Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька icon

Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька




Скачати 84.56 Kb.
НазваУдк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька
Дата21.07.2013
Розмір84.56 Kb.
ТипДокументи

УДК 321. 64: 930. 1(477)

І. В. ТЕРЛЕЦЬКА

Київський національний

торговельно-економічний університет

Київ (Україна)


СТАЛІНІЗМ ЯК ТОТАЛІТАРНА СИСТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДИСКУРСУ

Чверть століття минуло з часу, коли у СРСР почалася епоха радикальних змін і переосмислення історичного минулого. Найбільшу зацікавленість суспільства і науковців в тому числі викликала історія явища, яке отримало назву «сталінізм». Про сталінізм написано величезний масив наукової, публіцистичної, художньої літератури. Вивчення, осмислення історії цього феномену показали, що проблема виявилася складною, багатовимірною, політизованою та емоційно забарвленою. Формування нових культурних теренів, в межах яких нині функціонують національні історіографії країн СНД, розпочалось у 1987 році, коли ствердився новий політичний курс. Тоді вперше у доповіді керівника держави, генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова, присвяченій 70-річчю Жовтневої революції, публічно було надано критичну оцінку не лише діяльності самого Сталіна, але і всієї системи управління, яку було названо командно-адміністративною, методам управління, заснованим на насиллі. Стосовно сталінського періоду історії СРСР поряд із поняттям «культ особи», що з’явилось після ХХ з’їзду КПРС і постанови ЦК КПРС про подолання культу особи та його наслідків, поширення набули нові дефініції – «сталінізм» і «сталінщина».

Сучасна українська історіографія сталінізму пройшла чотири основних етапи, кожен з яких мав свої відмінності і тенденції: 1987–1991 рр. (перебудовчий); 1992–1998 рр. (пострадянський); 1999–2005 рр.; 2006 р. – сьогодення. Кожен із періодів характеризувався увагою дослідників до певних тем, збільшенням або зменшенням кількості опублікованих документальних видань, змінами в оцінках подій чи явищ. До основних тенденцій і особливостей української історіографії сталінізму можна віднести наступні.

^ 1. Оцінка характеру і змісту сталінізму як історичного феномену

Сформувались різні інтерпретаційні моделі сталінізму: як тоталітаризму; сталінської диктатури; моделі управління, яка сполучала централізацію влади у руках вождя і одночасно елементи хаосу і дезорганізації; як особливого типу цивілізації; як системи, моделі соціальної інженерії; як політики, яку було названо «революція згори». Однак сама поширена методологічна парадигма у трактуванні сталінізму – концепція тоталітаризму. В Україні склався фундамент під утворення власної наукової школи тоталітаризму: захищено кандидатські, докторські дисертації, видано монографії, наукові статті з проблем тоталітаризму у СРСР. Мова йде про праці Б. Дем’яненко [4], О. Долженкова [5], В. Китаєва [9], С. Кульчицького [10; 11], В. Томахіва [16] та ін. Українські політологи, історики трактують сталінську модель тоталітаризму переважно як політичний режим або суспільно-політичну систему (що включає в себе і політичний режим, і політичну систему). Окрім використання тоталітарної концепції в якості методологічної парадигми впродовж 2000-х рр. набувають поширення соціальний, а нині когнітивно-інформаційний підходи. Також простежується тенденція поєднати тоталітарний підхід із цивілізаційним. В цілому в українській історіографії спостерігається недостатня увага до теоретико-методологічних аспектів проблеми сталінізму, його інтерпретаційних моделей.

^ 2. Вивчення специфіки моделі влади сталінізму як тоталітарної системи

Впродовж 1990-х рр. означений напрямок не був у числі пріоритетних. Вивченням системи влади в Україні міжвоєнного періоду займався С. Кульчицький [10; 11], номенклатурної еліти і бюрократії – частково Ю. Шаповал [20–23], Т. Першина [14]. Наукові праці, присвячені органам влади, в цілому політичній системі сталінського періоду вийшли впродовж 2006–2012 рр. Перш за все це праці М. Фролова [17]. Видано монографії узагальнюючого характеру, в яких висвітлюється розвиток політичної системи, державності, які вітчизняні історики характеризують як тоталітарні. Однак окремих досліджень, в яких би системно вивчались основні елементи політичної системи – діяльність комуністичної партії , її ЦК, уряду, місцевих партійних організацій, рад – фактично немає. ВКП(б) називають «партія-держава» і розцінюють як злочину організацію, що поділяє відповідальність за репресивну політику разом із Й. Сталіним. Концептуальністю вирізняються праці С. Кульчицького, в яких досліджено і структурно показано модель влади, сформовану у СРСР. Громадські об’єднання розглядаються як складовий елемент у механізмі влади – «передавальні паси» волі керівництва партії до мас. На початку ХХІ ст. набула популярності тема номенклатури. Дослідженням сталінської номенклатури в Україні займаються М. Дорошко [6; 7], М. Фролов [17], О. Штейнле [25] та ін. Вивчається номенклатура партійних, державних, каральних органів. Основна увага приділяється соціально-культурним характеристикам: звертається увага на малограмотність, малокультурність, прагматизм, конформізм цієї групи. В якості теоретичного підґрунтя використовуються системний, соціальний підходи, теорія бюрократії, теорії еліт, тоталітарна концепція. При вивченні теми поширення набули соціологічні методи дослідження. По суті більшість досліджень ґрунтується на структуралістському підході, коли провини сталінізму покладаються не лише на «вождя», але і ті структури та верстви, які його активно підтримували і проводили свідомо владну волю, слугували опорою. До таких структур історики, політологи віднесли в першу чергу комуністичну партію, органи примусу як політичні інститути, номенклатуру як соціальний інститут і опору сталінізму.

^ 3. Терор як інструмент сталінізму

В Україні вивчення сталінського терору – одна з найпопулярніших тем серед дослідників. В першу чергу досліджувались репресії серед інтелігенції, різних етносів, особливо німців, поляків, греків, євреїв, в армії, серед партійно-державних діячів, в НКВС, особливості репресивної практики в різних регіонах. З означеного напрямку захищено докторські дисертації, багато кандидатських, видано монографії, величезну кількість наукових статей, узагальнюючих праць. Видається спеціальний журнал «З архівів ВУЧК…», в якому висвітлюється саме репресивна проблематика. Серед дослідників, які системно займаються вивченням даної проблематики, слід назвати С. Білоконя [1], Т. Вронську [2; 3], В. Нікольського [13], Д. Табачника [15], В. Ченцова [18], Ю. Шаповала [19], М. Шитюка [24] та ін. Всі дослідники акцентують увагу на тому, що терор мав антинаціональне, антиукраїнське спрямування, що українців Сталін прагнув денаціоналізувати, русифікувати, залякати, навіть демографічно зменшити і упокорити. Друга найпопулярніша тема – Голодомор. Його оцінюють як цілеспрямовану політику сталінської влади, яка мала спрямування і соціальне, і національне [12]. Історики зазначають, що Сталін забирав у селян хліб, їжу заради того, щоб: примусити людей вступати у колгоспи; щоб мати кошти на індустріалізацію. Це соціальні причини. А були і національні: залякати, щоб не прагнули до самостійності. Є погляди, які заперечують існування Голодомору-геноциду як штучно організованої кампанії, спрямованої Сталіним на винищення українців. Наприклад, такої позиції дотримується Г. Касьянов [8]. Більшість українських істориків спираються на концепцію Голодомору-геноциду, запланованого Москвою проти українців, закладену Р. Конквестом і Дж. Мейсом. З проблем масових репресій та Голодомору-геноциду видано величезний масив документальних джерел. Акцентується увага на: репресіях серед інтелігенції, «антикулацьких» операціях, депортаціях на території Західної України як оплоту самосвідомості нації. В деяких працях спостерігається акцент на негативному впливі інших етносів на трагічну долю українців і України в цілому.

^ 4. Позитивні і негативні тенденції в історіографії проблеми

Історіографічний дискурс проблеми сталінізму має в цілому і позитивні і негативні риси. До здобутків слід віднести саму постановку проблеми як об’єкту наукового вивчення, осмислення сутності феномену сталінізму, що потребувало зусиль фахівців різних гуманітарних і суспільних наук; оприлюднення величезного масиву документальних, раніш не відомих суспільству джерел; розробку основних тематичних напрямів дослідження, серед яких пріоритетними стали вивчення масових репресій, голодомору, діяльності номенклатури; накопичення нового фактологічного матеріалу; вироблення принципово нових методологічних основ для дослідження – теорій, методів, які раніше не використовувались; формування нового мовного інструментарію; формування суспільної свідомості, засудження злочинів сталінізму, пов’язаних із великими людськими жертвами, жорстокістю по відношенню до суспільства, насиллям і терором як фізичним, так і духовним.

До негативних рис української історіографії слід віднести значний вплив політико-ідеологічних чинників на процес наукового вивчення, оцінки різних аспектів сталінізму; обмеженість у доступі до архівних матеріалів; дублювання тематики досліджень, у тому числі кваліфікаційних; невизначеність і плутанина у використанні дефініцій, у тому числі дефініції «сталінізм»; явно недостатня співпраця істориків з представниками інших наук; відсутність системних історіографічних праць із державності, політичної системи СРСР (як України, так і Росії) періоду сталінізму. В цілому спостерігається дефіцит уваги до методології, теоретико-концептуальних аспектів проблеми та історіографічних системних напрацювань.


Summary

Author is considering main features, tendencies of Ukrainian historiography of Stalinism as a totalitarian system. Interpretative models of Stalinism as a definition, historiography of a model of Stalinism authority, historiography of a state terror is analyzing.

Аннотация

Автор рассматривает основные особенности, тенденции украинской историографии сталинизма как тоталитарной системы. Анализируются интерпретационные модели сталинизма как дефиниции, историография модели власти сталинизма, историография государственного террора.


Література

1. Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.). Джерелознавче дослідження. – К. ДМП «Полімед», 1999.

2. Вронська Т. В. Позасудові репресії членів сімей учасників національно-визвольного руху в західних областях України (1944–1952). – Х.: Право, 2008.

3. Вронська Т. В. Заручники тоталітарного режиму: репресії проти родин «ворогів народу» в Україні (1917–1953). – К.: Інститут історії України НАН України, 2009.

4. Дем’яненко Б. Л. Три моделі тоталітаризму: порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. – К.: Нелень, 2000.

5. Долженков О. Тоталітаризм в Україні: проблеми формування та трансформації. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.

6. Дорошко М. С. Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20-30-ті роки ХХ століття: соціоісторичний аналіз. – К.: «Київський ун-т», 2004.

7. Дорошко М. С. Номенклатура: керівна верхівка Радянської України (1917–1938 рр.). – К.: Ніка-Центр, 2008.

8. Касьянов Г. Danse macabre. Голод 1932–1933 рр. в політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті – початок 2000-х ). – К.: Наш час, 2010.

9. Китаєв В. О. Тоталітаризм як суспільно-політичний феномен: системний аналіз радянської моделі. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата політичних наук. // Інститут держави і права ім. Корецького НАН України. – К., 1994.

10. Кульчицький С. В. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталітаризму до демократії // Віче. – 1997. –№ 1. – С.21-31.

11. Кульчицький С. Історичне місце української радянської державності. – К.: Поліграф. д-ця Інституту історії України НАН України, 2002.

12. Кульчицький С. В. Голодомор 1932–33 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. – К.: Наш час, 2007.

13. Нікольський В. М. Репресивна діяльність органів безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження. – Донецьк: Вид-во Донецького національного університету, 2003.

14. Першина Т. С. Господарська номенклатура в Україні 1943–1945 рр. – К.: Інститут історії України НАН України, 1997.

15. Табачник Д. В. Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні (кінець 20-х – 50-ті роки). Історичний та етнополітичний аспекти. – Автореферат дис… доктора історичних наук. – К., 1995.

16. Томахів В. Я. Сталінізм як різновид тоталітаризму (історико-політологічний аспект): автореферат дис… канд. політ. Наук. – Львів, 2001.

17. Фролов М. О. Політична система та номенклатурна еліта радянської України 1920-х – 1930-х рр.: особливості та механізми формування і функціонування: монографія / М. О. Фролов – Запоріжжя: КПУ, 2011.

18. Ченцов В. В. Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки. – Тернопіль: «Збруч», 2000.

19. Шаповал Ю. І. Україна 20–50-х рр.: сторінки ненаписаної історії. – К.: Наукова думка, 1993.

20. Шаповал Ю. І. М. С. Хрущов. Нарис політичної діяльності // Український історичний журнал. – 1989. – № 1. – С. 103-115

21. Шаповал Ю. І. М. С. Хрущов на Україні. – К.: Тов. «Знання», 1990.

22. Шаповал Ю .І. Л. М. Каганович на Україні // Український історичний журнал. – 1990. – № 8. – С. 62-74; № 10. – С. 117-129

23. Шаповал Ю. І. Лазар Каганович. – К.: Видавн. полігр. центр «Знання», 1994.

24. Шитюк М. М. Масові репресії проти населення Півдня України в 20–50-ті роки ХХ століття – К.: Тетра, 2000.

25. Штейнле О. Ф. Номенклатурна еліта Української РСР у 1945–1953 рр.: особливості формування та функціонування: Автореферат дис… канд. іст. наук. Спец. 07.00.01. – Запоріжжя, 2010.





Схожі:

Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк [930. 253: 908](477. 46) Т. О. Григоренко
Роль архівних джерел у дослідженні історії черкащини 20-х — 30-х років ХХ століття
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 378. 2: 321. 01(477. 74) В. В. Левченко
Ставала нормою фабрикація існування різних спілок/організацій, створених для проведення контрреволюційної боротьби
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 930. 24+321 Д. П. Урсу
В самом деле, наука, а также вся культура в целом, в позднюю сталинскую эпоху пережили ряд идеологических кампаний, которые переходили...
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк: 130. 2+477. 87 03+321. 64 Т. Ю. Лупак
За часи правління радянської влади українській культурі довелося самоздійснюватися під тиском тоталітарних обмежень, які згубно впливали...
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 930(477)"1903/1989" А. В. Гаухман
Наша доповідь присвячена «єврейському досвіду» С. Борового в радянському суспільстві – досвіду переживання ним ситуації, яку філософ...
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 94 (477): 321. 64 «19» І. Єзерська національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»
Миколи Береславського, Олекси Гірника досліджено акт самоспалення як форму протесту проти тоталітаризму. Розглянуто інші приклади...
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 321. 64 О. С. Кирилюк
Ознаки авторитаризму в сучасній україні І демонтаж конституційних демократичних засад держави
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 1/316. 4+321 Т. Н. Черопита
И сущность тоталитаризма должна излагаться не в проблемном плане для детей школьного возраста, а просто, ясно и аргументировано
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 94 (477) „1930/1936” М. В. Горох
Срср та його громадяни: співіснування, сприйняття, ієрархічність (на прикладі Торгсину)
Удк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька iconУдк 94(477. 7) Е. П. Петровський
На численних конференціях і «круглих столах» робилася спроба знайти вихід із методологічної кризи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи