Культура ділового мовлення методичний посібник icon

Культура ділового мовлення методичний посібник




НазваКультура ділового мовлення методичний посібник
Сторінка1/7
Дата14.09.2012
Розмір1.07 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”


Культура ділового мовлення


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК


для практичних занять з української мови
(за професійним спрямуванням)
і самостійної роботи студентів


Затверджено

на засіданні кафедри української мови.

Протокол № 3 від 8.10.2008 р.


Львів – 2009

Культура ділового мовлення: Методичний посібник для практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) і самостійної роботи студентів / Укл.: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, М.В. Гна­тюк,
І.Б. Ментинська, І.Д. Шмілик. – Львів: Видавництво Націо­нального універ­ситету “Львівська політехніка”, 2009. – 76 с.


У посібнику вказано на типові порушення мовних норм і подано матеріал для практичної роботи на заняттях з курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Для студентів усіх спеціальностей, а також для тих, хто цікавиться проблемами культури української мови.


Укладачі Вознюк Г.Л., канд. філол.наук, доц. (керів­ник авторського колективу),

Булик-Верхола С.З., канд. філол. наук, ст. викл.,

Гнатюк М.В., викл.,

Ментинська І.Б., викл.,

Шмілик І.Д., викл.


^ Відповідальна за випуск Куньч З.Й., канд. філол. наук, доц.


Рецензент Полюга Л.М., д-р філол. наук, проф.


Вступ

Літературна мова. Типи мовних норм.

Стабільність і змінюваність норм у часі.

^ Поняття культури мовлення. Суржик


Хто вміє пошанувати своїх батька й матір,

той зрозуміє, яку пошану повинен він мати до рідної мови.

М. Возняк

Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало. Як мудро зауважено, чужу мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити ціле життя. Будьмо розсудливими, шануймо свою неповторну мову!

Щоб кожен умів правильно говорити й писати, вимовляти й наголошувати слова, потрібно опанувати норми літературної мови.

^ Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загально-народної мови, що обслуговує різноманітні сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, науку, пресу, побут, культурне життя народу.

Основною ознакою усної та писемної форм літературної мови, що відрізняє її від діалектної, жаргонної та інших різновидів загальнонародної мови, є нормативність, тобто послідовна підпорядкованість установленим правилам – нормам.

Норма – це сукупність загальновизнаних правил реалізації мовної системи на лексичному, граматичному та інших мовних рівнях. Безпомилкове використання літературної мови в усній формі залежить від встановлених правил вимови звуків, наголошування слів, належної побудови лексем відповідно до властивих українській мові значущих частин слова (префіксів, суфіксів, закінчень), вибору необхідного за змістом слова чи його форми, доречного їхнього поєднання в словосполучення та речення. Писемну ж форму регламентовано ще написанням (орфографічними нормами), а також відповідними розділовими знаками, які членують мовленнєвий потік (пунктуаційними нормами).

Норми з плином часу можуть змінюватися переважно через історико-політичні обставини. Ці усталені правила фіксує “Український правопис”, на основі якого вже укладають словники, довідники, підручники тощо. Норми є визначеними для всіх мовних рівнів:

  • орфоепічні норми – це сукупність правил належної вимови звуків і звукосполучень під час мовлення. За умови дотримання цих норм висловлене сприймається точно й однозначно, адже норми унеможлив­люють перекручення змісту виголошених слів, словосполучень чи речень загалом (напр., хліб, а не хліп; загадка, а не загатка; лев, а не леф; словорозрізнювальні п – б, з – с: грип – гриб, казка – каска).

В інакшому разі ми можемо опинитися в смішній ситуації, коли, утворивши від дієслова могти форму минулого часу чоловічого роду, вимовимо кінцевий глухий [х] замість дзвінкого [г]: він дійсно міх, я в цьому впевнена; чи у слові каска – дзвінкий [з] заміcть глухого [с]: одягни на голову казку;

  • акцентуаційні норми передбачають вміння правильно наголошувати слова. Наголос в українській мові, окрім інтонаційного призначення, виконує ще й смислорозрізнювальну функцію: тепло – тепло, вигода – вигода; допомагає виділити у словосполученні чи реченні головне: Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль.

Типовим порушенням правил наголошування слів є вплив російської мови, суржикового мовлення та діалектного середовища: посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного (а не посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного);

  • орфографічні норми – це загальноприйняті правила написання слів. Орфограма – це правильне написання, вибране із низки можливих графічних варіантів;

  • лексичні норми обґрунтовують вживання слів у властивому для них значенні, напр.: надійшло (а не прийшло повідомлення), переказуйте (а не передавайте вітання), а також не допускають вживання діалектної, жаргонної та іншої ненормативної лексики;

  • словотвірні норми – правильне вживання морфем і утворення нових слів за наявними в мові словотовірними моделями: купувати (а не купляти), кулястий (а не кулеподібний), отруїтися (а не отравитися), світлофор (а не світофор);

  • морфологічні норми охоплюють правила утворення та поєднання граматичних форм слова, а саме: найвищий ступінь (а не найвища); канцелярське приладдя (а не канцелярські); загорну плащем (а не плащом); вирок кількох суддів (а не суддей); поверталися з Балкан (а не Балканів); до річниці Акта проголошення Незалежності України (а не Акту); директори шкіл (а не директора); найефективніші ліки (а не самі ефективні); більш вдалі спроби (а не більш вдаліші); на своєму полі (а не свойому); чиєїсь руки (а не чийоїсь); шістдесятники (а не шестидесятники); півтора долара (а не півтори); півтори сторінки (а не півтора); чотири грузини (а не грузина); мак мелють (а не мелять); хліб крають (а не краять) тощо;

  • синтаксичні норми – це правила побудови словосполучень і речень, тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах: завідувач (чого?, а не чим?) кафедри вищої математики (а не кафедрою), медаль, яку він здобув (а не здобута ним медаль), робота за контрактом (а не по контракту);

  • пунктуаційні норми – це сукупність правил, спрямованих на правильне використання розділових знаків у реченнях, текстах;

  • стилістичні норми встановлюють закони щодо доречності вибраних мовних засобів залежно від стилю: він кваліфікований працівник, а не добрий роботяга (офіційно-діловий стиль).

Унаслідок відхилення від норм на різних рівнях мови виникають типові помилки, що знижують культуру мовлення. Належний рівень культури мовлення передбачає дотримання усталених норм літературної мови, свідоме, цілеспрямоване та майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування, а також уникнення в мовній практиці жаргонної лексики, слів-паразитів, діалектизмів тощо. Доречне відповідно до стилю використання мовних кліше (у зв’язку з, відповідно до, взяти до уваги, з…до, вжити заходів) та канцеляризмів (доводити до відома, належить зробити (з’явитися, повідомити, сповістити, підтри­ма­ти), цей факт засвідчено та ін.). Швидка відтворюваність кліше та канце­ляризмів полегшує комунікативний процес. А коли їх використовують не в діловому спілкуванні, то за колоритом таке мовлення нагадує мову Возного – одного із героїв “Наталки Полтавки” І. Котляревського – і не відповідає стилістичним правилам. Надуживання штампами призводить до знеособ­лення, збіднення мови.

Основною ж метою кожного носія мови є досягнення такої усної та писем­ної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки.

^ Головним завданням культури мовлення є виховання навичок літера­тур­ного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, несприйняття спотвореної мови (суржику). Але, на жаль, внаслідок багаторічної радянської політики в багатьох регіонах нашої країни потужно і впевнено запанував своєрідний мовний покруч – суржик (первісно – суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було низьким за якістю і споживалось у голодні роки) – це гібрид, у якому штучно об’єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов; це недоладна мішанина залишків рідної мови із чужими мовами, що нівелює особистість, мовну свідомість, позбавляє мовлення національного колориту, краси й виразності. Такий “коктейль із мов” породжений невмінням відрізняти форми однієї мови від іншої та низьким рівнем культури мовлення. Суржик є небезпечним, шкідливим і загрозливим явищем, бо паразитує в українській мові і призводить до значних спотворень мовних норм. Я. Радевич-Винницький вважає, що деякі люди не тільки розмовляють суржиком, а й думають. Без сумніву, здеформована мова робить мислення людини примітивним, адже мова не лише творить думку, а й стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує і розвиває.

Мовознавець Л. Масенко зазначає, що 90 % лексики цієї змішаної мови становлять російські слова, які вимовляються по-українськи. М. Лесюк зауважує, що така цифра більше стосується мовлення східних українців, у Галичині ступінь ураження може становити лише 30–40 %. “Непрохані гості” відрізняються від автентичних українських за звучанням (ноль, регістратура, двойка, хожу замість нуль, реєстратура, двійка, ходжу); запозиченим на­голосом (одинадцять, новий, восємдесят замість одинадцять, новий, вісімдесят); порушенням словотвірних норм (англічанка, датчанин, лікарство, зварщик, осінню, весною замість англійка, данець, ліки, зварю­вальник, восени, навесні). Не позбувшись одного мовного суржику, смакуємо (не завжди доречно) іншими мовними запозиченнями, напр. англійськими: шоп, фейс, алкошоп, мінімаркет, єс, о’кей чи польськими: здибати, злапати, ніц, коліжанка.

Суржик найбільше побутує в розмовному стилі, звідки проникає на сторінки газет, журналів тощо, напр.: січас (тепер), блінчик (млинець), пирожене (тістечко), болільщик (уболівальник), бувший (колишній), виводи (висновки), виключатель (вимикач), підписка газет (передплата газет), битком набитий (вщерть переповнений), одружитися на…(одружитися з …), на Україні
(в Україні), бритися (голитися), загрузити (завантажити), затормозити (загальмувати), перестроїти (перебудувати), кидатися в очі (впадати у вічі).

Подібною до української є мовна ситуація і в Білорусі, лише з іншою назвою – там існує т. зв. трасянка (первісно – це неякісний корм для худоби, у який до сіна “натрушують” солому).

А. Коваль у праці “Культура української мови” говорить про існування багатьох причин, що зумовлюють виникнення помилок: це і неповне засвоєння норм літературної мови, і недостатньо уважне ставлення до мовної традиції, і невміння, а іноді й небажання зрозуміти смислові відтінки і стилістичні якості слів, і вплив моди – бажання похизуватися словом чи фразою, які здаються дотепними і виразними, і вплив діалектів та багато іншого. Потрібно усвідомлювати, що розмовляти мовою-калічкою, неприрод­ним гібридом, якому назва суржик, – це ознака мовленнєво-мисленнєвого примітивізму, неосвіченості, провінційності, байдужості до мовної поведінки.


Практичне заняття 1

Стилістичні норми


Слово – зброя. Як усяку зброю,

його треба чистити й доглядати.

М. Рильський

^ Стилістичні норми регулюють правильність відбору мовних одиниць відповідно до умов спілкування та стилю викладу. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це властиві слова на своєму місці.

Серед найтиповіших стилістичних помилок і недоліків в офіційно-діловому стилі є:

  1. неправильне вживання усталених словесних формул: відповідно до, згідно з, (а не відповідно з, згідно до);

  2. уживання розмовної лексики: академічна відпустка (а не академка), залікова книжка (а не заліковка);

  3. надуживання іншомовними словами в документах, коли є відповід­ники в українській мові: безвладдя (а не анархія), доказ (а не аргумент), звертатися (а не апелювати), обговорення (а не дебати), записувати (а не фіксувати), узгоджувати (а не координувати). Такі іншомовні слова часто використовують в діловому мовленні і, на жаль, не завжди доречно;

  4. неправильне відмінювання прізвищ: кінотеатр імені О. Довженка
    (а не ^ О. Довженко), виступ В. Ющенка (а не В. Ющенко);

  5. надмірне вживання закінчення -у(-ю) в давальному відмінку іменників чоловічого роду: ректорові (а не ректору), учителеві (а не учителю).

Примітка. В українській мові є два закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни – -ові, -еві (-єві) і -у (-ю): братові – брату, Василеві – Василю. Але в офіційно-діловому стилі перевагу надаємо формам на -ові, -еві. Прізвища з суфіксами -ин, -їн можуть мати закінчення та -ові: Кравчишинові – Кравчишину. А прізвища прикметникового походжен­ня з присвійними суфіксами -ів (-ов), -їв (-єв) – лише закінчення : Марків – Марківу (Маркову). Під час уживання однакових відмінкових форм допустима варіантність: Ректорові Кравченку Василеві Остаповичу;

  1. неправильне вживання форм родового відмінка однини іменників чоловічого роду: документа (а не документу), протоколу (а не протокола), факту (а не факта), диплома (а не диплому). У разі сумніву варто заглянути до словника;

  2. неправильне використання роду іменників, коли це стосується офіцій­ної назви особи за професією: касир (а не касирка), завідувач (а не завідувачка), директор (а не директорка), викладач (а не викладачка);

  3. неправильне узгодження прикметників з іменниками: старший лаборант Олена Іванівна поїхала (а не старша лаборант), головний бухгалтер Ірина Миколаївна порадила (а не головна бухгалтер);

  4. сплутування синтетичної й аналітичної форм ступенювання прикмет­ників: більш повний, більш вичерпний (а не більш повніший, більш вичерпніший);

  5. недоречне вживання присвійних прикметників: наказ ректора, поста­но­ва директора (а не ректорів наказ, директорова постанова) та інші.


Завдання 1. Перевірте свої знання про стилі сучасної української літературної мови, продовживши речення або вставивши потрібні слова.

Усе багатство національної мови увібрав у себе … стиль. Формування громадської думки – це призначення … стилю. Природна безпосередність мовців, діалектні та жаргонні елементи спілкування характеризують … стиль. У текстах указів, законів, постанов ми маємо справу з … стилем. Метою мовлення … стилю є повідомлення про результати досліджень. Регулювати офіційно-ділові відносини – мета мовлення … стилю. … стиль передбачає як мету мовлення обстоювання і пропаганду суспільно-політичних ідей тощо. Настрої, думки, почуття людей відтворюються за допомогою художніх образів, і це є ознакою … стилю.


Завдання 2. Згрупуйте подані слова й словосполучення за сферами вживання: побутові стосунки, наука, техніка, офіційно-ділові відносини, громадсько-політичне життя, мистецтво слова.

Ясночолий, мітинг, конструкція, національно-культурне відродження, дисковод, офіційна особа, граматичні засоби, порозумітися, на громадських засадах, ринкова система, кардан, економічний розвиток, теплі стосунки, договірний процес, капітал, ніжний погляд, духовне багатство, культура мовлення, кухоль води, файл, потерпіла сторона, політична оцінка, дійти згоди, стилістичні засоби, свердло, офіційне повідомлення, липа шелестить, дати прочухана, контроль за виконанням, громадська думка, поролон, твір мистецтва, важливі чинники.


Завдання 3. Виберіть із дужок ту назву документа, яка відповідає поданому визначенню.

(Заява, пояснювальна записка, розписка) – це документ, в якому пояснюють певні дії або вчинки службової особи. (Автобіографія, резюме, характеристика) – це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності. (Автобіографія, характеристика, резюме) – це коротка довідка про особисті, освітні та професійні дані автора. (Дору­чення, наказ, розписка) – це документ, що письмово підтверджує передавання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей. (Наказ, доручення, розписка) – це документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.


Завдання 4. Доповніть думку, пам’ятаючи про конкретні вимоги до написання ділових паперів. Заяви, автобіографії, накази пишуть від … особи. Назву установи, організації, підприємства або їхнього структурного підрозділу подають у … відмінку, а найменування посади і прізвище подають у … відмінку. Якщо документ розміщують на одному боці аркуша, то номер сто­рінки проставляють вгорі ... або з … боку. Обов’язковим реквізитом будь-якого документа є … Печатка має частково захопити …. Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка пише заяву, подають у … відмінку.


^ Завдання 5 (тести).

1. Виберіть правильний варіант:

а) Виписка з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету від
17 жовтня 2001 р.


б) Виписка з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету, що відбулося 17 жовтня 2001 р.

в) Витяг із протоколу № 4 засідання профспілкового комітету від
17 жовтня 2001 р.


2. Виберіть правильний варіант оформлення заяви:

а) Ректорові в) Ректору

НУ “Львівська політехніка” НУ “Львівська політехніка”

проф. Бобало Ю.Я. проф. Бобалу Ю.Я. студента ІНЕМ від студента ІНЕМ Іванюка О.П. Іванюка Олега

б) Ректорові г) Ректорові

^ НУ “Львівська політехніка” НУ “Львівська політехніка”

проф. Бобалові Ю.Я. проф. Бобалу Ю.Я. студента Іванюка О.П. студента групи МК-11

Іванюка О.П.

3. Виберіть правильний варіант оформлення переліку документів, що додаються до заяви:

а) до заяви прикладаються такі документи;

б) до заяви додаються слідуючі документи;

в) до заяви додаються наступні документи;

г) до заяви додаю такі документи.

4. Виберіть правильний початок автобіографії:

а) Я, Олена Василівна Бойко,…

б) Я, О.В. Бойко,…

в) Я, Бойко О.В.,…

г) Я, Бойко Олена Василівна,…

5. В автобіографії необхідно писати:

а) народився 25 серпня 1978 року;

б) народився в 1978 році 25 серпня;

в) народився двадцять п’ятого серпня тисяча дев’ятсот сімдесят восьмого року.

6. Виберіть правильне формулювання:

а) зарахувати Мельничук Віктора Петровича старшим майстром;

б) зачислити Мельничука Віктора Петровича старшим майстром;

в) прийняти Мельничука Віктора Петровича на посаду старшого майстра.

7. Виберіть правильне оформлення підпису й дати під документом:

а) підпис

дата

б) дата підпис

в) підпис дата

г) дата

підпис

ґ) підпис

дата

д) дата

підпис

8. Виберіть правильне оформлення підпису в документі:

а) Завідувач кафедри фізики прізвище, ініціали підпис

б) Завідувач кафедри фізики ініціали, прізвище підпис

в) Завідувач кафедри фізики підпис прізвище, ініціали

г) Завідувач кафедри фізики підпис ініціали , прізвище

9. Якщо текст документа не вміщується на одній сторінці, на другу сторінку можна перенести:

а) самі підписи;

б) два рядки тексту і підписи.

  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Культура ділового мовлення методичний посібник iconКультура ділового мовлення методичний посібник
Культура ділового мовлення: Методичний посібник для практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) і самостійної...
Культура ділового мовлення методичний посібник iconЛекція 1 культура мовлення план Основні функції мови. Культура мови І культура мовлення фахівця. Специфіка мови професійного спрямування
Бабич Н. Д. Практична стилістика І культура української мови. – Львів: Світ, 2003. – 432с
Культура ділового мовлення методичний посібник iconПитання до заліку з курсу “Культура ділового спілкування”
Тип “важкого” ділового партнера “Паровий коток”, його характеристика. Методи впливу
Культура ділового мовлення методичний посібник iconСписок питань до заліку з курсу “Культура ділового спілкування”
Тип “важкого” ділового партнера “Паровий коток”, його характеристика. Методи впливу
Культура ділового мовлення методичний посібник iconУкраїнська мова (за профілем спрямування) 3 курс Зміст курсу
Комунікативні ознаки культури мовлення фахівця. Основні функції мови. Культура мови І культура мовлення. Професійна мовнокомунікативна...
Культура ділового мовлення методичний посібник icon2 год. Тема 2
Курс передбачає засвоєння основ ділового мовлення, фахової термінології; підвищення культури мовлення, загального рівня володіння...
Культура ділового мовлення методичний посібник icon2 год. Тема 2
Курс передбачає засвоєння основ ділового мовлення, фахової термінології; підвищення культури мовлення, загального рівня володіння...
Культура ділового мовлення методичний посібник iconКультура ділового мовлення юристів: стан і проблеми
Як слушно зазначає С. Кравченко, впливаючи на процеси правоутворення, мова виступає також у ролі "правоутворювального елементу"....
Культура ділового мовлення методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Культура ділового мовлення методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи