Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років icon

Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років




НазваПолітичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років
Дата21.07.2013
Розмір48 Kb.
ТипДокументи

В. О. Чорна

1-й курс Інституту соціальних наук

ОНУ імені І. І. Мечникова

Науковий керівник —

к. іст. н., доцент М. А. Шевчук

Одеса (Україна)


ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ НІМЕЧЧИНИ

В БОРОТЬБІ ЗА ВЛАДУ НА ПОЧАТКУ 1930-Х РОКІВ

Кінець 1920-х — початок 30-х років у Німеччині був часом запеклої політичної боротьби, яка призвела до падіння Веймарської республіки і становлення нацистської держави.

Важливою причиною цього був крах економіки, породжений виплатами репарацій Антанті, кризою, зростанням безробіття й цін на товари та продукти харчування.

Німеччина вступила у світову економічну кризу, маючи уряд «великої коаліції» (Соціал-демократична партія Німеччини, Центр, Німецька демократична партія, Німецька народна партія) на чолі з соціал-демократом Германом Мюллером. Відсутність консенсусу серед партій та нездатність вирішити питання, породжені кризою, стала причиною відставки цього уряду.

У березні 1930 року Рейхспрезидент Гінденбург призначив новим рейхсканцлером голову парламентської фракції партії Центру Генріха Брюнінга. Але його політика також не принесла суттєвих змін в країні.

Політичні партії коаліції поступово втрачали підтримку населення, про що свідчать парламентські вибори 1930 року.

Вони засвідчили, що,

по-перше, виявився розкол німецького суспільства на основі його радикалізації;

по-друге, підтвердився початок системної кризи парламентської демократії.

по-третє, був зафіксований новий лідер правого табору. Ним стала НСДАП, а сам Гітлер перетворився в одну з ключових фігур на політичній сцені країни.

1932 рік почався зі спроб Брюнінга забезпечити переобрання Гінденбурга парламентськими методами. 7 січня він провів переговори і з Гітлером, і з соціал-демократами [6, с. 105]. Брюнінга лякало посилення позицій нацистів. Він не виключав того, що вибори можуть відкрити перед Гітлером широкі політичні перспективи. Канцлер спробував конституційною поправкою продовжити повноваження чинного президента на два роки, щоб виграти час для стабілізації внутрішньої ситуації. Брюнінг розраховував на підтримку СДПН, яка з осені 1930 року дотримувалася політики «терпимості» по відношенню до уряду. Першою реакцією Гітлера була готовність укласти угоду. Його попередні умови включали визнання легальності Націонал-соціалістичної партії в усіх її проявах і проведення федеральних виборів в рейху і земельних в Пруссії.

Але соціал-демократи не пішли ні на які поступки правим в обмін на домовленість про співпрацю. А Брюнінг був готовий до любої програми, спільної з правими партіями, аби вони відмовились від вимоги виборів. Тоді канцлер міг би перекласти на опозицію, особливо на нацистів, частку відповідальності за управління країною. Однак він не зробив для цього достатньо рішучих кроків, і 12 січня переговори були перервані.

Провал переговорів засвідчив, що через власні амбіції політичні партії не були спроможні досягти жодних домовленостей і розробити спільну стратегію дій.

Вибори президента проходили 13 березня 1932 року. Перший тур виборів не приніс абсолютної більшості жодному з кандидатів. Виявилося лише величезне наростання впливу гітлерівців, які зібрали майже вдвічі більше голосів порівняно з вереснем 1930 року.

Боротьба за президентську посаду розгорнулася між Гінденбургом і Гітлером. Перший отримав 49,6 % голосів, другий — понад 30,0 %. Два інших кандидата — Тельман (КПН) і Дюстерберг (НННП) залишилися далеко позаду. На 10 квітня був призначений другий тур голосування, в якому боротьба знову розгорнулася між Гінденбургом і Гітлером.

Як і очікувалося, президентом був обраний Гінденбург, який отримав 53 % голосів. Безсумнівно, він був зобов'язаний цим підтримці соціал-демократів. Вони прагнули не допустити до влади Гітлера і вважали Гінденбурга «меншим злом».

Але Гітлер також мав успіх. За нього проголосувало на 6,6 % більше виборців, ніж в першому турі. Та Брюнінг як і раніше не мав намірів включати його до складу уряду. 30 травня 1932 канцлер разом з міністрами був відправлений у відставку. А новим канцлером став Франц фон Папен.

Вибори до рейхстагу 31 липня 1932 року констатували нову поразку республіканських сил. Помірні буржуазні партії, які колись становили парламентську базу республіки, втратили підтримку виборців. Всі разом вони отримали 18 % голосів виборців. За СДПН проголосувало близько 21,5 % виборців

Найбільшого успіху досягла націонал-соціалістична партія, яка «поглинула» електорат буржуазних партій. Але націонал-соціалісти не вирішили головної задачі — вони не забезпечили собі більшості в рейхстагу.

Тепер тут протистояли один одному три політичні табори. По-перше, націоналісти, що підтримували Папена. Вони мали близько 7 % місць. По-друге, буржуазні партії, республіканського гатунку, але готові до політичних змін. Разом з соціал-демократами вони мали в рейхстазі близько 40 % депутатів. По-третє, нацисти і комуністи — відкриті супротивники республіки. Разом вони мали майже 53 % мандатів. Борючись проти всіх і один з одним, вони підривали основи парламентської демократії. Визначився параліч конституційних механізмів, який відкрив можливість закулісних інтриг і махінацій.

13 серпня Гітлер був прийнятий президентом країни. Як лідер переможної на виборах партії, він розраховував отримати посаду канцлера. Але Гінденбург запропонував йому тільки пост віце-канцлера в уряді Папена.

Налаштований отримати «все або нічого», Гітлер вважав зроблену пропозицію принизливою, тому відкинув її і відмовився від «політики терпимості» по відношенню до кабінету Папена. Рейхстаг виявився недієздатним.

Восени були проведені нові вибори, на які прийшло значно менше виборців, ніж на попередні. Результати голосування показали, що «кабінет баронів» Папена продовжував залишатися в ізоляції. Майже 90 % виборців (більше 30 млн) проголосувало за партії, які перебували в опозиції уряду.

17 листопада 1932 року Папен пішов у відставку. Проблему канцлера мав вирішувати президент. 3 грудня на цю посаду був призначений Курт фон Шлейхер, але невдовзі звільнений. А вже 30 січня 1933 року президент привів до присяги нового рейхсканцлера. Ним став Адольф Гітлер. Увечері 30 січня по вулицях Берліна з палаючими смолоскипами, в уніформі та виспівуючи бойові пісні, пройшла 25-тисячна колона штурмовиків. Відкрилася нова сторінка німецької історії.

З представленого матеріалу можна зробити висновок, що єдиний спосіб протистояти нацистам полягав у створенні демократичної альтернативи, яка могла бути реалізована через об’єднання всіх демократичних сил, створення коаліції та антифашистського фронту. Але політичні сили, що були представлені в рейхстазі на початку 1930-х років, не змогли знайти спільної мови через внутрішні чвари і тим самим показали свою неспроможність виступити єдиною силою проти НСДАП.

Схожі:

Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconТема політичні партії І партійні системи поняття політичної партії
Невід’єм частиною політ с-ми дем сус-ва є політ партії, як один з видів громадських об’єднань, основною ціллю яких є здійс-ня домінуючого...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconІ. На вступному іспиті зі спеціальності абітурієнт повинен
Німеччини; г) політичні партії та виборна система; ґ) гос­подарство (промисловість, сільське господарство, мале підприємництво, транспорт,...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconВплив постаті л. П. Берія на початок розгортання процесу перегляду справ репресованих в українській рср в 1939-1941 роках
При цьому їх масштаби завжди визначалися керівниками більшовицької партії. Так звану «берієвську відлигу» також потрібно сприймати...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconІнтелігенції на початку ХХ ст. Та в 1920-1930-х рр
Хх ст та часів панування радянської влади (зокрема, 1920-1930-ті рр.) за матеріалами листування – тим самим простежити значущість...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconУдк 94(477. 7) Е. П. Петровський
Української срр на початку 1930-х років не давав можливості забезпечити економіку країни, органи влади, наукові та культурні установи...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconПолітичні партії України
Партии и политическое самоопределение России [Текст] / К. Холодковский // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. –...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconТема 4: Політичні партії І партійні системи. Виборчі системи
Термін „партія (від лат ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину якоїсь великої спільноти
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconОголошення 17 травня о 30 (II пара) в аудиторії 627 відбудеться відкрите заняття з англійської мови викладача кафедри сучасних європейських мов Дружченко Тетяни Петрівни в групі пбі 12-9 на тему «Політичні партії сша»

Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconДоктор політології, Інститут Політичних Наук, Польська Академія Наук
Професійні зацікавлення: соціальна філософія, політичні системи, розлами, трансформаційні процеси у Центрально-Східній Європі, партії...
Політичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту україни
Студенти радянської України 1920-1930-х років: практика повсякденності та конфлікти ідентифікації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи