С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція icon

С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція




Скачати 77.42 Kb.
НазваС. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція
>С. В. Маркова <> <> <> <>Кам’янець-Подільський національний <>
Дата21.07.2013
Розмір77.42 Kb.
ТипКонцепція

УДК: 94(477)“20”

С. В. Маркова

Кам’янець-Подільський національний

університет імені Івана Огієнка

Кам’янець-Подільський (Україна)


КОНЦЕПЦІЯ «НОВОЇ ЛЮДИНИ» В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА У 1920–1930-х РОКАХ

Перемога більшовиків призвела до радикальної зміни орієнтирів суспільного життя та соціальної структури колишньої Російської імперії і підлеглої Російській імперії території України. Перейшовши через рубіж 1920-х років, комуністи укріпилися двома способами: через зміцнення владного механізму й завдяки інтенсивному шквалові монопольної пропаганди, спрямованої до населення [1, 119]. Конструювання «нової людини» для потреб «нового суспільства» було серед пріоритетних політичних завдань.

Радянська система формувала «нову людину» шляхом заперечення накопичених століттями духовних цінностей народу як морального, так і виховного плану [5, 115]. «Нова радянська людина» мала бути відданою цілям Партії й Держави, вільною від психологічних спотворень та відчужень буржуазного суспільства [1, 136]. Маніпуляція масовою свідомістю населення здійснювалася відповідно до офіційної ідеології, за допомогою державних інститутів та засобів тотальної пропаганди. Адже, як вважав В. Ленін, «люди завжди були та завжди будуть дурненькими жертвами брехні та самообріхування в політиці <…>» [3, 56].

Ідеологічна складова роботи більшовицької партії із населенням включала маніпулятивну та імперативну (директивну) стратегії, що з самого початку передбачало ставлення до людей не як до суб’єктів формування, а як до об’єктів. Об’єктами впливу стали всі соціальні структури та прошарки населення, включаючи робітничий клас.

Головними ресурсами ідеології були освіта, наука, культура. Було здійснено масштабну перебудову норм і практик суспільного життя, що отримала назву культурної революції [6, 144-145].

Прискорена економічна модернізація суспільства, що почалася після 1925 р. (індустріалізація, колективізація, урбанізація тощо) виступила каталізатором модернізації соціальних відносин, притаманних традиційному селянському суспільству. Реалізація сталінської кампанії індустріалізації в СРСР потребувала значних матеріальних, та не менших ніж у воєнні часи, людських ресурсів. Мобілізаційна економіка базувалася на мобілізаційній свідомості; такий менталітет в умовах, коли світова революція відсувалася на невизначене майбутнє, міг сформуватися тільки в обстановці відчуття людиною постійної загрози – реальної і уявної, зовнішньої і внутрішньої [6, 164].

Преса, радіо, музика, література – розмовляли з громадянами у мирний час, як із солдатами на фронті, використовуючи чіткі команди, гасла, заклики, патріотичні настрої, календарні міфи, ставлячи акцент на колективістській основі нової держави. У пресі активно експлуатувався образ ідеального героя-будівельника нових радянських міст. «Нових людей» влада бачила, як патріотично налаштовану масу (чоловіків, жінок, молодь, дітей), котра завжди готова на самопожертви, трудові подвиги, постійні зречення. Саме таких людей «тотальної працездатності» влада «поетизувала» та «міфологізувала».

Ф. Фукуяма вважає, що радянський тип масштабного «соціального інжинірингу» відрізняв комуністичні країни від не-тоталітарних змінами, котрі породжувались не суспільством, а державою [7, 78]. Внаслідок використання соціального інжинірингу влада міняла не лише ідеали, але й поведінку людей (Прим. авт.: Ряд науковців розглядають соціальний інжиніринг (social engineering [8]) як мистецтво маніпулювання людьми. Саме у такому контексті в роботі вжито словосполучення «соціальний інжиніринг». На думку автора, словосполучення «соціальний інжиніринг» доречно використовувати, характеризуючи застосування маніпулятивної стратегії та процес імперативного (директивного) впливу, що здійснювались більшовицькими лідерами).

Наприкінці 1920-х рр. «нова людина» існувала переважно на сторінках книг, газет, журналів та на плакатних зображеннях. Спрощені схематично-малоколірні емоційні плакатні зображення виступали в пропаганді складовою частиною загальних маніпуляцій. На думку Г. Почепцова, перехід від релігійних ікон до політичних плакатів новою владою було обрано правильно. Він погоджувався із Ф. Тейлором у тому, що «більшовики обрали найбільш ефективний спосіб в умовах неписьменності населення» [4, 9]. Композиційна структура плакатів часто нагадувала іконописні сюжети про рай та пекло. На плакатах безальтернативно виокремлювали «хороших» та «поганих» людей. Натруджені великі руки, кремезна статура підкреслювали уніфікованість та спрощеність образів чоловіків та жінок. На плакатах майже були відсутні зображення повноцінної родини. Вектор руху «направо» або «прямо» свідчив про рух до «щасливого майбутнього». Радянські плакати викликали у громадян ефект невідворотності дії, проникаючи в свідомість кожного, адже вони були повсюди. Радянська влада пропагувала на плакатах нові образи жінок та чоловіків: жінка-товариш, жінка-активістка, жінка-ударниця, жінка-трактористка, селянка-колгоспниця, чоловік-активіст, чоловік-ударник та ін.

Проте на думку Р. Конквеста, розпропагована «нова радянська людина» вела примарне існування [1, 136]. Пересічні громадяни швидко втомилися жити у постійних злиднях, працювати понад норму, вимушено знецінювати власне життя. Жити у «країні героїв» було надто важко. У суспільстві набули поширення процеси мімікрізації.

Наприкінці 1920-х рр. країну охопила атмосфера підозрілості та страху. З ворогами боролися як на виробництві, так і у новостворених колгоспах. Показові процеси у справі «ворогів народу» (першою була Шахтинська справа 1928 р., публічні слухання якої проходили у Москві) у свідомість багатьох вже тоді заклали «ген страху». Окрім створення атмосфери страху, було відокремлено із загальної суспільної маси окремі специфічні референтні групи та прошарки (партійців, робітників, комсомольців, піонерів, активістів і т.п.) із чітко закріпленими статусами в системі ієрархії влади і відповідними соціально-рольовими образами, закріпленими в громадській свідомості. Суспільне начало повинно було у них домінувати над особистим у всіх сферах життя, вони мали не надавати значення побутовим умовам, головне місце в їхньому житті мала посісти самовіддана праця, навіть ціною власного здоров’я, життя, кохання. Інші «несвідомі» громадяни мали консолідуватися навколо них. Людей «призвичаювали» до думки, що вони працюють в ім’я «світлого майбутнього». Ідея руху від безправного минулого до світлого майбутнього змушувала громадян «нової держави» розглядати важке сьогодення як тимчасове, перехідне явище в житті першого покоління будівників соціалізму. Розкішні палаци культури, клуби, парки культури та будинки відпочинку були свого роду образом прекрасного соціалістичного завтра, доступного вже сьогодні [6, 154].

Селянство більшовицька влада апріорно вважала внутрішнім ворогом, вихованим дореволюційним суспільством, хіба що окрім найбідніших наймитів та батраків. Тому формування «нової сільської людини» передбачало переважно насильницькі методи. Й. Баберовські припускав, що «неписьменність і культурний дуалізм села прирік більшовиків на безпорадність, яка в підсумку перетворилася на терор» [2, 54]. У найгіршій ситуації опинилися на селі «куркулі» – влада з самого початку не збиралася їх «перевиховувати», адже вони були видумані для того, щоб через їхнє знищення залякати інших та отримати хліб для потреб держави. Вже у 1919 р. очільники більшовицької партії переконалися, що при декларованому розподілі земель не зуміють забезпечити армію та міста продуктами харчування, тому розпочали інверсійні процеси в аграрному секторі, на допомогу їм мали прийти «нові люди» села (колгоспники, ударники, активісти). Специфікою роботи більшовиків із сільським населенням у 1920-х–1930-х рр. було протиставлення інтересів одних прошарків іншим, залякування, цькування, навішування ярликів.

Протягом 1920-х – початку 1930-х рр. ідея створення «нової людини» особливо активно культивувалась у суспільстві, зокрема серед молоді. Молоді люди значно краще сприймали пафос індустріального стрибка, швидше відгукувалися на масові освітянські кампанії, вірили новим міфам.


Summary

In such materials covers issues of forming «new man» in the USSR in the 1920's – early 1930's; attempt to clarify the specific approaches to «re-education» and education of soviet citizens (men, women, youth, children), in particular facilities of visual propaganda.

Keywords: «new man», industrialization, collectivization, dispossession, social engineering.


Аннотация

В данном материале рассматриваются вопросы формирования «нового человека» в СССР 1920-х гг. – начале 1930-х гг.; делается попытка выяснения специфических подходов к «перевоспитанию» и воспитанию советских граждан (мужчин, женщин, детей), особенно средствами наглядной пропаганды.

^ Ключевые слова: «новый человек», индустриализация, коллективизация, социальный инжиниринг.


Література

1. Конквест Р. Роздуми над сплюндрованим сторіччям / Роберт Конквест; [пер. з англ. О. Мокровольський]. – Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 371 с.

2. Баберовскі Й. Червоний терор. Історія сталінізму / Йорг Баберовські; [пер. з німецької]. – Київ: К. І. С., 2007. – 248 с.

3. Ленин В. О национальной гордости великороссов / Владимир Ленин. – Санкт-Петербург: Издательская Группа “Азбука-классика”, 2010. – 256 с.

4. Почепцов Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Георгий Почепцов. – Москва: «Рефл-бук», Киев: «Ваклер», 1999. – 352 с.

5. Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД / [упорядники В. Борисенко, В. Даниленко, С. Кокін та ін.] – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 604 с.

6. Семененко И. Росcия XX – начала XXI века. Культура и общество / Ирина Семененко. – Москва: Просвещение, 2011. – 496 с.

7. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Френсис Фукуяма; [пер. с англ. М. Левина]. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – 588 с.

8. Social Engineering. The Art of Human Hacking by Christopher Hadnagy John Wiley & Sons, 2010. – 408 р.

Схожі:

С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconМіністерство освіти І науки україни кам’янець-подільський національний університет імені івана огієнка
Рекомендовано до друку вченою радою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, протокол №6 від 6 травня...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кам’янець-подільський національний університет імені івана огієнка
Рекомендовано до друку бібліотечною радою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, протокол №1 від...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconУніверситету
К 17 Календар знаменних і пам’ятних дат Кам’янець-Подільського національного університету на 2009 рік. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція icon90-річчю університету присвячується Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка О. М. Завальнюк
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconМіністерство освіти І науки україни кам’янець-подільський національний університет імені івана огієнка
Рекомендовано до друку вченою радою Кам’янець-Подільського національного університету, протокол №4 від 6 травня 2010 р
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconВ. С. Прокопчук, Л. Ф. Філінюк Бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету: роки становлення та розквіту Кам’янець-Подільський
Прокопчук В. С., Філінюк Л. Ф. Бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету: роки становлення та розквіту. – Кам’янець-Подільський:...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconІнформаційний лист
«Кам’янець», Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник 17-18 травня 2012 року проводять IV міжнародну науково-практичну...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconСохацька євгенія іванівна (до 35-річчя науково-педагогічної діяльності) Біобібліографічний покажчик Кам'янець-Подільський
...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconУніверситету
К 17 Календар знаменних І пам’ятних дат кпду на 2008 рік. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий...
С. В. Маркова Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Кам’янець-Подільський (Україна) концепція iconВищої школи
Бюлетень з проблем вищої школи за 2005 рік / Уклад. Л. Гончарова, Т. Опря, В. Пархоменко, Л. Савченко, Є. Сільвеструк. – Кам’янець-Подільський:...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи