Екологія І раціональне природокористування icon

Екологія І раціональне природокористування




НазваЕкологія І раціональне природокористування
Сторінка2/11
Дата26.06.2013
Розмір2.23 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Литература

1. Жекулин В.С. Историческая география: предмет и методы. – Л.: Наука, 1982. – 224с. 2. Жекулин В.С. Советская историческая география: некоторые проблемы и методы // Советская география. – Л.: Наука, 1984. – С. 69-81. 3. Жекулин В.С. Историческая география и геоэкология: грани сотрудничества // География и современность. – Л.: Наука, 1988. – Вып.4 – С. 9-22. 4. Исаченко А.Г. Ландшафт как предмет человеческого воздействия // Изв. ВГО. - №5, 1974. – С. 361-371. 5. Исаченко А.Г. Экологические проблемы и эколого-географическое картографирование // Изв. ВГО. - №4, 1990. С. 289-301. 6. Нешатаев Б.Н. В.В. Докучаев как геоэколог // Сучасні проблеми геоекології та раціонального природокористування Лівобережної України. – Суми: СумДПУ, 2006. – С.14-20. 7. Нешатаев Б.Н. Этапы в историческом природопользовании Сумского Приднепровья и трансформация его ландшафтов // Екологія і раціональне природокористування. – Суми: СумДПУ, 2006. – С. 48-58. 8. Нешатаев Б.Н., Буц Ю.В., Корнус А.А. Антропогенная трансформация лесостепных ландшафтов // Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях. – Вінниця – Воронеж: Гіпаніс, 2003. – С. 75-81. 9. Нешатаев Н.И. История заселения и освоения Подесенья // Вопросы ландшафтоведения, геоморфологии и исторической географии. – Пермь: ПГУ, 1970. – С. 144-170. 10. Тимашев И.Е. Ландшафтопользование: теоретический подход // Изв. ВГО. - №2, 1991. – С. 134-139. 11. Чендев Ю.Г., Геннадиев А.Н. Этапы и тренды техногенной трансформации почвенного покрова центральной лесостепи // Вест. МГУ. – Сер. 5. – География. – 1993. - №2. – С.29-37. 12. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. Киев: Фитосоциоцентр, 1999. – 284 с.

Summary

B.N. Neshataev. Geohistorical division into periods in regional use of natural resources and transformation local geosphere.

The theoretical-methodological aspects of historical method of use of natural resorces and transformation of local geosphere are examined as spatio-temporal geoecological and sphereforming integral process. By a dichronic method transformation of geosphere is shown in a region.


УДК 911.3

^ Н.М. Пашинська

Екологічні проблеми розвитку транспортної системи України та її регіонів

У статті розглядаються екологічні проблеми розвитку транспортної системи України, дається їх територіальний аналіз. Виявлено регіональні особливості впливу транспорту на довкілля та запропоновані напрями поліпшення екологічної ситуації.

^ Постановка проблеми. Інтенсивний розвиток транспорту, зростання попиту на транспортні послуги, збільшення обсягів вантажопотоків, інтенсивності руху, активізація процесів автомобілізації – все це зумовлює підвищення впливу транспортного сектору на довкілля. Особливо загострюється ця проблема у великих містах, де спостерігається значне перевищення стандартів якості повітря для окремих забруднюючих речовин, що зумовлено використанням низькоякісного пального, зростанням кількості приватних автомобілів та пов’язаними з цим транспортними заторами. Проблема транспортного забруднення набуває актуальності у зв’язку з підвищенням ролі України як транзитної держави. За оцінками експертів, щорічні економічні збитки нашої держави від транспортного забруднення атмосфери становлять 1,1 млрд. євро. За даними ВОЗ, близько 80% зазначених збитків безпосередньо пов’язані зі здоров’ям людей, хворобами і втратою працездатності [1]. Враховуючи це, першочергового значення набувають дослідження регіональних аспектів екологічних проблем транспортної системи та розроблення напрямів її вдосконалення з метою зменшення транспортного навантаження на територію. Наукові розробки з цього напряму та впровадження заходів щодо поліпшення транспортного обслуговування економіки і населення відповідно до екологічних вимог повинні мати пріоритетний та випереджаючий характер.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій виявив, що відсутній комплексний огляд цієї проблеми та відповідний детальний аналіз впливу діяльності транспорту на навколишнє середовище. Еколого-географічні проблеми функціонування транспортної системи висвітлено у роботах М.В. Григоровича. Окремі аспекти наявних досліджень з цього напряму стосуються наслідків впливу від споживання енергії, викидів двооксиду вуглецю та інших забруднюючих речовин у повітря під час роботи транспортних засобів. Відсутність статистичних показників та відповідних досліджень ускладнює розгляд інших видів впливу на довкілля, таких як, шумове забруднення, використання земель, забруднення вод, вплив від виробництва, технічної підтримки і розміщення транспортних засобів та інфраструктури. Не розглядаються як вплив на довкілля прямі збитки у результаті транспортних аварій.

Таким чином, недостатня розробленість даного питання обумовлює необхідність подальших комплексних досліджень транспортного сектору України з позицій його впливу на довкілля. Зокрема, потребують більш глибокого аналізу територіальні відмінності у розвитку транспортної системи в сучасних умовах, регіональні особливості прояву впливу транспорту на довкілля. Вагомим є розгляд окремих чинників, що зумовлюють посилення негативного впливу транспортної діяльності на компоненти навколишнього середовища.

Метою дослідження є вивчення особливостей та наслідків впливу транспортного сектору на навколишнє середовище; виявлення регіональних особливостей цих процесів та обґрунтування напрямів удосконалення роботи транспортного сектору з метою зменшення впливу на довкілля.

^ Виклад основного матеріалу. Сучасна транспортна система України об’єднує залізничний, автомобільний, річковий, морський, авіаційний, трубопровідний транспорт, мережу автомобільних доріг загального користування та міські види транспорту. За даними Міністерства транспорту і зв’язку України нині у сфері транспорту функціонують близько 700 державних підприємств, установ і організацій; 32 діючих аеропортів; 20 державних морських торговельних портів, 10 річкових портів; 6 залізниць; 97 авіа та близько 150 судноплавних компаній різних форм власності; понад 58 тис. суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку автотранспортних перевезень. Транспортна система України характеризується досить щільною мережею шляхів сполучення, високою інтенсивністю руху і вантажонапруженістю та, відповідно, суттєвим впливом на навколишнє середовище. Специфічний вплив транспортної інфраструктури на екологічну ситуацію обумовлений наступними чинниками:

  • у результаті експлуатації рухомих та стаціонарних засобів відбувається забруднення атмосферного повітря, водних басейнів та ґрунтів, що впливає на клімат, здоров’я населення, екосистеми;

  • забруднення природного середовища різними вантажами при їхньому навантаженні, вивантаженні та транспортуванні;

  • використання земельних ділянок, у тому числі з родючими ґрунтами, для будівництва інфраструктури;

  • споживання великої кількості енергетичних ресурсів;

  • транспорт є джерелом підвищеного шуму, випромінювань і теплового забруднення навколишнього середовища [3; 5; 6].

У результаті роботи транспортного комплексу здійснюється вплив на всі компоненти навколишнього середовища. Однак, кожен вид транспорту відрізняється особливостями цього впливу, що пов’язано у першу чергу зі специфікою функціонування. Найбільш суттєвий вплив на довкілля здійснює автомобільний транспорт. Він є основним джерелом викидів токсичних (канцерогенних) речовин та причиною несприятливого стану навколишнього середовища у багатьох містах України. Автомобілі спричиняють 65% викидів свинцю, 54% - вуглекислого газу, 32% - водневуглецевих сполук та 24% викидів оксидів азоту в атмосферу. Загалом автомобільні гази містять понад 200 видів токсичних речовин [2]. Їх кількість збільшується при низьких швидкостях руху, коротких відстанях пробігу, гальмуваннях, зупинках. Такий режим роботи автомобілів у міських умовах, де спостерігається висока концентрація транспортних засобів. Значення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин вздовж автомагістралей перевищують дозволені рівні у 5-7 разів.

^ У забрудненні атмосферного повітря частка викидів від транспорту досить значна. Вона становить 35%, що перевищує цей показник у розвинених країнах майже у 1,7 рази. Крім того, частка транспортного забруднення значно варіює у межах України. Особливо висока вона у великих містах та регіонах з низьким розвитком промисловості. Висока частка транспорту у викидах шкідливих речовин у атмосферне повітря у м. Київ, Волинській, Закарпатській, Херсонській, Чернівецькій областях, у яких транспортний сектор є основним забруднювачем атмосфери, оскільки промислове забруднення тут незначне. Найбільші обсяги викидів від транспорту у атмосферне повітря спостерігаються у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Київській областях та м. Києві. Це зумовлено високою концентрацією транспортних засобів, значною транспортною діяльністю та інтенсивністю руху. Аналіз кількості викидів на 1 особу та на 1 км2 території у розрізі областей виявляє значну просторову диференціацію цих показників (табл. 1).

У загальному обсязі викидів від пересувних джерел в Україні найбільш вагома частка автотранспорту, вона становить понад 90%. Інші види транспорту зумовлюють незначний вплив на забруднення атмосферного повітря: частка залізничного – 6,1%, водного – 2,1%, авіаційного – 1,3%. Обсяги викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел об’єктів Міністерства транспорту у 2006 році становили: залізничний транспорт – 20,1 тис. т (93,1%), водний – 1,3 тис. т (6,3%), автомобільний – 0,1 тис. т (0,4%), авіаційний – 0,05 тис. т (0,2%).

Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють у атмосферне повітря від транспортних засобів, є оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні, сажа. Обсяги викидів цих сполук визначаються типом двигунів внутрішнього згорання, зокрема особливостями спалювання та очисткою відпрацьованих газів.


Таблиця 1

^ Транспортне забруднення атмосферного повітря (2007 рік)

Регіон

Обсяг викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря від транспорту, тис. т

Частка транспорту у загальній кількості викидів, %

Обсяг викидів від авто-транспорту, тис. т

Кількість викидів на 1 особу, кг

Кількість викидів на 1 км2, т

АР Крим

114,6

77,2

105,2

58,1

4,4

Вінницька

84,3

35,6

75,1

50,4

3,2

Волинська

54,9

82,7

52,4

53,0

2,7

Дніпропетровська

205,7

15,5

183,1

60,5

6,4

Донецька

217,8

11,6

186,7

48,0

8,2

Житомирська

64,5

77,1

59,2

49,4

2,2

Закарпатська

65,3

74,0

63,9

52,6

5,1

Запорізька

116,0

33,4

103,6

63,3

4,3

Івано-Франківська

55,3

17,0

52,7

40,0

4,0

Київська

158

62,9

142,7

90,9

5,6

Кіровоградська

60,1

74,8

51,6

57,8

2,4

Луганська

89,7

14,2

81,1

38,1

3,4

Львівська

142,6

56,3

136,3

55,7

6,5

Миколаївська

64,0

73,9

55

53,2

2,6

Одеська

153,5

81,1

129

64,1

4,6

Полтавська

105,5

51,3

83,3

69,2

3,7

Рівненська

47,7

72,1

40,6

41,4

2,4

Сумська

59,3

67,1

52

49,5

2,5

Тернопільська

45,6

69,0

40,1

41,5

3,3

Харківська

136,6

46,0

118,3

48,9

4,4

Херсонська

68,2

87,9

61,1

61,6

2,4

Хмельницька

64,1

73,3

59

47,5

3,1

Черкаська

80,5

67,5

70,4

61,2

3,9

Чернівецька

41,5

90,4

39,3

45,9

5,1

Чернігівська

51,6

57,0

47

45,4

1,6

м. Київ

204,0

88,5

190,8

74,4

255,0

Україна

2566,7

34,8

2294,4

55,3

4,3

Розраховано за даними Державного комітету статистики України.


Нині ситуація із транспортним забрудненням атмосфери у великих містах України продовжує погіршуватися внаслідок збільшення загальної кількості транспортних засобів (чисельність приватних легкових автомобілів зросла на 72% за 1990-2007 рр.); старіння парку рухомого складу у зв’язку з відсутністю інвестицій у його відновлення; затримки із введенням сучасних екологічних вимог до транспортних засобів і використовуваних палив. Протягом останніх років обсяги забруднення атмосфери автотранспортом зростають в середньому на 3% щорічно.

Транспорт споживає 19% енергетичних ресурсів. Найбільш енергоємною галуззю є автомобільний транспорт, на який припадає понад 70% спожитих паливно-енергетичних ресурсів усіма видами транспорту. Спостерігається тенденція поступового збільшення споживання енергетичних ресурсів транспортом, що пояснюється ростом кількості легкового автотранспорту. У структурі споживання окремих видів палива провідні місця займають природний газ (44%), дизельне пальне (33%), бензин (21%). Висока частка споживання природного газу зумовлена технологічними потребами газотранспортної системи України. У територіальному розрізі найбільші показники споживання енергетичних матеріалів характерні для Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Полтавської областей, що значною мірою пояснюється особливостями розвитку транспорту у цих регіонах, значним вантажообігом та пасажирообігом, інтенсивністю руху.

Транспортні засоби – основне джерело шумового забруднення (у містах – до 90%). Проблема транспортного шуму характерна, насамперед, для зон населених пунктів, що прилягають до великих аеропортів, а також для житлових районів, через які проходять основні транспортні магістралі.

^ Використання води транспортом становить незначну частку від загальної кількості її споживання (0,4%). В окремих регіонах ця частка більше 1%. Зокрема, у Волинській, Вінницькій, Кіровоградській, Львівській областях, що зумовлено вагомою концентрацією підприємств транспорту у структурі економіки. Найбільші абсолютні показники споживання води у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львівській областях, що пов’язано зі значним розвитком залізничного транспорту, який є одним з найбільших споживачів води.

Вплив транспортної інфраструктури на земельні ресурси відбувається у двох напрямах: відчуження землі під будівництво доріг і транспортних споруд та забруднення земель, що розташовані вздовж великих магістралей. Нині під транспортними спорудами зайнято від 7% до 20% території у містах. Ця проблема загострюється у зв’язку із проходженням ділянок міжнародних транспортних коридорів, у результаті чого масштаби вилучення земельних ресурсів для транспортних цілей зростатимуть. Зокрема, для будівництва і експлуатації чотирирядної автомагістралі необхідно вилучити площу землі 20 га/км, враховуючи відповідну інфраструктуру та смугу відчуження [7]. Під транспортними спорудами зайнято 0,8% земельної площі в Україні. Висока частка земель, що використовуються для транспорту у Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Тернопільській, Рівненській областях, для яких характерні високі показники локалізації транспортного потенціалу та транспортної діяльності. Безпосередній вплив транспорту на земельні ресурси проявляється у тому, що ґрунт під дорогами ущільнюється, забруднюється важкими металами і позбавляється доступу повітря. Поблизу великих автомагістралей спостерігається значне забруднення земель важкими металами. Найбільші концентрації свинцю та інших важких металів зосереджуються у межах 50 метрів від автошляхів.

Вплив інших видів транспорту на навколишнє середовище менш значний. Зокрема, негативний вплив залізничного транспорту виявляється у результаті викидів шкідливих речовин від рухомого складу та від численних виробничих підприємств, що обслуговують перевізний процес. При цьому відбувається забруднення атмосферного повітря і ґрунту. Крім того, залізничний транспорт є джерелом підвищеного шуму, випромінювань і теплового забруднення. Вплив цих негативних процесів найбільше проявляється у регіонах, що мають високу щільність залізничних шляхів сполучення, у яких формуються інтенсивні вантажопотоки та розміщені значні залізничні вузли.

У результаті аналізу різноманітних показників впливу транспортного сектору на навколишнє середовище (індекс викидів транспорту на 1 км2, індекс викидів від транспорту на 1 особу, індекс споживання енергетичних ресурсів, індекс використання земель та води транспортом), розраховано індекс впливу транспортної системи на навколишнє середовище та виявлено типи регіонів України за рівнем транспортного навантаження на довкілля. Найвищі показники транспортного впливу на довкілля спостерігаються у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській областях та м. Київ. Це пояснюється значною інтенсивністю розвитку транспорту та відповідно споживанням паливно-енергетичних матеріалів, використанням води, земель та забрудненням атмосфери. До групи регіонів, що мають показники вище середнього рівня, належать Київська, Одеська, Луганська, Запорізька, Львівська, Полтавська, Черкаська області. Це регіони з порівняно значним розвитком транспорту та інтенсивністю перевезень, що мають окремі високі показники впливу на навколишнє середовище. Найнижчий рівень впливу на довкілля спостерігається у Чернігівській, Закарпатській, Миколаївській, Херсонській областях, у яких спостерігається незначний розвиток транспортного сектору (рис. 1).

Значна інтенсифікація транспортної діяльності, стрімке збільшення кількості приватних транспортних засобів, зростання транзитних перевезень посилюють навантаження транспорту на довкілля, тому ці аспекти повинні бути враховані при розробці відповідних заходів. Разом з тим, в умовах ринкових відносин, швидкого зростання кількості приватних перевізників, а також значної конкуренції та внутрішньому і зовнішньому ринках гальмуються процеси регулювання екологічної ситуації пов’язаної з діяльністю транспорту.



^ Рис. 1. Рівень навантаження транспортної системи України на довкілля


Усвідомлення світовою спільнотою екологічних проблем призвело до того, що на початку XXI століття у більшості розвинених країн світу введено жорсткі екологічні вимоги до транспортних засобів. Країни ЄС, США та Японія за останні роки значно знизили допустимі рівні викидів шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобільних двигунів. У країнах ЄС у 2008 р. запроваджено рівень Євро-5, у 2014 р. планується ввести стандарти Євро-6. Завдяки вжитим заходам і незважаючи на ріст парку автомобілів, у Європі та США загальна кількість викидів шкідливих речовин поступово зменшується. Нині викиди забруднюючих речовин від транспортних засобів, які відповідають існуючим стандартам ЄС майже на 90% нижчі, ніж викиди від транспортних засобів, які відповідають українським державним стандартам [1]. В Україні з 01.01.2007 р. запроваджено стандарти Євро-2 (які були реалізовані в ЄС до 2000 року) для всіх транспортних засобів, що ставляться на нову реєстрацію. Проте, вони все ще не застосовуються для автомобілів, які вже зареєстровані.

В Україні діє декілька законодавчих актів, що звернені на екологічні характеристики функціонування транспортної системи. У 2004 р. розпорядженням КМУ № 37 було затверджено План заходів щодо зменшення негативного впливу автомобільних транспортних засобів на довкілля на 2004–2010 рр. Цей документ містить перелік екологічних вимог щодо стандартів якості палива, обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, технічних вимог до транспортних засобів. Згідно з Концепцією розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року передбачається розроблення та впровадження новітніх технологій роботи транспорту, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища та безпеку роботи транспорту; наголошується на пріоритетності гармонізації екологічних стандартів України з європейськими, розвиток транспортної інфраструктури загальноєвропейського значення [4].

З метою поліпшення екологічної ситуації та зменшення негативного впливу транспорту на довкілля необхідно розробити та впровадити низку технічних, технологічних і організаційних заходів, серед яких:

  • підвищення екологічних вимог до транспортних засобів і використовуваних палив; технічна та технологічна модернізація транспорту, оновлення рухомого складу; застосування альтернативних видів палива (біопалива);

  • розвиток та удосконалення транспортної мережі: МТК, впровадження швидкісного залізничного сполучення, поліпшення експлуатаційного стану автодоріг, будівництво нових швидкісних автомагістралей;

  • удосконалення технологій перевезення, оптимізація структури транспортних засобів, раціоналізація вантажо- і пасажиропотоків;

  • впровадження прогресивних транспортних технологій (логістики, новітніх інформаційних систем), використання інтермодальних, контейнерних та комбінованих перевезень;

  • зменшення транспортної перевантаженості окремих магістралей та територій шляхом будівництва кільцевих доріг навколо міст, виведення швидкісних магістралей за межі населених пунктів;

  • пріоритетний розвиток громадського пасажирського транспорту у містах.

Необхідно впроваджувати комплексне планування роботи усіх видів транспорту з урахуванням соціально-економічних і екологічних особливостей території, використовуючи переваги транспортних вузлів з одночасним зменшенням екологічного впливу транспорту в них. Ґрунтовного аналізу потребує вплив системи МТК на навколишнє середовище.

Важливе значення має підвищення екологічної безпеки автомобільного транспорту, який здійснює найбільш відчутний вплив на навколишнє середовище. У цьому напрямі слід провести комплекс заходів спрямованих на підвищення екологічної безпеки транспортних засобів, модернізацію й оновлення парку автомобілів відповідно до вимог міжнародних технічних та екологічних стандартів; поліпшення якості традиційних палив, застосування альтернативних джерел енергії; підвищення екологічної безпеки об’єктів інфраструктури, удосконалення автошляхів; оптимізацію та зниження інтенсивності руху у містах, обмеження в’їзду транзитного транспорту великої вантажності.

Висновки. Однією з важливих екологічних проблем є зростання негативного впливу транспорту на довкілля. Її значення посилюється у зв’язку зі стрімкою автомобілізацією, зростанням вантажо- і пасажиропотоків, реалізацією транзитного потенціалу території. Тому нині пріоритетним напрямом розвитку транспортної системи України є проведення політики екологізації з метою поліпшення стану навколишнього середовища шляхом зменшення транспортного навантаження на територію, вдосконалення транспортних засобів.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Екологія І раціональне природокористування iconЛьвівський національний університет імені Івана Франка "Затверджую". 07. 2012 р
Напрям “екологія. Охорона навколишнього середовища та раціональне природокористування”
Екологія І раціональне природокористування iconХарківська національна академія міського господарства програма І робоча програма
«Екологія, охорона навколишнього природного середовища та раціональне природокористування»
Екологія І раціональне природокористування iconНових надходжень до бібліотеки вересень
Екологія І раціональне природокористування [Текст] : збірник наукових праць / [Нешатаєв Б. М., Цикін В. О., Н. Н. Чайченко та ін.]....
Екологія І раціональне природокористування icon«затверджую» Ректор С. В. Савченко 2012 р. Програма
Природокористування та основні його принципи. Поняття про раціональне природокористування
Екологія І раціональне природокористування iconЗапишіть правильні відповіді в дужках ( ), а також у відповідних клітинках талону відповідей. Виправлення відповідей у завданні та в талоні не допускається. Усі завдання оцінюються у 2 бали
Напрям “екологія. Охорона навколишнього середовища та раціональне природокористування”
Екологія І раціональне природокористування iconХарківська національна академія міського господарства програма І робоча програма
Комунікативне спілкування в екології” (для студентів 1 курсу денної форми навчання за напрямом підготовки 040106 „Екологія, охорона...
Екологія І раціональне природокористування iconХарківська національна академія міського господарства програма І робоча програма
Біологія міського середовища” (для студентів 1,2 курсів заочної форми навчання за напрямом підготовки 040106 „Екологія, охорона навколишнього...
Екологія І раціональне природокористування iconНа місця державного замовлення факультету Біотехнології та екологічного контролю за напрямом підготовки 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
«Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Екологія І раціональне природокористування iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування" усіх форм навчання
Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”
Екологія І раціональне природокористування iconМетодичні вказівки
«Екологія» 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Екологія І раціональне природокористування iconМетодичні вказівки з організації самостійної роботи студентів
«Екологія» спеціальності 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» та 4 курсу заочної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи