А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки icon

А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки




НазваА. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки
Сторінка1/4
А.С. МАКАРЕНКА<><><><><>Природничо-географічний факультет<><><>
Дата26.06.2013
Розмір0.84 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. А.С. МАКАРЕНКА


Природничо-географічний факультет


ГЕОГРАФІЯ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ


Методичні вказівки

з навчальної дисципліни


Суми

Вид-во СумДПУ ім. А.С. Макаренка

2012

УДК 911.3:640.2(075.9)

ББК 65.9(4УКР)44

Г35


Друкується згідно з рішенням редакційно-видавничої ради

Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка


Укладач:

Корнус Олеся Григорівна – к.геогр.н., ст. викл. СумДПУ ім. А.С. Макаренка


Рецензенти:

Кандиба Ю. І. – к.геогр.н., доцент Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна;

Сюткін С. І. – к. геогр.н., доцент Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.


^ Г35 Географія сфери обслуговування : методичні вказівки з навчальної дисципліни / Уклад. О. Г. Корнус. – Суми : СумДПУ, 2012. – 32 с.


Методичні вказівки з навчальної дисципліни «Географія сфери обслуговування» розраховані на студентів V курсу природничо-географічного факультету спеціальності 7.04010401 Географія*. Містять тези лекцій, завдання для аудиторних практичних робіт, список рекомендованої літератури.


УДК 911.3:640.2(075.9)

ББК 65.9(4УКР)44


© Корнус О.Г., 2012

© СумДПУ, 2012

ЗМІСТ


ВСТУП 4


ТЕМА 1. Географія сфери обслуговування як галузь суспільної географії 5

ТЕМА 2. Наукові підходи до вивчення сфери обслуговування. Властивості сфери обслуговування 6

ТЕМА 3. Теорія центральних місць: принципи територіальної організації сфери обслуговування 7

ТЕМА 4. Територіальна організація обслуговування 8

ТЕМА 5. Методи дослідження сфери обслуговування населення 9

ТЕМА 6. Територіальна організація сфери обслуговування на прикладі соціально-культурного обслуговування населення 13


Семінарські заняття

ТЕМА 1. Географія сфери обслуговування як наука. Об’єкт та предмет географії сфери обслуговування. 16

ТЕМА 2. Теоретичні засади територіальної організації сфери обслуговування. 16


Практичні роботи

^ ПРАКТИЧНА РОБОТА №1. Рівень розвитку сфери послуг в Україні 17

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2. Територіальна організація сфери

обслуговування 21

^ ПРАКТИЧНА РОБОТА №3. Географія галузей сфери обслуговування 21


ІНДИВІДУАЛЬНІ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ 27

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 29


ВСТУП


У сучасному світовому господарстві відбуваються радикальні зміни у співвідношенні сфер матеріального виробництва і послуг, які називають революцією послуг. Ще донедавна послугам відводилась другорядна роль, пріоритет надавався виробничій сфері. Однак, на початку ХХІ ст. роль сфери послуг зросла. Частка населення, зайнятого у цій сфері, невпинно зростає. Найбідніші країни мають примітивну сферу послуг, в якій зайнято менше 10-15% населення (Ефіопія – 13%, Нігер – 6%). У високорозвинених країнах у сфері послуг зайнято вже 65-75% населення і ця частка постійно збільшується. Послуги стали головним продуктом світової торгівлі. Розвинена сфера обслуговування – обов’язкова складова сучасного суспільства і важлива передумова його поступального розвитку. Без сфери обслуговування неможливий сам процес виробництва. Вона заощаджує витрати робочого часу населення на задоволення власних потреб і збільшує вільний час людей. Висока частка сфери обслуговування – ознака значного соціально-економічного розвитку регіону чи країни.

Метою курсу є надання студентам знань з суспільно-географічних досліджень сфери обслуговування та формування навичок практичної діяльності зі збору первинної інформації, її представлення та аналізу, визначення складових територіальної організації і рівня обслуговування населення послугами окремих галузей та рівня розвитку сфери обслуговування в цілому.

Завдання курсу:

    • охарактеризувати сутність сфери обслуговування;

    • дати характеристику територіальних систем послуг;

    • розкрити особливості розвитку підсистем сфери обслуговування.

У результаті вивчення даного курсу студенти повинні

знати:

  • наукові основи географії сфери обслуговування;

  • закономірності, принципи та фактори територіального розвитку сфери обслуговування;

  • особливості розвитку сфери обслуговування;

вміти:

  • прогнозувати і планувати територіальний розвиток сфери обслуговування;

  • аналізувати ринок послуг в Україні;

  • робити аналіз регіонального ринку послуг.

^ ТЕМА 1. ГЕОГРАФІЯ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ

ЯК ГАЛУЗЬ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


  1. Предмет, завдання, функції сфери обслуговування.

  2. Основні поняття, терміни та визначення географії сфери обслуговування.

  3. Класифікація послуг.

  4. Структура сфери обслуговування.

  5. Фактори, що впливають на територіальну організацію сфери обслуговування.


Географія сфери обслуговування – це галузь суспільної географії, що вивчає особливості територіальної організації та структуру сфери послуг у різних країнах, регіонах, містах.

^ Предметом географії сфери обслуговування є просторові (територіальні) аспекти її функціонування, тобто, особливості та закономірності територіальної організації галузей, які обслуговують населення та суспільство у цілому, надаючи необхідні для нормальної життєдіяльності послуги.

^ Функції сфери обслуговування:

  • збільшення тривалості періоду працездатності у осіб старшого віку і зниження втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність;

  • забезпечення умов для відпочинку працівників, підвищення їх культурного рівня;

  • скорочення виробництва предметів споживання промисловістю у результаті ремонту та оновлення одягу, взуття, товарів тривалого користування;

  • збільшення абсолютної чисельності працівників у суспільному виробництві за рахунок вивільнення жінок з домашнього господарства;

  • залучення населення у суспільне виробництво та збільшення його грошових доходів;

  • регулювання природного і механічного руху населення.

Основні завдання, які стоять перед географією сфери обслуговування:

  • виявлення існуючих територіальних відмінностей в рівнях і структурі споживання матеріальних благ і послуг та оцінка таких відмінностей на основі аналізу взаємодії матеріального виробництва і сфери обслуговування в країні та у регіональних господарських комплексах;

  • прогнозування впливу перспективних змін у галузевій і територіальній структурі господарства країни і економічних районів на регіональні відмінності в рівні і структурі споживання матеріальних благ і послуг;

  • визначення дії різних масштабів розвитку сфери обслуговування на галузеві і територіальні пропорції в матеріальному виробництві.

Важливою науковою проблемою географії сфери обслуговування є, насамперед, невпорядкованість та розбіжності понятійно-термінологічного апарату цієї галузі дослідження. У науковій літературі зустрічаються такі поняття як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура».

У теперішній час термін «невиробнича сфера» вилучається з наукового вживання, заміняючись поняттям «соціальна сфера».

Соціальна сфера – це сукупність галузей, підприємств, організацій, безпосереднім чином пов’язаних і таких, що визначають спосіб і рівень життя людей, їх добробут, споживання.

^ Сфера послуг – це сукупність галузей економіки, що надають послуги. Сфера послуг – частина економіки, яка включає всі види комерційних послуг.

Соціальна інфраструктура — сукупність видів обслуговування (видів підприємств сфери обслуговування), що задовольняють особисті (фізіологічні, матеріальні, духовні) потреби населення.

^ Сфера обслуговування – цілісна складна динамічна суспільно-географічна система, для якої характерна компонентна, управлінська та територіальна структура, функціональне призначення яких спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб населення.

Обслуговування – процес надання послуг, а послуга – корисна дія, спрямована на задоволення потреб населення.

Існує багато класифікацій послуг. Послуги можуть систематизуватися за своїм функціональним призначенням, за необхідністю, альтернативністю чи безальтернативністю, регулярністю попиту, індивідуальним, колективним або громадським їх споживанням. За вітчизняною класифікацією видів економічної діяльності КВЕД, що розроблена відповідно до концепції системи національних рахунків (2011 р.) сектори економіки об’єднуються у певні види діяльності. Згідно КВЕД, сфера послуг в Україні включає 11 галузей (секції G-Q).

У науковій літературі існує багато класифікацій галузевої структури сфери обслуговування: Л.М. Меркушевої, В.М. Рутгайзера, В.В. Покшишевського, О.Г.Топчієва, О.І. Шаблія та ін. У різних авторів різна кількість послуг включена у сферу обслуговування.

Фактори, що впливають на розвиток сфери обслуговування: природні, демографічні (склад населення, природний та міграційний рух і т.д.), економічні (обсяг та структура доходів), характер розселення та транспортна освоєність тери­торії, досягнутий рівень обслуговування населення.


^ ТЕМА 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ. ВЛАСТИВОСТІ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ


  1. Наукові підходи.

  2. Системні властивості сфери обслуговування.


Загальним для всіх розробок в області географії обслуговування є антропогеографічний підхід. Фундаторами цього напряму в українській географії були передусім С.Л. Рудницький та В.М. Кубійович, частково О.Т. Діброва. К.Г. Воблий та В.В. Садовський заклали основи галузево-статистичного підходу. М.М. Паламарчук, Ф.Д. Заставний, М.Д. Пістун є представниками комплексно-територіального підходу. Важливе значення при вивченні сфери послуг мають демографічний, економіко-географічний та історико-географічний підхід. О.Г. Топчієв пропонує розглядати сферу послуг з позицій соціального підходу. Соціологічний підхід полягає у виявленні потреб населення у послугах. Протягом останніх десятиліть у географії все частіше застосовуються деякі ідеї синергетичного підходу. Останнім часом у природничих науках почав використовуватися інформаційний підхід. У сучасній суспільній географії найбільшого застосування набув системний підхід.

Сфера обслуговування характеризується такими системними властивостями: цілісність, інтегративність, керованість, складність, ієрархічність, різноманітність, емерджентність, еквіпотенційність, динамічність, функціональність, властивість розвитку, децентралізації, глобальної мети, єдності, зв’язності та модульності, взаємозалежність структури та зовнішнього середовища.


^ ТЕМА 3. ТЕОРІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ МІСЦЬ:

ПРИНЦИПИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ


  1. Основні поняття теорії центральних місць.

  2. Картографування територіаль­ної організації сфери послуг.


Теоретичні засади територіальної організації сфери послуг були закладені у 30-х роках XX ст. В. Кристаллером та А. Льошем. Вони першими розглядали сферу послуг як систему центрів обслуговування різних рангів та їхніх зон обслуговування. Результатом такого розгляду стала теорія центральних місць (ТЦМ).

^ Основні поняття ТЦМ: пороги послуг; радіуси послуг; центри обслуговування (центральні місця); ранги послуг; ранги центрів обслуговування (центральних місць); зони обслуговування; ієрархія центральних місць та їх зон об­слуговування; просторова суперпозиція (накладання) зон обслугову­вання різних рангів.

Для того, щоб розробити картографічну схему (модель) територіаль­ної організації сфери послуг на основі ТЦМ, потрібно визначити:

    1. перелік послуг та їх систематику за галузями, видами й підвида­ми, масовістю — індивідуальністю, регулярністю споживання;

    2. ієрархію центрів обслуговування — центральних місць, та пе­релік видів послуг, характерний для центрів обслуговування різних рангів;

    3. пороги послуг різних видів за мінімальною кількістю клієнтів, що забезпечують ефективне (рентабельне) функціонування даної га­лузі та окремих її підприємств і закладів;

    4. радіуси послуг різних видів за максимальною їх доступністю з урахуванням транспортних витрат населення;

    5. зони обслуговування центрів різних рангів та їх просторову композицію (суперпозицію): зони центрів різних рангів повинні те­риторіально накладатися так, щоб забезпечити доступність населен­ня будь-якого населеного пункту до повного переліку послуг.

ТЕМА 4. ^ ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ


  1. Територіальна організація сфери обслуговування у містах.

  2. Територіальна організація сфери обслуговування у сільській місцевості.


Для територіальної організації сфери обслуговування важливим є такий показник, як частота попиту на послуги, яка обумовлена головним чином циклічністю життєдіяльності людини. За даним параметром виділяються послуги: повсякденні, періодичні (регулярні), епізодичні. Для перших двох принципово важлива близькість місця виробництва послуг до місця проживання або місця роботи споживача. Установи епізодичного користування (стаціонарні лікувальні установи, торгові установи з продажу дорогих предметів домашнього ужитку, автомашин і т.п.) не розміщуються у кожному сільському населеному пункті, а концентруються в основному в районних центрах. Ступінь розвиненості комплексу установ обслуговування в районному центрі багато у чому залежить від його статусу (місто, селище міського типу або село). Дрібні села мають лише окремі установи обслуговування, звичайно це магазин змішаної торгівлі, в якому продаються товари повсякденного попиту, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб. Можливі 3 типи обслуговування: стаціонарне (люди їдуть за послугою), пересувне (постачальники послуг їдуть до людей) та дистанційне (пересилка товарів за замовленням населення засобами зв’язку).

Територіальна організація сфери послуг у великих містах і в сільській місцевості буде мати свої особливості. Нормативи послуг різних видів будуть різними для міст і сільської місцевості, для великих і малих міст, для різних планувальних частин міста. Так само диференційовані і принципи розміщення та територіальної організа­ції обслуговування різних видів. У великих містах з дуже високою концентрацією населення ТЦМ надзвичайно «спресована» й «деформована». Центри обслуговування зосереджуються у громадсько-побутових центрах і осередках міста. Сільська місцевість знач­но різниться від міст за переліком послуг, радіусами їх реалізації, роз­мірами зон обслуговування. Так, наприклад, у містах загальноосвітні школи за нормативами мають 500-метровий радіус обслуговування, а в сільській місцевості — 3 км.

У вітчизняному містобудуванні послуги за періодичністю та ма­совістю попиту на них поділяли на три ступеня, і центри обслуго­вування відповідно групували за трьома рівнями — нижчим, се­реднім, вищим.

В існуючій науковій літературі виділяється декілька рівнів обслуговування — від невеликих сільських поселень з однією або декількома установами, що надають прості послуги (1-й рівень) до купних центрів, що, з кожним вищим рівнем, надають все більш широкий спектр диверсифікованих послуг, іноді кількість цих рівнів доходить до 9. У різних авторів кількість таких рівнів розвиненості сфери обслуговування різне.


^ ТЕМА 5. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ


  1. Методика складання паспортів кластерів послуг.

  2. Економіко-географічні методи порівняння регіональних рівнів розвитку сфери обслуговування.

  3. Дослідження функціонально-компонентної структури сфери обслуговування.


Кластери послуг – це стандартні (оптимальні) набори послуг для того чи іншого центра обслуговування залежно від рангу центра.

Для центрів обслуговування різних рангів необхідно встановити типовий перелік (набір) послуг — своєрідний кластер послуг, який формується під дією таких чинників: людність населення; його адміністративний статус; функціональний тип поселень (за галузями спеціалізації); місце і роль поселення у системі розселення; ранг поселень у системі обслуговування; зона обслуговування, її радіус, площа, населення; перелік видів обслуговування та послуг, що їх надає дане посе­лення як центр обслуговування.

В основі створення паспортів кластерів послуг центрів обслуговування визначених рангів лежить принцип побудови та призначення їх в якості інструментарію для систематизації та групування інформації щодо видів економічної діяльності з виробництва послуг у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації, а також вільно порівнювати дані національної і світової статистики. За основу береться Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), а види економічної діяльності з виробництва послуг розглядаються у відповідності та безпосередній прив’язці до ієрархії центрів обслуговування.

^ Економіко-географічні методи порівняння регіональних рівнів розвитку сфери обслуговування. Існує ряд показників, що кількісно відображають окремі особливості економіко-географічної ситуації в районах щодо сфери обслуговування. Кількість показників по кожному фактору має бути невелика. Можна використовувати такі показники:

  • для оцінки природних умов: кількість днів з екстремальними погодними умовами, що порушують функціонування пересувного обслуговування населення; сейсмічність (у балах) і т. д.;

  • для оцінки національних і демографічних особливостей: питома вага осіб окремих національностей; питома вага жінок у загальній чисельності зайнятих у господарстві, в тому числі в сфері обслуговування; народжуваність; питома вага населення у віці 20-39 років тощо.

Для оцінки економічних особливостей пропонується розрізняти дві групи показників:

  • за характеристикою загальних рівнів економічного розвитку районів і спеціалізації їх господарства (капітальні вкладення в господарство у розрахунку на одного мешканця; кількість зайнятих у господарстві на 1000 жителів, у тому числі в промисловості; кількість місць у постійних і сезонних установах відпочинку в розрахунку на 1000 жителів);

  • за характеристикою особливостей розселення (питома вага населення, що проживає в столичній агломерації; питома вага сільськогосподарського населення, що проживає в районному центрі; питома вага населення,що проживає в населених пунктах з кількістю жителів менше 200 осіб; кількість поселень міського типу і сільрад на 1000 км2 території; протяжність залізничних і автомобільних доріг на 100 км2 території та в розрахунку на 1000 сільських жителів).

Наведені показники загального рівня економічного розвитку та розселення дозволяють пояснювати відмінності, що склалися в рівнях розвитку як окремих галузей, так і сфери обслуговування в цілому.

Для характеристики рівня розвитку галузей сфери обслуговування можуть використовуватися прості та інтегральні показники. Прикладом простих показників є показник рівня забезпеченості певною послугою: кількість лікарняних ліжок на 10000 осіб, товарообіг на душу населення, кількість книг в бібліотеках на 1 особу тощо. Ці показники широко застосовуються під час порівняння територіальних одиниць щодо розвитку однієї галузі за одним показником.

Для того щоб визначити інтегральний рівень розвитку сфери обслуговування у районі (чи регіоні в цілому), розраховані для кожної галузі прості показники підсумовуються з метою обчислення інтегрального показника і порівняння його з базисним рівнем:

(1),

де Рі – інтегральний рівень розвитку сфери обслуговування в районі; – забезпеченість населення і-го району зазначеною послугою m; n – кількість простих показників, що характеризують послугу т. Базисним рівнем може вважатися нормативний, середній (загальнообласний) або еталонний показник.

Унаслідок великої кількості простих показників, інтегральний показник рівня обслуговування здатний приховувати нерозвиненість окремих галузей сфери обслуговування, оскільки може відбуватися псевдокомпенсація через високі рівні розвитку інших галузей. Тому під час розрахунку інтегрального рівня підсумовуються індекси від 0 до 100% (або від 0 до 1). Тобто для кожної галузі вводиться верхнє граничне значення, яке дорівнює базисному рівню (або у простішому варіанті – максимальному значенню показника даного виду діяльності). Інтегральний рівень розвитку сфери обслуговування розраховується по містах обласного підпорядкування і районах, тобто по тих адміністративно-територіальних одиницях, по яких ведеться статистична звітність.

Типологічні дослідження, що здійснюються в суспільній географії, вдало доповнює використання методу картографування, який допомагає наочно представити виділені типи територій, їх розташування у межах регіону, що вивчається. Для картографування інтегрального рівня розвитку сфери обслуговування слід встановити співвідношення стану обслуговування населення між різними адміністративними районами області. Для цього ранжують райони за зростанням або зменшенням деяких приведених (нормованих) показників розвитку. У якості таких показників використовують індекси, які дозволяють зводити до одного масштабу різні за абсолютними значеннями величини, що значно полегшує їх аналіз.

Отримані індекси мають однаковий інтервал існування (від 0 до 1) незалежно від вихідних абсолютних значень показників. В узагальненому вигляді формула для обчисленні індексів має наступний вигляд:

(2),

де Ij індекс j-того показника;

Xijпоточне значення j-того показника;

Xmax, jнайбільше значення j-того показника у ряду спостережень;

Xmin, j – найменше значення j­-того показника у ряду спостережень.

У формулі індекси і, j символізують відповідно номер даного вибіркового елементу у варіаційному ряду і номер даного показника у масиві вихідних даних.

З наступної формули 2, що найвищі значення індексів відповідають найвищим значенням вихідних показників. Якщо порівнювати вибіркові елементи за індексами, то їх можна впорядкувати (ранжувати) за зростанням або зменшенням індексів. Відносно вихідних показників, які мають позитивний зміст, таке ранжування має однозначне тлумачення. Показники, які відображають негативне явище (наприклад, частка населених пунктів, що не мають закладів зв’язку, автобусного сполучення, магазину тощо.), для використання у ранжуванні повинні мати обернені значення, інакше кажучи, найвищому вихідному показнику повинен відповідати найменший індекс. Тому індекси для «негативних» показників обчислюються за формулою:

(3). Значення індексів можна коректно використовувати тільки для впорядкування регіонів, оскільки вони розраховуються за вибірковими даними.

Для порівняння районів за галузями сфери обслуговування застосовують галузевий рейтинг, під яким розуміють місце адміністративного району у ранжованому ряду показників розвитку того чи іншого сегменту сфери обслуговування. Одночасно визначається співвідношення місця у галузевому рейтингу із середньообласним показником.

Для детального дослідження сфери послуг регіону використовують індекс територіальної концентрації закладів обслуговування, що дозволяє оцінити насиченість ними різних районів області. Його розрахунок здійснюється за формулою:

(4),

де Ітк – індекс територіальної концентрації, р – кількість закладів обслуговування у районі; Р – кількість закладів обслуговування в області; s – площа території району; S – площа території області.

Значення Ітк менше одиниці свідчить про низьку концентрацію досліджуваного показника у певному районі; якщо показник близький до одиниці – можемо говорити про оптимальне розташування закладів обслуговування; вище одиниці – про високу насиченість.

При розрахунку рівня регіонального розвитку сфери послуг регі­ону використовують метод розрахунку регіонального показника розвитку сфери послуг Розрахунок виконується за наступним алгоритмом:

1. Визначення середнього значення кожного з вихідних показників. У даному випад­ку за стандарт приймається середньоукраїнський рівень показників.

2. Знаходження стандартизованих показників за всією статистичною сукупністю.

3. Визначення узагальнених показників регіонального розвитку сфери послуг.

4. Визначення регіональних показників облас­тей.

Вихідними для регіонального аналізу розвитку сфери послуг при­йняті наступні показники: Xj - обсяг реалізованих послуг, млн. грн.; X2 - обсяг послуг, реалізованих населенню, млн. грн.; X3 - обсяги екс­порту послуг, тис. дол.; X4 - обсяги імпорту послуг, тис. дол.; X5 - грошові витрати населення, млн. грн.; X6 - індекси реальної заробітної плати.

Порядок розрахунку рівня розвитку сфери послуг регіону здійс­нюється в такій послідовності:

1. Визначається середнє значення кожного з показників. Воно розраховується як сукупність абсолютних значень показників кожного з регіонів стосовно їхньої кількості.

(5),

де Cj - середнє значення j-го показника; X1j- значення j-го показника в 2-му регіоні; m - кількість регіонів.

2. Стандартизований показник визначається як відношення кож­ного з показників до його середнього значення.

(6).

3. Узагальнений показник визначається як сума всіх стандартизо­ваних показників у i-му регіоні

(7).

4. Регіональний показник визначається як відношення узагальне­ного показника регіону до кількості стандартизованих показників

(8),

де Рі - значення регіонального показника в i-му регіоні.

Для встановлення відповідність закладів обслуговування до наявної поселенської мережі регіону використовують коефіцієнт соціальної щільності мережі закладів обслуговування:

, (9),

де Сзо – соціальна щільність мережі закладів обслуговування населення; ^ ЗО – заклади обслуговування; НП – населені пункти.

Крім вищеперерахованих методик в арсеналі суспільної географії є багато різних методів, які можна використовувати при дослідженні сфери обслуговування населення.

  1   2   3   4

Схожі:

А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти і науки України Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка природничо-географічний факультет кафедра ботаніки Мічурінські читання
Голубцова Юлія Іванівна, заступник декана природничо-географічного факультету з наукової роботи (член оргкомітету)
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconІнформаційний лист природничо-географічний факультет Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка готує до видання у 2012 році 9-й випуск збірника наукових праць Природничі науки
Природничо-географічний факультет Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка готує до видання у 2012 році...
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconБібліотека Бюлетень нових надходжень до бібліотеки
Текст] / м-во освіти та науки, молоді та спорту України, Сумськ держ пед ун-т ім. А. С. Макаренка, Природничо-географіч факультет;...
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconГеографічний факультет Кафедра фізичної географії та геології
Програма навчального курсу Фізична географія материків І океанів. Криворізький державний педагогічний університет, 2007 с
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМ. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології «Затверджено» «Рекомендовано» на засіданні Приймальної комісії Вченою радою нпу імені М. П. Драгоманова Інституту природничо протокол
Програма вступного іспиту з географії для освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” охоплює базову інформацію, яку дають фізична...
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Херсонський державний університет Факультет технологій та сфери обслуговування Кафедра професійної освіти
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Херсонський державний університет Факультет технологій та сфери обслуговування Кафедра професійної освіти
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Херсонський державний університет Факультет технологій та сфери обслуговування Кафедра професійної освіти
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Херсонський державний університет Факультет технологій та сфери обслуговування Кафедра професійної освіти
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради
А. С. Макаренка природничо-географічний факультет географія сфери обслуговування методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Херсонський державний університет Факультет технологій та сфери обслуговування Кафедра професійної освіти
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи