Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти icon

Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти




НазваНавчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти
Сторінка9/15
Дата14.09.2012
Розмір2.51 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15
^

6.3 Управління організаціями.



Управління являє собою найбільш раціональний спосіб організації діяльності. Цілеспрямований скоординований і свідомо організований процес управління сприяє досягненню максимального ефекту при мінімальній витраті ресурсів, зусиль та часу. Специфіка соціологічного підходу до процесу управління полягає в тому, що воно розглядається як процес взаємодії інтересів певних соціальних груп, що знаходяться у стосунках "керівник-підлеглий".

В основу функціонування організації покладено раціональну діяльність осіб, що приймають управлінські рішення. Це зумовлено її орієнтацією на кінцевий результат. Але організація - є все ж обмеженою раціональною системою. Відповідно існують і певні обмеження раціональності в управлінні організацією. Вони пов'язані:

по-перше, з вимогою забезпечити стабільність організації, підтримати порядок. Екстремізація цільової функції організації може викликати знищення соціальної єдності в ній, наприклад, радикальні зміни в організаційній структурі, режимі роботи, виправдані логікою досягнення мети організації, можуть викликати порушення балансу підструктур, соціальних груп, знищити їх спільність, єдність;

по-друге, з необхідністю реагувати на зміни у зовнішному середовищі, що створює нові умови та режим роботи організації;

по-третє, з тим, що члени організації, здійснюючи вибір форми поведінки, ніколи не керуються тільки вимогами організації чи лише власною вигодою. Важливим фактором, що визначає цей вибір, виступає система писаних та неписаних правил, норм, традицій, звичаїв та цінностей, прийнятих організацією, її членами.

Управління - функція специфічного органу організації, який забезпечує спрямованість діяльності всіх без виключення елементів організації, утримує в межах допустимого відхилення окремих частин та організації в цілому від поставлених цілей. Вперше характеристики управління організації були визначені Г. Файолем, одним із засновників наукової теорії управління. На його думку, найбільш загальними характеристиками є: планування загального напрямку дії та прогнозування; організація людських та матеріальних ресурсів; видання розпоряджень для утримання дій робітників в оптимальному режимі; координація різноманітних дій для досягнення цілей та контролю за поведінкою членів організації у відповідності з існуючими правилами та нормами. Очевидно, що це далеко не повний список можливих дій спеціаліста-управлінця.

В організації ті, хто займаються виконанням функцій управління, входять у специфічну групу, що називається бюрократичною адміністрацією, діяльність якої потребує ретельного аналізу. Бюрократії, як вже було зазначено вище, найпоширеніший тип організації в індустріальному суспільстві. Бюрократія - це, як правило, організація, яка складається з ряду офіційних осіб, посади яких утворюють ієрархію та розрізняються різноманітними правами та обов'язками, що визначають їх дії та відповідальність. Термін "бюрократія" французського походження, від слова "бюро" - офіс, контора.

Бюрократія у сучасному вигляді виникла в Європі на початку XIX ст. і означала, що офіційні посади, чиновники та управлінці, які мають спеціальні знання та компетенцію, стають ключовими фігурами в управлінні. Бюрократія мала доступ до всіх важелів управління, а тому була всесильною і підкорялась тільки "інтересам справи" . Визначивши специфічні риси бюрократії, М. Вебер розробив тим самим ідеальний тип управління організацією. Бюрократія в ідеальному вигляді являє собою найбільш ефективну машину управління, що базується на жорсткій раціоналізації. Її характеризує жорстка відповідальність за кожну дільницю роботи, координацію у вирішенні завдань, оптимальну дію безособових правил, чітку ієрархічну залежність.

Однак у реальності ідеальної ситуації не існує, більше того, бюрократія, яка початково була призначена для досягнення цілей організації, насправді доволі часто відходить від них і починає працювати тільки на себе, гальмувати всі прогресивні процеси. Вона доводить формалізацію діяльності до абсурду, відгороджуючись формальними правилами і нормами від реальності.

Зважаючи на ці обмеження, ефективність практичної управлінської діяльності буде залежати великою мірою від спеціальних засобів, які дозволяють зручно і оперативно поставити діагноз організації та спроектувати процеси в ній. Ці засоби отримали назву «соціальних технологій», а спеціалісти, що їх запроваджують – «соціальних технологів», «соціальних інженерів», «соціологів-консультантів».

Технологізація практичної діяльності керівника і соціолога стала об’єктом наукових дискусій, в центрі яких поставлено питання: чи можна опиратися в процесі управління на соціальні знання, чи можуть ці останні бути об’єктом спеціальної технологізації ? В яких межах діяльність соціолога може бути технологізована ? Чи не є соціальні технології засобом консервування відносин соціальної системи ?

Щоб відповісти на ці запитання звернемося до аналізу терміну «технологія».Технологію розглядають як сукупність засобів організації та упорядкування раціональної практичної діяльності у відповідності до мети та логіки перетворення того чи іншого об’єкту. Цей термін також використовують для визначення сукупності знань, щодо процесів, які мають місце в даній сфері функціонування організації. Організація не може діяти без конкретних знань щодо того, як використовувати надані їй засоби. Технологія в такому розумінні – це систематизоване знання щодо корисних і практичних дій. В наведеному вище значенні технологія є невід’ємним елементом культури людини, мірою ії розвитку, а в нашому випадку, елементом культури управлінця. Технологія виступає у вигляді стандартів, табу, норм, правил, апробованих засобів, прийомів, які дозволяють досягнути запланованих результатів.

^ Соціальна технологія - це чітко відпрацьована за операціями сукупність прийомів, методів, що використовуються керівником або органом управління для досягнення цілей, поставлених в процесі соціального управління, а також при вирішенні різного роду соціальних проблем, які виникають в організації.

Соціальна технологія складається з чотирьох основних процедур:

а) формування мети;

б) прийняття рішення;

в) організація соціальної дії;

г) аналіз та оцінка результатів.

Тобто, у вирішенні соціальних проблем користуються технологічним принципом, у відповідності до якого процес (виробництва, наприклад) поділяється на його складові елементи.

Головне, що "дають" подібні технології - це те, що вирішення будь-якої проблеми (наприклад, адаптації робітника до умов виробництва, покращення дисципліни) "розбивається" на операції, які чітко окреслені, в результаті чого керівник отримує можливість, діючи послідовно, дотримуючись всіх умов, досягнути бажаного результату ( такого, який передбачається даною технологією)

Технології управлінського рішення можуть бути поділені на дві категорії:

1. технологія підготовки рішення (технологія діагностики);

2. технологія втілення управлінського рішення.

У першому випадку мова йде про створення діагностичного засобу, за допомогою якого виявляється відхилення стану соціального об'єкту від завданого рівня. Це встановлюється за допомогою концептуальних схем, еталонних зразків, з використанням методів опитування (у всіх його різновидах), аналізу документів, спостереження, аналізу статистичних даних. Кожен з них має не тільки свої переваги, але й обмеження. Головне - їх комплексне застосування.

Технологія втілення забезпечує доведення об'єкту до еталонного стану при врахуванні пропозицій технолога в рішенні керівника. В останні роки за західним прикладом соціальні технології отримали у нас своє розповсюдження, але напрямки практичної діяльності соціолога-технолога не завжди чітко визначені. Вони торкаються функцій діагностування, консультування та прогнозування.

Діагностика є невід'ємним видом управлінської діяльності, вона дозволяє вирішити, чи потребує стан об'єкту управлінського впливу і коригування. Використовуються оперативні, уніфіковані експрес-методики, короткі анкети, картки адаптації молодих робітників, методики оцінки якостей персоналу.

Наступний напрямок практичної діяльності соціолога-технолога - управлінське консультування. Консультантом з управління може вважатися лише той, хто володіє технологіями переводу організації звихідного стану в бажаний. Цим консультування відрізняється від консультації. Якщо в останньому випадку експерт пропонує своєму клієнту інформацію у вигляді поради чи довідки, то консультант з управління сам взаємодіє з об'єктом, його персоналом за певними правилами, які повинні вплинути на їх поведінку.

Соціальні технології в практиці управлінського консультування можна розбити на три основних групи:

кабінетні технології, коли консультант за готовими схемами та показниками опрацьовує, наприклад, розпорядницьку інформацію (матеріали нарад, засідань, звітність) і пропонує клієнту розроблені на цьому грунті рекомендації;

лабораторні технології: штучно створені тимчасові умови взаємодії учасників клієнтної організації та консультанта з метою виявлення і вирішення проблеми (практичні ділові ігри);

польові технології: технології для реальних умов діяльності організації для отримання інформації з її підсистем, а також для допомоги щодо втілення запропонованих рішень.
^

Структура консультаційної діяльності має свій постадійний вимір: оргдіагностика - спрямування рішень - процес їх реалізації.


Оргдіагностика є формою виробництва проблемної інформації. Її завдання полягає не тільки у вияві, оцінці, класифікації та групуванні проблем, як це робиться в традиційному соціологічному досліджені, а і у визначені основних напрямків розвитку організації. На відміну від дослідницького підходу, діагностично-консультативний підхід передбачає вияв специфічних проблем конкретної організації, особливостей їх вияву в умовах тільки цієї організації, тобто позиційний аналіз проблем в організації. Метод, що використовується при цьому - діагностичне інтерв'ю. Аналіз цього інтерв'ю дозволяє консультанту співставити сприйняття респондентом організаційних процесів з іншою інформацією, а також із власним трактуванням ситуації, яка виникла. Таке інтерв'ю дозволяє створити "карту-позиційність" - графічне зображення протиріч між групами співробітників (щось на зразок матриці соціометрії) і додати до нього мережевий аналіз розпорядницької документації.

Наступний етап управлінського консультування - підготовка і навчання методом напрацьованих управлінських рішень. Найбільш розповсюджений метод - практична ділова гра. Це метод інтенсивного групового пошуку ефективних рішень в ситуаціях, коли традиційні управлінські методи (збори, наради) не діють. Історія виникнення, втілення, спрямованість ділових ігор достатньо висвітлені в науковій та методичній літературі. Підкреслимо знову, що гра з класу "соціальної технології" повинна мати справу з реальними проблемами реальної організації. Принцип "тут і тепер" відрізняє гру від традиційних управлінських методів. Якщо у традиційних умовах кожен з учасників управлінського процесу мав певну посадову позицію, його думки та дії залежать від посадового статусу, то ігрова ситуація передбачає свідому відмову від свого посадового статусу та перевтілення в іншу роль, де вже не діє традиційна шкала ваги, де з'являються нові цінності, думки та відбувається усвідомлення ситуації з точки зору іншого.

Ігрові методики добре пристосовані до радикальних змін в організації, і гірше - до їх тактичних завдань. Тобто, вони неоперативні, громіздкі, вимагають великих витрат без гарантії кінцевої ефективності. До вад цієї методики слід віднести одноманітність у роботі консультантів, які використовують методики для дуже широкого класу управлінських завдань, своєрідний методичний "дженералізм".

Третя стадія управлінського консультування - реалізаційний процес. Головне завдання на цій стадії - перенесення результату знайденого в лабораторних умовах гри у реальні умови. Консультант прагне зберегти ігрову субкультуру за рахунок підтримки у персоналу відчуття "ми", яке виникає у багатьох під час гри.

Остання функція соціально-технологічного процесу-прогностична. Базовим для цієї функції є припущення щодо спадкоємності в природному розвитку соціальних систем і організацій. Поетапний розвиток їх визначається конкретною ситуацією, а перехід до вищої фази розвитку зумовлено якістю і повнотою проходження попередньої фази. На нижчих ступенях (фазах) розвитку об'єктів управління, формуються нові властивості і зразки організаційної поведінки, що максимально адекватні ситуації, яка склалася. Їх використання в управлінському рішенні складає зміст наступної фази розвитку організації. Якщо вказані зразки і властивості не вироблені, перехід в іншу фазу розвитку неможливий. На цьому і базується прогностична орієнтація соціолога -технолога.

Підкреслимо, що довготермінові прогнози на віддалену перспективу з позиції наведеної методології - безглузді. Використання ситуативних нормативів розвитку об'єкту управління в соціотехнологічній діяльності дозволяє:

  • оцінити виявлені властивості у реальних об'єктів управління і передбачити їх ефективність в найближчому майбутньому;

  • зробити прогноз, як буде працювати той чи інший соціальний об'єкт (елемент) соціальної системи, якщо він ще не включений в загальну управлінську систему;

  • оцінити загальний стан соціальної організації з позиції вимог найближчого майбутнього;

  • намітити цілі оперативної управлінської діяльності соціального технолога на перспективу;

  • визначити зміст найближчих управлінських програм;

  • вийти на підготовку конкретних управлінських рішень.

Таким чином, в соціології управління (соціальному консультуванні) розповсюдження отримав напрямок, який базується на розгляді управлінської ситуації, як унікального сполучення проблем, що виникають в управлінців різних рівнів організації з приводу ціледосягнепня. Визначення їх переліку виступає основою соціальної діагностики. Джерелом проблем постає об'єктивна суперечність між цілями організації та інтересами її підрозділів. Управлінська мета вважається досягнутою, коли набір проблем, які були зафіксовані за допомогою діагностики, знімається. Цей підхід повинен реалізовуватись в межах управлінського консультування.

Соціальне управління є інструментом регулювання системи суспільних відносин, яке здійснюється за рахунок використання історичного і наукового досвіду управління, механізмів соціальних технологій управління. Пошук їх є потребою дня.

Оволодіння соціальними основами управління - невід'ємна частина соціологічної освіти, що полегшує шлях до ефективної управлінської діяльності.


Висновки

Отже, людина, як істота соціальна, входить до складу численних і різноманітних груп. Соціальну групу можна визначити як спільноту, в основі якої лежить зв"язок типу взаємодії ( як обміну скоординованими системами дій) з приводу об'єднання, солідарності, узгодження сумісних зусиль. Сучасне суспільство демонструє велику кількість багатоманітних соціальних груп. Ця багатоманітність зумовлена багатоманітністю ознак, завдань заради яких утворилися ці групи.

Серед соціальних груп особливої ваги для суспільства набувають соціальні організації як формалізовані та структуровані групи, що мають повноваження від суспільства на здійснення певної діяльності. Ефективність та дієвість організацій залежить від ефективності управління як раціоналізації діяльності.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

Схожі:

Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНазва модуля: Психологія Код модуля: ппп 6010 С01
О. М. Практикум з курсу "Психологія та педагогіка": навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків. Львів: Видавничий...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНапрями – пі назва модуля: Психологія Код модуля: ппп 6037 С01
О. М. Практикум з курсу "Психологія та педагогіка": навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків. Львів: Видавничий...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету Львів 2005
Практикум з цивільного права (частина 2). Навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету – Львів: Юридичний факультет...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconХарьковская национальная академия городского хозяйства соціологія навчально-методичний посібник
Соціологія: Навчально-методичний посібник (для студентів 3 курсу заочної форми навчання всіх спеціальностей академії). Авт.: Бєлова...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник для студентів небіологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів. К.: Кмпу, 2004. 33 с
Неведомська Є. О., Маруненко І. М. Анатомія людини: Навчально-методичний посібник для студентів небіологічних спеціальностей вищих...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник для студентів Київ "Ленвіт" 2010
П 25 Навчально- й науково-дослідна робота студентів-філологів (реферат, курсова, випускна робота з української мови та методики її...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" окр "бакалавр" вищих навчальних закладів
...
Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Львів, 2004 Рецензенти iconНавчально-методичний посібник Навчально-методичний комплекс з курсу
Навчально-методичний комплекс з курсу «Інженерна та комп’ютерна графіка. Частина», для студентів денної та заочної форм навчання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи