Академік апн україни Любов Іванівна Мацько icon

Академік апн україни Любов Іванівна Мацько




НазваАкадемік апн україни Любов Іванівна Мацько
Сторінка1/4
Дата08.08.2012
Розмір0.58 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Наукова бібліотека




Академік АПН України

Любов Іванівна Мацько

Біобібліографічний покажчик


Київ – 2008


УДК 811.161.2:378.124

ББК 81.2УКР:74.58

П79


Упорядник Н.І.Тарасова

Науковий редактор Л.В.Савенкова

Бібліографічний редактор Г.І.Шаленко


П79 Академік АПН України Любов Іванівна Мацько : Біобібліографічний покажчик /Упоряд. Н.І.Тарасова; Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Наукова бібліотека. - К.: НПУ, 2005. - 30 с.; порт. - Серія «Вчені НПУ імені М.П.Драгоманова».


Біобібліографічний покажчик серії „Вчені НПУ імені М.П.Драгоманова” присвячений науково-педагогічній діяльності заслуженого працівника народної освіти України, дійсного члена Академії педагогічних наук, доктора філологічних наук, завідувача кафедри стилістики, професора Національного педагогічного університету ім М.П. Драгоманова, відомого в Україні вченого в галузі мовознавства, педагога Любові Іванівни Мацько.

Покажчик містить: нарис життя і науково-педагогічної творчості, основні дати життя і діяльності, хронологічний покажчик друкованих праць, інформацію про наукову школу вченого, літературу про Л.І.Мацько, іменний покажчик.


Рекомендовано до друку Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова 2007 р., протокол №----


Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2008.


^ Серце віддає студентам


Любов Іванівна Мацько (дівоче прізвище Недбайло) народилася 9 лютого 1939 року в селі Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області в родині селян-колгоспників. Батько, Іван Васильович, загинув у Другій світовій війні, мати, Тетяна Кирилівна, рано померла. Про батька в пам’яті зберігся лише один-єдиний спогад: його руки, простягнуті до неї — і більше нічого. Пізніше мама розповідала, що коли батькова військова частина проходила повз село, він забіг до хати, узяв на руки маленьку донечку, пригорнув і попрощався. Мама провела його за село, довго дивилася вслід — а він усе біг і біг, доганяючи частину. Батько не повернувся з війни. Форсував Дніпро, визволяв Київ, загинув у селі Романівка на Житомирщині. Там і лежить у братській могилі.

Мати сама виховувала доню. Працювала в колгоспі, винесла на собі тягар післявоєнної колгоспної праці. Тільки-но світає — мати вже у полі. Поверталася додому поночі. Тож усе домашнє господарство трималося на малій Любі.

Жили бідно. Коли по війні почали з’являтися деякі товари, намагалися навіть не заходити до сільмагу. Мама пояснювала: «Це не для нас, ми не можемо собі цього дозволити…» Любов Іванівна вдячна мамі за такий урок, бо й досі не знає, що таке почуття заздрощів. Скромність у способі життя характерна для неї й зараз.

У дитинстві навчання не було основною діяльністю. Щонайпершим обов’язком навіть у дітей була робота по господарству. І лише тоді, коли в хаті й навколо все зроблено, - сідали за уроки. Основне, ґрунтовне навчання було в школі. З тих часів Любов Іванівна винесла тверду впевненість, що основне навчання має зосереджуватися в класі. Засвоювати матеріал, осмислювати його потрібно на уроці, а вдома слід лише закріплювати.

Педагогічну долю Люби Недбайло визначали її вчителі. Дівчина любила малювати: фантастичні сюжети, орнаментальні переяславські узори, оригінальні замальовки з-під її рук з’являлися на шматках грубого обгорткового паперу (в післявоєнний час іншого не було), на полотняних хустках попільниць, на глиняних стінах. Хто це бачив, радили вчитися на художника, але треба було їхати до Одеси в художньо-прикладне училище, а грошей на квиток немає, та й виїхати з села було проблемою. Директор семирічної школи, фронтовик Олексій Юхимович Єфіменко добув у районі для здібної учениці довідку-дозвіл виїхати з села на навчання. Так у 13 років за порадою вчителя Люба зробила свій педагогічний вибір і вступила у 1953 році до Переяслав-Хмельницького педагогічного училища. Вчилася на відмінно, закінчила з відзнакою. Але це було не тільки навчання. Це було цілісне максимально позитивне навчально-виховне середовище для формування особистості молодого педагога і науковця. І нині, через півстоліття, Любов Іванівна дуже тепло згадує своїх наставників, вважає, що це були великі педагоги й вихователі не тільки педагогічного фаху, а й життя: вони бачили і розуміли кожного студента індивідуально, враховуючи його задатки і можливості, спонукали кожного до бачення своєї перспективи у житті, самоаналізу, визначення цілей, обґрунтування мотивів, досягнення певної мети.

Бібліотекар педучилища зразу помітила і чимось виокремила першокурсницю Любу. Юлія Вердоні, італійка за походженням, щиро любила Україну і народ, серед якого жила, добре знала українське народне і професійне мистецтво, культуру, здавалось, носила в серці переяславську шевченкіану, могла миттєво дати потрібну довідку про Шевченка чи іншого письменника, інформацію з історії Переяслава й України, з новинок психології й педагогіки, відчувала інтереси кожного студента і обережно, ніби ненароком формувала їх, пропонуючи відповідну літературу. Вона зразу захопила Любу своїм світлим світобаченням і вела чотири роки шляхами літературно-мовної й педагогічної науки, привчивши багато читати. Коли Люба уже в Київському педагогічному інституті імені М.Горького сяде на студентську лаву поряд з учорашніми десятикласниками, то зразу відчує вплив педагогічної бібліотеки Юлії Вердоні. Любов Іванівна й сьогодні шкодує, що дуже мало таких педагогічних бібліотекарів, якою була Вердоні: ніхто не готує їх на професійному рівні, тому вона сприяла відкриттю бібліотечної спеціальності в інституті української філології.

Зростаючи в післявоєнній бідності на межі злиднів, Люба планувала після училища працювати, хотілось обжитись, одягнутись. Але від класного керівника, фронтовика Олексія Кириловича Макаренка постійно чула: треба далі вчитись. І таки переконав. Навіть прийшов о 6-й годині ранку на автостанцію: чи вона справді поїхала в Київ вступати до інституту.

1957—1962 роки для Л.І.Мацько — це навчання у Київському педагогічному інституті імені М.Горького. Всі сесії складала на „відмінно”, з другого курсу і до закінчення навчання одержувала Ленінську стипендію. Всі студентські роки Л.І.Мацько була активним учасником студентського профспілкового і комсомольського життя, була заступником секретаря комітету комсомолу. А в той час комсомол займався багатьма цікавими справами (наукові конференції, будівництво метро ст. «Університетська» і Палацу спору, Жовтневого палацу; розповсюдження книг, робота з неповнолітніми, дружинництво, шефство над учнівською і робітничою молоддю та ін). Як і нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, його попередник - Київський педагогічний інститут ім. М.Горького - був високою школою формування педагогічної особистості майбутнього вчителя і громадянина.

Ще студенткою Люба почала свою педагогічну діяльність: щорічно вихователем чи вожатою у піонерських та учнівських таборах праці і відпочинку. Не вистачало учителів і Міністерство освіти з 1 вересня 1961 року розіслало п’ятикурсників на робочі місця учителів української мови і літератури. Любов Іванівна працювала вчителькою української мови і літератури у школі-інтернаті села Іванівки Великописарівського району Сумської області. Після завершення навчання в педагогічному інституті Любов Іванівна мала можливість стати комсомольським працівником районного масштабу. Але її знову правильно зорієнтували великі педагоги — професори доктори педагогічних наук А.П.Медушевський та Т.Ф.Бугайко, доктори філологічних наук П.К.Волинський, М.Я.Плющ - радили йти у школу і науку, рекомендували в аспірантуру, оскільки усі 5 років вона активно займалася науковою роботою під їх керівництвом, брала участь у двох Всесоюзних студентських наукових конференціях (у Тбілісі і в Ленінграді), мала наукові відзнаки.

Любов Іванівна взяла призначення у школу-інтернат, новобудову у новому житловому районі Теремки. Але будівництво до початку навчального року не завершили, школу не відкрили і випускниця залишилася без роботи, а в міському відділі освіти Києва черга до 5 тисяч претендентів на робочі місця, яких ще немає. Суспільний авторитет і становище вчителя того часу були незрівнянно вищими, ніж нині.

Зустрівши на вулиці біля Володимирського собору заплакану випускницю, свою допомогу запропонував відомий вчений, професор Михайло Андрійович Жовтобрюх, який тоді працював в Інституті мовознавства імені О.О.Потебні АН України і за сумісництвом читав студентам - українським філологам - порівняльну граматику слов’янських мов. Він зразу ж повів Любу в Інститут мовознавства, до директора, академіка АН Івана Костянтиновича Білодіда, який після співбесіди запропонував їй наступного дня з 9-ої ранку почати роботу в інституті на посаді його референта. Це була ніби лаборантська робота, але яка і де! В самому центрі академічної філологічної науки, поруч інші гуманітарні інституції, культурне життя хрущовської відлиги і шістдесятництва, авангард, фольк і поетичне кіно, нові ідеї і мовні конференції, на які з’їзджалися вчені з усієї України. Кожний день поряд із великими ученими, Любов Іванівна присутня при дискусіях високоосвічених людей; вичитуючи машинописи, ставала першим читачем свіжих оригінальних думок, слухала схвальні відгуки і критичні зауваження, перекладала і писала щось сама — це також була велика школа. Це найкраща підготовка до аспірантури і самостійного наукового життя, яке Любов Іванівна почала восени 1964 року, вступивши до аспірантури на кафедру української мови КДПІ ім. О.М.Горького. Під науковим керівництвом доктора філологічних наук, професора Михайла Андрійовича Жовтобрюха Любов Іванівна Мацько завершила наукове дослідження і 4 жовтня 1968 року захистила дисертацію «Граматична категорія числа» та одержала науковий ступінь кандидата філологічних наук, після чого стала працювати викладачем кафедри української мови.

З 1970 року Любов Іванівна Мацько доцент, з 1972 по 1974 роки — завідувач підготовчого відділення для сільської і робітничої молоді, з 1974 по 1989 — декан факультету підвищення кваліфікації вчителів Польської Народної Республіки; одночасно з 1970 по 1981 — вчений секретар Ради інституту; з 1980 по 1983 — докторант кафедри української мови, з 1983 — знову викладач — доцент. У 1986 році Л.І.Мацько захистила докторську дисертацію на тему «Інтер’єктиви в українській мові», з 1988 року по даний час — професор, завідувач кафедри стилістики української мови. Творець наукових ідей, ініціатор цікавих форм навчальної і виховної роботи зі студентами, вона невтомно працює сама й заохочує до цього інших.

Крім наукової й викладацької роботи, академік Л.І. Мацько веде й активну громадську діяльність: бере участь у всеукраїнських і міжнародних з’їздах, конференціях, симпозіумах, семінарах, виступає по радіо й на телебаченні, читає лекції працівникам різних установ і закладів освіти, входить до складу редакційних колегій філологічних та педагогічних видань. Як творча особистість, вона непідвладна автоматизму життя, не дає засмоктати себе дріб’язковості й метушні.


^ Віра Христинок,

кандидат філологічних наук



За покликом душі


Кінець червня - пора, коли усе в природі вступає у фазу свого найвищого розквіту. Пора перших плодів, першої, ще юної зрілості. Саме зараз в Інституті української філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова триває вручення дипломів випускникам. У залі гомін, серед по-святковому вбраних вчорашніх п’ятикурсників, а сьогоднішніх випускників панують змішані почуття суму й радості. Але, коли на сцену піднімається ошатна, статна жінка, всі стихають і звертаються поглядами до неї – тої, що говорить. А говорить вона про те, що зараз близьке кожному – це видно по слухачах, по тому, як одна емоція змінюється на їх обличчях іншою. Здається, всіх зачарувала музика Слова, мовлена справжнім Майстром риторичного мистецтва – Любов’ю Іванівною Мацько. Такою, мабуть, вона постає в уяві багатьох своїх колишніх студентів, які сіють зерна любові до рідної мови не лише в усіх куточках України, а й за її межами.

З Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова пов’язане майже все творче життя Любові Іванівни. Сюди вона прийшла студенткою першого курсу, тут вона здобула звання кандидата і стала викладачем, тут працювала над докторською дисертацією, очолила новостворену кафедру стилістики української мови, якою керує і сьогодні. І впродовж всього цього часу вона вміла бути кращою. Може, тому, що ніколи не зупинялася на досягнутому, спочиваючи на лаврах, а прагнула до нових знань, нових наукових пошуків і звершень. Ніколи не припиняти вчитися – це життєве кредо Любові Іванівни.

Принципова і вольова, вона водночас щира, дуже доброзичлива, особливо до молодих науковців-початківців. Любов Іванівна володіє рідкісним даром - умінням бачити в людях їхній прихований потенціал, відкривати талановитих науковців, створювати у колективі атмосферу постійного творчого пошуку і прагнення до самовдосконалення. Тому зрозумілою є така статистика: впродовж своєї науково-педагогічної діяльності професор Мацько підготувала цілу когорту відомих учених, створивши провідну в Україні школу стилістики української мови. Під її керівництвом захищено 5 докторських і 28 кандидатських робіт, вона виступала опонентом на захисті понад 100 дисертацій філологічного й педагогічного напряму.

Звичайно, що насамперед Любов Іванівна – філолог, в якій би іпостасі вона при цьому не виступала: чи то лектора, педагога-новатора, автора цікавих методичних розробок для середньої та вищої школи, чи то наукового опонента і рецензента, чи то майстерного оратора, чи то керівника кафедри. Проте широкому загалові вона відома передусім як автор статей на суспільно-мовну тематику у найбільш авторитетних українських часописах «Голос України», «День», «Урядовий кур’єр», «Освіта» та багатьох інших. Не раз лунали її пристрасні заклики плекати й берегти наш національний скарб - рідну мову – й на радіо. Впевненим і лагідним голосом Любов Іванівна переконливо й цікаво розповідала радіослухачам про історію походження деяких українських слів, про необхідність свідомого бережливого ставлення до рідної мови, про її велике значення у державотворчих процесах. І як актуально звучать зараз сказані колись Любов’ю Іванівною слова: «Українська мова, як і кожна інша, потужністю своєї системи є складовою світовою мовного простору, частиною культурного багатства всього людства. Це оригінальний національний погляд на світ, один з тих, що і творить, і прикрашає культурну цивілізацію. Оволодіння повноцінною (а не тільки діловою чи побутовою) українською літературною мовою має стати етичним імперативом кожного громадянина Української держави, бо це шлях до загальнодержавної інтеграції і консолідації громадян. Державна мова формує українських громадян як господарів Української держави, а не байдуже населення». Ревна поборниця чистоти й елітарності української мови, Любов Іванівна активно долучається до громадських дискусій, наукових конференцій, круглих столів, у центрі уваги яких актуальні питання сучасної української мови та науки про неї.

Хоча колеги Любові Іванівни мають рацію, стверджуючи, що робота водночас і її хобі, вона прихильна й до театру, книг та квітів. Коли душа прагне відпочинку – виривається в рідне село, мешканці якого дуже пишаються знаменитою землячкою. Чистим незамуленим джерельцем натхнення для Любові Іванівни є її шестирічне сонечко, онучка Богданка.

Серед людей, котрі добре знають Любов Іванівну, відомо, що вона – майстерна вишивальниця: стіни її домівки прикрашені власноруч вишитими картинами, які привертають до себе увагу кожного, хто переступає цей гостинний поріг. Вітати гостей у себе вдома Любов Іванівна і любить, і вміє. Якась по-особливому тепла атмосфера відчувається у цій затишній оселі, де так багато книг та квітів. У цій атмосфері виростали її доньки, продовжувачки родинної філологічної династії, співавторки статей, підручників, методичних збірників. Написана у співавторстві із доньками «Стилістика української мови» займає особливе місце у творчій біографії Любові Іванівни Мацько. Ця книга не є підручником у традиційному розумінні цього слова, бо акумулює власний кількадесятилітній досвід викладання стилістики у вищій школі та узагальнює великий досвід попередників – вітчизняних та зарубіжних. Загалом наукова діяльність професора Мацько повною мірою відображена у цьому біобібліографічному покажчику: більше 30-ти книг (монографії, підручники, словники), статті, виступи та інтерв’ю.

Про Любов Іванівну можна сказати, що вона, як герої Довженкових творів, чолом сягає неба, а ногами стоїть на землі. Науковець зі світовим ім’ям, вона добре пам’ятає уроки історії, не пориває зв’язків зі своїм корінням. Щороку запалює свічку пам’яті, вшановуючи загиблих українців, жертв голодомору 1932-33 років, відзначає річниці нашої молодої незалежної держави. Традиційно святкують у родині Мацько Миколая, Різдво, Водохреще, Великдень. Такі свята – на рівні з родинними.

З чим асоціюється Любов Іванівна у першу чергу – це любов. Ця любов осяває все, що вона робить. Зерна любові завжди розквітають, коли любов – безкорислива і щира. Любов Іванівна Мацько осяяна щирою любов’ю до людей, до природи, до світу. Любов – її крила, її щастя, її натхнення.


^ Оксана Калита,

кандидат філологічних наук


Основні дати життя та діяльності Л.І.Мацько


1939 р. - Народилася 9 лютого 1939 року в селі Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області

1953-1957 рр. -По закінченні школи навчалась в Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі.

1957-1962 рр. - Навчалась на філологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім.ОМ.Горького (тепер - Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова)

1961 р. - Трудову діяльність почала вчителькою української мови і літератури в школі-інтернаті в с.Іванівка Великописарівського району Сумської області.

1962—1964 рр. - Працювала в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні Академії наук УРСР

1964—1967 рр.- Навчалась в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. О.М.Горького

1968 р. - Захистила кандидатську дисертацію з українського мовознавства: «Граматична категорія числа», працює викладачем на кафедрі української мови в КДПІ ім. О.М. Горького

^ 1970 р. - Одержала наукове звання доцента

1970-1980 рр. - Вчений секретар Ради інституту

1974-1980 рр. - Декан факультету підвищення кваліфікації вчителів Польської народної Республіки

^ 1975 р. - Має відзнаки Польської Народної республіки за педагогічну діяльність - золотий знак і медаль Едукації Народової.

1986 р. - Захистила докторську дисертацію з українського мовознавства: «Інтер’єктиви в українській мові»

1987 р. – Присвоєно наукове звання професор

1988 р. - Завідувач кафедри стилістики української мови

1994 р. - Обрана членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України

1999 р. - Обрана дійсним членом Академії педагогічних наук України.

- Відмінник освіти України

2000 р. - Заслужений працівник народної освіти України.

2004 р. - Нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІ ступеня

- Нагороджена Подячним дипломом Міністерства освіти і науки України та Ліги українських меценатів

2005 р. - Нагороджена Орденом святих Кирила і Мефодія

2005 р. – Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України


Друковані праці Л.І.Мацько

(Хронологічний покажчик)

1960

  1. Спасибо, Грузія! //За педагогічні кадри.- 1960.- 17 травня, № 18(152).-С.2; 31 травня, № 19(153). - С.2.

1963

  1. Виїзний пленум Наукової ради АН СРСР (з проблеми „Закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціалістичних націй”, Київ, травень 1962 р.) /А.О.Данисько, Л.І. Недбайло //Українська мова і література в школі. - 1963.- №8. - С.94-95.

1964

  1. Пленум Наукової ради з проблеми “Закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціалістичних націй”, 17-18 червня 1963 р., Київ /А.О.Данисько, Л.І.Недбайло // Закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціалістичних націй : доповіді та повідомлення. – К.: Наукова думка, 1964. –С.18-22.

1965

  1. Найважливіші проблеми дослідження граматичної категорії числа в українській мові //Звітно-наукова конференція кафедр інституту за 1964 рік. Гуманітарні науки : тези доповідей /Міністерство освіти України. КДПІ ім. О.Горького.– К.: Радянська школа, 1965. – С.68-70.

1966

  1. Значення однини іменників, що піддаються рахунку //Звітно-наукова конференція кафедр інституту. Гуманітарні науки : тези доповідей, 15-17 лютого 1966 р. /Міністерство освіти України. КДПІ ім. О.Горького.– К.: Радянська школа, 1966. – С. 111-113.

1967

  1. Дериваційно-корелюючі форми множини абстрактних суфіксальних іменників //Звітно-наукова конференція кафедр інституту. Гуманітарні науки : тези доповідей, 15-17 лютого 1967 р. /Міністерство освіти України. КДПІ ім. О.Горького.– К.: Радянська школа, 1967. – С. 97-98.

  2. Дослідження граматичної категорії в радянському мовознавстві //Підсумки і проблеми наукового вивчення української мови в пожовтневий період : тези доповідей республіканської наукової конференції. – К.: Радянська школа, 1967.-С.52-53.

1968

  1. Грамматическая категория числа в современном украинском языке : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. филол. наук/ КДПІ ім. О.М.Горького. – К.: КДПІ, 1968.-19 с.

  2. Граматична категорія числа в абстрактних іменниках // Українська мова і література в школі. – 1968. – №4. – С.23-25.

  3. Граматична категорія числа у власних назвах //Мовознавчі студії : реферативні матеріали конференції молодих учених. – К.: Наукова думка, 1968.-С.59-66.

  4. Дослідження категорії числа в радянському мовознавстві //Українська мова : збірник республіканської наукової конференції в Запоріжжі. – К.: Радянська школа, 1968.- С.27-30.

  5. Множина від іменників речовинного значення // Питання мовної культури : зб. статей. – К.: Наукова думка, 1968. - Вип. 2.- С.61-68.

  6. Паралельні предикативні конструкції з присудками в однині і множині при однорідних підметах // Синтаксична будова української мови. – К.: Наукова думка, 1968. - С.92-102.

  7. Про моделі сполучуваності присудка з однорідними підметами в усному побутовому мовленні /Л.І.Недбайло, М.Я.Плющ //Республіканська наукова конференція, присвячена вивченню українського усного літературного побутового мовлення : тези доповідей. - К.: Рад. школа, 1968.- С.75-77.

1969

  1. Граматичні і словотворчі значення категорії числа іменників // Питання словотвору східнослов’янських мов : матеріали міжвузівської республіканської наукової конференції. – К.: Наукова думка, 1969. - С.75-76.

  2. Плюральні форми українських топонімів //ІУ Республіканська ономастична конференція : тези. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 177-178.

  3. Стилістичне використання граматичної категорії числа в творах І.Котляревського // Ювілейна наукова конференція, присвячена 200-річчю від дня народження І.Котляревського : тези доповідей і повідомлень, 1969, м.Полтава / Відп. ред. А.А.Бурячок.- Х.: Вид-во Харк. держ. ун-ту, 1969. - С.78-80.

  4. Узгодження означень у числі //Питання мовної культури : зб статей. – К.: Наукова думка, 1969. - Вип. 3.- С.68-72.

1970

  1. Структура предикативних сполук з однорідними підметами в усному побутовому мовленні / М.Я.Плющ, Л.І.Недбайло // Усне побутове літературне мовлення. – К.: Наукова думка, 1970. - С.120-124.

1972

  1. Стилістичні функції морфологічних одиниць //Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики : зб. праць /Ред.колегія: Г.П.Їжакевич (відп. ред.) та ін.- К.: Наукова думка, 1972. - С.87-104.

  2. Утворення іменників жіночого роду – назв осіб за професією // Питання мовної культури : зб. статей. – К.: Наукова думка, 1972. - Вип. 4.- С.26-33

1973

  1. Стилістичні функції займенників у поетичних творах Лесі Українки //Леся Українка. Публікації.Статті. Дослідження.- К.: Наук.думка, 1973.-С.212-218.

1974

  1. Тексти для лінгвістичного аналізу : навчальний посібник /Л.І.Мацько, М.Я.Плющ. – К.: КДПІ ім. О.М.Горького, 1974.- 40 с.

1975

  1. Сучасна українська літературна мова : тематика контрольних робіт /Г.Я.Довженко, Л.І.Мацько. - К.: Вища школа, 1975. - Ч.1.- 97 с.

  2. До проблеми класифікації вигуків і вигукових слів у вузівських підручниках і посібниках //Проблема удосконалення навчального процесу в педагогічному вузі : матеріали Республіканської науково-практичної конференції /Міністерство освіти України. КДПІ ім. О.М.Горького. Редкол.: М.І.Шкіль (відп. ред.) та інші. - К.: КДПІ, 1975.- С. 210-211.

  3. Структура підмета в сучасній українській мові // Синтаксис словосполучення і простого речення (синтаксичні категорії і зв’язки) /АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Редкол.: М.А.Жовтобрюх (відп. ред.) та інші. – К.: Наукова думка, 1975.-С.46-59.


  1   2   3   4

Схожі:

Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconАкадемік апн україни Любов Іванівна Мацько
П79 Академік апн україни Любов Іванівна Мацько : Біобібліографічний покажчик /Упоряд. Н.І. Тарасова; Національний педагогічний університет...
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconАкадемік апн україни Олексій Григорович Мороз
Академік апн україни Олексій Григорович Мороз: Біобібліографічний покажчик /Упоряд. Л. В. Савенкова; Національний педагогічний університет...
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconАкадемік апн україни Олексій Григорович Мороз
move to 0-16362961
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько icon"затверджую"
Ректор нпу імені М. П. Драгоманова академік апн україни, доктор філософських наук, професор В. П. Андрущенко
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconКопиленко Олександр Любимович, д ю. н., член-кореспондент Національної академії наук України, директор Інституту закон
України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, академік апн україни, президент Одеської національної юридичної...
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconКопиленко Олександр Любимович, д ю. н., член-кореспондент Національної академії наук України, директор Інституту закон
України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, академік апн україни, президент Одеської національної юридичної...
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconЗразок ректору умо апн україни В. В. Олійнику замовлення
Університету менеджменту освіти апн україни (протокол № від 200 р.)
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconЗразок ректору умо апн україни В. В. Олійнику замовлення
Університету менеджменту освіти апн україни (протокол № від 200 р.)
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconЗразок ректору умо апн україни В. В. Олійнику замовлення
Університету менеджменту освіти апн україни (протокол № від 200 р.)
Академік апн україни Любов Іванівна Мацько iconЗразок ректору умо апн україни В. В. Олійнику замовлення
Університету менеджменту освіти апн україни (протокол № від 200 р.)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи