Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців icon

Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців




Скачати 130.99 Kb.
НазваАктуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців
Дата26.06.2013
Розмір130.99 Kb.
ТипДокументи

АРТИКУЦА Н. В.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАВОЗНАВЦІВ


На сучасному етапі система юридичної освіти в Україні набуває нового змісту і змі­ню­єть­ся відповідно до нових суспільних потреб (державно-правових, політичних, економіч­них, культурно-освітніх тощо). Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя, підвищення яко­сті нормотворчої, правоохоронної та правозастосовчої діяльності, — усе це висуває нові ви­моги до рівня підготовки правників у вищих навчальних закладах.

Актуальним науково-методичним завданням стає пошук нових ефективних форм і ме­тодів правової освіти: від розроблення і введення в навчальні плани нових перспективних дис­­­циплін до впровадження інно­ва­ційних методик викладання правничих наук. Заслу­гову­ють на увагу механізми та новітні технології, які допомагають готувати висококваліфікова­них, конкурентноспроможних прав­ників, здатних виконувати складні науково-дослідницькі, фахово-прикладні й творчі завдання.

Мета нашої статті — визначити місце і роль мовної освіти в системі сучасної фахової підготовки правознавців, її спрямування, структуру і зміст, ознайомити з досвідом роботи та новими розробками Центру інноваційних методик правничої освіти (Національного універ­си­тету “Києво-Могилянська академія) у галузі правничої лінгвістики.

У професіограмі1 правника — професіонала високого рівня — спектр необхідних мов­­них знань, навичок, вмінь вельми широкий. Професія правознавця завжди вимагала від своїх представників пильної уваги до слова, мовних засобів формулювання правових норм, адже неточне або помилкове слововживання, двозначність (або й багатозначність) викладу, порушення логіки, граматичні і змістові по­мил­ки у юридичних документах мають своїми негативними наслідками зневагу до «букви закону» і навіть правовий нігілізм.

Мовна культура є невід’ємною складовою фахової культури правника. Згадаймо ви­дат­них представників старої вітчизняної школи права, імена яких, завдяки їхнім професій­ним і ораторським здібностям, вкарбовані в історію юриспруденції та судової риторики: А. Коні, С. Андрієвського, П. Пороховщикова, К. Зеленецького, М. Карабчевського та ін.

У нинішніх умовах зміст фахово-лінгвістичної підготовки правника ускладнюється і сут­тєво транс­форму­ється під впливом таких суспільно значущих і взаємопов’язаних проце­сів, як розши­рен­ня сфер правового регулювання, поява нових галузей права і відповідно га­лузей законо­давства, активізація кодифікаційних процесів, виникнення нових терміносистем права (на­сам­перед на стику наук), термінологічні проблеми сучасного правничого мовлення.

Система лінгвістичної освіти правознавців набуває нового зміс­ту. Сьогодні вона має бути максимально спрямована на майбутні фахові потреби прав­ни­ка, формувати такий висо­кий рівень мовної культури, фахової ерудиції, комунікативної ком­петенції, який дозволить підтримувати високий професіоналізм у будь-якій юри­дичні сфері на рівні зростаючих вимог суспільства, професійної корпорації, споживачів про­фе­сійних правничих послуг. Адже най­ближчим часом правники діятимуть в умовах значної конкуренції (передусім через зростан­ня кількості випускників юридичних навчальних зак­ла­дів) та серйозного професійного ризи­ку (професійні помилки можуть призвести до втрати імі­джу, прибутку, посади).

Сьогодні державні освітні стандарти для правників (які встановлюють лише обов’яз­ко­вий мінімум змісту основної навчальної програми підготовки) передбачають єдину мов­ну дисципліну «Ділова українська мова» (обсягом 36-52 год.), стрижень якої складають правила орфографії та пунктуації з елементами діловодства та культури ділового спілкування. Курс цей нині є недостатнім для повноцінної лінг­вістичної освіти май­бутніх правознавців, оскільки не дає ціліс­ного знання термі­но­ло­гії пра­­ва, її історії, природи і структури, не зна­йо­мить із пра­вилами і специфікою сучасного юридичного мовлення в усіх його функціо­наль­но-стильових різновидах, не розкриває закони жанру основних видів законодавчих актів (конституція, декла­ра­ція, конвенція, указ, закон, кодекс та ін.), різноманітної судово-процесуальної та іншої спе­ціальної юридичної документації. Названа дисципліна не забезпечує той широ­кий спектр прак­тичних мовно-фахо­вих навичок, який є необхідним для майбут­нього прав­ни­ка2. Зокре­ма, про­гра­ми курсів «Ділова українська мо­ва» не передбачають лінгво­стилі­стич­­ного ана­лізу пра­во­вих текстів різ­них жанрів, не знайомлять з методиками мов­но-терміно­логічного опрацювання юри­дичного тексту, прийомами моделю­вання пра­во­вих норм, редакторського аналізу і стилістич­но­го експерименту, з еле­мен­тарними прави­лами юридичної техніки щодо основних типів до­ку­ментів.

Якими практичними мовними навичками має володіти нині представник правничої професії?

Правник, який здобув вищу юридичну освіту, повинен вміти:

  • аналізувати законодавчі тексти та тлумачити правові норми;

  • коментувати і застосовувати закони та інші нормативно-прав­ові акти;

  • готувати й укладати правові документи різних жанрів;

  • формулювати кваліфіковані юридичні висновки, пропозиції, рекомендації;

  • здійснювати експертизу нормативних актів, законопроектів та урядових поста­нов, домагаючись їх відповідності принципам верховенства права;

  • розробляти законопроекти і обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення за­конодавчого тексту або внесення у нього змін;

  • інтерв’ювати (зустріч, опитування, угода) та консультувати клієнта;

  • виступати в судах та інших органах;

  • ефективно здійснювати правову пропаганду, правову просвіту і правове вихо­вання засобами риторики та правової публіцистики;

  • доречно використовувати мовні засоби відповідно до функціонально-стильо­вого різновиду і жанру правничого мовлення;

  • розв’язувати складні випадки слово- і терміновживання за допомогою лексико­гра­фічних і довідкових джерел;

  • брати участь у наукових і ділових дискусіях, судових дебатах, виявляючи діло­вий етикет і культуру професійного спілкування;

  • володіти технікою письмового й усного юридичного мовлення;

  • вести ділові переговори і ділове листування;

  • перекладати й редагувати юридичні тексти;

  • написати наукове дослідження правової проблеми або публіцистичний твір (стат­тя у фахове видання — журнал, газету, часопис тощо) та ін.

Перелік цей відкритий і складається з умінь і навичок (мовних, юридичних, загальноко­му­ніка­тив­них), різних за ступенем складності, рівнем необхідної попередньої підготовки (тео­ретичної, практичної, методичної), але як правило, вони мають комплексний характер, оскільки синтезують окремі дії у різноманітних ситуаціях. Надзвичайно важливо розвивати навички аналітичної, творчої, дослідницької роботи, вміння самостійно і кваліфіковано вирі­шувати ті чи інші проблеми у професійній діяльності.

Для того, щоб сформувати, відшліфувати і закріпити ці фахові навички, студентам фа­культету правничих наук Національного університету “Києво-Могилянська академія” пропо­ну­ється цілісний і логічно послідовний цикл фахово орієнтованих (нормативних і вибірко­вих) мовних дисциплін: навчально-науковий семінар “Правнича тер­­мінологія: мето­дика і прак­тика вивчення” (для студентів бакалаврату), “Ділова українська мова для правників” (для студентів V курсу, спеціалістів), “Мова права і юридична термінологія” (для інтернів-помічників Секре­та­ріату Верховної Ради України), “Правнича лінгвістика” (для слухачів магістеріуму).

“Правнича термінологія: методика і практика вивчення” — пропедевтичний курс до ви­вчення фахових дисциплін та спеціалізованих мовних курсів поглибленого рівня. Він яв­ляє собою введення в науку про термін і терміноло­гію, термінологічну систему права, про­цеси термінологізації і де­тер­мі­нологізації, продуктивні і непродуктивні моделі термінотво­рен­ня, класифікацію термінологічних одиниць за різними пара­мет­ра­ми. Надаючи основопо­лож­ні знання з теорії юридичного тер­міно­знав­ства та практики юридичної термінографії, методології та мето­дики аналізу термінологічної лексики у правових текстах, курс водно­час має практичне спрямування, оскільки не тільки допомагає опано­ву­вати сучасний юридичний словник української мови, а й формує професійні вміння студентів правильно вживати, тлу­мачити та аналізувати терміни права, працювати з науковою, лек­сико­гра­фічною та юридич­ною літературою, самостійно розв’я­зувати труд­нощі терміновживання.

Студенти диферен­цію­ють терміни загальноюридичні (міжгалузеві) та галузеві, коди­фі­ковані і некодифіковані (професіоналізми, терміноїди, напівтерміни), номенклатурні і скла­д­носкорочені назви, про­дуктивні і непродуктивні моделі термінотворення, питомі і запо­зичені терміни і терміноеле­менти, визначають джерела їхнього походження, семантичні та лексико-граматичні особли­вості.

Порівняльний аналіз правничої термінології в різних мовах допомагає осмислити спе­цифіку національних терміносистем, зважено вирішувати проблеми національного та інтер­на­ціонального, автентичності перекладу правничих термінів, уніфікації та стандартизації між­­на­родного термінологічного фонду.

Форма навчально-наукового семінару дозволяє студентам закріпити навички роботи з юридичними лексикографічними джерелами, укладання юридичних словничків різних типів, сут­тє­во збагатити свій фаховий словник за допомогою оригінальної авторської методики. І хо­ча майбутні правники оволодівають фаховою термінологією про­тя­гом усіх років навчання у вищому навчальному закладі, надзвичайно важ­ли­­во, щоб робота ця набула систематичного і цілеспрямованого ха­рактеру з пер­ших років на­вчання студента, ґрунтувалася на чіт­ких на­уко­вих і методо­ло­­гіч­них заса­дах сучасного термінознавства, ство­рювала на­дій­ний фун­да­мент із теоретичних знань і прак­тичних навичок, які потрібні сту­дентам для глибшого розу­мін­ня і засвоєн­ня правових явищ, правиль­ного осмислення, тлумачення і форму­лю­вання право­вих норм.

“Мова права” — спеціалізований курс з ділової української мови для правників — посідає центральне місце в системі комплексної лінгвістичної підготовки правників Він дає цілісне наукове уявлення про мову права, її функції, специфічні ознаки і фукціонально-сти­льо­ві різновиди. Відповід­но до сфери по­бу­тування і призначення, правнича мова має свої спе­ци­фічні риси і функції, ком­позиційну систему функціональних і жанрово-ситу­атив­них стилів, інвентар мовних засобів. Структура і проблематика курсу віддзеркалює стилістично дифе­рен­­ційований підхід до аналізу правничої мови: мова і стиль законодавства, мова міжнарод­но-правових документів та проблеми їх перекладу, мова юридичної науки й освіти, мова су­дово-процесуальної сфери, мова адміністративно-юридичної документації, мова правової пуб­ліцистики). Прикладне значення курсу полягає у формуванні навичок комплексного на­уко­вого аналізу, укладання й редагування правничих текстів різних стилів і жанрів. Особ­ли­ва увага приділена науковому стилю, оскільки студентам старших курсів для успішного на­пи­сання дипломних кваліфікаційних, магістерських робіт важливо знати особливості та пра­вила мовностилістичного оформлення наукових праць. З метою вдосконалення юридичного мовлення вивчаються як писемні, так і усні його форми.


Слухачі магістеріуму, які обрали спеціалізацію “Теорія і практика нормотворення”, ма­ють опанувати поглиблений курс “Правнича лінгвістика”, присвячений лінгвістичним аспектам законотворчої діяльності. Розпочинають роботу з вивчення методологічних та на­уко­во-теоретичних засад правничої лінгвістики як нового перспективного напряму міждис­цип­лінарних досліджень, ознайомлення із системою мовної репрезентації правових понять і ка­тегорій у нормативно-правових актах, основними поняттями й категоріями законодавчої стилістики, методикою комплексного лінгвостилістичного опра­цювання законодавчих текс­тів, редакторського аналізу та лінгвістичної експертизи законопроектів.

Об’єктом лінгвістич­но­го аналізу слугують мовні одиниці різних рівнів (слово, слово­спо­лучення, речення, склад­не семантичне ціле, текст). Аналіз законодавчого матеріалу (кон­ституція, кодекс, закон, по­ста­нова, указ та ін.) здійснюється за спеціально розробленими схе­мами, окремими для кож­но­го жанру законодавчої літератури і для законопроектів.

Слухачі на­бувають навичок аналі­тич­ної роботи з порівняльними таблицями до зако­но­про­ек­тів, редакційної (редагу­ван­ня, редакторський експеримент, редактор­ський аналіз, редакторський висновок), експерт­ної (експертний аналіз, обґрунтування, експертний висно­вок), творчої (моделювання право­вих норм, участь у розробленні законопроектів, фор­му­лю­ван­ня пропозицій або методичних рекомендації щодо їх мовностилістичного оформлення).

У центрі уваги — правова норма в усіх її різновидах (імперативна, диспозитивна, блан­кетна, відсильна) та її мовна репрезентація. Текстуальний аналіз правових норм різних типів дозволяє визначити загальну композицію, структурні елементи та типовий мовний арсе­нал для кожної з них. Оскільки універсальна мовна категорія модальності є ключовою для лексико-граматичного моделювання правових норм, слухачі вивчають її основні види та засоби оформлення, зосереджуючи увагу на дієсловах і дієслівних модифікаторах. Так, ство­рен­ня реєстру лексико-граматичних моделей для репрезентації різних типів поведінки особи у правових нормах (дозволеної, обов‘язкової, забороненої тощо) дозволяє обрати правильну мовну конструкцію для регламентації прав і обов‘язків суб‘єктів права в центральній частині правової норми— диспозиції. Поєднання аналітично-дослідницької роботи магістрів з твор­чою і прикладною діяльністю, якою є нормопроектування (пор.: законотворення, законо­твор­чість), — один із найбільш перспективних шляхів удосконалення сучасної правової осві­ти, стрижень її модернізації.

Органічне поєднання цих дисциплін з іншими предметами, як мовного характеру, так і власне юридичними (“Укра­­їнська мова”, “Англійська мова для правників”, “Судова ритори­ка”, “Загальне і процесуальне діловодство”), створює умови для підготовки правників вищої кваліфікації або фахівців суміжних із правом сфер: нормопроектувальників, експертів зако­но­проектів та інших нормативних актів (юрлінгвістів), правників-науковців, правників-лек­си­ко­графів (укладачів юридичних словників), викладачів вищих юридичних навчальних зак­ладів, правників-журналістів, редакторів юридичної літератури, правників-перекладачів.

Розроблення цих курсів відбувалося згідно наукового проекту “Правнича лінгвістика” — одного з провідних напрямів діяльності Центру інноваційних методик правової освіти при Національному універси­теті “Киє­во-Могилянська академія”. Інноваційність курсів зумовле­на не тільки їх предметом, змістом і струк­ту­рою, але й органічним поєднанням навчальної і науково-дослідницької робо­ти слухачів під керівництвом викладача.

Теоретико-методоло­гіч­на і навчально-методична підготовка циклу передбачає фрон­тальне дослідження правничої мови і термінології у діахронічному і синхронічному аспек­тах, яке здійснюється в рамках наукового проекту “Правнича лінгвістика”.

Теоретико-методологічна підготовка полягає у розроб­ленні теоретичних питань і ме­то­дологічних підхо­дів до вивчення правничої лін­г­вістики, чіткому визначенні її категоріаль­ного апарату, створенні ефектив­них методик аналізу правничих текстів різних стилів і жан­рів на основі синтезу загальнонаукових і спеціальних (галузевих) методів, апробації робочих і тех­ніч­них прийомів опрацювання правничих текстів. Вивчення структури і специ­фіч­них осо­бливостей текстів різних типів дає змогу узагальнити правила мовностильо­вого оформ­лен­ня юридичного документа залежно від його жанру. Аналіз словникових статей у юри­дич­них словниках різних типів допоміг виявити основні способи семантизації правничих термі­нів, правила моделювання дефініцій термінів, диференціювати законодавчі, наукові і лекси­кографічні типи визначень.

Навчально-методична підготовка курсів перед­бачає розроблення усіх необхідних на­в­чальних і методичних матеріалів курсу з урахуванням інноваційних методів і прийомів ви­кладання. У започаткованій 2002 р. серії “Правнича лінгвістика” видано навчально-методич­ні матеріали двох спеціалізованих дисциплін: “Юридична термінологія”, “Мова права”. В них представлено розгорнуті програми курсів, методичні вказівки і рекомендації, мате­ріа­ли для практичних і семінарських занять, включаючи різноманітні комплекси завдань: пи­тан­ня для дискусії і самоконтролю, творчі й ситуативні завдання, рольові ігри, усні й пись­мо­ві завдання, варіанти контрольних робіт із зразками виконання, схеми комплексного мов­но­стилістичного аналізу юридичних текстів.

Широке використання інформаційних, комп’ютерних, науково-дослідницьких та на­вчаль­но-методичних ресурсів Цен­т­ру інноваційних методик правничої освіти НаУКМА по­си­лює ефективність опанування студентами названих дисциплін. Так, продуктивними (і вод­ночас новаторськими) для української правничої освіти виявилися форми навчально-прак­тич­­ної фахової підготовки правників, здійснюваної у таких структурних і ресурсних підроз­ді­лах центру:

— Лабо­ра­торія законодавчих ініціатив, в якій студенти-правники набувають практичних знань і навичок підготовки аналітичних матеріалів, проведення експертних досліджень з пи­тань державної політики і законодавства, розробляють пропозиції щодо проектів законодав­чих і нормативних актів, спрямовані на вдосконалення законодавчої бази України;

— Експериментальна навчальна лабораторія “Правнича клініка”, де студенти на­бу­ва­ють прак­­тичних навичок надання юридичних послуг: ведення прийому, інтерв’ювання та кон­суль­­тування громадян, роботи з документами (аналіз, укладання, редагування);

— на­вчальна судова зала, в якій студенти набувають практичних мовних навичок (адвоката, про­ку­рора, судді) під час рольових ігор;

— криміналістична лабораторія, робота в якій допомагає закріпити навички проведення слід­чих дій та укладання актів дізнання, досудового слідства, проведення експертиз, протоколів та інших видів кримінально-процесуальних документів;

— Лабораторія комп’ютерних систем правової інформації, де студенти-слухачі науково-на­вча­ль­ного семінару «Правнича термінологія: методика і практика вивчення» працюють над ство­ренням Електронної бази даних юридичних термінів та опановують методи і робочі при­йоми термінологічного опрацювання правових текстів, укладання термінологічних словників різних типів (загальноюридичних, галузевих, перекладних, тлумачних, етимологічних, нор­ма­тивних, труднощів), аналізу й побудови словникових дефініцій.

Серед інноваційних методик правової освіти довели свою продуктивність активні ме­то­дики (студент вступає у діалог з викладачем, виконує творчі, проблемні завдання, відпові­дає на запитання, що розвивають творче мислення, ставить запитання викладачеві) та інтер­активні (від англ. interact — взаємодіяти), побудовані на співпраці викладача зі студентами (разом вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег та власну поведінку).

Високоефективними формами і прийомами навчальної роботи є: творчі (проблемні зав­­дання), “мозковий штурм”, навчальний “полігон”, тренінги індивідуальні і групові (як ок­ремих, так і комплексних навичок), робота в малих групах, дискусії із запрошенням фахівців, “сократів діалог”, “дерево рішень”, PRES-формула (від англ. Position—Reason—Explanation or Example — Summary), “займи позицію”, рольові ігри (студенти перебувають в ролі за­ко­но­давця, експерта, юрисконсульта, нотаріуса, клієнта, судді, прокурора, адвоката, слідчого); публічний виступ; моделювання, аналіз і діагностика ситуації; коментування, оцінка (або са­мооцінка) дій учасників; аналіз помилок, колізій, казусів.

Удосконалення й модернізація системи мовної підготовки правників у вищих навчальних закладах України є актуальною науково-освітньою проблемою, яка має вирішуватись спіль­ни­ми зусиллями з урахуванням сучасних вимог до правничої професії, суспільних потреб, най­кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.

1 Перелік знань, навичок, ціннісних настанов або якостей, необхідних юристові // Профессиональные навыки юриста: Опыт практического обучения. — М., 2002. — С. 15.

2 Про це свідчать матеріали багатьох конференцій: Практичні проблеми юридичної осві­ти України в контексті європейської інтеграції: Міжнародна науково-прак­тична конференція (20 вересня 2001 р.) / НаУКМА. — К., 2001; Проблеми укра­їнської термінології: Вісник Національного університету “Львівська політехні­ка” № 453; Дні науки НаУКМА: 9 Щорічна наукова кон­фе­­рен­ція “Україна: лю­ди­на, суспільство, природа” (27-31 січня 2003) та інші.


Схожі:

Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців icon“Проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців мистецьких дисциплін ”
Вас узяти участь у роботі Всеукраїнської відкритої науково-практичної конференції “Проблеми удосконалення професійної підготовки...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconН. В. Артикуца удосконалення лінгвістичної підготовки правознавців у вищій школі: досвід І перспективи
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconПрограма п’ятої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні проблеми розвитку фінансово-кредитної системи україни
Лук’янчикова о. В. Удосконалення наукового та нормативно-правового визначення екологічного підприємництва
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconНаказ №1062 м. Севастополь Про підсумки міського етапу ХІ всеукраїнського турніру юних правознавців
«Про проведення міського етапу ХІ всеукраїнського турніру юних правознавців» 08 жовтня 2013 року на базі загальноосвітньої школи...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconРобоча навчальна програма підготовки лікарів на циклі тематичного удосконалення
...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconГрибенюкова Ганна Володимирівна 097-389-60-88 Проблеми удосконалення кримінального І кримінально-процесуального закон
Проблеми удосконалення кримінального І кримінально-процесуального законодавства на сучасному етапі
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconЦілеформування навчальної діяльності у студентів в інтенсивних технологіях навчання постановка проблеми
Постановка проблеми. Збільшення об’ємів навчальної інформації, необхідність докорінної переробки і оновлення блоку існуючих навчальних...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconНаціональний університет „Львівська політехніка” кафедра соціології та соціальної роботи
Теоретична соціологія”,„Теорії та методи соціальної роботи”, „Вступ до практичної соціальної роботи”, „Соціальна політика в Україні”,...
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconУдосконалення психолого-педагогічної підготовки інженерів-педагогів шляхом впровадження інноваційних технологій навчання постановка проблеми
Удосконалення психолого-педагогічної підготовки інженерів-педагогів шляхом впровадження
Актуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців iconМіжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми всесвітньої історії: аксіологічні засади державотворення"
Вельмиповажні колеги! Запрошуємо Вас до участі у Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми всесвітньої історії: аксіологічні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи