Методичні вказівки icon

Методичні вказівки




НазваМетодичні вказівки
Сторінка2/3
Дата30.07.2012
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументи
1   2   3
^

Рисунок 3.2 - Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи

фазометра



Якщо частини рисунка не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком рисунка вказують повне його позначення, а під його продовженнями позначають “Рисунок 3.2 (продовження)”. Пояснювальні дані розміщують під кожною частиною рисунка.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідному рисунку вказують їх порядкові номери в межах рисунка. Посилання на нумерований елемент рисунка в тексті дається без дужок, наприклад: „вентиль 3 на рисунку 5.2”.

Якщо рисунок є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі.


3.7.5 Оформлення таблиць


Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилан-ня на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.

Таблиця повинна складатися із номера таблиці, найменування таблиці і самої таблиці.

Номер таблиці і її найменування вказують над таблицею починаючи від лівого її кута за формою: “Таблиця 4.2 – Назва таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо назва таблиці довга, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “Таблиця”.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують назву граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для назви рядків. До­пускається не розділяти рядки гори-зонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків - 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу“№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номери вказують в боковику таблиці перед назвою рядка.

Назва граф може складатися із заголовків і підзаголов­ків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, почи-наючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення із заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконува­ти через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту ж одиницю фізичної величини, то над таблицею розмі­щують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони поясненні в попередньому тексті чи на ілюстраціях ( D - діаметр, Н - висота і т.д.). Одна­кові буквені позначення групують послідовно в порядку росту їх індексів, наприклад: (L1, L2, ...).

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Для опису певного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:

(Напруга, В, не більше),

а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20)

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і чис­ловими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки табли­ці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складаєть­ся з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з одного і більше слів, то при першому повто­ренні його замінюють словами “те ж”, а далі лапками. При розді­ленні таблиці горизонтальними лініями - ніякої заміни не викону­ють.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові роз­ряди по всій графі були точно один під одним, за винятком ви­падку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12 – 35

122 – 450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з одна­ковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: І/2", 1/4", 1/8".

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повто-рюються, не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ста­виться прочерк.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикаль-ному напрямках, або іншими словами може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під одною чи поряд.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють головку таблиці, а при розміщенні однієї частини під одною - повторюють боковик.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках назву (при її наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами від лівого кута таблиці пишуть “Продовження таблиці 4.2” без крапки в кінці.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.


3.8 Висновки


Висновки оформляють з нової пронуме­рованої сторінки із заголов-ком “Висновки” (для КР див.таблицю 3.1).

Висновки є заключною частиною, підсумком прийнятого інженер-ного рішення виконаного проекту (роботи) із зазначенням досягнутих результатів, визначенням перспектив їх покращення, пропозиціями реалізації проекту (роботи).

В тексті ПЗ рекомендується давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного розділу.


^ 3.9 Список використаної літератури. Форми запису


Список використаної літератури оформляють з нової прону-мерованої сторінки із заголовком “Список літератури” (для КР див.таблицю 3.1).

Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовувалися в дипломному проекті (роботі) і записуватися в порядку посилання на неї в тексті.

В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами. Літературу записують мовою оригіналу.

Форми запису літератури:

1. Прізвище та ініціали. Назва книги. - Місце видання: Видавництво, рік. - Кількість сторінок.

(1. Максимович Н. Г. Теорія графів і електричних кіл. - Львів: Вища школа, 1987. - 216 с.)

2. Назва книги / Ініціали та прізвище. - Місце видання: Видавництво, рік.- Кількість сторінок.

Примітка Великі міста, такі як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.

(2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посіб­ник / В. О. Поджаренко, В. В. Кухарчук. - К. : НМК ВО, 1991. - 240 с.)

3. Прізвище та ініціали. Назва частини книги // Прізвище та ініціали. Назва книги. - Місце видання: Видавництво, рік. - С. Інтервал сторінок.

(3. Хоор К.О структурной организации данных // Дал У., Дейстра Э., Хоор К. Структурное программирование – М.: Мир, 1975. - С. 98-197.)

4. Прізвище та ініціали. Назва частини видання // Назва видання.- Рік.- № Число.- С. Інтервал сторінок.

(4. Dreiheller A. Programming Lanquage Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. - 1997. - №1. - P. 83-88.)

(5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Авто-матика и телемеханика. - 1978. - №8. - С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)

(7. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу-проводникового переключателя.- Опубл. 04.05.84.)

3.10 Додатки


Рисунки, таблиці, тексти допоміжного характеру, схеми можна оформляти у додатках.

Додатки оформляють як продовження документа на його наступ­них сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ (див.пункт 3.7.2).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи звер-ху посередині рядка слово “^ Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськи-ми цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням вказують вид додатка:

  • для обов’язкового додатка в дужках пишуть слово (обов’язковий);

  • для інформативного – (довідниковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують під видом додатка, посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису - заголовок записують у відповідній графі.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, вид додатка, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

Першим додатком в КП може бути технічне завдання.


^ 3.10.1 Технічне завдання


Технічне завдання (ТЗ) є основним вихідним документом для розробки продукції і технічної документації на неї. Титульний аркуш ТЗ наведений в додатку А.

ТЗ оформляють відповідно до вимог стандарту ГОСТ2.105-95, на аркушах формату А4 з однієї сторони, як правило, без рамки, основного напису і додаткових граф до нього. Номери сторінок проставляють у верхній частині аркуша справа.

ТЗ, як правило, складається із таких розділів:

а) найменування та область застосування розробки;

б) підстава для проведення робіт;

в) мета і призначення;

г) технічні вимоги:

  1. склад продукції та вимоги до змісту;

  2. вимоги надійності;

  3. умови експлуатації;

  4. естетичні та ергономічні вимоги;

  5. вимоги безпеки, охорони здоров’я і природи;

  6. вимоги технологічності та метрологічного забезпечення;

  7. вимоги до маркування та упаковки;

  8. вимоги до транспортування та зберігання;

д) економічні показники;

е) стадії та етапи розробки;

ж) порядок контролю та приймання.

ТЗ затверджується на кафедрі та узгоджується в провідній організації (при наявності).


4 Оформлення графічної частини

^ 4.1 Загальні положення


Графічну частину виконують відповідно до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах (див.п.2.1) з використанням комп’ютерних графічних редакторів.

Перелік графічного матеріалу повинен відповідати індивідуальному завданню (додаток Г).

При виконанні структурних, функціональних, принципових та кіне-матичних схем кожний елемент (пристрій), який входить до виробу, повинен мати відповідне графічне зображення на схемі та буквено-цифрове позиційне позначення (ГОСТ 2.702-75).

Для кожної принципової схеми проекту складається перелік елементів (ГОСТ 2.704-75), який включає всі елементи, які входять до складу виробу та мають умовне графічне зображення на схемі.

Для кожного складального креслення проекту складаються специфікації, які оформляються згідно з діючими вимогами ГОСТ 2.106-68 на аркушах формату А4.

Основні написи заповнюють згідно зі встановленими вимогами (див. п. 2.5).

Посилання на графічну частину в тексті ПЗ виконують за формою:

„...наведено на схемі 08-03.ДП.015.00.000 Е3”.

Якщо графічна інформація КП (КР) подається у вигляді плакатів, то їх слід оформлювати з однієї сторони аркуша належним чином, а на зворотній частині аркуша у відповідному місці розташовувати основний напис за формою 1 з обов’язковими підписами.

Якщо на одному цілому аркуші формату А1 подається інформація на менших форматах (А2 чи А3), то формат А1 слід правильно ділити на менші стандартні формати.


4.2 Типи схем


4.2.1 Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв´язки.

4.2.2 Функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використо-вуються при вивченні принципів роботи виробів, при налагоджуванні, контролі та ремонті.

4.2.3 Схема електрична принципова визначає повний склад елементів та зв´язків між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших конструкторських документів, в тому числі креслень.

4.2.4 При розробці конструкторських документів, які визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а також для здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті пристроїв використовують схему з´єднань.

4.2.5 Для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлу-атації використовують схеми підключення.

4.2.6 Складові частини комплексу, а також з´єднання їх між собою на місці експлуатації визначає загальна схема.

4.2.7 Відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності) проводів, джгутів, кабелів показують на схемі розташування.

4.2.8 Коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми двох або декількох типів на один і той же виріб, оформляють об´єднану схему.

Вид та тип схеми визначають її найменування та код (див. п. 2.6).

Нижче наведені вимоги до графічної частини, яка є найбільш типовою для студентів електротехнічних спеціальностей всіх форм навчання.


^ 4.3 Правила виконання електричних схем

4.3.1 Схема електрична структурна


Схема електрична структурна (ГОСТ 2.702-75, п.1) визначає основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і зв´язки.

Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокут-ників або умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямо-кутниками найменування, умовні позна­чення або номери функціональних частин вписують в середину прямо­кутників. Умовні позначення і номери повинні бути розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні позна­чення записують над УГП або справа від них.

Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку, на яких стрілками вказують напрямок ходу робочого проце­су. Структурна схема повинна давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва направо, зверху вниз.

Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами зі сторонами 12· n (n = 1, 2, 3,…) мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і позначень проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, у напрямі, зверху вниз зліва направо, і розшифровують в таблиці довільної форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаг-рами, таблиці, вказання параметрів у характерних точках (величини стру-мів, напруг, форми і величини імпульсів), математичні залежності та ін.


^ 4.3.2 Схема електрична функціональна


Функціональна схема (ГОСТ 2.702-75, п.2) відображає процеси, які протікають в окремих функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні зі структурною більш детально розкриває функ­ції окремих елементів чи пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та ос­новні зв’язки між ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з діючими державними стандартами. Дозволяється окремі фун­кціональні частини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до рівня принципових схем.

Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціо­нальні групи, які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі присвоюють найменування або умовне позна­чення.

На схемі повинно бути вказано:

- для кожної функціональної частини, зображеної прямокутни­ком, її найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

- для кожної функціональної частини або елемента, зображе­ного УГП, позиційне позначення.

Якщо функціональна схема використовується разом з прин­циповою, то позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.

Якщо функціональна схема розробляється окремо (без прин­ципової), то позиційне позначення елементів і функціональних час­тин вказують за загальними правилами і розробляють перелік елементів.

На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним позначенням чи на вільному полі схеми технічні характе­ристики функціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.


^ 4.3.3 Схема електрична принципова


Схема електрична принципова (ГОСТ 2.702-75, п.3) є найбільш повною схемою виробу і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

На схемі зображують всі складові частини виробу і зв'язки між ними, а також елементи якими закінчуються вхідні та вихідні кола (роз’єми, затискачі і т.п.).

Схему слід виконувати для режиму, коли виріб знаходиться у вимкненому стані. Якщо ж режим інший, то на полі схеми вказують режим, для якого виконується схема.

Всі елементи і зв'язки між ними на схемі зображують за допомогою УГП згідно з діючими державними стандартами і розмі­щують таким чином, щоб схема була найбільш наглядною, зручною для читання.

Схеми рекомендується виконувати рядковим способом: умовні графічні позначення пристроїв та їх складових частин, які входять в одне коло, зображають послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола у вигляді паралельних горизонтальних або вертикальних рядків.

Елементи, які у виробі використовуються частково, допуска­ється зображувати не повністю, а тільки ті частини, які викорис­товуються.

Виводи невикористаних частин УГП слід креслити короткими або взагалі не показувати.

Допускається зливати в одну лінію декілька електрично незв´язаних ліній зв´язку. При цьому кожну лінію в місці злиття на обох кінцях помічають умовними позначеннями (цифровими або буквено-цифровими).

На схемі дозволяється вказувати характеристики вхідних кіл пристроїв (частоту, напругу, силу струму, опір та ін.), а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах. Написи, знаки або графічні позначення, які повинні бути нанесені на виріб, розміщують біля відповідних елементів в лапках.

Допускається вказувати адреси зовнішніх з´єднань вхідних та вихідних кіл даного виробу, якщо вони відомі.

Умовні графічні позначення вхідних та вихідних елементів – з´єднувачів, плат та інших дозволяється заміняти таблицями довільних розмірів. Таблицям присвоюють позиційні позначення елементів, які вони замінюють. Порядок розташування контактів в таблиці визначається зруч-ністю побудови схеми.

Всі елементи на схемі повинні мати буквено-цифрове позицій­не позначення (ПП), яке записують тільки великими буквами латин­ського алфавіту та арабськими числами, однаковим шрифтом, в один рядок без пропусків (R1, C25, ...), справа від УГП або над ними (ГОСТ 2.710-81). Порядкові номери присвоюють в напрямку зверху вниз, зліва напра­во в межах виду елемента. При виконанні схеми на кількох аркушах ПП продовжують. Вид і номер елементів є обов’язковими частинами ПП.

При об’єднанні елементів у функціональні групи ПП елементів про-ставляють в межах групи і присвоюють ПП групі.

На полі схеми дозволяється вказувати:

- марки, перерізи та кольори проводів та кабелів, які з´єднують еле-менти, пристрої, функціональні групи;

- специфічні вимоги до електричного монтажу даного виробу.

УГП можуть виконуватися сполученим або рознесеним способом:

- при сполученому способі складові частини елементу зобра­жують на схемі так, як вони розміщені у виробі, тобто разом;

- при рознесеному способі складові частини елементу розташовують в різних частинах схеми так, як це обумовлено послідовністю процесу роботи виробу. При цьому в ПП добавляють порядковий номер частини елементу, розділяючи крапкою (DA1.2).

Кожна схема повинна мати перелік елементів (ПЕ), в якому записують всі елементи, що зображені на схемі.

Форма і розміри ПЕ повинні відповідати міждержавному стандарту ГОСТ 2.701-84.

Заповнюють ПЕ за групами елементів в алфавітному порядку їх ПП.

В графі “Найменування” повинно бути вказано: тип елементу, його параметри і позначення документа, згідно з яким його вико­ристовують (ТУ, ДСТУ), наприклад,

C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139 ТУ

DA1 К1533ЛА3 бКО.348.006 ТУ1

R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559 ТУ

ПЕ розташовують на першому аркуші схеми або виконують у вигля­ді самостійного документа.

В першому випадку його розташовують над основним написом, але не ближче 12 мм (продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на аркушах формату А4 з основним написом за формою 2 і розташовують в додатку ПЗ (додаток Ж). При цьому в графі 1 основного напису вказують найменування виробу, а нижче – “Перелік елементів”.

Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують елементи які не входять в групу, а потім вказують ПП функціональної групи, найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують елементи, які входять в групу за вищевказаними правилами.

Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для підключення живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за формою:
^

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення


Шина

живлення

Виводи мікросхем

DD1, DD4

DD2

DD3,DD5 … DD8

+ 5 В

20

16

14

0 В

10

08

07



^ 4.3.4 Схема електрична з´єднання


На схемі з´єднання (ГОСТ 2.702-75, п.4) наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх з´єднання – проводи, джгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (з´єднувачі, затискачі, плати та ін.).

На схемі з´єднання, показані:

- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх

обрисів.

Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем з´єднання. З´єднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

В загальному випадку проводи, групи проводів, джгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Проводи, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію із зображенням при підході до контактів кожного провода окремо.

Проводи, джгути, кабелі, жили кабелю повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному:

- номери кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження;

- номери джгутів проставляють на поличках ліній–виносок біля місць розгалуження проводів.

Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з´єднання читається по схемі однозначно.

Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад, величини допустимих відстаней між проводами, джгутами та кабелями.

Схема повинна також містити відомості про проводи, кабелі (марку, переріз проводу, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля ліній, якими зображують проводи і кабелі, або в таблиці з´єднань. Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю розташовують на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою 2.

В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім джгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.


^ 4.3.5 Схема підключення, загальна схема та схема розташування


На електричній схемі підключення (ГОСТ 2.702-75, п.5) зображують виріб у вигляді прямокутника; вхідні і вихідні елементи (з´єднувачі, затискачі і т.п.) – у вигляді УГП з вказанням ПП відповідно до електричної принципової схеми. В кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до вхідних і вихідних елементів, вказують необхідні дані про підключення виробу. Зображення вхідних і вихідних елементів в середині графічного позначення виробу повинно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі.

На електричній загальній схемі (ГОСТ 2.702-75, п.6) елементи, які входять у комплекс пристрою, зображують у вигляді прямокутників або УГП, або зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і елементів, у тому числі вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до їх дійсного розташування у виробі.

Відомості про елементи і пристрої (їх назву, тип і позначення доку-мента, на основі якого вони використані) розміщують біля графічних поз-начень елементів, пристроїв. При великій кількості елементів ці відомості дають у переліку елементів за формою, яка наведена для принципової схеми. В такому випадку біля графічних позначень елементів і пристроїв проставляють ПП.

На загальних схемах та схемах підключення показують проводи, джгути і кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу (дозволяється наскрізна нумерація проводів, джгутів і кабелів, якщо проводи, що входять у джгути, пронумеровані в межах кожного джгута).

Позначення проводів, кабелів і джгутів, а також необхідні відо-мості про них, записують так, як на схемах з´єднання.

На електричній схемі розташування (ГОСТ 2.702-75, п.7) зображу-ють складові частини виробу у вигляді спрощених зовнішніх обрисів або УГП (при необхідності наносять зв´язки між ними), а також конструкцію приміщення або місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і позначення документа, на основі якого вони застосовані.

При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік елементів за формою, передбаченою для електричних принци-пових схем.


^ 4.3.6 Креслення друкованих плат


Друковані плати поділяються на односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі.

Односторонні плати характеризуються: точністю виконання провід-ного рисунка, відсутністю металізованих отворів, установленням виробів електронної техніки на поверхню друкованої плати зі сторони, протилеж-ній стороні паяння.

Двосторонні друковані плати без металізації монтажних та перехід-них отворів характеризуються високою точністю, використанням об´ємних металевих елементів конструкції.

Конструювання друкованих плат та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, напівавтоматичним, автоматизованим методами.

При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор.

Напівавтоматичний метод передбачає розташування навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ.

Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ.

Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контуру. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через певні інтервали. За нуль в прямокутній системі координат на головному вигляді ДП слід приймати:

- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати, у тому числі технологічного;

- лівий нижній кут ДП;

- ліву нижню точку, утворену лініями побудови.

Рекомендований склад та послідовність запису технічних вимог креслення:

Друковану плату виготовити …........ методом.

Друкована плата повинна відповідати ДСТУ …............

Крок координатної сітки …...... мм.

Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати мінімально допустимі значення елементів провідного рисунка (ширина друкованого провідника, діаметр контактної площадки).

Розміри для довідки:

Покриття ............ (за ДСТУ .......).

Маса покриття ......, кг (тільки для коштовних металів).

Маркувати ........ шрифт за ..........


^ 4.3.7 Схема розташування


Схема розташування визначає відносне розташування складових частин засобу.

Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами виглядом зверху відповідно до їх дійсного розміщення у засобі.

Біля графічних зображень складових частин або всередині їх вказують ПП, які були присвоєні їм на принциповій схемі.


^ 4.4 Правила виконання схем автоматизації

4.4.1 Схема автоматизації структурна


Структурна схема автоматизації призначена для відображення систе-ми контролю та керування виробничими процесами даного об’єкта і вста-новлює взаємні зв’язки між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть централізованого керування об’єктом.

В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними зображеннями показують:

- керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і диспетчерські щити, пункти керування, які входять в структуру об’єкта, що проектується;

- диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але повязані з ним системами контролю і керування;

- цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або групи обладнання;

- лінії технологічних потоків;

- лінії оперативного звязку із зазначенням напрямку проходження інформації.

Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: наймену-вання щита або пункту, вид оперативного звязку, найменування основного чергового персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.

Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до структури даного проекту, зображуються на схемі кружками, в які вписують їх найменування і найменування чергового персоналу.

Для наочності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії функціональних звязків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умов-них зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.

Види оперативного звязку позначаються буквами, наприклад: ДАК – дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; С – сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над ліні­ями звязку.

При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.


^ 4.4.2 Схема автоматизації функціональна


Функціональна схема автоматизації є основним проектним докумен-том, який визначає структуру і рівень автоматизації техноло­гічного проце-су об’єкта, що проектується, і оснащення його приладами та засобами автоматизації (в тому числі засобами обчислювальної техніки). На функціональній схемі за допомогою умовних зображень показують техно-логічне обладнання, комунікації, органи керування, прилади і засоби автоматизації тощо із зазначенням зв’язків між ними, таблиць умовних позначень і необхідних пояснень.

Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. У верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній креслять прямокутники, які умовно зображують: установлення місцевих приладів, щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.

Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, тех­нологічні потоки виділяються більш жирними лініями.

У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснюва­льні надписи (найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані стрілками напрямки потоків згідно зі стандартом ГОСТ 2.721-74.

Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи тощо зобра-жують однолінійними згідно зі стандартом ГОСТ 3464-63.

Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків показують точками, діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і умовне позначення каналів.

Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх розміри і буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ 21.404-85.

Пристрої і засоби автоматизації показують на функціональних схемах розгорнутим способом, згідно з яким кожний прилад чи блок, який входить в єдиний комплект, показують окремими умовними гра­фічними зображеннями. У верхній частині зображення (кола, овалу) наносять позначення вимірюваної величини та функції, яка викону­ється приладом в порядку їх розміщення зліва направо. В нижній частині вказують позиційне позначення комплекту вимірювання або його окремих елементів.

Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшиф­ровані на схемі.

Лінії зв’язку зображують однолінійними і підводять до графічних зображень приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації вказують стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозво-ляється розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують одним і тим же арабським числом. Нумерація розривів ліній звязку зі сторони щитових приладів да­ється в порядку зростання номерів. Відстань між паралельними лініями звязку повинна бути не менше 3 мм.


^ 4.4.3 Схема автоматизації принципова


Принципова схема автоматизації визначає повний склад складо­вих частин виробу і звязків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) розрізняють сумісні принципові схеми і рознесені.

На сумісних схемах прилади і апарати зображують в складеному вигляді, тобто всі зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки, конденсатори, електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині умовного графічного зображення приладу. За допомогою сумісних принципових схем зображують принцип дії склад­них систем автоматизації.

В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи апарат зображується розібраним на складові частини, які зєднують в ряд електричних кіл лініями звязку. Електричні кола слід розміщувати відповідно до послідовної роботи окремих елементів в часі.

Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.747-68.

Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному стані.

Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове позиційне позначення.

Перелік елементів розташовують над основним написом схеми (не ближче 12 мм) або оформляють окремим документом.


^ 4.5 Правила виконання креслень

4.5.1 Складальне креслення пристрою


Складальне креслення пристрою або вузла виконується згідно з ви­могами міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях. Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та встановлювальні розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в десятковій системі.

До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п” проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” - десятковий номер креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих) деталей, в графі “Найменування” - назва деталей.


^ 4.5.2 Робочі креслення деталей


Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форма­тах, які обєднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в необхідній кількості проекцій.

На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготов­лення розміри, допуски, види обробки і т.д., в основному написі - матеріал і сортамент згідно зі стандартом.


^ 4.6 Правила виконання схем програми


Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в загальному випадку складається з відповідної кількості умов­них графічних позначень (символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та з'єднувальних ліній.

Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою робочого поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою №26.

Схеми програм розміщують в додатках ПЗ.

Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку да­них або керування - тонкою.

Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установ­леним у міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.

Розмір символів по вертикалі (а) повинен вибиратися із ряду чисел кратних 5, починаючи з 10. Розмір по горизонталі (в) повинен дорівнювати 1,5а або 2а. В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох суміжних розмірів ряду чисел кратних 5.

Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.

Текст всередині символів розміщують паралельно до основного надпису, незалежно від напрямку потоку. Текст виконується крес­лярським шрифтом або машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається, крім загальноприйнятих.

Для пояснень, або коли в середині символу не вистачає місця для тексту, використовують символ коментарію.

Лінії потоку повинні бути паралельними або перпендикулярними до ліній рамки робочого поля і підходити до символів чи відходити від них - зліва, справа, зверху, знизу в напрямку до центра символу.

Відстань між паралельними лініями потоку - не менша 3 мм, між іншими символами - не менша 5 мм.

Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів до яких вони приходять. Дозволяється стрілки не вказува­ти, якщо напрямок потоку йде зверху вниз, зліва направо. В інших напрямках стрілки вказують обов'язково.

Дві або більше вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну ви­хідну лінію. При цьому місце зєднання необхідно зміщувати:







Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під ку­том 90°. Зміна напрямку в точках перетину не допускається.

Для того щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, викорис-товують символ з'єднання. В електричних схемах для цього викорис-товують стрілочку, в схемах програм - коло діаметром 0,5а, всередині якого вказують номер зєднання.

Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші сторінки виконується символом з'єднання разом з символом коментаря:





5

5

5 [ До стор.2 Зі стор.1] 5


Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обовязковим символом “Термінатор”, в якому на вході в програму пишуть слово “Початок”, а на виході з програми слово “Кінець”. В схемах підпрограм в початковому символі “Термінатор” вказують її “Найменування”, а на виході – “Оператор виходу” з підпрограми.

Текст програми (лістінг) алгоритмічною мовою, як правило, розміщують в додатках пояснювальної записки на аркушах формату А4 без рамки робочого поля і без основного напису за формою:


Додаток В

(обов’язковий)

^ Текст програми “Найменування програми”

або “Найменування підпрограми”


1   2   3

Схожі:

Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
Методичні вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
Методичні вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи