторін.

^ Одинадцятий принцип - соціальна робота не сумісна із прямою чи непрямою підтримкою осіб чи груп людей, певних політичних сил чи силових структур, які пригнічують людей, застосовуючи при цьому тероризм, тортури тощо.

^ Дванадцятий принцип - рішення соціального працівника повинні бути етично обгрунтованими, опиратися на основні положення Міжнародної Декларації етичних принципів МФСП та положення Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників, прийнятих їхньою національною професійною асоціацією.

“Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи” про виникнення потенційних проблемних ситуацій в соціальній роботі

І. ^ Конфлікт на межі інтересів (соціального працівника та клієнта, клієнта та інших людей, конфліктуючих інтересів груп клієнтів, груп клієнтів та решти суспільства, закладу та гупи клієнтів, роботодавця і соціального працівника, різних груп професійних працівників).

ІІ. ^ Конфлікт між різними ролями соціального працівника у процесі виконання ним своїх функціональних обов’язків (як помічник клієнта, і як контролер – представник державної установи).

ІІІ. ^ Конфлікт між обов’язком соціального працівника у зв’язку із захистом інтересів клієнта та вимогою щодо ефективності і корисності.

У Канаді робота сфери соціальних послуг регулюється “Стандартами практики соціальної роботи,” укладеними на основі Етичного кодексу Канадської Асоціації соціальних працівників (КАСП). Вони стосуються основних сфер практики соціальної роботи Канади і визначають такі її базові аспекти, як: етичні норми, бази цінностей, конфіденційність тощо.

Стандарти практики соціальної роботи в Канаді

Стандарт І: відображає положення щодо відповідальності соціальних працівників за виконання своїх обов’язків: організацію робочого навантаження, підзвітність, сприяння соціальній справедливості та розвитку соціальної політики держави, повагу до клієнта та ін.

Стандарт ІІ: торкається питань професійної компетенції і володіння соціальним працівником відповідною базою теоретичних знань та практичних навичок у певній сфері практики.

Стандарт ІІІ: пов’язаний із проблемою застосування та демонстрації соціальним працівником умінь та навичок в усіх аспектах процесу професійного втручання, а також відповідальності соціального працівника за вірне застосування цих вмінь і навичок.

Стандарт ІV: зобов”язує соціального працівника до неупередженого складання, подальшого ведення та зберігання документації (файлів) клієнтів. Зокрема, у березні 2000 р. Радою КАСП було прийнято Директиву про так звану “поінформовану згоду”. Згідно з цією Директивою, кожен клієнт, якому надаються певні послуги соціальним працівником, має право бути поінформованим про усі сторони процесу надання допомоги. Інформація може і повинна надаватися як в усному, так і в письмовому вигляді, не залежно від того, чи процес надання послуг є добровільним, чи примусовим стосовно клієнта. Директива звертає увагу також і на те, що соціальному працівникові потрібно ввести клієнта у курс справи щодо того, які записи у процесі надання послуг він робить, де зберігаються файли клієнтів, і хто має до них доступ.

Стандарт V: вимагає щорічної підготовки соціальних працівників Канади на курсах підвищення кваліфікації у сфері своєї професійної діяльності (не менше 40 годин).

Стандарт VІ: відображає можливість участі соціальних працівників у програмах реалізації соціальної політики, а також у співпраці з клієнтами, сприяння позитивним змінам та соціальному розвитку.

Застосування усіх цих стандартів підвищує ефективність праці соціальних працівників, що, в свою чергу, сприяє зростанню авторитету та цінності професії, вдосконаленню професійної підготовки фахівців, а також позитивно впливає на захищеність клієнтів.


Лабораторна робота №6

Тема. Виявлення та розв’язання дилеми між цінностями

Мета: розвинути у студентів розуміння цінностей соціальної роботи і вміння виявляти дилеми у професійній діяльності соціальних працівників

Хід роботи. Робота проводиться в малих групах. Ознайомитися із запропонованою викладачем ситуацією. Результати дискусії у підгрупах заносяться в робочі зошити. Завершується робота обговоренням та презентацією у великій групі.

Завдання 1. Сформулювати будь-які конфлікти цінностей чи дилеми у зв’язку із даною ситуацією.

Завдання 2. Чи Ваші особисті цінності суперечать цінностям клієнта, цінностям суспільства?

Завдання 3. Чи суперечать Ваші особисті цінності професійним у даному випадку?

Завдання 4. Як Ваші особисті цінності впливають на Вашу поведінку та почуття в даному випадку?

Завдання 5. Чи потрібні, на Вашу думку, для успішного функціонування соціальної роботи в українському контексті додаткові нормативні документи (на зразок Етичного кодексу в канадській практиці), крім Закону України “Про соціальні послуги”? Якщо так, які найважливіші проблеми повинен піднімати цей документ?

Завдання 6. Запропонуйте свій проект Етичного кодексу фахівців сфери соціальних послуг в Україні (дане завдання доцільно виконувати індивідуально у письмовому вигляді).


Література для самостійного опрацювання:

  1. Введення у соціальну роботу: навчальний посібник / Бойко А.М., Грига І.М., Кабаченко Н.В., Кравченко Р.І., Полтавець Д.В., Семигіна Т.В. та ін. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.

  2. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.

  3. Підгурська М.В. Особистісно-моральні якості та основні цінності, якими повинен володіти фахівець соціальної роботи // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. – С. 252-256.

  4. Canadian Association of Social Workers. Code of Ethics. – Ottawa, 1994.


Тема 7. Теоретичні засади соціальної роботи (4 год).

Теоретична частина заняття

Теорії загальної практики соціальної роботи. Моделі практичної соціальної роботи.

Практика соціальної роботи базується на певних наукових підходах, теоріях та методах. Їх розуміння є важливою умовою успішної реалізації основних завдань, які вона перед собою ставить.

Між теорією і практикою існує тісний взаємозв’язок. Так, Г.Попович формулює визначення теорії соціальної роботи як “логічного узагальнення досвіду суспільної практики, яке грунтується на глибокому проникненні у суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності”.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «Соціальна геронтологія» для студентів базового напряму «Соціологія»
Соціальна геронтологія: Методичні вказівки до вивчення курсу “Соціальна геронтологія” для студентів базового напряму «Соціологія»...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconНавчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету Львів 2005
Практикум з цивільного права (частина 2). Навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету – Львів: Юридичний факультет...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconМіністерство освіти І науки україни Національний університет “Львівська політехніка”
Лабораторний практикум. Ч. ІІІ. Оптики та атомна фізика: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconНавчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти
Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconН. М. Гайдук, Л. Є. Клос, С. Г. Ставкова, С. Я. Бєляєва
Соціальна робота: Практична підготовка студентів на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр» / Н. М. Гайдук, Л. Є. Клос, С. Г....
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Національної Академії педагогічних наук України та Луганського національного університету
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconНавчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" окр "бакалавр" вищих навчальних закладів
...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconОснови демократії
Основи демократії: Плани І методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Національного...
Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності \"Соціальна робота\" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету \"Львівська політехніка\", 2005. 140 с iconЛьвівська політехніка теорія парламентаризму плани І методичні вказівки
Теорія парламентаризму: Плани І методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи