Основи сучасної політичної науки icon

Основи сучасної політичної науки




Скачати 137.6 Kb.
НазваОснови сучасної політичної науки
Дата27.06.2013
Розмір137.6 Kb.
ТипДокументи




Україна, 04070, Київ

вул. Сковороди, 2

тел.: 425-6048

2, Skovoroda st.

Kyiv, 04070, Ukraine

tel.: 425-6048

ОСНОВИ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ



Викладач: д. ф. (PhD) Сергій Куделя


Обсяг курсу: 12 лекцій (40 год.) і 12 семінарських занять (38 год.)


Час занять: лекції відбуваються щоп'ятниці (15:00 – 17:40); семінари – щосуботи (1 група - 10:00 – 12:40; 2 група – 13:30 – 16:10).


^ Мета курсу: надати студентам базове знання про зміст та напрями розвитку дисципліни, зокрема (1) про основні теоретичні парадигми та методологічні підходи до вивчення та пояснення політичних подій; (2) про способи концептуалізації політичних явищ; (3) про взаємозв'язок між різними елементами політичного світу; (4) про існуючі гіпотези щодо закономірностей політики.


^ Завдання курсу: (1) розвинути у студентах навички самостійного критичного осмислення політологічних текстів та їхнього розрізнення за теоретичними напрямами; (2) сприяти розумінню студентами логіки політичних процесів у державах з різними режимами та характеру взаємовідносин між їхними політичними акторами; (3) виробити у студентах здатність прогнозувати ймовірні наслідки політичних рішень чи змін та розробляти власні гіпотези що пояснюють різні політичні явища; (4) підготувати студентів до глибшого вивчення субдисциплін політичної науки в УКМА та університетах США і Європи.


^ Методика курсу: лекційні занняття відбуваються в інтерактивній формі, що передбачає готовність студентів ставити запитання за темою та відповідати на запити викладача; семінар продовжує тему лекції і покликаний закріпити її розуміння через активну особисту участь студента у дискусії.


^ Вимоги до студентів: вільне володіння англійською мовою для розуміння лекцій та опрацювання літератури; відвідування усіх лекцій необхідне для повноцінного засвоювання матеріалу курсу; ознайомлення із літературою до початку лекції є бажаним, але не обов'язковим; студент повинен опрацювати усю обов'язкову літературу та принаймі один текст з рекомендованої літератури до початку семінару; за плагіат чи списування під час написання письмових робіт чи складання іспитів студенту буде знижена кінцева оцінка на усю суму балів передбачених за відповідне завдання.


^ Форма контролю та оцінювання:


  1. Усна презентація та критичний аналіз змісту однієї чи декількох робіт зі списку рекомендованої літератури до теми семінару - 15 балів;

  2. Письмова робота (есе) на 4-6 сторінок (друкованих 12 шрифтом із подвійним міжстрочним проміжком) із використанням гіпотез та концепцій однієї з тем курсу для пояснення динаміки політичного процесу в одній або декількох країнах (на вибір студента) – 15 балів;

  3. Проміжний іспит – 20 балів;

  4. Кінцевий іспит – 40 балів;

5) Участь у дискусіях під час лекцій та семінарів – 10 балів.

^

Тематичний план дисципліни



Тема

^ Усього

Годин
Заняття

Лекції

Семінари


1

^ Вступ:


Природа, етапи розвитку та сфери застосування політичної науки

2

2

-

2

^ Теоретичні та методологічні підходи у сучасній політичній науці

8

4

4

3

^ Держава: утворення, розбудова, колапс

8

4

4

4

Політичні режими: тоталітаризм, авторитаризм, демократія та їхні гібриди

8

4

4

5
^

Зміна режимів:


перехід від демократії до авторитаризму і процес демократизації

8

4

4

6

^ Політичні інституції: теоретичні підходи і вибір конституційної моделі

8

4

4

7

^ Економічна політика в умовах змін політичних режимів

4

2

2

8

^ Політична культура та політичні режими

4

2

2

9

Громадянське суспільство та соціальний капітал

8

4

4

10

^ Політични еліти, партії та вплив виборчих систем на політичну боротьбу

8

4

4

11

^ Революції, соціальні рухи та протестна політика

8

4

4

12

^ Держава в умовах глобальної міжнародної системи

4

2

2

13

^ Підсумковий семінар: конструювання гіпотези

2

-

2




78

40

38



І. Політична наука: інструменти та методи досліджень

^

Лекція 1 - 16 січня




Вступ:

Природа, розвиток та сфери застосування політичної науки (2 год.)



Gabriel Almond and Stephen Genco, “Clouds, Clocks and the Study of Politics,” World Politics, vol. 29, No. 4, 1977, only pp. 489 – 497.


Karl Deutsch, “On Political Theory and Political Action,” American Political Science Review, vol. 65, No. 1, March 1971, pp. 11 – 27.


^

Лекція 2 - 23 січня




Теоретичні та методологічні підходи у сучасній політичній науці (4 год.)



Gerardo Munck, “The Past and Present of Comparative Politics,” in Passion, Craft and Method in Comparative Politics, Gerardo Munck and Richard Snyder eds., pp. 32 – 59.

^

Семінар24 січня





  1. Філософія розвитку науки: Попер, Кун, Лакатос.

  2. Наукові підходи до вивчення соціального та фізичного світу: причини розбіжностей;

  3. Тенденції розвитку політичної науки у ХХ столітті;

  4. Парадигми політичної науки та причини їхніх змін (теорія модернізації; біхейвіоризм; транзитологія; раціональний вибір; інституціоналізм)

  5. Методи досліджень у політичній науці, їхні переваги і недоліки (нормативний і позитивістський підходи; якісний і кількісний аналіз; мала та велика вибірка);

  6. Дискусії щодо змісту причинно-наслідкового зв’язку у поясненні політичних змін (структуралізм, утилітаризм, волюнтаризм, конструктивізм).


Рекомендована література:


Томас Кун, ^ Структура научных революций (Москва: 2003), Гл. ІІІ, VIII, XIII.


Карл Поппер, «Нормальная наука и опасности связаные с ней» в Структура научных революций (Москва: 2003), ст. 525 – 538.


Имре Лакатос, «История науки и ее рациональные реконструкции» в Структура научных революций (Москва: 2003), лише ст. 470 – 483.


^
II. Політична наука: об'єкти та гіпотези досліджень



Лекція 3 – 30 січня

Держава: утворення, розбудова, колапс (4 год.)



Hendrik Spruyt, “The Origins, Development, and Possible Decline of the Modern State,” ^ Annual Review of Political Science, vol. 5, 2002, pp. 127 – 149.


Фрэнсис Фукуяма, Сильное государство: управление и мировой порядок в XXI веке (Москва: 2007), ст. 12 – 34.


AБО


Francis Fukuyama, “The Imperative of State-Building,” Journal of Democracy, vol. 15, No. 2, April 2004, pp. 17 – 31.


Anna Grzymala-Busse and Pauline Jones Luong, «Reconceptualizing the State: Lessons from Postcommunism,» Politics and Society, vol. 30, No. 4, December 2002, pp. 529 – 554.


Семінар31 січня `

  1. Основні підходи до визначення держави;

  2. Держава та нація: формування, розбудова та взаємозв'язок;

  3. Сильні та слабкі держави: способи класифікації;

  4. Причини колапсу держав; ознаки держави, що не відбулася (failed state).

  5. Визначення сили держави в Україні, Росії та Білорусі.


Рекомендована література:


Robert Bates, “State Failure,” Annual Review of Political Science, vol. 11, 2008, pp. 1 – 12.


Keith Darden, “The Integrity of Corrupt States: Graft as an Informal State Institution,” Politics and Society, vol. 36, No. 1, March 2008, pp. 35 – 60.


^

Лекція 4 – 6 лютого




Політичні режими: тоталітаризм, авторитаризм, демократія та їхні гібриди (4 год.)



Philippe Schmitter and Terry Lynn Karl, “What democracy is… and is not,” Journal of Democracy, vol. 2, No. 3, Summer 1991, pp. 75 – 88.


Juan Linz and Alfred Stepan, “Modern Nondemocratic Regimes,” in Prolems of Democratic Transition and Consolidation: Souther Europe, South America, and Post-Communist Europe (Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1996), pp. 38 – 54.


Larry Diamond, “Thinking about Hybrid Regimes,” Journal of Democracy, vol. 13, No. 2, 2002, pp. 21 – 35.


^ СЕМІНАР – 7 лютого



  1. Типологія політичних режимів та їхні ключові відмінності;

  2. Причини утворення гібридних режимів та їхні ознаки;

  3. Джерела сили та слабкості політичних режимів

  4. Типи існуючих політичних режимів в Україні, Росії та Білорусі.


Рекомендована література:


Адам Пшеворски, Демократия и рынок: политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке (РОССПЭН, 2000), ст. 28 – 33, 39 – 47, 58 – 62.


Steven Levitsky and Lucan Way, “The Rise of Competitive Authoritarianism,” Journal of Democracy, vol. 13, No. 2, 2002, pp. 51 – 65.


Lucan Way, “Authoritarian State Building and the Sources of Regime Competitiveness in the Fourth Wave. The Cases of Belarus, Moldova, Russia and Ukraine,” World Politics, vol. 57, January 2005, pp. 231 – 261.


Stephanie Lawson, “Conceptual Issues in the Comparative Study of Regime Change and Democratization,” Comparative Politics, vol. 25, No. 2, January 1993, pp. 183 – 205.


Seymour Martin Lipset, “Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Legitimacy,” American Political Science Review, vol. 53, No. 1, March 1959, pp. 69-105.


^

ЛЕКЦІЯ 5 – 13 лютого




Зміна режимів:

перехід від демократії до авторитаризму і процес демократизації (4 год.)


Juan Linz, The Breakdown of Democratic Regimes: Crisis, Breakdown and Reequilibration (Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1978), pp. 16 – 40, 50 – 55, 75 – 87.


Barbara Geddes, “What do we know about democratization after twenty years,” Annual Review of Political Science, No. 2, 1999, pp. 15-44.


Terry Lynn Karl and Philippe Schmitter, “Modes of Transition in Latin America, and Southern and Eastern Europe,” International Social Science Journal, vol. 128, May 1991, pp. 269-284.

Juan Linz and Alfred Stepan, Prolems of Democratic Transition and Consolidation: Souther Europe, South America, and Post-Communist Europe (Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1996), pp. 3 – 15.

^

СЕМІНАР – 14 лютого





  1. Причини ерозії та колапсу демократичних режимів;

  2. Передумови для демократизації та моделі демократичних переходів;

  3. Ознаки завершення демократичного переходу;

  4. Консолідація демократії: критерії оцінки;

  5. Три хвилі демократизації у ХХ столітті;

  6. Джерела та динаміка змін політичних режимів в Україні, Росії та Білорусі.


Рекомендована література:


Samuel Huntington, “How Countries Democratize,” Political Science Quarterly, vol. 106, No. 4, Winter 1991 – 1992, pp. 579 – 616.


Адам Пшеворски, Демократия и рынок: политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке (РОССПЭН, 2000), ст. 91 – 122, 132 – 143.


Dankwart Rostow, “Transitions to Democracy: Toward a Dynamic Model,” Comparative Politics, vol. 2, No. 3, April 1970, pp. 337 – 363.


Guillermo O’Donnell and Phillippe Schmitter, Transitions from Authoritarian Rule. Tentative Conclusions About Uncertain Democracies (Baltimore: Johns Hopkins University, 1986), pp. 15 – 32, 65 – 72.


Gerardo Munck and Carol Skalnik Leff, “Modes of Transition and Democratization: South America and Eastern Europe in Comparative Perspective,” Comparative Politics, vol. 29, No. 3, April 1997, pp. 343 – 362.


Michael McFaul, “The Fourth Wave of Democracy and Dictatorship. Noncooperative Transitions in the Postcommunist World,” World Politics, vol. 54, No. 2, 2002.


Thomas Carothers, “The End of the Transition Paradigm,” Journal of Democracy, vol. 13, No. 1, 2002, pp. 5 – 21.


Lucan Way, “Authoritarian State Building and the Sources of Regime Competitiveness in the Fourth Wave: the Cases Belarus, Moldova, Russia and Ukraine,” World Politics, vol. 57, January 2005, pp. 231 – 261.


Grzegorz Ekiert, Jan Kubik and Milada Anna Vachudova, “Democracy in the Post-Communist World: An Unending Quest?”, East European Politics and Society, vol 21, No. 1, 2007, pp. 7 – 30.

^

ЛЕКЦІЯ 6 – 20 лютого




Політичні інститути: теоретичні підходи і вибір конституційної моделі (4 год.)



Peter Hall and Rosemary Taylor, “Political Science and the Three New Institutionalisms,” Political Studies, vol. 44, 1996, pp. 936 – 957.


Juan Linz, “Perils of Presidentialism,” Journal of Democracy, No. 1, vol. 1, 1991, pp. 51 – 69.


Scott Mainwaring and Matthew Shugart, “Juan Linz, Presidentialism and Democracy: A Critical Appraisal,” Comparative Politics, vol. 29, No. 4, July 1997, pp. 449 – 471.


^

СЕМІНАР – 21 лютого





  1. Політичний інститут: зміст та значення;

  2. Новий інституціоналізм: три теоретичні підходи;

  3. Зміни політичних інститутів: пояснення причин та напрямів;

  4. Парламентська, президентська та змішані моделі: передумови формування та ймовірні наслідки;

  5. Конституційні моделі в Україні, Росії та Білорусі: причини змін і розбіжностей у виборі.


^ Рекомендована література:


Sven Steinmo, “Historical Institutionalism,” in Approaches and Methodologies in the Social Sciences, Donatella Della Porta and Michael Keating eds. (Cambrdige: Cambridge University Press, 2008).


Kenneth Shepsle, “Rational Choice Institutionalism,” in Oxford Handbook of Political Institutions, eds. S. Binder, R. Rhodes, and B. Rockman (Oxford: Oxford University Press, 2006).

Robert Elgie, “From Linz to Tsebelis: Three Waves of Presidential/Parliamentary Studies?” Democratization, vol. 12, No. 1, February 2005, pp. 106 – 122.


Alfred Stepan with Cindy Skach, “Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation: Presidentialism versus Parliamentarism,” World Politics, vol. 46, 1993, pp. 1-22.


Cindy Skach, “The Newest Seperation of Powers: Semipresidentialism,” ICON, vol. 5, No. 1, 2007, pp. 93 – 121.


Jose Antonio Cheibub and Fernando Limongi, “Democratic Institutions and Regime Survival: Parliamentary and Presidential Democracies Reconsidered,” American Political Science Review, No. 5, 2002, pp. 151 – 179.


Gerald Easter, “Preference for Presidentialism: Postcommunist Regime Change in Russia and the NIS,” World Politics, No. 2, vol. 49, 1997, pp. 184 – 211.


ЛЕКЦІЯ 7 – 27 лютого

^

Економічний розвиток та стабільність політичних режимів (2 год.)



Adam Przeworski and Fernando Limongi, “Political Regimes and Economic Growth,” Journal of Economic Perspectives, vol. 7, No. 3, Summer 1993, pp. 51 – 69.


Valeri Bunce, “Democratization and Economic Reform,” Annual Review of Political Science, vol. 4, 2001, pp. 43 – 65.


Joel Hellman, “Winners Take All: The Politics of Partial Reform in Postcommunist Transitions,” World Politics, vol. 50, No. 2, 1998, pp. 203 – 234.


^ СЕМІНАР І ПРОМІЖНИЙ ІСПИТ28 лютого


  1. Економічний розвиток і політичні режими: логіка взаємозв'язку;

  2. Економічна криза як поштовх до демократизації;

  3. Стратегії економічних реформ в умовах переходу до демократії;

  4. Причини незавершенності економічних реформ у державах гібридного типу;

  5. Результати економічних реформ в Україні, Росії та Білорусі: олігархічний капіталізм, державний капіталізм та державна монополія.


Рекомендована література:


Адам Пшеворски, Демократия и рынок: политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке (РОССПЭН, 2000), ст. 252 – 262.


Adam Przeworski and Fernando Limongi, “Modernization: Theories and Facts,” vol. 49, No. 2, Jan. 1997, pp. 155 – 183.


Stephan Haggard and Robert Kaufman, “The Political Economy of Democratic Transitions,” Comparative Politics, vol. 29, No. 3, April 1997, pp. 263 – 283.


Bruce Bueno de Mesquita and George Downs, “Development and Democracy,” Foreign Affairs, September/October 2005, vol. 84, No. 5.


Mancur Olson, “Dictatorship, Democracy and Development,” The American Political Science Review, vol. 87, No. 3, September 1993, pp. 567 – 576.


Rosari Puglisi, “The Rise of the Ukrainian Oligarchs,” Democratization, vol. 10, No. 3, Autumn 2003, pp. 99 – 123.


ЛЕКЦІЯ 8 – 6 березня
^

Політична культура та політичні режими (2 год.)



David Elkins and Richard E. B. Simeon, “A Cause in Search of Its Effect, or What

Does Political Culture Explain?” Comparative Politics, vol. 11, January 1979, pp. 127-146.


John Street, “Political Culture - From Civic Culture to Mass Culture,” British Journal of Political Science, vol. 24, No. 1, January 1994, pp. 95 – 113.


Nancy Bermeo, “Democracy and the Lessons of Dictatorship,” Comparative Politics, vol. 24, No. 3, April 1992, pp. 273 – 291.


^ СЕМІНАР – 7 березня


  1. Концепція політичної культури та її критика;

  2. Політична культура як фактор політичного процесу;

  3. Взаємозв'язок між політичною культурою та режимом: реальний чи уявний?

  4. Політична культура в Україні, Росії та Білорусі: спільності та розбіжності.


Рекомендована література:


M. Steven Fish, “Islam and Authoritarianism,” World Politics, vol. 55, No. 1, October 2002, pp. 4-37.


Francis Fukuyama, “Confucianism and Democracy,” Journal of Democracy, No. 6, April 1995, pp. 20-33.


Kim Dae Jung, "Is Culture Destiny? The Myth of Asia's Anti-Democratic

Values," Foreign Affairs, vol. 73, No. 6, November/December 1994.


Sarah Mendelson and Theodore Gerber, “Soviet Nostalgia: Impediment to Russian Democratization,” The Washington Quarterly, vol. 29, No. 1, 2005, pp. 83 – 96.


^ ЛЕКЦІЯ 9 – 13 березня


Громадянське суспільство та політичні режими (4 год.)


Larry Diamond, “Rethinking Civil Society: Toward Democratic Consolidation,” Journal of Democracy, No. 3, July 1994, pp. 4 – 17.


Michael Foley and Bob Edwards, “The Paradox of Civil Society,” Journal of Democracy, No. 3, 1996, pp. 38 – 52.


Simone Chambers and Jeffrey Kopstein, “Bad Civil Society,” Political Theory, No. 6, December 2001, pp. 837 – 865.


^ СЕМІНАР – 14 березня


  1. Громадянське суспільство: історія терміну та його сучасне розуміння;

  2. Вплив історичних та культурних передумов на формування громадянського суспільства;

  3. Громадянське суспільство і демократія: союзники чи антагоністи?

  4. Держава і громадянське суспільство: форми кооптації та контролю;

  5. Ознаки наявності громадянського суспільства в Україні, Росії та Білорусі.


Sheri Berman, “Civil Society and the Collapse of Weimar Republic,” World Politics, No. 3, 1997, pp. 401 – 429.


Victor Stepanenko, “Civil Society in Post-Soviet Ukraine: Civic Ethos in the Framework of Corrupted Society,” East European Politics and Society, No. 4, 2006, pp. 571 – 597.

Masha Lipman, “How Russia is Not Ukraine: The Closing of Russian Civil Society,” Policy Outlook, CEIP, January 2005, pp. 1 - 7.


Masha Lipman, “How Russia is Not Ukraine: The Closing of Russian Civil Society,” Policy Outlook, CEIP, January 2005, pp. 1 - 7.


ЛЕКЦІЯ 10 – 20 березня

^

Політични еліти, партії та вплив виборчих систем на політичну боротьбу (4 год.)



Морис Дюверже, Политические партии (Москва: Академический проект, 2007), ст. 261 – 317.


John Higley and Michael Burton, “The Elite Variable in Democratic Transitions and Breakdowns,” American Sociological Review, vol. 54, No. 1, February 1989, pp. 17 – 32.


^ СЕМІНАР – 21 березня



  1. Єдність та розкол політичних еліт: передумови і вплив на політичний процес;

  2. Засади формування політичних партій: ідеологія, інтереси, ідентичність;

  3. Функціональне призначення партій у різних політичних режимах;

  4. Типологія виборчих систем і їхній взаємозв'язок із кількістю партій;

  5. Виборчі системи як іструмент політичної боротьби.

  6. Політичні еліти та партії на пост-комуністичному просторі.



Рекомендована література:


Beatriz Magaloni, “Credible Power-Sharing and the Longevity of Authoritarian Rule,” Comparative Political Studies, vol. 41, No. 4/5, April/May 2008, pp. 715 – 741.


Anna Grzymala-Busse, “Encouraging Effective Democratic Competition,” East European Politics and Societies, vol. 21, No. 1, 2007, pp. 91 – 110.


Paul Cammack, “A Critical Assessment of the New Elite Paradigm,” American Sociological Review, vol. 55, No. 3, June 1990, pp. 415 – 420.


John Higley, Michael Burton, Lowell Field, “In Defense of Elite Theory: A Reply to Cammack,” American Sociological Review, vol. 55, No. 3, June 1990, pp. 421 – 426.


Erik Herron,”Political Actors, Preferences and Election Rule Re-design in Russia and Ukraine,” Democratization, vol. 11, No. 2, April 2004, pp. 41 – 59.


Vladimir Gelman, “From ‘Feckless Pluralism’ to ‘Dominant Party Politics’? The Transformation of Russia’s Party System,” Democratization, vol. 13, No. 4, August 2006, pp. 545 – 561.


^ ЛЕКЦІЯ 11 – 27 березня


Революції, соціальні рухи та протестна політика (4 год.)


Jack Goldstone, “Toward a Fourth Generation of Revolutionary Theory,” Annual Review of Political Science, vol. 4, 2001, pp. 139 – 187.


Craig Jenkins, “Resource Mobilization Theory and the Study of Social Movements,” Annual Review of Sociology, vol. 9, 1983, pp. 527 – 553.


Sidney Tarrow, “Cycles of Collective Action: Between Moments of Madness and the Repertoire of Contention,” Social Science History, vol. 17, No. 2, Summer 1993, pp. 281 – 307.


Michael McFaul, “Transitions from Postcommunism,” Journal of Democracy, vol. 16, No. 3, July 2005, pp. 5 – 19.


^ СЕМІНАР – 28 березня



  1. Революція: визначення, причини та способи завершення;

  2. Моделі виникнення та розвитку протесту: мобілізація ресурсів, політичний процес і зміна структури можливостей, раціональний вибір колективних дій, міжнародні умови;

  3. Соціальні/протестні рухи: структура, технологія мобілізації та способи впливу на політичний процес;

  4. «Кольорові революції» в Сербії, Грузії, Україні та Киргизстані: джерела, динаміка, взаємозв'язок а наслідки;

  5. Причини невдач електоральних протестів в Білорусі, Росії та Азербайджані.


Рекомендована література:


Arthur Stinchcombe, “Ending Revolutions and Building New Governments,” Annual Review of Political Science, No. 2, 1999, pp. 49 - 73.


Timur Kuran, “Now Out of Never: The Element of Surprise in the East European Revolution of 1989,” World Politics, vol. 44, No. 1, October 1991, pp. 7 – 48.


Paul D’Anieri, “Explaining the Success and Failure of Post-communist Revolutions,” Communist and Post-communist Studies, vol. 39, 2006, pp. 331 – 350.


Mark Beissinger, “Structure and Example in Modular Political Phenomena: The Diffusion of Bulldozer/Rose/Orange/Tulip Revolutions,” Perspectives on Politics, vol. 5, No. 2, June 2007, pp. 359 – 276.

^

ЛЕКЦІЯ 12 – 3 квітня

Держава в умовах глобальної міжнародної системи (2 год.)



Фрэнсис Фукуяма, Сильное государство: управление и мировой порядок в XXI веке (Москва: 2007), ст. 157 – 176.


Lucan Way and Steven Levitsky, “Linkage, Leverage, and the Post-Communist Divide,” East European Politics and Societies, vol. 21, No. 1, pp. 48 – 66.


Valerie Bunce and Sharon Wolchik, “International Diffusion and Postcommunist Electoral Revolutions,” Communist and Post-communist Studies, vol. 39, 2006, pp. 283 – 304.

^

СЕМІНАР – 4 квітня





  1. Міжнародні інститути та методи впливу на політику держав (ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, МВФ, Світовий Банк);

  2. США і стратегії поширення демократії у світі;

  3. Теорія дифузії та демонстраційний ефект політичних змін;

  4. Глобальне громадянське суспільство (Freedom House, Amnesty International, Transparency International, Reporters Without Borders, Greenpeace).

  5. Зовнішні впливи на політичний процес в Україні.


Рекомендована література:


Stephen Krasner, “Sharing Sovereignty. New Institutions for Collapsed and Failing States,” International Security, vol. 29, No. 2, Fall 2004, pp. 85 – 120.


Peter Evans, “The Eclipse of the State? Reflections on Stateness in an Era of Globalization.” World Politics, vol. 50, October 1997, pp. 62-87.


Michael McFaul, “Ukraine Imports Democracy: External Influences on the Orange Revolution,” International Security, No. 2, Fall 2007, pp. 45 – 83.


СЕМІНАР – 11 квітня


Підсумкове завдання:

конструювання гіпотези по одній з тем курсу із визначенням способів її верифікації.


Рекомендована література:


Stephen van Evera, Guide to Methods for Students of Political Science (Cornell University Press, 1997), Ch. 1, pp. 7 - 48.

Схожі:

Основи сучасної політичної науки iconПолітологія
Водночас закцентовано увагу на тому, що предметом сучасної політичної науки можуть бути закони, закономірності, методи, проблеми...
Основи сучасної політичної науки iconІгсн основи політичної науки
Список електронних джерел з мережі інтернет для самостійної підготовки з курсу “основи політичної науки ”
Основи сучасної політичної науки iconОпис модуля з дисципліни "основи політичної науки"
Вивчення дисципліни спрямоване на формування та виховання громадян демократичної держави з високим рівнем політичної свідомості І...
Основи сучасної політичної науки iconМiнiстeрство освiти I науки україни львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра теорії та історії політичної науки Програма навчальної дисциплiни
Зокрема через підвищення політичної культури оволодіння методами і підходами з метою проведення об'єктивного аналізу функціонування...
Основи сучасної політичної науки iconПроректор з навчальної роботи
Політична теорія, політична детермінанта, політичний детермінізм. Основи вивчення політичної теорії. Прояв політичної теорії в політичній...
Основи сучасної політичної науки iconПрограма конференції «Методологія політичної науки»
Денисенко Валерій, професор, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки
Основи сучасної політичної науки iconРобоча програма з дисципліни Історія зарубіжних політичних вчень для студентів спеціальності
Політична теорія, політична детермінанта, політичний детермінізм. Основи вивчення політичної теорії. Прояв політичної теорії в політичній...
Основи сучасної політичної науки iconРозвиток політичної та правової думки в італії
Політико-правові ідеї Віко викладені у працях "Про незмінність правознавства" (в двох томах, 17201721) та "Основи нової науки про...
Основи сучасної політичної науки iconТеорія політичної системи
Політологія: предмет, методи та функції. Понятійно-категоріальний апарат політичної науки
Основи сучасної політичної науки iconІгсн основи політичної науки
Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: Мауп, 2000. – 384 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи